Розглянуто та схвалено Затверджено



Скачати 377.28 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір377.28 Kb.
  1   2   3   4

Розглянуто та схвалено Затверджено


на засіданні циклової комісії заст.директора з НВР

___________В.О.Соколик ___________Л.М.Павлів


Відкритий уроку


з предмету: Ремонт машин
Урок № ______________

Тема _Ремонт системи живлення карбюраторного двигуна внутрішнього згорання__________________________________________________________

Мета :

Навчальна: Ознайомити технологічним процесом ремонту системи живлення та її приладів.



Розвивальна: розвивати логічне мислення в учнів, та практичні навики.

Виховна: Виховувати в учнів любов до предмету та обраної професії.

Тип уроку: Комбінований _________________________

Міжпредметні зв′язки: Будова автомобіля, експлуатація, матеріалознавство.

Забезпечення уроку: технічна література, плакати, макети автомобілів.

ХІД УРОКУ


І. Організаційний момент.

  1. Розмова викладача з черговим учнем.

  2. Перевірка готовності до уроку.

  3. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.



  1. Для чого призначена система мащення?

  2. З чого складається система мащення, та які є види?

  3. Які основні несправності оливного насоса?

  4. На основі чого можуть виникати несправності при зниженні тиску оливи?

  5. Які основі несправності можуть виникати при підвищеному тиску оливи?

  6. Як провести заміну відпрацьованої оливи?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

План уроку



  1. Параметри і режими діагностування.

  2. Проведення дефектування.

  3. Ремонт та способи відновлення.

  4. Техніка безпеки та охорона праці.

ІV. Мотивація та активізація навчальної діяльності учнів

Потреба вміти діагностувати прилади системи живлення карбюраторного двигуна, проведення дефектування деталей , ремонт приладів та способи їх відновлення.
V. Вивчення нової теми.

Слово вчителя.



  1. Параметри і режими діагностування.

  1. Для чого призначене діагностування ;

  2. Як за часом проведення діагностування поділяють;

  3. Які бувають засоби діагностування;

Для спрощення й прискорення процесу контролю та регулювання бензиновихдвигунів пропонується використовувати прилади газового аналізу відпрацьованих газів ( ВГ ) – газоаналізатори як найбільші переносні прилади , що випускаються серійно й дають змогу проводити діагностування двигунів безпосередньо на машинах.

У ВГ бензинових двигунів основними токсичними компонентами є оксид вуглицю ( СО ), азоту ( NO ) і вуглеводні ( С Н ). Вміст ОС у ВГ зеежить переважно від складу робочої суміші , при якій працює двигун на даному режимі. Асклад робочої суміші, визначає потужність , економічні та екологічні показники роботи двигуна. Тому необхідний контроль робочої суміші за допомогою реєстрації процентного вмісту СО у СГ на режимах холостого ходу, час роботи на якому в двигуні підйомно-транспортних машин становить 50% усього часу роботи в в експлуатації й на якому витрачається близько 25%об”єму споживаного палива.

Для діагностування вибрано характерні параметри функціонування основних систем і елементі карбюратора в режимі холостого ходу, а саме: мінімальну частоту обертання колінчастого - для оцінки роботздатності й проведення регулювання системи холостого карбюратора;

Підвищену частоту обертання колінчастого вала (0,8 номінальної) – для оцінки роботоздатності головної дозуючої системи та інших елементів карбюратора;


  1. Проведення дефектування.




  1. Що таке дефектація;

  2. Які основні задачі дефектування;

Дефектацію деталей проводять проводять шляхом їх зовнішнього огляду, та з допомогою спеціального інструменту.

Результати дефектування і сортування одержують шляхом маркірування деталей фарбою.

Зеленою фарбрю – відмічають придатні деталі;

Червоною – непридатні;

Жовтою – що потребують відновленню.

До числа найбільш поширених дефектів деталей відносять:


  • зміна розмірів і геометричних форм робочих поверхонь;

  • порушення точності взаємного розташування робочих поверхоньна деталі;

  • механічні пошкодження ;

  • корозійні пошкодження;

  • зміна фізико-механічних властивостей матеріалудеталей;



  1. Ремонт та способи відновлення.




  1. Для чого призначена система живлення;

  2. Які основні неспраності виникають;

  3. Які є види ремонтів;


Основні дефекти паливного бака: пробоїни або наскрізні корозії стінок, порушення з”єднання зварного шва в місцях зварк заливної горловини, порушеня зєднань перегородок із стінкою, порушення герметичності в місцях зварки і пайки, пошкодження різьб. При загальній площі пробоїн і наскрізних корозійних руйнувань більше 600 см² бак бракують. При меншій площі пошкоджений бак ремонтують за допомогою встановлення латок з наступним їх припаюванням або припаюванням високотемпературним припоєм. У випадку ремонту баків за допомогою зварювання їх обовязково випарюють протягом 3 год. до повного усунення випарювань топлива. Незначні вмятини на стінках бака усувають за допомогою правок. Для цього до центру вмятини приварюють стальний пруток , на іншому кінці якого є кільце. Через кільце пропускають важіль і з його допомогою виправляють вмятину потім прут вирізають а місце зварки зачищають. При значних вмятинах на протилежній стінці бака навприти вмятини вирізають прямокутне вікно з трьох сторін, і вирізану частину відгина.ть так щоб забезпечити доступ інструментів до дефекту. Потім в утворене вікно уводять опраку за допомогою молотка випрмляють вмятину, після чого метал відгинають на місце і з трьох сторін заварюють.

На порушення зєднань перегородок зі стінками усувають шляхом зварювання. Невеликі тріщини , а також порушення герметичності усувають зза допомогою паяння низькотемпературними припоями. Значні тріщини усувають високотемпературним припоєм , а вдеяких випадках з використанням латок . Після ремонту баки випробовують на герметичність.



Осні дефети трубопроводів:

Вмяти на стінках , тріщини, переломи, або перетирання, пошкодження розвальцьованих кінців трубок в місці знаходження ніпеля. Пред ремонтом трубопроводи промивають гарячим розчином каустичної соди та продувають повітрям. Вмятини на трубопроводах усувають правкою ( прогон кульки ). При наявності тріщин або переломів , а також перетирання трубок дефектні місця вирізають, а потім паливопроводи низького тиску зєднують за допомогою зєднувальних трубок, а високого тиску – зварюванням встик.

Пошкоджені розвальцьовані закінчення трубопроводів розвальцьовують за допомогою сепіального приспосіблення. Після ремонту трубопроводи перевіряють на герметичність, а трубопроводи високого тиску на пропускну спроможність. Відхилення величин пропускної спроможності трубопроводів, що встановлюються на один двигун не повинна перевищувати 10%.

Дефекти корпусу паливного насоса та способи їх усунення: зпрацювання отвору під валик ручного приводу до діаметру більше 12-15 мм усувають установкою ДРД з наступним розвертанням до діаметру 12

мм; Зпрацювання отвору під вісь коромисла на діаметр дільше 6,05 мм встановлюють також встановленням ДРД з наступним розверчуванням до діаметра 6 мм.

Такі дефекти головки як надломи, тріщини, зпрацювання отвору, під обойми клапанів до діаметру більше 4,55 мм, є вибракувальною ознакою. Задирки , риски , раковини, сліди корозії на робочи поверхнях під клапани і поверхнях прилягання кришки демпфера та корпуса паливного насоса усувають шляхом шліфування до усунення дефекта. Дефекти кришки демпфера усувають таким самим чином.

Такі дефекти коромисла як надломи та тріщини , є признаками вибракування. Прогинання коромисла усувають за допомогою його правки в холодному стані. Спрацювання отворів під вісь усувають встановленням ДРД з наступним розверчуванням до діаметра 6 мм. Місцеве зношення поверхні під штангу штовхача усувають оброблянням до зникнення просвіту між ними.

Після збирання паливний насос повинен бути випробуваний на стенді з механічним приводом і забезпечувати при цьому :

- подачу палива небільше ніж через 10 с. після увімкнення привода при частоті обертання 45… 50 мін кулачкового вала ( перед випробовуванням порожнина над діафрагмою і клапани повинні бути сухими);

-продуктивність не менше як 180 л/год при частоті обертання кулачкового валу 1300…1400 мін ;

иск, що утворює насос на виході при закритому нагнітальному патрубку, повинна бути не більше яе 225 мм рт. ст. при частоті обертання кулачкового валу 1300…1400 мін ; падіння тиску впродовж 10 с при включеному приводі не допускається, як і підтікання палива в місцях з”єднань.

Випробування паивного насоса проводиться з використанням бензину при висоті всмоктування 0.³ м та подачі бензину на цю висоту трубопроводом з внутрішнім діаметром 6 мм.


Технка безпеки, охорона праці та безпеки життєдіяльності при виконанні робіт з діагностики, дефектації, розбирання, складання та регулювання обладнання паливної системи:


  1. У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з під палива та мастильних матеріалів, а також емкості наповнені ПММ.

  2. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару.

  3. Технічне обслуговування й ремонт приладів живлення, знятих з автомобіля, виконують у цеху (на дільниці). Біля ванни для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбирання-складання, перевірки й регулювання приладів, а також біля токарного верстата мають бути вентеляційні відсмоктування.

  4. Роботи, пов”язані із зачищанням деталей перед паянням та лудженням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і зварюванням слід відкрити пробки.

  5. Паяльні та зварювальні роботи приладів та обладнання системи живлення проводяться в спеціалізованих приміщеннях з системою примусової вентиляції.

  6. Займання теба гасити за допомогою піску, вогнегасників або розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

  7. Будь які роботи необхідно проводити в спецодязі, а після їх виконання ретельно вимити руки та відкриті ділянки тіла.

Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслщок чого він приготовляе занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвивае повної потужності, перевитрачае бензин і викидае з вдпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором — робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор — у разі перезбіднення сумші, в глушник — у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій сумші е також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення сумші відпрацьовані гази набувають темного кольору.

Поширена причина несправності карбюратора — встановлення жиклерів невідповдної пропускної спроможності.

Причини перезбагачення суміші:

1. високий рівень палива в поплавцевій камері;

2. викручування й випадання жиклерів;

3. засмолення повтряних жиклерів;

4. негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

5. неповне відкривання повпряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

1. зменшення подачі бензину;

2. підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

3. мала подача бензину в карбюратор;

4. пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапаінв;

5. нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

6. низький рівень бензину в поплавцевій камері;

7. заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

8.засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення сумші спричинюе прискорене спрацьовування цилндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищения повтря повтряним фільтром.

Поглиблене діагностування карбюратора здійснюють на безмоторній установці НИИАТ-489М, яка дае змогу перевірити, чи забезпечуеє він потрібний склад суміші. Переврити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту вдкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профшактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Переві-рити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по­плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.



Обслуговування повітряного фільтра полягае в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й поставити на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).

Із поливного філтра грубої очистки слід періодично зливати відстій бруду і води та промивати фшьтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуваниям стисненим повітрям. Розбирати фільтрунальний елемент не рекомонлусться.

Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонко очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтрувальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду и осадів, фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.

Розбирати карбюратора слід обережно, щоб не пошкодити про­кладки і деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітпря або у витяжній шафі. Промивши жиклери і канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно протерти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голаці поплавцевої камери карбюратора є ушчільнювальна шайба, то не рекомендуемся знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера і вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою 4 (рис.1, б). Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бен­зину над площиною розняття верхньоїї та середньоїї частим карбюра­тора має становити 18...19 мм.

У раз!і потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора.





VІ. Закріплення матеріалу та підведення підсумків.



  1. Параметри й засоби діагностування бензинових двигунів?

  2. Вчому полягає процес дефектування?

  3. Які є види ремонтів?

  4. Які основні несправності карбюратора та інших елементів системи?

  5. Яких правил повинні дотримуватись при ремонті системи живлення карбюраторного двигуна?

VІІ. Домашнє завдання


В.Ф.Кисликов Будова й експлуатація автомобілів.ст.87 п2.7;п 2.11 ст162.
VІІІ. Оцінювання знань та відповідей учнів_____________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Викладач ______________________________________________________________

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка