Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. Харків: Ун-т внутр справ. 1996 а 0с.,-, ї.;'



Сторінка1/16
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Друкується за рішенням редакційно-видавничої ради Університету внутрішніх справ від 25.06.1996 р.

Поз. 37 Видавничого плану Університету внутрішніх справ на 1996 рік

Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. - Харків:Ун-т внутр. справ. 1996^а^0с. ,-,"ї .;,.'..,, - . : .,^^..,..-,.

Рецензенти доктор соціологічних наук, професор Є.А. По-дольська і доктор соціологічних наук,- професор В. О. Соболєв

^Курс лекцій з соціології знайомить читача з основами соціологічна^ теорії, історією розвитку науки, містить аналіз соціальної структури сучасного українського суспільства.

Дл' -гудентів вищих учбових закладів, викладачів, наукових робітників, але мож іути цікавим широкому колу читачів.

Університе- внутрішніх справ, 1996 д'



ПЕРЕДМОВА

У першій половині 90-х років в житті в»вдої школи відбулася

'помітна подія - було започатковане викладання основ соціології в ву­зах різного профілю: від гуманітарних до технічних. Місце марк­систського суспільствознавства посіли дисципліни, що традиційно ви-гкладаються в університетах і коледжах світу. Соціологія, беззапереч-

, по, в цьойу колі відіграє провідну роль. Але викладачі й перші гене­рації студентів зіткнулися з гострою проблемою нестачі відповідної учбової літератури. Вона підштовхнула низку вчених- {^'педагогів України й Росії запропонувати авторські або колективні підручники та навчальні посібники, було зроблено декілька перекладів відомих західних видань, нарешті, побчили світ твори класиків соціології, що

, ніколи не друкувалися за часів СРСР. Але бібліотечні полички все ще напівпорожні, а попит на підручники, особливо, україномовні, не задо-волено. І причини цього становища не тільки фінансові й організаційні:

по-перше, для сучасної соціології вельми характерні різномаїття тео-ретичких підходів і методів побудови теорії, велика кількість галузей

| та напрямків; по-друге, більшість підручників побудована на ілюстра­тивному матеріалі з американського, радянського або російського життя, а для українських студентів нагальним є аналіз саме українського-суспільства.

Навчальний посібник, що пропонується читачам, присвячено висвітленню проблем загальної соціології, його зміст зорієнтований на так звану "соціологію порядку", структурно-функціональний підхід, що на думку автора, більш принадні для підготовки правознавців і право­охоронців. Лекції курсу зібрано у п'ять розділів. До кожної лекції до­даються гонтрольні запитання й відовідна література.

-.3- ' /



РОЗДІА 1. ВСТУП ДО СОЦІОЛОГІЇ

Слово "соціологів (від франц. зосіоіодіе) перекладається як "наука (знання) про суспільство". Наука з цією назвою є провідною соціально - гуманітарною дисципліною, що примножує свій авторитеті популярність у світі. Вона розкриває "таємниці" соціального устрою» механізмів, що забезпечують стабільність та розвиток суспільство» то формує науковий погляд на соціальне життя. Потреба у цьому існує надто-велика; "замовники" соціології - політики, управлінці, правоохо­ронці, бізнесмени, преса - усі, хто використовує соціальні знання, від-*'' порідну інформацію, оперує соціальними показниками. "Соціолог" стає і масовою популярною професією, що застосовується в державних; установах, війську, поліції, економіці, соціальній роботі з населенням тощо. Оволодіння основами соціологічних знань у всьому світі розгля­дається як обов'язковий елемент вищої освіти» підготовки фахівців? різного профілю. Але у нашій країні соціологія внаслідок монополії в вузах так званих марксистсько-ленінських дисциплін широко не викладалася і не популяризувалася. Ця недоречність вже виправлена, й українські студенти мають змогу знайомитися з досягненнями та проблемами світової соціології. .

В першому розділі курсу пропонується загальне знайомство з предметом соціології, її роллю у суспільстві, структурою дисципліни й І історією розвитку - від середини XIX сторіччя до сьогодення.

Лекція І. Соціологія як наукова дисципліна



1. Предмет соціології. Соціологія в системі гуманітарних дисциплін

/./. Об’єкт 'і предмет соціології. Об'єкт соціології є суспільство і його складові частини, елементи. Немає таких явищ, процесів у суспільстві, які під певним кутом зору не могли б розглядатися як об'єкт соціології. По відношенню до соціуму (спільність людей, в тому числі й суспільство в цілому) соціологія виступає їх універсальна дис­ципліна. Однак, соціологія - не єдина наука, що вивчає суспільство, особистість. Низка наукових дисциплін - історія» соціальна філософи соціальна психологія, політологія та ін. - вивчають, суспільство в тих чи інших його проявах і, отже, мають спільний об'єкт дослідження. Роз-ййіЕування наук здійснюється за допомогою виділення специфічного : вЙЙ^в^ кожної із дисциплін. У межах предмету створюється по-Й.:ЙІ6»иний апарат науки (система категорій), формулюються закони і за-Ї^ЙЙ^ відбивають взаємозв'язок явищ у тій або іншій і^ері. Наприклад, економіка оперує економічними категоріями, досліджує економічні закономірності, бо предмет дисципліни обмежений господарською сферою життя людей, економічними відносинами.

Спочатку (в XIX ст.) специфічний предмет соціології не виділявся, вина розглядалась як суспільствознавство, тобто наука про суспіль­ство в цілому. Першим із соціологів, хто зробив вдалу спробу здійсни­ти розмежування між соціологією й іншими суспільними науками, був французький соціолог Еміль Дюркгейм. Він вважав, що суспільне жит­тя породжує особливу соціальну субстанцію, яку не можна звести'ні до психічних, ні до природних (фізичних) яв.ищ, і яка є безпосередній предмет науки. В подальшому теза про соціальну субстанцію розвива­лася і доповнювалась. Але і в наші дні предмет соціології трактується не однозначно. Поняття соціального потребує уточнення.



1.2. Поняття соціального. "Соціальне" має кілька значень. По-перше, цей термін часто-густо використовується як синонім "суспільного", тобто в максимально широкому значенні цього слова. В такому випадку вичленити предмет соціології за допомогою даного терміна неможливо. По-друге, "соціальне" використовується для виз­начення однієї з основних суспільних сфер. Суспільство поділяється на чотири сфери: економіка, політика, соціальна сфера, духовне життя. Соціальна сфера охоплює специфічні форми діяльності лю­дей, пов'язані зі споживанням матеріальних та духовних благ, відтво­рення життя й робочої сили. Це - сфера побуту та сімейних стосунків, до неї відноситься так звана соціальна інфраструктура *,,охорона здо­ров'я, транспорт, торгівля, сфера послуг і т.п. "Соціальне" в значенні соціальної сфери - це вузьке поняття, яке не окреслює увесь предмет соціології. Соціологи, наприклад, успішно вивчають сфери вироб­ництва, бізнесу, маркетингу. Існують спеціальні галузі - "соціологія праці", "соціологія економіки", які до соціальної сфери прямого від­ношення не мають.

-5 -


І, нарешті, є ще одне суто наукове значення слова "соціальне" -особливий клас надорганічних явищ, пов'язаних із взаємодією людей, інтеграцією їх у спільності, функціонуванням упорядкованих структур. Людина не може жити одна, ізольовано. Історія Робінзона - це не що інше, як видумка письменника. Щоб вижити і продовжити свій рід, людина повинна взаємодіяти з подібними до себе, упорядкувати свої відносини з іншими індивідами, вступити в певну організацію, де є свої правила, принципи побудови. Так виникає нова реальність, якої немає в природі, рослинному світі, серед тварин.

"Соціальне", як упорядкування основ суспільного (колективного) життя, є предметом соціології. "Соціальне" не функціональне, а суб^ станціональне. Ось чому соціологія має універсальний характер, вона "займається" всіма аспектами і сферами людського життя, але з точки зору їх соціальних основ. Цим, зокрема, соціологія принципово відріз­няється від юридичних та економічних наук, які вивчають конкретні сторони суспільства і типи суспільних стосунків. Основні поняття со­ціології - "соціальні спільності", "соціальні інститути", "соціальні гру­пи", "соціальні організації" та інші - відображають універсальні основи життєдіяльності людини, незалежно від їх функціонального призна­чення. Так, соціолог вивчає загальні закономірності побудови соціаль­ної групи або соціальної організації, які однаково справедливі і для армійського полку, і футбольного клубу, і колективу заводу, і підрозділу міліції. Отже, соціологія існує тому, що життя людей у всіх його проявах (сучасних і минулих) має під собою універсальну со­ціальну базу. Вона і є предметом соціології.

Багато видів тварин і комах також живуть упорядкованим життям,, створюють своєрідні колективи. Проте, ми не відносимо їх життя до соціальних явищ, бо в основі людської організації, - по-перше, інте­лект (можливість мислити абстрактно, само розвиватися, планувати, прогнозувати, моделювати ситуації), по-друге, культура як сукупність норм і цінностей. Соціальна субстанція включає в себе людину - істо­ту, що мислить і у відповідності з цим діє, - упорядковані зв'язки і взаємодії між індивідами, культуру, тобто ми маємо справу з певною системою. Такі системи називаються соціокультурними. "Соціальне" виступає у формі соціокультурних систем різного масштабу, рівня, призначення. Отже, предмет соціології є соціокультурні системи. Соціологія - це наука, яка вивчає принципи побудови, організації соціальних систем, їх типи, види, закономірності розвитку і трансформації.

1.3. Соціологія та соціально-гуманітарні дисципліни. Соціоло-;ийшла із надр філософії. Це відбулося в середині XIX ст. і мало ,еякої міри скандальний характер. Родоначальник соціології й ав-терміна "соціологія" Огюст Конт проголосив "кінець філософії" як іфізики - абстрактної, нікому не потрібної науки. Соціологія, на ку Конта, повинна стати конкретною й позитивною наукою на зра-механіки чи біології. Але філософія, як відомо, не померла, і со­ціологія впродовж всієї своєї історії зберігала тісні зв'язки з філо­софськими течіями, філософські доктрини, напрями створюють світо­глядну основу соціологічних теорій. Позитивізм - це також філо-[софське явище, бо є певний погляд на природу, суспільство, науку, тобто світогляд.

і , Соціологія тісно пов'язана зі всіма соціально-гуманітарними дис­циплінами. По відношенню до більшості з них вона виступає як' мето-'.дологічна база, тобто як система більш загальних і абстрактних знань. Соціологія по відношенню до спеціальних соціальне- гуманітарних дисциплін посідає те ж місце, що загальна біологія по відношенню до анатомії, фізіології, морфології, систематики.

Протягом всього свого розвитку соціологія була тісно пов'язана з юридичними дисциплінами. Цей зв'язок вельми багатогранний: від ; теоретичного обгрунтування правотворчості до вивчення конкретних наслідків застосування тих або інших норм. У межах соціології сфор­мувалася окрема галузь - юридична соціологія. Інший напрямок соціо­логії - соціологія злочинності - перетворився на окрему наукову дис­ципліну, яка в Європі називається "кримінологія". Вона оперує низкою , категорій соціології, активно використовує методи дослідження, властиві соціології.

Соціологія - широко розгалужена дисципліна, що має багато "точок зіткнення" з іншими науками. Тут відбувається інтенсивний об-5 мін інформацією, знаннями, ідеями. Це стосується галузей соціології, які утворюють міжпредметні області з суміжними науками. Наприклад:

соціологія праці - наукова організація праці; соціологія права – теорія держави і права; соціологія політики - політологія; соціологія науки -наукознавство; соціологія злочинності - кримінологія.

Окремо необхідно сказати про соціальну психологію - науку, яка виникла на зламі соціології та психології і розвивалася зусиллями со­ціологів і психологів. В межах соціології розробляється універсальна методика збирання, обробки, аналізу соціальної інформації, прове­дення так званих конкретно-соціологічних досліджень. Ця методика використовується психологами і економістами, кримінологами і демо­графами, а також політологами. Використовуються і конкретні, дані, висновки одержані в результаті проведення соціологічних опитувань населення. В такій же мірі і соціологи застосовують дані, висновки суміжних наукових дисциплін. . .2. Функції соціології

Раніше вже мова йшла про важливу роль соціології в системі наукового знання і в суспільному житті. Це визначається функціями науки, тобто тим, що підвладне соціології, що за її допомогою може бути здійснено. Назвемо основні функції й розкриємо їх зміст. . , .^

2.1. Пізнавальна функція. Вона властива будь-якій науці. Кінце­вий "продукт" наукового пошуку - нові знання, відкриття законів і .за­кономірностей. До цього прагнуть соціологи в межах свого предмету. Але роль соціології особлива, бо вона безпосередньо вивчає суспіль­ство і його соціальні основи. Значення цих знань та висновків зростає, їх застосовують у сфері політики, управління, економіки, соціального розвитку. Популярними є емпіричні, прикладні соціологічні досліджен­ня, зорієнтовані на одержання конкретного результату та його прак­тичного використання.

2.2. Функція прогнозування. Соціологи, вивчаючи сучасне, со­ціальні закономірності, можуть зробити науковий прогноз на май­бутнє. Правда, глобальних прогнозів, що стосуються майбутнього людства, окремих країн і народів, соціологи не дають. Це - сфера так званої футурології, що не є суто науковою дисципліною. Соціологи роблять передбачення з окремих проблем, явищ, подій. Нариклад, ве­ликою популярністю користуються прогнози Овціологів відносно ре­зультатів виборів, референдумів, плебесцитів. Соціологи - не пророки і не астрологи. По-перше, вони виходять із наукового аналізу і виявлених тенденцій; по-друге,, свої 'передбачення - роблять не в категорич-||иїй формг, а у вигляді ймовірного прогнозу.

||і . 2.3. Управлінська функція. Безпосередньо, управлінням соціоло-||ги не займаються і адміністративно-управлінські функції не виконують. Г'Управління - це процес прийняття управлінських рішень, що базується на соціальній інформації. Обсяг, якість і характер інформації Визнача­ють ефективність управління і зміст прийнятих рішень. Проте соціаль­на інформація - це поле діяльності соціологів, їм під силу збирати, аналізувати соціальну інформацію й подавати її в органи управління, • окремим керівникам для Прийняття оптимальних рішень. Послугами соціологічних служб в цьому відношенні користуються в Україні Пре­зидент і Верховна Рада, а також інші органи державної влади; спожи­вачами соціологічної інформації є політичні партії і навіть комерційні структури - банки, страхові компанії, довірчі товариств, що працюють з населенням.



2.4. Інструментальна функція. В межах соціології розроблено комплекс методичних засобів для проведення конкретно-соціологічних досліджень. Він має універсальний характер через те, що може бути використаний спеціалістами будь-якого профілю, якщо виникає зав­дання, пов'язане зі збиранням, обробкою, аналізом соціальної інфор­мації. Методичні засоби становлять інструментарій конкретно-­соціологічних досліджень.

2.5. Соціоінженерна функція. Найперспективніша функція со­ціології, вона означає конструювання соціальних процесів, розробку соціальних технологій. Традиційні функції соціології пов'язані з реєстрацією соціальних явищ і процесів. Соціоінженерна функція якіс­но відрізняється від традиційних. Тут соціолог виступає як конструктор або архітектор соціуму. Це нееобхідно, наприклад, при проектуванні нових установ, організацій, для корегування управлінських структур, при розробці і здійсненні різноманітних соціальних програм. Так, про­грама "Зайнятість населення" або "Соціальна допомога малозабезпе­ченим" можуть здійснюватись різноманітними методами з різною ефективністю. Соціоінженерний підхід передбачає розробку надійної технології соціальної роботи з безробітними чи малозабезпеченими громадянами на основі соціологічних знань і аналізу соціальної ін­формації.

3. Специфіка законів і. категорій соціології 3.1. Соціальні закони і закономірності. Соціологія спрямована , на виявлення соціальних законів, властивих соціокультурним систе­мам. Будь-який закон, що формулюється в межах наукової дисци­пліни, відображає стійкі причинно-наслідкові зв'язки. Кожний'учень знає закони Ома і Архімеда - це фізичні закони. Соціологія оперує соціальними законами, які встановлюють необхідний зв'язок між со­ціальними явищами та процесами. Більшість фізичних законів мають динамічний характер (якщо присутній фактор А, то неминуче наступає подія Б). Це жорсткий, обов'язковий зв'язок явищ, який ні в якій мірі не залежить від свідомості або поведінки людей. Соціальні закони пе­реважно набувають іншої форми - так званих статистичних закономір­ностей. Вони діють як тенденції в соціокультурних системах, їх спра­ведливість підтверджується соціальною статистикою, вони правильні для певних спільностей людей, а не для кожної особи персонально. Наприклад, соціолог шляхом опитування великої кількості чоловіків і жінок встановив таку закономірність: зростання економічної самостій­ності жінок підвищує можливість розриву шлюбу. Чи значить це, що просування по службі, надбавка до зарплати, вдалий бізнес дружини автоматично приводить до розпаду конкретної сім'ї? Звичайно, ні. За­кономірність проявляється як тенденція і може бути виявлена на долях великої кількості сімейних пар. По відношенню до конкретної сім'ї ця закономірність може виступати як гіпотетичний прогноз, абстрактна ймовірність. До речі, такий прогноз (ймовірний) супроводжує будь-який шлюб. Статистика свідчить,, що на 100 шлюбів у великих містах припадає 50-70 розлучень. Динамічні соціальні закони також існують, вони відносяться до фундаментальних основ соціального устрою. Так, соціальна стратифікація, нерівність становища людей в соціальному просторі можуть розглядатися як загальносоціальний закон, бо соціо­логам не відомі такі періоди або типи суспільства, в яких. соціальний простір був організований по-іншому. Поряд з загальносоціальними можуть існувати специфічні закони, дія яких обмежена тим чи іншим типом соціокультурних систем.

3^2. Категорії соціології. Категорії (поняття) соціології відобра--ь ті явища, структури, процеси, які вивчаються в межах предмета і. Найбільш загальним і вихідним поняттям соціології є альне". Інтерпретація соціального через категорію соціокультур-Р системи відкриває можливість упорядкувати всю сукупність понять .(іології. Можна виділити основні типи соціокультурних систем і від-зідні поняття:"соціальна група", "соціальна спільність", "соціальний титут", "соціальна організація". Ці типи, деталізуються і конкрети­зуються у видах і підвидах соціокультурних систем. Так, до соціальних спільностей можна віднести класи, страти, етноси, нації, соціально-демографічні, територіальні, професійні та інші спільності. В свою чер­гу кожне з цих понять є родовим по відношенню до груп більш кон­кретних понять. Наприклад, класову структуру суспільства створюють вищий, середній і нижчий класи.

Самостійну групу понять соціології створюють категорії, пов'язані з внутрішньою будовою соціокультурних систем. До неї відносяться такі поняття як "соціальна дія", "соціальна взаємодія", "соціальні сто­сунки", "соціальне становище", "соціальна роль", "соціальний статус". І, нарешті, потрібно сказати про поняття, зв' язані з методикою і тех­нікою проведення конкретно-соціологічних досліджень: "опитування", "спостереження", "вибірка", "респондент", "анкета" та ін. Детально про кожне із згаданих понять мова буде йти у відповідних розділах курсу.



4. Структура соціології

Соціологія розвивається по багатьох напрямках; соціологічне знання має свою внутрішню структуру, в якій можна виділити три основні рівні: загальносоціологічні теорії, спеціальні соціологічні теорії, конкретні (емпіричні) соціологічні дослідження.



4.1. Загальносоціолоп'чні теорії. Це фундаментальні, теоретичні дослідження та ідеї, що спрямовані на вивчення й інтерпретацію со­ціальних основ суспільного життя. Об'єктом вивчення є суспільство в цілому й основні соціальні механізми. Загальносоціологічні теорії мають на меті сформулювати загальні закони і закономірності. Ем­піричні факти, соціальна статистика, дані прикладних досліджень тут використовуються як аргументи для доказу і підтвердження теоретич­них гіпотез. Єдиної загальносоціологічної теорії не існує. Пояснюється ця обставина складністю соціокультурних систем, яка багаторазово перевищує складність фізичних і-технічних систем.

В XX столітті широкої популярності серед соціологів набули теорія функціоналізму, теорія конфлікту, теорія обміну, символічний інтеракціоналізм, етнометодологія. Названі теорії пов'язані з філо­софськими поглядами і доктринами. В свою чергу вони лежать в основі теорій середнього рівня і емпіричних досліджень, тобто е мето­дологічною базою конкретних досліджень і напрямків в соціології. Теоретичний плюралізм, без сумніву, ускладнює соціологічне знання, вносить елементи невизначеності, дозволяє по-різному трактувати со­ціальні факти. Але разом з тим різноманіття теорій дозволяє соціо­логії саморозвиватися; в науці конкуренція напрямів - явище позитив­не.



Різноманітність теоретичних засобів надає соціології гнучкість, зокрема, соціологи відзначають, що теоретичні підходи мають різну ефективність в залежності від об'єкта і мети дослідження. Так, функ­ціональний підхід набуває високої ефективності при вивченні нормаль­но діючих соціальних механізмів і конструкцій, оптимізації соціальних процесів в умовах суспільної стабільності. Теорія конфлікту популярна як підхід для дослідження соціальних потрясінь, причин революцій, випадків розпаду соціальних інститутів, соціальних і національних про­тиріч і антагонізмів.

4.2. Спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня) розробляються як методологічна основа вивчення окремих сторін або сфер" суспільного життя. Об'єктом теорії середнього рівня є, по-перше, елементи соціокультурних систем (наприклад, теорія соціальних ро­лей); по-друге, окремі типи і види соціокультурних систем - сім'я, шлюб, соціальні організації, соціальні інститути, нації, трудові колекти­ви тощо. Бурхливий розвиток цих теорій спричинився до створення галузевої структури соціології. В наші дні нараховується понад сто на­прямів соціології; найважливішими і добре відомими галузями є соціо­логія політики, соціологія праці, соціологія права, соціологія організа- . цій, соціологія освіти, соціологія злочинності, соціологія науки, соціо­логія сім'ї, етносоціологія. Без розробки теорій середнього рівня не­можливе проведення емпіричних досліджень з конкретних актуальних проблем. Так, неможливо упорядкувати систему управління під-^іЙВисмства або райвідділу міліції без знання основ соціології ор-"'йіізації та теорії соціального управління.

| ^3. Конкретні соціологічні, дослідження (КСД). В переважній Іййшості випадків безпосереднім об'єктом емпіричних досліджень є Юдина, соціальні групи, як носії первинної соціальної інформації. айвідомішою і популярною формою конкретно-соціологічного до-підження є анкетне опитування. Більшість таких робіт має приклад­ний характер, тобто одержані результати знаходять практичне засто-'Ісування. Замовниками емпіричних досліджень можуть бути державні 'установи, комерційні структури, політичні партії. КСД спираються на спеціальну методологію і методику - сукупність правил і прийомів, які роблять одержані дані достовірними, а висновки - суто науковими. Теорія і методика конкретно-соціологічних досліджень -"це самостійна галузь соціології, яка швидко розвивалася у XX столітті з використан­ням математичних засобів і можливостей електронно-обчислювальної техніки. Емпіричні дослідження проводяться не тільки для розв'язання прикладних завдань, але й з метою розвитку теоретичної соціології. Правда, такі роботи здійснюються з ініціативи самих вчених і фінан­суються університетами або іншими науковими установами.

Контрольні запитування І завдання для самопідготовки

1. Порівняйте предмети соціології й історії, соціології й економіки, соціології й права, соціолог!)' й психології.

2. Чому соціологія вважається однією з провідних соціально-гуманітарних дис­циплін? ,

3. В чому полягає специфіка соціальних закономірностей?

4. Як трактується категорія соціального в соціології?

5. Дайте визначення соціології як наукової дисципліни.

Література

1. Дюркгейм 3. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. Пер. с фр. -М.. 1995.

2. Знанвцкий Ф. Метод \социологии / /Социальнше й гуманитарньїе науки. РЖ 'Социология", 1994, N 4.

3. Основні социологии. Курс лекций/Отв.ред. А-Г.Зфендиев. - М., 1993, с.5-35.

4. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. - М., 1993, с. 14-39.

5. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Обіцество. Пер. с англ. - М., 1992, с.27-41. 156-175.

6. Социологический справочник /Под ред. В.И.Воловича - К., 1990, с.95-96 104-108. .

7. Социология /Г.В.Осипов й др. - М.; 1990, с.3-48.

8. Спенсер Г. Изучение социологии//Философская ,и социологическая мьісль 1992. N 1.

9. Якуба Е.А. Социология. - Харьков. 1995, с.6-21.
Лекція 2. Історія соціології

Соціологія - це наука, що швидко прогресує, її поступ принципо­во відрізняється від розвитку точних або технічних наук: соціологія одночасно вдосконалюється за кількома напрямками, які конкурують поміж собою і за якими стоять різні наукові школи, оригінальні теоре­тики. Таким чином, знайомство з історією соціології, її сучасними на­прямками є невід'ємною частиною курсу.

Соціальні ідеї продукувалися з давніх-давен: і античні філософи (пригадаємо платонівську "Державу"), і теологи середньовіччя, .і уто­пісти нового часу (Т.Мор, Т.Кампанелла), і блискуче сузір'я євро­пейських філософів та просвітителів ХУ-ХУІІІ сторіччя часто-густо тор­калися'проблем соціального та політичного устрою. Але соціологія ЯК окрема галузь знання нараховує близько півтора сторіччя. Попередні розвідки можна охопити терміном "протосоціологія". Це - умов'на су--купність накопичених знань, ідей, теорій від давніх часів до середини XIX сторіччя. Історію сучасної соціології поділяють на два періоди. Перший - пов'язаний з творчістю родоначальників, класиків соціології, які визначили предмет науки і головні напрямки її розвитку. Він охо­плює другу половину XIX сторіччя та початок XX. Від 20-х років XX сторіччя формуються сучасні теорії та напрямки соціології.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка