Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'



Сторінка9/16
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.94 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16

Престиж професій серед населення України

Ранг

Професія

Індекс

1

Керівник банку

0,727

2 . ' •

Міністр

0,721 . ~

3

Директор заводу

0,576

4

Підприємець

0,506

5

Комерсант

0,465

6

Депутат

0,455

7, ,-

Адвокат *

0,440

8

Лікер ^

0,333

- ;9 . ..

'Бухгалтер ;>

0,288

10

Вчений

0,245

11

Продавець •

0,242

12

Журналіст

0,240

13 ,

Викладач вузу

0,160

14

фермер

0,146

15

Телемеханік

0,111

16

Агроном

0,091

17

Актор

0,073

18

Офіціант •

0,063

19

Перукар "

-0,008

20

будівельник >•

-0,013

21

Художник

-0,019

. .- 22

Водій •

-0,026

23

Учитель '

-0,030




24

Військовий '

-0,039

25

Швачка , '

-0,044

,26

Ветеринар ' .

. -0,046

• - - .27 • !1 ' '. .••

Медсестра *

,-0,060

28

Майстер-годинникар

-0,066

29

Інженер ї

-0.147 :

30

Слюсар •

-0,164

Сьогодні навіть бухгалтер у свідомості широких верств" населення займає більш високе місце, ніж викладач вузу, військовий, або інже­нер. Щоправда, наведений список має суттєву ваду» бо реально існу­ють не чисто професійні, •& професійно-посадові групи. Наприклад, ви­кладачі вузу реально "^розподіляються за посадами "асистент", "старший викладач", "доцент", "професор", "завідувач кафедрою", що мають різне соціальне становище і престиж.

Соціальний статус одного з членів сім'ї (частіше батька) може розповсюджуватися на всю родину, дітей. Це було дуже пощирене у середньовіччі, в Традиційному'суспільстві. Люди однієї професії утво­рювали закриті для сторонніх Організації, цехи; вони навіть селилися в містах окремо. Діти переймали професії бітьків. Сьогодні ці стародавні традиції -залишилися на згадку у назвах міських районів, вулиць, в прізвищах людей (Бондаренки, Коваленки, Кравчуки, Стельмахи, Гон­чаренки тощо).

Професійно-посадові групи, за визначенням П.Сорокіна, є куму­лятивними спільностями. Тобто, вони об'єднують Людей не за однією простою ознакою, а за низкою критеріїв або первинних ознак. Останні відображають різні грані поділу праці, її характеру та змісту. До пер­винних ознак професійної структури належить наступне:

1) рівень інтелектуальності - поділ людей на тих, хто зайнятий виключно розумовою працею, розумово-фізичною, переважно фізич­ною роботою; -

2) кваліфікованість - показник складності праці, потреби у спе­ціальних знаннях та навичках, що поділяє людей на тих, хто зайнятий висококваліфікованою працею, кваліфікованою, некваліфікованою;

3) наявність організаторських- функцій, тобто поділ на тих, хто переважно зайнятий організацією праці інших людей ( організаторська , праця), і на працюючих, що виконують виконавчі функції;

^.освіченість - розподіл зайнятого населення за групами відпо­відно до рівня, освіти, що необхідне (бажане) для виконання про-фесійнихі функцій; ,

5) технічна озброєність - поділ людей заознакою використання технінних Засобів у професійній діяльності, (ручна праця, механізована, автоматизована тощо);

6) галузева належність- розподіл зайнятого населенням та сек­тори економіки (сільське господарство, промислове виробництво, об­слуговування) і окремі галузі.

•Згідно з цими ознаками, наприклад, професія слюсаря-інструментальника - це розумово-фізична висококваліфікована ручна виконавча праця, що потребує певного рівня загальної й фахової .освіти й використовується у виробничій сфері. Первинні професійно-посадові ознаки є підставою для диференціації професій і рівня їх оплати. У розвинутих країнах передусім цінується висококваліфікована Інтелектуальна (розумово-фізична) праця, що потребує високого рівня освіти. Професії офіціанта, таксиста, продавця, що були до певної міри популярні в СРСР, на Заході належать до нижчого класу. В Україні в умовах потужної економічної кризи першої половини 90-х років багато інтелектуальних професій "зазнали поразки", але це -тимчасове явище: в умовах ринкової, економіки освіта, кваліфікація, інтелект є позитивними стратифікаційними чинниками.

Економічно активне населення в Україні складає 50% всього на­селення (у Західній Європі частка працевлаштованого населення ста­новить 40%). Але структура зайнятості у нас значно відрізняється від західних стандартів. По-перше, існує приховане безробіття; особли­вість "українського безробіття" полягає у тому, що робітники фактич­но не працюють, не отримують заробітка, але через те, що вироб­ництва офіційно не зачиняються і не проголошують себе банкрутами, люди нібито не втрачають професійного статусу. По-друге, значна частка населення зайнята у так званій "тіньовій" економіці, яка не контролюється фінансовими, податковими організаціями і не підвладна статистиці. Перехід працівника з офіційної до "тіньової" економіки у

більшості випадків пов'язаний . з пониженням професійного статусу, але нова професія дає реальний прибуток, що в умовах безробіття є вирішальним. По-третє, населення в Україні зайняте-переважно у ви­робничій сфері, що є визначальною рисою мілітаризованої економіки соціалістичних країн. Навіть побіжний погляд на структуру зайнятого населення в Україні і розвинутих країнах світу (див. табл.4) під­тверджує тезу, що у недалекому минулому перевага віддавалася ви­робничій сфері; важка промисловість домінувала над легкою, військо­во-промисловий комплекс - над цивільним тощо. Радикальні й швидкі зміни тут неможливі, але в найближчі роки можна чекати пере­розподілу зайнятого населення України на користь сфери обслугову­вання. ,



Тобл.4.

Зайнятість по сектораї (в %)



Україна

США

Великоб-

Франція

Японія

Сільське господарство (першорядний)

19,8

2,9

2,3

6,8

7,9

Виробництво (другорядний)

53,8

26,9

29,6

30,3

34,1

Обслуговування (третьорядний) ''

26,4

70,2

68,1

62.9

58.0

: - 1Д»».: [10, с. 53]



З, Соціально-територіальні структури

Соціально-територіальна структура суспільства виникає внаслідок розподілу населення на специфічні групи за ознакою місця проживан­ня. Існують дві вісі диференціації соціального простору за ознакою місцяпроживання: 1) поділ на сільські й міські спільності; 2) розподіл Населення на регіональні групи.



3.1. Місто і '"село. Важливою характеристикою суспільства є рівень урбанізації: наявність міського населення і його співвідношення з сільським. В .традиційних, аграрних суспільствах домінує сільське населення. Англійське прислів'я мовить:"Бог створив село, людина -побудувала місто". Невпинний процес індустріалізації, що охопив країни світу у ХІХ-ХХ сторіччях, призводить до швидкої урбанізації та перерозподілу населення на користь міста. Це в повній мірі стосується

України, де на протязі останнього сторіччя розгорталися бурхливі процеси індустріалізації й урбанізації. Як наслідок, в сучасній Україні на початку 90-х років населення міст становило 67,3%, сіл - 32,7%. До другої світової війни співвідношення міського й сільського ійсе-лення визначалося: майже такими ж числами, але з тією різницею, що 2/3 населення було не міським, а сільським.

Умови життя, характер праці, форми дозвілля в місті й селі знач­но різняться. Городяни відзначаються соціальною активністю, вони більш мобільні, частіше змінюють місце праці й професію, беруть

• участь у суспільно-політичному житті. В містах зосереджені політичні, освітні, культурні, бізнесові установи; соціальний простір міста має більший обсяг, розгалужену мережу позицій, соціальних ролей, що ';• створює кращі умови для мобільності й самовираження індивідів-^Од-^ ночасно велике місто породжує відчуженість людини. Міський житель

має багато випадкових соціальних контактів, суто функціональних . зв'язків, які є поверховими та неуособленими. Коло первинних со­ціальних груп, неформальних зв'язків звужується. Соціологи встанови-! ли, що в багатоквартирному державному будинку пересічно знають один одного в обличчя 5 осіб, відомі за прізвищем,', ім'ям - 3 чоловіки. ; У більшості випадків первинне соціальне середовище звужується до і сімейного кола. Особливий тягар відчуженості у великому місті несуть ; одинокі люди, які не мають родинних зв'язків. Такі умови існування ', відбиваються на психиці та рисах поведінки міських жителів; вони стають замкнені, не реагують - на зміни й зовнішні обставини. Г.Зімме/іь порівнював місто з великим театром, де обличчя ховається

• за маскою, а холодність є вимушеною рисою. Сільське життя має свої ? переваги й особливості, які рель'єфно проглядаються на фоні за­гострення екологічної кризи, що охоплює, перш за все, великі міста. Сільські спільності зберігають традиції общинного життя, в них поши-' рені неформальні зв'язки та засоби соціального контролю. Особа не ; відчуває себе відчуженою від людей і природного середовища, її жит-і тя більш виміряне, ритмічне, підпорядковується змінам пори року. І Політичне .й екойомічно місто завжди домінувало над селом;

міські жителі часто-густо зверхньо ставилися до селян, а останні - з ^підозрою й осудою - до міста. Свого часу більшовики навіть проголо­сили гасло "змички міста й села", а в перспективі вони обіцяли повну

ліквідацію розбіжностей м іж м істом і селом. Це - утопічний проект, що не базується на реальному стані речей і тенденціях розвитку сучасних суспільств. Процес урбанізації продовжується, швидко виникають нові надвеликі міста- мегаполіси. Населення великих міст України порівня­но з довоєнним часом-зросло приблизно в три рази. В сучасному Києві мешкає близько 2600 тис. чоловік, ще четири міста (Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса) мають населення понад 1 мли.; у шости містах мешкає від 500 тис. до 1 мільйона осіб: Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Маріуполь, Миколаїв, Луганськ; а загальна кількість міст з населенням понад50 тис. становить 106.

Специфіка міських і сільських спільностей лодягае в різніці їх соціальних структур. У містах зосереджена промисловість,;} мешкають люди, що оволоділи індустріальними професіями; тут існують наукові й вищі освітні установи, і, як наслідок, - велика концентрація людей розумової праці. Нарешті, у містах розміщаються вищі прошарки суспільства; політична й фінансова еліта, видатні митці тощо. Це 'є за­гальною закономірністю й характерно для усіх .суспільств. Але особ­ливий відтінок у стосунках міста й села з'являється в тому випадку, коли міські та сільські спільності мають різну етнічну структуру. Така ситуація складається в колоніях, коли автохтонне! корінне населення залишається на землі, займається сільським господарством, а в політичних, бізнесових, торгових сферах, що зосереджені у містах, переважають чужинці, вихідці з метрополії. Яскравим прикладом є структура міського й сільського населення України ХІХ-початку XX сторіч. У 1897 році міське населення маЛо такий склад: 34% - росія­ни, 30% - українці, 27% - євреї (решта -.поляки, греки й інші етнічні групи). В найбільших містах (Одеса, Київ, Харків, Катеринослав) частка українців була ще меншою. Рівень урбанізації українців був за надто малим • тільки 5,5% корінного населення мешкало у містах. Основним заняттям українців було сільське господарство, де вони ста­новили 85% всіх зайнятих. В окремих губерніях (Полтавській, Кам'янець-Подільській) українці-селяни взагалі становили близько 100%. Майже у всіх інших галузях фахової діяльності, в інших со­ціальних верствах українці становили меншість [2,с.48].

Ситуація принципово змінилася у радянський період внаслідок трагічних подій, пов'язаних зі'сталінською колективізацією та штучним

голодомором 32-33 років. Мільйони українських селян почали шукати порятунку на великих будівлях, шахтах, в містах, що врешті-решт до деякої міри збалансувало етнічну структуру села й міста. Але і сьо­годні показник/урбанізації тя зайнятості інтелектуальною працею українців дешо нижчий ВІД аналогічних пересічних показників росіян і євреїв (див. таблицю 5).

' Табл. 5.



Розподіл зайнятого населення України залежно від типу

•'"•'• ' : •'•' •'.''''• \ '..,.. .••''',.,;,. . . / •.'-:' , '^,., •. • "



поселення і питомої ваги розумової праці в етнічних

: ! ! . . ! .' 1 \ групах','' .і ' • • ! ' .

етнічні групи

Населення, зайняте в народному господарстві

Всього

Місто

Село

Розумова прауя .. -'

тис. осіб

%

%

Місто

Село

%

%

Все населення

25916,0

70,0

30,0

37,3

18,6

українці

18605,4

64,3

35,7

35,3

18,6

росіяни

5878,6

88,4

11,6

40.9

21,4

білоруси

268,0

81,1

18,9

35.3

15,6

євреї

258,6

99,3-

0,7

67,7

47,4

молдавани

171,9 '

36,8

63,2

24.3

10,9

болгари

120.1

46,4

53.6

32,8

19,7

Поляки

113,9'

72,9

27,1

32,2

14,6

інші

499,5

• 63,1

36,9

32,9

14,4

^ Лив-Г6 е 671


\ Див.: [6, с. 67] Історія розвитку міських і сільських спільностей пояснює ще одну важливу 'реальність українського буття - поділ на україномовне село й російськомовне місто (Схід і Південь України). Хвилі українських се­лян, що наповнювали міста .у період індустріалізації, мусили пристосо­вуватися до , міських умов; російська мова була ознакою "цивілізованості", перепусткою до учбових закладів, державної служ­би. Таким чином, міграція селян до великих промислових міст не українізувала останніх, а навпаки - русіфікувала етнічних українців, що цілковито влаштовувало існуючу .владу, і було часткою загальної на­ціональної політики СРСР.

3.2. Регіональні структури. Вони є наслідком історичного або адміністративного поділу населення на землі, графства, губернії, шта­ти, області, регіони і т.п. Регіональні спільності відрузняються за ха­рактером внутрішньої соціальної структури, що пов'язано з розташу­ванням промислових об'єктів, копален, сільськогосподарських районів, а також обумовлено історичним розселенням етносів. В Україні існу­ють значні соціально-професійні, мовні, етнічні розбіжності в різних регіонах. Традиційними для України є поділ на Лівобережжя та Пра­вобережжя, але це занадто умовній і збільшений подія. Існують істо­ричні регіони: Галичина, Полісся, Слобожанщина, Донеччина, Под­ніпров'я. Буковина, Закарпаття, Таврія. Їх кордони також досить умовні, вони не співпадають з адміністративним поділом України. Україна складається з 24 .областей і автономної республіки Крим (див. табл. 6). Розподіл на області досить непропорційний: Донецька об­ласть "містить" майже шість таких спільностей, як населення Чер­нівецької області. Збільшена структура України може мати наступний розподіл населення:

1. Захід (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рів­ненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська області - разом 18,9% населення);

2. Центр (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Київська області - разом 27,2%);

3. Південь та Схід (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізьська об­ласті - 33,3%);

4. Донбас (Донецька, й Луганська області - разом 15,8%);

5. Крим (Автономна Республіка Крим та місто Севастополь - ра­зом 4,9% населення).



Табл. 6.

Розподіл населення по областях України

Область

Населення (тис. осіб)

% від всього населення України

Всього по Україні

51430,7

100

.Вінницька

1920,8

3,7

Волинська

1058,4 -

2,1

Дніпропетровська

3871,9

7,5

' Донецька

5311,8

' 10,3

Житомірська

1537,6

• 3,0

Закарпатська ;

1245,6

2,4

Запорізьська

2073,9

.4,0

Івано-Франківська

1414,2

2,7

Кисвська

1934.3

3,8

Кіровоградська

1228,0

2,4

Луганська

2857.0

5,6

Львівська •

2727,4

5,3

Миколаївська

1328,3

2,6

Одеська

2624,1

.5.1

Полтавська

1748,0

3,4

Рівенська

1164,2

2.3

Сумська

1425,4

2,8

Тернопільська

1164,0

2,3

Харківська

3174,7

6,2

Хмельницька

1236,9

2,4

Херсонська

1525,6

3,0

Черкаська

,1525,9

3,0

Чеківецька

940,8

1,8

Ченігівська

1412,8

2,7

м. Київ

2553,4

5,0

Респ. Крим

2426,6

4,7

Див.: [10, с. 240]

Але усі ці поділи мають умовний характер і застосовуються у різних варіантах для різних потреб. Наприклад, соціологи для прове­дення загальноукраїнських опитувань відбирають респондентів по 11-й регіонам: М.Київ, Північний, Західний, Північно-західний, Південно-Західний, Центральний, Північно-Східний, Донецький, Дніпровський, Південний, Крим.

Міжрегіональні стосунки мають велике значення для стабільності суспільства, міцності нації та держави. Вони визначають рівень'інте­грованості суспільства і потребують до себе особливої уваги з боку державної влади, політиків, аналітиків, соціологів. НевирішенІ питання в цій сфері можуть обернутися сепаратизмом - намаганням окремих політичних сил порушити цілісність Держави. Так, в 1&95 році на грані розпаду опинилася Канада, коли у найпотужнішому штаті Квебек про­водився референдум з питання державної самостійності штату, і сепа­ратистам "не вистачило" зовсім невеликої кількості голосів. Проблема цілісності є нагальною і для України з огляду на наявність сепаратись-ких сил в Криму, Закарпатті і деяких інших регіонах. Соборність дер­жави залишається визначальною метою побудови українського суспільства.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка