Самарська Марія Василівна



Скачати 265.04 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір265.04 Kb.



Практичний психолог

Білозерської ЗОШ № 18

Добропільської міської ради

Самарська Марія Василівна

Профілактика та корекція

депресивних станів дітей трудових мігрантів

(методичний посібник)

З М І С Т :

І. Пояснювальна записка…………………………………………………………2

ІІ. Поняття про депресію………………………………………………………….5

ІІІ. Методики виявлення та відстеження рівня депресивних станів в дітей трудових мігрантів………………………………………………………………11

ІV. Попередження та корекція депресивних станів в дітей трудових мігрантів………………………………………………………………………….16

4.1 Ігрова психотерапія………………………………………………………….17

4.2 Міні-лекція для педагогів на тему “Вплив соціального оточення на розвиток психіки дітей трудових мігрантів”…………………………………..23

4.3 Рекомендації батькам дітей з родин трудових мігрантів…………………25

V. Список літератури…………………………………………………………....28

Профілактика та корекція депресивних станів дітей трудових мігрантів

І. Пояснювальна записка

В останнє десятиріччя по даним Всесвітньої організації охорони здоров'я спостерігається значний зріст кількості психосоматичних захворювань. Депресія належить сьогодні до найпоширеніших хвороб, а депресивний стан людей свого роду став епідемією, що охопила людство.

У зв'язку з цим ставиться питання про необхідність системного підходу до проблеми здоров'я. Здоров'я - є стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя.

Однак, часті роздратування й неждані удари долі можуть закінчитися драматичною депресією. У часи Ґете меланхолія вважалася хворобою переважно людей мистецтва. Сьогодні щиросердечні страждання, що проявляють пригніченістю, безрадісним настроєм, емоційною порожнечею, втратою інтересу до чого б то не було, інертністю, стали хворобою, якій підвладні всі шари суспільства.

Однак, слід зазначити, що найчастіше до хворих депресією суспільство ставиться без належної уваги. А в результаті більше 800 000 чоловік у світі сьогодні страждають від пригніченості духу в такій мірі, що шукають із нього вихід у самогубстві. Ще кілька років назад пік захворювань доводився на вікову категорію людей 30 - 40 років. Сьогодні він зрушився убік підліткового й дитячого віку. Навіть діти й підлітки все частіше живуть у стані пригнобленого сприйняття життя.

Депресія особливо згубно позначається на здоров'ї дітей трудових мігрантів, причиною якої є постійна відсутність батьків, почуття «неповної родини», брак любові, уваги, батьківського піклування тощо. На думку фахівців, вона грає не останню роль у появі в дітей розладів харчування, різних психосоматичних захворювань, труднощів у навчанні. До того ж, діти, що переживають депресію, становлять особливу «групу ризику», проявляючи схильність до суїциду.

За даними Національного інституту психічного здоров'я США, 7% дітей в Америці, що страждають важкою формою депресії, закінчують життя самогубством. У нашій країні ці цифри набагато вищі, але вони ще не дають повного подання про масштаби проблеми. У зв'язку із цим постійна проблема здобуває особливе звучання, оскільки в небезпеці може виявитися ціле покоління.

Сьогодні гостро постає проблема виникнення й розвитку депресивних станів у дітей трудових мігрантів, тому що саме такі діти почувають себе менш захищеними, більше невпевненими в собі й завтрашньому дні.

Методичний посібник включає розроблену психо-корекційну програму і практичні рекомендації з проблеми, а також методичні рекомендації для батьків та педагогів з питання попередження й подолання депресивних станів дітей трудових мігрантів. Матеріали посібника можуть бути використані шкільними психологами в їхній практичний роботі.

ІІ. Поняття про депресію.

Депресія (depressio - гнітити) у психології визначається як афективний стан, що характеризується негативним емоційним тлом, зміною мотиваційної сфери, когнітивних подань і загальної пасивності поводження. По визначенню С.Ю.Циркина, депресія - це афективний синдром, в основі якого лежить знижений, пригноблений, подавлений, тужливий, тривожний, боязкий або байдужний настрій. 25

Депресивний синдром супроводжується зниженим, подавленим настроєм, інтелектуальною й моторною загальмованістю. Відзначається гнітюча, безпросвітна нудьга. Нерідко депресія відчувається не тільки як щиросердечний біль, але й супроводжується фізичними тяжкими відчуттями (вітальна туга): неприємним відчуттям в епігастральній області, вагою або болями в області серця. Все навколишнє сприймається в темному світлі; враження, що доставляли раніше задоволення, представляються не маючими ніякого змісту, що втратили актуальність. Минуле розглядається як ланцюг помилок. У пам'яті спливають і переоцінюються колишні образи, нещастя, неправильні вчинки. Сьогодення й майбутнє бачаться похмурими й безвихідними. Прагнення до діяльності відсутнє. Для поводження в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка стомлюваність. Все це приводить до різкого падіння продуктивності. 16

Депресія - болісний стан. У цей період потяга, мотиви, вольова активність різко знижуються, що позбавляє людину можливості на щось обпертися, намацати ґрунт під ногами, щоб вирватися із затяжної щиросердечної кризи. Для депресії характерні постійні спогади про важкі події минулого, думки про власну відповідальність за всі лиха, що відбулися як із самою людиною, так і з його близькими. Він випробовує відчуття провини не тільки за реальні вчинки, але й за те, що не здійснилося через його невтручання. Це сполучається з відчуттям власної нікчемності, безпорадності перед особою життєвих труднощів, почуттям безперспективності й даремності будь-яких зусиль. Самооцінка різко знижується. Змінюється також суб'єктивне сприйняття часу. Воно тече болісно довго, підсилюючи почуття туги, розпач. Деякі люди загострено усвідомлюють свій щиросердечний стан, але найчастіше це не відбувається. Вони, як правило, не схильні до самоаналізу, обвинуваченню себе, не замислюються із приводу причин своїх невдач. Їм навіть не властиво те характерне вираження особи, що типово для людей, що страждають депресією.

З урахуванням особливостей клінічної картини дитячу депресію підрозділяють на кілька видів. 24

1. Проста депресія характеризується слабко диференційованим зниженим настроєм з перевагою смутку й суму, що супроводжується зниженою самооцінкою й песимістичною оцінкою сьогодення й майбутнього, без значної моторної й ідеаторної загальмованості. Діти й підлітки із простою депресією мляві, подавлені, безрадісні, скаржаться на нудьгу, бажання плакати без причини. Приємні події не викликають живої емоційної реакції, у той же час незначні зовнішні негативні фактори викликають значне погіршення самопочуття й настрою.

2. Тужлива депресія характеризується сполученням меланхолійного афекту й ідеаторної та моторної загальмованісті, депресивними маячними ідеями самозвинувачення й самознищення. Хворі випробовують почуття нестерпного щиросердечного болю, локалізованого за грудиною, в області серця, іноді в правій стороні грудей або в епігастрії; сьогодення, минуле й майбутнє сприймаються в похмурих тонах; ні іграшки, ні заняття, ні розваги не викликають радості й задоволення. Діти скаржаться на почуття безвихідності, важкість, болі або неприємні відчуття в різних частинах тіла, «поглупіння», втрату пам'яті, неможливість зосередитися. При цьому діти до 10-12-літнього віку рідко визначають свій настрій як тужливий, позначаючи його як смутний, сумний, нудний, нестерпний.

При тужливій депресії відзначається зміна всього вигляду дитини: змарнілі, схудлі, із землистими кольорами обличчя, синявим під очами, діти ходять дрібними, що шаркають кроками, дивлячись у підлогу, зсутулившись. Нерідко відзначаються ознаки інтоксикації: запечені губи, запах з рота, підвищення температури. Скарги обмежуються стереотипним, лаконічним повторенням тих самих виражень, супроводжуються млявою жестикуляцією, одноманітною сумною мімікою, слізьми. 8

3. Тривожна депресія виражається відчуттям внутрішньої напруженості, занепокоєння, безпричинної, беззмістовної тривоги, при яких часом відзначаються тривожні побоювання конкретного характеру. Для депресії цього типу характерні рухове занепокоєння, нестійкість, прагнення до постійної зміни місця, посилення тривоги й психомоторного збудження у вечірній і нічний час, безсоння. Виражена тривога приводить до порушення аж до рухової бури з безцільним, нецілеспрямованим, невтримним стереотипним рухом. 8

4. Боязка депресія – депресивний стан з переважним афектом страху. Страх на тлі депресії виступає як характерний для дитячого віку розлад, універсальна форма реагування, що проявляється в перебільшеному виді й надає депресії в цілому боязкий відтінок. Боязкі депресії в основному властиві дітям дошкільного й молодшого шкільного віку й стають більше рідкими в пубертаті. Повторні депресії найчастіше втрачають властивий дитячому віку боязкий відтінок і носять характер тривожних, тужливих, дисфоричних або адинамічних.

Депресії цього типу характеризуються занепокоєнням, відчуттям навислої погрози з конкретним страхом за своє або близьких життя й здоров'я. Найвищої виразності страх досягає ввечері й уночі, супроводжується порушенням засипання, переривчастістю сну, що лякають сновидіннями, ілюзіями, а іноді й галюцинаціями: у маленьких дітей частіше зоровими, у старших - елементарними слуховими.

5. Слізлива депресія – депресивний стан, особливо притаманний дітям дошкільного віку, для якого характерний плач із рясними слізьми, що виникає по будь-якому незначному приводу або безпричинно. Плач носить характер то майже постійного пхикання, ниття, примхливості, то готовності до плачу з епізодичними тривалими риданнями, голосіннями й лементом. При цьому скарги на зниження настрою відсутні або не можуть бути висловлені маленькою дитиною. 8

6. Дисфорична депресія відрізняється превалюванням атипічного злісного афекту з невдоволенням навколишністю, дратівливістю, запальністю, що часом приводить до спалахів люті й агресії із прагненням до руйнування. Домінуючим в дисфоричній депресії є не стільки переживання власної неспроможності, скільки відчуття несправедливо нанесеної образи, недооцінки навколишністі, занедбаності, тобто у своїх невдачах діти схильні винити оточення, що супроводжується опозиційною, зухвалою поведінкою, брутальністю, бійками, антидисциплінарними вчинками, відходами з будинку. 8

7. Ступорозна депресія - депресивний стан, що характеризується крайнім ступенем моторної й ідеаторної загальмованості; часом сягаючого стану повної нерухомості зі слабістю або відсутністю реакції на навколишнє, припиненням мовного контакту, відмовою від їжі й тимчасовим припиненням у розвитку або навіть регресом поводження й навичок. Властиво афективні розлади в цих випадках в основному представлені тривогою або страхом, присутність яких стає очевидним при чергуванні ступорозних розладів із психомоторним збудженням або тільки після появи контакту із хворим при ослабленні депресивного стану.

8. Депресія із психопатоподібними розладами - депресивний стан, у якому розлади, що імітують патологію характеру (брутальність, зухвалість, злостивість, агресивність, опозиційність, підвищена збудливість, деспотизм, істероідність і т.д.), виступають у сполученні з поведінковими порушеннями: пропусками занять, відмовою від відвідування школи, бійками, антидисциплінарними вчинками, відходами, бродяжництвом, уживанням наркотичних речовин, ранніми сексуальними зв'язками, а іноді й кримінальними діями.

9. Адинамічна депресія - депресивний стан, у якому на перший план виступають розлади енергії: зниження спонукань, безсилля, млявість, лінь, слабість емоційного відгуку при суб'єктивно слабкому відчутті зниженого настрою. У найбільш легких випадках адинамічна депресія обмежується скаргами на постійну утому, стомлення, небажання приступитися до занять і навіть гри, вгасання інтересів. Адинамічна депресія супроводжується повільністю й бездіяльністю, хоча ідеаторна й моторна загальмованість відсутні або є мінімальними. Хворі, в основному, не відзначають утруднень у русі, можуть швидко ходити й бігати, але відсутнє бажання грати, займатися спортом, виходити на вулицю. Зниження продуктивності в навчанні виникає через труднощі уключения в роботу, слабості концентрації й нетривалості активної уваги, хоча при контролі й стимуляції з боку дорослих дитина виконує завдання, досить добре засвоює навчальний матеріал, а зниження успішності є дуже незначним. 11

10. Астеноподобна депресія характеризується насамперед стомлюваністю, виснаженістю, дратівливістю й гіпертензією (нестерпністю яскравого світла, голосних звуків), у зв'язку із чим депресивний стан має певні подібності із астенічним синдромом. При астеноподібній депресії хворі часто скаржаться на млявість, слабість, утому, нестерпність навчальних навантажень, шуму, яскравого світла, уразливість, плаксивість, головні болі, вага у всьому тілі, неприємні тілесні відчуття, загальне нездужання, зниження пам'яті.

11. Ступидна депресія - депресивний стан, у якому переважною є ідеаторна загальмованість при відсутності або слабкій виразності гальмування в сфері моторики й стертості депресивного настрою. У школярів при депресії цього типу відзначається різке падіння успішності, пов'язане із втратою здатності до сприйняття нових відомостей, суб'єктивним відчуттям втрати пам'яті, утрудненості до відтворення нового матеріалу й зосередження уваги.

13. Анестенічна депресія - депресивний стан, що протікає з перевагою anaestesia psychica dolorosa - психічної анестезії, відчуттям хворобливої нечутливості, відсутності любові до близьких, втратою почуттів радості, суму, страху, зникненням можливості співпереживання, жалю, емоційного резонансу, що супроводжуються болісним переживанням своєї емоційної зміненості. 20

14. Соматизована (маскована, вегетативна, ларвирувана) депресія - депресивний симптомокомплекс, у якому домінує та або інша малосимптомна або поліморфна, соматовегетативна симптоматика, що імітує первинну соматичну патологію, що маскує властиво депресивні прояви, які проте завжди присутні й можуть бути виявлені. У переважній більшості випадків діти з манифесною соматизованою депресією оглядаються психіатром тільки після клінічного демаскування депресії або виникнення повторних патологічних станів з виразним депресивним афектом. 20



ІІІ. Методики виявлення та відстеження рівня депресивних станів в дітей трудових мігрантів

У процесі виявлення та відстеження рівня депресивних станів в дітей трудових мігрантів доцільним може бути використання наступних методів й методик:



  1. Спостереження.

  2. Бесіди

  3. Методика «Карта спостережень Д.Стотта».  Школьная дезадаптация. Карта наблюдений Д.Стотта // Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной: - М.: Просвещение, 1991. – С.168 – 178.

  4. Методика «ДОН».  Седнёв В.В., Збарский З.Г., Бурцев А.К. Детский опросник неврозов («ДОН») – Донецк. 1997. – 15с.

  5. Проективна методика «КМС».  Белиускайте Р.Ф. Рисуночные пробы как средство диагностики развития личности ребёнка // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога: Сб. научн. бр. /Под ред. И.В.Дубровиной. – М.: изд. АПИ СССР, 1987. – С. 67 – 80.

  6. Проективна методика «Мій клас».  Белиускайте Р.Ф. Рисуночные пробы как средство диагностики развития личности ребёнка // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога: Сб. научн. бр. /Под ред. И.В.Дубровиной. – М.: изд. АПИ СССР, 1987. – С. 67 – 80.

  7. Вивчення шкільної документації (класні журнали).

  8. Анкетування.

  9. Методика «Самооцінка».  Якобсон С.Г. Морева Г.И. Образ себя и моральное поведение школьников // Вопросы психологии. М. – 1989. - № 6.

1). Спостереження використовувається з метою дослідження проявів депресивних станів у школярів – дітей трудових мігрантів. При цьому увага слід приділити таким признакам:

  • частота зміни настрою;

  • наявність соматичних захворювань;

  • порушення апетиту;

  • порушення сну;

  • різкі зміни фізичної активності дитини;

  • навчання не рівномірне, а ривками тощо.

2). За допомогою бесіди можна дослідити ставлення дитини до навчання. Доцільно використовувати такі питання:

  • Чи подобається тобі ходити до школи?

  • Як ти навчаєшся?

  • Чи задоволений ти своїм положення у класі?

  • Чи є в тебе улюблені уроки в школі?

  • Чому вони тобі подобаються?

  • Чи є в тебе уроки в школі, які ти не любиш?

  • Чому вони тобі не подобаються?

  • Чи є в тебе спеціальне місце для навчання, для підготовки домашнього завдання вдома?

  • Ким би ти хотів стати, коли виростеш?

3). За допомогою методики «Карта спостережень Д.Стотта» можна виявити рівні депресії. В основі методики Д.Стотта лежить фіксація форм дезадаптованого поводження за результатами тривалого спостереження за дитиною. Доцільно використовувати досвід спостереження вихователів і вчителів, які працюють з дітьми трудових мігрантів. Карта спостережень включає 198 фрагментів фіксованих форм поводження, про наявність або відсутність яких у дитини повинен судити спостерігач, що заповнює карту. Ці спостереження згруповані в 16 синдромів:

- недовіра до нових людей, речей, ситуацій;

- депресія;

- відхід у себе;

- тривожність стосовно дорослого;

- ворожість стосовно дорослого;

- тривога стосовно дітей;

- недолік соціальної нормативності (асоціальність);

- ворожість до дітей;

- невгамовність;

- емоційна напруга;

- невротичні симптоми;

- несприятливі умови середовища;

- сексуальний розвиток;

- розумова відсталість;

- хвороби й органічні порушення;

- фізичні дефекти;

4). За методикою «Дитячий опитувальник неврозів (ДОН)» (Седньов В.В., Збарський З.Г., Бурцев А.К.). можливо дослідити учнів за шістьма основними шкалами прояву невротичних розладів:



    • депресії;

    • астенії;

    • порушень поводження;

    • вегетативних розладів;

    • порушень сну;

    • тривоги.

Кожній дитині слід запропонувати опитувальник і бланк для

самостійного заповнення (після попереднього ознайомлення з інструкцією);

Опитувальник складається з 41 питання, на які випробуваний відповідає «так» або «ні». Обробка проводиться згідно ключа.

Рівень ризику (високий, середній, низький) наявності певного клінічного симптомокомплекса визначається шляхом зіставлення тестових результатів із класифікатором.

5). Мета проективної методики «Кінетичний малюнок родини» - виявити особливості сприйняття й переживання дитиною внутрішньо сімейних відносин. Тест «КМС» складається із двох частин: малювання дитиною своєї родини й бесіди після виконання малюнка.

Інструкція: «Будь ласка, намалюй свою родину так, щоб її члени були чим-небудь зайняті».

Завдання методики: на основі виконаного зображення, відповідей на питання оцінити в балах від «0» до «3» такі симптомокомплекси:


  • сприятлива сімейна ситуація (найбільша кількість балів - 12);

  • тривожність (найбільша кількість балів - 12);

  • конфліктність (найбільша кількість балів - 18);

  • почуття неповноцінності в сімейній ситуації (найбільша кількість

балів - 12);

  • ворожість у сімейній ситуації (найбільша кількість балів - 10).

Інструкціяю: «Намалюй свою родину, де всі зайняті звичайною справою».

6). Мета методики «Мій клас» - виявлення особливостей відносин у класі.

Завдання методики збігаються із завданнями попередньої методики «КРС» з тією різницею, що в цьому разі оцінюється ситуація в класі.

Дається інструкція: «Намалюй свій клас, де всі зайняті звичайною справою».

Матеріал методик 3) і 4): аркуш білого паперу 20 х 30см, кольорові олівці, ластик.

7). Для визначення рівнів успішності в навчанні дітей трудових мігрантів доцільно використовувати шкільну документацію, а саме класні журнали.

8). Анкети може включати наступні питання:


    • Чи хочеш ти ходити до школи?

    • Ти часто хворієш?

    • Чи любиш ти спати «калачиком»?

    • Чи любиш ти гучні ігри з дітьми?

    • Тобі подобається, як до тебе ставляться вдома?

    • Тобі подобається твоя зовнішність?

    • Чи часто в тебе буває поганий настрій?

    • Чи добре ти спиш?

    • Чи гарний у тебе апетит?

    • Чи часто ти втомлюєшся?

    • Чи часто в тебе бувають які-небудь болі?

    • Чи часто ти плачеш?

    • Ти щаслива людина?

9) Для дослідження самооцінки молодших школярів – дітей трудових мігрантів можна використовувати методику “Самооцінка”.

Дитині пропонується на сходинках драбини намалювати себе, маму, батька та інших членів родини. Чим вище на східцях малює себе молодший школяр, тим вище в нього самооцінка. Виділяють 3 рівня самооцінки: низький, середній (або адекватний), високий.



ІУ. Попередження та корекція депресивних станів в дітей трудових мігрантів

Для попередження та корекції депресивних станів в дітей трудових мігрантів нами пропонуються наступні методи.

Профілактичну та корекційну роботу доцільно проводити в таких напрямках:


  1. робота з молодшими школярами;

  2. робота з вчителями та батьками.

  1. Робота з молодшими школярами, дітьми трудових мігрантів, включає:

Ціль: зняття депресивного стану в молодших школярів.

Предмет програми корекції: молодший школяр, дитина трудових мігрантів з депресією.

Завдання:

- допомогти молодшому школяреві в подоланні негативних

переживань;

- формування позитивних емоцій;

- зміна відносин з навколишнім;

- виділити депресивні ситуації, проаналізувати їх і допомогти

знайти способи протидії.

Способи досягнення завдань психокорекції.



Методи:

  • подолання ситуації, що травмує (бесіда)

  • ігрова терапія

  • музикотерапія (підбирати музику до свого стану, а потім заміняти на більш веселу, котра приведе до зміни настрою);

  • зоотерапія (спілкування зі свійськими тваринами: кішка, папуга та ін.)

  • аутогенне тренування;

  • проективне малювання (запропонувати намалювати свій настрій, свій страх та ін.);

Прийоми:

  • проведення бесід з молодшими школярами, з метою зміни негативних думок дітей на позитивні;

  • обігравання ситуацій, які спровокували вхід у депресивний стан, обговорення їх у процесі гри;

2. Робота з педагогами й батьками з родин трудових мігрантів включає такі методи:

  • індивідуальна бесіда; консультація з батьками та вчителями;

  • міні-лекторій для педагогів;

рекомендації батькам.

4.1 Ігрова психотерапія 23.


Гра 1. “Море хвилюється”.

Мета: вчити дітей “читати” емоційний стан інших людей та адекватно передавати свій. Корекція нетерплячості, тренінг витримки, стриманості. Визначити емоційний стан дітей за імітацією пози, яку вони зображують. Діагностувати кількість агресивних, нейтральних та позитивних персонажів. Визначити рівень адаптованості дітей в групі за тим, як вступають у контакт, виконують завдання.

Хід: діти по колу, промовляючи слова. Психолог за колом назначає дитину, яка зображує задуманий стан, а інші відгадують, кого в якому емоційному стані було зображено.

Гра 2. “Шосте почуття”

Мета: діагностика єдності групи. Визначити, наскільки співпадають уподобання учасників.

Хід: діти відповідають на запитання психолога, які він записує у протоколі:

  • Який твій улюблений колір?

  • Який твій улюблений день тижня?

  • Яка твоя улюблена квітка?

  • Яка твоя улюблена пора року?

  • Яке тобі подобається число чи геометрична фігура?

  • Яка твоя улюблена тварина?

  • Яке твоє улюблене дерево?

Гра 3 “Слухаємо себе”

Мета: ауто релаксація. Діагностика емоційного стану дітей. Прийом кольоропису.

Хід: діти зафарбовують картку у той колір, який на їх думку відповідає їх настрою сьогодні.
Вправа “Наші емоції” – Настрій.

Мета: розвиток здібності розуміти емоційний стан іншої людини.

Хід: вивчаємо з дітьми “Азбуку настрою” за піктограмами. Психолог показує великі зображення піктограм настрою, а діти розповідають, який стан вона виражає.

Словесна гра “Навпаки”.

Мета: закріплення у мові слів – означень настрою.

  • Весело – сумно.

  • Байдужий – щирий.

  • Зло – добро.

  • Усміхнений – похмурий.

  • Сердитий – добрий.

  • Поганий – хороший.

  • Горе – щастя.


Гра “Сонечко і Хмаринка”.
Мета: відображення протилежних відчуттів. Психом’язове тренування. Психологічний тренінг стану врівноваженості й спокою.
Вправа “То весело, то сумно”.

Методика незакінчених речень.

Тренінг здатності до рефлексії власних переживань.

Хід: діти по колу закінчують речення, виражаючи свої почуття. Говорить той, у кого в руках “чарівний” іграшковий гномик. Це сприяє кращій організації бесіди та спонукає дітей до ненав’язливої відповіді.


  1. Мені весело, коли ...

  2. Мені сумно, коли ...

Бесіда “Як покращити поганий настрій”.

Мета: вчити відрізняти зовнішні прояви різного емоційного

стану. Тренінг вміння долати негативні почуття, саморегуляція настрою.



Хід: прийняти усі запропоновані дітьми способи, як можна підняти собі, та тим, хто нас оточує, настрій і додати не названі ними.

Питання:


  • Що означає “добре себе почувати”?

  • Як ти зізнаєшся, який в тебе настрій?

  • Коли у тебе буває хороший настрій?

  • Від чого твій настрій псується?

  • Як ти зараз себе почуваєш? Чому?

  • Як ти можеш посприяти покращенню свого настрою та інших оточуючих людей?

Вправа “Дзеркало”

Психологічне тестування, магія слова, самонавіювання. Тренінг моральних почуттів.



Хід: пропонуємо дітям промовити слово “добре” – голосно, пошепки, “про себе”, придумати варіанти речень зі словами “добре”.

  • Що ти робиш для себе приємного?

  • Що ти зробиш для того, щоб всім стало весело і радісно?

  • Самонавіювання: коли ти прокинешся вранці і тобі не хотітиметься

вставати, то уяви собі, що ти не на ліжку, а на великому білому кораблі. Навколо тебе хлюпочеться лагідне, тепле море, а вгорі над тобою світить ласкаве сонечко. Тобі приємно, спокійно, радісно. А тоді встань, підійди до дзеркала, посміхнись собі і скажи комплімент або похвали себе обов’язково із словом “добре”.

Вправа “Ім’я”

Мета: розвиток комунікативності. Зняття тривожності, формування позитивної самооцінки, самосвідомості, почуття власної неповторності, впевненості і спокою.

Хід: діти передають по колу м’яч, називаючи попередніх учасників а додаючи своє ім’я. Дозволяється називатись вигаданим ім’ям, це служить діагностичним симптомом незадоволеності собою та низького рівня самооцінки.

Гра “Поділись успіхом”.

Тренінг в публічних признаннях своїх досягнень. Підвищення самооцінки та впевненість в своїх силах.

Хід: кожна дитина ставить на подіум своє ім’я та розповідає, що вона вміє найкраще робити.

Вправа “Скринька образ”.

Мета: вчити дітей способу самовладання. Розвиток самоконтролю.

Хід: пропонуємо дітям уявити свою образу і зробити її з аркуша паперу, а потім придумуємо способи, як її можна знищити (спалити, закопати, порвати, втопити та ін..) Діти рвуть свою уявну образу і кладуть її у “скриньку образ”, яку ми потім знищимо, щоб їх взагалі не стало на землі.

Вправа “Наші емоції”.

Складаємо “Азбуку почуттів” – Страх. Вербалізація почуття страху та його корекція. Метод незакінчених речень:



  • Я боюсь, коли...

  • Мені страшно, коли ...

  • Найбільше я боюсь ...

Бесіда “Наші страхи”

Мета: моделювання ситуацій, що викликають страх, вербалізацій глибинних переживань та мобілізація життєвих сил дітей на їх знищення.

Хід: діти пригадують ситуації, що з ними трапились, та розповідають про те, які емоційні негативні відчуття викликає страх та відтворюють особливості мімічної експресії страху.

  • Чому тобі буває страшно?

  • Чого ти боїшся більше за все?

  • З ким би ти хотів бути, коли тобі страшно?

  • Що відчуває людина, яка всього боїться? Яка вона?

  • Яким треба бути, щоб нічого не боятися?

  • Герої яких казок переживали страх? А які, навпаки, були надзвичайно сміливими?

  • На якого казкового героя ви б хотіли бути схожими?

Тематичне малювання “Мій страх”

Мета: психокорекція страху. Допомогти дітям виразити стан свого

внутрішнього “я” у візуальній формі за допомогою малювання.



Хід: дітям пропонують намалювати те, чого вони бояться.

Вправа “Знищимо свій страх”.

Мета: корекція страху, самонавіювання, магія слова.

Хід: діти описують, якого кольору, форми, розміру їхній страх, потім виготовляють його з паперу (мнуть, рвуть, згинають, закручують та ін.) та пропонують способи його знищення або надувають повітряну кульку уявним страхом і знищують його (хлопають її) промовляючи “магічні слова”:



  • Я більше не боюсь.

  • Я більше ніколи не буду боятись.

  • Я зумію себе захистити.

  • Немає нічого страшного.

Тренінг “Подолай свій страх”

Хід: діти умовно долають страх, що зобразили на малюнках минулого разу. При цьому спочатку разом обговорюємо, як можна подолати бандитів, війну, вогонь, страшних звірів, грозу, лікарів та ін., а потім вони вносять зміни, домальовуючи зображення, наприклад, клітку для звірів, міліціонера для бандитів, дощ для вогню, міцний будинок, щоб сховатись від грози, вітру, дощу та ін..

Етюд “Зоопарк на прогулянці”.

Рухливо – ігрова терапія. Діагностика самооцінки та само сприйняття.



Хід: діти зображують улюблених тварин, імітують тварин, їх ходу, поведінку, характер. В бесіді виявляємо, кого зображували діти і в яку тваринку хотіли б перетворитись в чарівній країні.

Вправа “Верба - тополя”

Рухливо – ігрова терапія. Тренінг розслаблення та зібраності.



Хід: діти ходять по колу, виконуючи зміну дій: “верба” – присідають, “тополя” – ідуть на носочках, піднявши руки вгору.

Малювання на тему: “Мій самий щасливий день”.

Мета: сприяти невербальному відображенню радісних переживань приємних подій. Аналіз кольорової гами, натиску на олівець та змісту малюнка. Діагностика рівня прагнень

4.2 Міні-лекція для педагогів на тему

Вплив соціального оточення на розвиток психіки дітей трудових мігрантів” 20



Раттер і його співавтори у своїх дослідженнях виявили, що школа може впливати на соціальні установки учнів. Але важливо знати, яким чином можливо забезпечити її вплив саме в кращу сторону. На жаль, надійних фактів по цьому питанню не багато, хоча й існують деякі коштовні вказівки. Давайте розглянемо деякі з них.

Провівши дослідження соціальних взаємин у середній школі, психологи звернули увагу на деякі наслідки твердого поділу на потоки учнів. Розглянемо дітей з повних сімей та дітей трудових мігрантів. Контакти між виділеними групами постійні. Причому, між групами іноді спостерігався помітний антагонізм. Цей антагонізм трохи зменшувався, коли діти займалися якоюсь спільною діяльністю.

Необхідно знайти шляхи для того, щоб всі діти отримували позитивні емоції від навчання в школі. Цього можна досягти багатьма різними способами, наприклад, винагороджуючи дітей за поліпшення навчальної діяльності, а не за абсолютні успіхи в ній й, крім того, збільшуючи заохочення за досягнення у творчій діяльності (малювання, різьблення по дереву й т.д.), у спорті, у різних шкільних заходах і т.д. Постійно відслідковувати динаміку позитивних змін (навіть незначних) в дітей трудових мігрантів, адже вони потребують підтримки значно частіше й більше ніж діти з повних родин. Завдання полягає в тому, щоб всі діти одержували позитивні емоції й схвалення за те, чим вони займаються в школі.

Важливо забезпечити любов до школи в дітей трудових мігрантів. Цього можна досягти, надавши їм можливість брати участь у важливих аспектах шкільної роботи, наділивши їх певною відповідальністю.

Ще одна з мір, що рекомендують, полягає в тому, щоб уникати приклеювання дітям ярликів і наголошувати на заохоченні, а не на покаранні. Потрібно знаходити сильні сторони учнів – дітей трудових мігрантів, і хвалити їх за те, з чим їм вдається впоратися.

Інший аспект полягає в тому, що рівень успішності значно краще в тих дітей, батьки яких з інтересом й участю ставляться до їхнього шкільного життя. Таким чином, дуже корисним може виявитися руйнування стіни між родиною трудових мігрантів й школою. Представляється, що можливі шляхи названої мети - це залучення таких батьків під час їх короткотермінового перебування вдома до активної участі у шкільних справах, надання батькам можливості розповідати дітям про свою роботу, організація відповідних зустрічей, свят, надання батькам провідної ролі в організації поза навчальної діяльності й, у загальному вигляді, створення такої ситуації, коли батьки стають для дітей важливими партнерами в процесі отримання освіти.



Стиль викладання предмету так само впливає на міжособистісні взаємини дітей у школі, на ефективність процесу навчання. При демократичному підході легше досягаються дружні відносини, діти працюють краще. Ці переваги роблять такий підхід кращим у більшості ситуацій.

4.3 Рекомендації батькам дітей з родин трудових мігрантів 21, 12


  1. Що потрібно перебороти батькам, щоб допомогти дитині позбутися від депресії:

  • недостатню (несвоєчасну) чуйність й відкликаємість;

  • надмірну фіксацію на собі й своїх інтересах, так само як і недовіра до можливостей дітей;

  • нездатність піти на жертви в ім'я дитини, у тому числі - економічного характеру;

  • власні недоліки характеру й поведінки, що є негативним прикладом для дітей;

  • ригідні, що зжили себе, стереотипи виховання, у тому числі надмірну принциповість, формалізм і диктат у спілкуванні з дітьми;

  • непримиренні, неприязні, конфліктні відносини з іншим батьком;

  • нервові розлади, якщо вони мають місце, а також неадекватно підвищену чутливість до стресу й відсутність психологічного захисту.

  1. Які якості потрібні батькам, щоб вилікувати дитину від депресії:

    • розуміння серйозності положення, що створилося; наскільки адекватно й серйозно Ви сприймаєте лиха Вашої дитини, любите його й цінуєте його здоров'я;

    • доброта й щире бажання допомогти дитині;

    • здатність в ім'я дитини йти на поступки й жертви;

    • здатність устати на сторону дитини, подивитися на себе його очима;

    • готовність до змін;

    • контроль за своїми почуттями й учинками;

    • терпіння й послідовність;

    • згода в родині й участь обох батьків у вихованні й лікуванні дитини;

    • віра в позитивні результати лікування.

  1. Що потрібно робити заздалегідь, щоб у наших дітей не було депресій:

  • Народити його в потрібний час й у потрібну годину, без супутнього навчання, іспитів, сумнівів у необхідності мати дітей тепер. Тоді Ваша дитина не стане перешкодою на Вашому життєвому шляху й не викличе зайвий раз роздратування, досаду й невдоволення.

  • Почати необхідні міри безпеки до народження дитини: консультуватися в психолога або психотерапевта, уникати непотрібних психічних стресів, вчасно усувати несприятливі впливи з боку роботи, знайомих і близьких. Настроїтися на успішні пологи й пройти попереднє навчання.

  • Прийняти дитину як долю, такою, якою вона є по статі. Відкласти всі справи убік, повністю зайнятися відходом і вихованням, не віддавати в ясла й пам'ятати про високу потребу в любові до Вас у перші роки життя, коли найбільше активно розвиваються емоції й здатність до людських контактів.

  • Не залишати одного в перші роки життя й не передавати на піклування кому б то не було, так само як і не робити далеких поїздок у перші три роки життя.

  • Не забувати про чоловіка. Пам'ятати, що йому теж не легко. Постаратися якомога раніше утягнути його в турботу й догляд за дитиною, підкреслювати його роль у родині й здатність допомогти як у психологічному, так й в економічному плані.

  • Якнайчастіше грати з дітьми, ставати на їхнє місце, співчувати переживанням, одночасно намагаючись обходитися без надмірної опіки й занепокоєння.

  • Бути досить гнучким безпосереднім у спілкуванні з дітьми; вчасно визнати свої помилки, довіряти й «поступатися принципами», якщо це необхідно.

  • Ураховувати індивідуальність, своєрідність темпераменту, характеру й особистості Ваших дітей, направляючи розвиток без штучного випередження або вповільнення природного темпу.

  • Проаналізувати проблеми у відносинах зі своїми батьками в дитинстві, щоб мимоволі не повторювати їх у своєму сімейному досвіді.

  • Вчасно зауважувати психологічний дискомфорт і нервовість дітей, у тому числі наростаючі страхи й занепокоєння, поганий настрій, підвищену уразливість і примхливість, стомлюваність, розлади сну й апетиту.
V. Список літератури

  1. Артеменко Т., Хоменко Л. Програма “Важковиховувані діти” //Психолог. - січень 2005.- №4 -С. 8 - 13.

  2. Большой толковый психологический словарь: В 2т.: Т.1: А-о / Артур Ребер; Пер. с англ. Е.Ю.Чеботарёва. – М.: Вече: АСТ, 2000. – 591с.

  3. Буянов М.И. Депрессия в маске и без // Беседы о детской психиатрии. – М.: Просвещение, 1986. – С.65-67.

  4. Буянов М.И. Одни из причин школьной неуспеваемости // Беседа о детской психиатрии. – М.: Просвещение, 1986. – С.61 – 63.

  5. Вахнюк О. Діагностування замкнутості та її психокорекція // Психолог. – січень 2005. - № 4. – С. 14 - 16.

  6. Вуд М. Арт терапия в лечении неустойчивых расстройств питания. // Арт-терапия / Под ред. А.И.Копытина. – С Пб.: Питер 2001.- С. 143 – 160.

  7. Гапонов В.П., Георгиевская В.А., Гильбух Ю.З. Учебная деятельность младших школьников: диагностика и коррекция неблагополучий /Книга для учителя дифференцированных классов/ Под ред. Ю.З.Гильбуха. – К.: 1993.

  8. Гурьева В.А. Психогенные расстройства у детей и подростков. – М.: КРОН – ПРЕСС, 1996. – 208с.

  9. Дегтяр В.Прихована депресія. Клінічні форми. Діагностика, лікування. Укр.. мед. газ. 1994 - № 18 – 19 (19-21) – 10с.

  10. Депрессивный эпизод //Попов Ю.В., Вид В.Д. Современная клиническая психиатрия. – М.: «Экспертной бюро – М.», 1997 – С. 140 148.

  11. Детская патопсихология: Хрест. Учебное пособие. /Сост., авт. Вступ. Статьи и ввод. Замечаний к главам Н.Л.Белопольская. М. 2000.

  12. Захаров А.И. Детские неврозы: Психологическая помощь родителей детям. – С Пб.: Респекс, 1995. – 191с.

  13. Зинченко С.Н. Нервные дети – болезнь или воспитание //Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - № 1 - С. 52 – 57.

  14. Ковчук Н.И., Северный А.А. Депрессия у детей и подростков. – М.: шк. – Пресс:. – 1999. – 80с.

  15. Комер Р.

  16. Лидерман Р.Р.Аффективные расстройства: мании и депрессии//За гранью психического здоровья. – М.: Знание, 1992 – С. 23-40

  17. МерклеР. Депрессия? Больше никогда! – М.: «Авицена» ЮНИТН; 1996. – 106с.

  18. Покрасс М.Л. Активная депрессия. Добрая сила тоски. Самара: Издательский Дом “Бахрах”. – М. 2001. – 320с.

  19. Раттер М. Депрессия // Помощь трудным детям: Пер. С англ../ Общ. Ред. А.С.Спиваковской – М.: Прогресс, 1987. – С.259 – 265.

  20. Реабілітаційна робота психолога з депресивними хворими // Психологічна реабілітація: навчальний посібник для викладачів і магістратів спеціальності “Психологія” / УКЛадач: О.Б.Єгорова. – Слов’янськ: СДПУ, 2004. – С.10 – 13.

  21. Северіна С. Бесіди з батьками. //Психолог. – Лютий. 2005. № 6 – с.26-27.

  22. Седнёв В.В., Збарский З.Г., Бурцев А.К. Детский опросник неврозов («ДОН») – Донецк. 1997. – 15с.

  23. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: практические пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. Т.1 – М.: Генезис, 1998. – 160с.

  24. Урываева Ю.В., Бабенков Г.И. Психосоматические расстройства. – М.: Медицина, 1981. – 324с.

  25. Циркин С.Ю. Справочник по психологии и психотерапии детского и подросткового возраста. – С Пб.; Издательство «Питер», 2000. – 752с.

  26. Эбермейн Г. Депрессивные состояния // Страхи здоровых детей. Пер с нем. – М.: Знание, 1981. – С. 60 – 69.

  27. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В.В.Лебединский, О.С.Никольская, Е.Р.Баенская, М.М.Либлина. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 197с.

  28. Юрьев Е.Б. Если это депрессия. Днепр.: Полиграфист, 1998.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка