С. В. Ковалевська вважає, що перший інтерес до математики з’явився у результаті її дитячих бесід з своїм дядьком Петром Васильовичем Корвін-Круковським, людиною, начитаною і дуже люблячою дітей



Скачати 84.09 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір84.09 Kb.
1. Софія Василівна Ковалевська народилася 15 січня 1850р. у м. Москві, у сім’ї заможного поміщика артилерійського генерала Василя Васильовича Корвін-Круковського.

Дитячі роки С.В.Ковалевської пройшли у Білорусії, а саме: у містечку Палібіно Вітебської губернії у помісті свого батька. Цей період дитинства С.В.Ковалевська майстерно відобразила у своєму автобіографічному творі: «Воспоминания детства», де вона з великою приязню відзивалась про білоруську природу.

«Вітебська губернія ,- писала С.В.Ковалевська ,- відома своїми великими лісами й великою кількістю крупних красивих озер». Вона любила ходити по лісу, збирати ягоди та гриби.

Навколишня природа, під дією прочитаних книг, як найкраще сприяла поетичним настроям вразливої Софи, як її називали рідні, та збуджувало її фантазію. Софа у свої 12 років писала гарні вірші, їх навіть схвалив письменник Федір Михайлович Достоєвський, який був частим гостем Корвін-Круковських. Одночасно Софа виявила нездоланну тягу до наукових знань, в особливості до математики. Свою пристрасть до математики та любов до поезії вона зберегла на все життя. Вона казала, що не можна бути математиком, не будучи у той самий час і поетом у душі.

С.В. Ковалевська вважає, що перший інтерес до математики з’явився у результаті її дитячих бесід з своїм дядьком Петром Васильовичем Корвін-Круковським, людиною, начитаною і дуже люблячою дітей.

Цікава розповідь С.В.Ковалевської про те, що за нестачею шпалер, одна зі стін її дитячої кімнати була обклеєна папірцями літографованого курсу лекцій з диференційного та інтегрального обчислення академіка М.В.Остроградського, які колись слухав її батько.

«У той час мені було 11 років. Роздивляючись якось стіни дитячої, я побачила, що там зображені деякі речі, про котрі мені доводилось чути від дядька. Перебуваючи під впливом його розповідей, я з особливою увагою стала вдивлятися в стіни. Мене забавляло роздивлятися ті пожовклі від часу аркуші усі поцятковані якимись ієрогліфами, сенс яких вислизав від мене, та які, я це відчувала, повинні були значити щось розумне та цікаве. Я, бувало, цілими годинами стояла перед стіною і все перечитувала там написане... На скіки глибоке враження призвели на мене ці поняття, можна побачити з того, що коли через декілька років я у Петербурзі брала уроки у А.Н.Страннолюбського, то він, пояснюючи мені ці самі поняття, здивувався, як я швидко їх зрозуміла, і сказав: «Ви так зрозуміли, буцімто знали все це наперед». Й дійсно, з формального боку, багато із цього було мені вже давно відомо».(С.В.Ковалевська. «Воспоминания и письма», вид. АНСРСР, 1951р.)

Перше систематичне навчання з математики С.В.Ковалевська отримала у Йосифа Ігнатієвича Малевича, який оселився у Палібіно, з яким вона пройшла арифметику, елементарну геометрію та алгебру.

Й.І.Малевич захоплювався вражаючими здібностями своєї учениці, її успіхи призводили його у захоплення. Він зі справжнім задоволенням намагався розвити її математичний талант та здатність до логічного мислення.

Однак таке математичне направлення у вихованні Софи не сподобалось батьку, який мав сильні упередження проти вчених тенденцій. Уроки математики у Малевича були зупинені. Софа стала вивчати математику самостійно. Об’єктом вивчення став «Курс алгебры Брудона», книга, дарована їй Й.Ш.Малевичем. Вивчати довелось потайно.

«Йдучи спати я клала книгу під подушку, і потім, коли всі засинали я при слабкому світлі лампади або нічної лампи зачитувалась цілими ночами». (С.В.Ковалевська «Воспоминания и письма»).

Та в подальшому батько змінив свій погляд на математичну освіту своєї дочки. Допоміг цьому наступний випадок:

«Наш сусід за маєтком, професор Тиртов, привіз нам якось свій елементарний підручник з фізики. Я спробувала читати цю книгу, та на превеликий жаль у розділі про оптику зустріла тригонометричні формули, синуси, косинуси, тангенси».

Софа по своєму пояснила ті формули, вона самостійно пішла тим же шляхом, який застосовувався історично, тобто замість синусу брала хорду. Професор Тиртов був дуже здивований математичною обдарованістю 16-річної дівчини.

«Він ,- за словами Софи ,- у той же час пішов до мого батька та став гаряче переконувати його у необхідності вчити мене самим серйозним чином. При цьому він порівнював мене з Паскалем. Тоді після деякого вагання мій батько згодився взяти мені у вчителя А.Н.Страннолюбського, з яким ми у подальшому успішно прийнялись за роботу і в продовж зими пройшли аналітичну геометрію, диференційне та інтегральне обчислення». (С.В.Ковалевська «Воспоминания и письма»).

Олександр Миколайович Страннолюбський був надзвичайним педагогом. Гарячий заступник ідей революційних демократів - Чернишевського, Добролюбова, Писарева, він не тільки навчав Софу математиці, але й взагалі підтримував її високі суспільні прагнення.


2. Осінню 1868р. С.В.Ковалевська вийшла заміж та з чоловіком поїхала до Петербургу, де добилася дозволу слухати лекції відомого фізіолога Івана Михайловича Сеченова (1829-1905). У той час доступ до університету для жінок був зачинений.

Через рік С.В. Ковалевська переїздить у Германію в Гейдельберг, де разом зі своєю подружкою Юлею Всеволодівною Лермонтовою відвідувала цікавлячі її лекції.

У той час великою славою користувався професор математики Берлінського університету Карл Вейерштрасс (1815-1897), якого С.В. Ковалевська шанувала «одним з видатніших математиків усіх часів».

Софія їде до Берліну для того, щоб послухати лекції самого Вейерштрасса. Та Вчена рада Берлінського університету не допускала жінок у свої лави, вона не зробила винятку і для С.В. Ковалевської. Тоді Софія вирішила звернутися за допомогою до самого Вейерштрасса і пішла до нього до дому. Замкнений та вибагливий Вейерштрасс був яскравим супротивником жіночої освіти і був за недопущення жінок до германських університетів.

Вейерштрасс прийняв С.В Ковалевську недружелюбно та щоб скоріше відчепитись від настирливої відвідувачки, він задав їй декілька важких задач для розв’язку дома, надіючись, що вона не впорається з ними. Ви не повірите як здивувався відомий професор, коли у назначений термін Софія прийшла до нього з ідеально розв’язаними задачами. Після цього випадку Вейерштрасс погодився займатися з нею приватно. Скоро С.В. Ковалевська зробилася улюбленою ученицею Вейерштрасса. Ковалевська займалась у Вейерштрасса чотири роки. На цих заняттях Вейерштрасс повторював своїй учениці зміст своїх лекцій, які він читав студентам, ділився ненадрукованими роботами та обговорював новини науки.

Роки упорної праці під керівництвом Вейерштрасса завершилися для С.В. Ковалевської трьома самостійними науково-дослідницькими працями, виконаними нею на здивування та захоплення свого вчителя. За ці праці, за проханням професора Вейерштрасса, Геттінгенський університет у 1874 році присудив для С.В. Ковалевській степінь доктора філософії ‘з найкращими похвалами’.

3. Скоро для С.В. Ковалевська з мужем повернулася на Вітчизну. Похмуро зустріла царська Росія свою талановиту дочку, яка зарекомендувала себе чудовими роботами у області математики. Для неї не було знайдено пригожої роботи, її навіть не прийняли до праці на Вищих жіночих курсах, відкритих у Петербурзі у 1878 році, над відкриттям яких вона працювала.

Один з вищих руських чиновників сказав так: «Ковалевська та її маленька дочка встигнуть постаріти перш ніж жінки будуть допущені до університету».

На деякий час Софія Василівна відійшла від наукової праці та зайнялася літературно-публіцистичною діяльністю.

4 вересня 1883 року, за проханням руських науковців, С.В. Ковалевська прийняла активну участь у роботах VII з’їзду руських науковців та докторів, виступивши зі своєю новою роботою: «О преломлении света в кристаллах».

4. Втративши всяку надію одержати кафедру на батьківщині Ковалевська у1883р. по запрошенню видного шведського вченого-математика професора Миттол Леффлера зайняла посаду приват-доцента у Стокгольмському університеті. а у 1884 році – посаду ординарного штатного професора цього ж університету. У Швеції Софія Василівна не тільки читає лекції але й успішно займається науковою роботою і час від часу займається літературою. Вона є автором чудових художніх творів. Її перу належать «Спогади дитинства» драма «Боротьба за щастя» роман «Нігілістка» др..

У 1888 році С.В.Ковалевська закінчила нову наукову роботу - «Задача про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ця робота стала дійсним науковим тріумфом С.В.Ковалевської. Вона вирішила проблему. яку людство без успіху вирішувало на протязі багатьох і багатьох років.

С.В.Ковалевська послала свою роботу на конкурс. який був об’явлений на цю тему паризькою академією наук. Ось що пише з цього приводу сама С.В.Ковалевська:

«Результати перевершили мої сподівання. Всіх робіт було запропоновано близько 15, але гідною премії була визнана моя. Та й цього мало. Із-за того що ця ж тема задавалась вже три рази підряд і кожного разу залишалась без відповіді, а також в силу важливості досягнутих мною результатів, Академія постановила наукову першу премію у розмірі 3000 франків збільшити до 5000 франків. Після цього був відкритий конверт, і всі дізналися, що я автор цієї праці. Мене зараз же повідомили, і я поїхала в Париж, щоби бути присутньою на призначеному з цього приводу, засіданні академії наук. Мене прийняли надзвичайно урочисто, посадили поряд з президентом, який проголосив схвальну промову, і в загалі я була вся обдарована пошаною.»( С.В.К. « Згадки та листи»).

У 1889 році С.В.Ковалевській була присуджена ще одна премія, на цей раз від Шведської академії наук, за другу роботу про обертання твердого тіла.

Ковалевська стала знаменитою, про неї забалакав весь науковий світ. Її портрети з біографією розміщувалися на шпальтах газет і журналів. Але закордон не зміг задовольнити загалом російську натуру Ковалевської, і вона всією душею прагнула на батьківщину. Але, не дивлячись на всі намагання її друзів та шанувальників, царська влада не вважала за потрібне, надати їй придатну роботу в Росії.

Багато зробив для С.В.Ковалевської великий російський математик академік Пафнутій Львович Чебишев, який у 1889 році разом з академіками Імшенецьким та Буняковським добилися вибрання Ковалевської членом-кореспондентом Російської академії наук. Про це П.Л.Чебишев звістив С.В. Ковалевську спеціальною телеграмою.

Получивши звістку про це, Софія Василівна з захопленням вигукнула : « Кінець кінцем я удостоєна честі від рідної мені Батьківщини! Кінець кінцем російська жінка увійшла до Академії наук!»

Російські передові вчені завжди підтримували Софію Василівну. Так, вплив Чебишева, Жуковського, Тимирязєва допомогли Ковалевській подолати всі перешкоди, які заважали її науковій роботі.

Н.Ю. Жуковський, який познайомився с Софією Василівною у 1883 році, на VII з’їзді російський науковців та лікарів, згадував : «Про неї збереглося у мене самий відрадний спогад. Жива, життєрадісна, вона з однаковим бажанням говорила і про математику, і про прогулянки до моря».Жива, життєрадісна, вона з однаковим бажанням говорила і про математику, і про прогулянки до моря».Жива, життєрадісна, вона з однаковим бажанням говорила і про математику, і про прогулянки до моря».

5. Зокрема математики С.В. Ковалевська займалася і літературною діяльністю.

Роман «Нігілістка» був заборонений у Росії до 1917р. У ньому письменниця правильно зрозуміла та добре зобразила багато чого у психології молодиків, намалювала тип руської жінки, готовий віддати життя за свою ідею.

У драмі «Боротьба за щастя» відображені політичні вподобання С.В. Ковалевської. Заключній акорд її п’єси : «Сила не в одинокості – у єднанні» - звучить як ідея об’єднання революційних сил у боротьбі з любими формами народного гноблення.

«Спогади дитинства» цікаві описами натури поміщицької домівки другої половини XIX століття, методів виховання дітей. У історичному відношенні, дана у цій книзі картина розвитку того періоду, коли творили Н.А, Некрасов, І.С. Тургенєв, Л.Н. Толстой.

Математика та література не так далекі один від одного, як багато хто думає. Мистецтво та наука потребують фантазії, творчої сміливості, обачливості у спостереженні різних життєвих явищ. Прислуговування математиці С.В. Ковалевська представляла не собі без прислуговування літературі. «Мені здається ,- казала вона ,- що поет повинен бачити то, чого не бачать інші, бачити глибше інших. І це саме повинен і математик.»
Если ты в жизни, хотя на мгновение

Истину в сердце своём ощутил,

Если луч света сквозь мрак и сомнение

Ярким сияньем твой путь озарил:

Что бы, в решении своём неизменном,

Рок не нагнал тебя впереди,

Память об этом мгновенье священном

Вечно храни, как святыню в груди.

Тучи сберутся громадой нестройной,

Небо покроется чёрною мглой,

С ясной решительностью, с верой спокойной,

Бурю ты встреть и померься с грозой.

10 лютого 1891 року у розквіті творчих сил на 44 році життя Софія Василівна померла.

Прощай! Тебя мы свято чтим,

Твой прах в могиле оставляя:

Пусть шведская земля над ним

Летит легко, не подавляя…

Прощай! Со славою твоей

Ты, навсегда расставшись с нами,

Жить будешь в памяти людей

С другими славными умами,

Покуда чудный звёздный свет

С небес на землю будет литься

И в солнце блещущих планет

Кольцо Сатурна не затмится…

«На смерть Ковалевської»



З віршів Фріца Леффлера.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка