Российская федерация "Theta SystemS", usa. Illinois друга міжнародна науково-практична конференція



Сторінка3/17
Дата конвертації04.12.2016
Розмір2.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Program committee-secretaries


Barna Nataliya Vitalievna dean of philology and journalism faculty ("Ukraine" University)

Korobko Gennady Vasilievitch Ph.D in Physics and Mathematics, docent of higher mathematics department (MMA)

Sections



Section 1. Modern problems of open education

Scientific Supervisor Doctor of Technical Science, professor, Talanchouk Peter Mykhailovitch (Ukraine)
Section 2. Problems of open social systems.

Scientific Supervisor Doctor in Philosophy, professor Kniazev Vladimir Nikolaevitch (Ukraine)
Section 3. Economy of Transitional periods

Scientific Supervisor Doctor in Economy Science, professor Nikolenko Yury Vasilievitch (Ukraine)
Section 4. Regions as open systems

Scientific Supervisor Doctor in Geography Science, professor, Riansky Felix Nikolaevitch

(Russian Federation)



Section 5. Culturelogical processes

Scientific Supervisors docent Barna Nataly Vitalievna,

PhD in art, docent Faddeeva Ekateryna

(Ukraine)

Section 6. Mathematical problems of modelling open systems

Scientific Supervisors Doctor in Physics and Mathematics,professor Doubko Valery Alexeevitch

(Ukraine),

PhD in Physics and Mathematics Steve Halitsky (USA)

Section7. Information protection of econometry data and fractal arithmetic.

Scientific Supervisors Doctor in Physics and Mathematics, professor Veliky Anatoly Рavlovitch,

Doctor in Physics and Mathematics, professor Tourbyn Anatoly Fedorovitch,

Doctor in Physics and Mathematics, professor Pratsievity Nikolay Ivanovitch,

(Ukraine)

Conference participants’ works were placed on ("Ukraine" University) Web-site :www.vmurol.com.ua Site Administrator Svyatogor Yu. Yu. ; Site manager Schevtchenko E. I.

The information about the content of Conference participants’ reports and report names was layed out on AMU site www.amu. kiev.ua Site administrator – system manager Mishin V.L.

The information about the Conference was layed out on Birobidzhan DIP site (Russian Federation) www.bgpi.jar.ru.

Ensuring site discussion work and English language support was by "Theta-systems" corporation.

Discussion site administrator and manager ( www.theta-systems.org) — Andrew Halitsky.

English language support of the Confernce was provided by: PhD G. Korobko ,

PhD S. Shestakov, PhD Steeve. Halitsky .
The Second Conference participants’ works are published in two volume.

Volume I (Sections 1-4)

Volume II (Sections 5--7)

Collected articles of the First and the Second Conferences are placed on the Web-site :www.vmurol.com.ua
The third conference holding is being planned on April 2005


Секція 1
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ
Керівник секції: Таланчук Петро Михайлович
Таланчук П.М.

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ПОМНОЖЕНИЙ НА ПАТРІОТИЗМ, – ОСНОВА ТВОРЕННЯ ПОТУЖНИХ ДЕРЖАВ
Слова “професіонал, професіоналізм” походять від латинського “професія”, що означає – заняття. Отже, професія – це рід трудової діяльності, що вимагає певних знань, умінь, навичок. А особу, яка зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності або виконує певні функції на цьому занятті, називають спеціалістом, професіо­налом.

Саме професія, професіоналізм, як відомо, зробили з істоти "гомо сапієнс", тобто "людину розумну". Саме професіоналізм і ставить людину, як істоту, на найвищий щабель цінностей у матеріальному світі. Саме професіоналізм, якщо він спрямований на творення, а не руйнацію, підносить духовний світ людини. І саме професіоналізм робить людей серед собі подібних – відомими, видатними, знаними, визначними, геніальними.

Ще Арістотель сказав, що краще досконало зробити невелику частину роботи, ніж зробити погано в десять разів більше. Ця, без сумніву, правильна думка стосується виконання якогось обсягу тієї чи іншої роботи. Що ж до професіоналізму, то його межі значно ши­рші. Нерідко опанування професією потребує від людини знань, умінь і навичок, почерпнутих з інших сфер діяльності. Та самі вони не приходять одразу. На оволодіння ними потрібні місяці, а то й роки сумлінної праці.

Глобальні зміни, що відбулись в Україні за роки незалежності, висувають на перший план якість освіти. Відомо, що серед освітньої спільноти Європи та й світу високо поціновується фундаментальна підготовка фахівців в Україні. Але для високопрофесійного освоєння фаху цього замало, особливо нині, в нових економічних умовах. От­же, більший ухил має бути зроблений на практичне застосування на­бутих знань. Цю проблему треба вирішувати у тісній співпраці з ро­ботодавцями, які мають бути зацікавленими у наданні всіх умов для проходження практики студентами. Поки що ці питання вирішуються далеко недостатньо: частково через незадовільне функціонування об'єктів промисловості, а частково й через незацікавленість у цьому процесі роботодавців.

Більше того, якість освітньої підготовки має бути адекватною суспільним потребам. Бо сучасні фахівці, аби бути конкуренто­спроможними, мають володіти не тільки знаннями, а й новітніми тех­нологіями. Тому зараз у навчальний процес активно впроваджуються інноваційні технології, здійснюються інформатизація та комп'ю-теризація, запроваджуються нові стандарти освіти, відбувається пе­рехід до абсолютно нових методик навчання.

Суттєво розширюється підготовка фахівців, здатних працювати у ринкових умовах, організувати власну справу. У нашому університеті в цьому напрямку вже діє дев'ять підрозділів. Це – юридична клініка, бюро перекладу, редакція студентської газети, видавничо-полі­графічний центр "Бліц-друк", інформаційно-аналітичний центр "Інтер-бізнес", творчі майстерні студентів-дизайнерів, творче об'єднання "Папірус", навчально-наукова лабораторія "Олімпія", творча група "Менеджер". На стадії підготовки інші підрозділи. Одні з них носять чисто практичний характер, інші – з елементами наукових дослід­жень.

Набуті сьогодні знання чи навички завтра можуть виявитися недостатніми. Вчитися протягом усього життя – це не данина моді, а нагальна потреба кожної людини, якщо вона хоче і надалі мати статус професіонала у своїй справі.

Сьогодні, скажімо, велике значення має вміння людини адапту­ватися, перебудовуватися, бути мобільною. Тобто, підвищення квалі­фікації, уміння, так би мовити, "ловити на льоту" подих змін, все но­ве і корисне для вашої роботи, з кожним роком набуватиме все біль­шого значення. Адже нині, у зв'язку з тим, що на ринок прийшов ро­ботодавець, в тому числі і приватний, людину вже не будуть брати "на посаду", як це було за часів так званої планової економіки, а бра­тимуть того, хто вміє на високому професійному рівні робити свою справу. Бо, як сказав давньоримський драматург Теренцій, "коли двоє роблять одне і те, виходить не одне і те ж...".

Друге крило, патріотизм, що походить від грецького "патрі­от", тобто земляк, співвітчизник. Патріотизм, каже словник, означає любов до Батьківщини, свого народу, відповідальність за до­лю Вітчизни, служіння її інтересам.

Може, комусь видатись дивним, що, говорячи про професіона­лізм, я хочу наголосити на патріотизмові тих, хто працює. Та це вида­ється так лише на перший погляд. Бо, якщо окинути зором і замисли­тися над історією людства, то стане зрозумілим: все, що в ній відбу­валося, незалежно від того, були це печальні чи радісні, гіркі чи тріумфальні сторінки, робилося в ім'я Батьківщини. Бо немає такого народу, якому б була байдужою його власна територія, як немає і людини (маю на увазі нормально розвиненої), якій би була байдужою земля, де вона народилася, де вона живе і працює.

Та патріотизм не лише поняття територіальне, а й психологічне, морально-етичне. Тож, на мою думку, це – почуття скоріше "нажив­не", ніж природне, оскільки набувається через виховання, або, як бу­ло впевнене (і справедливо) керівництво колишніх радянських часів, через пропаганду та агітацію. А в наш час через необмежені можли­вості реклами, яка, на превеликий жаль, знову ж таки з мовчазної зго­ди нинішніх керівників, поки що, в основному, спрямована не тільки на руйнацію фізичну (тютюн, алкоголь), а й на руйнацію духовну (про що йшлося вище).

Водночас, через різні об'єктивні та суб'єктивні обставини чи причини, почуття патріотизму, як і всяке почуття, має здатність бути і більш, і менш вираженим, може набувати, навіть, рис гіпернегативних, а може, навпаки, перейти в стадію атрофовану. І те, й інше вже називати патріотизмом не варто. Бо і в першому, і в другому випадку, відкидаючи систему людських цінностей, такі почуття і називаються інакше – фашизм чи сталінізм, снобізм чи бездуховність.

Але тут ми говоримо про патріотизм у найвищому розумінні цього слова, який має супроводжувати професіоналізм. Без почуття здорового патріотизму будь-яка справа може перетворитися на реме­сло. Це в кращому випадку. У гіршому – привести до байдужості, яка часом межує з психічно нездоровим сприйняттям дійсності і себе в ній. Бо хіба можна пояснити психіку підлітків, які розмальовують, обписують стіни будинків, ліфтів, ламають паркани, дерева, псують телефонні будки і апарати, витоптують квіти? Власне, поводяться, м'яко кажучи, як недорозвинені. Або – дорослих людей, які задля миттєвої зручності чи задоволення власних, часом низьких потреб, поводяться на природі як печерні дикуни, залишаючи купи сміття, підпалені і знищені дерева... Що це – хвороба чи вияв антипатріотизму? Тому й не дивно, що таке ставлення щодо речей чи, на­віть, живих істот – домашніх тварин, з часом переростає в оту бай­дужість, а то й злочинну діяльність.

Це якщо говорити на рівні окремих осіб. А якщо на це подивити­ся в загальнодержавному масштабі, то наслідки такої байдужості на­бувають меж трагедії. Яскравий тому приклад – Чорнобильська ка­тастрофа. Вона значною мірою не стала б можливою, коли б проце­сами управляли не просто професіонали, а професіонали-патріоти своєї землі, своєї Батьківщини. Чомусь вважається, що любити мож­на дітей, батьків, родичів, знайомих. А між тим це далеко не так. Ще Ціцерон говорив, що уявлення про любов єднаються в одному слові – Вітчизна. А саме почуття патріотизму доводиться не словом, а ділом.

Патріот ніколи не зробить чогось такого, що стало б на заваді, а тим більше зашкодило всьому суспільству. Більше того, патріот ніко­ли задля свого особистого збагачення не вивезе за кордон цінні речі, які належать історії його народу, не переправлятиме незаконно про­дукцію, створену руками його співвітчизників. Постає цілком зако­номірне запитання – чи патріотична ми нація?

Патріотична. Але це почуття давалось нам через великі фізичні і душевні страждання, оскільки почало винищуватись ще раніше від на­ціональної свідомості, починаючи з часів, коли Петро І оголосив підступну і жорстоку війну Запорізькій Січі, Катерина II продовжила, а весь наступний царат довершив. І все ж, наперекір цьому цілеспрямованому нищенню, Україна завжди мала патріотів своєї землі, якими пишалась і буде пишатися. Бо хіба не патріотами були переважна більшість україн­ського козацтва, починаючи з простих козаків і кінчаючи отаманами і гетьманами. Ця – унікальна сторінка в історії нашого народу до цього часу є об'єктом вивчення істориками, етнографами багатьох країн світу. Бо хіба не патріотом був видатний вчений минулого століття Хведір Вовк (про нього я скажу далі), який, маючи такі великі перспек­тиви за кордоном, на запрошення УНР повернувся на Батьківщину, наї­вно думаючи, що Україна стала самостійною державою. Бо хіба не пат­ріотом був Степан Рудницький, який, уже написавши свої "крамольні" твори за кордоном, маючи пошану і повагу в далекій Америці, напевно ж знаючи, що діється в Україні, повернувся до тодішньої її столиці Ха­ркова і пропрацював на благо своєї Батьківщини лише трохи більше шести років. У 1933 він уже був арештований, позбавлений всіх науко­вих звань і відправлений спочатку в спецтабір "Свірлаг", потім – "Біломор-Балтійський", а потім в Соловки, де і розстріляний у 1937 році. І таких імен можна назвати десятки, сотні, серед яких були і видатні по­літики, і економісти, і артисти, і письменники...

Щастя в тому, вірніше сила, а отже і якість такого виховання в тому, що український патріотизм виростатиме не з голої землі, а на грунті міцного націоналізму. Кажу "міцного", бо, навіть, той факт, що вільна, само­стійна Україна жила і творила в екзилі – за кордоном – в США, Ка­наді, Німеччині, що українська діаспора багатьох країн світу не тіль­ки зберігала мову, а й традиції свого народу, уже – явище унікальне. І цей процес був би ще активнішим, якби не наша психологія оборон­ця, а часом, ніде правди діти, і рабська, яка теж свого часу накопичу­валась століттями і десятиліттями.

Наведу приклад уже часів нинішньої незалежної Украї­ни, де, на мою думку, виявився професійний патріотизм наших спів­вітчизників. Власне, це були перемоги дипломатичного характеру, але вони можуть свідчити, що патріотизм у професіональній сфері у нас таки відроджується.

Про ліквідацію через Раду Безпеки ООН провокаційної постанови Росії статусу "російського" Севастополя я вже говорив. Ще одна помітна перемога – обрання Геннадія Удовенка, колишнього міністра закор­донних справ, Президентом Генеральної Асамблеї ООН. Такий шанс, за висловом пана Тарасюка, випадає раз на півстоліття. Або здобуття Укра­їною статусу непостійного члена Ради Безпеки ООН. Тоді українська дипломатія виграла непросте змагання із Словаччиною. І це ще більш вселяє надію на позитивні зміни в нашому суспільстві, якщо взяти до уваги той факт, що Україну і українських професіоналів, як правило, ні­куди не допускали на рівні міждержавних стосунків. Тож, українська дипломатія теж починала свій нелегкий шлях практично з нуля.

Хочу наголосити ще й на такому аспекті патріотичного професі­оналізму. Країна ніколи не досягне скільки-небудь значних успіхів у будь-якій сфері діяльності, коли виконуватимуть в ній роботу хай і професіонали, але люди, яким байдужа національна, а отже і патріо­тична спрямованість справи.

І, як приклад, хочу навести розвиток індійського кінематографа. Всім відомо, що Індія тривалий час була колонією Великобританії, що вона практично англомовна, принаймні, у сфері бізнесу. Але для всього світу феноменом було і лишається індійське кіно. Воно, без сумніву, стало тим щитом, який не пустив колонізаторів і тих, хто їм підтакував, далі індійського серця. Навіть, модернізуючись відповід­но до часу, воно залишилося глибоко національним, сповненим лю­бові до рідної землі, до національних традицій і звичаїв. Індійське кі­но не можна сплутати ні з яким. Можна переплутати німецьке з фран­цузьким, англійське з американським. Індійське кіно належить тільки Індії і водночас має великий успіх серед багатомільйонних глядачів світової спільноти. І ця любов справжня, бо оцінена душевним сприйняттям, а не купленими "ніками" чи "оскарами".

Прикладів державного професійного патріотизму можна навести чимало. Варто лише згадати диво економічного злету Японії, Німеччини, Китаю і багатьох інших країн світу, де професіоналізм, помножений на патріотизм, дав разючі результати, в першу чергу, в економічному розквіті.

Відданість національній держа —- Батьківщині – понад усе. Саме цей принцип не в останню чергу сприяв створенню потужних держав…

Блинов Л.В., Блинова Л.Н., Григорьева О.Б.



АКСИОЛОГИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ЛИЧНОСТНОГО САМООПРЕДЕЛЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ СИНЕРГЕТИЧЕСКОГО ПОДХОДА
Профессионально-личностное самоопределение как важная составляющая часть процесса освоения индивидом социальной роли посредством его последовательного приобщения и включения в определенную референтную группу представляется как процесс и результат, который может быть выражен программным определением И. Пригожина «порядок из хаоса»[3].

Для профессионального самоопределения типично поведение некоторого класса нелинейных диссипативных динамических систем малой размерности, характеризующихся взаимодействием между непредсказуемостью (хаосом) и надежностью (порядком). В таких системах возникающий хаос в силу нелинейности характера протекающих процессов проявляется двояко.

Через чувствительную зависимость управляющего фактора, вследствие которой возникают неустойчивости, бифуркации, нарушение внутреннего равновесия и множество сценариев при переходе за некоторую точку потери устойчивости.

Через аффективную зависимость от начальных уровней, приводящую к локальному (равномерному или неравномерному – фактральному) разбеганию соседних траекторий или к хаотическому поведению.

В качестве компенсаторных механизмов, смягчающих непредсказуемость и устанавливающих некоторый порядок в профессиональном самоопределении, выступают следующие факторы:

резкое уменьшение степеней свободы (внутриличностный и/или внеличностный план) в точках бифуркации и возникновение доминантных «параметров порядка». В свою очередь эти параметры порядка могут вступать в нелинейные взаимодействия, порождая диссипативный хаос малых размеров;

существование аттракторов с инвариантными мерами, в качестве которых для открытых систем могут выступать социальные ценности, управляющие взаимодействием между параметрами порядка.

Все связанные с самоопределением процессы – примеры самоорганизации. Устойчивость процесса самоопределения личности определяется инструментальным характером отношения индивидуума к миру. Информация, относящаяся к области средств, отделяется от информации, относящейся к сфере ценностей, и тем самым проявляется особый орудийный мир ценностно-нейтральных средств. Являясь открытой системой, индивидуум способен контролировать свои собственные управляющие параметры, позволяя создавать бифуркации внутри собственных динамических схем и сложных динамических систем, изучать свои собственные диаграммы отклика, учиться ориентироваться с их помощью, мысленно экстраполировать эти диаграммы и использовать их для самопроверки и самоконтроля [1;271].

Основные положения теории функционирования и развития неравновесных систем позволяют сделать несколько принципиально важных теоретических предположений относительно профессионально-личностного самоопределения педагога.

Устойчивое состояние профессионально-личностного самоопределения определяется ценностями системы, в которой присутствует индивид. Каждая из подсистем, составляющих общую систему педагогического образования, кроме общих установок, неких идеологем и общепедагогических ценностей, способна порождать различные идеи, связанные с устройством и особенностями функционирования педагогической общности. Изменения, происходящие в системе образования в ходе исторической эволюции, находят свое отражение в соответствующих нормативных актах, которые регламентируют ее функционирование и определяют многоуровневую структуру в соответствии с ролями и мотивами педагогов.

Педагогическая система, рассматриваемая как социокультурный феномен, обладает диссипативными свойствами, т.е. для нее характерны открытость, нелинейность и неравномерность развития. Неравномерность нелинейность развития системы образования определяют элементы – осцилляторы, базовую основу которых составляют ценности. Совпадающие ценностно-ориентировочные позиции играют для индивида роль аттракторов, которые обладают свойствами «притягивать» все близлежащие траектории. Обозначенные Ф.Д. Абрахамом три вида аттракторов: фиксированная точка, периодический аттрактор и хаотический аттрактор – выполняют разные функции как в динамическом процессе функционирования образовательной системы, так и в профессиональном самоопределении личности. Все три типа названных аттракторов с точки зрения динамического равновесия могут определять устойчивое состояние[1; 252]. По силе их действия на процесс самоорганизации диссипативной системы можно выделить сильные и слабые аттракторы.

Сильные аттракторы способствуют конвергентности траекторий развития к аттрактору. К таковым в полной мере можно отнести общечеловеческие ценности, определяющие инвариантный характер функционирования системы образования. Слабые аттракторы, напротив, способствуют тенденции отталкивать траектории друг от друга. Тем самым слабые аттракторы оказывают более существенное влияние на процесс профессионально-личностного самоопределения, так как именно они определяют дивергентный характер индивидуального формирования свойств личности.

Как нелинейная система, система образования испытывает влияние случайных малых воздействий, порождаемых неравновесием, нестабильностью, выражающихся в накоплениях флуктуаций, бифуркациях (ответвлениях путей эволюции), фазовых и самопроизвольных переходах. В ней возникают и поддерживаются локализованные процессы, которые сопровождаются интеграцией и объединением структур. Происходит вероятностный распад этих структур на этапе нарастания их сложности. Развитие системы образования, по мнению синергетиков, невозможно надежно прогнозировать, так как развитие совершается через случайность выбора пути в момент бифуркации, а сама случайность не повторяется вновь [2; 339]. Однако можно инициировать отдельные процессы выбора путей эволюции. Ф.Д. Абрахам, например, считает необходимым подталкивать индивидуума к точке бифуркации, чтобы дать возможность выхода из прежнего, устаревшего, неудобного, малоадаптивного, хотя и устойчивого аттрактора к новому, имеющему больший потенциал для удовлетворения и продуктивной жизнедеятельности (даже если процесс приближения к этой точке доставляет массу неудобств и неприятностей). Он даже рекомендует создавать комфортные условия для нахождения индивида вблизи бифуркационной точки, чтобы подготовить его к выбору наиболее благоприятного аттрактора из имеющихся возможных[1; 265].

Специфика процесса профессионально-личностного самоопределения заключается в том, что нелинейная самоорганизация происходит внутри сложных «понятийных суперструктур»[1; 225], но вследствие природного и социального характера понятий индивидуума эти суперструктуры тесно связаны с внешней реальностью.

При воздействии внешней среды во внутреннем психическом плане личности формируются лингвистические понятия, их осмысление способствует появлению самовоспроизводящейся системы понятий, на которую реальность может оказывать влияние лишь эпизодически.

Социальное окружение, в котором находится личность, является потенциальным источником семантических значений, образующих лингвистические понятия, но не все, а лишь отдельные лингвистические понятия могут выступать в качестве аттракторов и определять пути эволюции профессионально-личностного самоопределения. Таковыми автономными структурами, выражающими отношения между социальной системой и внутренним миром, по-видимому, являются уникальные интегрированные образования, которые можно назвать психосемантическими или психолингвистическими паттернами. Данный термин подчеркивает экзистенциальную сущность происхождения элементов, определяющих нелинейный процесс самоопределения личности. Позволяет, применительно к психическому миру индивидуума, представить осцилляторы в виде психосемантических паттернов, в которых центральное место занимают аттракторы, представленные системой ценностей.

Аттрактирующая роль семантических значений заключается в том, что они побуждают сознание к мыследействию, выработке внутренних схем, включающих аффективный, когнитивный и конативный опыт личности. Ценности, исполняя роль аттракторов, приводят в действие весь сложный механизм самосознания личности, в процессе которого образуются ментальные опоры, включающие в себя психолингвистические паттерны. При их непосредственном участии происходит декодирование, переработка и присвоение личностно значимого опыта, заключенного в семантических значениях. В ходе и результате данного процесса индивидуум приобретает ментальный опыт, в котором отражается своеобразное видение и понимание мира ее представителями, их типичных «ответов» на картину мира. Представители определенного социума усваивают сходное восприятие мира, формируют сходный образ мыслей, что выражается в специфических образцах поведения.

Психосемантические паттерны одновременно могут выступать в качестве продуцентов идей и ограничителей. Продуцирующая роль паттернов заключается в том, что с их помощью формируются идеи, соответствующие ценностным предпочтениям личности в выборе путей самоопределения. Инициирующую роль в этом процессе исполняют преимущественно слабые аттракторы. Сильным аттракторам отводится роль ограничителей. Они составляют инвариантную основу психолингвистических паттернов, способствуют сохранению и выживанию индивида в группе, обеспечивают эмоциональную и социальную стабильность. Общие ценностные организационные идеи, возникающие в результате взаимодействия и интеграции психосемантических паттернов членов группы, обеспечивают стабильность существования группы и групповую идентификацию каждому члену группы.

В контексте аксиологического подхода профессионально-личностное самоопределение представляется как следствие изменения ценностных ориентаций на основе жизненного опыта под влиянием общественного окружения, предъявляющего нормативные спецификации к идентификации личности. Построение перспективы профессионально-личностного самоопределения заключается в том, что в процессе проживания определенного уровня идентификации с профессиональной общностью индивид обращается к интегративному комплексу «Я» и, ретроспективно оценивая его, вносит коррективы, определяющие траекторию дальнейшего саморазвития. Таким образом, профессиональное самоопределение связано с соотнесением ценностной основы личности с внутренними потенциальными возможностями при ориентации на общественно принятые в данный промежуток времени нормативные конструкты.

Этим фактором определяется существование следующих типологических групп, профессионально-личностного самоопределения.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка