Робоча програма радіології



Сторінка8/13
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.7 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:



Оцінка ЕСТS:

Оцінка за 4-ри бальною шкалою


А

"5"

В, С

“4”

D,Е

"3"

FX,F

"2"

Оцінка з дисципліни FX, F ("2") виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX ("2") виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше 2-ох (двох) разів за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів), мають пройти повторне навчання з відповідного модуля. Рішення приймається керівництвом ВНЗ відповідно до нормативних документів, затвердженим в установленому порядку.

Оцінка з дисципліни визначається з урахуванням результатів поточної навчальної діяльності студентів, оцінок засвоєння ним окремих модулів відповідно до Положення про рейтингову систему оцінки навчальної діяльності студентів ВМ (Ф) НЗ України.




    1. Перелік навчально-методичної літератури

1.4.1. Основна

1. Радіологія за ред.. проф.. М.С. Каменецького, «НОУЛІДЖ» Донецьке представництво, 2013.-260 с.

2. Пилипенко М.І. Радіологія.Вибрані лекції з радіології, Харків,2012

3.Радіологія. Променева діагностика та променева терапія. За ред.. д.м.н. М.М. Ткаченка. Київ. Книга-плюс. 2011

4. Рентгенодіагностика за ред. В.І. Мілька, Т.В. Топчій, А.П. Лазар, та інш., "Нова книга", 2005 р.

5. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. "Основи променевої діагностики", Чернівці, 2005 рік.

6. Променева діагностика. За ред. Г Ю Коваль. - К.: ОРБІС, т. 2, 2002.-535с.

7. Променева діагностика. За ред. Г Ю Коваль. - К.: ОРБІС, т. І, т. 2, 1998.-535с.



Перечень учебно-методической литературы

Основная

  1. Радиология. Лучевая диагностика и лучевая терапия. Под ред. д.м.н. М.М. Ткаченко. Рус.яз. Киев. Книга-плюс. 2011 – 10 екз.

  2. Общее руководство по радиологии. Редактор X.Петерсон, в 2-х томах. Юбилейная книга МІСЕК 1995 г.

3. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П.Сиваченко. К.: "Вища школа", 1991.-535с.

List of edukational-methodikal literature

Basic

  1. Rasiology.Radiotherapy.Diagnostic Imaging . O. Кovalsky і співавт. Vinnitsia. Nova Knyha. 2013

  2. Общее руководство по радиологии. Редактор X.Петерсон, в 2-х томах. Юбилейная книга МІСЕК 1995 г.

  3. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская радиология" М.: "Медицина", 2000.-640с.


1.4.2. Додаткова/Дополнительная/Additional

1. Руководство для врачей, направляющих пациентов на радиологическое исследование. Критерии выбора метода изображения. (Адаптировано Европейской комиссией и экспертами, представляющими Европейскую радиологию и ядерную медицину. Согласовано с Европейской комиссией). МЗ Украины 2000. - 104 с.



  1. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская радиология" М.: "Медицина", 2000.-640с.

3. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская рентгенология и радиология" М.: "Медицина", 1995. -496 с.

4. Лазар А.П. Радіаційна медицина. - К.: Здоров'я, 1993. -221 с.

5.Общее руководство по радиологии. Редактор X.Петерсон, в 2-х томах. Юбилейная книга МІСЕК 1995 г.

6.Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская радиология" М.: "Медицина", 2000.-640с.

7. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П.Сиваченко. К.: "Вища школа", 1991.-535с.



  1. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

2.1. Загальні методичні матеріали

2.1.1. Мета і завдання дисципліни

Державні стандарти вищої медичної освіти (ОКХ і ОПП) вимагають від випускника вищого медичного навчального закладу вміння з великої кількості існуючих у наш час променевих методів обстеження обрати оптимальний для виявлення функціонально-морфологічних змін при патології різних органів і систем та інтерпретувати дані променевих методів дослідження щодо клінічного діагнозу Державні стандарти вищої медичної освіти також передбачають, що лікар-клініцист повинен вміти оцінити можливості різних методів променевої терапії та обрати оптимальний для лікування пухлинних і непухлинних захворювань. Все це, а також введення нового навчального плану вимагає створення нової типової програми з радіології (променевої діагностики і променевої терапії). Викладання цієї дисципліни на додипломному рівні медичної освіти згідно з вимогами держстандартів має пропедевтичний характер. Радіологія як навчальна дисципліна:

а) базується на вивченні студентами медичної біології, паразитології та генетики; медичної і біологічної фізики; біологічної хімії; біорганічної хімії; біонеорганічної та фізико-колоїдної хімії; анатомії людини; нормальної фізіології й інтегрується з цими дисциплінами, спирається на знання з патологічної анатомії та патологічної фізіології, які студенти отримують паралельно з вивченням курсу радіології

б) закладає основи вивчення студентами пропедевтики внутрішніх хвороб з доглядом за хворими; загальної хірургії з анестезіологією та доглядом за хворими; пропедевтики дитячих хвороб з доглядом за дітьми, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з радіології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програму дисципліни "Радіологія" поділено на 3 модулі, які у свою чергу поділяються на 9 змістових модулів:



2.1.2. Аналіз зв’язків із суміжними дисциплінами.

В нову програму з променевої діагностики та променевої терапії входить вивчення фізико-технічних основ методів променевої діагностики та променевої терапії, дозиметрії, біологічної дії іонізуючих випромінювань, радіобіологічних основ променевої терапії, променевої анатомії та семіотики захворювань. Матеріал, який викладається, спирається на дані вивчених раніше студентами дисциплін – фізики, нормальної анатомії, нормальної фізіології, біології, біохімії та біофізики, знань з патологічної анатомії та патологічної фізіології, які отримують студенти паралельно з вивченням курсу променевої діагностики та променевої терапії.



2.1.3. Методи активації і інтенсифікації навчання

Метою активізації навчального процесу кафедра заздалегідь ознайомлює студентів із тематичними планами лекцій і практичних занять, що дає їм можливість попередньо з'ясовувати матеріал, який буде обговорюватися па заняттях. Студентів також навчають правильно конспектувати лекції і вести протоколи практичних занять.

Активізації та інтенсифікації навчального процесу сприяє учбово-дослідницька робота студентів (УДРС), яка спрямована на формування у студентів дослідницьких навиків, творчого підходу до оволодіння курсом фізіології.

Форми УДРС. які використовуються на кафедрі:



  • розбір на практичних заняттях різних методів променевої діагностики, передбачених учбовим планом;

  • оволодіння в позаурочний час додатковими маніпуляціями, методичними заходами, що не виходять у навчальний план:

  • реферативна робота:

  • виступи з науковою інформацією або доповіддю на заняттях або засіданнях кафедри, товариства:

  • участь у наукових вікторинах, олімпіадах, конференціях:

  • участь у підготовці і оформленні наукових стендів, таблиць та інші.

Покрашенню навчального процесу сприяють тези лекцій та систематичні

В навчальному процесі використовуються такі форми контроль знаь студентів:



  1. контроль поточної успішності (тестовий контроль вихідного і і кінцевого рівня знань студентів, усне опитування, оцінка протоколів, розв’язування ситуаційних задач, заслуховування і аналіз рефератів);

  2. проведення практичних навичок по змістових модулях (письмове та усне опитування);

  3. підсумковий модульний контроль (тестовий контроль, письмове опитування).

Об’єктивна оцінка знань студентів з курсу радіології забезпечується тестуванням.
2.1.4. Основні знання та вміння

Модуль I. Загальні питання діагностичної радіології.

Змістовий модуль 1. Методи візуалізації в променевій діагностиці

Конкретні цілі:

• Засвоїти фізико-технічні основи використання радіологічних методів дослідження організму людини.

• Визначити якість носія інформації променевого методу дослідження.

• Проаналізувати скіалогічну картину рентгенівського знімку, КТ зображення.

• Проаналізувати сонографічне, доплерографічне зображення при УЗД.

• Інтерпретувати сканограми, сцинтиграми при проведенні радіонуклідного дослідження.

• Проаналізувати МРТ зображення.

Тема №1. Фізико-технічні основи різних променевих

методів дослідження.

Будова та принцип роботи апаратури для УЗ, рентгенологічних, МРТ та радіонуклідних (іn vivo та in vitro) досліджень. Випромінювання, яке використовується в цих дослідженнях. Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання. Засоби отримання діагностичної інформації, її обробка та представлення. Радіо діагностична апаратура: рентгенівські апарати, радіометри, радіографи, сканери, сцинтиляційні гамма-камери, емісійні (ОФЕКТ та ПЕТ) гамма-камери, ультразвукові апарати. Обчислювальна техніка в радіонуклідних дослідженнях. Програмне забезпечення ЕОМ. Віртуальне зображення.



Тема №2. Рентгенологічні методи дослідження. Рентгенівська фототехніка. Закони скіалогії.

Методи рентгенологічного дослідження: рентгенографія, рентгеноскопія, планарна томографія, флюорографія, комп’ютерна томографія (КТ). Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання до того чи іншого рентгенологічного методу дослідження.

Принципи отримання зображення при рентгенологічних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); призначення методів - вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до виконання: проекції та зрізи дослідження. Основи рентгенівської скіалогії. Природне і штучне контрастування. Контрастні речовини. Показання до їх використання. Побудова клініко-рентгенологічного діагнозу.

Тема №3. Ультразвукові методи дослідження.

Ультразвукові дослідження (УЗД) — основні методики. Переваги та недоліки кожної з УЗ методики. Показання та протипоказання до їх проведення. Доплерографія. Нормальна ультразвукова анатомія. Ультразвукова томографія: семіотика захворювань внутрішніх органів.

Принципи отримання зображення при ультразвукових методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); природне і штучне контрастування; призначення методів — вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до виконання; зрізи дослідження.

Тема №4. МРТ, КТ

Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Основи МРТ діагностики. Використання контрастних речовин. Переваги та недоліки цього методу Показання та протипоказання до МРТ. Принципи отримання зображення при магнітно-резонансних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); природне і штучне контрастування; призначення методів - вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до виконання; зрізи дослідження.



Тема №5. Радіонуклідні та методи дослідження.

Принципи отримання зображення при радіонуклідних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); призначення методів — вивчення функції або функції і морфології; протипоказання до виконання; проекції та зрізи дослідження. Методики функціональної радіонуклідної діагностики: клінічна радіометрія, клінічна радіографія, динамічна сцинтиграфія. Методики візуалізації в радіонуклідній діагностиці: сканування, статична сцинтиграфія, однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (ОФЕКТ) та позитронно-емісійна томографія (ЛЕТ). Методика радіонуклідної іn vіnrо діагностики (РІА, ІРМА, радіорецепторний аналіз). Радіоімунологічні дослідження при захворюваннях різних органів та систем організму. Імуносцинтиграфія. Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання до того чи іншого радіонуклідного методу дослідження.



Змістовий модуль 2. Комплексна променева діагностика захворювань органів грудної порожнини.

Конкретні цілі:

• вирізнити нормальну променеву анатомію органів грудної порожнини від патологічної;

• вибрати метод променевого дослідження при різній патології органів грудної порожнини;

• скласти алгоритм дослідження (в тому числі променевого) при різній патології органів грудної порожнини;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань серцево-судинної системи;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань органів дихання;

• проаналізувати променеві симптоми патології середостіння;

• оцінити результати використаного методу променевого дослідження органів грудної порожнини.



Тема № 6. Променеві методи дослідження органів дихання.

Променева анатомія і фізіологія органів дихання.

Променеві методи дослідження органів дихання та їх характеристика: методи вивчення морфологічних змін органів дихання (флюороскопія, рентгенографія, флюорографія, лінійна томографія, комп'ютерна томографія, ультразвукове дослідження, магнітнорезонансна томографія, бронхографія, ангіопульмонографія, бронхіальна артеріографія, КТ- та МР-ангіографія); методи вивчення функції легень (інгаляційна та перфузійнасцинтиграфія, флюороскопія), функціональні проби та їх значення для вивчення функції легень. Принцип отримання зображення, показання та черговість застосування методів променевого дослідження. Вибір рентгеноконтрастних речовин та РФП. Вікові особливості застосування методів променевого дослідження легень. Променева анатомія та фізіологія органів дихання: грудної клітки, трахеобронхіального дерева, коренів легень та легеневого рисунка, їх морфологічний субстрат. Вікові особливості променевої анатомії та фізіології легень.

План променевого дослідження. Показання та протипоказання до проведення того чи іншого променевого метода дослідження органів дихання. Променеві ознаки захворювань органів дихання: затемнення легеневого поля або його частини, просвітлення легеневого поля або його частини, зміни легеневого рисунка та кореня легені, зміщення органів середостіння. Характеристика затемнень за розмірами, кількістю, інтенсивністю, формою, структурою, контурами. Симптоми порушення вентиляції та перфузії легень. План вивчення оглядової рентгенограми органів грудної порожнини, побудова алгоритму подальшого променевого обстеження пацієнта.

Тема № 7. Променеві ознаки захворювань органів дихання.

Рентгеносеміотика патології легень і середостіння - запальних, пухлинних захворювань, порушень бронхіальної прохідності, порожнинних утворень, дисемінованих та інтерстиційних процесів у легенях, гідротораксу, пневмотораксу. Основні рентгенологічні синдроми патології легень та середостіння, їх морфологічний субстрат.

Магнітно-резонансно-томоірафічна семіотика патології легень і середостіння -запальних, пухлинних захворювань, порушень бронхіальної прохідності, порожнинних утворень, гідротораксу, пневмотораксу. Основні магнітно-резонансно-томографічні синдроми патології легень та середостіння, їх морфологічний субстрат.

Радіонуклідна семіотика патології легень - порушень легеневої перфузії та вентиляції, дифузних та вогнищевих процесів у легенях, патологічного вмісту у плевральній порожнині. Основні радіонуклідні синдроми патології легень, їх морфологічний субстрат.

Ультразвукова семіотика патології легень (субплевральних відділів), плевральної порожнини і середостіння - пухлин, порожнинних утворень, збільшених лімфатичних вузлів. Основні ультразвукові синдроми патології легень та середостіння, їх морфологічний субстрат.

Променева діагностика гострих та хронічних запальних процесів органів дихання та травматичних ушкоджень грудної порожнини: бронхіти; пневмонії та їх ускладнення (абсцес, деструкція, плеврит); пневмо-, гідро-, гідропневмоторакс. Алгоритми променевого дослідження при даній патології.

Променева діагностика доброякісних та злоякісних (первинних та вторинних) пухлин легень, туберкульозу легень. Алгоритми променевого дослідження при даній патології.

Тема № 8 Променеві методи дослідження серця та судин.

Променева анатомія та фізіологія серцево-судинної системи.

Променеві методи дослідження серця, судин та органів середостіння та їх характеристика (рентгенографія, рентгеноскопія, ехокардіографія, доплерехо-кардіографія, радіокардіографія, радіовентрикулографія, міокардіосцинтиграфія, комп'ютерна томографія, магнітнорезонансна томографія, ангіокардіографія, вентрикулографія. коронарографія, аортографія, кавографія).

Класифікація методів дослідження за черговістю (первинні, додаткові), інвазивністю (неінвазивні, інвазивні), отриманою інформацією (морфологічні, функціональні). Принцип отримання зображення та показання до використання і променевих методів дослідження серця, середостіння та судин. Контрастні речовини й РФП, використовувані за променевого дослідження серця та судин. Поняття про рентгенендоваскулярні втручання та показання до їх використання. Вікові особливості застосування променевих методів дослідження. Променева анатомія середостіння, серця та магістральних судин: рентгенологічна, ультразвукова і КТ-анатомія в стандартних проекціях. Основні морфометричні показники незміненого серця й магістральних судин. Оцінка результатів променевого дослідження функції серця: М-режим, допплероехокардіографія, динамічна радіокардіографія, радіонуклідна ангіокардіографія, перфузійна сцинтиграфія. Вікові особливості променевої анатомії та фізіології серця та магістральних судин. Класифікація лімфатичних вузлів середостіння.

Тема № 9. Променеві ознаки захворювань серцево-судинної системи

План променевого дослідження. Показання та протипоказання до проведення того чи іншого променевого метода дослідження ССС. Променеві ознаки уражень середостіння, серця та судин. Зміни положення серця: косе, вертикальне, горизонтальне., декстропозиція. Екстракардіальні причини зміни положення серця. Зміни форми серця (мітральна, аортальна, трапецієвидна), причини їх формування. Зміни розмірів камер серця, методи визначення. Порушення скорочення серця, методи оцінки. Алгоритми променевого дослідження та основні променеві симптоми при деяких захворюваннях серця: ішемічна хвороба та її ускладнення, набуті (мітральні, аортальні) та вроджені (із збідненим, підсиленим та незміненим легеневим кровообігом) вади серця, міокардит, перикардит. Алгоритми променевого дослідження та основні променеві симптоми стенозів та оклюзій судин, аневризм, варикозного розширення вен (аорта, порожниста вена, судини кінцівок).



Модуль II. Променева діагностика.

Змістовий модуль 3. Комплексна променева діагностика захворювань травної системи та органів черевної порожнини.

Конкретні цілі:

• вирізнити нормальну променеву анатомію травної системи та органів черевної порожнини від патологічної;

• вибрати метод променевого дослідження при різній патології травної системи;

• вибрати метод променевого дослідження при різній патології органів черевної порожнини;

• скласти алгоритм дослідження (в тому числі променевого) при різній патології травної системи;

• скласти алгоритм дослідження (в тому числі променевого) при різній патології органів черевної порожнини;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань травної системи;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань органів черевної порожнини;

• оцінити результати використованого методу променевого дослідження травної системи та органів черевної порожнини.

Тема № 1. Променеве дослідження слинних залоз і травного каналу. Нормальна променева анатомія та фізіологія травного каналу

План променевого дослідження. Показання та протипоказання до проведення того чи іншого променевого метода дослідження ШКТ. Променеві методи дослідження слинних залоз: рентгенологічний, радіонуклідний. Нормальна променева анатомія та фізіологія слинних залоз. РФП, які використовуються при проведенні радіонуклідних досліджень слинних залоз. Сіалосцинтиграфія. Радіонуклідні методики дослідження слинних залоз. Променеві ознаки запальних та пухлинних уражень слинних залоз. Ксеростомія.

Променеві методи дослідження травного каналу: рентгенологічний, радіонуклідний. Рентгенологічні методики дослідження стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок: оглядові рентгеноскопія і рентгенографія, штучне контрастування органів за допомогою рентгенопозитивних та рентгенонегативних контрастних речовин. Пероральне контрастування, іригоскопія, череззондове контрастування, парієтографія, ангіографія.

Радіонуклідні методики дослідження органів травного каналу: езофагосцинтиграфія, гастросцинтиграфія, сцинтиграфія кишок. Використання радіонуклідних методів іn vitro для діагностики порушень функції травного каналу.

УЗД, КТ, МРТ органів травного каналу. Підготовка хворого. Показання та протипоказання до променевого дослідження

Нормальна променева анатомія органів травного каналу: розташування і анатомічна будова стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок. Променева фізіологія органів травного каналу: секреторна функція, тонус, перистальтика та евакуація.



Тема № 2. Променеві ознаки захворювань травного каналу

Променеві симптоми захворювань травного каналу. Основні променеві ознаки патології травного каналу: вільний газ у черевній порожнині, ділянки здуття кишки, тіні сторонніх тіл і конкрементів, звуження (дифузне, локальне, симетричне, асиметричне), розширення (дифузне, локальне, симетричне, асиметричне), нерівність контуру (випрямлення, "ніша", дефект наповнення), зміни слизової (перебудова рельєфу, "ніша", дефект наповнення).

Променеві синдроми інородних тіл: стравоходу, шлунка, кишківника - їх ускладнень. Алгоритми променевого дослідження при перфорації полого органу в черевної порожнині, пухлин стравоходу, шлунка, кишківника. Провідні променеві синдроми ахалазії (ділятації) стравоходу, рубцевих звужень. Провідні променеві синдроми захворювань травного каналу: "гострого живота"; запалення (езофагіт, гастрит., ентерит, коліт); виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки та її ускладнень; злоякісних (рак); доброякісних (поліпи) пухлин; вад розвитку; функціонального розладу (атонія, гіпотонія, гіпертонія, рефлюкс); непрохідності кишок.

Тема № 3. Променеве дослідження печінки та жовчовивідних шляхів. Нормальна променева анатомія та фізіологія. Променеві ознаки захворювань печінки та жовчовивідних шляхів.

Променеві методи дослідження печінки та жовчовивідних шляхів: ультразвуковий, рентгенологічний (холецистографія, холангіографія), радіонуклідні (гепатографія, гепатобілісцинтиграфія, гепатосцинтиграфія з колоїдами, ОФЕКТ печінки), КТ і МРТ. Рентгеноконтрастні та радіоактивні фармацевтичні препарати. Променева анатомія і фізіологія печінки та жовчовивідних шляхів. Променеві методи дослідження підшлункової залози (ультразвуковий, ендоскопічна ретроградна панкреатохоледохографія, панкреатохоледохоангіографія, КТ, МРТ, радіонуклідний). Променева анатомія і фізіологія підшлункової залози.

Підготовка хворих до досліджень. Показання та протипоказання до променевого дослідження. Променеві метода функціонального дослідження печінки та жовчного міхура. Променеві ознаки пухлинного (первинного або вторинного) та кистозного уражень печінки, гепатиту, цирозу. Калькульозний холецистит - променеві методи дослідження та променеві ознаки. Визначення зовнішньо- та внутрішньо секреторної функції підшлункової залози за допомогою радіоімунного аналізу.

Змістовий модуль 4. Комплексна променева діагностика сечової та статевої систем.

Конкретні цілі:

• вирізнити нормальну променеву анатомію сечової та статевої систем від патологічної;

• вибрати метод променевого дослідження при різній патології сечової системи;

• вибрати метод променевого дослідження при різній патології статевої системи;

• скласти алгоритм дослідження (в тому числі променевого) при різній патології сечової системи;

• скласти алгоритм дослідження (в тому числі променевого) при різній патології статевої системи;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань сечової системи;

• проаналізувати променеві симптоми захворювань статевої системи;

• оцінити результати використавшого методу променевого дослідження сечової та статевої систем.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка