Шляхи вдосконалення організації освітнього процесу на хімічному факультеті



Сторінка7/33
Дата конвертації29.12.2016
Розмір6.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33

УДК 378 Плехова А. В.
СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В БАКАЛАВРАТІ ТА МАГІСТРАТУРІ ХІМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
Дана робота розкриває особливості організації навчання на хімічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У статті вказано основні позитивні та негативні сторони наявної ситуації. Наголошено на необхідності проведення реформ, сформульовано основні проблеми, які потребують нагального вирішення. Також запропоновано шляхи оптимізації навчального процесу. У висновках ілюструється необхідність двосторонньої співпраці студентів та керівництва хімічного факультету та університету загалом.
Ключові слова: хімічний факультет, організація навчання, бакалаврат, магістратура, проблеми, науково-дослідна робота, навчальний план.


Плехова А.В
СХОДСТВА И ОТЛИЧИЯ В ОРГАНИЗАЦИИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА БАКАЛАВРАТА И МАРИСТРАТУРЫ. ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ
Данная работа раскрывает особенности организации обучения на химическом факультете Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. В статье указаны основные положительные и отрицательные стороны сложившейся ситуации. Отмечена необходимость проведения реформ, сформулированы основные проблемы, требующие неотложного решения. Также предложены пути оптимизации учебного процесса. В выводах иллюстрируется необходимость двустороннего сотрудничества студентов и руководства химического факультета, а также университета в целом.
Ключевые слова: химический факультет, организация обучения, бакалаврат, магистратура, проблемы, научно-исследовательская работа, учебный план.

Plekhova A. V.

COMMON AND DIFFERENT FEATURES OF EDUCATIONAL PROCESS ORGANIZATION IN BACCALAUREATE AND MAGISTRACY AT CHEMISTRY FACULTY. PROBLEMS AND SOLUTIONS
This work reveals the features of organization of educational process at the Faculty of Chemistry of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Some positive and negative aspects of the current situation are shown in this article. The basic problems have been formulated. Also the ways of optimizing the sdudying process have been offered. It is assumed that cooperation between students and administration of chemical faculty is need to be realized.
Key words: Department of Chemistry, organization of sdudying, Bachelor, Master, problems, research, curriculum.
Розвиток сучасної України як демократичної, правової та соціальної держави відбувається шляхом удосконалення суспільства, формування нових життєвих позицій, оновлення суспільного організму. Цей процес охоплює усі сфери суспільного життя, включаючи сферу вищої освіти. Більш того, логіка історичного розвитку така, що саме зміни в освіті упереджують багато суспільних перетворень. Якість вищої освіти в Україні завжди була високою. Загалом такою вона залишається і сьогодні. Разом з тим, вища освіта України має низку протиріч, без розв'язання яких про її подальший розвиток не може бути і мови. Значною мірою це стосується розвитку ступеневої системи (бакалаврат, магістратура). Входження України до світового співтовариства, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, інтерес до нашої країни з боку інших держав зумовлюють необхідність модернізації освітнього процесу, оновлення усіх структурних ланок освітньої діяльності.

Приєднання України до Болонського процесу в травні 2005 року спонукало до визначення нового напряму та контурів реформи вищої освіти [1]. Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і необхідних інституційних перетворень ВНЗ [3].

Одним із основних завдань, які постали перед Україною після аналізу вітчизняної системи освіти на тлі європейської, є запровадження двоступеневої вищої освіти. Інтеграція до Болонської системи передбачає оновлення змісту професійної підготовки фахівців усіх кваліфікаційних рівнів, які в майбутньому повинні забезпечити динамічний розвиток та конкурентоспроможність економіки нашої держави за рахунок наукоємних технологій [3]. За цих умов особливого значення набуває створення якісно нової системи організації професійної підготовки як бакалаврів, так і магістрів, таким чином забезпечивши стабільне підґрунтя для озброєння майбутнього фахівця-науковця системою аналізу та інтеграції одержаних знать та умінь до нестандартних ситуацій під час професійної діяльності, застосування набутого досвіду до подальшого самовдосконалення та внесення особистого вкладу до розвитку держави вцілому. Це потребує принципово нового змісту, методів та форм підготовки, метою якої є формування фахівці, здатного не лише виконувати професійні обов’язки, а й самостійно і творчо мислити [5].

Метою даної роботи є аналіз організації навчання в бакалавраті та магістратурі, відмітити позитивні та негативні сторони наявної організації на прикладу конкретного об’єкту – хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», одними з основних завдань діяльності ВНЗ є: здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснення наукової і науково-технічної , творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підвищення освітньо-культурного рівня громадян [4]. Таким чином, система підготовки майбутніх бакалаврів та магістрів має ґрунтуватися на концепції фундаменталізації вищої освіти та ідеї про університетську науку як систему інтегрованого науково-технічного комплексу держави, основною метою якого є формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає зміну організації та змісту освіти з ціллю інтеграції у світовий простір, оптимізацію кадрового забезпечення, комплексне вдосконалення професійної майстерності фахівців через опанування інноваційних і дослідно-експериментальних видів діяльності [3].

Магістратура з покладеними на неї завданнями є одним із головних факторів, що визначає рівень науково-технічного прогресу в країні, сприяє вихованню високої духовності, росту інтелекту суспільства. Зазначене досягається самою філософією магістратури: єднання знань, умінь та постійної готовності до негайного реагування на швидкоплинні виклики життя. Усе це зумовлює потребу у високій гнучкості змісту магістерських програм, їх здатності допомогти молодим людям бачити у будь-якому факті його макро- і мікронаслідки, що дозволить у кінцевому варіанті формувати високоефективні бізнесові схеми, передбачати глобальні зміни у природі та суспільстві, формувати зі студентів ефективних науковців, державних політичних діячів тощо [5, 6].

Зміст навчання бакалаврів в університетах не забезпечує на думку потенційних роботодавців готовність молодих людей до вирішення професійних задач, хоча стосовно студентів, які вивчають прикладні та природничі дисципліни, існує досить широкий спектр пропозицій виробничої практики, ініційованих саме роботодавцями. Головним чином у такому випадку прийняття на роботу бакалавра передбачає його паралельне навчання на робочому місці та отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра з метою отримання через два роки обізнаного працівника. Причиною тому є досить обмежений у навчальних планах обсяг виробничої практики, без чого сучасний фахівець не може працювати ефективно і продуктивно. Ми можемо говорити про достатньо якісну підготовку бакалаврів з дисциплін фундаментального циклу, але цього вочевидь не достатньо. Така ситуація має місце, адже бакалаврат вважається першим формальним (академічним) ступенем підготовки магістра, причому студенти, які засвоїли програму підготовки бакалавра, переходять на наступний кваліфікаційний рівень навчання в цьому ж вищому навчальному закладі [2].

Підготовка студентів хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як бакалаврів, так і магістрів направлена не лише на випуск кваліфікованих фахівців, а й на розвиток кожного студента чи майбутнього науковця. Перш за все варто відмітити, що навчальна програма побудована з урахуванням специфіки знань та вмінь, якими має володіти майбутній хімік. Левова частка навчального часу виділена на проведення практичних робіт, зокрема обов’язкове виконання лабораторного практикуму. Саме тому хімічну освіту неможливо отримати заочно. Діяльність викладачів специфічно спрямована на розвиток логічного та хімічного мислення студентів, адже саме ці риси дозволяють виховувати не просто фахівця у галузі хімії, а наукового працівника. Таким чином, наприкінці четвертого року навчання в бакалавраті та другого року в магістратурі, кожен студент має захистити дипломну роботу, в основі якої має лежати повноцінне наукове дослідження.

Маючи свою специфіку, науково-дослідна робота у сучасних вищих навчальних закладах, зокрема і в КНУ, в організаційному, змістовному і результативному плані передбачає розв’язання конкретних завдань, найважливішими серед яких є:


  • забезпечення фундаментальних, теоретичних, експериментальних прикладних досліджень у різних галузях наук згідно з планами кафедр;

  • підготовка кадрів вищої кваліфікації;

  • здійснення зв’язків науково-дослідної роботи з навчально-виховним процесом сучасних вищих навчальних закладів;

  • впровадження наукових наробок у практику вищої школи, а також у різні галузі науки і освіти;

  • залучення студентів до науково-дослідної роботи.

У сучасній системі вищої освіти, яка певним чином визначає рівень організації науково-дослідної роботи, впроваджується нова концепція підготовки кадрів, започатковується реальна співпраця вищих навчальних закладів та академічних установ у питаннях підготовки магістрів-науковців, підвищується результативність наукових досліджень, про що свідчить зацікавленість зарубіжних держав; запроваджуються більш ефективні механізми міжнародного співробітництва тощо. Хімічний факультет КНУ не є винятком, його науково-дослідна база є найкращою серед ВНЗ України, щороку студенти мають можливість отримувати освіту за кордоном за програмами обміну з університетами Франції, Німеччини, Швейцарії.

Саме тому найважливішим моментом організації навчання на хімічному факультеті є добір викладацького складу, який би зміг забезпечити повноцінне виховання майбутнього науковця. Але однією з найбільших проблем можна назвати те, що науково-дослідна робота не повною мірою задовольняє потреби суспільства: відбувається “старіння” складу науково-педагогічних кадрів (кожен четвертий доктор наук – віком понад 65 років, лише 14 відсотків докторів віком від 40 до50 років; кандидатів наук у віці від 60 років і більше майже третина, до 40 років – лише кожен п’ятий); знижується вимогливість і відповідальність наукових керівників, консультантів, кафедр за ефективність підготовки науково-педагогічних кадрів, за рівень виконання дисертаційних праць тощо.

Крім того, професор вищого навчального закладу, виконуючи різноманітні функції в навчально-виховному процесі, отримує велике загальне, отже, й тижневе навантаження. Таким чином, професори поважного віку не можуть у повній мірі забезпечити студентам отримання необхідних знань та набуття професійних навичок, виконувати науково-дослідну роботу, що є досить поширеною проблемою серед усіх ВНЗ України, а не лише хімічного факультету. Причиною того, що навчальні заклади не бажають відпускати на пенсію викладачів з високими науковими званнями є загальноукраїнський та світовий рейтинги університетів, висота позицій у котрих корелює з кількістю наукових працівників учбового закладу. Це є причиною того, що молоді талановиті та розумні потенційні викладачі отримують посади інженерів чи асистентів у кращому випадку, тобто не відбувається кадрового обігу, не розвивається сама структура освіти, важко відбувається інтеграція нових прогресивних напрямів наукових досліджень.

Окрім вищесказаного, існує проблема добору саме компетентних викладачів, які б оцінювали знання студента, а не його приязність, уміли б подати матеріал структуровано, змістовно та послідовно, дослухалися до думки студентів. Молоді працівники, ще не маючи належного досвіду викладання, не можуть донести до студентів необхідну для навчання, наукової роботи, майбутньої професійної діяльності інформацію. Таким чином, на мою думку, підвищенню ефективності як навчального процесу, так і науково-дослідної роботи на хімічному факультеті КНУ сприятиме не тільки цілеспрямованість, адресність політики факультету щодо організації навчального процесу та модернізації науково-дослідного колективу університету та оновлення викладацького складу, при чому з обов’язковим проходженням жорсткого відбору кандидатів на такі посади за обізнаністю у науковій сфері та за особистими якостями.

Студентам хімічного факультету, на відміну від багатьох інших спеціальностей необхідно мати практичні навички роботи з багатьма специфічними, але водночас широко використовуваними речовинами та приладами, знати техніку безпеки та мати можливість використовувати захисні засоби, котрих реально немає або настільки старі, що вже не здатні виконувати прямі фінкції, при виконанні практичних завдань. На жаль, якість лабораторних робіт, передбачених програмою, не завжди відповідає рівню реального наукового експерименту та не забезпечує формування повного уявлення про майбутню професійну чи наукову діяльність хіміка. Моя пропозиція щодо вирішення даної проблеми полягає у:


  • проведенні хоча б часткового оновлення матеріальної бази лабораторій хімічного факультету;

  • модернізації навчальної програми з урахуванням специфіки підготовки фахівців та науковців;

  • залученні до співпраці з університетом провідних хімічних підприємств з метою організації практичних занять на їх матеріальній базі за умов майбутнього працевлаштування частини випускників.

Щодо хімічного факультету КНУ, можна виділити такі основні відмінності в організації навчання в бакалавраті та магістратурі:

  • розподіл навантаження робочого тижня;

  • збільшення кількості годин, присвячених науковій роботі в магістратурі, порівняно з бакалавратом;

  • збільшення обсягу інформації для самостійного опрацювання для магістрантів;

  • зміна характеру дисциплін (співвідношення загальних курсів та спеціальних).

Отже, структура навчання в бакалавраті дозволяє студенту сформувати уявлення про майбутню професійну діяльність, продовжити формування як особистості, набути нових навичок та отримати базові знання з хімії. Після двох років навчання відбувається диференціація курсу на групи за напрямками науки (органічна, неорганічна, фізична, аналітична хімія та хімія високомолекулярних сполук). У результаті навчальна програма кожної групи вміщує не лише загальні предмети, а й специфічні дисципліни, які необхідно опанувати майбутньому фахівцю відповідної галузі.

Натомість проблемою організації навчального процесу в магістратурі варто назвати недостатню кількість спецкурсів, направлених на підготовку кадрів для професійної діяльності у виробничій сфері. Натомість навчальна програма передбачає наявність курсів з деяких загальноосвітніх, найчастіше гуманітарних, дисциплін. Так, знати основи правознавства, мати уявлення про пошук інформації, оформлення статей тощо досить цікаво та необхідно для життя пересічного українця. Але, на мою думку, отримувати знання із загальноважливих для особистісного розвитку предметів більш доцільно на молодших курсах, коли ще продовжується формування характеру студента, закладається певна інформаційна база, необхідна для самостійного життя. Тож постає питання, навіщо дорослим людям, котрі навчаються в магістратурі, котрі у переважній більшості працюють, вже визначилися з майбутньою науковою чи професійною діяльністю, котрі важе можуть мати власну сім’ю, витрачати час на те, щоб почути загальновідому інформацію, яку вони вже засвоїли шляхом власних спроб і помилок? Чи не краще замінити малоінформативні предмети, котрі не матимуть жодного практичного застосування у майбутньому, на ті, що дозволять перевірити готовність студентів до обраного напрямку діяльності за спеціальністю?

Шляхом вирішення цієї проблеми може бути модернізація навчальної програми як для бакалаврів, так і для магістрів. Наразі на хімічному факультеті викладається велика кількість предметів гуманітарного напрямку, безсумнівно вони цікаві та важливі, але ж студенти таки обрали своєю спеціальністю хімію, а часом вимоги викладачів таких дисциплін на іспитах не відповідають підготовці неспеціаліста з відповідної галуза науки. Тому, як пропозицію покращення даної ситуації, слід розглянути запровадження вільного вибору деяких курсів гуманітарного напрямку, цікавих спецкурсів тощо.

З іншого боку, головною перевагою магістерської навчальної програми хімічного факультету можна вважати виділення окремих днів, вільних від занять, призначених для наукової роботи. Така практика дає можливість студентам рівномірно розподілити навчальне, наукове, а інколи ще й робоче навантаження, що дозволяє уникнути психологічного та фізичного виснаження.

Також, говорячи про організацію навчального процесу хімічного факультету, варто негативно відмітити роботу деканату. Отримання актуальної інформації завжди становить велику проблему для студентів, адже дошка оголошень не є достатньо інформативною, сайт факультету оновлювався приблизно 2006 року, не враховуючи списків абітурієнтів, а спроби прояснити ситуацію в деканаті часто закінчуються невдало.

Тож, підсумовуючи вищесказане, варто відмітити, що організація навчання на хімічному факультеті КНУ, як у бакалавраті, так і в магістратурі не є ідеальною. Головною проблемою є те, що керівництво не хоче почути думку студентів. Київський національний університет імені Тараса Шевченка безсумнівно є найкращим серед вищих навчальних закладів України, але ще не дотягує до світової першості. Ключем до успіху та підвищення міжнародного рівня університету є запровадження реформ навчального процесу, запропонованих саме студентами, з урахуванням особливостей кожного факультету.


Література

  1. Бабин І., Ликова В. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти в Україні в контексті Європейського простору вищої освіти на період до 2020 р. [Електронний ресурс] Бабин І., Ликова В./ Сайт національного темпу-офісу в Україні – Режим доступу: http://tempus.org.ua/uk/national-team-here.html?start=25

  2. Бойчук І. Д. Підготовка бакалаврів у коледжі як фактор готовності їх до професійної діяльності / І. Д. Бойчук // Освіта . Технікуми, коледжі. – 2007. – № 4. – С. 33–34.

  3. Крячко Ю. Інтегруватися в європейську систему вищої освіти чи зберігати свою ідентичність: tertium non datur // Вища освіта України. – 2008. – № 4. – С. 65-72.

  4. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/conv/page

  5. Лисенко В.П., Кліх Л.В. Майбутнє освіти за магістратурою – п'ятнадцять років досвіду. Університетський кур'єр. – № 3 (1913). – 28 квітня 2010р. – 5с.

  6. Мельничук Д.О., Кліх Л.В. Організація магістратури: пошук відповідей на актуальні питання// Освіта. – 2010. – № 24. – 5с.

УДК 378 Т. В. Омельян
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
У статті розглядаються форми організації навчального процесу у ВНЗ, а саме лекції, семінарські заняття, лабораторні роботи на хімічному факультеті. та Розроблено шляхи оптимізації даної підготовки для студентів хімічного факультету як інноваційні методи - сучасні моделі освітньої діяльності .

Ключові слова: сучасні моделі; лабораторні роботи; хімічний факультет; шляхи вдосконалення.
Т. В. Омельян

ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ФОРМ ОРГАНИЗАЦИИ ОБУЧЕНИЯ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ. ИННОВАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ ОРГАНИЗАЦИИ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ

В статье рассматриваются формы организации учебного процесса в вузе, а именно лекции, семинарские занятия, лабораторные работы на химическом факультете. и Разработаны пути оптимизации данной подготовки для студентов химического факультета как Инновационные методы - современные модели образовательной деятельности.

Ключевые слова: современные модели; лабораторные работы; пути совершенствования; химический факультет.

T.V. Omelуan



THE WAYS OF IMPROVING THE FORMS LEARNING IN HIGHER EDUCATION. INNOVATIVE METHODS OF ORGANIZATION IN HIGHER EDUCATION.

The article examines forms of educational process at the university, such as lectures, seminars, laboratory work at the Chemistry Department and developed ways to optimize training for students of the faculty of chemistry as innovatsiynni methods - modern models of educational activities.

Keywords: current models; Chemistry Department; laboratory work; ways to improve.
Метою статті є визначення шляхів оптимізації проведення семінарських, лабораторних занять та лекцій на хімічному факультеті та розгляд інноваційних підходів до навчального процесу у вищій школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання покращення форм організації навчання студентів ВНЗ, є одним з головних показників на даному етапі розвитку суспільства у науковій діяльності. Дослідження проблем навчання досліджуються у роботах: Артеменко І. В. [1], Береговової Д. А [2], Козак Л. В. [3] Телешов С. В. [4] та ін.

Постановка завдання. Розглянути особливості форм організації навчального процесу, а саме лекцій, семінарів та лабораторних робіт на прикладі хімічного факультету, запропонувати шляхи їх вдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка ґрунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості. Його покликання готувати не лише «людину, що пізнає», але і «людини, що діє». Причому усі елементи традиційного навчання мають місце в інноваційному, питання полягає лише у визначенні співвідношення репродуктивного і продуктивного, діяльного і творчого. Характерними рисами інноваційного навчання є передбачення (anticipation) та співучасть (participation). Передбачення – здатність до розуміння нових, незвичайних ситуацій, прогнозування подій, оцінка наслідків прийнятих рішень, орієнтація на майбутнє. Співучасть – соціальна активність, участь особистості в найважливіших видах діяльності, її особистий вплив на прийняття локальних та глобальних рішень, здатність бути ініціативним. Зразкова узагальнена модель інноваційного навчання була представлена в одній з перших робіт на цю тему (Kozma and Johnson, 1991). Вона передбачала: 1) активну участь студента в процесі навчання (а не пасивне засвоєння інформації); 2) можливості прикладного використання знань у реальних умовах; 3) наведення концепцій і знань у найрізноманітніших формах, а не тільки у текстовій; 4) підхід до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності; 5) акцент на процес навчання, а не на запам'ятовування інформації. Проблеми інноваційної перебудови навчального процесу стають ще масштабнішими. Вони передбачають необхідність впровадження модернізованих моделей вищої освіти, які, в свою чергу, призводять до кола нових труднощів. В. Е. Франкл вважає, що основне завдання освіти - не передача традицій і знань, а «формування здібностей знаходити унікальні смисли» [3]. Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. Але дискусії навколо проблеми форм організації навчального процесу у вищій школі не затихають на сторінках педагогічної літератури. Це пов’язано з тим, що в педагогічній науці не існує чіткого визначення поняттю „форма організації навчання”. Більшість учених просто обходять це питання і обмежуються буденним уявленням про суть даної категорії. Загалом, форму організації навчання необхідно розуміти як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання, які реалізуються в співпадінні діяльності вчителя та учнів щодо засвоювання певного змісту матеріалу та опрацювання способів діяльності. Іншими словами, форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. У результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області [1]. Найстаршою формою організації навчального процесу, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма навчання. Така форма виникла в античних країнах і широко використовувалася у середньовічній Європі. Сутність її полягає в тому, що викладач навчає кожного студента індивідуально, що дає змогу враховувати особистісні можливості студентів і відповідно визначати зміст, форми й методи навчальної роботи. За індивідуальною формою організації навчання слідує групова форма навчання, яка набула значного поширення в період середньовіччя й зберігалася в багатьох ВНЗ Європи ще у 19 ст. Застосовуючи цю форму, викладач навчає групу студентів, які перебувають на різних щаблях вікового й інтелектуального розвитку. Колись ще була поширена белл-лактерська форма навчання, яка виникла в Англії, проте довго така система не протрималася, бо мала значні недоліки. Суть її була в наступному: до групи людей, які навчаються (25-30 осіб) прикріплювали старшого навчаючого. Викладач в свою чергу навчав старших студентів, а ті, в свою чергу, передавали інформацію товаришам. Але ці всі системи не виправдали себе [4]. Хоча окремі їх елементи заслуговують на увагу й сьогодні: самостійна робота з підручником, опрацювання довідкової та допоміжної літератури, виконання групових завдань на лабораторних і практичних заняттях тощо. Сучасні ВНЗ будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації. Основними є такі: лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, спецкурси, спецсемінари, педагогічна практика, консультації, колоквіуми, контрольні, курсові й дипломні роботи. Зауважимо, що лекція посідає важливу роль в організації навчально-виховного процесу вітчизняного вузу. Ця роль виявляється у тісній єдності лекції з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи, насамперед у взаємодії її з семінарськими, практичними і лабораторними роботами.

Велика популярність лекції обумовлена тим, що вона є найоптимальнішою формою передачі інформації від викладача до студента, вона дозволяє в авторизованій версії ввести студента в наукову лабораторію вченого, виявити, показати і, за можливості, експериментально дослідити явище, яке вивчається, на основі сформульованих і сприйнятих гіпотез побудувати теорію явища, дати порівняння теорії з дійсністю тощо. Лекція є активною формою навчання, оскільки вона передбачає напружене опрацювання значної інформації, виділення і конспектування основних положень, аналіз дослідів і формул. Залучення студентів до такої роботи – це вже справа самого викладача і залежить від його майстерності як лектора. Лекція має бути формою навчання, в якій студент є активним учасником навчального процесу, критично сприймає інформацію, не обмежуючись механічним конспектуванням її змісту. На лекції студенти повинні сприймати і творчо опрацьовувати великий масив інформації, виділяти і конспектувати основні положення лекції. Тут у студентів виховується така важлива якість майбутніх вчителів, як уміння слухати, що означає вміння виділяти істотне, критично оцінювати почуте, зв’язувати його з власним досвідом. За психолого-педагогічним впливом на студента лекція суттєво доповнює книгу. Завдяки створенню мотивації, розгляду проблемних ситуацій, чіткій логіці викладу, емоціям викладача, студенти успішно засвоюють матеріал, який при самостійному розгляді викликає значні труднощі. У процесі роботи на лекціях студенти краще розуміють значення особистості вчителя в навчанні. У ході лекції встановлюються зворотні зв’язки між викладачем і студентами.

До недоліків проведення лекцій на хімічному факультеті слід віднести наступне:


  • Впровадження комплексних курсів. Дуже важко зосередитися на матеріалі, коли зі спецкурсу одну лекцію читає один викладач, на наступний раз його заміняє інший, потім третій, і це через те, що така навчальна програма. Увага студента розсіюється!!!

  • Відсутність демонстраційного матеріалу та інтерактивних засобів. Важливо на хімічному факультеті приділяти увагу демонстраційним дослідам ( по можливості). Звичайно, записати рівняння реакції на дошці – це куди швидше, ніж відтворити своїми руками. Насправді це займе не так багато часу, проте засвоїти матеріал студенти зможуть набагато краще.

  • Суто робоча обстановка, відсутні приклади. Коли викладач просто читає лекцію і навіть не відволікається, то студентові стає нецікаво. Значно ліпше сприймається матеріал при наведенні прикладів з науки, свого життя, адже у досвідченого педагога у запасі за роки викладання чимало знайдеться цікавого.

  • Відсутність плану і структурованості матеріалу. Це, певно що, найбільша проблема проведення лекцій. На хімічному факультеті спостерігається рідко, проте буває досить очевидним.

Семінарські заняття мають дуже давню історію, своїм корінням сягає античності. Це найважча і найскладніша форма навчального процесу, мета якого узагальнення, поглиблення і систематизація знань, здобутих студентами під час самостійної роботи з лекційним матеріалом і навчально-методичною, теоретичною літературою. На семінарах студенти вчаться виступати з обговорюваних питань, доводити свою точку зору, критично оцінювати різні джерела знань. Загалом, семінари сприяють формуванню у студентів інтересу до самостійного оволодіння знань, вчать критично мислити, аналізувати складні явища суспільного життя і природи, сприяють більш інтенсивному формуванню таких важливих якостей, як критичність, гнучкість, глибина й самостійність мислення. У практиці ВНЗ склалися два типи семінарських занять: 1) розгорнута бесіда за планом, з яким студентів ознайомлюють заздалегідь; 2) читання й обговорення рефератів, доповідей. План лекції ніколи не дублюється на семінарському занятті. Поряд із зазначеними формами навчального процесу у ВНЗ широко використовуються практичні заняття. Основна мета цієї форми навчання як практичного різновиду семінару – набуття практичних умінь і навичок. Завдання, що даються на практичних заняттях, нерідко індивідуалізуються. Це підвищує активність студентів, забезпечує розуміння ними суті наукової теорії і зв’язків її з педагогічною практикою.

Семінари на хімічному факультеті мають структуру викладу матеріалу, студенти проявляють зацікавленість. Зате всі переваги корелюють із недоліками, такими як:



  • Багато матеріалу залишається на самостійне опрацювання, а це для студентів іноді є складним завданням

  • Використання традиційних форм навчання

  • Семінар як міні-лекція від студента для групи

Для того, щоб вдосконалити семінари, насамперед, необхідно:

  • Не дублювати план лекцій на семінарах, особливо це стосується студентів, які роблять доповідь для всієї групи і повторюють весь матеріал, не додаючи туди ні цікавого матеріалу, ні новизни.

  • Робити відступи у семінарі, розказувати студентам про наукову роботу та досягнення викладачів.

  • Використання нетрадиційних форм навчання.

Нетрадиційні форми організації навчання – це, насамперед, творчий, самобутній підхід педагога до організації навчальної діяльності, це – вищий щабель педагогічної майстерності. Починаючи з 70-х років минулого століття, з’явилася тенденція до зниження пізнавального інтересу студентів. На це явище педагоги відреагували введенням в практику вищої школи нестандартних форм організації навчання. На сучасному етапі існує велика кількість таких форм. Це зумовлено тим, що нетрадиційні форми навчання – результат творчої роботи викладача. Такі форми з’явилися перш за все в уяві педагога та мали місце в його педагогічній практиці. Ніяких обмежень для творчості викладача немає, тому постійно виникають нові й нові форми. Останнім часом почали розвиватися такі форми навчання як семінари, які спираються на фантазію студента, в літературі такий термін називають семінар винахідництва чи семінар-творчість [2]. На хімічному факультеті це відбувається так: наприклад, на семінарі викладач пропонує студентам знайти альтернативний метод виділення п-хлораніліну, виходячи з тих реактивів, які є в лабораторії, при цьому стандартну методику не використовувати. Студенти висловлюють свої думки, припущення, аналізують подану інформацію, таким чином вчаться один в одного. Такий семінар схожий до методу «мозкового штурму», який успішно реалізовується на хімічному факультеті.

Основними завданнями, що реалізуються під час спецкурсу та спецсемінару, є наукове пізнання, елементарне експериментальне вивчення, залучення студентів до дослідницької роботи. Лабораторне заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди. Таким чином, студент практично підтверджує певне теоретичне положення даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Проте виконання лабораторних робіт потребує прецизійності результатів. Постає питання: як зробити лабораторну роботу правильно, коли існує багато недоліків, таких як:



  • Недостатньо приладів (наприклад, для проведення рентгено-структурного аналізу) – одна з основних проблем, яка постає.

  • використання приладів, які забруднюють навколишнє середовище.

Водоструйні насоси в Європі вже тривалий час не використовують, вони замінені мембранними. Всі їх недоліки в тому, що вони спричинюють злив всіх органічних речовин в раковини, а це є проти правил техніки безпеки.

  • Недостатньо робочих місць. На даний час теж є гострою проблемою, оскільки середньостатистична лабораторна з органічної хімії триває 2 год.40хв.

  • Відсутність виробничої практики. Будь-яке підприємство вимагає від кандидатів на обрану спеціальність досвід роботи, а де ж його взяти?

Уникнути таких проблем можна:

  • Збільшення кількості годин для лабораторних робіт

  • Поділ групи на підгрупи на лабораторні роботи, для забезпечення всіх студентів робочими місцями в лабораторії

  • Заміна старих приладів на нові.

Таким чином, було розглянуто проблеми навчальної програми та форми організації навчального процеси на хімічному факультеті і запропоновано шляхи їх вирішення як інноваційні методи для покращення форм організації навчання та підготовки студентів.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка