С. О. Тіхоненко, вчителя світової літератури гімназії №9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області Тіхоненко Світлана Олегівна



Скачати 206.75 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір206.75 Kb.


Романовська Н.І.,

методист ЦМСПС управління освіти Кіровоградської міської ради


Опис досвіду роботи

С.О.Тіхоненко,

вчителя світової літератури гімназії № 9

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Тіхоненко Світлана Олегівна, 1973 року народження, освіта вища. Закінчила Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. В.Винниченка у 1996 році. Спеціальність за дипломом: вчитель російської мови та літератури, української мови. У гімназії № 9 працює за посадою вчитель світової літератури з 1997 року. Безпосередній педагогічний стаж - 15 років. Вчитель вищої категорії, вчитель-методист. Працює над проблемою «Формування читацьких компетенцій учнів шляхом хронотопічного аналізу художнього тексту»

Педагогічне кредо: Мое ремесло — это дерзость, но это в крови…

Костянтин Кінчев.

У практиці викладання активно використовує методику навчального діалогу та полілогу на уроках світової літератури.

Уроки вчителя — це уроки мислення, де істина постає у вигляді суперечки про істину, як діалог, інколи навіть без фінальної фрази. На уроці не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: автор-учитель-учень. Головною метою своєї діяльності вбачає формування в учневі уважного читача, здатного до «великого діалогу епох», а також у розвитку аналітичних дослідницьких здібностей учнів.

Досвідом своєї роботи активно ділиться з педагогами гімназії, міста, області. Світлана Олегівна є керівником шкільної творчої групи вчителів світової літератури. У 2010-2011 н.р. стала переможцем міського та лауреатом обласного етапу всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2011» у номінації «Світова література».

Вчитель є членом обласної творчої групи «Школа творчого словесника» під керівництвом Гузь О. О. з 2004 р. , неодноразово виступала як головний доповідач на засіданнях «Школи творчого словесника». Світлана Олегівна читає лекції для слухачів курсів Кіровоградського обласного інституту післядипломної освіти вчителів, проводить відкриті уроки для слухачів курсів, виступає на міських та обласних семінарах. Учитель приймала участь в обласній та міжнародній наукових конференціях, виступала з доповідями. має друковані роботи в фахових виданнях. Світлана Олегівна є керівником обласної секції МАН «Світова література», членом експертної групи міського МО вчителів світової літератури та російської мови, членом журі міської та обласної олімпіад з російської мови та літератури.

У жовтні 2012 р. учитель нагороджена премією В. О. Сухомлинського.



15 лютого 2013 року Світлана Олегівна брала участь у засіданні Всеукраїнського круглого столу, що проходив на базі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з теми «Роль фанфікшн у розвитку пізнавального інтересу школярів до літератури». Вчителем були розроблені методичні рекомендації щодо використання фанфіків на уроках літератури у статті «Створення фанфіків на уроках літератури як один із засобів розширення читацької свідомості учнів»
Друковані праці:

  • «Секреты стихотворения Марины Цветаевой «Когда обидой опилась… » (//«Зарубіжна література в навчальних закладах України» № 4, 2008р.) ;

  • «Единство и многообразие художественных миров повести

Н. В. Гоголя» (//«Зарубіжна література», № 22-24, 2008 рік);

  • «Осмислення «Шахової новели» Стефана Цвейга в контексті світової

літератури» (// «Зарубіжна література», № 13-14, квітень 2009р.);

  • «Роль художніх світів казки Г. Х. Андерсена «Снігова королева» у розкритті образів та розумінні головного конфлікту твору (//«Зарубіжна література в навчальних закладах України» № 10, №11 2009 рік),

  • “Картинний” світ оповідання А. П. Чехова “Дама з собачкою”

(// “Всесвітня література в середніх закладах України” №10, 2009. );

  • «Роль структури трагедії Софокла «Цар Едіп» для розумінні смислу твору» (// “ Зарубіжна література в навчальних закладах України”, №11 2009)

  • «Фентезі як один із шляхів формування постмодерністського мислення» (// “ Зарубіжна література в навчальних закладах України”, №5, 2010 р.)

  • «Метель — жестокое испытание или счастливая судьба?» /Материалы к проведению занятия по повести А. С. Пушкина «Метель»/ (//«Зарубіжна література», № 7-8, лютий 2011)

  • «Душная тюрма или прекрасный оазис?» /Особенности художественного мира повести Н. В. Гоголя «Старосветские помещики»/ (//«Зарубіжна література», № 15-16, квітень 2011)

  • «Творцы, творящие пустяки…» / К пониманию особенностей художественного мира и авторской эстетической концепции сказки Джона Рональда Руэла Толкиена «Лист и дерево»/ (// “Зарубіжна література в навчальних закладах України”, №5, 2011 р.)

  • «Текст, в якому з’являється читач…» /До розуміння естетичної концепції творчості в оповіданні М. Павича «кімната, в якій зникають кроки…»/ (//«Зарубіжна література», № 21-22, червень 2011)

  • «Чарівне джерело для напівзруйнованого світу…» /До розуміння глибинних смислів оповідання М. Павича «Чарівне джерело/ (//«Зарубіжна література», № 21-22, червень 2011)

  • «Подорож чарівним світом казки (Місце п’єси-казки С. Маршака «Дванадцять місяців» у контексті світової культури») (//«Зарубіжна література», №41-42, листопад 2011)

  • Система уроків за п’єсою-казкою С. Маршака «Дванадцять місяців» (// «Всесвітня література та культура», № 12, грудень 2011)

  • Орієнтовне поурочне планування уроків світової літератури. Тема: Гарсіа Маркес. Роман «Сто років самотності» (// “ Зарубіжна література в навчальних закладах України”, № 3, 2012)

  • «Проблема вибору в новелі Стендаля «Ваніна Ваніні» (//«Зарубіжна література», серпень 2012)

  • «Два уроки з вивчення оповідання Райнера Марії Рільке «Пісня про Правду» (“Зарубіжна література в навчальних закладах України”. – 2012. – № 10).

Учні Світлани Олегівни неодноразово займали призові місця в предметних олімпіадах. У 2010-2011 н.р. учениця 9-Б класу Якимчук Любов посіла ІІІ місце на ІV етапі Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури. У 2011-2012 н.р. учениці 9-А класу Шейчук Анастасія та учениця 10Б класу Якимчук Любов стали переможцями ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури, Якимчук Любов зайняла І місце на ІV етапі Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури. У 2012-2013 н.р. учениця 11 Б класу Якимчук Любов прийняла участь у міжнародній олімпіаді школярів країн СНГ та країн Балтії з російської мови. Окрім того, на ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури Якимчук Любов зайняла ІІ місце, Шейчук Анастасія І місце. На ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з російської мови та літератури Якимчук Любов посіла І місце.

Окрім того, Світлана Олегівна є керівником гуртка «Юні журналісти» та очолює шкільний клуб «Ерудит». У 2010-2011 н.р. газета «Вісник гімназії» стала лауреатом національного конкурсу шкільних газет, що проходив у місті Миколаєві. У 2011-2012 н.р. команда гімназії «Сабі» посіла ІІ місце в міському чемпіонаті інтелектуальних ігор



Додаток

Створення фанфіків на уроках літератури

як один із засобів розширення читацької свідомості учнів
Підготували:

Тіхоненко Світлана,

вчитель світової літератури

гімназії № 9

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області,

Дар'я Маньківська, фан-райтер,

автор творів за мотивами «Гаррі Поттера»


Останнім часом в методичних рекомендаціях щодо викладання літератури все частіше йдеться про такий вид творчої роботи як написання фанфіків.

У більшості вчителів виникає питання: «А що таке фанфік?», адже фанфік, хоч і дуже популярний жанр сучасної віртуальної літератури, все ж таки доволі специфічний. В основному, фанфік — вияв творчості та тема для спілкування на просторах тільки фансайтів або фендомів. Субкультура літературних фанатівтобто людей, що захоплюються певним твором – мало відома, так само, як і феномен вторинної творчості, тобто, творчості по мотивам літературного твору.

Фанфік, або фенфік (від англ.fan – шанувальник і fiction – художня література), — текст, у якому використано ідеї, сюжет або (та) персонажі оригінального твору (здебільшого літературного або кінематографічного). На думку Ксенії Прасолової, фанфікшен є емоційним та інтерпретативним відгуком читача на масову продукцію. Це література апропріації, при якій особистісне (авторський текст) стає масовим (читач бере на себе роль творця або інтерпретатора) [2].

Н. Васильєва відносить фанфікшен до жанру фольклору (пост фольклору) [1], а А. Дерехо вважає, що це – література апропріації, тобто продовження літературного твору іншим письменником, так як, наприклад, продовження «Кентерберійських оповідань» Чосера, написане Джоном Лідгейтом [6]. Літературні фанфіки представлені у вигляді оповідань, повістей, романів, віршів, п’єс. Питання, чи можна вважати фанфік жанром художньої літератури, досі перебуває у стані обговорення, зате жанром масової літератури його визнають одностайно [4].

Фанфікшен є феноменом масової культури, що набув особливої популярності на межі ХХ–ХХІ століть. Хоча існує точка зору, що даний феномен виник набагато раніше, адже з самого початку існування літератури одні і ті самі сюжети і герої розроблялися декількома авторами, і досить часто читачі/письменники створювали продовження творів інших авторів. Наприклад, у тридцяті роки ХХ століття в Англії автори "Літературного товариства Шерлока Холмса" створювали оповідання і повісті про героїв творів Артура Конан-Дойла [7]. На думку Лілії Телішевської, багато визнаних літературних творів мають спільне з фанфікшеном (продовження повісті Льюїса Керолла «Аліса в країні чудес» — «Автоматична Аліса» Джеффа Нуна, героїня якого потрапляє в майбутнє; казкова повість Олександра Волкова «Чарівник смарагдового міста», яка є переспівом казки Френка Баумана «Чарівник із країни Оз»; створені професійними письменниками за згодою авторів книжки «Світи братів Стругацьких» [4].

Вперше фанфікшен був виокремлений як феномен у 60-ті роки ХХ століття, поштовхом до виникнення фан-літератури, або "літератури захоплення" став показ серіалу "Стар Трек". В 1967 році почав видаватися перший фан-журнал "Споканалія", де разом із інформацією про серіал почали видаватися оповідання та статті, написані фанами. У 1974 році другий фан-журнал "Стар Треку", “Grup”, опублікував перше оповідання категорії слеш, заклавши початок одного із найскандальніших жанрів фан-літератури [7].

Фанами літературних творів проводяться навіть конкурси прозових та поетичних творів за мотивами «канону». На сайті «Казки Снейпа» (http://www.snapetales.com/index.php?id=22) наводиться перелік конкурсів, що проводилися фанатами поттеріани починаючи з 2004 року.

При оцінюванні робіт читачами та модераторами оцінюється: відповідність сюжету заявці, на яку він написаний, грамотність, відповідність «канону», оригінальність сюжетних ходів.



Терміни фанфикшену

1. типи фанфіків

джен - фанфіки, у яких в центрі уваги автора - пригоди або детективна інтрига, рідше - роздуми або спогади персонажа про подіі/переживання, але любовної лінії немає або вона нечітко окреслена.

гет - фанфіки, у яких описуються романтичні відносини між чоловічим і жіночим персонажем

слеш - фанфіки, у яких в центрі уваги - романтичні відносини між двома чоловічими персонажами

фемслеш - фанфіки, у яких в центрі уваги - романтичні відносини між двома жіночими персонажами

2. фанфіки за рейтингом

шкала рейтингів умовно визначає ступінь жорстокості/насильства в творі

- G (General) - фанфіки, які можна читати без обмежень аудиторії (немає жорстокості і насильства);

- PG (Parental Guidance) - фанфіки, які можна читати з підліткового віку з дозволу батьків (можливі згадування насильства, натяк на сексуальні відносини, груба лексика - але не поза межами норми);



- PG-13 - фанфіки, які не рекомендуються читачам молодше 13 років (наявні сцени жорстокості, які, однак, не є сюжетотворчим елементом фанфіку). (!) Слеш/фемслеш, навіть якщо одностатеві відносини лише згадуються, вже маркується рейтингом PG-13;

- R (Restricted) - фанфіки, в яких присутні описи насильства, секс, нецензурні слова;



- NC-17 (No Children) - фанфіки, в яких секс і насильство займають більшу частину твору і прописані детально, можливі описи психологічних та сексуальних відхилень, самогубство персонажа;

- NC-21 - ще більша графічність у розповіді про секс і насильство, часто відсутність щасливого фіналу.



3. Розміри фанфіків:

Максі - великий за обсягом твір (від 70 друкованих сторінок).

Міді - середній за обсягом твір (70-20 сторінок).

Міні - невеликий твір (1-20 сторінок).

Драббл - до 1 сторінки (коротке есе, замальовка про 1 момент з життя персонажа)

Прочитавши вищезазначені типи фанфіків, учитель словесності із обуренням вигукне: «І навіщо ж ця гидота!» Але хочеться зауважити, що в наших силах зробити так, щоб робота з фанфіком стала першою спробою пера, потужною мотивацією для вивчення світової літератури та одним із засобів глибокого розуміння природи художнього тексту. Або ми можемо відвернутись у праведному гніві і залишити наших дітей самім пливти бурхливим морем сучасних, і доволі небезпечних тенденцій.



На сьогоднішній день розроблені ряд рекомендацій, як писати фанфік. Ось деякі із них:

  1. Вирішіть, з якого твору ви хочете створити фанфік, виберіть головних персонажів, уявіть загальний сюжет і настрій фанфік. Чи хочете ви написати гумористичну розповідь або ваш твір буде оповідати про трагічну смерть героя? Вам краще визначитися з цим заздалегідь і неухильно слідувати обраному настрою. Якщо вам захочеться придумати комічний щасливий кінець після романтичного фіка, в якому головний персонаж трагічно помер в бою, можливо, ви і відновите свою душевну рівновагу, але читачеві такий хід здасться недоречним.     

  2. Розпишіть сюжет по пунктам. А потім розпишіть за підпунктами кожен пункт. Важливо, щоб ви чітко уявляли, куди і в який час відправиться ваш герой, в кого закохається, з ким стане ворогами, який артефакт знайде і де втратить свій мобільний телефон. Інакше вам не уникнути неузгодженостей і втрачених дрібниць.     

  3. Позначте для себе головні риси характеру узятих вами персонажів. Часом на догоду сюжету автори міняють їх до невпізнання. Якщо характер персонажа ніяк не вкладається в сюжетну лінію, міняйте сюжет, а не героя.    

  4.   Є два способи створення фанфіку. Одні автори пишуть, дочекавшись натхнення, придумуючи з  голови в довільному порядку, потім вичитуючи, переставляючи місцями і створюючи цілісний твір. Інші пишуть «конспект» фіка, поступово наповнюючи його деталями. Виберіть спосіб, який вам ближче.     

  5.  Після того як ви закінчили свій твір, дайте фанфіку відлежатися. Перечитайте його через кілька днів - так ви будете краще бачити всі помилки і невдалі ходи. Чудово, якщо у вас є «бета» - людина, яка прочитає ваш фанфік, вкаже на недоліки і виправить помилки.     

  6.  Викладаючи фанфік в мережу, придумайте йому назву, напишіть «шапку», в якій вкажіть жанр, діючих персонажів, рейтинг, короткий опис. Напишіть, кому належать оригінальні персонажі. Якщо це необхідно, зробіть попередження, в якому напишіть деталі сюжету, які можуть збентежити потенційного читача [5].

Але, на нашу думку, в даних, доволі корисних рекомендаціях, не вистачає головного, а саме: глибокого опанування смислового поля тексту «канону». Отже, першою і основною умовою створення справжнього літературного фанфіка (а не простого «коктейля» із любовних стосунків персонажів) є всебічне аналітичне дослідження тексту на уроках літератури, ретельне вивчення стилю епохи, в якій з'явився текст, а також індивідуального стилю письменника. Це допоможе учням зрозуміти багато смислових «кодів» «канону». Найголовніше, на нашу думку, є осмислення естетичної концепції автора в даному конкретному художньому тексті та в творчої діяльності загалом. Ось, наприклад, поетичний фанфік з фансайту прихильників поттеріани:

Плач Снейпа по Лили


Догорает свеча на окне,

Пламя свет обжигает глаза.

Я всегда был верен тебе,

Но сердце сковано холодом льда...
Боли жёсткая длань сомнёт

Образ той, что любима мной...

И пускай прошло столько лет,

Я так устал бороться с Судьбой,
Но я помню свет этих глаз,

Помню лета улыбку в них,

И как жизнь разделила нас,

И не осталось мне больше сил...
Звёздная сталь в облаках мелькнёт,

Тихой поступью вторит дождь.

Я чувствую, скоро конец грядёт,

Стынет сердце в объятиях зла.

В этой пьесе я роль свою

Уже давно сыграл...

Мне пора...
Автор в даному творі ( не будемо торкатись його естетичної цінності ) не відступає від авторської позиції: на прикладі стосунків фентезійних героїв показати справжнє, хоч і нерозділене, кохання, вірність, що долають смерть та ненависть. Окрім того, фік-райтер «не виходить» із смислового поля тексту, адже доля Снейпа — одна із драматичніших в циклі.

Уроки, присвячені написанню фанфіків, мають проводитись у старших класах, коли в учнів буде практика написання творів-роздумів, есе, рецензій, літературно-критичних статей. Учитель може сам обрати, в якій формі будуть проведені уроки: це може буде урок розвитку мовлення, на якому учні усно висловлюють власні ідеї щодо створення майбутніх фанфіків, виразне читання та аналіз найпопулярніших фанфіків — переможців конкурсів, що часто проходять між фендомами. Наступним кроком є творча робота над створенням власних фанфіків учнями. Радимо проводити основну роботу на уроці. Домашнім завданням може стати завершення та редагування власного твору, адже за сорок п’ять хвилин важко створити дійсно художній твір. Як і при написанні будь-якої творчої роботи, робота над фанфіком має проводитись при дотриманні вимог до логічної структури викладу. Це насамперед означає, що тема повинна бути розкрита чітко, аргументовано, глибоко, окремі частини твору повинні бути пов’язані між собою, переходи від однієї думки до іншої послідовні і переконливі. Учні можуть самі обрати жанр, в якому буде створено фанфік: це може бути невелике оповідання, лист, есе, нарис, вірш. Головне, про що мають пам’ятати старшокласники, що фанфік — це творча інтерпретація художнього тексту на дещо іншому рівні читацької свідомості. Кожен читач є співтворцем із автором, читацька свідомість вступає в смислотворчий діалог із авторською свідомістю ( по М. Бахтіну). Можна припустити, що фанфік — наочна демонстрація, плід читацької уяви. До речі, фендом, як об'єднання читачів, створює інтерпретації тексту, але водночас осмислює і свою діяльність. Прикладом іронічного осмислення відносин читача і тексту є анонімний фанфік «Ті, хто пишуть», у якому зображується взаємопроникнення реалій світу, створеного авторами, та внутрішнього світу читачів. Персонажі книги раптом помічають, що з ними починає відбуватися щось незрозуміле, їх оточення втрачає цільність:



«Война закончилась, отгремели фанфары, отзвучали заупокойные, и примерно об эту пору… стали исчезать люди. Вот только что человек был на месте, занимался своим делом – и вдруг буквально растворялся в воздухе. Без следа. Внезапно обнаруживался… Враг знает где: словно в дурмане. Творил Враг знает что. Враг знает с кем. Враг знает зачем. А потом – всё прекращалось. Так же внезапно. Оставались только память об этом кошмаре, жгучее чувство стыда и – конечно же – слухи».

Причиною неймовірних змін стає саме художнє слово:



«И еще потому, что появилась эта Теория. Сначала кто-то кинул идею, что Слово имеет Силу. Потом кто-то сказал, что Мысль – материальна. Следом за ним еще один грамотей записал оформленную в Слова Мысль – и добился ничтожного Результата. После этого началось повальное увлечение письменностью. Пробовали-то многие, но получалось – у единиц. И получалось, как правило, жалкое подобие того, что было задумано. Да и то не сразу».

На уроках світової літератури учням 10-х, 11-х класів було запропоновано написати фанфіки на основі або програмних творів, або прочитаних творів на власний вибір. Одразу зауважимо, що дана робота викликала інтерес у всіх учнів, проте по-справжньому вдалі фанфіки вийшли не у всіх. Це пояснюється тим, що письменницький хист є далеко не у кожної людини, однак таке завдання мають виконувати всі учні, тому що створення фанфіків впливає перш за все, на інтелектуальний та духовний розвиток учня, як читача.

До вашої уваги пропонуємо фанфік-есе по мотивам роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» учениці 11-го класу Ксенії Черкашиної:

« — В половине января, ночью, в том же самом пальто, но с оборванными пуговицами, я жался от холода в моем дворике…

Способность описывать что-нибудь так некстати покидает меня.

Но как, какими словами рассказать случайному товарищу по несчастью то, что я пережил тогда?!

Тусклый свет лампы в кабинете для допросов. Лучи холодные и пронзительные, такие же холодные и пронзительные, как глаза человека в форме, сидящего за столом.

Ледяной взгляд и спокойный голос:

- У нас много показаний против вас, поэтому вам лучше признать свою вину сейчас.

Я молчал. Я не считал себя виноватым в чем-либо. Судить человека за рукопись, за мысль?.. Не Средние Века же, не инквизиция.

Тягостную тишину нарушали крики за стеной – кого-то пытали.

- Вам говорили или нет, что свидетели, выступившие в вашу пользу, подвергнутся особым допросам?

Тон, которым он говорил про «особые» допросы, не предвещал ничего хорошего.

Я по-прежнему не мог сказать ни слова. Я думал о Маргарите. Заставили ли ее свидетельствовать против меня? Или же ей грозит опасность за то, что она не побоялась сказать слово в мою пользу? А может, она даже не знает, где я и что со мной?

Стопка бумаг – протоколы, свидетельства.

Тетрадь в руках офицера – он со скучающим видом листает мой роман, и мне становится страшно – не этой судьбы ждал я для своей рукописи, не этих чужих и враждебных рук!

Голос моего мучителя стал громче. Он убеждал меня, говорил о том, что мне лучше не ставить под удар всё, что мне еще дорого в этой жизни, что мне лучше сотрудничать с властью…

Я слушал и будто не слышал.

Передо мной снова и снова возникал темный переулок, неверный свет фонаря, желтые цветы и лицо Маргариты.

Как бы я смог вернуться к ней, если бы предал себя и всё, во что верил?..

- Сзади меня были сугробы. скрывшие кусты сирени, а впереди меня и внизу – слабенько освещенные, покрытые шторами мои оконца.

Говорю о мелком, совершенно неважном – я ведь не смогу рассказать сейчас, как меня выводили на мороз босиком, в тонкой рубашке. Как били плетью и требовали одного: сознаться, раскаяться, сотрудничать с властью. Как летели брызги крови на снег.

Страх владеет каждой клеточкой моего тела. До сих пор…»

Як бачимо, автор взяв за основу фрагмент роману, де йшлося про прихід Майстра до клініки Стравінського, про певний перехід героя у стан божевільного. Юного автора цікавить саме душевний стан героя, його думки та почуття. Читацька позиція юного фік-райтера глибоко проникла в авторську. Розкриваючи спогади Майстра, автор фанфіку тим самим не відступає від задуму М. Булгакова показати трагічну долю митця в умовах тоталітарної системи. А ось іще один фанфік-есе по мотивам новели О. Генрі «Останній листок» учениці 11-го класу Якимчук Любові, в своєму творі дівчинка розкрила свою читацьку позиції щодо головного задуму автора новели: самопожертва в ім'я ближнього, порятунок не стільки фізичного, скільки духовного життя людини:



«- Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко, - сказала Сью. – Сьогодні в лікарні від запалення легенів помер містер Берман. Він хворів тільки два дні. Позавчора вранці двірник знайшов старого в його кімнаті, безпорадного від страждань. Його черевики й одяг геть промокли й були холодні, як лід. Ніхто не міг збагнути, куди він ходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, драбину, перетягнуту в інше місце, кілька розкиданих пензлів і палітру, на якій було змішано зелену та жовту фарби. А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана. Він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок.

Джонсі заплакала. Цілий вечір вона дивилась у вікно на стіну, де був листок Бермана, і не хотіла розмовляти. А вранці, коли Сью принесла їй бульйон, Джонсі, нарешті, сказала:

- Знаєш, я зробила страшенну помилку, коли добровільно відмовлялася боротися за життя. Через мою дурість і егоїзм помер Берман. Але цей випадок навчив мене, що ніколи не можна пускати в свою душу відчай і опускати руки. Старий художник поставив моє життя вище свого, і я буду завжди це пам’ятати. І завжди-завжди, як би не було важко, буду боротися за нього. Тепер я знаю, що повинна жити ніби за двох людей, розумієш?

- Розумію, крихітко, - тихо промовила Сью і пригорнула подругу до себе.

Джонсі продовжила:

- Коли пройде зима і стане тепло, я обов’язковопоїду до Неаполю. Зараз менізахотілося так сильно, як ніколи, намалюватиНеаполітанську затоку. Я впевнена, щоцебуде на користь. Поїдешзі мною? - з надією запитала дівчина.

- Звичайно, поїду! – відповіла Сью. - За зиму ми назбираємо грошей, а навеснітивжезможешздійснити свою мрію.Я буду поруч. А зараз пийбульйон і набирайся сил, - лагідно сказала подруга. – Опустититобі штору? – запитала вона.



- Ні, не треба, - рішучевідповіла Джонсі. – Я хочу дивитися на цей маленький листочок. Але вже не для того, щобвмерти, а для того, щобжити. Він буде менівічнонагадувати про те, щоьмоє життят коштувало життя ще однієї людини, і я не повинна його змарнувати. Так що не треба опускати штору, серденько!».

А цей сиквел є фанфіком по мотиву роману Ф.Достоєвського «Злочин і кара» учениці 10-го класу Шейчук Анастасії. Юна авторка розкриває душевний стан головного героя після «відродження», коли Раскольніков, пройшовши через страшні тортури теорії «крові по совісті», знаходить Бога та Любов. Учениця описує щасливе життя героїв, при чому акцент робить саме на духовному стані, на ні з чим не зрівнянному відчутті внутрішньої свободи та любові до оточуючого світу:



«Сибирь. Весна. Снежный покров постепенно сходил, было слышно журчание оттаявшей реки. С повышением температуры, начинали пробиваться первые побеги, на недавно столь мерзлой и не пригодной к жизни земле.

С каждым днем Солнце все ярче озаряло то необъятное пространство на берегу широкой и пустынной реки, весь город. В душах людей только начинали зарождаться новые надежды, новые планы, словно оживало стремление к жизни, желание что-то изменить, очнуться от зимней тоски. Ведь человек подобно дереву, которое весной с новыми силами возвращается к цветущему состоянию жизни.

Стояло ясное, раннее утро. Первые робкие лучи освещали небольшое пространство вокруг деревянного, с большим навесом дома, в его маленькие, еще разукрашенные морозом окна, пробивался свет, столь свежий и пьянящий своей непринужденностью. Комната, в которую просеивался свет, была с восточной стороны дома. Она была небольшая, бедно обставлена: возле окна стоял старый письменный стол, на котором лежало много разных бумаг и пару книг, аккуратно сложенных, возле стены стояла кровать и комод, дверца которого немного не прикрывалась, на нем лежало открытое Евангелие, то самое, которое Родион читал, еще будучи в остроге.

Раскольниковы жили на окраине города возле реки. Уже прошло полгода с тех пор, как они с Соней живут вместе, хотя повенчались они еще пять лет назад (этого очень хотел Родя, и настаивал, чтобы им дали разрешение, в день венчания его сопровождал конвойный, но ничто не могло нарушить их счастья).

Когда Родя проснулся, Сони уже не было, она пошла относить заказ одной клиентке. Он встал, и стал тихо молиться. Затем стал одеваться и вышел во двор. Он стал с жадностью вдыхать прохладный воздух, наполненный озоном и оглядываться вокруг: на небе были серые тучки, как напоминание о ночном дожде. Но ясно светящее солнце предвещало безоблачный день. Тропинка была размыта дождем, но это не могло помешать Родиону быстро добраться к реке. Там его уже ждал Федор Никифорович – это был старый дед, невысокого роста, с седой, длинной бородой. На первый взгляд, он мог показаться суровым человеком, ведь как- никак жизнь у него была не простая, но эта же жизнь и научила его видеть радость в простых вещах. Уже несколько месяцев они вместе ловят рыбу.

Здравствуйте, Никифорович, — подойдя ближе, сказал Родион с тихой радостью, предчувствуя новый интересный день.

Здравствуй, здравствуй, Родя», - отвечал Федор Никифорович, уже заждавшись его, — Что ты так долго, ведь ночью был дождь, хотя наверное на дождь хорошо спалось?

Да … Не поверите, такой чудной сон приснился — с осторожностью было начал Раскольников.

Хм … Ну, сон-то сон, но после дождя ведь лучший клев. Нельзя пропускать такой возможности, — сказал, как отрезал Никифорович.

Они сели в лодку и тихо погребли сначала вдоль берега, затем свернули в сторону, где глубже, и спустили старые, но еще добротные сети.

Вокруг было тихо: не птицы, не зверя не было слышно, только ветер шевелил кронами деревьев. Родион стал прислушиваться и погрузился в раздумья.

Да, на славу будет клев, — сказал Никифорович, немного прокашлявшись, и его глаза сверкнули от мысли о хорошем улове. Раскольников, на какое-то время даже забывши, что он сидит здесь, словно очнулся:

Действительно, было бы не плохо, быстрее выкупили б Сонину машинку.

Тогда, немного помолчав, он добавил:

Так, что там твой сон?

Мой сон? — от неожиданности переспросил Родион.

Да. Мне было показалось, что ты хотел бы его рассказать, – и утвердительно посмотрел на молодого человека. Тот в знак подтверждения слов Никифоровича кивнул головой.

Этот сон меня удивил еще и оттого, что я не могу его понять. Итак, иду я по степи, как будто лечу, так легко мне на душе. А степь буйно цветет, травы высокие, зеленые, небо голубое, бездонное и солнце, как желток: круглое, ясное. Иду и чувствую, как силы увеличиваются, как жить хочется. И откуда ни возьмись, подлетает ко мне птичка, маленькая, сама светленькая, а глазки голубые, как небо. Садится она мне на руку, а я ее хвать и поймал!

Родион вздохнул, и только было хотел спросить, но Никифорович опередил его:

Все в твоих руках. Ну, а сейчас судьба посылает тебе известие и шанс к возрождению.— Он добродушно улыбнулся и стал доставать сети…



На следующее утор Родион проснулся с улыбкой на лице и с чувством умиротворенности, но всего его переполняло чувство радостного ожидания. На дворе стояло ясное утро. Еще не совсем проснувшись, он стал потягиваться. Как вдруг увидел на комоде, на раскрытом Евангелие, письмо. Посмотрев на него, Родион сразу узнал почерк Дуни. Разумихины не очень часто нм писали, но на этот раз особенно долго от них не было ответа. Еще не разворачивая письма, Раскольников уже догадывался, что это было уведомление об их скором приезде, ведь об этом давно шла речь.

«Дорогие Родя и Соня

Ждите нас.

Ваши: Дмитрий, Дуня, Александр и Анна.»

Вот это новость. Так давно их ждали и вот наконец-то.

Только положил письмо на комод, как вошла Соня.

— Что? На дождь хорошо спалось?, —улыбаясь, спросила жена. Соня, сияя от счастья, смотрела прямо в глаза любимому, держа его руку на своем животе…

Отже, робота з фанфіком є унікальним засобом розширення читацької свідомості учнів, що є необхідною умовою для досягнення основної мети літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості.



Література


  1. Васильева С.В. Фанфик Stargate Sg-1 / С.В.Васильева [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://samlib.ru/w/wasilxewa_swetlana_wladimirowna/ .

  2. Прасолова К.А. Слэш: проблемы дефиниции / К.А.Прасолова // Вестник РГУ им. Канта. Вып. 8. Серия «Филологические науки». Калининград: Изд-во РГУ им. Канта. 2008. С.100 – 106.

  3. Прасолова К.А. Фанфикшн как самостоятельное литературное явление конца XX – начала XXI века / К.А. Прасолова // Проблемы истории литературы: Сборник статей. Вып. 19. / Под ред. А.А. Гугнина. М. Новополоцк, 2006. – С. 198 – 204.

  4. Телішевська Л.С. / Л.С.Телішевська // Еверест філології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsybulyanskabigmirnet.blogspot.com/2012/08/blog-post_27.html].

  5. Черняєва Н.В. Як створити фанфік / Н.В.Черняєва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/yak-stvoriti-fanfik.html .

  6. Heat wave of 2006 derecho series // http://en.wikipedia.org/ wiki/Heat_wave_of_2006_derecho_series

  7. Chiara. Фанфикшен - литература одержимости? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hogwartsnet.ru/hf2/ index.php?showtopic=174 .





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка