Шляхи вдосконалення організації освітнього процесу на хімічному факультеті



Сторінка1/33
Дата конвертації29.12.2016
Розмір6.24 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Хімічний факультет

Кафедра педагогіки

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА ХІМІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

( Збірник матеріалів наукових досліджень студентів-магістрантів)

Затверджено на засіданні Вченої ради хімічного факультету

(Протокол №7, від 21.01.2015 р.)



Київ – 2015

УДК 377 (038)

Шляхи вдосконалення освітнього процесу на хімічному факультеті ( Зб. матеріалів наук. праць студентів-магістрантів: упорядник проф.Спіцин Є.С.). - К.,2015. - 378 с.

У збірнику поміщено статті студентів-магістрантів хімічного факультету, присвячені аналізу стану, проблемам в організації навчально-виховного процесу та можливим шляхам їх розв’язання. Дослідження студентів проводилися в рамках вивчення курсу «Педагогіка вищої школи і педагогічна майстерність викладача ВНЗ». Статті подані в авторській редакції.

Збірник адресований науково-педагогічним працівникам ВНЗ, організаторам вищої освіти на кафедрах та факультетах, студентам, аспірантам.

Рекомендовано до опублікування вченою радою хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка грудня 2015 року,протокол №

Рецензенти:

Матвієнко О.В. – доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Київського національного лінгвістичного університету.

Автомонов П.П.– кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ЗМІСТ


  1. Блажченко К.В. Найбільш прийнятна система організації освітнього процесу для вітчизняної вищої освіти. Шляхи її подальшого розвитку 5

  2. Руденко Т.В. Найбільш прийнятна система організації освітнього процесу для вітчизняної вищої освіти. Шляхи її подальшого розвитку 12

  3. Ткачук О. В. Найбільш прийнятна система організації освітнього процесу для вітчизняної вищої освіти. Шляхи її подальшого розвитку 19

  4. Мартинюк А. С. Спільні та відмінні риси кредитно – модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній вищій школі 31

  5. Павлівська Ю. А. Спільні та відмінні риси кредитно – модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній вищій школі 37

  6. Співак А. В. Спільні та відмінні риси кредитно – модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній вищій школі 37

  7. Любинська Н.Г.Спільні та відмінні риси кредитно – модульної системи організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній вищій школі 47

  8. Cавків М. Р. Стан та проблеми кредитно – модульної системи організації навчального процесу 56

  9. Долюк Т. В. Стан, проблеми та шляхи подальшого розвитку кредитно – модульної системи організації навчального процесу 63

  10. Плехова А. В. Спільне та відмінне в організації освітнього процесу в бакалавраті та магістратурі хімічного факультету. Проблеми та шляхи їх вирішення 70

  11. Омельян Т. В. Шляхи вдосконалення форм організації навчання у вищій школі. Інноваційні форми організації навчання 77

  12. Кущенко І. В. Шляхи вдосконалення форм організації навчання у вищій школі. Інноваційні форми організації навчання 83

  13. Зубрицька Я. А. Шляхи вдосконалення освітнього процесу на хімічному факультеті. Інноваційні форми організації навчання 92

  14. Кир’якулов В. О. Методика проведення ідеальної лекції у вищій школі 100

  15. Шепелева Ю. І. Проведення ідеального семінарського заняття у вищій школі 109

  16. Папроцький В. В. Власний проект методики проведення ідеального семінарського заняття у вищій школі 115

  17. Корній Ю. Є. Стан,основні проблеми проведення семінарських занятьу вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації 123

  18. Архипов А. В. Стан,основні проблеми проведення лабораторних робіт у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації 131

  19. Шнайдер Б.О. Стан,основні проблеми проведення лабораторних робіт у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації 136

  20. Іващенко Л.А. Стан,основні проблеми проведення практичних занять у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організаці 141

  21. Костюк А. О. Стан,основні проблеми проведення практичних занять і лабораторних робіт у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації на хімічному факультеті 150

  22. Мукан А.В. Стан,основні проблеми проведення практичних занять у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації 153

  23. Резніченко О. В. Стан,основні проблеми проведення практичних занять у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації 160

  24. Савич О.В. Проблеми та шляхи підвищення ефективності організації самостійної роботи студентів хімічного факультету 166

  25. Лащ І.С. Роль самостійної роботи студентів у освітньому процесі ВНЗ 170

  26. Ковалик А. А. Проблеми та шляхи підвищення ефективності організації науково-дослідної роботи студентів хімічного факультету 179

  27. Гетя Д. А. Проблеми та шляхи підвищення ефективності організації науково-дослідної роботи студентів 188

  28. Аношенко М. В. Шляхи підвищення ефективності проведення практичних занять у вищій школі 194

  29. Макарчук І.С. Стан і шляхи поліпшення практичної підготовки майбутнього викладача вищій школі 198

  30. Давидюк А.П. Основні проблеми та шляхи підвищення ефективності практичної підготовки студентів у вищій школі 205

  31. Киричук Т. В. Методика проведення ідеального семінарського заняття у вищій школі 210

  32. Мішин В. К. Проблеми та шляхи підвищення ефективності модульно-рейтингової системи оцінювання навчальних досягнень студентів у вищій школі 218

  33. Шаранов І.П. Психолого-педагогічні проблеми проведення заліків та екзаменів у вищій школі, шляхи їх вдосконалення на хімічному факультеті 224

  34. Гулей О. Р. Аналіз психолого-педагогічних проблем проведення заліків та екзаменів у вищій школі 230

  35. Порубльова В.В. Ступінь задоволення очікувань студентів хімічного факультету від організації навчання в університеті. Проблеми та можливі шляхи їх вирішення 235

  36. Колісник О. Ступінь задоволення очікувань студентів хімічного факультету від організації навчання в університеті. Проблеми та можливі шляхи їх вирішення 243

  37. Сіколенко Т.В. Ступінь задоволення очікувань студентів хімічного факультету від організації навчання в університеті. Проблеми та можливі шляхи їх вирішення 254

  38. Данильчук Д.І.Сучасний стан, основні проблеми та шляхи розвитку студентського самоврядування хімічного факультету 261

  39. Кузів C. П. Основні шляхи формування педагогічної майстерності викладача ВНЗ 265

  40. Воронова А.С. Основні шляхи формування педагогічної майстерності викладача ВНЗ 270

  41. Толмачова К. А.Зміст і напрями формування педагогічної майстерності викладача ВНЗ 277

  42. Козаченко Л.С. Комунікативна культура сучасного викладача ВНЗ. Проблеми під час спілкування студентів з викладачами, можливі шляхи їх подолання 286

  43. Сірошенко Ю. Є. Педагогічна етика і такт викладача ВНЗ. Причини педагогічних конфліктів, тактика їх розв’язання та запобігання 289

  44. Гарагуц Ю. І. Мовна культура сучасного викладача ВНЗ. 296

  45. Кловак В. О. Комунікативна культура сучасного викладача ВНЗ. Проблеми під час спілкування студентів з викладачами, можливі шляхи їх подолання 304

  46. Голубокова О. В. Мовна культура сучасного викладача ВНЗ. Можливі шляхи поліпшення якості мовлення викладача 318

  47. Бруснаков М. Ю. Стан і шляхи поліпшення практичної підготовки майбутніх викладачів ВНЗ 325

  48. Блюміна К.Є. Стан і шляхи поліпшення практичної підготовки майбутніх викладачів ВНЗ 330

  49. Радченко Д. В. Стан і шляхи поліпшення психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ВНЗ 338

  50. Юшкевич О. С. Модель ідеального викладача вищого навчального закладу 342

  51. Семенюк Б.І . Модель ідеального викладача вищого навчального закладу 350

  52. Біловодська О.О. Модель ідеального куратора вищого навчального закладу 356

  53. Клебан І. М. Модель ідеального куратора вищого навчального закладу 364

  54. Примушко С. Модель ідеального куратора вищого навчального закладу 369

УДК 378 К.В. Блажченко,



Яка з систем організації навчального процесу є найбільш прийнятною для вітчизняної вищої освіти


У статті проведено ґрунтовний порівняльний аналіз систем організації освіти, виявлено недоліки та переваги кожної з них; детально охарактеризовано Болонський процес та визначено проблеми його введення на території України; також встановлено найбільш прийнятну систему організації навчального процесу на даний період; сформульована система заходів, для якнайшвидшого повного переходу до Болонської системи.

Ключові слова: ECTS, курсова система, предметна система, модуль, кредит, кредитно-модульна система,

Определите, какая из систем организации учебного процесса, на Ваш взгляд, наиболее приемлемой для отечественного образования.

Обоснуйте пути дальнейшего развития

В статье проведен основательный сравнительный анализ систем организации образования, выявлены недостатки и преимущества каждго из них; подробно охарактеризован Болонский процесс и определены проблемы его введения на территории Украины; также установлено наиболее приемлемую систему организации учебного процесса на данный период; сформулирована система мер, для скорейшего полного перехода к Болонской системе.

Ключевые слова: ECTS, курсовая система, предметная система, модуль, кредит, кредитно-модульная система,

Define, what of systems of the organisation of educational process, in your opinion, the most comprehensible to domestic education.

Prove paths of the further development

In article the thorough relative analysis of systems of the organisation of formation is carried out, lacks and advantages каждго from them are revealed; Bolonsky process is in detail characterised and problems of its introduction in terrain of Ukraine are defined; also it is positioned the most comprehensible system of the organisation of educational process for the yielded season; the system of measures, for the prompt full transferring to Bolonsky system is formulated.

Keywords: ECTS, course system, subject system, the module, the credit, credit-modular system,

Одним з важливих завдань сучасного вищого навчального закладу є підготовка професіонала, мобільного на ринку праці, здатного до адаптації та якнайповнішої реалізації власного творчого потенціалу.

Навчальний процес органiзується з урахуванням можливостей сучасних iнформацiйних технологiй навчання та органiзується на формування освiченої, гармонiйно розвиненої особистостi, здатної до постiйного оновлення наукових знань, професiйної мобiльностi та швидкої адаптацiї до змiн i розвитку в соцiально-культурнiй сферi, в галузях технiки, технологiй, системах управлiння та органiзацiї працi в умовах ринкової економіки. Тому важливим питанням є розгляд систем організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, адже саме вони задають навчальний процес, його інтенсивність та ефективність.

Метою роботи є визначення того, яка ж з систем організації навчального процесу є найбільш ефективною для вітчизняної вищої освіти.

Світовій вищій освіті відомі принаймні три системи організації навчального процесу [4].

У низці країн світу, зокрема в країнах, що входили до колишнього Радянського Союзу, історично склалася унітарна або курсова система освіти, тобто така система, за якою всі студенти навчалися протягом п’яти років (заочно – 6-ти) і яким вищий навчальний заклад надавав однаковий у межах однієї спеціальності обсяг знань.

Курсова система навчання передбачає організацію навчального процесу по роках навчання — курсах та семестрах, при цьому дотримуються логіко-структурної схеми його побудови, тобто послідовність вивчення навчальних дисциплін обов'язково враховує міжпредметні зв'язки. Кожний семестр завершується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування занять і своєчасне виконання курсових та ін. робіт, передбачених навчальними планами, є обов'язковим для студентів, за винятком студентів, переведених на індивідуальні графіки навчання, і відбувається виключно в терміни, передбачені графіком навчального процесу. Вона дає змогу створити у навчальному закладі й на факультеті чіткий режим навчального процесу й самостійної роботи студентів, перспективно планувати роботу гуртків, факультативів тощо. Студентам заочного навчання дозволяється виконувати завдання і складати заліки та екзамени протягом усього навчального року за принципом предметно-курсової системи навчання.Саме така система дісталася від радянської освіти у спадок українській вищій школі.

Мабуть, одна з переваг радянської системи освіти, полягала в тому, що студенти отримували не тільки професійну освіту, але й серйозні політичні, гуманітарні знання, що давало їм змогу успішно управляти виробничими колективами, проявити себе на державній службі, на політичному поприщі. Вітчизняна система завжди відрізнялася фундаментальною підготовкою фахівців, які були здатні завдяки цьому в достатньо стислі строки опанувати будь-яку спеціальність[2].

Предметна система, дозволяє студентам вивчати дисципліни за власним вибором. Студент самостійно визначає перелік обов'язкових і додаткових (за вибором) дисциплін, що вивчатимуться. До того ж, він сам визначє термін складання іспиту. Основою предметної системи стали самостійні заняття студентів. У відповідності до індивідуальних планів з іспитами не в конкретно вказаний термін, а по мірі проходження конкретних предметів. Дана система не вимагає обов’язкової присутності студента на заняттях. Завдання викладача, в основному, обмежуються індивідуальними консультаціями, прийомами іспитів і заліків за заявками студентів[6].

Російська вища школа в 60-х роках XIX ст., а також у період революції 1905-1907 pp. намагалася запровадити предметну систему, але, так і не здолавши її недоліків, повернулася до курсової.

Аналізуючи системи організації навчального процесу можна виділити ряд недоліків систем підготовки фахівців з вищою освітою, а саме[5].

– відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;

– низький рівень активності студентів і відсутність елементів конкуренції в навчальних досягненнях;

– можливість необ'єктивного оцінювання знань студентів;

– значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

– відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

– недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;

– низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

– мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін .

Предметна система є основою кредитно-модульної, надзвичайно популярної сьогодні у вищих навчальних закладах розвинених країн. Кредитно-модульна система організації навчального процесу розробляється як модель організації навчального процесу з поєднанням модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць – залікових кредитів. В її контексті під модулем розуміється задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується через ті чи інші форми навчального процесу.

За іншими підходами, критеріями поділу навчальної дисципліни на модулі є: а) опанування конкретними знаннями; б) на їх основі формування навичок, умінь; в) контроль якості та міцності знань, навичок, умінь.



Основною метою запровадження кредитно-модульної системи організації навчання є забезпечення студентам можливості навчатися за індивідуальними варіативними частинами освітньо-професійної програми, орієнтованої на конкретні практичні вимоги замовника спеціаліста з тієї чи іншої галузі, а також вподобання та здібності студента; створення умов для стимулювання майбутніх фахівців, які здобувають вищу освіту, та заохочення їх до якісної освіти; надання студентам можливості отримувати професійні кваліфікації відповідно до вимог і потреб ринку праці.

Така кредитна система розробляється для окремого ВНЗ і є внутрішньою. У ній "трудомісткість процесу пізнання", необхідного для здобуття певного академічного ступеня, сегментується і "нормується" (тобто кожному сегменту присвоюється визначене число кредитів). Студенту надається освітній ступінь після того, як студент накопичив визначене навчальним планом число кредитів. При цьому час, протягом якого допускається процес акумуляції, певною мірою є довільним, хоча й передбачає певні обмеження. Очевидні переваги такої системи — гнучкість (кожен студент вибирає траєкторію і темп набуття кредитів, які можуть акумулюватися, не втрачаючи своєї ваги, протягом усього життя). Система дає змогу ефективніше реалізовувати концепцію індивідуалізації процесу навчання; підвищується як якість процесу навчання, так і його економічна ефективність.

Отже, кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів)[3].

Прийнята у Болонській декларації (1999 р.) Європейська система

переведення і накопичення кредитів – ECTS базується на угоді про те, що 60 кредитів складають навантаження студента очної форми навчання

впродовж академічного року. В більшості випадків навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням в рік, і тому один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Навантаження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів навчання. Кредит це також спосіб перевести в кількісне відношення результати навчання. Останні є комплексом умінь, що означають, що повинен знати, розуміти і бути здатним зробити студент після завершення навчання, незалежно від його тривалості. ECTS кредити можуть бути отримані тільки після завершення необхідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.

Розподіл кредитів ґрунтується на офіційній тривалості циклу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, дорівнює 180-240 кредитам[1].

Дана система передбачає іншу модель навчального процесу: вивчив модуль – контроль, потім наступний модуль – знову контроль, і так далі. Отже, головним мотивом запровадження в навчальний процес системи модулів є бажання зробити процес здобуття послідовним і систематичним, а самі знання більш глибокими й надійними.

Україна приєдналась до Болонського процесу, однак в нашій системі вищої освіти існує ряд проблемами [7]:


  • велика кількість вишів, надлишкова кількість напрямів і спеціальностей;

  • тенденція до погіршення якості вищої освіти;

  • недостатня співпраця між сферою освіти і ринком праці;
    рівень автономії вітчизняних вишів значно нижчий від європейського;


  • проблема хабарництва у вишах - недостатньо викоренено продаж оцінок, коли іспити приймає викладач, який навчав студентів упродовж семестру;

  • відсутність мобільності студентів - у більшості з них немає можливості вчитися за кордоном, хоча понад чверть наших студентів мали б здобувати знання в інших країнах;

  • в європейських країнах молодь бере активну участь в освітніх процесах, проте українські студенти скаржаться, що з ними фактично ніхто не радиться;

  • викладачі вишів зазвичай працюють з невстигаючими студентами, а натомість мають приділяти більше уваги молодим людям, які прагнуть знань.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами

формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Зазначені процеси диктують перш за все необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації [1]

На мою думку найперспективнішою системою організації навчального процесу є кредитно-модульна система, адже вона забезпечує повний та об’єктивний моніторинг якості освіти. Також запровадження кредитно-модульної має такі плюси:

– відходу від традиційної схеми “навчальний семестр – навчальний рік, навчальний курс”;

– раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;

– перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

– використання більш широкої шкали оцінки знань;

– вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

– стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;

– підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів;

– запровадження здорової конкуренції в навчанні;

– виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

В Україні формується система моніторингу і визначення рейтингу вищих навчальних закладів, яка використовує при оцінюванні діяльності міжнародні показники (індикатори), а також існує національна система моніторингу якості та визначення рейтингу вищих навчальних закладів з метою прийняття управлінських рішень. Національна система забезпечення якості реалізується через системи ліцензування і акредитації. Вживаються заходи як на урядовому, так і інституційному рівні для підвищення мобільності студентів і персоналу та подолання основних перешкод, що дає можливість спростити процедуру переводу студентів з одного вищого навчального закладу в інший за рахунок трансферу та накопичення кредитів ECTS. Бакалавр будь-якого університету може продовжувати навчання на другому циклі іншого університету. Міжнародній академічній мобільності значною мірою сприяють двосторонні договори обміну студентами. Розвиваються різноманітні форми підтримки талановитих студентів і молодих науковців для навчання та стажування в провідних зарубіжних університетах і дослідницьких центрах. Один з важливих напрямів – забезпечення рівного доступу до вищої освіти; крім того, ведеться робота щодо підвищення мобільності студентів і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у двосторонніх напрямках.

Як приєднання до цієї системи, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім, з урахуванням усіх „за” і „проти” для країн, які прагнуть до економічного і суспільного розвитку і, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесові немає.

Для того, щоб вступити до Болонської співдружності і, головне, стати її повноправним членом, Україні потрібно зробити суттєві перетворення в системі вищої освіти і науки.

Доведеться приймати нелегкі рішення стосовно системи наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження. На шляху цих реформ виникне ще багато складних проблем. Але особливість найближчого періоду в тому, що уникнути зазначених перетворень уже неможливо, бо, не проводячи реформ або зволікаючи з ними, наша країна підсилюватиме ізоляційні явища, дедалі більше поглиблюючи власну суспільну й економічну кризу.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка