Савельєва-Кулик Н. О.,Сміян О.І., Мощич О. П., Бинда Т. П., Січненко П.І., Романюк О. К., Васильєва О. Г. ефективність застосування сульфату цинку в терапії вегетативно-судинних дисфункцій у нащадків ліквідаторів наслідків аварії на чаес



Скачати 123.47 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір123.47 Kb.
Савельєва-Кулик Н.О.,Сміян О.І., Мощич О.П., Бинда Т.П., Січненко П.І., Романюк О.К., Васильєва О.Г.

ефективність застосування сульфату цинку в терапії вегетативно-судинних дисфункцій у нащадків ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Вступ

Протягом останніх років відмічається тенденція до збільшення кількості дітей та підлітків з проявами вегетативної дисфункції (ВД), частота якої становить 7,5 випадка на 1000 дитячого населення. Вказане, насамперед, пов'язують з наявністю у хворих із ВД хронічних вогнищ інфекції, погіршенням умов життя та дією постійного хронічного стресу внаслідок екологічних та соціальних проблем [3, 7]. Поряд з тим, ВД є одним з найбільш поширених патологічних станів серед нащадків ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (ЛНА на ЧАЕС) [2, 13]. З усіх чинників, які вплинули і впливають на стан здоров’я більшості дитячого і дорослого населення, найвагомішим є дія іонізуючого випромінення. Дослідження, проведені протягом післяаварійного періоду, показали, що особливістю радіоекологічної катастрофи є збереження суб’єктивної актуальності її впливу на психічний і соматичний стан людини. Це може призводити до формування хронічного стресу, до якого приєднуються ознаки дизадаптації [12]. При цьому переважання техногенних змін над адаптаційними можливостями організму можуть зумовлювати значне поширення несприятливих фонових станів та функціональних розладів, зокрема ВД [1].

Динамічна стабільність мікроелементного забезпечення є однією з необхідних ланок, що забезпечує адекватність гомеокінетичних реакцій організму [4, 8]. В цілому, техногенні впливи, з одного боку, та змінені потреби живої системи в умовах стресової адаптації, з іншого боку, можуть сприяти порушенню обміну окремих макро- та мікроелементів в організмі людини: виникає їх надлишок, недостатність, або дисбаланс [5, 6]. У вказаній ситуації особливе місце посідають функціональні стани, при яких за умов відсутності класичних клінічних ознак дефіциту/надлишку спостерігається дисбаланс перерозподілу окремих олігоелементів, підтверджений параклінічними методами досліджень. Прикладом зазначеної моделі можуть слугувати особливості обміну цинку в умовах стресової фази адаптаційного процесу: за даними дослідників, відбувається перерозподіл вказаного мікроелементу у гепатобіліарні структури без наслідків для загального накопичення біоелементу [11].

За результатами попередньо проведених досліджень, у нащадків ЛНА на ЧАЕС, хворих на вегетативно-судинні дисфункції (ВСД), було встановлено виражений дисбаланс мікроелементного забезпечення організму, про що, зокрема, свідчив низький рівень цинку в плазмі крові [10]. Цинк вважають одним з основних олігоелементів, які беруть активну участь у синаптичній нейропередачі за посередництвом моноамінів (дофамін, норадреналін, серотонін), а також пригнічує деполяризацію, викликану збуджуючими амінокислотами-нейротрансмітерами [8].



Метою представленої роботи було вивчити ефективність корекції клінічних проявів та мікроелементного дисбалансу при комплексному лікуванні ВСД у нащадків ЛНА на ЧАЕС з діагностованим низьким рівнем цинку плазми крові, використовуючи препарат на основі сульфату цинку.

Матеріали і методи дослідження

Було обстежено 69 нащадків ЛНА на ЧАЕС, хворих на ВСД, з діагностованим низьким рівнем цинку в плазмі крові (0,0059±0,001 мкмоль/л). Пацієнти І групи (30 дітей) протягом 14 днів отримували загальноприйняту терапію (вегетостабілізуючі, вазотропні, кардіотропні, нейрометаболічні препарати, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура). Пацієнтам ІІ групи (39 дітей) в комплексному лікуванні було призначено препарат на основі сульфату цинку по 1 таблетці (0,124 г – 0,045 г металічного цинку) 3 рази на день через 30 хвилин після їжі протягом 14 днів. Контрольну групу склали 27 практично здорових дітей відповідного віку (13-17 років).

Вплив проведеного лікування досліджували на підставі атомно-абсорбційної спектрофотометрії плазми крові з визначенням концентрацій міді (Cu), марганцю (Mn), цинку (Zn), кадмію (Cd) та нікелю (Ni). Вищевказані показники вивчали в 1–2 день після госпіталізації до стаціонару та в період стабільного покращення загального стану (12–14 день). В аналогічні терміни оцінювали також ефективність впливу застосованих лікувальних методик на клінічні ознаки захворювання.

Статистичне опрацювання результатів проводили відповідно до загальноприйнятих правил варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2000 [9].



Результати досліджень та їх обговорення

За результатами первинного обстеження в клінічній картині захворювання у дітей, народжених в сім’ях ЛНА на ЧАЕС, переважали скарги на головний біль, кардіалгії, лабільність артеріального тиску зі схильністю до гіпер- чи гіпотензії, запаморочення та втомлюваність (табл. 1). Разом з тим, були зафіксовані скарги на емоційну нестійкість (дратівливість, швидка зміна настрою, тривожність – 63,30±8,95 %), диспепсичні розлади (нудота – 26,70±8,21 %, біль в животі, не пов’язаний з прийомом їжі – 16,70±6,92 %) і тахіпное при хвилюванні (10,00±5,57 %). Виявлене може свідчити про високий рівень напруженості регуляторних систем, зниження компенсаторних можливостей організму та прояви загальної дизадаптації, а отже розширення спектру соматичного реагування та ступеня вираженості окремих клінічних проявів у дітей, народжених в сім’ях ЛНА на ЧАЕС.



Таблиця 1

Динаміка клінічних проявів вегетативно-судинних дисфункцій

Симптом

(M±m)


%

І група, n=30

ІІ група, n=39

До

терапії


Після

терапії


До

терапії


Після

терапії


Цефалгія

96,70±3,33

33,30±8,75**

97,40±2,56

12,80±5,42**

Кардіалгія

66,70±8,75

26,70±8,21*

64,10±7,78

15,40±5,85**

Лабільність артеріального тиску

66,70±8,75

26,70±8,21*

71,80±7,3

25,60±7,08**

Запаморочення

60,00±9,10

36,70±8,95

51,30±8,11

10,30±4,92**^

Втомлюваність

50,00±9,28

36,70±8,95

41,00±7,98

7,69±4,32**

Примітки: 1) достовірність відмінностей показників до лікування – * – p<0,01; 2) достовірність відмінностей показників до лікування – ** – p<0,001; 3) достовірність відмінностей показників з І групою після лікування – ^ – p<0,05; 4) достовірність відмінностей показників з І групою після лікування – – p<0,01.

Відповідно до результатів первинної спектрофотометрії плазми крові, не було виявлено статистично вірогідних відмінностей між І та ІІ групами (p>0,05): до початку лікування відзначались суттєві зрушення мікроелементного складу сироватки крові, які характеризувались достовірним підвищенням вмісту Cu, Mn, Ni, а також Cd (p<0,05) при значно зниженому рівні Zn (табл. 2). Враховуючи роль окремих МЕ в фізіологічних процесах ділення, диференціації нейронів, нейромедіаторному обміні та мієлінізації (Zn, Mn, Cu), потенційно можливим стає пояснення клінічних проявів функціональної психосоматичної патології, якою є ВД. З іншого боку, спираючись на відомості про антагоністичні взаємозв’язки між окремими елементами (Cu/Zn, Mn; Cu/Cd, Ni), з певною долею вірогідності можна обґрунтувати виявлені зміни мікроелементного забезпечення як такі, що є наслідком дисбалансу окремого компоненту цілісної взаємопов’язаної системи мікроелементного гомеостазу.

Після проведеного курсу лікування в І групі пацієнтів спостерігали вірогідну динаміку зі зменшенням скарг на цефалгії (p<0,001), кардіалгії (p<0,01) та лабільність артеріального тиску (p<0,01). При цьому у дітей, які отримували загальноприйняту терапію, в кінці лікування не було виявлено вірогідних змін (p>0,05) у частоті скарг на запаморочення та втомлюваність (табл. 1).



Таблиця 2

Показники мікроелементного забезпечення сироватки крові у дітей з вегетативно-судинними дисфункціями

Елемент

(M±m),


мкмоль/л

І група, n=30

ІІ група, n=39

Група

контролю,

n=27


до

терапії


після

терапії


до

терапії


після

терапії


Cu

28,30±1,30к

22,50±0,90к*

27,20±1,13к

19,68±0,95к^°

16,30±1,10

Mn

0,031±0,001к

0,015±0,001*

0,028±0,002к

0,016±0,003^

0,013±0,001

Zn


0,0057±

0,0010к



0,0059±

0,0010к



0,0055±

0,0010к



0,0094±

0,0014к^°



0,013±

0,001


Ni

0,026±0,001к

0,020±0,001к*

0,0240±0,0015к

0,018±0,002к^

0,009±0,001

Cd

1,862±0,102к

1,301±0,058к*

1,795±0,110к

1,128±0,064к^°

0,759±0,109

Примітки: 1) достовірність відмінностей з контрольною групою – к – p<0,05; 2) достовірність відмінностей з І групою до лікування – * – p<0,05; 3) достовірність відмінностей з ІІ групою до лікування – ^ – p<0,05; 4) достовірність відмінностей з І групою після лікування – ° – p<0,05.

Разом з тим, при повторному спектрофотометричному дослідженні плазми крові у дітей І групи (табл. 2) вміст Cu, Cd та Ni, рівень Zn не змінювався в динаміці лікування (p>0,05), вірогідно відрізняючись від показників контрольної групи (p<0,05). Вміст Mn зменшувався (p<0,05) та наприкінці терапевтичного курсу не відрізнявся від значень як в групі порівняння, так і в контрольній групі (p>0,05). Отже, імовірно, можна стверджувати, що у дітей з ВСД на тлі загальноприйнятої терапії модуляція мікроелементного забезпечення відбувалась більш повільно, що можна простежити на рівні взаємозв’язку між Cu, Zn та Cd, при цьому вміст Zn не зазнавав суттєвих змін в динаміці лікування. Вказане опосередковано може демонструвати пролонгацію фази стресу в загальноадаптаційному процесі організму.

В основній групі дітей з ВСД було проведене комплексне лікування з додатковим призначенням препарату на основі сульфату цинку. При контрольному дослідженні після вказаної терапії в основній групі виявлено позитивні зміни (табл. 1), що виявлялись у поступовому зменшенні частоти скарг на головний біль, біль в серці колючого характеру, лабільність артеріального тиску, запаморочення і підвищену втомлюваність (p<0,001). В цілому, при порівнянні результатів лікування в ІІ групі відносно І відзначено вірогідно нижчі показники скарг на запаморочення (p<0,05) та втомлюваність (p<0,01). Отже, у нащадків ЛНА на ЧАЕС, які додатково отримували препарат на основі сульфату цинку, спостерігалось більш виражене нівелювання клінічних проявів захворювання.

За висновками повторного спектрофотометричного дослідження в кінці лікування у пацієнтів ІІ групи виявлено вірогідні позитивні зміни у забезпеченні Zn, Cu та Cd (табл. 2). Незважаючи на те, що у вмісті вказаних МЕ зберігались вірогідні відмінності зі значеннями в контрольній групі, наприкінці комплексного лікування у пацієнтів ІІ групи констатовано збільшення вмісту Zn, зниження рівня Cu та Cd відносно І групи після стандартного лікування (p<0,05). Так, у дітей ІІ групи було відзначено збільшення вмісту Zn на 70,9% порівняно з рівнем останнього на початку терапії (p<0,05). Рівень Cu у пацієнтів ІІ групи знизився на 27,65% (p<0,05), а Cd – на 37,1% (p<0,05) порівняно з показниками на початку курсу лікування. Вміст Ni у дітей ІІ групи зменшився на 25% від рівня на початку лікування (p<0,05), залишаючись підвищеним щодо значень в контрольній групі (p<0,05) та не відрізняючись від показників в І групі (p>0,05). Рівень Mn вірогідно знижувався (p<0,05) та не відрізнявся від значень контролю (p>0,05).

Отже, взаємозв’язок вираженості клінічних проявів та позитивних змін біоелементного забезпечення на тлі селективної кореції мікроелементного статусу, імовірно, демонструє важливість достатнього рівня Zn як фактору успішної реалізації адаптаційних процесів в організмі.

В цілому оцінюючи динаміку клінічних проявів захворювання на тлі призначення диференційованої терапії, після проведеного комплексного лікування в ІІ групі у більшості пацієнтів (48,7±8,11 %) зменшення скарг та покращення самопочуття спостерігали на 9-14 дні лікування в стаціонарі (табл. 3).

Таблиця 3

Терміни зникнення скарг та покращення самопочуття дітей з вегетативно-судинними дисфункціями протягом лікування


Дні лікування


І група, n=30

IІ група, n=39

Абс.

(M±m) %

Абс.

(M±m) %

9-14 день

22

73,30±8,21

19

48,70±8,11*

6-8 день

6

20,00±7,43

17

43,60±8,04*

3-5 день

2

6,67±4,63

2

7,69±4,32

Примітка. Достовірність відмінностей показників з І групою – * – p<0,05.

На відміну від основної групи, у дітей групи порівняння відсоток пацієнтів, які почувалися краще у вказаний період лікування, був достовірно вищим – 73,30±8,21 % (p<0,05). При цьому частка хворих основної групи, самопочуття яких стало кращим на 6-8 дні терапії, склала 43,60 % (17 дітей) проти 20,00 % (6 дітей) в групі порівняння, що є достовірно вищим показником і свідчить про скорочення терміну маніфестації клінічних проявів захворювання у пацієнтів, яким було призначено комплексне лікування.

Таким чином, проведення селективної корекції мікроелементного статусу в комплексному лікуванні ВСД у нащадків ЛНА на ЧАЕС позитивно впливало на перебіг захворювання, зменшуючи вираженість та скорочуючи тривалість фази клінічних проявів.



Висновки

  1. В динаміці стаціонарного лікування у більшості (73, 3 %) нащадків ЛНА на ЧАЕС, хворих на ВСД, які отримували загальноприйняту терапію, спостерігали зменшення вираженості окремих клінічних проявів захворювання (цефалгії, кардіалгії, лабільність артеріального тиску) на 9-14 дні лікування. В мікроелементному забезпеченні дітей вказаної групи вірогідно знижувався та набував значень контрольної групи рівень Mn при відсутності статистично значущих відмінностей у вмісті Cu, Cd, Ni та Zn.

  2. В групі пацієнтів, які додатково отримували препарат на основі сульфату цинку, спостерігалось більш виражене нівелювання та скороченння терміну маніфестації клінічних проявів захворювання: поряд зі зменшенням частоти скарг на головний біль, кардіалгії та лабільність артеріального тиску відзначали вірогідно нижчі показники скарг на запаморочення (p<0,05) та втомлюваність (p<0,01) на 6-8 дні захворювання. В мікроелементному забезпечнні дітей вказаної групи зафіксовано виражені позитивні зміни: зниження рівня Cu, Cd, Ni та Mn при збільшенні вмісту Zn в плазмі крові (p<0,05).

  3. За умов попередньо діагностованого низького вмісту Zn в плазмі крові, доцільним є включення у комплексну терапію ВСД препарату на основі сульфату цинку. Вказаний препарат можна розглядати як нефармакологічний середник, який справляє загальномодулюючий вплив, сприяючи оптимізації адаптаційних можливостей організму.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Адаптивный ответ у потомков первого поколения, родители которых подверглись хроническому облучению / А. В. Аклеев, А. В. Алещенко, В. Я. Готлиб [и др.] // Радиационная биология. Радиоэкология. — 2007. — Т. 47, № 5. — С. 550—557.

  2. Антипкін Ю. Г. Стан здоров’я дітей в умовах дії різних екологічних чинників / Ю. Г. Антипкін // Мистецтво лікування. ― 2005. ― № 2 (18). ― С. 16―24.

  3. Вегетативные расстройства: Клиника, диагностика, лечение / [Вознесенская Т. Г., Воробьева О. В., Данилов А. Б. и др.] ; под ред. А. М. Вейна. ― М. : Медицинское информационное агентство, 2003. ― 752 с.

  4. Громова О. А. Нейротрофическая система мозга: нейропептиды, макро- и микроэлементы, нейротрофические препараты. Лекция / О. А. Громова // Международный неврологический журнал. — 2007. — № 2 (12). — С. 94—107.

  5. Дефицит витаминов и микроэлементов у детей и их коррекция / И. Н. Захарова, Е. В. Скоробогатова, Е. Г. Обыночная [и др.] // Педиатрия. — 2007. — Т. 86, № 3. — С. 113—118.

  6. Квашніна Л. В. Мікро- та макроелементний гомеостаз і проблеми дисмікроелементозів в дитячому віці / Л. В. Квашніна, В. П. Родіонов, В. В. Рачковська // Перинатология и педиатрия. — 2008. — № 3 (35). — С. 91—97.

  7. Ковтюк Н. І. Корекція вегетативної дисфункції в дітей, що перенесли перинатальні ураження нервової системи / Н. І. Ковтюк, Д. Ю. Нечитайло // Буковинський медичний вісник. — 2007. — Т. 11, № 4. — С. 31—33.

  8. Кудрин А. В. Микроэлементы в неврологии / А. В. Кудрин, О. А. Громова. ― М. : ГЭОТАР-Медиа, 2006. ― 304 с.

  9. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. ― К. : Морион, 2000. ― 320 с.

  10. Смиян А. И. Состояние микроэлементного гомеостаза у детей с вегетативно-сосудистыми дисфункциями из группы радиационного риска / А. И. Смиян, Н. А. Савельева-Кулик // Российский вестник перинатологии и педиатрии. ― 2009. ― № 5. ― С. 114—115.

  11. Циммерманн М. Микроэлементы в медицине / М. Циммерманн. — М. : Арнебия. — 2006. — 290 с.

  12. Baverstock K. The Chernobyl accident 20 years on: an assessment of the health consequences and the international response / K. Baverstock, D. Williams // Environ. Health Perspect. ― 2006. ― Vol. 114, № 9. ― P. 1312―1317.

  13. Korenev N. M. Clinical-genealogical and cytogenetic peculiarities of children born to fathers–liquidators of the Chernobyl accident / N. M. Korenev, V. I. Kovaleva, N. V. Bagatskaya // International Journal of Radiation Medicine. ― 2004. ― Vol. 6, № 1―4. ― P. 78―83.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка