Ситянін владислав Володимирович



Скачати 428.31 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір428.31 Kb.


Державний вищий навчальний заклад

«Університет менеджменту освіти»

НАЦІОНАЛЬНОЇ Академії ПЕДАГОГІЧНИХ наук України

СИТЯНІН Владислав Володимирович

УДК 371.112:37.018.46:34


ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ науково-педагогічних працівників вищої школи

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти» Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

СЕМИЧЕНКО Валентина Анатоліївна,

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»

АПН України, проректор з наукової роботи.


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Гузій Наталія Василівна,

Національний педагогічний університет

ім. М. П. Драгоманова, завідувач кафедри педагогічної творчості;





кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Пилипчук Віталій Васильович,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, старший науковий співробітник відділу теорії і історії педагогічної майстерності.


Захист відбудеться «30» червня 2010 р. о «14» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, актова зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.



Автореферат розісланий «31» травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _______________ О.І.Зайченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення незалежної правової держави, побудова України, як демократичного цивільного суспільства, зумовили значні зміни в суспільній правосвідомості: підвищення ролі людини, значущості її особистісних, професійних якостей в реалізації цих перетворень.

Актуальність дослідження процесу формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів обумовлена низкою принципово важливих обставин: великого значення набуває погляд на правову компетентність науково-педагогічних працівників з позиції соціально-правового замовлення суспільства; виникає значна кількість питань, пов'язаних із захистом і реалізацією прав, у тому числі і права інтелектуальної власності у сфері науки і освіти, адже інформаційно-правові послуги користуються все більшим попитом серед різних груп населення.

У працях українських науковців Г.П.Васяновича, Я.В.Кічук, М.К.Подберезського та ін., роботах представників російських шкіл правової педагогіки І.Ф.Рябко, О.С.Саламаткіна, Є.В.Татарінцевої та ін. обґрунтовуються теоретико-методологічні аспекти морально-правової відповідальності педагогів, визначається необхідність вирішення проблеми правової підготовки педагогічних працівників.

Правова підготовка педагогічних кадрів розглядається як важлива складова їх професійної підготовки, результатом якої є високий рівень професійної майстерності і компетентності педагогів.

У той же час аналіз наукових джерел з питань формування правової компетентності педагогічних працівників дозволив зробити висновок, що проблема ще далека від остаточного вирішення.

Зокрема, М.І.Городиський, І.М.Дарманська, В.В.Одарій та ін. досліджують проблему підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності; Я.В.Кічук, І.А.Романова – формування правосвідомості як особистісно-професійної якості майбутнього вчителя.

Педагогічні проблеми формування правової культури аналізуються у працях В.О.Безбородого, В.І.Владимирової, І.В.Козубовської, А.С.Морозова, А.С.Саломаткіна. Формування правової культури старшокласників є предметом досліджень Л.В.Твердохліб; правосвідомості учнів – Н.О.Ткачевої. Формуванню правової культури і правосвідомості у сфері органів внутрішніх справ присвячені роботи В.О.Безбородого, С.Т.Кунгожинова, А.С.Морозова, В.І.Темченко; проблемі формування правових знань у системі післядипломної педагогічної освіти – В.В.Олійника, Л.Н.Каращук, О.А.Панової, Н.М.Саприкіної та ін.

У той же час необхідно відзначити, що, не дивлячись на теоретичну і практичну цінність цих робіт, на сучасному етапі ще не приділялося належної уваги проблемам правової освіти науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ). Питання змісту та особливостей формування правової компетентності цієї категорії педагогічних працівників на сучасному етапі досліджені недостатньо.



Таким чином, у сучасних умовах виросла необхідність у спеціальному дослідженні процесу формування правової компетентності, визначені його змісту, чинників, динаміки, а також у вирішенні тих аспектів формування правової компетентності, які залишилися без уваги дослідників, а саме:

  • сутність правової компетентності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів як обов'язкового компонента професійної компетентності;

  • особливості і специфіка формування правової компетентності працівників вищої школи;

  • педагогічні умови і технології формування правової компетентності науково-педагогічних працівників.

Недостатня розробленість вище перелічених аспектів в науково-теоретичному і методичному плані, відсутність програми формування правової компетентності у науково-педагогічних працівників зумовили вибір теми дослідження: «Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи». Під вищою школою у даному дослідженні ми будемо розуміти, в контексті Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти» та інших нормативно-правових актів, ВНЗ III-IV рівнів акредитації(далі – р.а.).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» при розробці тем: «Формування готовності працівників закладів післядипломної педагогічної освіти до сприйняття європейських освітніх цінностей» (номер державної реєстрації 0109V002234) та «Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності керівників закладів освіти» (номер державної реєстрації 0106V002462).

Мета дослідження: визначити сутність, структуру, зміст, критерії сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи, сформувати правову компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи шляхом наукового обґрунтування, розробки й експериментальної апробації відповідної програми її розвитку в системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV рівнів акредитації.

Відповідно до мети дослідження були визначені такі завдання:



  1. Проаналізувати сучасний стан (ступінь теоретичної і практичної розробленості) досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній і юридичній літературі.

  2. Теоретично обґрунтувати сутність і зміст поняття «правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи», розробити теоретичну модель правової компетентності.

  3. Визначити методики дослідження і виявити рівні сформованості правової компетентності працівників вищої школи.

  4. Обґрунтувати організаційні і педагогічні умови, що забезпечують формування у науково-педагогічних працівників вищої школи правової компетентності.

  5. Розробити й експериментально перевірити програму правової підготовки науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV рівнів акредитації.

  6. Розробити методичні рекомендації для керівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації щодо покращення науково-методичної роботи з розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників.

Об'єкт дослідження: формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи.

Предмет дослідження: зміст, технології та умови формування правової компетентності науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації.

Методи дослідження. З метою визначення розробленості проблеми в теорії і практиці освіти, конкретизації предмету і мети дослідження використовувалися методи теоретичного рівня пізнання: аналіз літературних джерел, нормативної, правової і навчально-методичної документації, що присвячена правовому забезпеченню наукової і професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищої школи; теоретичне моделювання на засадах системного підходу – для побудови концептуальної моделі правової компетентності працівника вищої школи. Виявлення рівнів правової компетентності працівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації здійснювалося на основі методів емпіричного рівня: анкетування, спостереження, тестування, вивчення продуктів діяльності. Для визначення достатності й ефективності педагогічних умов і запропонованого змісту формування правової компетентності використовувався педагогічний експеримент. У ході перевірки й узагальнення емпіричних результатів дослідження застосовувалися методи математичної статистики. Отримані дані піддавалися статистичному аналізу з подальшою якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Обробка статистичних даних проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми SPSS (версія 12).

Наукова новизна одержаних результатів: вперше розроблена і обґрунтована модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи: уточнений і теоретично обґрунтований зміст правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи, її структурних компонентів, визначено рівні і критерії розвитку; визначена сутність і специфіка правової компетентності науково-педагогічного працівника вищої школи; виявлені тенденції розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи за традиційних умов організації науково-методичної роботи у ВНЗ III-IV р.а.; визначені організаційні і педагогічні умови формування правової підготовки науково-педагогічних працівників вищої школи в системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а.; подальшого розвитку отримала практика формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи що полягає у визначені критеріїв формування правової компетентності, методики оцінки рівнів їх сформованості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена й експериментально перевірена програма формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а., що включає спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти», технологію визначення рівнів сформованості правової компетентності, рекомендації для самостійної роботи, дидактичний комплекс умов і засобів формування правової компетентності; методичні рекомендацій для керівників ВНЗ III-IV р.а. щодо покращення науково-методичної роботи з розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників.

Запропонована програма може застосовуватися також у системі післядипломної освіти і підвищенні кваліфікації науково-педагогічних працівників; для професійної підготовки магістрів при розробці лекційних курсів, практичних занять, спецкурсів, для навчання аспірантів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджувалися в роботу: Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «УМО» НАПН України (довідка про впровадження № 01-02/319 від 01.10.2009 р.), Одеської національної морської академії (акт про використання результатів дисертаційної роботи від 12.01.2010 р.), Севастопольського міського гуманітарного університету (довідка про впровадження № 124 від 12.11.2009р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалася на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема міжнародних: Ломоносов-2007» (м. Севастополь, 3-4 травня 2007 р.), «Психологічні проблеми становлення фахівця в умовах соціальних трансформацій» (м. Київ, 24 листопада 2009 р.), «Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (м. Київ, 26-28 листопада 2009 р.); всеукраїнських «Ломоносовські читання» 2007 р.) (м. Севастополь, 3-4 травня 2007 р.), «Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 11-12 квітня 2007 р.), «Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 18 травня 2009 р.).

Публікації. Зміст і результати роботи відображено у 6-ти одноосібних статтях у наукових спеціальних виданнях, затверджених ВАК України та 2-х тезах наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний об'єм дисертації складає 268 сторінок. Основний текст дисертації викладений на 171 сторінках. Робота містить 7 рисунків, 20 таблиць, 13 додатків на 74 сторінках. Список використаних джерел складає 216 найменувань.
ОСНОВНІЙ ЗМІСТ ДІСЕРТАЦІЇ

У вступі – обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення роботи, подано відомості про впровадження та апробацію результатів.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» – обґрунтована необхідність формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи як актуальної потреби суспільства, проведений аналіз тенденцій розвитку суспільства і системи освіти на сучасному етапі, розглянуто теоретичні і практичні проблеми формування правової компетентності.

Формування правової свідомості громадян стало пріоритетним напрямом державної політики. Зокрема, формування правової компетентності науково-педагогічних працівників є актуальною потребою сучасного суспільства та обумовлено рядом об'єктивних причин: становленням України як демократичної правової держави, формуванням громадянського суспільства, прискоренням темпів соціально-економічного розвитку; модернізацією загальної і професійної освіти, становленням нової освітньої парадигми, змінами соціально-професійній ролі науково-педагогічних кадрів у формуванні системи правових відносин в суспільстві; розвитком процесу інформатизації, формуванням єдиного інформаційного і правового поля в рамках процесу євроінтеграції; орієнтацією професійної підготовки на використання можливостей кожного навчального предмету для формування у майбутніх фахівців професійної компетентності і особистісного розвитку, що забезпечує лише успіх в професійній діяльності; суттєвим збільшенням інформативності правового поля, в якій науково-педагогічні працівники організовують свою професійну і наукову діяльність.

Значущість питань правової освіти і правового виховання особи, їх державне значення подані у багатьох наукових публікаціях з даної тематики, в яких розглядаються питання: розвитку правової педагогіки (М.В.Моніхина, В.В.Пономарьова, І.Ф.Рябко, Є.В.Татарінцева, Н.М.Яковлєва та ін.); формування правової культури і захисту прав особи (О.В.Аграновська, О.О.Ганзенко, В.В.Головченко, Д.А.Оксамитний, А.П.Семітко, А.В.Скуратівський та ін.); формування правосвідомості (К.Т.Бельський, Г.С.Остроумова, І.Ф.Рябко, Н.Я.Соколова, І.Є.Фарбер та ін.); формування правової культури і правової свідомості майбутнього вчителя (Г.П.Васянович, В.І.Владимирова, Я.В.Кічук, М.К.Подберезський, А.С.Саломаткін та ін.).

Дослідженню проблем правової компетентності присвячені роботи М.І.Городиського, І.М.Дарманської, В.В.Одарія та ін.; питання формування правової компетентності студентів розглядав С.С.Воєводін, правової компетентності майбутнього вчителя – С.В.Гурін та інші.

Необхідність правової освіти педагогічних працівників обґрунтовується в роботах Г.А.Балла, І.А.Зязюна, В.Г.Кременя та ін. Психологічний досвід з проблеми засвоєння правових знань узагальнений у роботах Б.С.Братуся, І.С.Кона, Т.І.Тітаренка та ін.

Аналіз теоретичних джерел дозволив встановити, що поняття «компетентність» давно використовується у філософській, педагогічній, психологічній і правовій літературі, проте широке поширення воно отримало відносно недавно, у зв'язку з упровадженням компетентнісного підходу в освіті. У рамках цього підходу найчастіше компетентність розглядається як певний рівень інтеграції знань, умінь, навичок, досвіду і особистісних якостей фахівця, який забезпечує ефективність і якість виконуваної ним професійній діяльності.

Однією із важливих її компонентів є правова компетентність, оскільки її сформованість забезпечує ефективну реалізацію правового аспекту науково-педагогічної діяльності, здатність робити вплив на процес формування правосвідомості, правової культури всіх учасників навчально-виховного процесу у ВНЗ засобами педагогічної дії.

Аналіз теоретичних джерел дозволив зробити висновок, що правова компетентність виявляється у здатності здійснювати конкретну практичну науково-педагогічну діяльність на правових засадах, глибоких знаннях законів і нормативних актів; в умінні спиратися на нормативну базу при реалізації науково-викладацької діяльності; у розумінні правових принципів діяльності всіх учасників освітнього процесу у ВНЗ і способів правового регулювання їх відносин; у ціннісному ставленні до права як до обов'язкової складової науково-педагогічної діяльності; готовності і здатності захищати і впроваджувати правові відносини в професійній діяльності.

У ході теоретичного аналізу науково-педагогічної і спеціальної літератури нами визначено сучасні тенденції, що впливають на формування правової компетентності науково-педагогічних працівників: а) тенденції розвитку суспільства - подальше становлення демократичних інститутів, забезпечення правових гарантій та механізмів їх захисту, побудова цивільного суспільства, прискорення темпів соціально-економічного розвитку країни; б) тенденції розвитку вищої освіти – розвиток, обумовлений становленням нової освітньої парадигми; модернізація вищої освіти; зміни у соціально-професійної ролі науково-педагогічних працівників; розвиток процесів інформатизації; формування єдиного інформаційного і правового поля; в) тенденції розвитку професійної діяльності науково-педагогічних працівників – зростання інформативності правового поля; підвищення рівня знань про юридичні норми, механізми захисту правових інтересів й інтелектуальної власності; дотримання правових норм у взаємовідносинах з іншими суб’єктами навчального процесу.

Щодо теоретичних і практичних проблем формування правової компетентності науково-педагогічних працівників, то нами з’ясовано, що вони полягають у: а) правова підготовка визнається важливим і актуальним аспектом професійної підготовки, але результативність її залежить від усвідомлення важливості і необхідності опанування правової інформації; б) в правової освіті необхідний комплексний системний підхід, що включає в себе набуття знань, формування вмінь їх застосовувати та усвідомлення необхідності правової поведінки; в) юридична теорія і практика правове виховання в основному покладають на правоохоронні органи, а правову підготовку – на професійну юридичну освіту, що зменшує ефективність правової підготовки науково-педагогічних працівників. Оскільки виховання, навчання – педагогічні категорії, тому мета, зміст, форми цієї роботи потребують коректування в рамках педагогічного підходу.

У другому розділі«Структура і зміст правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» – розкрито обрані нами методи дослідження правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи; розроблено теоретичну модель правової компетентності; представлено результати діагностики сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. Сутність правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи визначена, як складна, інтегративна професійно-особистісна властивість, зміст якої характеризується сукупністю її складових, до яких ми віднесли аналітико-прогностичну, організаційно-управлінську, правовиховну, профілактичну, правозахисну.

З метою визначення змісту правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи здійснено аналіз особливостей професійної науково-педагогічній діяльності, конкретизовано вимоги до сучасного викладача вищої школи, визначено специфіку нормативно-правових відносин у сучасній вищій школі. Основними об'єктами аналізу виступали: завдання й умови науково-педагогічній діяльності, особливості професійного становлення викладача вищої школи, специфіка правових відносин у сфері освіти, складові професійної і правової компетентності педагога.

За своєю структурою правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи розглядається як утворення, що містить три взаємозалежних, взаємозумовлених компоненти: мотиваційно-ціннісній, що характеризує їх правову орієнтацію; когнітивний, що характеризує правовий світогляд; поведінковий, що характеризує правову поведінку. Для кожного компонента визначено показники сформованості: для мотиваційно-ціннісного – обізнаність, інтерес, особистісний сенс у здобутті правових знань, усвідомлене ставлення до права як цінності, наявність позитивних правових установок; для когнітивного – об’єм, повнота правових знань, уміння аналізувати, узагальнюівати правову інформацію, порівнювати правові факти і явища, глибина, системність, міцність правових знань; для поведінкового – здатність реалізувати правові норми у безпосередній практичній діяльності, ефективність цієї діяльності, правова комунікативність.

Рівні розвитку правової компетентності визначені, як міра якісного і кількісного розвитку всіх її складових.

Також у складі правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи нами виділені окремі складові (компетенції), що відповідають функціям його діяльності: аналітико-прогностична, організаційно-управлінська, правовиховна, профілактична і правозахисна.

Узагальнена модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи представлена на рисунку (див. рис. 1).

Виділено три рівні сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи: 1. Адаптивний (низький) рівень характеризується відсутністю сформованих мотивів правової поведінки, уявлень про правові стосунки; відсутністю прагнення поповнювати знання та готовності використовувати право в практичних ситуаціях; наявність поверхневих знань в області освітнього права; низький рівень правової комунікації. 2. Нормативний (середній) рівень – усвідомленням необхідності правової інформації, пониженим рівнем об'єктивності, самостійності та критичності оцінки правових явищ, відсутністю конкретних знань освітнього права та процедур захисту своїх прав, наявністю помилок при аналізі нормативно-правових актів і оформленні документів. 3. Креативний (високий) рівень - стійким інтересом до правових явищ, розумінням цінності правових стосунків у професійній діяльності та цивільному житті, усвідомленням і дотриманням своїх прав і прав інших людей, знанням і розумінням природи правових явищ, нормативно-правових актів; здатністю самостійно проводити пошук і аналіз нормативно-правових актів, вирішувати правові ситуації, звертатися у випадках ускладнень за кваліфікованою юридичною допомогою.

Правова компетентність науково-педагогічних працівників ВНЗ



Рис. 1. Модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи

Для перевірки реального стану сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи нами був проведений констатуючий експеримент, у ході якого застосовувався ряд дослідницьких методів – анкетування, педагогічне спостереження, вирішення практичних правових питань, за допомогою яких діагностувались рівні сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи.

Констатуючий експеримент проводився в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», м. Київ; у Севастопольському міському гуманітарному університеті, м. Севастополь; у Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова (Чорноморська філія, м. Севастополь), в Одеській національній морській академії в 2007-2010р. Всього до констатуючого експерименту було залучено 184 особи.

Одержані результати констатуючого експерименту засвідчили недостатній рівень сформованості правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. за 5-бальною шкалою оцінювання, наявність завищеного рівня самооцінки своїх правових знань та вмінь у порівнянні з актуальним рівнем їх розвитку. Найбільше розходження виявлено в організаційно-управлінській функціональній складовій правової компетентності (табл.1).



Таблиця 1

Співвідношення оцінки і самооцінки функціональних складових

правової компетентності

Складові

Самооцінка

Оцінка

Різниця оцінок

Організаційно-управлінська

4,33

2,68

1,65

Правовиховна

4,05

3,25

0,8

Профілактична

4,06

3,03

1,03

Правозахисна

4,15

3,12

1,03

Аналітико-прогностична

4,08

3,08

1,0

У ході дослідження виявлено, що 62,8% респондентів відчували труднощі у зв'язку з недостатністю правових знань, невмінням вирішувати практичні правові питання науково-педагогічної діяльності; у 4,5% респондентів відмічено наявність правового нігілізму (загальне негативне, поверхневе, неуважне ставлення до права). Правова компетентність науково-педагогічних працівників вищої школи у 59,7% викладачів має адаптивний, а у 29,8% – нормативний рівні сформованості; найслабкіше представленими в загальній структурі правової компетентності є поведінковий і когнітивний компоненти – лише 2,4% та 10,5% респондентів мають високий рівень сформованості відповідних компонентів.

У третьому розділі «Розробка та реалізація програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи» – розкривається зміст програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а., обґрунтовуються організаційні і педагогічні умови її реалізації, методичні принципи, форми та прийоми, аналізуються результати впровадження.

У процесі навчання викладачів ВНЗ III-IV р.а. за розробленою нами програмою формування правової компетентності у системі науково-методичної роботи: формувалась й актуалізувалась система знань і практичного досвіду з питань професійних правових відносин між суб’єктами освітянського простору; здійснювалась педагогічна підтримка процесу самонавчання та самостійності у розв’язанні різноманітних професійних правових ситуацій; застосовувалися різноманітні інтерактивні методи навчання.

Розроблена навчальна програма ґрунтувалась на принципах науковості, системності, гуманістичної спрямованості і контекстуальності розвивальних впливів; діяльності, практичної орієнтації та індивідуалізації навчання; проблемності, діалогічності і рефлексивної спрямованості пропонованих завдань; активізації взаємодії і співтворчості всіх учасників; комплексності використаних засобів і прийомів. Її змістова частина включала 36-годинний спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти»; технологічна – активні форми, методи і засоби навчання викладачів ВНЗ у науково-методичній системі роботи ВНЗ III-IV р.а.

Реалізація даної програми на рівні науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а. відбувалась за таких умов:

а) на рівні системи науково-методичної роботи:



  • застосуванням принципів управління методичною роботою у ВНЗ;

  • особистісно-орієнтованою організацією навчальних занять в системі методичної роботи ВНЗ;

  • спрямованістю на формування правових цінностей, знань, умінь, навичок науково-педагогічних працівників вищої школи;

  • створенням необхідних умов для осмислення цінності права, власних правових дій, установок;

  • підвищенням загального рівня знання і розуміння нормативно-правовий бази освіти,

  • підвищенням здатності використання і застосування знань права в науково-педагогічній діяльності;

б) на рівні організації навчальних курсів:

  • методичним забезпеченням;

  • практичною спрямованістю змісту;

  • індивідуалізацією професійно-правової підготовки викладачів вищої школи;

  • урахуванням специфіки правових ситуацій науково-педагогічної діяльності сучасного викладача;

  • включенням викладачів в активну пізнавальну і практичну правову діяльність;

  • сприянням усвідомленню потреби в підвищенні правової компетентності і загальної правової культури;

  • формуванням ціннісно-смислового ставлення до права і правових аспектів діяльності викладача ВНЗ.

Реалізація програми формування правової компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV р.а. відбувалась через спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти», дидактичний комплекс умов і засобів (дискусії, проблемні кейс-завдання, вирішення ситуаційних завдань, досвід практичного застосування правових знань, он-лайн консультації), тестові завдання для самоконтролю і самоаналізу правової компетентності.

Спецкурс включає теоретичну і практичну частини, змістовно зв'язані між собою і складається з трьох блоків:



  1. Інформаційного – містив у собі надання правових знань про діючі нормативно-правові акти, що регулюють сферу освіти, особливості правових відносин в даній сфері, юридичних процедур захисту своїх прав. Як дидактичні засоби були використані: проблемні лекції, дискусії, імітаційні вправи, діагностичні методи.

  2. Практичного – був спрямований на формування правових умінь. Проводилися практичні заняття, які містили тренінгові вправи, ділові ігри, використовувалися кейси-завдання. Передбачалися також оцінка та самооцінка знань і вмінь, обмін практичним правовим досвідом. При реалізації змісту спецкурсу використовувалися різні форми контролю знань і вмінь науково-педагогічних працівників, такі як: аналіз правових ситуацій, вирішення практичних правових завдань, розв’язування тестових завдань.

  3. Рефлексивного – був спрямований на формулювання позитивного ставлення до чинного законодавства України, ціннісного ставлення до правових відносин, актуалізацію особистої зацікавленості, мотивації викладачів в підвищенні правової компетентності. Проводився аналіз типових проблемних професійних ситуацій в діяльності викладача ВНЗ III-IV р.а. з позицій права, шляхи їх вирішення Використовувалися: діалог з елементами дискусії, проблемні ситуації, рефлексивні завдання.

У відборі змісту спецкурсу, виборі форм і методів навчання та контролю знань і вмінь з освітнього права брали участь слухачі курсів підвищення кваліфікації (науково-педагогічні працівники ВНЗ III-IV р.а.) Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі – ЦІППО) ДВНЗ «Університет педагогічної освіти», м. Київ.

У формуючому експерименті брали участь аспіранти ЦІППО ДВНЗ «УМО» НАПН України – 43 особи, викладачі Одеської національної морської академії – 37 осіб (експериментальна група). Контрольна група – викладачі Севастопольського міського гуманітарного університету – 23 особи; Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова (Чорноморська філія, м. Севастополь). Всього – 124 особи.

Ефективність реалізації запропонованого спецкурсу визначалась на основі результатів анкетування та контрольного діагностування науково-педагогічних працівників експериментальної групи, порівняння їх із результатами контрольної групи за всіма компонентами та за загальним показником правової компетентності

Результати підсумкового діагностичного зрізу свідчать, що проведена робота призвела до позитивних змін у всіх структурних компонентах правової компетентності (табл. 2).



Таблиця 2

Розподіл респондентів контрольної та експериментальної груп

за рівнями сформованості правової компетентності (%)

Рівні

Етапи

дослідження



Компоненти правової компетентності

Мотиваційно-ціннісний

Когнітивний

Поведінковий

Контр.

Експер.

Контр.

Експер.

Контр.

Експер.

Низький

Констатуючий

27,3

26,3

40,9

22,5

65,9

70,0

Підсумковий

36,4

-

34,1

2,4

54,5

20,0

Середній

Констатуючий

54,5

56,2

45,5

68,7

29,5

28,7

Підсумковий

46,9

42,5

59,1

53,8

43,2

47,5

Високий

Констатуючий

18,2

17,5

13,6

8,8

4,6

1,3

Підсумковий

16,7

57,5

6,8

43,8

2,3

32,5

Після формуючого експерименту. 43,8% респондентів мають високий рівень сформованості когнітивного (порівняно з 8,8% на початку експерименту); 32,5% – поведінкового компоненту правової компетентності (порівняно з 1,3%); відмічено також зменшення кількості слухачів цієї групи, що мають низький рівень розвитку цих компонентів: когнітивного – зменшилося з 22,5% до 2,4%, поведінкового – з 70,0% до 20,0%. За якісними і компонентними показниками підтверджено, що учасники спецкурсу придбали відповідну систему знань з основ права, галузевого законодавства; засвоїли зміст нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у вищій школі; склали чітке уявлення про стратегії юридичних процедур захисту прав.

В експериментальній групі кількість викладачів, що мають високий рівень мотиваційного компоненту правової компетентності, збільшилась на 40,0%, а тих, що мають низький рівень – знизилася до 0%. У викладачів значно зріс інтерес, особиста зацікавленість у правових аспектах професійної діяльності.

Різниця в кількісних даних до та після проведення експерименту є статистично значущою за критерієм ц* – кутового перетворення Фішера, значення якого склало ц0,05 =1,64; ц0,01 =2,28, на 1% рівні значущості – р≤0,01.

Проведено також дослідження функціональних складових правової компетентності за результатами оцінки та самооцінки за 5-бальною шкалою (табл. 3).

Таблиця 3

Співвідношення оцінки і самооцінки функціональних складових правової компетентності учасниками контрольної й експериментальної груп

( у відносних одиницях)

Складові


Самооценка

Оцінка за тестом

Контрольна

Експеримент.

Контрольна

Експеримент.

Конс.

Підс.

Конс.

Підс.

Конс.

Підс.

Конс.

Підс.

Орг-упр.

4,26

4,11

4,40

4,20

2,30

2,00

3,06

4,30

Правових.

3,98

4,18

4,13

4,04

3,11

3,02

3,39

4,12

Профілак.

4,01

3,95

4,11

4,10

2,99

2,00

3,07

4,20

Правозах.

4,10

4,25

4,20

4,15

3,18

3,05

3,06

4,33

Ан.-прогн.

4,17

4,27

3,99

4,09

2,89

2,10

3,27

4,10

Аналіз результатів свідчить, що в процесі формуючого експерименту відбулася корекція самооцінки у слухачів спецкурсу, а саме – самооцінка окремих складових стала об'єктивнішою, наближена до об'єктивної оцінки. Оцінка складових правової компетентності за тестом наблизилася до самооцінки рівнів розвитку складових учасниками експериментальної групи на підсумковому етапі формуючого експерименту.

Сталося підвищення рівня сформованості всіх функціональних складових: організаційно-управлінської, правовиховної, профілактичної, правозахисної, аналітико-прогностичної.

Підвищення критичності самооцінки слухачів на етапі підсумкової діагностики, на нашу думку, є результатом системного вивчення правових аспектів діяльності викладача вищої школи, аналізу практичних ситуацій професійної діяльності, практичної апробації своїх правових умінь.

Запропонована програма формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи у системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а. підтвердила свою ефективність, в результаті чого нами розроблено відповідні рекомендації для керівників ВНЗ щодо створення:


  • постійно-діючого інформаційно-аналітичного бюлетеня для викладачів з правових знань, за який має відповідати юридична служба ВНЗ;

  • постійно діючої сторінки правових знань і запитань для викладачів на сайті ВНЗ, за який має відповідати юридична і технічна служба ВНЗ;

  • постійно діючого спецкурсу для нових співробітників ВНЗ, майбутніх пенсіонерів, аспірантів і докторантів, за який має відповідати провідна кафедра, кафедра права, науковий чи науково-методичний відділ, відділ по роботі з персоналом, юридичний відділ ВНЗ;

  • постійно діючих правових консультацій для викладачів, за які має відповідати кафедра права, науковий чи науково-методичний відділ, відділ по роботі з персоналом, юридичний відділ ВНЗ.

Виходячи з проведеного теоретичного аналізу та експериментальної частини дослідження, зроблено наступні висновки:

  1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та юридичної літератури дозволив визначити роль і місце правової компетентності в структурі професійної компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи. Виявлена недостатня визначеність змісту поняття «правова компетентність науково-педагогічних працівників», що утрудняє рішення задачі її формування.

2. На підставі аналізу теоретичних джерел правова компетентність науково-педагогічних працівників визначена, як єдність їх теоретичної і практичної готовності до правового аспекту професійної діяльності; сукупність правових ціннісних орієнтацій, теоретичних правових знань і практичних умінь реалізовувати правові відносини з іншими учасниками освітнього процесу, враховувати і захищати свої права і права інших осіб.

3. У запропонованій теоретичній моделі правової компетентності науково-педагогічних працівників вона розглядається як складне, інтеграційне професійно-особистісне утворення (система), що має у своїй структурі три взаємозв'язаних компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, поведінковий, змістом якої є сукупність організаційно-управлінської, правовиховної, профілактичної, правозахисної, аналітико-прогностичної складових.

Визначені рівні розвитку правової компетентності (адаптивний, нормативний, креативний), критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, поведінковий) і показники сформованості правової компетентності (правова орієнтація, правовий світогляд, правова поведінка) – компонентні і загальні.

У процесі емпіричного дослідження виявлено, що загальна правова компетентність у 59,7% викладачів вищої школи має адаптивний, а у 29,8% викладачів – нормативний рівні сформованості. Найслабше представленим у загальній структурі правової компетентності є поведінковий компонент (низький рівень розвитку мають 68,5% респондентів). Низький рівень розвитку когнітивного компонента мають 29,0% випробовуваних. Креативний рівень поведінкового компоненту правової компетентності практично відсутній.

4. Процес формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи в системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а. розглядається як цілісне явище, ефективність якого визначається виконанням наступних умов: на рівні системи науково-методичної роботи – застосуванням принципів управління методичною роботою у ВНЗ; особистісно-орієнтованою організацією навчальних занять в системі методичної роботи ВНЗ; спрямованістю на формування правових цінностей, знань, умінь, навичок науково-педагогічних працівників вищої школи; створенням необхідних умов для осмислення цінності права, власних правових дій, установок; підвищенням загального рівня знання і розуміння нормативно-правовий бази освіти, підвищенням здатності використання і застосування знань права в науково-педагогічній діяльності; на рівні організації навчальних курсів – методичним забезпеченням; практичною спрямованістю змісту; індивідуалізацією професійно-правової підготовки викладачів вищої школи; урахуванням специфіки правових ситуацій науково-педагогічної діяльності сучасного викладача; включенням викладачів в активну пізнавальну і практичну правову діяльність; сприянням усвідомленню потреби в підвищенні правової компетентності і загальної правової культури; формуванням ціннісно-смислового ставлення до права і правових аспектів діяльності викладача ВНЗ.

5. Розроблена і апробована програма формування правової компетентності науково-педагогічних працівників включає спецкурс «Правова компетентність викладача вищої школи в сучасних умовах розвитку освіти»; дидактичний комплекс умов і засобів (дискусії, проблемні кейс-завдання, вирішення ситуаційних завдань, досвід практичного застосування правових знань, он-лайн консультації; тестові завдання для самоконтролю і самоаналізу правової компетентності. Спецкурс включає теоретичну і практичну частини, змістовно зв'язані між собою і складається з трьох блоків: інформаційного (надання правових знань), практичного (інтеграція знань і правового досвіду, формування навичок правової поведінки) і рефлексивного (розвиток правової мотивації, ціннісного ставлення до права).

6. Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили ефективність запропонованої програми формування правової компетентності викладачів вищої школи в системі науково-методичної роботи ВНЗ III-IV р.а.. У процесі реалізації програми виявлена позитивна динаміка рівнів сформованості всіх структурних компонентів правової компетентності. Показники високого рівня розвитку мотиваційного компоненту – зросли на 40,0 %, когнітивного компоненту – на 35,0%, поведінкового компоненту – на 31,2%.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Проведене дослідження дозволило визначити перспективи подальшої її розробки: виявлення якісних відмінностей професійно-правової компетентності викладачів вищої школи залежно від рівня їх кваліфікації; диференціація змісту і організаційних форм правової підготовки для різних категорій науково-педагогічних працівників; пошук нових методів педагогічної діагностики сформованості правової компетентності.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНІХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДІСЕРТАЦІЇ


  1. Ситянін В.В. Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників як потреба розвитку сучасного суспільства / В.В. Ситянін // Вісник післядипломної освіти. – К.: Університет Менеджменту освіти АПН України, 2007. – Вип. 5. – С. 103–113.

  2. Ситянін В.В. Правова компетентність як основоположна ланка правової культури науково-педагогічних працівників вищої школи / В.В. Ситянін // Вісник післядипломної освіти. – К.: Університет Менеджменту освіти АПН України, 2008. – Вип. 7. – С. 103–113.

  3. Ситянін В.В. Концептуальна модель формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи / В.В. Ситянін // Проблеми сучасної педагогічної освіти. – 2008. – Вип. 19. – С. 231–237.

  4. Ситянін В.В. Шляхи і форми формування професійно-правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи / В.В. Ситянін // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2009. – Вип. 8. – C. 173–176.

  5. Ситянін В.В. Теоретико-методологічні основи дослідження суті правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи / В.В. Ситянін // Вісник післядипломної освіти. – К.: Університет Менеджменту освіти АПН України, 2009. – Вип. 12. – C. 281–289.

  6. Ситянін В.В. Практичні аспекти формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи / В.В. Ситянін // Вісник післядипломної освіти. – К.: Університет Менеджменту освіти АПН України, 2009. – Вип. 13. – C. 100–107.

  7. Ситянін В.В. Правова компетентність науково-педагогічних працівників як фактор саморозвитку особи: матеріали наукової конференції [«Ломоносовськи читання» 2007 року і Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов-2007»], (Севастополь, 3-4 травня 2007 р.) / Під ред. В.А. Тріфонова, В.А. Іванова, В.І. Кузищіна, М.М. Міленко. – Севастополь: НПЦ «ЭКОСІ-гидрофізика», 2007. – С. 350–352 (тези).

  8. Ситянін В.В. Дослідження рівнів розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи: матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції [«Вища освіта Україні в контексті інтеграції до європейського освітнього простору»], (Київ, 26-28 листопаду 2009 р.). – Додаток 4, Т. ІІІ (15). Психолого-педагогічні та організаційні умови запровадження європейських стандартів вищої освіти в Україні. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. – С. 553–557 (тези).


АНОТАЦІЇ

Ситянін В.В. Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за фахом 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Університет менеджменту освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи в системі науково-методичної роботи ВНЗ ІІІ-IV р.а.

В дисертації запропонована теоретична модель правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи, визначені її компоненти і складові, рівні сформованості, параметри і методики їх оцінювання. У ході формуючого експерименту розроблено й апробовано навчальну програму формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи, що включає авторський спецкурс, дидактичний комплекс умов і засобів формування правової компетентності, організаційні і педагогічні умови її реалізації; методичні рекомендацій для керівників ВНЗ III-IV р.а. щодо покращення науково-методичної роботи з розвитку правової компетентності науково-педагогічних працівників. У результаті експерименту виявлено покращення рівнів сформованості правової компетентності.



Ключові слова: правова компетентність науково-педагогічних працівників, компоненти та складові правової компетентності, процес та умови формування правової компетентності, програма правової підготовки науково-педагогічних працівників вищої школи.
Ситянин В.В. Формирование правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Университет менеджмента образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена проблеме формирования правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы в системе научно-методической работы высшего учебного заведения.

Актуальность темы исследования обусловлена необходимостью более детального научного обоснования содержания правового образования научно-педагогических работников, исследования практических аспектов формирования правовой компетентности преподавателей высшей школы. Повышение требований к правовой подготовке преподавателей высшей школы обусловлены повышением требований к участникам общественных отношений и значительными изменениями в системе образования Украины.

На основании анализа теоретических источников правовая компетентность научно-педагогических работников определена, как единство их теоретической и практической готовности к правовому аспекту профессиональной деятельности; совокупность правовых ценностных ориентаций, теоретических правовых знаний и практических умений реализовывать правовые отношения с другими участниками образовательного процесса; учитывать и защищать свои права и права других лиц.

Проанализированы особенности и специфика формирования правовой компетентности работников высших учебных заведений. Предложена структурная модель правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы, в которой выделены такие взаимосвязанные и взаимообусловленные компоненты: мотивационно-ценностный, когнитивный, поведенческий и показатели. Для компонентов были выделены адаптивный (низкий), нормативный (средний) и креативный (высокий) уровни сформированности и определены параметры и методики их оценки. В составе правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы выделены следующие правовые составляющие: аналитико-прогностическая, организационно-управленческая, правовоспитательная, профилактическая и правозащитная.

На основе предложенной структурной модели правовой компетентности была разработана программа и определены организационные и педагогические условия формирования правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы, разработан дидактический комплекс условий и средств формирования правовой компетентности преподавателей высшей школы ( активные формы и методы обучения).

Актуальность проблемы повышения уровня правовых знаний в научно-педагогической деятельности преподавателей высшей школы и диагностика уровней сформированности их правовой компетентности была проверена в ходе исследования среди работников высших учебных заведений III-IV уровней аккредитации, слушателей курсов повышения квалификации и аспирантов Центрального института последипломного педагогического образования. Был установлен недостаточный уровень сформированности всех компонентов и составляющих правовой компетентности, потребность в получении правовых знаний и формировании умений.

В ходе экспериментальной работы были проведены констатирующий и формирующий эксперименты с выделением контрольной и экспериментальной групп. При реализации программы формирования правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы был апробирован спецкурс «Правовая компетентность преподавателя высшей школы в современных условиях развития образования».

В результате формирующего эксперимента при помощи диагностических средств была выявлена позитивная динамика формирования всех компонентов структурной модели правовой компетентности.

Произошло повышение уровней сформированности всех функциональных составляющих правовой компетентности: организационно-управленческой, правовоспитательной, профилактической, правозащитной, аналитико-прогностической. Состоялась коррекция самооценки у слушателей спецкурса, объективная оценка развития составляющих правовой компетентности у респондентов по тесту приблизилась к самооценке уровней развития составляющих участниками экспериментальной группы на итоговом этапе формирующего эксперимента.

Результаты опытно-экспериментальной работы, по нашему мнению, являются результатом системного изучения правовых аспектов деятельности преподавателя высшей школы, анализа правовых отношений в профессиональной деятельности, практической апробации своих правовых умений, подтверждают эффективность предложенной программы формирования правовой компетентности научно-педагогических работников высшей школы.



Ключевые слова: правовая компетентность научно-педагогических работников, компоненты и составляющие правовой компетентности, процесс и условия формирования правовой компетентности, программа правовой подготовки научно-педагогических работников высшей школы.

Sityanin V.V. Formation of legal competence scientifically-pedagogical workers of higher school Manuscript.

The dissetation for the academic degree of Pedagogy Candidate on a specialty 13.00.04 – theory and methodology of vocational training. – University of Education Management of APS of Ukraine, Kyiv, 2010.

The work is devoted to the problem of formation of legal competence scientifically-pedagogical workers of higher school in the system of methodical work of higher educational establishment.

The work the theoretical model of legal competence of scientific-pedagogical workers of higher school is offered, its components and constituents, levels of formed, parameters and methods of their evaluation is certain.



During a forming experiment developed and approved educational tutorial of forming of legal competence of scientific-pedagogical workers of higher school which includes the authoring special course , didactics complex of terms and facilities of forming of legal competence, organizational and pedagogical terms of its realization; methodical recommendations for the leaders of higher educational institutions of III-IV levels of accreditation in relation to the improvement of scientific-methodical work on development of legal competence scientifically pedagogical workers. As a result of experiment the improvement of levels of formed legal competence is exposed

Keywords: legal competence scientifically-pedagogical workers, components and constituents of legal competence, procedure and terms of forming of the legal competence, program of the legal preparation of scientific-pedagogical workers of higher school.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка