Шляхи вдосконалення організації освітнього процесу на хімічному факультеті



Сторінка14/33
Дата конвертації29.12.2016
Розмір6.24 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   33

Практичні роботи, які проводять у вищому навчаль­ному закладі, поділяють на такі групи :

1. Ознайомчі практичні (лабораторні) роботи. Передба­чають вони формування вмінь і навичок користування приладами, пристроями, необхідними для виконання різ­них видів практичних робіт.

 2. Підтверджуючі практичні роботи. Виконуючи їх, студент отримує підтвердження правильності викладених на лекціях теоретичних знань.

  3.  Частково-пошукові практичні заняття. На таких за­няттях студенти мають більше можливостей для творчої роботи. У методичних вказівках до такої роботи вказана лише мета, наявне лабораторне обладнання, порядок його взаємодії, а також план досліджень та орієнтовний перелік питань. Деталізацію плану дослідження і визначення пов­ного переліку питань, які необхідно дослідити, виконує сам студент.

 4.  Дослідні практичні роботи. У таких роботах студен­там задають лише мету дослідження; усі інші етапи її вико­нання вони планують самі. Цей вид доручають бригадам під керівництвом студентів з яскраво вираженими творчими здібностями. За такого виду роботи студенти витрачають ба­гато часу на підготовку теоретичних та експериментальних досліджень, що передбачає відповідне оцінювання.

Практичні заняття мають відповідати таким вимогам:

1. Забезпечення розуміння студентами необхідності володіння базовими теоретичними знаннями.

2. Усвідомлення необхідності вироблення вмінь і навичок, що мають професійну спрямованість.

3. Забезпечення оптимальних умов для формування умінь і навичок (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних).

4. Навчання студентів раціональних методів оволодіння вміннями й навичками.

5. Забезпечення самостійної діяльності кожного студента.

6. Дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні умінь та навичок студентів.

7. Розробка завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю.

8. Широке включення в систему практичних занять завдань творчого характеру.

9. Систематичний контроль виконання студентами практичних завдань.

10. Постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів.

       Робочий план практичного заняття - це частина робо­чого плану курсу, що складається спільно викладачами лекційного курсу і практичних занять. Як правило, план обговорюється на засіданні кафедри; зазвичай він є загаль­ним для всіх викладачів кафедри і відповідає основним на­уковим ідеям і загальній спрямованості лекційного курсу.

       Методика практичних занять може бути різною залеж­но від досвіду і методичних концепцій викладача. Важли­во, щоб вона активізувала навчально-пізнавальну діяль­ність студентів, сприяла формуванню навичок і умінь, по­глибленню знань з курсу. Усе це передбачає продуману підготовку до практичної роботи викладача. Йдеться про перегляд програми, підручника, посібників, інструкцій і методичних розробок з теми практичної роботи, що дає змогу викладачеві внести в роботу елементи нового, уточ­нити зміст звіту і контрольних запитань, перевірити готов­ність приладів, установок і матеріалів, необхідних для практичної роботи, а також готовність лаборантів та іншо­го обслуговуючого персоналу.

Висновки. Отже, практичні заняття відіграють значну роль в освітньому процесі, сприяючи закріпленню студентами теоретичної бази, набуттю ними навичок та основних технік проведення досліджень, формуванню індивідуального бачення окремих питань та вмінню його захищати в науковому колективі. Але на хімічному факультеті КНУ ім. Т. Г. Шевченка існують певні проблеми з успішною реалізацією практичних занять. Так, насамперед, низька матеріально-технічна база університету не дозволяє забезпечити кожного студента необхідною кількістю реактивів для індивідуальних робіт, існують проблеми з обладнанням лабораторій, студенти не завжди усвідомлюють необхідність даного виду роботи.

Для більш ефективного проведення практичних занять бажано врахувати наступні пропозиції:

1) Слід відмовитися від практики, коли практичні заняття мають колективний характер: один студент виконує завдання на дошці, а інші працюють на своїх робочих місцях. Необхідно йти більш доцільним і ефективним шляхом: викладач має чітко визначити завдання, ознайомити студентів з методами самостійної діяльності, допомогти їм усвідомити алгоритм дій. І далі необхідно організувати самостійну роботу кожного студента.

2) Для кожного заняття надзвичайно важливою є вступна частина: чим вона динамічніша, тим швидше студенти на­лаштуються на сприйняття нової дисципліни і будуть гото­ві до творчої роботи. Тож важливе нагадування основних ви­мог, правил на занятті, оголошення завдання на наступне заняття з короткою аргументацією. Це слід робити з огля­ду на те, що на початку заняття студенти уважніші й сконцентрованіші. Викладач нагадує студентам мету і завдання заняття, визначає форми роботи на занятті, час на проведення окремих видів роботи, тобто надає заняттю конструктивно прагматичного характеру, зацікавлює аудиторію.

3) Індивідуалізуючи завдання, викладач має вста­новити певний середній рівень, який би відповідав завдан­ням вищої школи і безперервно від заняття до заняття в мі­ру педагогічної доцільності зростав. При цьому студент по­винен відчувати крок за кроком підвищення рівня своєї підготовки. В іншому разі практичні заняття будуть йому нецікавими. Індивідуалізуючи завдання, необхідно збері­гати цілісність системи практичних занять, їхній взає­мозв'язок і послідовність, розглядати їх як єдине ціле, під­порядковане змісту лекцій. Кожне заняття має являти со­бою тематично завершену ланку навчальної програми.
Література

1) Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. К.: Кондор, 2011. – 628 с.;



 2) Фіцула,М.М. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. К. : Академвидав, 2006. - 352 с.;

3) Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 472 с.



УДК 378 О.В. Савич

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ХІМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

У статті проаналізовані проблеми студентів вищих навчальних закладів, що пов’язані із самостійною роботою студентів. Запропоновано шляхи усунення таких проблем.

Ключові слова: методи контролю, мотивація, самостійна робота, спеціальність, студенти.
А.В.Савич

ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ СТУДЕНТОВ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ НА ПРИМЕРЕ ХИМИЧЕСКОГО ФАКУЛЬТЕТА

В статье проанализированы проблемы студентов высших учебных заведений, которые связаны с самостоятельной работой студентов. Предложены пути устранения таких проблем.

Ключевые слова: методы контроля, мотивация, самостоятельная работа, специальность, студенты.
O.V.Savych

PROBLEMS AND WAYS OF ENHANCEMENT OF HIGH SCHOOL STUDENTS’ INDIVIDUAL WORK EFFICIENCY AT THE CHEMISTRY DEPARTMENT

Problems associated with individual work of high school students are analyzed in this article. The ways of eliminating such problems are proposed.

Keywords: individual work, methods of control, motivation, specialty, students.
Постановка проблеми. Самостійна робота студентів наразі складає більшість навчального часу відповідно до навчальних планів. Це – основна форма виховання студентів як майбутніх спеціалістів і особистостей, і вона відіграє важливу роль як у навчальному, так і у виховному процесі.

Мета статті. Визначення та розв’язання проблем, які можуть виникати у студентів при виконанні самостійної роботи.

Постановка завдання. Охарактеризувати основні причини зниження ефективності самостійної роботи студентів, висвітлити психологічні та педагогічні проблеми, які виникають у такій ситуації та розглянути питання пошуку оптимальних шляхів вирішення таких проблем.

Виклад основного матеріалу дослідження. Очевидно, що самостійна робота студентів є дуже важливою, невід’ємною частиною їх навчання. На відміну від середньої школи, вища школа вимагає більшої відповідальності, самостійності від учасників навчального процесу: так, у вищій школі значно знижується контроль над дійсним виконанням домашньої роботи, але в цей же час студентам необхідно збагнути, що її невиконання спричиняє сповільнення або навіть зупинку особистісного зростання. Насправді, самостійна робота студентів стає метою навчального процесу. [1]

Особливої актуальності у вищій освіті набуває проблема організації самостійної роботи студентів. Дуже важливо знайти ефективний вид організаційної діяльності педагога, а також визначити його роль у процесі самостійної роботи студентів.

Самостійній роботі у вищих навчальних закладах відводиться домінуюча роль. Виховуючи такі якості особистості, як самостійність, цілеспрямованість, наполегливість у досягненні поставленої мети, працелюбство, самостійна робота має велике соціальне значення. Вона обов’язково повинна супроводжувати лекційні курси, практичні та семінарські заняття, лабораторні роботи у вигляді опрацювання посібників, спеціальної літератури, виконання домашніх та аудиторних завдань. Звичайно, що частка самостійної роботи при виконанні курсових та дипломних проектів, завдань виробничої практики, наукових досліджень ще вища.

Це – вся навчальна робота, яка пов’язана з пошуком під час навчання. Удосконалення і розвиток самостійної роботи студентів в умовах застосування різних методів і засобів навчання є одним із основних аспектів ефективного навчання у вищих навчальних закладах. [2]

Бажання студента отримати глибокі та фундаментальні спеціальні знання слід всіляко підтримувати та заохочувати, щоб виробити в ньому схильність до творчої самостійної роботи, до самостійного мислення, творчого оволодіння найновішими досягненнями науки і техніки, постійного оновлення особистого запасу знань.

П. А. Юцявічене зазначає, що самостійність є здатністю людини ефективно виконувати на певному рівні дію без сторонньої допомоги, втручання, тобто виконувати дію на основі лише власного досвіду. [3] Вона відокремлює два види самостійності, змістову та організаційну. Змістовою вона називає здатність особи приймати рішення без сторонньої допомоги, а організаційною – вміння особи організувати свою роботу відповідно до розв’язання проблеми. [4]

Наявність у студента змістової самостійності свідчить про його здатність приймати ефективні рішення, однак для їх реалізації йому необхідно ще володіти й організаційною самостійністю. І навпаки, організаційна самостійність без змістової не забезпечить високого результату в навчанні. Отже, для того, формування умінь і навичок на основі отриманих знань необхідна особлива організація навчального процесу, що сприятиме формуванню у студента обох видів самостійності. Це можливо при модульному навчанні, яке є засобом, що ефективно стимулює самостійну роботу студентів.

На прикладі хімічного факультету можна зазначити такі проблеми:



  1. Недостатня вмотивованість студентів до самостійної роботи.

Ця проблема є ключовою, оскільки будь-яке знання, набуте без розуміння цілі або предмету його використання, буде «мертвим». Здебільшого, вона навіть не є проблемою якості викладання, оскільки люди, які починають навчання в університеті, повинні мати хоча б приблизне уявлення, навіщо вони це зробили і що вони збираються робити далі (тобто, можна було б сказати, що це навіть проблема системи освіти в цілому: люди після закінчення школи дуже розмито уявляють собі своє майбутнє, але це виходить за межі того, що розглядається у даній роботі).

Таким чином, студентам необхідно розуміти мету своєї самостійної роботи і навчання, інакше якість такої роботи дуже сильно падає.

Для розв’язання цієї проблеми необхідно прийняти деякі умови, наприклад, нехай гіпотетичний студент збирався одержувати освіту з певною метою, тобто його вступ до вищого навчального закладу не був відкупом для батьків або просто бажанням бути «як людина».

Перша половина проблеми полягає в тому, що гіпотетичний студент, хоч він і усвідомлює, навіщо він отримує освіту, втрачатиме цікавість до навчання, якщо він не бачитиме зв'язку між теоретичними предметами і реальними життєвими проблемами, з якими спеціаліст стикатиметься у своєму професійному житті. Дуже часто стається так, що теоретична частина курсу викладається набагато раніше, ніж вона буде необхідна на практичних курсах. В такому випадку, студентові дуже важко усвідомити дійсну необхідність вивчати. А навіть якщо він вивчить, то такі «сухі» знання без усвідомлення того, в яких випадках їх слід застосовувати, будуть швидко забуватись. Як часто людина, що не займається професійно хімією, може згадати, що вона вивчала з хімії у школі?

Отже, звичайне встановлення програми в правильному порядку досить легко все змінює. Наприклад, студент отримує задачу, для виконання якої необхідно мати деякі знання або досвід, і він цей досвід здобуває саме через нагальну в ньому потребу. Таке дуже часто і легко можна спостерігати у середовищі програмістів, абсолютна більшість із яких здобули свої знання майже без допомоги навчальних закладів. Перед людиною постає проблема, яку вона не може вирішити відомими їй способами, і вона звертається до самостійної роботи. Але саме тут ховається друга половина проблеми: матеріальна вмотивованість людини, адже ті ж програмісти зазвичай займаються своєю справою з метою заробити.

Але чим принципово хімік відрізняється від програміста? З матеріальною вмотивованістю студента-хіміка все досить просто, адже на роботу за спеціальністю, навіть на неповний робочий день, може влаштуватись велика частка студентів. У такому випадку, людина починає краще розуміти, що вона може отримати, використовуючи свій досвід та свої знання. Дуже далеко без глибоких спеціальних пізнань просунутись на такій роботі зазвичай не вдається, отже, у студента з'являється досить сильний стимул вивчати додатково та самостійно. Зазвичай у роботі для студента бачать один лише негатив: наприклад, взагалі першопричина працевлаштування – неспроможність жити на стипендію чи допомогу батьків, або його наслідок – брак часу на власне навчання. Так, звичайно, дуже багато людей саме через роботу відкладає навчання на другий план, але якщо робота буде стосуватись того, що студент вивчає, вона принесе більше користі, ніж шкоди.

Звичайно, запропоноване рішення може бути застосоване лише у випадку спеціального предмету, що вивчається студентом, який вже має певні цілі.


  1. Здебільшого, неглибокий або взагалі відсутній контроль за набутими самостійно знаннями і навичками, а також байдужість викладачів до того, яким чином студенти працюють.

При переході від середньої до вищої школи, як було вже зазначено вище, студент перестає відчувати на собі посилений контроль з боку батьків та вчителів. Університет, в цілому, передбачає наявність хоча б мінімальної самостійності та відповідальності у студента.

Більша частина студентів насправді потребує досить жорсткого контролю за виконанням навчальних завдань протягом семестру. Деякі люди цілком здатні навчатись просто «тому що цікаво», але зазвичай це продовжується недовго, і це абсолютно нормально, адже знання необхідно здобувати за потреби в них. Насправді, Болонська система освіти покликана саме на те, щоб студентові було легше перелаштуватись на більш осмислений, самостійний спосіб навчання і взагалі життя. Але на практиці можна спостерігати, як кількість студентів на лекціях, особливо на лекціях, що мало стосуються обраної спеціальності, меншає пропорційно кількості років, які вони вже навчались.

Причиною цього може бути падіння мотивації у студентів. Чому падає мотивація? Можна помітити, що за останні кілька років після реформ освіти кількість годин, відведених на самостійну роботу зросла, а кількість аудиторних годин, відповідно, зменшилась. Отже, людина повинна вивчити той самий (на практиці – навіть більший, оскільки кожного року до масиву знань, необхідних спеціалісту, додається ще деяка кількість) матеріал, але вкласти в це більшу частку самостійної роботи. Зазвичай, нікого не турбує, як саме і звідки студент набуватиме знання, що відведені на самостійне опрацювання. Тобто, знайшов – добре, не знайшов – це проблеми особисто студента. Зрозуміло, що одне і те ж питання в різних джерелах – підручниках, статтях, методичних матеріалах – викладене по-різному, і питання зовсім не в оцінці, яку студент одержить після перевірки своєї підготовки (мається на увазі особисті преференції викладача до певних джерел), а в тому, як важко опрацювати великий обсяг матеріалу при пошуку необхідних відповідей.

Дуже часто стається так, що для виконання завдання можна обирати із декількох книжок. Навіть гіпотетичний вмотивований студент, який розуміє, навіщо він навчається, який працює відповідно до своєї спеціалізації, фізично не в змозі переглянути, прочитати і осягнути весь зміст великої кількості джерел, особливо у випадку, коли в кожному з них він бачить приблизно однакову інформацію, але з нюансами, характерними саме для цієї, наприклад, книжки. Завдання студента полягає в тому, що він повинен зрозуміти суть об’єкту чи явища, що вивчається, а не вишукувати серед всіх можливих джерел одне чи два, в якому суть буде розкрито найповніше.

Звичайно, списки рекомендованої літератури за правилами повинні супроводжувати програму будь-яких занять: лекційних, семінарських, практичних, лабораторних. Але найкраще – коли до кожного питання, що може бути задане студентові під час контролю ефективності його роботи, студентові дається вказівка, де саме він може цю інформацію знайти. Таке рішення є доцільним на початку навчання, коли звичка працювати самостійно у студентів ще не сформувалась, і необхідно всіляко заохочувати їх до опрацювання матеріалу самостійно.

Також, бажання студентів навчатись самостійно досить сильно залежить від ставлення педагога до навчального процесу та до успіхів студентів в цілому. Звичайно, перетворювати вищий навчальний заклад на початкову школу не слід, але байдужість викладача до виконання студентами самостійної роботи (відсутність контролю) легко може звести нанівець їх бажання вчитись, особливо в тому випадку, коли вони нечітко уявляють собі свою майбутню роботу та мету навчання.



Висновки. Було розглянуто можливі причини зниження ефективності самостійної роботи студентів – важливої складової навчання у вищій школі, та запропоновано шляхи розв'язку таких проблем.

Ефективність самостійної роботи студента у вищому навчальному закладі в першу чергу залежить від ставлення самого студента до процесу навчання. Так, поставлені пріоритети та наявність самодисципліни полегшують студентові самостійне наукове життя, і навпаки, інфантильність та очікування, що йому буде вказано, яку роботу і як робити – сповільнюватимуть його на цьому шляху. Одним із завдань вищої школи є розвиток у студентів самостійності, здатності до індивідуальної роботи та до планування свого часу та ресурсів на виконання такої роботи.



Крім того, не менш важливим є ставлення педагога до роботи студента. У освіті, як і у будь-якій сфері життя, виконана як слід робота повинна бути заохочена. Якщо цього не відбувається, у студентів сильно знижується мотивація.
Література

  1. Головенкін В.П. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій. – К.: КПІ, 2007.

  2. Костишина Г. І. Теоретико-методичні аспекти розробки і проведення лабораторно-практичних робіт з фізики: нові підходи / Г. І. Костишина // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 4. – Вінниця: ВАТ «Віноблдрукарня», 2001. – С. 13-16.

  3. Юцявичене П. А. Создание модульных программ / П. А. Юцявичене // Советская педагогика. – 1990. – № 2. – С. 55-60.

  4. Юцявичене П. А. Теория и практика модульного обучения / П. А. Юцявичене. – Каунас: Шиеса,1989. – 272 с.

УДК 378.147.88 Лащ І.С.

РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕССІ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розглядається поняття самостійної роботи, як однієї із найважливіших форм навчання; її форми, організацію, і методи реалізації; розкрито сутність визначення, питання мотивації учнів вищих навчальних закладів і забезпечення контролю їхньої самостійної роботи, який дає змогу проводити своєчасний моніторинг рівня освіченості та підготовки майбутніх спеціалістів.

Ключові слова: контроль; організація навчання; самостійна робота.

И.С. Лащ

РОЛЬ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ,

СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье рассматривается понятие самостоятельной работы, как одной из важнейших форм обучения; ее формы, организацию и методы реализации; раскрыта сущность определения, вопрос мотивации учащихся высших учебных заведений и обеспечение контроля их самостоятельной работы, который позволяет проводить своевременный мониторинг уровня образованности и подготовки будущих специалистов.

Ключевые слова: контроль; организация обучения; самостоятельная работа.

I. Lasch

THE ROLE OF STUDENTS INDEPENDENT WORK IN THE EDUCATIONAL PROCESS

The article deals with the concept of independent work as one of the most important forms of learning; its shape, organization and methods of implementation; the essence of the definition, the issue of motivation of students of higher educational institutions and supervision of their independent work, which allows timely monitoring of the level of education and training of future specialists.

Keywords: control; organization of learning; independent work.

Постановка проблеми. Основне завдання вищої освіти полягає у формуванні творчої особистості фахівця, здатного до саморозвитку, самоосвіти, інноваційної діяльності. Вирішення цього завдання навряд чи можливо тільки шляхом передачі знань в готовому вигляді від викладача до студента. Необхідно перевести студента з пасивного споживача знань на активного їх творця, що вміє сформулювати проблему, проаналізувати шляхи її вирішення, знайти оптимальний результат і довести його правильність.

У цьому плані слід визнати, що самостійна робота студентів є не просто важливою формою освітнього процесу, а повинна стати його основою. Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб і можливостей кожної особистості. Мова йде не просто про збільшення кількості годин на самостійну роботу. Посилення ролі самостійної роботи студентів означає принциповий перегляд організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, який має будуватися так, щоб формувати у студента здатності до саморозвитку і творчого застосування отриманих знань в професійній діяльності у сучасному світі (Демченко О., 2006, с.68-69).

У той же час самостійна робота, її плануванняорганізаційні форми, методи та система відстеження результатів є одним з найбільш слабких місць в практиці вузівської освіти і однією з найменш досліджених проблем педагогічної теорії, особливо стосовно сучасної освітньої ситуації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання активізації самостійної роботи студентів у вищому навчальному закладі розглядаються В. Буряком, М. Гаруновим, О. Євдокимовим, Б. Єсиповою, А. Івасишиною, І. Лернером, П. Підкасисим та інших. Питаннями управління самостійною роботою студентів у поза аудиторний час займалися Л. Клименко, В. Шпак та інші. Проблему формування у студентів уміння планувати свою пізнавальну діяльність досліджували А. Лошак, О. Козак, М. Красницький та інші. Системний підхід до організації самостійної роботи студентів досліджувався у працях Г. Гнитецької, Л. Заякиної та інших. Проте у вищих навчальних закладах виникає об’єктивна проблема більше уваги приділяти самостійній роботі студентів під час професійної підготовки.

Саме тому метою статті є розкриття поняття самостійної роботи, а також особливостей її реалізації у освітньому процесі учнів вищих навчальних закладів.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   33


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка