Шляхи вдосконалення організації освітнього процесу на хімічному факультеті



Сторінка3/33
Дата конвертації29.12.2016
Розмір6.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів)[4].

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.


Кредит (credit) — умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), засвоєної студентом під час навчання. Кредит — мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (суму аудиторної і самостійної роботи студента) [5],[6].

Контроль успішності студентів. Академічні успіхи сту­дента визначаються тим методом оцінювання, що викорис­товується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у ньому чином з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали і шкали ЕСТS (табл. 1).

Таблиця 1

Оцінювання успіхів студентів


ЕСТS

За національною шкалою 

За шкалою навчального закладу(як приклад) 

А 

ВІДМІННО 

90—100

ВС 

добре 

75—89

ВЕ 

задовільно 

60—74

ГХ 

незадовільно з можливістю повторного складання 

35—59

К 

незадовільно з обов'язко-вим повторним складанням 

1—34

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матері­алу дисципліни здійснюється без проведення семестрового іспиту (заліку). Воно є інтегрованою оцінкою засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням «вагових» коефіці­єнтів.

       Студент, що набрав протягом семестру необхідну кіль­кість балів, має право:

       -  не складати іспит (залік) і отримати набрану кіль­кість балів як підсумкову оцінку;

       - складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

       -  ліквідувати академічну різницю, пов'язану з пере­ходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

       -  поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчаль­них дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

       - використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення особис­тих потреб.

       Студент, що набрав протягом семестру менше від необ­хідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік) [7].

  Державна атестація студентів здійснюється відповідно до чинної нормативної бази[3].

Запровадження в Україні саме кредитно-модульної системи є всі підстави ,а саме:


  1. інтеграція до Європейського простору вищої освіти;

  2. входження до Болонського процесу;

  3. реалізація дистанційної форми вищої освіти.

Впровадження модульно-кредитної системи у вищий школі України переслідує в майбутньому, такі цілі:

1. Досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;


2. Потреба українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;
3. Затвердження загально сприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;
4. Впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого була розроблена Європейською комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;
5. Стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;
6. Забезпечення «прозорості» системи вищої освіти та слушного академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень тощо).

  Впровадження КМСОНП сприятиме розв'язанню важ­ливих завдань вищої освіти:

- адаптація ідей ЕСТS (Європейська кредитно-тран­сферна та акумулююча система) до системи вищої освіти України з метою забезпечення мобільності студентів у про­цесі навчання та гнучкості підготовки фахівців з огляду на швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

-  забезпечення студентам можливості навчання за індивідуальною інваріантною частиною освітньо-профе­сійної програми, сформованої за вимогами замовників та побажаннями студентів, що сприятиме їх саморозвитку і підготовці до життя у вільному демократичному су­спільстві;

-  стимулювання учасників навчального процесу з ме­тою досягнення високої якості вищої освіти;

-  унормування порядку надання студенту можливості отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.


       
КМСОНП передбачає дотримання таких принципів:

       1) принцип порівняльної трудомісткості кредитів, який полягає в досягненні кожним студентом встановле­них ЕСТS норм, що забезпечують йому академічну мобіль­ність, державне і міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання ним Індивідуального навчального плану;

       2) принцип предметності, що передбачає декомпозицію змісту освіти й навчання на єдині та відносно самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпе­чують:

            а) на рівні індивідуального навчального плану - набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості креди­тів, які відповідають розрахунковій нормі виконання сту­дентом навчального навантаження в умовах кредитно-мо­дульної організації навчального процесу;

               б) на рівні вивчення навчальної дисципліни — набір (акумулювання) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що передбачають виконання необхідних видів діяльності за програмою вивчення навчальної дисципліни;

       3) принцип модульності, що визначає підхід до органі­зації оволодіння студентом змістовими модулями і вияв­ляється через специфічну для модульного навчання орга­нізацію методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізна­вальна діяльність студента;

       4) принцип методичного консультування, який поля­гає в науковому та інформаційному забезпеченні діяльнос­ті учасників освітнього проекту;

       5) принцип організаційної динамічності, що передба­чає забезпечення можливості змінити зміст навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці;

       6) принцип гнучкості та партнерства, який полягає в та­кій побудові системи освіти, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відпові­дали індивідуальним можливостям і потребам студента;

       7) принцип пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв'язку, який передбачає ство­рення умов організації навчання, що вимірюється та оці­нюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів;

       8) принцип науковості та прогностичності, що полягає в побудові (встановленні) стійких зв'язків змісту освіти з науковими дослідженнями;

       9) принцип технологічності та інноваційності,  який передбачає використання ефективних педагогічних та ін­формаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інфор­маційний і освітній простір;

       10)  принцип усвідомленої перспективи, що полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом ці­лей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення;

       11) принцип діагностичності, який сприяє забезпечен­ню об'єктивного оцінювання рівня досягнення та ефектив­ності цілей освіти і професійної підготовки. [9]

Система підготовки фахівців з вищою осві­тою не повинна мати таких недоліків: відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру; низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання; можливість необ'єктивного оцінювання знань студентів; значні затрати часу на екзаменаційні сесії; недостатній рі­вень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці; низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закла­дів; вузький вибір студентами навчальних дисциплін.
       Найперспективнішою системою і одним з шляхів подолання цих проб­лем є перебудова навчального процесу у вищих навчаль­них закладах на основі впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Така система є не просто визнаним у Болоньї стан­дартом, обов'язковим для впровадження у всіх вищих на­вчальних закладах України. Це насамперед можливість об'єктивного оцінювання навчальних досягнень студента, можливість у разі необхідності переривати навчання і про­довжити його з урахуванням набраних кредитів.


Література

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підручник для студ., асп. та мол. викл. вузів. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посібник для студентів магістра­тури. – Житомир, 2003. – 232 с.

3. Закон України ≪Про вищу освіту≫ // Голос України. - 2014. - 6 серпня.

4. Краевский В.В. Методология педагогики. – Чебоксары: Изд-во Чувашского ун-та, 2001. – 208 с.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

6. Корсак К., Юрчук Л. Наука й освіта на теренах об’єднаної Європи//Науковий світ.- 2003/ -№ 11.

7. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року / Схвалено Указом Президента України №344/2013, 25.06.2013. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.4.гаdа.gov.ua./laws/show/344/2013/раgе.

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах // Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / За заг. ред. А.П.Зайця, В.С.Журавського. – К.: Форум, 2002.

9. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В.Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд – К.: Знання, 2005. – 399 с.


УДК 378

А. С. Мартинюк


АНАЛІЗ СПІЛЬНИХ І ВІДМІННИХ РИС КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ І ЗАРУБІЖНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

У статті розкрито сутність та мету впровадження кредитно-модульної системи організації начального процесу розглядаються спільні і відмінні риси кредитно-модульної системи організації начального процес у вітчизняній і зарубіжній вищій школі; представлені шляхи модернізації і удосконалення вищої освіти в Україні.

Ключові слова: кредитно-модульна система організації навчального процесу; зарубіжна вища школа; заліковий кредит; модуль.
А. С. Мартынюк
АНАЛИЗ ОБЩИХ И ОТЛИЧИТЕЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЙ СИСТЕМЫ ОРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ЗАРУБЕЖНОЙ ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ
В статье раскрыта сущность и цели внедрения кредитно-модульной системы организации учебного процесса, рассматриваются общие и отличительные особенности кредитно-модульной системы организации учебного процесс в отечественной и зарубежной высшей школе; представлены пути модернизации и усовершенствования высшего образования в Украине.

Ключевые слова: кредитно-модульная система организации учебного процесса; зарубежная высшая школа; зачетный кредит; модуль.
А. Martyniuk
THE ANALYSIS OF COMMON AND DISTINCTIVE FEATURES OF CREDIT-MODULAR SYSTEM OF EDUCATIONAL PROCESS IN DOMESTIC AND FOREIGN HIGH SCHOOL
The article describes essence and purpose of the introduction of credit-modular system of educational process, describes common and distinctive features of credit-modular system of educational process in domestic and foreign high school; represented ways of modernization and improving higher education in Ukraine for the preparation of a modern specialist (large fundamental knowledge, ability to teamwork, quickly master the new technologies, to have self-education skills and abilities of creative and research work). The article attention is focused on advantages and disadvantages of credit-modular system of educational process, and describes ways of solution them in high school of European countries. The article question deals with credit-modular system of educational process by the ECTS standards, describes opportunities and perspectives which gives the credit-modular system of educational process for the Ukrainian Education.

Keywords: credit-modular system of educational process; ECTS credit; Foreign High School; module.

За останні роки відбулося утвердження України як повноцінної держави. Однак процес розбудови ще не завершився, він досі триває. Вибір нашої держави – європейська інтеграція. Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. Одним із кроків для вступу України в ЄС стало впровадження у вищих навчальних закладах України кредитно-модульної системи організації навчання. Якщо говорити конкретніше, то цей процес включає не тільки приведення законодавчої та нормативно-правової бази національної вищої освіти у відповідність до нових вимог, упорядкування переліку спеціальностей, а й, перш за все, перегляд змісту вищої освіти, забезпечення високої якості, запровадження сучасних технологій навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу та удосконалення професійної підготовки, забезпечення можливості досягнення успіху в кар'єрі.



Метою статті є аналіз спільних і відмінних рис кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній і зарубіжній вищій школі, пошук шляхів модернізації і удосконалення вищої освіти в Україні для підготовки сучасного фахівця: широкі фундаментальні знання, вміння працювати в колективі, швидко оволодівати новими технологіями, мати навички самоосвіти та здібності до творчої і дослідницької роботи.

Кредитно-модульна система – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових трансферних кредитів (ECTS).

У вітчизняній вищій школі, як і в зарубіжній, кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі КМСОНП) використовує кредити ECTS для окреслення навчального навантаження студента. Вони відображають кількість роботи (трудомісткість), якої вимагає кожна дисципліна (модуль курсу) відносно до загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання в університеті (лекції, практичні, лабораторні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота, екзамени, дипломна робота) (Експериментальне положення про кредитно-модульну технологію навчання у вищих навчальних закладах, 2004, c. 4-5). Кредити ECTS призначаються всім розділам (дисциплінам) курсу – обов’язковим, вибірковим або факультативним. Як всім нам добре відомо, в наших навчальних планах обсяг вивчення дисциплін планується у кредитах навчального часу. У більшості європейських країн, як і в Україні “вартість” одного кредиту – 25-30 годин.

Результати екзаменів і заліків у вітчизняній вищій школі, як і в зарубіжній виражаються в оцінках. Однак в Європі співіснують багато систем оцінювання. Питання про перезарахування оцінок – одна з найсуттєвіших проблем студентів, оскільки тлумачення оцінок значно відрізняються в різних країнах та закладах освіти. З іншого боку помилка при перезарахування оцінки може мати серйозні наслідки для студентів, їх працевлаштуванні, тому вищі навчальні заклади України і Європи в академічних довідках і додатках до диплому повинні засвідчувати академічні досягнення студентів за національною системою оцінювання та шкалою оцінювання ECTS (Без слова музики нема... : Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу та дещо інше, 2004, с. 6). Європейська система полегшеної шкали оцінювання є поширеною і найбільш зрозумілою, бо ґрунтується на статистичному принципі, а не на критеріях оцінювання.Однією із засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того щоб заклади освіти прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.

КМСОНП у вітчизняній і зарубіжній вищій школі передбачає проведення модулів, для безпосереднього управління процесом навчання студентів. Модуль – логічно завершений елемент знань з конкретної дисципліни. Якщо в кредитах визначають оптимальний час повного навчального навантаження студента для засвоєння змісту навчальної дисципліни чи курсу, то модуль як одиниця вимірювання змісту дає можливість змоделювати більш продуктивну технологію навчання, яка дозволяє засвоювати зміст навчального предмета не за семестрами, а логічно завершеними частинами – модулями. Кількість змістових одиниць модуля співвідноситься з виділеним часом на їх засвоєння, впродовж якого суб'єкти навчання спроможні реалізувати психолого-педагогічні та кібернетичні вимоги до цілісного процесу засвоєння модульної сукупності знань і тим самим досягти оптимального ефекту в навчанні (Кредитно-модульна система організації навчального процесу як необхідна умова інтеграції вищої технічної освіти в Україні в європейський освітній простір, 2004, с. 4-5).

Окремо слід сказати про тестування, як форму поточного контролю у зарубіжній вищій школі. Незважаючи на високу трудомісткість розробки відповідних матеріалів, тестування, особливо у комп’ютерному варіанті, помітно скорочує час на перевірку, суттєво підвищує об’єктивність оцінювання знань та сприяє установленню атмосфери співробітництва між викладачем і студентами. Українські вищі навчальні заклади на даний момент не мають змоги проводити тестування в комп’ютерному варіанті, оскільки переважна кількість вузів не мають відповідного технічного оснащення. Також багато українських педагогів вищої школи критикують тестову форму поточного контролю, оскільки масове впровадження тестової системи призводить, на їхню думку, до отримання неякісних і поверхневих знань.

Відрахування студента за академічну неуспішність у вітчизняній і зарубіжній вищій школі здійснюється в разі невиконання студентом індивідуального навчального плану, не зарахованих результатів семестрових контролів трьох змістових модулів або у зв'язку з неможливістю студента сформувати індивідуальний план на наступний рік у результаті незарахування йому запланованих змістових модулів та обмежень, накладених структурно-логічною схемою підготовки, а також порушення умов договору про навчання.

Кредитно-модульна система в зарубіжній вищій школі також передбачає наступне. Університети пропонують студентам максимальну кількість дисциплін(інваріантну і варіативну частини) на вибір і тим самим забезпечують демократичну процедуру вибору залежно від уподобань, життєвих намірів та інтелектуальних можливостей кожного студента. Таким чином, кредитна система в зарубіжній вищій школі дає змогу максимально демократизувати, диференціювати та індивідуалізувати навчальний процес. Навчившись обирати для послідовного засвоєння нормативну частину навчальних дисциплін і виконувати свої зобов'язання, студент тим самим готується до ще відповідальнішого вибору циклу навчальних дисциплін варіативної частини. На жаль, вищі заклади України цим нехтують і студентам не дають право вибору.

Звичайно, КМСОНП має ряд недоліків: фрагментація знань, сегментація процесу навчання, зменшення значимості наукових досліджень у процесі навчання. Європейські країни навчились їх уникати, шляхом «гібридного» (змішаного) підходу організації навчального процесу. Так, як Україна знаходиться у процесі розвитку і вдосконалення системи освіти, то таке формування «гібридного» підходу у неї ще попереду.

Перша стратегічна мета України в розвитку освіти і науки – утвердження в суспільстві розуміння абсолютної пріоритетності цих сфер та фактичне її забезпечення. Друга стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності задля того, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності в XXI столітті.Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання. По-перше, треба суттєво скоригувати спрямованість освітнього процесу до набуття інноваційної сутності. По-друге, треба модернізувати освіту в бік формування самодостатньої особистості з урахуванням її природних здібностей та психологічних особливостей. Третє завдання в модернізації освіти полягає в переведенні матеріально-технічної бази навчального процесу на сучасний рівень. Сьогоднішня освіта неможлива без сучасних комп'ютерів, електронних підручників, новітніх фізичних, хімічних та біологічних кабінетів. Четверте завдання полягає у здійсненні мовного прориву в освіті, а потім і в українському суспільстві. Цей прорив включає в себе забезпечення знання державної української мови, а також забезпечення вивчення іноземних мов. Реалізація цих завдань дозволить сформувати якісно нове (інноваційне) освітнє середовище в контексті вимог Болонського процесу. Навчальний процес у сучасному університеті повинен бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі державних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців та з урахуванням інших варіантів, що дають можливість або продовжити освіту в будь-якому закордонному ВНЗ, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти.

Україна вибрала правильний шлях перебудови і удосконалення освіти. Кредитно-модульна система відкриває нові можливості для співпраці, сприяє розвитку комунікативних зв’язків між ВНЗ, підвищує якість студентської мобільності, стимулює підвищення якості навчальних програм, навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності. Студентам вона розширює вибір для навчання за кордоном, дозволяє самим сформувати програму навчання, забезпечує сертифікацію процесу навчання в іноземному навчальному закладі, гарантує академічне визнання.
Література


  1. Луцик Д. Без слова музики нема... : Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу та дещо інше // Освіта. – 2004. – 14 квітня. – С. 6.

  2. Рудавський Ю. Кредитно-модульна система організації навчального процесу як необхідна умова інтеграції вищої технічної освіти в Україні в європейський освітній простір // Аудиторія. – 2004. – 26 березня. – Ч. 10. – С. 4-5.

  3. Сікорський П. Експериментальне положення про кредитно-модульну технологію навчання у вищих навчальних закладах // Освіта. – 2004. – 14 квітня. – С. 4-5.

УДК 378

Павлівська Ю. А.

СПІЛЬНІ Й ВІДМІННІ РИСИ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

Дана стаття присвячена дослідженню кредитно-модульної системи організації навчального процесу вищих навчальних закладів України в порівнянні з іншими країнами світу. Показано спільні та відмінні риси країн-учасниць Болонської системи. Також висвітлені проблеми, які виникають при реалізації ідей Болонського процесу, та шляхи їх вирішення.

Ключові слова: Болонська декларація, ВНЗ, кредитно-модульна система, ECTS, країни-учасниці.

Данная статья посвящена исследованию кредитно-модульной системы организации учебного процесса высших учебных заведений Украины по сравнению с другими странами мира. Показано общие и отличительные черты стран-участниц Болонской системы. Также освещены проблемы, которые возникают при реализации идей Болонского процесса, и пути их решения.

Ключевые слова: Болонская декларация, ВУЗ, кредитно-модульная система, ECTS, страны-участницы.

This article is devoted to investigation of credit-module system of organisation of educational process of higher educational institutions of Ukraine in comparison with other countries. Common and differing features of the participating countries of the Bologna system have been shown. Problems that arise in the process of the Bologna process ideas and solutions are also highlighted.

Key words: The Bologna declaration, universities, credit-module system, ECTS, the participating countries.

Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу [5].

Ця технологія покликана значно покращити стан вищої освіти в Україні, підвищити рейтинг українських дипломів на європейському ринку праці, забезпечити конкурентоздатність ВНЗ України та їх випускників. Вона покликана забезпечити формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України та входження України до Європейського освітнього простору як рівноправного партнера [1].

В сучасний період ідеї Болонської декларації впроваджують у 46 країнах:

з 1999 року: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словацька Республіка, Словенія, Угорщина, Чеська Республіка, Швеція, Швейцарія;

з 2001 року: Хорватія, Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина;

з 2003 року: Албанія, Андорра, Боснія та Герцеговина, Ватикан, Росія, Сербія та Монтенегро, "бувша Югославська Республіка Македонія";

з 2005 року: Арменія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Україна.

Спільна система кредитів та можливість їх перезарахування в країнах-учасницях Болонської декларації дасть можливість взаємовизнавати дипломи, що в свою чергу сприятиме трудовій міграції.

Тому метою роботи було проаналізувати спільні й відмінні риси кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній і зарубіжній вищій школі.

Кредитно-модульна система (КМС) визначена для України як орієнтир побудови навчального процесу, її впровадження є важливим завданням модернізації освіти України. Кредитно-модульній системі як невід’ємному атрибуту Болонської декларації надаються дві основні функції. Перша – сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга – акумулююча: чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою [3].

Однією зі спільних рис кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній і зарубіжній вищій школі є схожі часові розмежування для отримання ступеневої кваліфікації.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії;

5) доктор наук.

Молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях [4].

Болонський додаток до диплома - це документ, який додається до диплома про вищу освіту, метою якого є збільшення міжнародної прозорості та спрощення академічного і професійного визнання кваліфікацій. Він складається з восьми розділів, в яких описується рівень, контекст, зміст і статус успішно завершеного навчання. Додаток також включає в себе опис національної системи вищої освіти.

На даний момент багато країн висловлюють зацікавленість у використанні додатку до диплома. Болонський додаток до диплома видається для більшості програм у Грузії, Молдові та Західно-Балканському регіоні, в Тунісі та ін, в той час як у Вірменії, Азербайджані, Росії та Україні здійснюється його поступове впровадження.

Згідно Болонських принципів, додаток до диплома має автоматично і безкоштовно видаватися випускникам після закінчення навчання. Що стосується мови, то в більшості країн він оформлюється на мові навчання та/або англійською мовою.

Також ще однією спільною рисою країн-учасниць Болонського процесу є впровадження системи ECTS (European Credit Transfer System - Європейська система взаємозаліку кредитів). У багатьох країнах, а саме в Молдові, Україні та ін. ECTS підтримується законодавством. У багатьох країнах впровадження ECTS почалося з деякої фази, а потім, починаючи з 2005 р, здійснювалось її поступове повсюдне впровадження. Наприклад, в Україні система ECTS використовувалася з 2004 р, при цьому відповідний закон був прийнятий тільки в 2009 р.

Забезпечення якості вищої освіти можна визначити як політику, діяльність і практику, що спрямовані на досягнення, підтримання або підвищення якості. Взаємне визнання в галузі забезпечення якості у вищій освіті вимагає розробки чітких і визнаних усіма критеріїв і методик оцінки та акредитації. Для досягнення цієї мети національної системи оцінки якості повинні не тільки включати в себе структури, відповідальність за оцінку, але й приділяти особливу увагу вдосконаленню своїх цілей та діяльності.

У деяких країнах (Азербайджан, Молдова, Росія, Сербія, Туркменістан, Україна, Узбекистан та ін.) за забезпечення якості в державних і приватних вузах відповідає або міністерство, або державні структури. В більшості країн внутрішні служби відповідного міністерства безпосередньо відповідають за забезпечення якості [6].

Передбачається, що основні цілі Болонського процесу повинні були бути досягнені до 2010 року:

- побудова європейської зони вищої освіти як ключового напряму розвитку мобільності громадян з можливістю працевлаштування;

- формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу Європи; підвищення престижності в світі європейської вищої школи;

- забезпечення конкурентоспроможності європейських вузів з іншими системами освіти в боротьбі за студентів; досягнення більшої сумісності і порівнянності національних систем вищої освіти; підвищення якості освіти;

- підвищення центральної ролі університетів у розвитку європейських культурних цінностей, в якій університети розглядаються як носії європейської свідомості.

Однак на сьогоднішній день не вирішено кілька фундаментальних проблем, точніше - українська практика застосування Болонського процесу.

По-перше, в Україні немає підкріплення мобільності професорсько-викладацького складу, тому що не змінені умови функціонування вищих навчальних закладів. Вищі навчальні заклади на Заході вільні у виробництві наукового продукту, його просуванні на ринок, тобто вони продають свій інтелектуальний продукт, на відміну від українських навчальних закладів. Також в країні внутрішня мобільність студентів обмежена через те, що в кожному ВНЗ своя система оцінювання.

По-друге, збільшення фінансової самостійності вищих навчальних закладів. Тому про доступність вищої освіти в Україні, як про виконання одного з найважливіших принципів розвитку Болонського процесу, треба здійснювати певні узгоджені дії держави, місцевого самоврядування та вузів. Саме узгоджені, тому що, з одного боку, держава не може забезпечити повністю фінансування ВНЗ, з іншого боку вона замість пошуку оптимальних норм фінансування поступово перекладає вирішення цієї проблеми на вищі навчальні заклади, одночасно не підтримуючи ціни, які встановлені за навчання.

Проблема не стільки в тому, що навчання стає платним, а в тому, що державне, регіональне (децентралізоване) фінансування має реально співвідноситися з тією частиною плати за навчання, яка сплачується студентом.

По-третє, українські вищі навчальні заклади взялися впроваджувати кредитно-модульну систему, так як ключовим положенням «болонського процесу» є введення кредитно-модульної системи обліку знань. Вона припускає, що будь-який студент, мігруючи між різними університетами Європи, може отримувати знання по частинах - у вигляді окремих модулів, і ці модулі обов'язкові до заліку в будь-якому навчальному закладі на просторі ЄС. Кожен такий студент повинен вільно володіти мінімум трьома іноземними мовами і мати фінансові можливості для закордонних вояжів, що робить практично неможливим міграцію українських студентів.

Розглянемо ще одну проблему, що виникає при реалізації принципів та ідей Болонського процесу - це проблема гармонійного узгодження нової структури навчального процесу, що базується на перенесенні центру ваги підготовки фахівця на самостійну роботу студента, і чисельності викладачів. Звична установка системи освіти, що склалася в Україні, все вимірювати так званими «аудиторними» годинами може зіграти непристойну роль в реалізації принципів Болонського процесу. Формально кількість аудиторних годин зменшується, в реальності ж нова система передбачає постійне відстеження рівня підготовки студентів, постійну готовність викладача виступати в ролі тьютора, постійну націленість на «консультативну присутність». Тобто навантаження викладачів реально не зменшиться, а збільшиться.

В даний час в Україні зроблено крок до диференціації навчального навантаження різних категорій професорсько-викладацького складу, причому верхня межа не перевищує 820 годин. Але задекларовані норми навчального навантаження не підкріплені фінансовим забезпеченням. Якщо сумарна кількість навчальних годин залишається такою же, то при введенні задекларованих норм навчального навантаження виникає потреба у залученні додаткового числа викладачів, а це вимагає додаткового фінансування.

Для вирішення вищевказаних проблем необхідна, насамперед, реформація системи освіти шляхом підвищення якості освіти без збільшення "кількості". Україні необхідно ретельно перевіряти пропоновані як Заходом (Європа і США), так і Сходом (Росія) методологію та напрацювання у сфері освіти. Ось чому, враховуючи ірраціональні приховані чинники процесу уніфікації дипломів та переформування молодого покоління, необхідно виробити власну «технологію болонізації», щоб не стати «охоронцем» чужих національних інтересів, ігноруючи власну стратегію розвитку та історичні перспективи [7].


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка