Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'



Сторінка5/16
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

2. Стратифікація. Соціальна позиція, становище, роль, статус 2.1. Стратифікація соціального простору. Соціальний простір зв'язкове має вертикальний вимір - це загальна закономірність по-удови суспільств і органічних соціокультурних систем всіх рівней. Це рвтоматично означає, що люди не рівні поміж собою, вони включені, во груп, які розташовані на різних щаблях соціальної драбини. Про­блема вертикальної диференціації соціального простору в соціології ривчається за допомогою теорії стратифікації. Термін стратифікація рзначає "роботи шар" (лат. аїгаїит - шар). Шар - це соціальна Церства, група людей, що має спільне положення, займає умовно одну І Сходинок соціальної драбини. Згідно з цієї теорії, яку, до речі, розробляли "батьки" функціоналізму Т.Парсонс та К.Девіс, соціальний рростір - це ієрархія соціальних страт (шарів). Кожну верству утворю­ють люди, сім'ї, які в чомусь є рівними поміж собою, але їх стан |ідрізняється в кращу чи гіршу сторону по відношенню до осіб, що |ходять в інші страти. Таким чином, стратифікація - це нерівність со-ріального становища різних шарів суспільства. Функціоналізм нама-ається пояснити причини і механізми стратифікації. Головні тези еорії мають такий зміст:

а) розвиток суспільства пов'язаний з диференціацією функцій. снують виключно важливі функції, від яких залежить доля Суспільства; є другорядні і малозначущі. Функції ставлять певні имоги перед людьми, що мусять їх реалізувати;

б) з іншого боку, є люди, як/ значно різняться за своїми здібно-тями, професійною підготовкою, рівнем освіти. Виникає проблема ошуку і селекції (відбору) осіб, що здатні виконувати ті чи інші іункції;

в) механізм селекції полягає в тому, що суспільство створює Нерівність соціального стану, віддає перевагу тим позиціям, що за­безпечують найважливіші функції. Навколо них створюється кон­куренція і їх в решті-решт посідають найбільш достойні особи. ^станні, виконуючи функції належним чином, отримують винаго-оду в розмірі пропорційному масштабу і важливості функцій;

г) люди прагнуть зайняти більш високі позиції, нерівність ста-різних прошарків перетворюється на найкращий стимул конки-

ренції, мотив діяльності. Бажаного можна досягти двома різними шляхами: І} особистими досягненнями, шляхом реалізації власних талантів, за рахунок наполегливості та енергії) 2) аскрипціею -досягнення становища за рахунок спадкоємності, певного соціаль­ного походження, або якихось атрибутивних характеристик лю­дини (стать, вік, етнічна належність). Аскрипція притаманна феодальному, кастовому, традиційному, навіть, тоталітарному суспільствам. Вона рано чи пізно веде до застійних явищ, бо стримує професіоналізацію здібних людей. Демократичні суспіль­ства орієнтовані на перший шлях; можливість "висунутися", "потрапити на гору" широкому загал - свого часу забезпечила по­тужний поштовх розвитку Сполученим Штатам Америки.

Стратифікація - це не лише стан суспільства, але й безперервний процес, який поділяє людей (сім'ї) на ієрархічно розташовані шари. В чому полягає нерівність страт? Що складає критерії стратифікації? Ці питання свого часу дослідив М.Вебер. Він виділив три провідні ознаки стратифікації:



а} багатство (економічний стан особи, рівень доходів, во­лодіння рухомим і нерухомим майном, землею тощо);

б) влада (можливість втілювання у життя свої наміри попри опір, невдоволення, небажання інших людей);

в) престиж (оцінка стану людини суспільною думкою, статус у суспільстві).

В різних соціокультурних системах значення вказаних критеріїв змінюється. У військовій імперії, тоталітарному суспільстві найважли­вішою є політична стратифікація (влада); сучасні капіталістичні країни віддають перевагу економічним цінностям. Ці критерії доповнюють один одного, хоча опанувати всі три щаблі на високому рівні - справа нелегка. Наприклад, тіньовий ділок має купу грошей, але не кори­стується повагою і відчужений від влади. Професор університету - стан вельми престижний, але він не дає високого рівня прибутків. Народні депутати України не мають реальної особистої влади (їм не надані розпорядчі функції), їх офіційні прибутки також невеликі, але статус, престиж парламентаря є один з найбільш високих у країні. До цієї си­стеми критеріїв можна додати й інші, наприклад, освіту. П.Сорокін в книзі "Соціальна мобільність" розглядає три типи стратифікації: 1)

зномічну; 2) політичну; 3) професійну. Мається на увазі, що про-сійні групи створюють ієрархію, мають різний статус в суспільстві.

Кожний критерій стратифікації - це вісь диференціації соціально-простору, яка умовно пролягає з "низу" до "гори". Якщо користа-ся багатьма незалежними критеріями, важко збагнути дійсне стано-|ще особи - соціальний простір втрачає цілісність. Цей недолік мож-| частково ліквідувати, якщо використати модель трьохмірного гео-угричного простору. Припустимо, що вісь Х - багатство, V - влада, 2 |ірестиж. Якщо ми знайдемо кількісні індикатори, нанесемо відповід-|й масштаб на вісі, то модель буде доконана. Стан людини у іспільному просторі буде означено крапкою. Близькі за відстанню |апки створять страту.



І 2.2. Соціальні позиції' і соціальне становище. Диференцтова'-|й на соціальні групи і стратифікований знизу до гори соціальний |остір не є чимось хаотичним. Він має певний каркас, що не Ціінюється довільно. Люди в ньому займають певні позиції. Кількість тенційно можливих позицій та їх розташування є показники, що ор-нічно притаманні конкретному суспільству; трансформація суспіль-ва пов'язана зі змінами характеристик соціального простору: набір іціальних позицій та їх співвідношення повинні відповідати новій спільній якості. Таким чином, соціальний простір є структурованим нником, який впорядковує соціальне життя, робить його відносно вбільним і передбаченим. Людина, що народилася і вступає в життя, >же пересуватися в соціальному просторі в певних напрямках, опа-вувати ті чи інші позиції. Це можна порівняти з грою в шахи. Як йомо, фігури можуть займати тільки визначені позиції відповідно до Них і чорних клітинок. На шахівниці клітинок всього 64, а в сучасно-Г суспільстві соціальних позицій набагато більше - тільки професій |ує кількасот. Кожна умовна клітинка в суспільному просторі - це |зиція, якій відповідає певна соціальна група (або страта). Тобто Цькість позицій дорівнює кількості соціальних груп. ^ Поділ простору на соціальні позиції має не тільки формально-(зуктурне значення. Кожна позиція є водночас і соціальним станови-|м групи і осіб, що до неї належать. Соціальне становище - це ха-Ктеристика рівності і нерівності по відношенню до важливіших ре-:ів, що розподіляються між людьми. Перш за все, це є матеріаль-

ний стан, рівень прибутків і засоби їх отримання, які характерні для представників групи; далі - права і повноваження, доступ до влади, | оцінка з боку оточення тощо. Соціальне становище можуть визначати _і десятки і сотні більш дрібних і конкретних речей: місце проживання і розмір помешканя, тип автомобілю і прикмети одягу, школи, до яких віддають дітей, і крамниці, де купують товар. Взагалі, люди всфері споживання сьогодні мають широкий вибір і свободу. Минули ті часи, коли людина мусила обов'язково носити одяг, що відповідав професії, стану, касті, віросповіданню тощо. Але й зараз є пересічні стандарти, наприклад, для середнього класу або нижчого. Більш того, люди часто-густо підкреслюють свою належність до тієї чи іншої страти, вже не кажучи про поділ на жінок і чоловіків, молодих і людей похилого віку. Таке ототожнювання зветься самоіндифікацією. Нічого й казати, що людина зацікавлена покращити своє становище. Це можн|і зробити за рахунок соціальної мобільності, тобто зміняти в соціальному про­сторі старе місце на ліпше - більш високу і "приємну" позицію. Та це не завжди і не кожному під силу зробити з огляду на різні обставини. Перш за все, кожному місцю треба належним чином відповідати -вміти грати відповідну роль у суспільстві.



2.3. Соціальні ролі. Місце в соціальному просторі, становище -це структурні й статистичні характеристики, соціальна роль -• ознака динамічна, функціональна. Соціальна роль є сукупністю .деінди-відуалізованих норм поведінки і функцій, що належить виконувати представникам груп відповідно до їх місця і становища в соціальному просторі. Ролі можуть бути статеві (роль чоловіка і роль жінки, у суспільстві), професійно-службові (відповідно до посади, професії, фаху); сімейні (роль батька, матері, дитини тощо), політичні (роль пре­зидента, спікера, прем'єра і т.ін.), суспільні, церковні; роль Друге» або закоханого в малих групах. Соціальні ролі, як і ролі в театральній П'єсі, не пишуться "під актора", вони - деіндивідуалізовані, тобто містять загальні вимоги. Проте різні люди мають відмінні здібності, підготовку, особисті якості, і вони по-різному виконують ті ж самі ролі. Людина, що не може впоратися з загальними вимогами, на ви­конує належним чином роль, може втратити свою позицію і відповідне соціальне становище. Наприклад, службовець ризикує втратити поса­ду, робітник може бути звільнений з підприємства, а батьки - навіть

ззбавлені своїх прав на дитину; це ж саме стосується державних Ііячів, яким постійно загрожує переобрання або відставка; люди, що |ають приватну справу, займаються комерцією також можуть бути |вибиті з сідла" в разі банкрутства і розорення. І навпаки: людина, що Ірбре виконує свою роль, має перспективу на позитивні зміни, її Ймовірний шлях - вертикальна мобільність.



р 2.4. Соціальний статус. Щоб закінчити опис категорій,; в яких рйзначається соціальний простір, треба згадати про "соціальний ста-гус". Поняття статусу часто-густо вживається як синонім категоріям І'соціальна позиція" і "соціальне становище". Проте "соціальний ста-Гус" має окремий зміст - це рангова характеристика, яка віддзеркалює певну шкалу і місце на цій шкалі окремих позицій. Наприклад, ранг |статус) офіцера вищий за статус солдата, головного інженера під­приємства - вищий по відношенню до статусів інших інженерів ї т.ін. Соціальний статус груп, що знаходиться в різних .соціальних вимірах Квісі диференціації), визначити досить важко. Таку проблему свого ча­ду розв'язував російський цар Петро 1, коли було запроваджено Та­бель про ранги. Цим документом встановлювалися співвідношення військових і цивільних чинів, що мало неабияке значення в країні, де давіть за'стіл сідали "по чинах". Сьогодні таких офіційних настанов немає, але люди відчувають градації (шкалу соціального простору), |<більш-менш точно уявляють своє місце, що конче необхідно в |повсякденній діяльності. Виникають статусні групи, які об'єднують |представників різних соціальних груп, професій, але з близьким за Ірангом статусом. Наприклад, відомий політик, високоповажний гене-|рал, популярний кіноактор, грошовитий банкір, модний письменник |можуть почуватися і спілкуватися "на рівних". Але ця група може зда-|тися занадто низького статусу для більш "просунутих вгору" людей. ІСоціальний статус треба розглядати як інтегральну характеристику, що |містить в собі оцінку суспільством позиції, становища, ролі людини і ібідповідно групи, до якої вона належить.

І Соціальний простір має тенденцію до звуження: кількість позицій |на верхніх сходинках зменшується. Але саме ці позиції пов'язані з кращим соціальним становищем і високим социальним статусом, вони | "притягують" людей і навколо їх починається запекла конкуренція. ІСоціальний простір суспільства складається з окремих підсистем - со-

ціокультурних систем різного рівня. Сім'ї, райони помешкання, трудові колективи, організації утворюють власні доконані простори. Переваж­на більшість цих просторів мають також пірамідальну форму, але їх параметри коливаються в значних межах. Важливими характеристика­ми простору є його вмістимість і специфіка соціальних ролей. Напри­клад, соціальний простір столичного міста набагато ширший за про­стори інших міст, а тим більше невеликих поселень. Це - один з фун-. даментальних факторів, що спричиняє міграцію населення з села у місто. У великому місті є соціальні ролі, позиції, яких немає в містеч­ках і селах. Наприклад, ролі студента або професора вищого учбового закладу - це прерогатива (у нас в Україні) обласних центрів. Соціаль­ний простір соціокультурної системи - досить стабільна мережа пози­цій, ролей, статусів. Але вона, принаймні в сучасному суспільстві, мо­же змінюватися. Якщо громадянин утворив приватне підприємство, яке має свій штат, посади, робочі місця, то тим самим соціальний простір міста (або села) розширився, став більш містким. І навпаки: в часи економічної кризи, коли закриваються заводи, шахти, установи, со­ціальний простір звужується, і це має різні негативні-соціальні Наслід­ки. •

Підсумуємо лекцію. Люди в соціокультурних системах займають свої місця не хаотично, а відповідно до більш-менш сталої мере>Кі по­зицій. Кожна позиція - це місце в суспільстві тієї чи іншог спільності, соціальної групи. Позиція визначає соціальне становище групи, со­ціальні ролі й статус. Соціальні диференціація і стратифікація - за­гальні закономірності побудови соціального простору. Існує два го­ловних виміри соціального простору -. горизонтальний і вертикальний. Відповідно до цього люди мають змогу змінювати свої позиції, що зветься соціальною мобільністю (горизонтальною та вертикальною). 'Соціальний простір тяжіє до пірамідальної побудови, що породжує конкуренцію за оволодіння більш високими позиціями й статусами.



Контрольні запитання і завдання для самопідготовки

1. Яким чином можна визначити місце особи у соціальному просторі?

2. За якими вимірами будується соціальний простір?

3. Наведіть приклади горизонтальної та вертикальної мобільності.

4. Дайте визначення поняттю "соціальна спільність".

5. За якими критеріями можна поділити соціальні спільності?

6. Чим відрізняються формальну й неформальні спільності? Наведіть приклади.

7. В чаму полягає сутність стратифікації соціального простору?

8. За яками ознаками (критеріями) люди поділяються на страти?

9. —Дайте визначення поняттям "соціальна позиція", ''соціальне становище", 'соціальна роль", "соціальний статус*. >

Література . '

І. Анурин В.Ф. Проблема змпирическозо измерения социальной стартификации й социальной мобильности / /Социоловические исследования, 1983, Н 4.

2. Барбер Б. Структура социальной етратификации й твнденции социальной мобильности / /Американская социология: Перспективні, проблемні, методи. Пер. с англ. - М.. 1972.

3. Вебер М. Избранньїе произввдения. П*р. с нам. - М., 1990, с. 61-70.

4. Комаров М.С. Социальная стратификация й социальная структу­ра / /Социологические исслеаования, 1992, N 7.

5. Основні социологии. Курс лекций/Отв. ред. А.Г.Зфендиев. - Ай,' 1993, с. 137-148.

6. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. - М, 1993, с.273-286.

7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. Пер. с англ. - М., 1992, с.297-307.

8. Социология /Г.'В.Осипов,ц ар. - М: 1990. с.60-68.
РОЗДІЛ III. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Стабільний розподіл соціального простору на. .соціальні спільності

•> (групи), стала мережа соціальних позицій і відповідні соціальні стосун-

*ки є соціальною структурою суспільства. Аналіз соціальної структури зосереджується на трьох елементах:



а) спільностях, групах;

б) зв'язках, стосунках, що складаються поміж груп та їх представників;

в) позиціях, статусах, які відповідають місцю спільності в соціальному просторі.

Соціальна структура досить широке поняття. Воно охоплює кіль­ка чільних й універсальних вісей диференціації соціального простору:



а) розподіл людей за класовими ознаками;

б) розподіл їх на етнічні групи;

в) демографічну (статево-вікову) структуру;

г) професійну диференціацію;

д) розподіл людей на теріторіальні групи.

Усі ці групи вельми різні за своїм характером, але їх об'єднують кілька спільних рис. По-перше, вони належать до нецільових спільно­стей, які існують від початку цивілізації й створюють основу соціально­го простору та суспільства. Фактична соціальна структура досить гнуч­ка і може змінюватися залежно від типу суспільства та історичної до­би, але принцип розподілу населення за указаними ознаками є нез­мінним. По-друге, ці структури не можуть існувати окремо й незалеж­но одна від одної. Спільності утворюють люди, що мають відповідні ознаки. Індивід водночас має кілька чільних ознак'- стать, вік, етнічну й класову належність,. професію, місце оселення, - що й поєднує ці структури. Таким чином, реально існує загальна соціальна структура, яка розпадається на кілька підструктур. Але аналіз, а тим більше вив­чення соціальної структури доцільно роботи по кожній вісі диферен­ціації окремо.



Лекція 5. Соціально-кдасова структура

1. Вертикальний вимір соціального простору суспільства (історичні системи стратифікації)

Існування класів (і класоподібних груп) пов'язано з фундамен­тальною властивістю соціального простору - ієрархічністю й соціаль­ною нерівністю. Статеві, вікові, професійні, етнічні ознаки в залежності від культури, традицій, законів суспільства також можуть бути чинни­ками стратифікації та ієрархії. Але це є, так би мовити, "довіском" до їх природніх властивостей і функцій. Головна- функція класових сто­сунків саме й полягає в "утриманні" ієрархії. Соціальні класи - істо­рично "молоді" спільності. Але різні системи стратифікації, класо-подібні групи сягають давніх давен.



/. /. Касти, рабство, стани. Класична кастова система нерівності склалася на території стародавньої Індії. В "Законах Ману" (1200 р. до н.е.) зафіксована чітка кастова структура з розподілом поміж гру­пами статусів, привілеїв, функцій. Провідну роль у суспільстві грали жреці-брахмани, другий за раногом статус закріплювався за воїнами-кшатріями; і першим, і другим повинні були коритися селяни, ремісни­ки, торгівці, які становили касту вайшия; нарешті, остання каста -шудри - мусила смиренно коритися усім і виконувати роль служників. Брахману заборонялися фізичні контакти з шудру - ось чому останні отримали назву "недоторкані". В "Законах Ману" стверджувалося, що Бог зробив брахмана, кшатрія, вайшия, шудру відповідно зі своїх уст, рук, стегон і підошв для того, щоб суспільство процвітало. Категорич­но заборонявся перехід з однієї касти в іншу, а також - займатися не­властивою роботою. Людина народжувалася, одружувалася й закінчу­вала свій вік в межах своєї касти. Слово "каста", доречі, не індійсько­го, а португальського походження, воно тлумачиться як "чистий рід".

Індійські провідники були мудрі люди: свого часу вони створили стабільну стратифікаційну структуру, яка забезпечувала порядок, лег­кість управління, передбачуваність подій, а до того - була ще й ле­гітимною з точки зору індуських вірувань, релігії, традиції. Але вони не враховували однієї обставини: відсутність вертикальної мобільності призводить до зупинки розвитку й. застійних явищ. Саме такі наслідки спіткали індійське суспільство - воно перетворилося на легку здобич

англійських колонізаторів, бо, як з'ясувалося, європейська цивілізація далеко випередила стародавню культуру.

Рабство існувало на протязі багатьох віків і було поширене в різ­них суспільствах. Тільки в XIX ст. рабство було скасоване на амери­канському континенті. Воно суттєво відрізнялося від кастової системи тим, що в рабство можна було обернути вільну людину, але водночас раб мав шанс потрапити на волю, тобто змінити свій статус. В Україні рабство ніколи не було поширене, проте українці його добре знали. Ще не так давно, за часів існування Кримського ханства, майже кож­ного року з півдня на Україну робили набіги татарські загони. Головна їх ціль полягала в грабунку й захопленні людей ( тому татари отри­мали в Україні назву людоловів). Бранці • молоді чоловіки та жінки - в решті-решт потрапляли на невільницькі ринки, де торгували людьми, бо вони вже мали статус рабів. Якщо сім'я захопленого у полон була заможньою, вона розшукувала свого родича, щоб викупити його за гроші. Українську дівчину Анастасію Лісовську спіткала особлива доля - її було продано в служниці до палацу турецького султану. Вона ста­ла дружиною могутнього султану Сулеймана Великого (1520-1566), з яким прожила в моногамному шлюбі усе життя і була широко знана в Європі й Азц як Роксолана. Цей історичний приклад свідчить про те, що тимчасове рабство не завадило цій жінці зайняти найвищу сходин­ку у тогочасному соціальному просторі - таке неможливо уявити в ме­жах кастової стратифікації. Раб розглядався як "рухоме майно", що можна було придбати за гроші, або продати; як знаряддя праці, що повинне приносити хазяїну приуток. Натомість рабська праця залиша­лася малоефективною, вона застосовувалася в примітивних аграрних суспільствах.

У феодальну епоху люди розподілялися за станом. Класичним в цьому відношенні було французьке суспільство, яке поділялося на три групи. Перший стан утворювала аристократія, шляхтичі; другий - като­лицьке духовенство; третій - усі інші (вільні селяни, міські ремісники, купці, буржуазія). Верхівку українського суспільства складала стара аристократія - нащадки князів та бояр часів Київської Русі; існувала україно-польська шляхта, що володі/ігі маєтками і мала різні привілеї;

окремий стан утворило козацтво, яке також мало свою ієрархію-

ІіСтаршинство; більшість населення складали селяни (гречкосії) та

міщани; існував і стан кріпацтва.

Станова система не була такою жорсткою, як кастова, або раб-'Іство - допускалась (хоча" і була дуже обмеженою) вертикальна ^мобільність. Наприклад, траплялися випадки поміжстанових шлюбів, ібагатство "відчиняло двері на гору" (так вчинили брати Ротшильди,

яким австрійський уряд надав баронство в обмін на великі кредити).

І Почесного титулу і відповідний стан можна було отримати за ге­ройський вчинок на війні, а в Російській імперії дворянство надавало-| ся навіть тим, хто успішно закінчив університет (але цей титул не мож-| на було передати у спадщину).

| Велика Французська й інші революції, нові демократичні консти-| туції скасували станову систему. .Було урочисто проголошено: усі люди і народжуються вільними й рівними; існують природні права людини, які ; не можна відміняти і порушувати. Та чи запанувала з тих часів рів-і ність? Ні, але система стратифікації трансформувалася в розподіл лю­дей за соціальними класами.



1.2. Сутність класової системи. Соціальний клас - це велика група, яка об'єднує людей, що мають близький статус і займають від-' повідну позицію в соціальній ієрархії. Соціальні класи формально -відкриті групи, бо в сучасних суспільствах не існує заборон на верти­кальну мобільність, юридичне класова належність не фіксується, хоча люди її відчувають і здатні ідентифікувати своє соціальне становище з тим чи іншим класом. Належність до касти, рабство, або стан людини у середньовіччі успадкоємлювалися, тобто батьківський статус здебільшого автоматично переносився на дитину від дня її народжен­ня. Статус в межах класової системи так не передається і не за­кріплюється. Навіть у заможній буржуазній родині син, або донька, повинні певним чином досягти свого статусу: отримати освіту, зайняти-становище, перебрати на себе батьківську 'справу, або започаткувати власну.

Соціальні класи появилися ще тоді, коли панували інші стра­тифікаційні системи. Наприклад, видатний грецький реформатор Салон у 594 р. до н.е. поділив громадян на чотири розряди в залежності від рівня їх прибутку, вираженого у кількості зерна, оливкової олії, вина тощо. Сервій Туллій, що царював у Римі в 578-533 р. до н.е., зробив

перепис громадян і розбив їх на цензи (сепзео - роблю опис, пере­пис). Давньоримське Суспільство таким чином склали п'ять класів гро­мадян, що відрізнялися вартістю майна, і пролетарі! (ргоіез), які не ' потрапили до жодного класу. Кожний клас отримав статус відповідно

до податкового тягаря і суспільних обов'язків. Наприклад, перший ' клас громадян мусив озброювати і виставляти 98 центурій; за це йому "належало" 98 місць у коміціях (представницький орган управління). А пролетарі'!' споряджали одну центурію, нестройову, і мали лише один голос у народних зборах. .

Заходи стародавніх реформаторів мали величезне значення: вони остаточно зруйнували родову систему, коли суспільство поділялося на кровноспоріднені групи, а натомість утвердили територіальну ор­ганізацію з вертикальним розподілом на економічні спільності. Нові групи дуже нагадували сучасні соціальні класи, але сьогодні ніхто не встановлює майнові цензи та не вионачає конкретні межі розподілу людей. Системи Салона і Туллія показали важливу рису класових сто­сунків: в їх основі покладені не безпосередні людські зв'язки типу "раб-хазяїн", а об'єктивні, перш за все, економічні чинники. Останні визначають позицію в стратифікаційній піраміді, репутацію суб'єктів, стиль життя, особливості поведінки й стосунку з іншими людьми.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка