Шляхи передачі: повітярно-краплинний, контактний. Бувають також харчові спалахи через молоко, холодець тощо



Скачати 33.17 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір33.17 Kb.
СКАРЛАТИНА
Скарлатина - гостре інфекційне захворювання переважно дитячого віку, яке характеризується явищами загальної інтоксикації, ангіною, регіонарним лімфаденітом, дрібноточковими висипаннями та наступним пластичним лущенням.

Етіологія. Збудник скарлатини - бета-гамалітичний стрептокок групи А. Відомо понад 46 серологічних типів цього стрептокока. Кожен з них може спричинити скарлатину. Антитіла, які утворюються в організмі після перенесеної скарлатини у відповідь на дію токсину, зв’язують токсини стрептокока всіх типів (поліспецифічний, антитоксичний імунітет); антибактеріальні антитіла виробляються тільки проти того типу стрептокока, який викликав захворювання (моноспецифічний антибактеріальний імунітет).

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на скарлатину, контагіозний з моменту захворювання до 22-го дня від початку хвороби, а також хворий, в якого є інша стрептококова хвороба (ангіна, назофарингіт, стрептодермія, бетиха).

Шляхи передачі: повітярно-краплинний, контактний. Бувають також харчові спалахи - через молоко, холодець тощо.

Патогенез. Вхідні ворота інфекції - піднебінні мигдалики, а також пошкоджена шкіра або слизові оболонки іншої ділянки (опікова, ранова, післяродова скарлатина). Скарлатинозний стрептокок розмножується в ділянці вхідних воріт інфекції, виділяє токсин, який всмоктується в кров і зумовлює загальнотоксичні симптоми (головний біль, блювання, підвищення температури тіла) ураження вегетативної нервової системи (спочатку симпатичної, а потім парасимпатичної частини). З дією токсину пов’язуються зміни шкіри (висипання) та язика.. Септична дія скарлатинозного стрептококу появляється виникненням на місці втілення інфекції первинного вогнища запалення (ангіна) та гнійними ускладненнями, які розвиваються при певних несприятливих умовах. Продукти розпаду стрептокока мають алергічну дію, що сприяє розвитку алергічних ускладнень.

Клініка. Інкубаційний період при скарлатині триває 2-7 днів, іноді збільшується до 12 днів. Початок хвороби гострий. Температура піднімається до 38-39оС і більше, з’являються біль у горлі, головний біль, нездужання, часто - блювання. Вже на першу добу, або на 2 день з’являється висип. Скарлатинозний висип дрідноточковий яскраво-рожевий або червоний на гіперемійованому фоні шкіри. Найбльше висипань у паховій, лобковій, пахвинній та сідничній ділянці, на згинальних поверхнях кінцівок. Обличчя має характерний вигляд: на лобі і скронях - рожевий дрібноточковий висип, шкіра щік суцільного червоного кольору; шкіра носа, навколо губ та підборіддя бліда. Чітко видно блідий носогубний трикутник. У ділянках згинів при уважному огляді видно багато дрібноточкових крововиливів - симптом складки. Відповідно до ступеня ураження зіва в процес втягуються регіонарні лімфатичні вузли: вони збільшені, щільні, болісні при пальпації. Язик обкладений густим білим налетом, який зникає через 2-3 дні.

Ускладнення. В генезі ускладнень скарлатини основну роль відіграють два фактори: бактеріальний та алергічний.

Бактеріальні (гнійні) ускладнення можуть виникати і в ранні, і в пізні строки хвороби. Серед гнійних ускладнень найбільш поширені лімфаденіт, аденофлегмона, отит, мастобдит, гнійний артрит та інші.

Алергічні ускладнення найчастіше виникають під час другого періоду хвороби. Це насамперед дифузний гломерулонефрит та синовій з переважним ураженням дрібних суглобів. Своєрідні зміни серцево-судинної системи, які виникають у другому періоді скарлатини і відомі під назвою скарлатинозного серця (сповільнення пульсу, аритмія дихального типу, зниження артеріального тиску, розширенні відносної тупості серця вліво, систолічний шум тощо), відображають зміну фаз тонусу вегетативної нервової системи.

Діагноз. Розпізнавання скарлатини у типових випадках не становить труднощів. При нетиповому висипу виникає потреба диференціювати скарлатину з іншими захворюваннями: кором, краснухою, вітряна віспа, медикаментозні та токсичними висипами, сироваткова хвороба, далекосхідна скарлатиноподібна гарячка, у малих дітей - пітниця. СкарлатиніЮ як і іншим бактеріальним інфекціям, властиві нейтрофільний лейкоцитоз, зсув уліво та збільшення ШОЕ.

Лікування. Протягом цього гострого періоду хвороби слід дотримуватися постільного режиму. Призначають антибактеріальну терапію. Найдоцільніше призначити бензилпеніцилін, який високоактивний щодо стрептокока і практично нетоксичний. Застосовують також гіпосенсебілізуючі засоби: антигістамінні (димедрол, піпольфен, тавегіл), препарати кальцію. При токсичних ормах вдаються до неспецифічної детоксикації (в/в кр. введення ізотонічних глюкозосольових розчинів та синтетичних плазмозамінників). За показами застосовують також симптоматичні засоби.

Профілактика. Специфічної профілактики скарлатини досі ще не розроблено. Тривають пошуки ефективних методів активної імунізації.

Заходи у вогнищі.

1. Хворого на скарлатину ізолюють удома або госпіталізують, якщо є покази. Реконвалесценти, які відвідують дитячі дошкільні заклади або школу, допускаються у ці заклади, коли мине 22 дні від початку хвороби.



2. Карантин для контактних дітей встановлюють на 7 днів.

3. За вогнищем встановлюють медичний нагляд. Важливо виявити стерті та атипові (ангіна) форми хвороби.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка