Серцево судинна система



Скачати 186.26 Kb.
Дата конвертації30.11.2016
Розмір186.26 Kb.
ТЕМА: СЕРЦЕВО - СУДИННА СИСТЕМА

ПЛАН
1.Будова серця і судин організму.

2.Цикл роботи серця людини.

3.Механізм руху крові по судинах.

4.Велике і мале кола кровообігу.

5.Регуляція кровообігу.

6.Профілактика та перша допомога при серцево – судинних захворюваннях і кровотечі.



Основні поняття:

Кровообіг, серце, серцевий цикл, пульс, артеріальний тиск, артерії, вени, капіляри, види кровотеч, серцево – судинні захворювання.




  1. Будова серця і судин організму.

Рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах називається кровообігом і забезпечується роботою серця. У наслідок роботи серця виникає різниця між тиском у судинах, які «йдуть» від серця, й судинах, що «йдуть» до серця. Система органів кровообігу підтримує сталість внутрішнього середовища організму. Завдяки кровообігу до всіх органів і тканин надходить кисень, поживні речовини, солі, гормони, вода і виводяться продукти обміну. Через малу теплопровідність тканин передача тепла від органів людського тіла(печінка, м’язи тощо) до шкіри і в навколишнє середовище здійснюється, головним чином, за рахунок кровообігу.

Кровообіг забезпечується діяльністю серця і кровоносних судин. Судинна система складається із двох кіл кровообігу – великого і малого.



Серце – порожнистий м’язовий орган з порожнинами конусоподібної форми, який розташований у грудній клітці. Маса серця у дорослої людини 250 – 350 г. стінки серця складаються з трьох шарів. Внутрішній(епітеліальний) шар називається ендокардом. Він вистилає камери серця всередині і утворює серцеві клапани. Середній шар (м’язовий)утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною і називається міокардом. Зовнішній шар , представлений серозними клітинами, вкриває поверхню, і називається епікардом. Серце розташоване в навколосерцевій сумці – перикарді, яка виділяє рідину, що зменшує тертя серця під час скорочень.

Основна маса серцевого м’яза представлена типовими для серця волокнами, які забезпечують скорочення відділів серця.

Крім того, в серцевому м’язі є атипові волокна, з діяльністю яких пов’язане виникнення збудження в серці і проведення його від передсердь до шлуночків.

Суцільною подовженою перегородкою серця поділяється на дві частини праву і ліву. У верхній частині знаходиться праве і ліве передсердя, в нижній частині правий і лівий шлуночки. Серце у людини чотирикамерне. У правій частині знаходиться венозна(збагачена вуглекислим газом), а лівий – артеріальна(збагачена киснем). Передсердя і шлуночки сполучаються між собою передсердношлунковим отвором, який має стулкові клапани. В правій половині серця цей клапан має 3 стулки, в лівій – 2 стулки( ми тральний клапан). Стулки відкриються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закривається, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення розслаблення серця.

В аорті на межі з лівим шлуночком і в легеневому стовбурі на межі його з правим шлуночком є клапани у вигляд трьох кишень, дно яких звернене до серця – півмісяцеві клапани. При зменшенні тиску в шлуночках кров не може повернутись у серце, бо при цьому вона витікає в кишені півмісяцевих клапанів, розтягує їх, і заслінки клапана змикаються.

У процесі серцевої діяльності серцевий м’яз виконує велику роботу. Тому він потребує надходження поживних речовин і кисню та виведення продуктів розпаду. Це забезпечується через коронарні артерії серця, по яких кров надходить до серця, та через власні вени, по яких кров іде від стінки серця в праве передсердя. По коронарних судинах протікає приблизно 5% хвилинного об’єму крові, при важкій роботі цей потік може збільшитись в 4 рази. Причиною руху крові по кровоносних судинах є різниця тисків в артеріях і венах. Ця різниця тисків створюється і підтримується ритмічними скороченнями серця. Серце людини в стані спокою скорочується 65 – 67 разів за хвилину, перекачуючи 5л крові. У системі кровоносних судин людини розрізняють артерії, вени, капіляри.



Артерії –це судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. Стінки артерій складаються з трьох шарів; внутрішнього ендотеліального (шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної),середнього м’язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар – найтовщий , складається з кільцевих гладеньких м’язів

Вени – це судини, по яких кров надходить від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м’язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, у середині вен є кишиньковоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискаються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри – це найтонші судини, які зв’язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2млрд.,а загальна довжина їх 100 тис. км. У венозній частині капілярів тиск крові зменшується і міжклітина рідина надходить знов у капіляри. Загальні дані (розмір, швидкість руху крові, кров’яний тиск) про кровоносні судини подано в (табл.1).
Таблиця 1.

Судини

Діаметр

(мм)



Швидкість руху крові (см/сек.)

Тиск (мм рт.ст.)



Артерії:

20

10 – 5



0,5

50 – 60


50 – 20

20 – 1

125 – 50

80 – 20


50 – 20

- аорта

- артерії

- артеріоли


капіляри

0,5 – 0,01

0,05 – 0,1

32 – 15

вени

10 – 30

10 – 20

(-5) – (+5)


2. Цикл роботи серця.

Послідовні скорочення передсердь і шлуночків, а також їхнє загальне розслаблення отримали назву серцевого циклу. Серцевий цикл складається зі скорочення передсердь, скорочення шлуночків і розслаблення шлуночків та передсердь. Тривалість серцевого циклу залежить від частоти скорочення серця. У здорової людини в стані спокою серце скорочується 60-80 разів за одну хвилину. Отже, час одного серцевого циклу менше однієї секунди.




Серцевий цикл починається зі скорочення передсердь, що триває 0,1 сек. У цей момент шлуночки розслаблені, стулкові клапани відкриті і уся кров із передсердь надходить до шлуночків. Скорочення передсердь змінюється їхнім розслабленням. Потім починається скорочення шлуночків, що триває 0,3 сек. На початку скорочення шлуночків тристулкові клапани залишаються закритими, тому кров виштовхується в аорту й легеневу артерію.

Скорочення шлуночків змінюється їхнім розслабленням, що триває 0,4 сек. У цей момент кров вільно надходить із передсердь і вен до порожнини шлуночків. Серце розслаблене й відпочиває. Фази скорочення передсердь і шлуночків називають систолою (систола передсердь, систола шлуночків), а фазу загального розслаблення серця – діастолою. Із загальної тривалості серцевого циклу 0,8 сек. На серцеву паузу припадає 0,4 сек. Фактично третину нашого життя серце «відпочиває», тобто перебуває в розслабленому стані. Саме тому працездатність серця і є такою великою.


Особливості серцевого м’яза

Серцевому м’язу властиві такі фізіологічні особливості, як збудливість, скоротливість, провідність і автоматизм.



Збудливість – здатність серцевого м’яза збуджуватися від різних подразників, що мають фізичну або хімічну природу. У нормальному стані серцевий м’яз збуджується під дією спеціалізованих клітин.

Провідність – збудження, яке виникло поширюється по всьому серцевому м’язу.

Скоротливість – це здатність скорочуватися. Що притаманна всім типам м’язової тканини.

Серце може мимовільно ритмічно скорочуватися. Автоматія серця – це здатність серця ритмічно скорочуватися без зовнішніх подразнень під впливом імпульсів, які виникли в ньому самому. У здоровому серці головним центром зародження автоматичних імпульсів є м’язові клітини, розташовані в правому передсерді.

Серце, що працює автоматично. Створює слабкі біоелектричні сигнали. Які йдуть по всьому тілу. Якщо зафіксувати ці сигнали від шкіри рук і ніг, від поверхні грудної клітки, то вийде електрокардіограма. Електрокардіограма відображає стан серцевого м’яза й служить важливим показником його діяльності.

3.Механізм руху крові по судинах.
Кров тече з різною швидкістю по різних ділянках кров’яного русла. В аорті швидкість найбільша - приблизно 0,5м/с, а в капілярах найменша – приблизно 0,5-1,2 мм/с. Унаслідок повільного руху крові в капілярах кисень і поживні речовини встигають потрапити до клітини, а продукти їхньої життєдіяльності й вуглекислий газ надійти в кров. Швидкість руху крові у венах з наближенням до серця поступово збільшується до 0,2 м/с.
Рух крові по артеріях

Коли серце проштовхує кров в артерії, вони розширюються під тиском крові на їхні стінки. Сила виштовхування крові така, що тиск крові в ділянках судин, розташованих ближче до серця, стає більшим, аніж тиск крові в ділянках судин, розташованих далі від серця. Кров рухається з ділянки підвищеного тиску побіля серця в ділянку зниженого тиску.


Рух крові по венах

Стінки вен значно тонші й м’якші за стінки артерій. Руху крові по венах сприяє скорочення скелетних м’язів, що їх оточують. Цей механізм переміщення крові у венах називають м’язовим насосом. Кров по венах рухається тільки до серця. Руху крові в протилежному напрямку перешкоджають кишенькові серпасті клапани, розташовані всередині вен.


Рух крові в капілярах

Капіляри – це найтонші судини, діаметр яких становить 5-7 мкм, а довжина – 0,5-1,1 мм. Ці судини проходять у міжклітинних просторах, щільно прилягаючи до клітин органів і тканин організму. Фізіологічне значення капілярів полягає в тому, що через їхні стінки відбувається обмін речовин між кров’ю й тканинами. Оскільки швидкість руху крові в капілярах є невеликою і становить 0,5-1мм/с, та кожна частинка крові перебуває в капілярі приблизно 1 секунду.

Кров тече лише в «чергових» капілярах. Частина капілярів перебуває поза кровообігом. У період інтенсивної діяльності органів, коли обмін речовин у них посилюється, кількість функціонуючих капілярів значнно зростає.
4. Мале та велике кола кровообігу
Мале коло кровообігу називають легеневим. Воно починається з правого шлуночка серця, з якого бідна на кисень кров потрапляє до легеневого стовбура – найбільшої артерії малого кола кровообігу. Легеневий стовбур поділяється на праву і ліву легеневі артерії, які несуть кров відповідно до правої і лівої легень. Легеневі артерії поступово поділяються на більш дрібні, аж доки не досягають розмірів капілярів. Тут відбувається збагачення венозної крові киснем і виділення вуглекислого газу.

Легеневі капіляри впадають у більші судини, а ті – у ще більші судини – вени. Насамкінець чотири великі легеневі вени, що несуть артеріальну кров від легенів, впадають у ліве передсердя.

Таким чином, у малому колі кровообігу по артеріях тече венозна кров, а по венах – артеріальна. У нормі в легеневому колі кровообігу крові становить приблизно 4-5 секунд.

Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку й закінчується в правому передсерді. Його основна функція – постачання поживними речовинами й киснем усіх клітин організму й виведення з них вуглекислого газу та інших продуктів життєдіяльності.

Велике коло кровообігу починається починається в лівому шлуночку, з якого багата на кисень артеріальна кров потрапляє в аорту. Від аорти відходять судини, які несуть кров угору – до клітин верхніх кінцівок і голови. Аорта в свою чергу несе кров далі вниз – до тканин тулуба і нижніх кінцівок.

Усі артерії великого кола кровообігу розгалужуються на дрібніші артеріоли й капіляри. У капілярах із крові до міжклітинної рідини надходять киснень і поживні речовини, а з міжклітинної рідини до крові – вуглекислий газ та інші продукти життєдіяльності клітин.

Потому відбувається процес злиття капілярів у венули, а ті в свою чергу поєднуються у вени. Великі вени, які несуть кров від нижніх кінцівок і тулуба, впадають у нижню порожнисту вену, а великі вени, які несуть кров від верхніх кінцівок і голови, - у верхню порожнисту вену. Верхня й нижня порожнисті вени впадають у праве передсердя, де й завершується велике коло кровообігу. Час кругообігу крові у великому колі кровообігу в спокої становить приблизно 16-17 секунд.
Схема кровообігу плоду.

В


утробному періоді організм дістає необхідні речовини і кисень з крові матері через дитяче місце (плаценту).

Вже під кінець 2-го місяця життя зародка встановлюється плацентарний кровообіг - через дитяче місце (рис.48). Із плаценти по пупковій вені в тіло плода надходить артеріальна кров. Частина надходить у печінку, частина у нижню порожнисту вену, де вона змішується з венозною кров’ю, що відтікає з нижньої частини тіла. У правому передсерді до цієї крові домішується венозна кров, що надходить верхньою порожнистою веною від верхньої частини тіла.

І
Схема кровообігу плода:

1 - судини голови; 2 - судини рук; 3 - судини легень; 4 - судини нирок; 5 - судини плаценти; 6 - судини ніг; 7 - кишка.


з правого передсердя частина змішаної крові попадає в правий шлуночок, а частина — через овальний отвір у перегородці між передсердями у ліве передсердя, куди вливається і невелика кількість крові з легень. З лівого шлуночка змішана кров виштовхується в аорту, звідки вона по артеріях розходиться по всьому тілу і по двох пупкових артеріях потрапляє в плаценту, там вона окислюється і збагачується поживними речовинами.

Частина крові, яка з правого передсердя потрапила в правий шлуночок, виштовхується в легеневу артерію, звідки менша її частина надходить у капіляри легень, які ще не функціонують, а більша частина через боталлову протоку — безпосередньо в аорту.

Після народження дитини внаслідок перев’язування пуповини рух крові по пупкових артеріях і вені припиняється. Під час першого акту вдиху розширюються легеневі судини і в них надходить вся кров з легеневої артерії, внаслідок чого боталлова протока спадається і перетворюється в артеріальну зв’язку. Овальний отвір між передсердями заростає і перетворюється в овальну ямку правого передсердя.
5. Регуляція кровообігу.

Центральна нервова система постійно контролює роботу серця за допомогою нервових імпульсів. У середині порожнини самого серця й у стінках великих судин розташовані нервові закінчення – рецептори, що сприймають коливання тиску в серці та судинах, які виникли внаслідок зміни рівня фізичного та емоційного навантаження на організм. Імпульси від рецепторів викликають рефлекси, що впливають на роботу серця. Існують два види нервових впливів на серце: одні – гальмівні, тобто такі, що знижують частоту скорочень серця, інші - прискорювальні. Усі зміни мають рефлекторний характер. Імпульси передаються до серця по нервових волокнах від нервових центрів, що розташовані у довгастому й спинному мозку.

Досить сильно впливають на серце емоції. Під впливом позитивних емоцій люди можуть виконувати великий обсяг робіт, піднімати вантажі, пробігати великі відстані. Негативні емоції, навпаки знижують працездатність серця й можуть призводить до порушень його діяльності. Діяльність кровоносних судин також залежить від нервової системи. У стінках судин розташовані численні рецептори, що реагують на зміну тиску та хімічний склад крові. Найбільша кількість рецепторів розташована біля дуги аорти. При збільшенні тиску рецептори посилають сигнали, у відповідь на які виникають відповідні сигнали, що викликають сповільнення серцевого ритму й розширення судин.
6. Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах

Внаслідок захворювань клапанів, серцевого м‘яза, вінцевих артерій тощо серце стає не здатним викидати потрібну кількість крові навіть у стані спокою (2-3 л замість 4-5). Тому, тканини людини, яка має хворе серце, не отримують достатню кількість кисню навіть у спокої, а будь-яке фізичне напруження може спричинити смерть від серцевої недостатності.

Будь-яке захворювання серця внаслідок погіршення кровопостачання серцевого м’яза називається ішемічною хворобою серця (ІХС). Найчастіше її проявами є стенокардія (стискаючий біль у грудній клітці, зазвичай спричинений напруженням) та інфаркт міокарда – змертвіння ділянки серцевого м’яза внаслідок припинення плину крові в ділянці вінцевої артерії. Здебільшого причиною ІХС є атеросклеротичне ураження вінцевих артерій та стреси. Процес розвитку атеросклерозу розпочинається з підвищенням вмісту жирів та холестерину в крові. Ці речовини проникають у стінку артерій і, поступово відкладаючись в ній, утворюють так звані атероми. Компоненти атероми, поступово нагромаджуючись, утворюють бляшки, що складаються з жирового ядра та фіброзної покришки. Бляшки зумовлюють потовщення стінок артерій, звуження просвіту судин і, як наслідок, - погіршення кровообігу. Якщо потік крові ушкоджує поверхню бляшки, це може спричинити скупчення тромбоцитів та утворення кров’яного згустка, який блокує артерію. Зазвичай бляшки утворюються в місцях, де тиск в артеріях найбільший, зокрема на сполученнях гілок. Приступ стенокардії звичайно починається зі стискаючого болю за грудниною, який іноді іррадіює (віддає) в шию, щелепу, і в руки. Сильні емоції, висококалорійна їжа, переохолодження сприяють розвиткові приступу.

Спазм артерії спричинює нікотин, унаслідок чого кров нею починає рухатися повільніше. Це створює умови для виникнення тромбу, який призводить до інфаркту міокарда. Нікотин також стимулює симпатичну нервову систему, роботу надниркових залоз (викид адреналіну). Серцеві скорочення прискорюються, серцевий м‘яз виснажується. Виникає постійний внутрішній стрес. Людина стає знервованою. У неї може розвинутися гіпертонічна хвороба. Цю хворобу, крім куріння, спричинюють гіподинамія, переїдання, недосипання. Основною ознакою гіпертонії є підвищення артеріального тиску, погіршення кровопостачання внутрішніх органів, виникнення розривів артерій або їх тромбози.



Порушення будови серця – поширені захворювання, що спостерігаються у людей різного віку. Ураження можуть бути природженими або набутими після інфекційних захворювань серцевого м’яза, таких, як ревматизм та ендокардит. Іноді вони виникають при сифілісі або інфаркті міокарда.

Ефективність насосної функції серця залежить від правильної роботи усіх чотирьох клапанів. Розрізняють два основних види уражень одного або декількох клапанів. Стеноз, стан при якому спостерігається звуження отвору клапана, може бути природним або спричиненим ревматизмом чи віковими змінами. При недостатності клапана його стулки не змикаються, тому він повністю не закривається. Це зумовлене пролапсом клапана, ІХС або інфекцією.

Для корекції використовують штучні клапани, які виготовляють з металу та пластмаси. Розрізняють кулькові та пелюсткові клапани. Обидва функціонують довго, але часто зумовлюють тромбоз. Клапани з тканин людини або тварин менш стійкі, але рідше спричиняють тромбоз.

У нормі кровообіг у серці не прослуховується. Шуми зазвичай виникають унаслідок зміни кровоплину через уражені клапани. Так звані “невинні” шуми можуть спостерігатись у дітей або виникати у разі збільшення серцевого викиду при анемії та вагітності. Такі шуми є тимчасовими та досить незначними порівняно з тими, що виникають при структурних змінах.

Якщо жінка хворіла на вірусну інфекцію (особливо червоничку) на початку вагітності, можливі порушення розвитку серця плода. Природжені вади виникають також у жінок з незкомпенсованим цукровим діабетом або якщо у дитини є синдром Дауна (спричинений хромосомними аномаліями).

У нормі серце скорочується з частотою 60-100 ударів на хвилину, але вона зростає під час фізичного навантаження та стресу. Порушення ритму або надто висока чи низька частота серцевих скорочень (ЧСС) називається аритмією. Такі розлади переважно зумовлені ішемічною хворобою серця (ІХС).

Аритмії поділяються на тахікардії, при яких ЧСС перевищує 100 ударів на хвилину, та брадикардії, при яких вона становить менш ніж 60 ударів на хвилину. Переважно аритмії виникають внаслідок ІХС, стресу, вживання напоїв з великим вмістом кофеїну та деяких ліків.

Патологія серця найчастіше зумовлена гіпертензією, природженими вадами та ІХС. Іноді вона спричиняється захворюваннями власне серцевого м’яза або перикарда, що оточує серце. Усі ці розлади при значній тривалості чи вираженості призводять до серцевої недостатності та зниження скоротливої здатності серця.



Запалення перикарда (перикардит) зазвичай зумовлене вірусною інфекцією або інфарктом міокарда. Воно може виникати також як ускладнення ревматизму, раку і туберкульозу, ниркової недостатності, аутоімунних захворювань або внаслідок ушкодження при проникаючих пораненнях.

Запалення серцевого м’яза (міокардит) спричинюється вірусною інфекцією, виникає внаслідок ревматизму або впливу ліків, хімічних факторів чи радіації. Не запальні ураження серцевого м’яза або кардіоміопатії, можуть бути зумовлені генетичними факторами, нестачею вітамінів чи мінералів або зловживанням алкоголю.

Серцева недостатність – неспроможність серця ефективно накопичувати кров у кількості, достатній для забезпечення потреб легень та інших органів.

Течія крові у венах та артеріях може порушуватись або припинятись. У нормі кровоплин залежить від фізичного навантаження, травлення, зміни температури довкілля, що впливають на діаметр судин. Реакція судин послаблюється у разі втрати еластичності чи потовщення їхньої стінки або ураження клапанів. Течію крові утруднює закупорення судини тромбами чи атеросклеротичними бляшками.

Якщо частинки, які циркулюють у крові, зупиняються на віддалі від місця їх утворення, виникає емболія. Такі частинки є елементами тромбу або цілим тромбом, що відірвався. Емболи можуть також складатися з детриту атероматозних бляшок, кристалів холестерину, повітря, жиру або фрагментів кісток з ділянки перелому.

Аневризмою називається випинання стоншеної стінки артерії. Зміни можуть бути наслідком захворювання, травми або природженої патології. Аневризми найчастіше виявляються в аорті.

Гіпертензія – стійке підвищення артеріального тиску. Вона підвищує ризик інсультів, інфарктів та нервової недостатності.

У підлітковому та юнацькому віці часто може спостерігатися артеріальна гіпотонія - стан стійкого зниження артеріального тиску внаслідок постійного розширення артеріол. Її причиною можуть бути гіподинамія, недостатнє харчування, різні зловживання. Вона проявляється загальною слабкістю, кволістю, запамороченнями, пригніченим настроєм. Профілактика артеріальної гіпотонії та гіпертонії полягає у частому перебуванні на свіжому повітрі, виконанні фізичних вправ, раціональному харчуванні, дотриманні здорового способу життя, режиму праці і відпочинку, униканні шкідливих звичок.

У людей, вид праці яких пов‘язаний з постійним перебуванням на ногах, в огрядних і тих, котрі мало рухаються, через постійний застій крові у венах та їх перерозтягнення стінки вен стають млявими, стулки венозних клапанів розходяться. Через це венозна кров не повністю повертається до серця, а частково накопичується в нижніх кінцівках. Стінки вен від цього набувають вигляду вузлів. Це - варикозне розширення вен. Особливе небезпечне це захворювання можливими запаленнями і тромбозом уражених вен (це явище називають тромбофлебітом). Якщо утворений тромб відірветься від стінки судини і плином крові потрапить до правого шлуночка і легеневої артерії, людина миттєво помре. У місцях з порушеним кровопостачанням можуть утворюватися глибокі виразки або відбувається змертвіння (гангрена) тканин.

Щоб запобігти вищеописаним порушенням, потрібно: постійно робити фізичні вправи, особливо для ніг; не допускати ожиріння. При перших ознаках варикозного розширення вен слід негайно звернутися до лікаря.



При пораненнях кровоносних судин необхідно негайно спинити кровотечу. З цією метою до стиснення судини пальцями або кулаком на всьому її протязі (вище місця пошкодження) (рис.49). За допомогою такого прийому тимчасово (не більш як на 15-20 хв.) можна спинити кровотечу із загальної сонної, поверхневої скроневої, щелепної, підключичної, плечової, стегнової, підколінної та інших артерій. Для тривалого стискування судини накладають кровоспинний джгут, використовують також інші засоби для тимчасового спинення кровотечі.


Рис.49. Місця притиснення судин при кровотечі з артерій:

1 - потиличної; 2 - поверхневої скроневої; 3 - лицевої; 4 - загальної сонної; 5 - плечової; 6 - підключичної; 7 - стегнової; 8 - тильної стопи; 9 - променевої; 10 - ліктьової; 11 - пахвової.



Загальну сонну артерію при великій кровотечі з ран голови, обличчя, язика притискують до поперечних відростків шийних хребців (сонного горбика VІ шийного хребця) на середині присереднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м‘яза. Кровотечу з ран на скронях спиняють, притискуючи щелепну артерію до виличної кістки, що міститься вище і спереду від зовнішнього слухового отвору. Щелепну артерію при кровотечах з ран в щічній ділянці притискують по передньому краю жувального м‘яза до нижньої щелепи.

При кровотечах з ран у ділянці плеча підключичну артерію придавлюють позаду зовнішнього краю бічної частини груднинно-ключично-соскоподібного м‘яза над ключицею до І ребра.

Кровотечу з передпліччя і ліктьової ділянки спиняють, придавлюючи плечові артерії до плечової кістки по середині присереднього краю двоголового м‘яза плеча та вище.

Для тимчасового спинення кровотечі з ран у пахвинних ділянках фіксують черевну частину аорти нижче пупка кулаком до хребта. Стегнову артерію (при кровотечах на стегні, гомілці та стопі) придавлюють до лобкової кістки під пахвинною зв‘язкою на її середині або на верхніх двох третинах кравецького м‘яза.



Кровотечі бувають зовнішні й внутрішні. Залежно від того, які судини ушкоджені, розрізняють артеріальну, венозну, капілярні кровотечі (табл.2).
Таблиця 2.

Види кровотеч і перша допомога


Види кровотеч

Характерні ознаки

Перша допомога

венозна

кров витікає безперервним темним струменем без різко виражених пульсових поштовхів

накладання тиснучої1 пов’язки або джгута2 нижче рани

капілярна

кров витікає повільно

накладання тиснучої пов’язки1 після обробки рани дезинфікуючим розчином, або прикласти міхур з льодом

артеріальна

кров витікає яскраво червоним пульсуючим струменем, висота якого змінюється в ритмі пульсової хвилі

накладання гумового джгута2 або закрутки з матерії3, максимальне згинання кінцівок у суглобах або притискання артерії у певних точках тіла або вище місця поранення



1


2


3



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка