Слово випускників «Останній дзвоник 2014» (фрагмент святкової лінійки). Обладнання: коровай, рушник, штучні квіти в вазонах, стрічка, вишиті рушнички для випускників «Випуск 2014», сік «Родом з дитинства», ножиці



Скачати 117.77 Kb.
Дата конвертації01.05.2017
Розмір117.77 Kb.
Слово випускників «Останній дзвоник 2014» (фрагмент святкової лінійки).
Обладнання: коровай, рушник, штучні квіти в вазонах, стрічка, вишиті рушнички для випускників «Випуск 2014», сік «Родом з дитинства», ножиці.
Пісня Н. Май «Пісня випускників»
Слово випускників.
- Дорогі маленькі мешканці нашої школи, першокласники! Так швидко облетіли листки календаря, з'єднавши осінь і весну. І ви вже не безпорадні шпаченята, яких ми проводжали 1 вересня в школу, ви вже дивитеся на світ усвідомлено і впевнено.
- Дорогі першокласники! Сьогодні ми прощаємося зі школою. У ній залишаєтеся ви, її сьогодення і майбутнє. Тому всі шкільні традиції ми передаємо вам.
- Нехай завжди живуть в нашій школі щастя пізнання, радість спілкування, атмосфера любові і творчості, постійного пошуку, єдності учня і вчителя.
- Удачі вам, успіхів! Зростайте сильними, розумними, добрими. Щасливої ​​дороги, дорогі дівчатка і хлопчики! Веселих дзвінків і шкільних відкриттів! Спасибі вам за всі теплі слова, сказані на нашу адресу.
- Всі ми були направлені в цю школу для виконання великої місії.
- Пацани. Активні, спортивні, в міру агресивні і прогресивні. Улюблений шкільний предмет - перерва, коли життя б'є ключем, правда, іноді по голові. На уроках впадають в тривалу сплячку або віддаються глибоким роздумам на тему «Що далі?».
- Дівчата. Загадкові, красиві. У міру серйозні і стервозні. Улюблений шкільний предмет - дзеркало. Люблять вирішувати важкі завдання, головне з яких - у чому завтра йти до школи? Також із задоволенням виконують вправи зі стрільби: немилосердно стріляють очима направо і наліво.
- Нам судилося пройти найскладніших 11 рівнів, досягти наміченої головноъ, високої мети - знешкодити ЗНО Аттестатовича, і перейти до виконання наступного, не менш складного завдання визначитись з місцем подальшого нашого перебування.
- А пам'ятаєте той далекий вересень, 11 років тому?
- Я не боявся в школу йти.
- А я так переживала, всю ніч не спала, форму хотіла ще раз приміряти.
- А мене всі родичі проводжали, а потім зустрічали з подарунками.
- Перша вчителька, яка вона у нас добра, яка вона славна.
- І очі в неї добрі, і лагідні руки, і на уроках її ви не помрете від нудьги.
- Галина Іванівна - найрозумніша!
- Людмила Іванівна - найдобріша!
- Так і хочеться назвати вас мамами!
Виступ перших вчителів.
- Роки пролетіли, як один день. І ось ми подорослішали, змужнілі, порозумнішали і ось ми опинилися один на один з ЗНО Атестатовичем.
- Ми набралися досвіду, знань і готові до вирішальної битви. Судний день вже зовсім близько. У зв'язку з цим:

- ____________, зобов'язуємося на ЗНО з ________ бути гранично уважними і зосередженими. Адже ми знаємо, що відповідь може прозвучати з будь-якого боку!


- __________ , твердо обіцяємо вам на ЗНО з ____________ блиснути ... золотими сережками, ланцюжками і каблучками.
- __________, завдання частини А і частини В з української обіцяємо лузати як насіння.
- _________, обіцяємо , що ЗНО з ____________ відсидіти від дзвінка до дзвінка.
- Ми урочисто заявляємо: кинемо наявні сили, знання, вміння, навички, щоб знешкодити ЗНО Атестатовича! Ми не звернемо зі свого шляху!
- Ми так довго чекали цього дня. І раптом все пройдено. Ми випускники!
- Серед нас майбутні військові і лікарі, психологи та програмісти, слідчі і екологи.
- Ми добрі і чуйні, обожнюємо алгебру та літературу, поважаємо здоровий спосіб життя.
- Серед нас є переможці олімпіад, спортсмени, співаки і танцюристи.
- І ми вітаємо майстрів, які запалили на небосхилі нові зірки - це наші дорогі і улюблені вчителі.
- Прийшов час сказати «спасибі»!
- За 11 років навчання, за тисячі проведених разом з вами уроків в наших головах відклалося багато важливого і необхідного в житті. І ваша праця, дорогі вчителі, не пропаде даремно!
- Можна я додам?


  • Звичайно, слухаємо.

- Кожен урок був, по-своєму, цінний. На кожному ми здобули величезні знання, хоча іноді ми були нестерпні.


- Правила пунктуації, синуси і косинуси, закони Ома, таблиця Менделєєва, перша революція, Олександр Сергійович Пушкін, епітети і метафори, закони нашої держави.
- Все це, і не тільки, ми назавжди запам'ятали і тепер готові йти вперед вірним курсом і повним ходом у доросле життя. Будьте впевнені, ваші уроки були не марні.
- А ще, знаєте, в наших серцях назавжди залишаться душевні розмови і цікаві ігри, які проводили вчителі зазвичай в кінці семестру. Адже, пізнаючи вас в простій бесіді, ми щоразу відкривали для себе безліч чудових людських якостей і правил, яким з тих пір незмінно слідуємо.
- Ми обіцяємо, що через усе життя пронесемо переливи шкільних дзвінків, неповторність першого шкільного уроку, світлий смуток випускного балу, дух шкільного товариства, сердечну подяку і вдячність нашим вчителям.


  • Прощаючись сьогодні зі школою, ми хочемо сказати вам, що вона навчила нас відрізняти погане від доброго, правду від неправди.

- Школа подарувала нам і перше кохання, і вірних друзів, і радість пізнання того, що створено людським розумом.


- А ще подарувала нам хвилини спілкування з добрими і мудрими людьми - з нашими вчителями.
- Вам, хто всі ці роки був поруч з нами, допомагав, радив, наполягав, переконував!
- Вам, самим добрим і суворим, терплячим і турботливим..
-Вам, нашим близьким, рідним і улюбленим вчителям
- Ми говоримо: "СПАСИБІ!"
- Дорогі вчителі, ми ніколи не забудемо ваших імен, ваших звичок, вашої великої науки. Минатимуть літа, колись сивина торкнеться і наших скронь, але навіть через багато літ ми з вдячністю згадуватимемо про вас.
Сьогодні в день святковий, урочистий

Прийміть, шановні, рідні вчителі,

Подяку, пісню і квіти барвисті,

І наш уклін від серця й до землі.


Ми не часто приносили квіти,

А сьогодні прийміть і повірте:

То не квіти, то наші серця,

Бо знаменна хвилина оця.


Вручення квітів та запрошень на фоні пісні. Пісня Н. Май «Пісня випускників»
- Діти - це квіти життя. І тому Наталія Миколаївна ми хочемо подарувати ввіреному Вам педагогічному колективу цю чарівну лійку, щоб зручніше було виховувати наступні покоління «квітів».
  Вручення квітів і лійок. (Лійки іграшкові, на кожній напис «Улюбленим вчителям від випускників»)
- А я хочу сказати, може, не зовсім у тему ... Я завжди буду пам'ятати шкільних друзів, які не зраджували навіть у кабінеті директора, навіть під загрозою виклику батьків.
- Говоримо спасибі і тим, хто, балансуючи між бігаючими учнями, примудрялися підмітати і мити підлогу, не зачіпаючи нікого.
- За дзвінки на хвилину раніше,


  • За вкручені вчасно лампочки,




  • За відремонтовані крани,




  • За дивом збережений інвентар - спасибі!

- Спасибі бійцям невидимого фронту - технічному й обслуговуючому персоналу школи.


- Настав час прощання. Ми вирушаємо в нове життя, змінюючи рідну шкільну домівку на сучасну новобудову дорослості. І за добрим звичаєм, щоб майбутнє було для нас прихильним і щасливим, годиться розрізати стрічку.
Почесне право перерізати стрічку надається, директору школи Калашник Наталії Миколаївні.
Перерізають стрічку. (На 8 шматочків кожному на згадку).
Ведуча: Дорогі випускники, поряд з вами стоять люди, яким важко усвідомити теперішнє. У їхніх очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У них - турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише байдужості в них нема.
Ведуча: Тата й мами! Спасибі Вам за те, що ви подарували світу таких чудових дітей. І я хочу Вам сказати по секрету, що ваші діти дійсно виросли. Завтра розпочнеться їхнє непросте доросле життя. Перед ними проляже сто доріг. Благословіть їх на щастя, на долю, на довгі літа.
Ведучий: Традиції і звичаї народу…

У них життя, характер і душа.

Тож короваєм починається дорога,

Коли дитя батьківський дім лиша.
Вед. Дорогі випускники! Мудра народна скарбниця береже найкращі традиції. Здавна в народі так ведеться, що в будь-яку дорогу, чи ту доріжку, що мати піднесе немовляті, чи сімейну стежину молодої пари, чи ту, що проходить в останнє людина в нашому суєтному житті, чи таку, на яку ступають сьогодні наші випускники, залишивши в своїй та шкільній домівці дитинство, треба освятити хлібом-сіллю на розстеленому, вишитому українському рушникові.
Ведуча: Дорогі випускники!

Сьогодні від батьків прийміть це диво _

Наш український пишний коровай.

І батько, й мати, батьківська родино,

Своїх дітей зі святом привітай.
Слово Батьків. (Музика. Передають коровай).
Ведучий.: Скуштуйте шматочок святого хліба із материнських лагідних рук на щастя, на здоров’я, на розум, на світлу долю, на родинне благополуччя.

Ведуча: І нехай ця хвилююча мить залишиться у вашій пам’яті назавжди.
- Ми в цю годину сказати ще повинні про тих, хто подарував нам життя.
- Колись дуже маленьких ви нас в школу привели.
- А потім читали разом з нами книжки.
- Допомагали вирішувати завдання, писати твори.
- Малювали за нас в альбомах, заповнювали щоденник.
- Лаяли за двійки і раділи кожній гарній оцінці.
- Ви підтримували нас у важку хвилину, давали поради.
- Переживали, хвилювалися разом з нами, а частіше набагато сильніше нас.
- Це все ви - дорогі, улюблені, незамінні батьки!
- Спасибі вам за ваше залізне терпіння, за вашу чуйність і турботу, за вашу любов і розуміння.
- Наша любов до вас безмежна.
- Наша вдячність вам - нескінченна!
- Скоро ми будемо чути батьківський голос по телефону, читати в СМС- ках: «Сонечко моє, як же я за тобою сумую!»
- А поки ваші сонечка з вами і від нас вам низький уклін.
Ведучий. Не секрет, що дитинство так просто не зникає. Пройдуть роки, перш ніж ви, шановні випускники, розпрощаєтесь з ним. От і сьогодні – не відпускає вас дитинство. Просить затриматись у чарівній країні, яку легко покинути, та не просто повернутись.
Заходять ЛЯЛЬКИ (Музика «Кукла Маша, кукла Даша...»)
ЛЯЛЬКА 1:

Вітання вам, наші друзі! Ви напрочуд чарівні сьогодні. немає заспаних очей, втомлених посмішок, набурмосеного виразу обличчя, невиконаних домашніх завдань, худеньких папок, в яких вміщається 2 зошити, переламаних лінійок, якими користуються півкласу. Зате є солідні юнаки і дівчата, за яких нам не буде соромно в майбутньому.
ЛЯЛЬКА 2:

А всім іншим, ще довго очікувати, коли ж уже вони будуть стояти на місці наших сяючих від щастя випускників. Але це буде нескоро, доведеться працювати для того, щоб з нами попрощатися .
ЛЯЛЬКА 1:

Ми віримо, ви не будете забувати про те, як гралися з нами, хоча вже довгі місяці ми сховані в шафи і не дочекаємося, коли вже нас дістануть з шаф і розкажуть про нову таємницю...
ЛЯЛЬКА 2:

Як кололи голками ручки, бо тільки вчилися шити, як поспіхом за останні ночі писали доповіді чи реферати в паніці, що не встигнуть, як оперативно доставляли інформацію на флешці, як за лічені хвилини експериментували з домашніми завданнями, як маленька краватка оберталася великою проблемою.
ЛЯЛЬКА 1:

Як могли створити щодня з музичного центру конструктор "Лего", як вміло показували спортивні та військово-прикладні таланти, як надовго могли читати лекцію на літератури про психологію, як дивно могли опинитися одночасно в декількох місцях, як...
ЛЯЛЬКА 2:

А все інше таємниця! В дорозі вам буде нелегко, тому ми принесли вам сік, який надає сил, бо сам він родом із вашого дитинства. (Дарують сік).
Ми кажемо вам, наші випускники, до побачення, бо щиро віримо в те, що зустрінемося з вами неодмінно, адже не так і просто забути нас, бо ми ще стільки можемо вислухати ваших сокровенних мрій.

(виходять)
Слово класного керівника.
Дорогі, мої вже дорослі діти! Щоранку протягом одинадцяти років кожного з вас вела стежина від батьківського порога до шкільного. А тепер поведе вона вас у самостійне життя. Життя, наче потяг вирушає із зупинка під назвою «ШКОЛА», а далі чекає на вас невідомий маршрут. І все життя поруч із вами йтиме ваша доля. Якою вона буде, залежить від вас. Я ж бажаємо вам тільки щасливої долі.
Дзвінок перший, дзвінок останній" сл. Н. Мартинця муз. В. Григорука
Дзвінок перший, дзвінок останній,

А між ними життя частина,

Проводжаєм в дорогу дальню,

А хто донечку, а хто сина,

Проводжаєм у час бурхливий,

Де Вкраїна встає на ноги,

Будьте, діти, усі щасливі,

Будьте завжди у серці з Богом!
Приспів:

Пам'ятайте свою хатину

І село, що у квіти вбралось,

Про матусю свою єдину,

Що сльозами не раз вмивалась.

Пам'ятайте й про рідную школу,

Перша вчителька в ній, як мати,

Що навчила вас колискову,

Всіх любити і всім прощати!
Пам'ятайте ви про вчителів,

А вони всі звичайно різні,

Бо без них ви, як вірш без слів,

А без слів не напишеш пісні,

Ви ідете у світ широкий,

Де чуже все для вас до болю,

Хай вам Бог дасть щасливі роки

І в майбутнім прекрасну долю.
Приспів.
Не жалійте себе для справи,

Де за честь Батьківщини йдеться,

Для людей живіть, не для слави,

Знайте: слава колись минеться,

А от пам'ять людська не згине,

Бо вона, як народна пісня,

Що по світу усьому лине,

Що співають віками й після.
Приспів.
(Діти вручають квіти випускникам)
Усе вплелось в прощальнії хвилини:

Слова, усмішки, дзвоник – в добрий час!

Такі збагненні й незбагненні провини

Пробач нам, школо, вже в останній раз!


Ми сьогодні з світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай буде нам бентежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг!


Вальс. Музика Ірина Лончіна «Останній дзвінок». (Випускники виконують вальс з учнями молодшої школи)
1 Ну ось і все, фонфари відспівали,

Що нас чекає? Як там у житті?

Сміялись безтурботно і співали,

Проминули дитинства роки золоті.


2 Тепер у путь покличе вас дзвінок,

В життя він позве, не на урок.

І часто в серці відгукнеться він,

Його серйозний і безтурботний дзвін.


3 Дзвінок останній - хиляться тюльпани
Прощання час - немов пекуча біль
Дзвінок останній - невгамовна рана
Завжди для нас і наших вчителів.
4 Дзвінок останній срібним передзвоном
Зливається з піснями солов'я
Прощай сьогодні, рідна моя школо,

І ти прощай шкільна моя сім'я.


5 Дзвінок останній - лебедина пісня


Такий бентежний і такий сумний
Останній раз в душі моїй пронісся

І вже мене з дитинством розлучив.


6 Ну, ось і все! Лінійка урочиста
Скінчиться зараз. останній раз
Дзвінкова пісня радісна і чиста
До глибини душі стривожить вас.
7 Дзвінок останній піснею лунає
І котиться луною по землі
В нове життя нас школа проводжає
У добру путь! - нам кажуть вчителі.

Ведучий. Тож на останній урок у житті випускників пролунає наш шкільний дзвінок! Для них він сумний, а для всіх учнів школи він сповістить про початок чудової пори - канікул. Право дати останній дзвоник надається...
Звучить дзвоник. Пісня Н. Май «Пісня випускників».


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка