Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'



Сторінка8/16
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.94 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Контрольні запитання і запитання для самопідготовки

/. За якими ознаками ^критеріями} люди поділяються на етнічні групи?



2. Який зміст вкладається у поняття "суперетнос" і "субетнос"?

3. З яких груп складається етнічна структура України? Простежте за табли­цею 2 тенденції до зміни етнічної структури України в останні десятиріччя.

4. Які чинники сприяють поширенню у суспільствах міжетнічної напруги?

5. У чому полягає методика виміру міжетнічної напруги в суспільстві за шкалою Богардуса? •• ,

6. Простежте різницю понять етносу й нації. • .

7. Який зв'язок існує між нацією й державою?

8. На яких засадах будуються сучасні політичні нації? °. У чому полягають особливості процесу формування української політичної нації?

Література ' :

1. Головаха Е.Н., Панина И.В. Социальное безумие: история, теория й совре-^менная практика. - К., 1994. ,

2. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К., 1991.

3. Гумилев Л.Н., Иванов К.П. Зтнические процесссі: два подхода к изуче-нию/ /Социолоеические исследования, 1992, N 1.

4. Етнографія України: Навч. посібник/за' ред, С.А.Макарчука. -Львів, 1994.

5. Етнос і соціум /Попов Б.В. та ьім, - К; 1993.

6. Знаменский А.А. Зтнонационализм: основнме комцепции современной амери-

Іканской социологии/ /Социологические исследования, 1992, N 12.

7. Липинський В. Листи до братів-хліборобів//Історія філософії України Хре­стоматія: Навч. посібник/Упорядники М.Ф.Тарасенко та ін. - К., 1993.

8. Население мира: демографический справочник/Сост. В-А-Ворисов. - Аї, 1989.

9. Національний склад населення України. Частини І, II.'- К; 1992.і •

10. Рущенко І.П. Сучасна українська політична нація / /Березіль, 1993, N 7. 8.

11. Смелаер Н. Социология. - М: 1993, с.304-327. ..^. •-•

12. Сорокин П. Основньїе чертчі русскай иации в двадцатом столетии/ /О Рос-1сич й русской философской культуро. - М., 1990.

13. Социоябгия: Хресіпоматия /Авт. - сост. О.Н.Козлова й др. - М; 1993, с.54-70.

14. Стріха М. Культурна політика України / /Сучасність, 1995, N 9.

Лекція 7. Демографічна, професійна, територіальна структури



1. Демографічні спільності й стосунки

1.1. "Стать" І "вік" як соціологічні категорії. Розподіл насе-І.лення за статтю й віком утворює демографічну структуру суспільства. І її складають відповідні групи та. стосунки поміж спільностями. За (ознакою "стать" населення поділяється на дві спільності: "жінки" й "чоловіки".

Вікова вісь диференціації соціального простору більш складна:

1) діти та.підлітг (до 14 років);

2)молодь ( до 28-30 років);

3) люди середнього віку ( до 50-55 років);

4) старша вікова група (до 70-75 років);

5) люди похилого віку та геронтологічна група. Вікова межа кожної групи - умовний показник, що залежить від і типу суспільства, рівня соціально-економічного розвитку, традицій та законодавства. Статево-вікові вісі диференціації соціального простору є історично першорядними, фундаментальними конструктами, від яких пішло суспільство-Вони базуються на об'єктивних обставинах, біоло-гічних властивостях людського роду. Але у соціумі бірлопчні ознаки перетворюються на суто соціальні.

Визначальною рисою соціального є нерівність статусів, непро­порційний розподіл ресурсів, різний доступ до владних- важелів і особливі ролі, що властиві соціальним групам. Саме це притаманне елементам демографічної структури. Різне становище чоловіка й жін^ ки, підлітка або дорослої людини є рисою суспільного життя, хоча межі нерівності значно коливаються залежно від соціокультурних фак­торів. На Сході (перш за все у мусульманських країнах) за традицією чоловіки мають значно вищий статус у порівнянні з жінками, а поваж­ний вік є незаперечною перевагою у суспільно-політичному житті (ради старіших). На Заході, в європейських країнах, ситуація інша: різне суспільне становище демографічних груп визначається спеціальним законодавством, що захищає, наприклад,, права дитини, молоді> жінок, людей похилого віку тощо. Але навіть у найбільш розвинутих та демо­кратичних країнах існує фактична нерівність, що дасться взнаки в економічній сфері, освіті, кар'єрі. Жінки пересічно менше заробляють, серед них порівняно більше безробітних; значно рідше їм вдається службова кар'єра, або "підкоряються" політичні вершини.

За кожною демографічною групою суспільство закріплює ту. Чи іншу соціальну роль та відповідні функції. Людина мусить, по-дерше, усвідомити свою належніеть до певної статі й вікової групи, по-друге, оволодіти належними ролями, навчитися виконувати потрібні функції. В соціологічній літературі розрізняється "біологічна стать" (зех) та "соціальна" (депаег). Мається на увазі: первинні біологічні статеві ознаки є об'єктивною основою для усвідомлення особи своєї належ­ності до відповідної соціальної групи (самоідентифікації)і Гендерна, свідомість - це не біологічне, а соціальне явище. Людина, що іден­тифікує себе або з жінкою, або з чоловіком, в ідповідно до цього сприймає різні ідеали, засвоює певні звички, слідує моді, опановує соціальні ролі. Немовлята, діти у ранньому віці не усвідомлюють ста­тевого поділу у суспільстві, тобто у них немає гендерної свідомості. У 3-4 роки хлоп'ята й дівчата граються разом, перші можуть бавитися ляльками. Другі - технічними іграшками, пістолями тощо. Але вже у 5-б років діти починають добре усвідомлювати свою стать: вони, напри­клад, не погоджуються одягатися невідгіовідно до своєї статі, хлопчи-

й дівчатка починають гратися окремо. Дитяча гра - це підготовка до Йорослих статевих ролей: дівчата грають у "дочки-матері", хлоп'ята -Щось будують, або грають "у війну". У перших і других формуються ЬізнІ гендерні ідеали. Дівчатка прагнуть наслідувати у всьому матір, Іслоп'ята орієнтуються на бітька й "чоловічі ідеали". | У. соціальному середовищі формуються певні очікування |експектації) .щодо чоловічих та жіночих ролей. Від чоловіка |вймагається" мужність, рішучість, активність, потяг до успіху |кар'єра)» роль годувальника сім'ї; від жінки - ніжність, дбайливість, |оброчинність, орієнтація на сімейну сферу, роль охоронниці Іродинного вогнища' та домогосподарки. Відповідно до очікувань рормується система потреб та інтересів, цінностей; різьбляться риси |арактеру окремо у чоловіків і жінок. Часто-густо можна бути свідка-ІИи такої сцени: плаче малюк, а батько (мати) йому приказує - "не |лач, бо ти чоловік, а чоловіки ніколи не плачуть!" Через кілька років |ей і подібні йому уроки будуть добре засвоєні і стануть рисою особ-йивості. Це є нормальним розвитком людини, бо в решті-рещт гендер-|ча свідомість та розподіл ролей (Шлюбних, сімейних, професійних) Ітановлять основу соціального устрою. Але кожне правило має свої |инятки. Трапляються випадки, коли людина "не погоджується" зі ста-евою роллю, її гендерна свідомість роздвоєна: чоловік мрії: бути жін-ою, або навпаки. Такі випадки добре відомі психологам і медикам. йоді це закінчується зміною біологічної статі за допомогою медичної Операції, що дозволяє гармонізувати свідомість людини з її тілом і юдночас - почати нове "соціальне життя".

Таким чимом, соціологічний зміст категорії "стать" і "вік" охо-|лює усе те, що має відношення до розташування демографічних іпільностей у соціальному просторі, складає чинники рольової по-едінки, гендерної свідомості й аналогічних рис особистості, які фор-іуються відповідно до ідентифікації людини з статевою групою.

1.2. Демографічна піраміда суспільства. Статево-вікова струк-ура може бути зображена наочно, графічно, у формі так званої де-|ографічної піраміди суспільства. Вона будується таким чином: від Іертикальної осі, на якій міститься вікова шкала (0-4 років, 5-9, 10-|і...), вліво й вправо відкладаються горизонтальні смуги цвосторонньо направлена діаграма), що фіксують чисельність чоло-

віків та жінок у кожній віковій групі. Побудова демографічної піраміди допомагає осягнути особливості статево-вікової структури суспільства, полегшує порівняльний аналіз кількох суспільств або стану населення країни у різні часи. На малюнку Т показані три типи демографічної піраміди. Перший відповідає "молодому" суспільству, населейня якого має тенденцію до зростання;, 'другий - .стаціонарному Населенню (суспільство, що зістарилося); третій - суспільству, в якому населення дуже похиле і має тенденцію до зменшення. .

Співвідношення новонароджених хлопчаків та дівчаток вельми стабільне в різних країнах 1 в усі часи. Воно дорівнює 104-107 хлоп­чиків та 100 дівчаток; Таким чином, у кожній новій генерації чоловіки спочатку переважають. Але статистичне смертність у групі чоловіків вища, ніж серед жінок. Наслідок цього - чисельна перевага жінок у старших вікових групах. В Європі на загал жінок дещо більше, бо на­селення стаціонарне - великий прошарок складають люди'старшого й похилого віку; в Азії ситуація інша: переважають чоловіки, що обумо­влено високими показниками народжуваності й порівняно молодим середнім віком населення.

йік.


1.Тенденція до зросту населення 2.Сіаціонарне населення З.Тенденція до иіекшціня населення



Мал. 1. Типи демографічних пірамід - 100 -







ЧОАОЬїК.^

А



'' ВІК



і»>ИК

И

11







85-89





80 - 84

,



75 - 79





70 - 74



І

65- 69





60-64







55-59







50 - 54









45-49

I





40-44



,^..

35-39





ЗО - 34







25-29

! . 1! л







20-24







15- 19







10- 14







5-9





] , , , „ , ,

0-4

—1—1—1—1—1—1—1—*-


1800 1400 1000 600 200 (тий.) 200 600 1000 1400 1800 Мал.2. Демографічна піраміда України/ за даними на початок 1992 року) 1.3. Демографічні структури і процеси в Україні. Населення /країни складають близько 51,8 млн. осіб, з них 53,7% - жінки, 16,3% - чоловіки. Таким чином, у.країні значно переважає жіноче на-;елення. Диспропорція є наслідком кількох причин, черед яких голов-іим чинником залишаються наслідки війни - масова загибель перед 'сім чоловічого Населення в 1941-1945 рр. Це підтверджує порівняль-іий аналіз співвідношення чоловіків і жінок у різні роки (див. табл.1):

і плином часу чисельність чоловіків по відношенню до жінок підви­щується, але вона залишається неприродньо низькою в старшій віко-ій групі (навіть мала тенденцію до зниження, бо усі, хто брав участь у ійні,- вже досягли 60 років).

Табл.1. Чисельність чоловіків на 1000 жінок в Україні

'ік

Всього

Вікові групи

0-14

15-59

60 і більше

959

797

1040

762

535

970

826

1045

834

508

' - 101 -




1979

838

1034

894

469

1987

854

1039

935

460

Див .: [З, С.277}



Табл.2.

Чисельність постійного населення за статтю та окремими віковими групами на початок 1992 року



Вік( років)

Обидві статі

Чоловіки

Жінки '

Всього

51801907

24004178

27797729

& тому числі







0-4

3473910

1779013,

І694897

5-9

3875236

197)280

. 1903956

10-14

3,616453

1838617

Ш7836

15-19

3718502

1886968

1831534

20-24

3400596

1719174

1681422

25-29

.3591206

1790282

1800924

30-34

4036362

, 1994915

2041437

35-39 .

3756246

1833737

1922309

40-44

3520851

1697020

1823831

45-49

2348775

1099508

1249267

50-54,

3966781

1817789

2128992

55-59

2779978

1262146 . •

1517832

60-64

3185336

1348838

1838498

65-69

2574053

882549.

: 1691564"

70-74

1413355.

430908

' ' ,.^24^;:,--,

75-79

1262171

338129

92402

80-84

837126

213563

623563

85 і старші

444980

99742

345238

Див.:Г7,ст.8-І21 Дані, що дозволяють побудувати демографічну піраміду України за станом на початок 1992 року, міститься у табл.2. Вони відбивають кілька визначальних^особливостей структури населення України: По-перше, значна диспропорція між чоловіками й жінками у старшій віковій групі; по-друге, наявність "демографічних ям", що .відбивають у структурі масове винищення українського населення в 30-40 роках. Неприродне зменшення населення в окремих вікових групах є так зване "демографічне відлуння" голодомору 32-33 років і масових ре­пресій 30-х років, загибелі людей під час другої світової війни, "Демографічне відлуння" виникає тому, що масова штучна загибель жінок й чоловіків у репродуктивному віці значно знижує народжу­ваність; така ситуація виникла у- 33-38 роках та у післявоєнну добу.

чином, на початку 90-х років чисельність групи 55-5 9 років де-Нижча від можливих природніх показників (наслідки геноциду 30-х жів); особливо помітний спад чисельності в трупі 45-49 років, що творився внаслідок війни. В демографічній структурі України можна Юмітити й інше "відлуння" (група 20-24-річнйХ), яке появляється за $ршим з інтервалом приблизно в 25 років, В 90-х роках очікується ріетє "відлуння", хоча його маштаби з кожним циклом зменшується.

При народженні тривалість життя в Україні 1980 року становила 0,5 років. Для чоловіків цей показник складав - 65,6, років (87,9% ожливості прожити до 45 років і 59,7% можливості прожити до 65 зків); для жінок ^74,9 років (95,2% можливості прожити до 45 років |в1,7% можливості прож,ити до 65 років). Починаючи з 1983 року, |вень народжуваності в Україні неухильно падає; Населення України Поступово старіє. На початку 90-х років нараховувалося близько 11 пн. пенсіонерів, що становило 37 осіб на 100 працюючих людей; на нець сторіччя очікується вже 12 млн. пенсіонерів, або 42 особи на Ю працюючих. Економічна криза, що охопила країну в першій поло-Ічні 90-х років, призвела до часткового відстрочення шлюбів і народ-Ірнь. Водночас підвищився рівень смертності. Усе це призвело до пе-Іввищення рівня смертності над рівнем народжуваності. Така ситуація |іє назву "депопуляція". Демографічна криза - явище тимчасове, во-» буде подолана, коли соціум адаптується до нов*іх умов і в суспіяь-І'ВІ відновиться рівновага.



2. Професійно-посадова структура

Професійно-посадова структура - це поділ зайнятого населення ознаками характеру та змісту праці. Зайняте населення - це еко-амічно активна частина суспільства, працевлаштоване населення, лю-В», що мають роботу, працюють і отримують прибуток, заробіток, юошову або натуральну винагороду. Професійна ознака може ерігатися певний час за людиною, яка з тих чи інших 'причин не а'цевлаштоВана, але раніше отримала професійну освіту або вже ацювала у народному господарстві. Професійно-посадова структура ї похідною від поділу праці у суспільстві. Примітивні суспільства не іаяи детального поділу праці й відповідно не мали розгалуженої іюфеа'йної структури; сучасні суспільства "тримаються" на глибокому зподілу видів діяльності між окремими професійними групами. На-- •

приклад, "Алфавитньїй словарь занятий" , що був виданий в СРСР у 1978 році, містить 33 тис. найменувань професій!; "Квалификационньїй справочник должностей служащих" (виданий НИИТруда у 1976 р.) -505 кваліфікаційних характеристик, з них: 206 - керівники, 218 -фахівці, 81 - технічні виконавці.

Професійно-посадова структура дуже рухома, вона постійно змінюється, що обумовлено науково-технічним прогресом, невпинним розвитком знарядь праці, виробництва. Старі традиційні професії зни­кають, натомість з'являються нові, сучасні. Наприклад, поява ЕОМ і масова комп'ютерізація "народили" такі популярні професії, як опера­тор ЕОМ, програміст, інженер з обслуговування обчислювальної тех­ніки. Цей процес може мати різні суспільні наслідки: з одного боку, пришвидчуєтьсй поступ в економіці, утворюються нові "робочі місця";

з другого - люди повинні перекваліфіковуватися, шукати собі нового заняття, може виникнути так Зване структурне безробіття (є вільні ро­бочі руки, але вони не придатні до нових видів діяльності).

Професійний поділ створює самостійну вертикальну вісь дифе­ренціації соціального простору; яку П.Сорокін розглядав як одну з трьох провідних ознак стратифікації у суспільстві. Кожна професійна й посадова групи посідають у соціальному просторі певну позицію. З нею пов'язані розподіл ресурсів, тобто економічне становище групи й владні повноваження, а також - престиж професії, соціальний статус. Останнє можна розглядати як узагальнюючий показник, він засвідчує, в якій мірі популярна в очах оточення та чи інша професія, або вид діяльності.

Престиж-професії інтегрує усі інші чинники - умови праці, .винаго­роду, її відповідність соціальним цінностям й нормам тощо. Методом масового соціологічного "опитування можна досить- точно визначити рівень "престижу кожної професії,, або посади у порівнянні з іншими. Подібне дослідження було зроблене Інститутом соціології ПАН України у серпні 1994 року. Всього опитано 1200 респондентів, що репрезентували усі верстви маселення України. На рейтинг було вис­тавлено 31 найменування професій і посад, кожна - з 'цього списку оцінювалася по п'ятибальній шкалі. Полюси шкали (крайні позиції) фіксували найвищий рейтинг (+1) і найнижчий (-1); проміжним пози­ціям - відповідали числові доповнення (+0,5) та (-0,5); нульова познач-

свідчила про середній рівень престижу. За результатами підрахун-Ш по кожній позиції був визначений індекс престижу, значення якого зжуть коливатися від +1 до -1. Нарешті, професії були розташовані у >рядку падіння престижу. Підсумки цієї роботи наведені у таблиці 3. зни віддзеркалюють реалії ринкової економіки. Минули ті часи, коли арше рангове місце посідала посада секретаря обкому, а з.а нею цла посада професора вузу.



' Табл. 3.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка