Штефан М. Й. Цивільний процес : підруч для студ юрид спец вищих заклад освіти / М. Й. Штефан. – 2-ге вид., перероб та доп. – К. ІнЮре, 2001. – 694 с. Зміст



Сторінка47/47
Дата конвертації28.03.2017
Розмір9.73 Mb.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47
У державах континентальної Європи та Америки в правовому регулюванні процесу визнання і виконання іноземних судових рішень широко застосовується екзекватура — надання рішенню іноземного суду сили рішення своєї держави, в тому числі й можливості його примусового виконання. У Франції екзекватура надається судом (цивільним трибуналом) першої інстанції рішенням у справах, які за французьким законодавством виносяться з цивільного або торговельного права (приватного, але не публічного). Для надання екзекватури не вимагається взаємності з боку іноземної держави щодо примусового виконання рішення французького суду, але необхідно, щоб іноземне рішення за правом держави, судом якої воно було винесене, підлягало примусовому виконанню. При цьому суд перевіряє наявність необхідних умов, а саме: чи винесене іноземне рішення компетентним судом; чи були дотримані ним обов'язкові правила цивільного судочинства; чи були застосовані при прийнятті даного рішення цивільно-правові закони відповідно до правил, які застосовуються згідно з французьким колізійним правом; чи не буде примусове виконання рішення порушувати французький публічний характер; і чи відсутній обхід закону. Перевірка умов, необхідних для надання іноземному рішенню екзекватури, фактично означає перегляд його суті. Не вимагається екзекватури для визнання юридичної сили за іноземними рішеннями про розірвання шлюбу, визнання особи безвісно відсутньою та Іншими рішеннями, які стосуються цивільного статусу особи. Однак якщо посилання на такі іноземні рішення оспорюються заінтересованими особами, суд перевіряє наявність зазначених умов. Іноземне судове рішення без екзекватури може бути використано сторонами як доказ у спірній справі.
В Англії і США за доктриною загального права іноземне судове рішення про сплату грошової суми розглядається як грошове зобов'язання і може бути підставою для пред'явлення позову, тобто не перешкоджає повторному розгляду цієї ж справи в суді Англії і США за позовом заінтересованої сторони. В Англії згідно з Актом з питань виконання рішень іноземних судів 1933 р. діє спеціальний порядок реєстрації судових рішень, винесених в тих державах, які забезпечують для англійських судових рішень умови взаємності. Реєстрація можлива протягом шести років у Високому суді Англії за ініціативою особи, на користь якої прийнято рішення судом вищої інстанції, яке спрямоване на сплату певної суми грошей (за винятком податків, штрафу) і підлягає виконанню за іноземним законодавством. У реєстрації може бути відмовлено, якщо Високим судом буде встановлено, що з цього спору є рішення компетентного англійського суду, яке набрало законної сили.
Згідно з зазначеним документом сторона, проти якої винесено рішення іноземним судом, може подати заяву про відмову в його реєстрації. Реєстрація такого не провадиться при наявності наступних підстав: 1) на рішення не поширюється дія Акта з питань виконання рішень іноземних судів; 2) іноземний суд виніс рішення, яке не відповідає його юрисдикції; 5) борж-ник-іноземець при розгляді справи по першій інстанції не одержав своєчасно повідомлення про виклик до суду і тому не був присутній при розгляді справи і не мав можливості захищатися в суді; 4) рішення одержано шляхом обману; 5) виконання рішення суперечило б публічному порядку Англії; 6) права, на захист яких постановлено рішення, не належать заявнику.
Зареєстроване у Високому суді Англії рішення іноземного суду може бути піддано примусовому виконанню на тих же підставах І в порядку, що й рішення англійського суду. Крім того, реєстрація такого рішення породжує у судів Англії обов'язок закрити провадження у справі про сплату грошової суми, яка належить за Іноземним судовим рішенням.
Питання визнання і виконання іноземних судових рішень, у тому числі й з окремих категорій справ, врегульовані міжнародними конвенціями. Так, з метою забезпечення взаємного визнання і виконання рішень за позовами міжнародного або внутрішнього характеру про утримання дітей, які народилися в шлюбі, а також позашлюбних і усиновлених дітей була прийнята Гаагська конвенція про визнання і виконання рішень у справах про аліментні обов'язки щодо дітей від 15 квітня 1958 р.
Дальшим розвитком й положень стала Гаагська конвенція про визнання і виконання рішень, які належать до аліментних обов'язків, від 2 жовтня 1973 р.
Комплексному вирішенню питань визнання і виконання іноземних судових рішень присвячена Гаагська конвенція про визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних і торговельних справах від 1 лютого 1971 p.".

Посилання до глави 26


1 Лунц Л А, Марышева Н И Курс международного частного права Международный гражданский процесс — М , 1976 — С 9-10, Богуславский М М Международное частное право — М , 1998, Кисіль Міжнародне приватне право Питання кодифікації — К, 2000 — С 12-14
2 Голос України — 1994 — ЗО берез
3 Голос України — 1994 — 1 лют
4 Закон І бізнес — 1997 — 15 січ
5 Голос України —1993 — 26 черв
6 Україна в міжнародно-правових відносинах Книга 1 Боротьба Із злочинністю та взаємна правова допомога — К , 1996 — С 453-877
7 Лунц Л А, Марышева Н И Вказ праця — С 27-28, Заворотько П П, Ште-фан М Й Судове виконання — К , 1967 — С 240-241
8 Україна в міжнародно-правових відносинах — С 1048
9 Там же — С 878-1082
10 Законодательство зарубежных стран Обзорная информация Выпуск 2 Гаагские конвенции по вопросам гражданского процесса — М , 1987 — С 3-36
11 Рубанов А А Наследование в международном частном праве — М , 1966 — С 93
12 Лунц Л А, МарышеваН И Вказ праця — С 55-56, ГаленскаяЛ Н Некоторые консульские функции по защите прав граждан // Вестник ЛГУ — 1970 — № 23 - Вып 4 - С 123
13 Голос України —1993 — 26 черв
14 Практика розгляду судами справ за клопотанням про визнання І виконання рішень Іноземних судів та скасування постанов І рішень міжнародного комерційнего арбітражу на території України // Вісник Верховного Суду України — 1998 — № 1. — С. 32.
15. Там само. — С. 33.
16. Там само. — С. 35.
17. Там само. — С 39-40.
18. Там само. — С. 40-41.
19. Шак X. Международное гражданское процессуальное право. — М., 2001. — С. 23-55.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка