Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'



Сторінка4/16
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

3. Соціально-регулятивна функція культури: значення, цінності, но^^^^^, • . ' • .

3.1. Культура:^^/^^^ [витоки, форми. Культура в найбільш широкому розумінні .ць^ііііі^сзва с все'те, що виходить за межі при­роди та органічного як^^^ає штучне походження. Культура не на­слідується генетичним ,Ій|ІЧр|(ом, вона органічно пов'язана з соціальни­ми системами, яідпііЗр^ІІІ^іЙуйтІЬся соціальним механізмам спадкоєм­ності. Якщо соціальні, •'^(рвіі^и^^уйнуються - гине (припиняє свій розви­ток) культура. Напр^|к^І|^1^^"ибель стародавніх суспільств в Єгипті, Середземномор'ї, Пійд^^І^мериці назавжди припинило розвиток

яобутніх культур, а останки,які вивчають археологи і історики, - це е мертва культура. Культура є невід'ємною складовою соціальних :тем і відіграє в їх межах важливі інтегративні і регулятивні функції, •іа встановлює правила, за якими люди спілкуються та об'єднуються Цспьльності. Культурна, ідеологічна криза, відсутність поступу в цій Ваєрі, може: бути достатньою причиною для розпаду суспільства. І Культура існує як в духовній, так і матеріальній формах. Ма-Іріальна культура - це техніка, споруди і будівлі, одяг, засоби побуту іНомфорту тощо. В металі, камені, пластмасі втілюються задумки лю-ей. Їх ідеї, знання, традиції, уявлення про світ, тобто - духовні чинни-|Н. Духовна культура відіграє Провідну роль - вона формує так званий світ другої природи" (штучні об'єкти); вона втілюється в соціальні тосунки і поведінку людей (Культура спілкування, етика^ знахо.^ить воє місце в політиці (політична культура), формує особистість, визна-ає обличчя людини (індивідуальна культура, культура особистості). духовна культура нематеріальна, але вона потребує матеріальних юсіїв - книг і книгосховищ, відео та аудіотехніки, засобів зв'язку, омп'ютерів тощо. Ми акцентуємо увагу саме на духовній культурі, бо она є безпосереднім елементом соціальних, а точніше - соціокуль-урних систем.

Джерелом культури є свідомість, здатність людини мислити аб" трактно, образно, утримувати в пам'яті значення, оперувати абстракт-ими уявленнями і категоріями. Ці можливості є суто людськими, їх Іемає у інших біологічних організмів. Багато різновидів птахів, комах, вірів мають колективний спосіб життя, та вони не творять культуру, їх цільності не набувають рис соціокультурних систем. Ось чому, доречі;

оціологія не виходить за межі суспільства.

Таким чином, свідомість безперервно продукує елементи духов­ої культури в формі певної мови, фольклору, традицій, світогляду, елігії. Духовна культура знаходить свій вираз у мистецтві і науці. Усі >орми і напрямки культури важко перерахувати, але їх об'єднує ПІльна основа - значення, що породжує людська свідомість в межах їнуючої культури. '

3.2. Значення. Люди, що гуртуються в спільностях, колективах, рупах мусять адекватно розуміти один одного. Щоб досягти цього, |«агал повинен оперувати спільними значеннями. Перш за все, потрібна

спільна мова, зрозумілі слова, поняття, терм.іни, знакові системи. Вони мають бути досить гнучкими, щоб забезпечувати культурний поступ. Наприклад, в XX ст. з'явилися нові поняття - "супутник", "реактор", "електроніка", "магнітофон" і сотні їм подібних. Вони забезпечують комунікацію сучасних людей, вчених, інженерів» викладачів і учнів, без них неможливим стає технічний прогрес. Кожне слово, термін - певне значення, за яким стоїть предметна реальність. Значення - умовне явище, в: природі нічого подібного немає, люди "домовлюються" вва­жати той чи інший звук, рух, колір, геометричну форму чимось кон­кретним, зрозумілим. Велику проблему становить завданая транслю­вати значення одної культури на "мову" іншої. Сьогодні вчені докла-дають багато зусиль на те, щоб "зрозуміти" культуру трипільців, єгип­тян, шумерів, народів мая тощо. Справжню сенсацію викликали на-скельні малюнки, в яких наші сучасники побачили свідоцтва про па-леовізит, тобто контакти людей у минулому з розвинутою позаземною цивілізацією. Але це тільки припущення, бо для прадавньої людини "чоловік у скафандрі" може означати все, що завгодно, окрім при-шельців з космосу. Сьогодні існують спеціальні наукові програми, що мають на меті пошук позаземних .цивілізацій. Але як довести, що ми розумні Істоти і прагнемо контактів з братами по'Всесвіту? фізики по­силають у далекий космос потужні радіоімпульси. Сигнал кодує Діздікі значення, які, на погляд вчених, зможуть зрозуміти у Всесвіті. Це • фізичні константи. Наприклад, відоме число пі, яке і на Марсі й ще далі має однакове значення. 'Щось схоже людство вже робило, коли в добу Великих географічних відкрить європейці натрапляли на народи з несхожими культурами: і мова, і вірування, і звичаї - усе різнилося. Потрібні були великі зусилля з обох сторін, щоб опанувати'"значення чужої культури або знайти спільні риси. '

Багато проблем в сферах юриспруденції, науки, політики викли­кає різна трактовка значену слів, вживання неопрацьованої терміно­логії. Ось чому в науковій Літературі, практиці складання договорів ав­тори спеціально розкривають значення окремих слів, термінів. Якщо цього не зробити - у подальшому можливі непорозуміння сторін, зрив .міжнародних домовленостей, невиконання зобов'язань і таке інше.

В якості знакових систем, які "кодують" певні значення, викорис­товують не тільки мову, але й міміку, рухи, спеціальні позначки і різ-

^анітні символи. Наприклад, дорожня розмітка, світлофор - це чення, спеціальних позначень. Однострої військових або мундир Іаіцейського - своєрідні знакові системи. Вони несуть багато інфор-ції - про національну належність,' військовий відділ або рід війська, їціапьне звання, поранення або рік служби тощо. Для військових ключно важливо, щоб значення, які несуть' однострої, однаково Іумачилися навкруги - на цьому тримається дисципліна, субордина-I. Але однакові предмети або фізичні явища можуть мати різні зна­ння в залежності від контексту культури. Носіння зброї може бути конним і злочинним - в залежності від того, яке. значення ми йому йаємо. Шматок матерії може бути засобом для шиття або держав-Ім прапором, в останньому випадку він стає об'єктом шанування і ііть може бути поштовхом для .героїчного вчинку під час війню-В дму випадку ми натрапляємо на специфічний різновид значень - так іні соціальні дінності. В соціокультурних системах цінності посіда-ь виключно важливе місце.

3.3. Цінності. Це ієрархічно розташовані значення, які впорядко-оть для людини Всесвіт, дОвкілля, соціальні стосунки, речі тощо. нності схоплюють найбільш суттєве, значуще, важливе для людини в нтексті діючої культури, вони відокремлюють добро і лихо. Цінності ановлять справжню серцевину духовної культури. Можна вважати:

а система цінностей - така й культура того чи іншого суспільства. ІМУ культуру іноді розглядають як опанування дійсності за допомо-|ю цінностей. Цінність народжується з акту (або процедури) оцінки, > відбувається поміж, суб'єктом і об'єктом оцінки. Суб'єкт - це завж-людина або соціальна група, об'єкт - усе, що потрапляє в око 5'єкта. Суб'єкт використовує певні критерії, виходить з підстав оцін-, Підставами можуть бути прагнення та зацікавлення. Наприклад, в йзвинутих країнах провідною цінністю є стан довкілля, підставою для кого є прагнення людей дихати свіжим повітрям, пити чисту воду. де роль підстави оцінки можуть відігравати вже визначені цінності. Іаприклад, справжня соціальна вартість творів мистецтва (картин) дзначається на базі певних мистецьких, духовних цінностей. І; Цінності виконують кілька важливих соціальних функцій. По-, Ірше, вони створюють шкалу переваг і орієнтують людину в соціаль-. І»му просторі; по-друге, мотивують соціальні дії, вчинки людей

(.ціннісно-раціональний тип діяльності); по-третє, дають /годині виправ­дання своїх вчинків, і взагалі -сенс існування; по-четверте, регулюють соціальні взаємодії і стосунки. Загальні цінності об'єднують, спорід­нюють людей, перетворюють соціокультурні системи' .на стабільні об'єднання. Європейська христианська культура дала світу кілька виз­начальних цінностей, які можна розглядати як загальнолюдські. Це -вартість над усе людського життя, це •' права та свободи громадян, людська гідність, етнічна самобутність (ідентичність), збереження'миру та відмова від насильства. Шлях до фундаментальних цінностей проліг крізь сторіччя і їх утвердження в свідомості людей і зараз не е доко­наною справою. '

Поряд із загальнолюдськими існують національні цінності, їх ста­новлять історичні реліквії, пам'ятні дати, традиції та фольклор, націо­нальні герої та видатні люди, .архітектурні пам'ятники, державні (національні) символи тощо. Національні цінності, становлять вартість тому, що об'єднують людей, сприяють-їх ідентифікації, викликають патріотичні почуття, зміцнюють державу. Ось чому певному колу предметів приділяється особлива увага, а їх значений підноситься до­гори. Велика кількість українських національних реліквій залишилася в московських та-петербураЬких музеях. Гетьманські клейноди, бойові . козацькі прапори для росіян мають певну цінність як музейні експона­ти. Для українців вони становлять цінність, іншого рангу,- національну. Таким чином, цінності, як і в цілому значення, річ умовна і відносна. Вони мають сенс в контексті певної культури.

В наш час, коли народи зближуються. Поширюються і спільні цін-/ності. Цінності, водночас,,не можуть бути нівельовані, різні соціальні групи (і навіть окремі індивіди) завжди будуть мати свої, окремі цін­ності. Наприклад, фото на,стінці може мати велике значення для кон­кретної людини або родини і .не бути вартим для 'всіх інших. Проблема полягає в тому, щоб індивідуальні, групові, національні та загально­людські цінності узгоджувалися поміж собою.

В залежності від об'єкту оцінки розрізняють декілька видів цінно­стей: моральні, політичні, ідеологічні, мистецькі, матеріальні тощо. Па­ралельно складаються відносно незалежні ієрархії значень; .цінності моральні, політичні, матеріальні не завжди узгоджуються поміж со­бою. Наприклад, цінність людського життя, незайманої ^природи, на-

Щональних святинь не мають адекватного грошового еквіваленту;

'іолітйчні .цінності часто-густо суперечать моральним (звідси народився Ійслів: "політика -справа-брудна'"); ідеологічні - можуть не узгоджува-Вися з цінностями, що пов'язані з національною ідеєю або мораллю Їприуина заборон в різних країнах комуністичних партій: ідеологічні і Ійолітичні цінності комуністів суперечать загальнолюдським цінностям -робрда і права людини, демократія та національним цінностям - дер-

авний суверенітет, незалежність тощо). В посткомуністичних країнах особливою силою- спалахують так ;звані ціннісні конфлікти. Вони дроявляють себе і в боротьбі, що точиться навколо пам'ятників та мо-^умейтів, символіки, змісту телевізійних програм тощо. В тоталітарних <раїнах ця проблема вирішувалася репресивним шляхом: і в гіт­лерівській Німеччині, і за'часів сталінізму відбувалися схожі речі:у-зни-.цувалися книги (і їх автори), заборонялися твори мистецтва, традиції, до суперечили певнимідеологічним цінностям. Таким шляхом ідеоло* Ги фашизму і комунізму намагалися зміцнити свої суспільства, зробити ;ЇХ; непорушними' на тисячі років. Дійсно, цінності, з одного боку, |об'єднують людей та регулюють їх відносини, а з. іншого - можуть бу-»ги витоком соціальної напруги і руйнації соціокультурних систем ^громадянська війна * вищий прояв цінносного конфлікту). Історія то-

шітаризму показує, що нав'язати суспільству чужі ідеологічні ціуност,} підтримувати їх Тиском і репресіями - справа неперспективна:

Суспільство рано, чи пізно звільниться від такого "вантажу". Але кож- суспілуство зацікавлене в підтримці і охороні базових цінностей. Цінність людського життя, біблейська заповідь "не убий" знайшли за­кріплення в державних законах, правових нормах всіх без винятку

гржав. Таким чином, норми фіксують, закріплюють цінності, вони є іивим елементом культурного середовища. . 3.4. Соціальні норми. Це значення, що фіксують міру можливо-і належного в поведінці людини. Норма є сукупність вимог і очіку­вань, які соціальні спільності пред'являють своїм членам. Норми еалізують такі функції: а)'збереження та розвиток соціальних цінно-тей; б) включення індивидів в соціальну структуру, здійснення со-Йального контролю; в) регуляція зв'язків і стосунків, соціальних |заємодій в соціокультурних системах. Норми бувають двох типів: а)

зрми - рамки; б) норми - цілі. Норми першого типу, по-перше, чітко

••визначають кордони того, що дозволено, а що ні; по-друге, вони пе­редбачають санкції, покарання за невиконання вимог. Наприклад, кримінальний кодекс складають норми саме такого типу. Норми-цілі є очікування, що. орієнтують індивіда на так звані соціально-позитивиі зразки поведінки. Але вони не передбачають конкретного покарання по відношенню до порушників. Наприклад, вступ-до браку для моло­дої людини є норма-ціль: оточення, родина очікує цього кроку, а для юнака чи дівчини - це свого роду соціальна програма, яка визначає подальше життя. Між тим, неодружений стан не призводить до прямих санкцій. !,.

Розрізняють декілька видів норм: правові, моральні, адміністра­тивно-службові, релігійні, естетичні норми, а також Традиції, ритуали, дійства. Правові норми встановлює Законодатель, тобто державні ор­гани, що здійснюють законотворчу функцію. Ці норми містять консти­туції, кодекси і збірки законів, різні постанови, укази тощо. Вони за­хищають найважливіші суспільні .цінності - життя, здоров'я, гідність людини, природне середовище, майно фізичних і юридичних осіб, то­що. Невиконання правових норм передбачає певне покарання, для чо­го створюються спеціальні правоохоронні державні органи.

Моральні норми встановлює не держава, а суспільна думка, за­гал, що/виходить з багатовікового досвіду і традиції. Моральні норми не можуть змінюватися радикально, або так швидко, як це робить держава з правовими нормами, вони консервативні і досить стабільні, Ці норми дають відповіді на запитанмя:"Що добре, а що ні?", "Справедливе - несправедливе?", "Шляхетне - підле?" Моральні норми відносяться до норм-цілей, але ігнорування їх вимог може призвести не тільки до суспільного осуду, але й до обструкції з боку спільності.

В різних установах, організаціях функціонує велика кількість ін­струкцій, відомчих документів, наказів тощо. Вони мають відношення до конкретної спільності, але, не поширюються на все суспільство. Ці документи і норми, що в них містяться, видає адміністрація в межах своєї компетенції та діючого законодавства. Адміністративно-службові норми передбачають певні санкції, наприклад, найбільш жорстока і поширена санкція - звільнення з роботи.

Релігійні норми можна розглядати як різновид моральних, що діють в межах певної конфесії, громади, котра сповідує ту чи іншу

|гію. Ці норми встановлюються віровченням, церковними установа-|» авторитетами з посиланням на Бога і його заповіді. Релігійні нор-1 регулюють поведінку віруючих, їх спосіб життя, взаємовідносини з Ірквою. В державах, що офіційно- проголосили себе ісламськими, лігійні норми (вимоги "Корана") розглядаються як основа творення конів. В демократичних країнах діє принцип свободи сумління, лігія розглядається як приватна справа і її норми не пов'язують з літичними, державними справами. •

Звичаї, традиції, ритуали— Це зразки поведінки, що склалася Йорично; їх норми регулюють поведінку людей під час свят, весілля, Охорон тощо. Люди керуються традицією і в буденних справах, це Ірощує стосунки, робить їх 'передбаченими. Естетичні норми за-|>Іплюють уявлення людей про -прекрасне (та його протилежність) в Истецтві, зовнішності, одягу і поведінці людини, нарешті, у природі. Таким чином, культуру можна визначити як сукупність певних

•іачень, цінностей і норм. Культурне середовище неоднорідне, воно їгментоване в залежності від поділу суспільства на соціальні групи-|обто; існують специфічні цінності і норми, які сповідують представни-|(И групи, виникає так звана субкультура. Наприклад, можна говорити |ро існування молодіжної субкультури, субкультури "верхів" та "низів" суспільства, маргінальних прошарків, злочинних кіл.

Зробимо деякі підсумки. Соціокультурна система - це універсаль-явище, кожну спільність, групу, організацію можна розглядати з

•їх позицій. Базисними елементами соціального життя і складовими зціокультурних систем є: ,

1) соціальна діючі суб'єкти (індивіди, соціальні групи), що ста­новлять первісну субстанцію, "цеглини", з яких складаються си­стеми різного рівня, характеру, призначення;

2) елементи культури - значення, цінності, норми, що зо-

зюють суб'єкти і якими вони керуються у зв'язках і стосунках зміж собою;



3) соціальні зв'язки (контакти, взаємодії, стосунки), що утво­рюють горизонтальні і вертикальні структури, впорядковують і Стабілізують системи. ,

Контролні запитання і завдання для самопідготовки

, У. Визначте головні категорії системного, методу. За якими ознаками можна класифікувати системи? .



2. За яких умов вчинок людини стає соціальною дією? • . -

3. В чому полягас специфіка різних типів соціальних дій?

4. З яких елементів складається соціальний ув'язок? '• '

5. В чому поляіає специфіка ' соціальних стосунків як різновида соціальних лв'язків? • • . . _. • . ' - . , . .-...: ,-,іі•, .^У

В. З яких базисних елементів складається соціокультурна система?

7. Визначте поняття культури. Що становить матеріальну й духовну культуру суспільства? 1! ' ! "1 1! ! " 1 . ' ''' , ':,1 1 1 ' "

& Які функції в соціокультурних системах виконують значення, цінності, нор­ми? , , .•,'•• . , ;'.^ , ~ : . , , , ;. , . ,1 ',' ', , ,.. . - • -



°. За якими типами та видами поділяються соціальні норми?

Література

1. Вебер М. Избраннйіе произведения. Пер. с нем. - М., ^000, с.495-535, 602-643.

2. Зиммель Г. Как возможно обіцество?//Социологичеекий журнал, )994, N2.

3. Исітория буржуазний социолоіии XIX - начала ХХвека рОтв. ред. И.С.Кон. • М., ^79. с.262'278: ;

4. Основні соцчолоеии. Курс лекций /Отв. ред. А-Г,-Зфенаиев..,і М., 19^3, о.97-123. . 5. Смелзер Н. Социология. Пер. •с англ. - М., ІЗЗЗ, с.ІЗО-ІБб.

6. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Обіцество. Пер. с англ. - М., ІУ9Ї!, с.іЧО-220. /. Є»іциология /Г.В.Осипов й др. - М., 13Щс,-7ї-53. 8. (Цепанский Ян>, Злементорньїе понятих социологии, /7е/г, с польс. - М., ІЗбУ.

Лекція 4. Соціальний Простір: структурна характеристика



1. Виміри соціального простору. Соціальні спільності і

; соціальна мобільність

/. 1. Виміри соціального простору. Людина існує і діє в двох просторах - геометричному (географічному) і соціальному. В геомет­ричному просторі кожне тіло: а) займає певне місце; 6) може рухатися в тому чи іншому напрямках; в) знаходиться на визначеній відстані від інших тіл. Люди ще,з давніх часів навчилися орієнтуватися в просторі, вимірювати відстані, розв'язувати різні геометричні задачі тощо. Со-ціокультурні системи утворюють простір іншої якості - соціальний. Він весь час ускладнюється; для людини орієнтуватися в соціальному про-

|їсправа занадто важлива; сьогодні на загал - це більш актуаль" їблема порівняно з розв'язуванням геометричних задач. бйалогія з геометричним простором і відповідні добре знайомі Ігегорії можуть стати в нагоді при вивченні простору соціально-ЙВ-інаймні; можна скористатися такими поняттями, як місце у про-І^відстань, горизонтальний та вертикальний виміри і відповідні на-І|икруху. Для з'ясування специфіки соціального простору розгля-| декілька прикладів.Водій генеральської машини і господар авто йбагатогодин знаходитися поруч в одному геометричному про-але від цього соціальна відстань між ними не скорочується. Нки, два генерали, на одній за рангом посаді, що служать у різ-Ціутках країни, в соціальному просторі знаходяться 'поруч, на од-|І вдаблі Соціальної драбини. Державний службовець оселився в йму місці і отримав ту ж саму посаду. В соціальному просторі його |

|і Почнемо з розв'язання кардинального питання - як визначити це людини в соціальному просторі? Теоретична соціологія даєвід-|йь на це запитання: по-перше, треба визначити належність суб'єкта Ітієї чи іншої спільності; пр'друге, встановити співвідношення спіль-

|уей у суспільстві поміж собою. Нижче ми докладно зупинимося на

йактеристиці соціальних спільностей і проблемі їх співвідношення

ратифікації простору). Але до цього треба вказати на фундамен-Ьний закон побудови соціального простору - його поділ на спіль­ні і диференційованість середовища. Кожна людина одночасно на­бить до кількох спільностей. Навіть найбільш проста соціокультурна тема, яку утворює подружжя, має неоднорідний, диференційований Діальний простір. Наприклад, чоловік і жінка належать до різних |ітевих спільностей, вони можуть належати до різних етнічних, про-еійних, демографічних груп, мати різне соціальне походження тощо. в суспільстві -(наприклад, в одній з африканських або азіатських

країн) традиція, людські звичаї, моралі», релігія ставлять чоловіків ви­ще, ніж жінок, дають першим більше прав, то в сімейному просторі конкретний чоловік отримує перевагу, зверхність над дружиною, стає її господарем, паном. Таким чином, місце чоловіка в сімейному про­сторі буде визначатися навіть не його особистими якостями, в належ­ністю до статевої групи і статевою ієрархією.

Поділ людей на спільності є визначальною рисою суспільства. Ця диференційованість зростає в залежності від рівна цивілізації. В примітивному суспільстві поділ відбувається за двома головними озна­ками: стать і вік. Розподіл праці, майнове розшарування, різний рівень освіти, належність до різних політичних груп, етнічна неоднорідність^ територій й інші фактори постійно ускладнюють соціальний простір;

з'являються все нові й нові вісі диференціації. Кожна така вісь - це розподіл людей на групи (спільності) за певною ознакою. До чільних ознак і головних'осей диференціації належать: стать, вік, поділ на класи і економічні групи, належність до:етнічнихі територіальних'груп;

професійні спільності і за рівнем освіти, причетність до політичних груп, спільностей "підлеглих" і "начальників", належність до окремих організацій (фірм, установ, підприємств, різних закладів тощо). Кояїна вісь складається .з> двох і більше спільностей. Наприклад, за оанакрю •стать: "чоловіки" і "жінки"; вік: "діти" - "молодь" - "люди середнього віку" - "старшого віку" - "похилого віку" (або те ж саме у числовому виразі); за освітою: "з початковою освітою" - "неповною середньою" -"середньою" - "середньою спеціальною" - "вищою"; за етнічною на­

лежністю: "українці" - "росіяни* "євреї" - "білоруси" тощо.

Геометричний простір має щонайбільш три виміри (вісі Х,У„2);

соціальний - набагато більше. Кожна вісь диференціації, яка скла­дається з соціальних груп, становить окремий вимір соціального про­стору. Таким чином, соціальний простір є багатомірним. Ось чому, МО-ли ми визначаємо місце людини в соціумі, недостатньо користуватися одним критерієм, її реальне становище залежить водночас від вход­ження в декілька груп. Щоправда, виміри не рівнозначні з точки зору реального становища людини. В залежності від типу і ступеня розвит­ку суспільства чільне місце можуть посідати і стать, і вік, і рівень ба­гатства, і належність до певної касти, і походження, і етнічна належ­ність. Наприклад, в дореволюційній Росії суттєве значення мав такий

актор, як віросповідання, він навіть заносився у паспорт. Люди, що Не належали до православ'я, а тим більше християнських конфесій розглядалися як неповноцінні в громадському і політичному житті. В ^аш час ця належність не є вирішальною-Для визначення місця люди-Яи в соціумі.

Для розуміння соціального простору важливо розділити вісі ди­ференціації на два класи: 1) групи, що розташовані ієрархічно, тобто у іертикальній площині;2) спільності одного рівня, які утворюють гори-онтальний 'вимір. Вертикальний вимір соціума утворюють соціальне Внерівні групи. Це означає, що Люди, які до них належать, користують-д|ся різним обсягом матеріальних благ, мають відмінні права та

•^обов'язки, їх місце у суспільстві по-різному оцінюється загалом, вони дне рівні з точки зору владних повноважень, тобто якась група маже Дібути по відношенню до нижчих - керівною. Поряд з цим існують групи Деторіднені поміж собою, або такі, що не Пов'язані з соціальною ^нерівністю. Наприклад, різні учбові заклади одного рівня, статусу,

•трофілю становлять споріднені соціальні групи. Якщо студент перево-ддиться з одного такого вузу до іншого, його соціальний стан не ^'змінюється, він перемістився у соціальному просторі в горизонтальній Цілощині. Людина має змогу пересуватися в соціальному просторі

•Іродібно до фізичного руху. В соціології пересування суб'єктів & со­ціальному просторі набуло назву соціальної мобільності. Соціальна Мобільність може бути двох типів - вертикальна і горизонтальна. Пер-Циий тип пов'язаний з переходом людини з однієї спільності в іншу, Цякщо ці групи займают^ не рівне соціальне місце, тобто одна по від-|ношенню до іншої є "нижчою" або "вищою". Вертикальна мобільність ріможе бути висхідною, коли -людина здійснює рух по соціальній дра-|бині "на гору", або низхідною (людина втрачає звичне соціальне ста-дновище і переходить до більш нижчої групи). "Кроки" у суспільному |Просторі можна робити не хаотично або як кому заманеться, а в пев-|иих напрямках. Ці напрямки .співпадають з осями диференціації, со-^Ціального простору. В цивілізованому демократичному Суспільстві, яке ^плюралістичне в своїй основі і утворює десятки осей, людина має 1|значно більше можливостей для руху, мобільності, зміни обставин свого життя. Можливість вибирати, бути господарем своєї долі є озна-соціальної свободи, якою користується особистість у суспільстві.

Навпаки, примітивне суспільство, без поділу на значну кількість єпіль-ностей і осей диференціації, звужує свободу, робить долю людини за­програмованою вад народження до смерті.

1.2. Соціальні спільності. Ми вже наголосили на тому, що поділ суспільства на групи є загальний закон людського буття. Поділ утво­рює соціальні структури, вони перехрещуються і створюють мозаїчну картину. Це пояснюється тим, що та ж сама людина входить до різних груп, несе відповідні соціальні ознаки. Про соціальні структури окремо мова піде у відповідному розділі курсу. Розглянемо докладніше со­ціальні спільності з точки зору їх системних якостей і,визначемо про­відні типи спільностей. Соціальну спільність можна розглядати як со-ціокультурну систему, в якій системотворчу функцію відіграють певні соціальні ознаки особистості: стать, вік, етнічне походження, класова належність або членство в організаціях. Для того,щоб група існувала потрібне щось спільне, об'єднуюче начало. Соціальні ознаки, що зближують людей і об'єднують Їх в групи, є органічною частиною, осо­бистості. Ускладнення суспільства і розширення соціального простору пов'язані з розвитком людини як особистості. Щоправда, не усі різно­види спільностей пов'язані з особистістю - це не стосується груп,; які об'єднують людей за формальними ознаками. Наприклад, телегля,йачів можна поділити на тих, хто'дивиться популярний серіал, і на д)ОД«?й, які його не дивляться; міських жителів - на групу, що мешкає в це­гельних будинках/і на тих, хто • в панельних. В категоріях системного методу Такі групи є простою множиною, їх системні якості дуже об­межені, бо поміж членами грул не виникає помітних зв'язків. Подібні псевдоспільності майть назву статистичних груп. З точки зору ціліс­ності спільності можуть'бути трьох типів: а) статистичні групи, як» можна відокремлювати за різними довільними критеріями та ознака­ми, що не в останню че^гу залежить від спостерігача, дослідника; ^) неорганічні .групи, які складають люди на базі важливих, чітко окреслених, фундаментальних ознак (стать, вік, професія, класова або територіальна приналежність), але в середині яких немає чітких струк­тур, сталих взаємодій, соціальних стосунків; в) органічні групи, реальні соціокультурні системи, які засновані на тісних стосунках, структуро-вані, цілеспрямовані тощо (сім'")', трудові колективи, організації) і го­ловне - спроможні до саморозвитку, самозахисту, тобто до самостій-

соціального життя. Вони є суб'єктами соціальних процесів, істо-кного розвитку. Останні є найбільш цікавий об'єкт для соціологів. ; Соціальні спільності (групи) соціологи поділяють на великі і малі. >рмальні (вторинні) і неформальні (первинні), цілеспрямовані і цільові. Розглянемо кожний тип докладно. Мала соціальна група -|спільність, в якій соціальні зв'язки можуть бути реалізовані в формі ш'альних контактів, тобто люди, з яких складається група, мають ргу безпосередньо спілкуватися поміж собою, зустрічатися, бути ійомими тощо. Чисельність малих груп обмежена, вони можуть на­ковувати від двох осіб до кількох десятків чоловік. Це - здебільшого пісні, структуровані, органічні системи. Прикладами малих груп мо-П~ь служити, сім'ї, коло друзів, товаришів, шкільні класи або ака-(Мічні групи, бригади робітників, структурні підрозділи службовців, удові колективи. Закономірності побудови малих груп к. цікавий едмет дослідження, в сучасній соціології існує окрема галузь, яка й займається. .

Неформальні (первинні) групи - спільності, що самостійно вробляють правила поведінки; вони не мають формальних статутів, трукцій, які повинні регулювати зв'язки між членами групи, їх утво-ють товариші, друзі; двоє закоханих; колеги по роботі; люди, що ^іють спільне захоплення. Зв'язки в первинних групах мають емоцій-й характер, домінують взаємні симпатії (або антипатії); місце люди-визмачається не її посадою і офіційним статусом, а особистими ри-т, якостями, авторитетом. Формальні (вторинні) групи - спільності,

чітко окреслені стосунки поміж членами; їх функції, права, зв'язки визначені за допомогою законів, різних нормативних доку-•ггів, статутів, інструкцій, розпоряджень. Емоційні зв'язки відсу­неться в бік, бо вони заважають формальним стосункам типу Начальник - підлеглий". Людина в формальних групах оцінюється за |офіційними ознаками - посада, статус, роль, яку вона відіграє в |рмі, установі, підрозділі тощо.



! Якщо група виникає , щоб реалізувати якусь ціль, вона стає песпрямованою (цільовою). Цілі можуть бути комерційними, госпо-рськими, державними, політичними, просвітницькими, військовими ию. Цільові групи є органічними системами, добре структурованими, атними до розвитку. Вони обов'язково мають в своєму складі керівну підсистему. Навпаки, так звані великі історичні спільності - класи, етноси, професійні' групи, демографічні групи є нецільовими. Це неор­ганічні системи, вони існують і змінюються разом із суспільством, є невід'ємним атрибутом суспільства і не створюються так, як виникає банк, компанія чи військовий підрозділ, тобто довільно, з ініціативи конкретних людей. Неорганічні нецільові системи можуть народжувати системи іншого типу. Наприклад, класові і національні рухи, про­фесійні спільності в своєму розвитку призводять до виникнення політичних партій, організацій, спілок, які вже є цільовими системами.

Соціальна спільність утворює певне культурне середовище, в окремих випадках - специфічну субкультуру. Культурне середовище відіграє роль регулятора, сприяє розвитку тенденцій солідарності та колективної свідомості. Останнє сприяє самоіндифікації, тобто суб'єкт усвідомлює свою причетність до групи. Функції регуляторів переби­рають на себе цінності і норми. Наприклад, в різних країнах і в різні епохи у військових спільнотах вельми популярні були поняття "честь мундира", "кодекс офіцерської честі". Фактично - це система групових цінностей і норм, субкультура офіцерського середовища, що регулю­ють відносини між членами групи. Важливим фактором інтеграції гру­пи є солідарність членів, яка не в останню чергу досягається за раху­нок цінностей солідарності. Всесвітньо відомий девіз мушкетерів:

"Один за всіх і всі за одного" - яскравий приклад внутрігрупової солідарності, що обертається самостійною цінністю і нормою поведін­ки членів групи.

Важливою ознакою групи є виникнення спільної свідомості, по­чуття "Ми", поділ .світу на "Ми" і "Вони". Це притаманно і малим, і ве­ликим групам. Дихотомічна свідомість "Ми" - "Вони" відіграє як пози­тивну, так і при певних обставинах, негативну роль. Почуття єдності інтегрує спільність, перешкоджає розпаду, анархії. Дуже важливу роль, наприклад, воно відіграє під час національно-визвольних зма­гань. Без почуття "Ми" не може утворитися нація і зміцніти держа-ва.Але дихотомічна свідомість може сприяти поширенню конфліктів на етнічній, релігійній, класовій або іншій основі.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка