Шляхи вдосконалення організації освітнього процесу на хімічному факультеті



Сторінка2/33
Дата конвертації29.12.2016
Розмір6.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Література:

  1. Бек В., В. Легка, О. Пастушенко, Г. Капленко . Модернізація вищої освіти україни і болонський процес – Львів : ЛДФА, 2004. – 80 с

  2. Дубасенюк О.А. Розвиток вищої освіти: тенденції та перспективи // Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: освіта, політика, економіка, культура : матер. Всеукр. конф. К.: ІОД НАПН України. – 2011. – С. 135-142

  3. Кривчик Г.Г. Вища школа і Болонський процес: Конспект лекцій. – Дніпропетровськ: ПДАБА,ДРІДУ НАДУ, 2008 . – 34 с.

  4. Кудіна В.В., Соловей М.І., Спіцин Є.С. Педагогіка вищої школи. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Ленвіт, 2007. — 194 с.

  5. Сікорський П. Якість вищої освіти – основна вимога Болонського процесу / П. Сікорський // Освіта. – 2004. – № 19. – С. 3.

  6. Цюняк О. В., Запровадження предметної системи викладання у Харківському технологічному інституті на початкуХХ століття

  7. Болонський процес в Україні: плюси і мінуси http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=1682

УДК 378 Т.В. Руденко

НАЙБІЛЬШ ПРИЙНЯТНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ. ШЛЯХИ ЇЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ

У статті розглядаються особливості системи організації навчального процесу вітчизняної вищої освіти; наведено відомі у вищій освіті системи організації навчального процесу; представлено існуючу і, запропоновано найбільш прийнятну для вищої освіти в Україні та показані можливі шляхи її подальшого розвитку.

Ключові слова: система організації навчального процесу; кредит; модуль; самостійна робота.

Т.В.­­­­­­ Руденко

НАИБОЛЕЕ ПРИЕМЛЕМАЯ СИСТЕМА ОРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА ДЛЯ ОТЕЧЕСТВЕННОГО ВИСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ. ПУТИ ЕЁ ДАЛЬНЕЙШЕГО РАЗВИТИЯ

В статье рассматриваются особенности системы организации учебного процесса отечественного высшего образования; приведены известные в высшем образовании системы организации учебного процесса; представлено существующую и предложено наиболее приемлемую для высшей школы Украины и показаны возможные пути её дальнейшего развития.

Ключевые слова: система организации учебного процесса; кредит; модуль; самостоятельная работа.

Т. Rudenko

THE MOST SUITABLE SYSTEM OF EDUCATIONAL PROCESS IN NATIVE HIGHER EDUCATION. WAYS OF FURTHER DEVELOPMENT

The article discusses the features of the educational process of national higher education; shows known in the higher education system of the educational process; It presented the existing and suggested the most appropriate for high school in Ukraine and possible ways of its further development.

Keywords: system of educational process; credit; module; personal work.

Сучасні процеси глобалізації зумовлюють новітні тенденції в освіті, що є необхідною передумовою подальшого її розвитку й удосконалення. Адже досягти нових результатів у вищій освіті, а також подолати недоліки існуючої системи підготовки фахівців і на цій основі забезпечити конкурентоспроможність випускників та престиж української вищої освіти у світовому освітньому просторі можна лише за умов упровадження нових технологій навчання.

Мета статті проаналізувати сучасну систему організації навчання в Україні і запропонувати найбільш прийнятну для вітчизняної вищої освіти, обґрунтувати її переваги і запропонувати шляхи її подальшого розвитку.

Результати дослідження

Світовій вищій освіті відомі принаймні три системи організації навчального процесу.



Курсова система навчання передбачає організацію навчального процесу по роках навчання — курсах та семестрах, при цьому дотримуються логіко-структурної схеми його побудови, тобто послідовність вивчення навчальних дисциплін обов'язково враховує міжпредметні зв'язки. Семестр закінчується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування лекційних, семінарських, практичних занять, виконання курсових, дипломних робіт, передбачених навчальним планом, є обов'язковим для всіх студентів, крім тих, хто навчається за індивідуальною програмою, і відбувається виключно в терміни, передбачені графіком навчального процесу. Саме така система дісталася від радянської освіти у спадок українській вищій школі [3].

Предметна система, популярна у зарубіжних освітніх системах, використовується там, починаючи із старшої середньої школи. І, таким чином, є природною для вищої школи. Студент самостійно (за порадою і допомогою методиста - "тьютора") визначає перелік обов'язкових і додаткових (за вибором) дисциплін, що вивчатимуться. Підсумковий контроль відбувається щойно студент опанував навчальну дисципліну. Таким чином, студент виконує навчальний план в індивідуальному темпі і переведеним на наступний курс вважається тоді, коли опанував певну необхідну кількість предметів, а не виключно за наслідками перевідної сесії, як правило, літньої за вітчизняною практикою. Наприклад, в американській вищій школі немає поняття "курс", "академгрупа", "фіксований термін навчання". Після відповідної кількості навчальних курсів і позитивних оцінок на фінальних іспитах студенти отримують спеціальні градації: Freshmen (не має жодного кредиту); Sophomores (набрав З0 кредитів); Juniors (має 60 кредитів); Seniors (90 кредитів); Graduate Students (120 кредитів); студентів, які отримують освіту, вищу за рівень бакалавра, називають Undergraduate Students (124 кредити); магістрам належить опанувати ще 30 навчальних кредитів [3].

Російська вища школа в 60-х роках XIX ст., а також у період революції 1905-1907 pp. намагалася запровадити предметну систему, але, так і не здолавши її недоліків, повернулася до курсової.

Предметна система є основою кредитно-модульної, надзвичайно популярної сьогодні у вищих навчальних закладах розвинених країн. Під модулями звичайно розуміють самостійний розподіл курсу на частини, у межах яких вивчаються одне чи група споріднених фундаментальних понять, явищ, законів. За іншими підходами, критеріями поділу навчальної дисципліни на модулі є: 1) опанування конкретними знаннями; 2) на їх основі формування навичок, умінь; 3) контроль якості та міцності знань, навичок, умінь.

Більшість сучасних освітніх кредитних систем є такими, що акумулюють кредити. Кредит – умовна одиниця виміру трудомісткості певної частини програми вищої освіти. Така кредитна система розробляється для окремого ВНЗ і є внутрішньою. У ній "трудомісткість процесу пізнання", необхідного для здобуття певного академічного ступеня, сегментується і "нормується" (тобто кожному сегменту присвоюється визначене число кредитів). Студенту надається освітній ступінь після того, як студент накопичив визначене навчальним планом число кредитів. При цьому час, протягом якого допускається процес акумуляції, певною мірою є довільним, хоча й передбачає певні обмеження [3].



Сучасна система організації навчального процесу в Україні

Нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою в Україні зазнає перебудови навчального процесу у вищих навчальних закладах на основі впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, що на думку автора, ґрунтуючись на досвіді європейських країн, є найбільш прийнятною для вітчизняної вищої освіти.



Мета впровадження кредитно-модульної системи [4]:

  1. досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка відштовхується від знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;

  2. затребування українських освітніх кваліфікацій європейським ринком праці;

  3. затвердження загальноприйнятої та порівняльної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;

  4. упровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого розроблено Європейською системою і який містить докладну інформацію про результати навчання випускника;

  5. стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань;

  6. забезпечення прозорості системи вищої освіти та академічного професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень та ін.).

Загальна характеристика кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Ця система передбачає відхід від традиційної схеми «навчальний семестр — навчальний рік, навчальний курс»; раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі (логічно завершені частини теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни) і перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля; перевірку якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття; використання широкої шкали оцінювання знань; вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни; стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань; підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів; запровадження здорової конкуренції в навчанні; виявлення та розвиток творчих здібностей студентів [5].

Кредитно-модульна система має дві основні функції. Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходу з одного університету до іншого. Друга - акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів засвідчує, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою [2].

Кредитно-модульна система передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50 - 60 %), індивідуалізацію навчання, що, відповідно, потребує належного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази. Формування індивідуального навчального плану студента за певним напрямом передбачає можливість індивідуального вибору змістових модулів (дисциплін) з дотриманням послідовності їх вивчення відповідно до структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Система дає змогу здійснювати перехід студента в межах споріднених напрямів підготовки (певної галузі знань) [4].

У разі кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляють на змістові модулі (2 - 4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль потрібно оцінити.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначають без проведення семестрового іспиту (заліку) як інтегровану оцінку засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням "вагових" коефіцієнтів [4].

Студент, який набрав упродовж семестру необхідну кількість балів, може:


  1. не складати іспиту (заліку) й отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

  2. складати іспит (залік) для підвищення свого рейтингу з певної навчальної дисципліни;

  3. ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

  4. поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

  5. використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення, своїх особистих потреб.

Не можна не назвати й деяких недоліків у застосуванні КМС. Передусім вона може призвести до фрагментації знань, сегментації процесу навчання, зменшення значущості наукових досліджень у процесі навчання тощо.

Реалії. Кредитно-модульна системи організації навчального процесу в Україні в цілому та в КНУ ім. Т. Шевченка зокрема, потребує доопрацювання, вдосконалення з урахуванням потреб та інтересів студентів. Успіх упровадження в навчальний процес будь-якої інновації залежить від ставлення студентів до нововведення [2].

Так, аналіз організації навчання на Хімічному факультеті та проведенні опитування серед студентів потоку, призвели до виявлення автором недоліків, що виникли в процесі впровадження кредитно-модульної системи.



  1. Через велику кількість студентів (більше двадцяти) у групі (переважно на першому - другому курсі бакалаврату) по-перше, важко забезпечити всім студентам рівні можливості для одержання необхідних балів; по-друге, значно збільшується навантаження на викладачів; по-третє, бали, накопичені під час семестру, не завжди відображають якість знань, а свідчать скоріше про активність студента.

  2. Відсутня фактична можливість вільного вибору студентами предметів. Так, за п’ять років навчання лише один раз студенти потоку мали можливість обрати навчальну дисципліну серед запропонованих – етики та естетики, основ релігієзнавства та соціолінгвістики. Загальна думка багатьох студентів – необхідність розширення кількості вибіркових змістових модулів за рахунок дисциплін, що не мають відношення до хімії (філософія, політологія, основи екологічного права, педагогіка, історія України, історія української культури тощо). Іноді введення таких дисциплін в якості обов’язкових розцінюється як заганяння студентів на лекції під страхом необхідності здачі іспиту.

  3. Важко отримати необхідну навчальну літературу та матеріали як для самостійної роботи – однієї з основних форм організації навчання за КМС, так і для практичних та лабораторних робіт. Навчальні програми (наприклад зі спецкурсів по органічній хімії) мають посилання на наявну в абонементі бібліотеки літературу, котра сильно застаріла (це переважно радянські видання). Майже відсутній доступ до нових (починаючи з 2000 року) англомовних підручників, посібників і в електронному, і тим більше, в паперовому вигляді. Це стосується також наукових статей (в бібліотеці немає доступу до більшості публікацій в основних хімічних журналах починаючи з 2000 - 2005 років) Тому зменшується доступність освіти, спостерігається погіршення її якості. Студенти активно використовують піратські on-line бібліотеки і сервіси доступу.

  4. Це ж стосується використання хімічних програм, робота з якими передбачена спецкурсами групи органічної хімії, хімії ВМС та інших.

  5. Значні затрати часу на екзаменаційні сесії. Останніми роками екзаменаційна сесія включає п’ять іспитів. Майже кожен із них є обов’язковим для здачі, не дивлячись на результати роботи студента впродовж семестру. З боку керівництва університету все менше сприяння для отримання студентами так званих «автоматів» (що передбачено КМС організації навчання). Крім того спостерігається тенденція до скорочення часу екзаменаційної сесії до двох тижнів, коли доводиться здавати по три іспити за тиждень.

  6. Студентам не завжди можливо перевірити кількість отриманих балів протягом семестру. Це пов’язано з нерозумінням деякими викладачами КМС організації навчального процесу.

  7. Самостійна робота студентів не включає тьюторські заняття. Ефективність тьюторських занять у тому, що вони містять різні види навчальної роботи: письмове опитування, дискусію за змістом опрацьованих джерел, аналіз ситуацій, розв'язок педагогічних задач, ділові ігри тощо.

Серед позитивних рис впровадження на Хімічному факультеті кредитно-модульної системи варто зазначити такі.

  1. Мобільність, а саме можливість 1) продовжувати навчання в інших країнах, 2) завдяки стандартизації дипломів, працевлаштовуватися в інших країнах. Хімічний факультет налагодив чимало зв’язків з університетами Франції, Німеччини, Польщі та деяких інших європейських країн для можливості стажування та/або отримання двох дипломів спільної магістратури/аспірантури.

  2. КМС система є більш об’єктивною і дає можливість зменшити суб’єктивний фактор при оцінюванні.

  3. Робота студента протягом всього семестру, а не лише на іспитовій сесії.

Шляхи подальшого розвитку кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Для реального втілення європейських стандартів освіти пропонується здійснити наступне [1]:

  1. зменшити кількість студентів в академічній групі до максимум десяти;

  2. провести коригування системи обліку педагогічного навантаження викладача;

  3. збільшити кількість вибіркових змістових модулів для формування індивідуального навчального плану;

  4. вжити заходів, спрямованих на забезпечення студентів матеріально-технічною базою для здійснення повноцінної індивідуальної підготовки;

  5. перенести акцент на індивідуальну роботу зі студентом;

  6. збільшити самостійну позааудиторну роботу студента з відповідним контролем викладачем;

  7. запровадити систему повторного прослуховування курсів для студентів, які не набрали мінімально необхідної кількості балів;

  8. запровадити сучасні інтерактивні методи навчання.

Подальшого вирішення потребують такі питання, названі студентами [1]:

    1. модульно-рейтингова система призводить до нервового та розумового виснаження через безперервну напругу протягом семестру;

    2. недостатня кількість часу для самостійної роботи над предметом;

    3. дуже високі вимоги до отримання балів з деяких дисциплін;

    4. незадоволеність підходом до оцінювання навчальних досягнень (студенти борються за кількість балів, а не знань).

Висновки

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМС) акумулює переваги для вищого навчального закладу: сприяє розвитку автономізації та відповідальності; відкриває нові можливості для співпраці; сприяє розвитку комунікативних зв'язків між вищими навчальними закладами; стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності; підвищує якість студентської мобільності, поліпшує зміст навчальних програм, а також якість навчального процесу та його результати.

Для студентів КМС розширює вибір для навчання за кордоном; дає змогу самим сформувати програму навчання; забезпечує сертифікацію процесу навчання в навчальному закладі за кордоном; гарантує академічне визнання.

Для вітчизняної вищої освіти є необхідність подальшого удосконалення підготовки і студентів, і викладачів вищих навчальних закладів України, щоб у складний період освітніх інтеграційних процесів максимально зберегти позитивні здобутки національної системи освіти й ефективно використати досвід європейських країн для підготовки мобільного, творчого спеціаліста високої кваліфікації. Адже відомо, що перехід від однієї системи до іншої, з одного рівня на інший дуже часто супроводжується кризовими явищами.



Література

  1. Кетинг А-Ф.З. Переваги та недоліки кредитно-модульної системи. Образование и наука 21 века – 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.rusnauka.com/30_OINXXI_2013/Pedagogica/2_145127.doc.htm

  2. Кійко О. Міфи і реальність «Болонського процесу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=16312.

  3. Кудіна В.В., Соловей М.І., Спіцин Є.С. Педагогіка вищої школи. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Ленвіт, 2007. — 194 с.

  4. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 472 с. ISBN 978-966-364-820-0

  5. Фіцула М.М. Педагогіка. Загальні засади педагогіки. Теорія освіти і навчання (дидактика). Теорія виховання. Школознавство. З історії педагогіки : Навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / М. М. Фіцула. - К. : Видавництво центр "Академія", 2000. - 542 c. - (Альма-матер). - укp.

УДК 378 Ткачук О. В.
ЯКА З СИСТЕМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Є,НАЙБІЛЬШ ПРИЙНЯТНОЮ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ. ШЛЯХИ ЇЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
Актуальність даної роботи обумовлена необхідністю пошуків найбільш прийнятної системи організації навчального процесу для вітчизняної вищої освіти. Проаналізовано основні системи ,які є найбільш поширеними у світі, розглянуто класифікацію та суть кожної з них. Також визначені шляхи подальшого розвитку найбільш прийнятної з них.

Ключові слова: вища школа; кредитно-модульна система; курсова система; предметна система; модульна систем; модульне навчання.
Актуальность данной работы обусловлена необходимостью поисков наиболее приемлемой системы организации учебного процесса для отечественного образования. Проанализированы основные системы, которые являются наиболее распространенными в мире, рассмотрена классификация и каждая из них. Также определены пути дальнейшего развития наиболее приемлемой из них.

Ключевые слова: высшая школа; кредитно-модульная система; курсовая система; предметная система; модульная систем; модульное обучение.
Which of the educational process is most acceptable to national higher education. Ways of further development.

The relevance of this work due to the need to find the most appropriate educational system for national higher education. The basic systems that are most common in the world, considered classification and essence of each. Also, the ways of further development of the most appropriate one.



Key words: credit-modular system; course system; high school; modular training; modular system; subject system.
       Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізо­ване світове співтовариство вимагають структурної рефор­ми системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування і конкурентоспромож­ності фахівців.

На сьогоднішній день ми можемо виділити три основні системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах :

-курсова;

-предметна;

-модульна;

-кредитно-модульна.

Щоб зрозуміти ,яка з них найбільш придатна для вітчизняної освіти необхідно розглянути кожну з них окремо.

Курсова система навчання передбачає організацію навчального процесу по курсах, роках, семестрах. Заняття при цьому будуються з урахуванням комплексного взаємозв'язку між циклами наук (загальнонаукові, суспільні, природничі, загальноосвітні; профілюючі чи загальнопрофесійні та спеціальні), а також між окремими дисциплінами. Кожний семестр закінчується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування занять, своєчасне виконання курсових та дипломних робіт, передбачених навчальним планом, є обов'язковим для всіх студентів, за винятком тих, хто переведений на навчання за індивідуальними планами [1].

Студентам заочної форми навчання дозволено складати іспити й заліки, виконувати курсові та інші роботи протягом усього навчального року за власним вибором, керуючись принципами предметно-курсової системи навчання.

Така система навчання діяла у вищій школі дореволюційної Росії й СРСР. Але дана система дуже легко піддається критиці, здебільшого спрямованій проти надмірної регламентації, жорсткості, що проявляється насамперед в обов'язковому складанні іспитів та заліків у точно встановлені строки. Звинувачувати можна курсову систему навчання також тому, що іспити, виступаючи певною мірою лотереєю для студентів, не стали серйозним стимулом до систематичної самостійної роботи. Варто зауважити, що противники курсової системи, виступаючи зі своїми звинуваченнями, як правило, недостатньо враховували індивідуальні особливості студентів.

Однак предметна система навчання продемонструвала свою здатність стимулювати активність і самостійність, ініціативу і почуття відповідальності у студентів.

Прихильники курсової системи, не заперечуючи окремих недоліків останньої, пов'язаних із надмірною її регламентацією, убачали головну заслугу цієї системи в тому, що вона забезпечує певну однорідність академічної підготовки й тим самим сприяє досягненню певних стандартів, визначених світових еквівалентів у набутій освіті.

Боротьба за так звані академічні свободи у вищій школі Росії, перехід на предметну систему навчання частини вузів у 60-х роках XIX ст., а також у період революції 1905—1907 pp., їх робота за предметною системою, на противагу курсовій, у наступні роки не дали позитивних результатів. Набутий тоді досвід засвідчив неспроможність студентів ефективно скористатися перевагами так званої предметної системи навчання. Її провідні ідеї не були на той час достатньо розроблені з методичної точки зору. Не вистачало навчальної літератури. За таких умов, не слухаючи лекцій, студенти не могли самостійно планувати вивчення нового, незнайомого для них за змістом, ступенем важливості та складності матеріалу. При цьому нерідко порушувалися послідовність вивчення навчальних предметів і складання іспитів та заліків, що є об'єктивною необхідністю. Не слухаючи лекцій, студенти нерідко готувалися до іспитів за самими лише підручниками, а то й за чужими конспектами. Все це спричиняло поверхність їхніх знань. Відсутність необхідної організації і контролю за роботою студентів призвели до появи категорії так званих вічних студентів, котрі навчалися по 7—10 років. Інша категорія студентів надмірно поспішала із закінченням вузу. До того ж предметна система навчання віддаляла студентів від викладачів.

Ці та інші недоліки предметної системи навчання не могли бути подолані тогочасною вищою школою насамперед через об'єктивні причини. За курсову систему навчання у той час «проголосували» також нові завдання, пов'язані з плановою підготовкою кадрів в умовах початку соціалістичного будівництва.

Згодом курсова система навчання певною мірою позбавилася недоліків дореволюційної системи. Практикувалися, зокрема, ділові, товариські взаємини між студентами та викладачами. На жаль, пізніше ці позитивні традиції багато в чому були втрачені.

Увагу деяких педагогів вищої школи привернув досвід так званого модульного навчання у вузах Заходу. Під модулями звичайно розуміють самостійний розподіл курсу на частини, у межах яких вивчаються одне чи група споріднених фундаментальних понять, законів, явищ. Модульний підхід до побудови й вивчення навчальних курсів набув великого поширення у провідних вузах розвинутих країн;він оцінюється як останнє слово сучасної методики вищої школи [2] .

Розглянемо функціонування цієї системи :

1. Академічний курс навчального предмета розподіляють на модулі, за кожним з яких складається програма, що визначає:

а) які параграфи, розділи підручника (чи підручників) студенти мають опрацювати;

б) які лабораторні чи практичні роботи вони мають виконати;

в) які завдання вирішити.

2. Визначено теми лекцій, які будуть прочитані в межах даного модуля (вказано коли й де).

3. Складено графік консультацій (вказано коли й де).

4. Подальша поведінка студента — за принципом «вільному воля». Вважаєш, що можеш самостійно виконати всі навчальні завдання, — виконуй. Виникне запитання — тебе проконсультують. Вважаєш, що оволодів матеріалом модуля раніше від інших, — звертайся до викладача, і він визначить тобі час для складання іспиту.

Які ж наслідки запровадження модульної системи?

1. Змінюється психологія студента — він працює самостійно, ініціативно, його спонукають ділом, а не словами до систематичної праці.

2. Змінюється психологія викладача:

а) відпадає потреба переказувати в лекціях тему за темою — кожна лекція має бути прочитана справді на рівні останніх досягнень даної галузі наукового знання, не повторюючи підручники;

б) з урахуванням підготовки студентів така лекція перетворюється з монологу на діалог; у противному разі на цю лекцію ніхто не піде —адже відвідування вільне;

в) викладач справді починає працювати з кожним студентом;

г) студент може вчитися за стандартним мінімумом, а за бажанням може взяти й максимальний варіант;

д) час оволодівання матеріалом диференційований не тільки щодо окремого модуля, а й усього курсу навчання: зможеш закінчити курс на рік раніше — будь ласка;

е) якщо викладач необ'єктивний до студента чи просто помиляється в оцінці, як бути? Вихід із цього становища є: кінцевий іспит відбувається у вигляді співбесіди кожного студента з групою провідних викладачів кафедри чи факультету. Тут екзаменаційна «лотерея» знімається [8].


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка