Робоча програма навчальної дисципліни «культура регіонів» напряму підготовки 020301



Скачати 483.18 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації02.01.2017
Розмір483.18 Kb.
  1   2


Форма № Н - 3.04

Затверджено Вченою Радою ОНУ

імені І.І. Мечникова

від “___” ___________ 20 __ р. №___

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова

Кафедра культурології

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор
___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



«КУЛЬТУРА РЕГІОНІВ»

напряму підготовки 6.020301 «Філософія»

філософського факультету
Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

2012 – 2015

Культура регіонів. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 6.020301 «Філософія». - 2012.- __ с.
Розробник: Білянська Олена Юріївна, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри культурології філософського факультету


Протокол № 1 від “31”серпня 2012 р.
Завідувач кафедрою Ушакова К.В.

“31” серпня 2012 р.


Схвалено методичною комісією філософського факультету Одеського національного університету імені І.І.Мечникова

Протокол № 1 від “31” серпня 2012 р.


Голова _______________ Петриківська О.С.
“31” серпня 2012 р.
Білянська О.Ю., 2012

 ОНУ імені І.І.Мечникова, 2012




  1. Опис навчальної дисципліни





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів 1

Галузь знань

0201- „Культура»

0203-гуманітарні науки


Нормативна

Напрям підготовки

6.020301 «Філософія»



Модулів – 1

Спеціальність (професійне

спрямування):

філософія


Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

2-й

3-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання

Семестр

Загальна кількість годин-54

2-й

2-й







Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента – 2


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


28 год.

16 год.

Практичні, семінарські







Лабораторні







Самостійна робота

26 год.

38 год.

ІНДЗ:0 год.

Вид контролю: залік



Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 1:1

для заочної форми навчання – 1:2




  1. Мета та завдання навчальної дисципліни


Метою викладання даної дисципліни є поглиблене вивчення студентами-культурологами дисциплін культурологічної спрямованості, що має важливе значення у системі їх базової підготовки. Знайомство з основними історичними етапами культури південноамериканських, східних, африканських, азійських країн, вивчення різних аспектів системного зв'язку всіх складових культури цих регіонів - мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукових знань допоможе студентам визначити, класифікувати та упорядкувати велике розмаїття форм людської діяльності, побачите те загальне в культурах різних регіонів, що й складає сутність феномену загальнолюдської культури.
Завдання .

  • навчальне засвоєння студентами історії культури регіонів;

  • підвищення загальноосвітнього та культурного рівня студентів;

  • формування широкого гуманістичного світогляду;

  • визначення закономірностей історичного розвитку при вивченні основних етапів становлення культури регіонів та її взаємозв’язок із соціально-економічними й політичними процесами суспільства.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен



знати:

  • основні історичні етапи розвитку культури історичних регіонів;

  • основні досягнення культури, культурно-історичні центри регіонів;

  • основні досягнення мистецтва культурно-історичних регіонів;

  • основні міфологічні та релігійні уявлення представників культурно-історичних регіонів.


вміти:

  • пояснювати закономірності функціонування культури регіонів;

  • аналізувати тенденції розвитку культури в сучасному суспільстві.

  • робити компаративістський аналіз культури різних історичних регіонів.



  1. Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1
Далекосхідний та Індійський культурні регіони.
Тема 1. Особливості культури Далекого Сходу.
Поява та основні етапи розвитку культури Далекого сходу. Концепції історії культури Стародавнього Сходу. Формаційний та цивілізаційний підходи до історії культури Сходу. Періодизація далекосхідних культур.

Далекий Схід як культурологічне поняття. Традиційність і життєздатність культури Далекого Сходу. Екологічна свідомість як культурна домінанта далекосхідної культури. Ставлення до природи у «людини Сходу» і «людини Заходу». Феномен «східного типу мислення». Характерні риси східної ментальності. Роль релігійного чинника в культурному бутті далекосхідних країн.


Тема 2. Періодизація китайської культури. Характеристика основних

етапів культури Китаю.
Джерела історії культури стародавнього Китаю: писемні пам’ятки, матеріали археологічних досліджень, пам’ятки матеріальної культури. «Весна і осінь», «Книга історії», «Історичні записки» Сима Цяня, «Історія Ранньої Хань» , «Історія Пізньої Хань». Археологічні дослідження Ю. Андерсона, П. Веньчжуна; знахідки гробниці імператора Цінь Шіхуанді, могили імператора Цзіна.

Династичний критерій періодизації історії культури Стародавнього Китаю: період Трьох династій (Ся, Шан-Інь, Чжоу), імперія Цінь, імперія Хань (Західна Хань, Східна Хань). Етноментальні характеристики китайців; походження назв «Китай» і «Тянься». Роль географічного чинника в культурі Китаю як річкової цивілізації. Типові риси старосхідної культури і самобутність культури Китаю.

Держава Шан-Інь і створення союзу китайських племен. Чжоуська держава. Соціальна нерівність у Китаї періоду династії Чжоу: система спадкових рангів. Етнічна консолідація китайського народу в епоху Східного Чжоу. Реформи Шан Яна. Деспотичне правління першого імператора Цінь Шіхуанді: мілітаристська зовнішня політика, реформи, будівництво Великої Китайської стіни. У Ді як творець могутньої держави періоду Західної Хань: прокладення важливої торговельної артерії - Великого Шовкового шляху. Період Східної Хань: повстання Жовтих пов'язок та поступова загибель імперії. Виникнення основних філософсько-релігійних систем Китаю. Культ предків. Культ неба. Ієрогліфічна писемність. Школи в Стародавньому Китаї. Досягнення китайської історичної науки.

Особливості середньовічної культури Китаю. Соціально-економічні, політичні детермінанти культури. Релігія як домінанта середньовічної культури китайців. Епоха раннього Середньовіччя в Китаї: проникнення буддизму і його вплив на розвиток культури. Епоха класичного Середньовіччя: «золотий вік» китайської поезії. Розвиток науки. Епоха монгольського завоювання. Епоха Середньовіччя: розвиток вищої освіти.

Сучасний Китай: поєднання культурних традицій і новацій. Ренесанс у розвитку китайської культури. Конфуціанська цивілізація як тип культури, символи культурно-естетичної ідентифікації Китаю. Кінематографічний діалог Китаю та США.
Тема 3. Матеріальна та духовна культура Китаю.

Традиційні релігійно-міфологічні уявлення давніх китайців: астральні культи, культ неба, культ предків, полярні космічні сили інь і ян. Китайська практика фен-шуй.

Суспільно-політичні та релігійні вчення Стародавнього Китаю. Конфуцій -«батько китайських церемоній». Морально-етичні та соціальні ідеї конфуціанства. Соціальне вчення моїзму. Легістська модель деспотичної держави, проголошення примату закону над морально-етичними нормами. Основні ідеї даосизму: ідеал простоти, природності людини, принцип «увей» (бездіяльності), відкидання. технічної цивілізації. Релігійний симбіоз конфуціанства, даосизму, буддизму.

Здобутки китайської науки і техніки. Внесок Цан Се у винайдення писемності. Винайдення паперу Цай Лунем. Школи в Стародавньому Китаї. Розвиток природничонаукових знань: математики, астрономії. Китайські винаходи. Китайська хімія (відкриття пороху), алхімія та фармакологія. Значний розвиток народної медицини, відкриття лікувальних властивостей трав. Досягнення китайської історичної науки: Сима Цянь, Бань Гу. Розвиток наукових знань у середньовіччі: книгодрукування, математика, медицина, вищі державні школи в Пекіні та Нанкіні, мережа початкових шкіл у пізньому середньовіччі.

«Чотири дорогоцінності кабінету вченого» (пензель, туш, папір, шовк). Культ предметів письма. Старокитайська література: конфуціанські канони «Книга перемін», «Книга історії», «Книга пісень», «Весна і осінь», «Бесіди і судження». Два жанри китайської поезії: пісні-геші та поеми-фу (Цюй Юань, Сун Юй). Ієрогліфічний краснопис Ван: Січжі. Література раннього Середньовіччя. П'ятислівний вірш - фу (творчість Кун Жуна, Цао Чжи). Літературний гурток «Сім мудрих з бамбукового гаю». Великий національний поет Юаньмін. Пейзажна лірика («Вірші про гори і води»). Музична палата. Класичне середньовіччя - «золотий вік» китайської поезії (Ван Вей, Лі Бо, Ду Фу, Ван Альші). . Розвиток літератури: поява героїчної епопеї і роману.

Символізм китайського мистецтва. Зв'язок містико-символічної традиції Китаю з принципами мистецтва. Конфуціанство в мистецтві: реальний часовий континіум, прямий та безпосередній зв'язок із словом. Даоське світосприймання в мистецтві - натяк і недомовленість; втілення вічності у миті. Трактат «Шість правил живопису» Се Хе.

Китайський традиційний живопис: синтез малярства, поезії, каліграфії. Символічне навантаження кольору та ієрогліфів (жовтий - колір імператорської влади). Жанри живопису: портрет; пейзаж як художньо-символічне усвідомлення найскладніших космогонічних та метафізичних проблем; живопис „квітів і птахів". Придворна школа і консерваторія. Академія живопису. Китайський традиційний монохромний живопис: люди, пейзаж. Вишивка по шовку.

Глиняні та бронзові фігури могильного комплексу імператора Цінь Шіхуанді. Пагода як китайський буддійський храм. Архітектурна практика фен-шуй («вітер-вода»). Пекінський імператорський палацовий комплекс, Храм Неба.

Китай - "батько" синтетичних мистецтв (опера, цирк). Пентатоніка - китайський звукоряд. Китайська музична нотація (на основі ієрогліфів). Музичні інструменти, оркестрове виконання. Пекінська музична драма. Вплив китайської музики на музичну культуру Японії, Кореї, інших країн басейну Тихого океану.

Порцеляна - гордість китайського мистецтва. Цзіндечжень - основний центр виробництва фарфору. Чистота кольору, популярність монохромних виробів (Сунський період фарфору). Барвистість фарфору (Мінський період). Біло-синій фарфор (ХУ ст.). Поліхромний фарфор (ХІУ ст.).Творці фарфорового посуду, статуеток, фарфорового вазопису. Зразки китайської порцеляни в музеях України.

Самобутній характер китайської матеріальної культури. Шовківництво як новація китайського ремесла. Виготовлення паперу, порцеляни, лакових виробів. Ужиткове мистецтво Китаю.

Конфуціанство та етико-ритуальні норми як чинники китайської культури. Роль родини у житті китайця. Китайські обряди і звичаї.

Китайські свята (народні, релігійні, офіційні). Особливості проведення дозвілля. Китайська кухня. Одяг і прикраси.
Тема 4. Періодизація японської культури. Характеристика основних етапів культури Японії.

Періодизація культури Японії. Особливості культури стародавньої Японії (IV тис. до н.е. - VI ст. н.е.). Епоха царів Ямато середньовічної Японії: становления національної релігії синтоїзму .

Особливості культури періодів Асука (552-645) и Нара (645-794). Проникнення буддизму в Японію.

Періодизація та особливості середньовічної культури Японії. Соціально-економічні, політичні детермінанти культури. Релігія як домінанта середньовічної культури японців. Іноземні релігійні та культурні впливи. Народження національної свідомості, культурно-релігійна цілісність Японії.

Епоха Хейан (794-1185) - «золотий вік» японської культури. Розквіт аристократичного мистецтва.

Культурна атмосфера країни в період Камакура (1185-1333) и Муроматі (1333-1573). Передумови соціального й політичного перевороту в Японії кінця XI ст. Епоха сьогунату і прихід до влади самураїв. Дзен-буддизм. Бусідо як кодекс поведінки. Комплекс військовик мистецтв - кемпо. Класичний театр Японії: ноо і кабукі. Сухий пейзаж і монохромний живопис. Мистецтво саду. Ікебана. Нецке як вид декоративного мистецтва.

Соціально-історична атмосфера країни в період Момояма. Передумови об'єднання Японії. Створення єдиної централізованої країни. Діяльність перших об'єднувачів країни: Ода Нобунага, Тойотомі Хидейосі, Токугава Ієясу.

Соціокультурна атмосфера Японії у період ізоляції країни. Епоха Едо (1614-1868). Зародження міської культури «укійо». Перші європейці в Японії. Проникнення в країну християнства. Особливості правління сьогунської династії Токугава. Заходи, спрямовані на консервацію феодальних інститутів.

Епоха «Ренесансу» в Японії. Період Генроку (1688-1703). Ренесанс у розвитку японської культури. Символи культурно - естетичної ідентифікації Японії. Культ природи у засадах самоідентифікації представників далекосхідних культур. Внутрішні засади та специфіка японської культури. Групізм як спосіб формування особистості в японському культурному дискурсі.

Становище Японії після соціального перевороту Мейдзі (1868). Останні роки правління сьогунату. «Відкриття» країни. Широке запозичення західної культури та зміни в образі життя суспільства. .

XX ст. Роки війни та реакції. Мілітаризація Японії та посилення ідеологічного контролю. Післявоєнна країна. Японія - «музей азіатських культур» Японське «економічне диво».
5. Матеріальна та духовна культура Японії.
Виникнення релігійної системи синто - «шлях богів». Особливості і своєрідність синтоїзму. Культ богині сонця - Аматерасу. Культ предків, обожнення духів. Японська міфологія. «Кодзікі» («Нотатки про справи древності») — найдревніша пам’ятка японської писемності, священна книга синтоїзму. Поетична антологія епохи Нара - «Манйосю» - «Збірка міріад листя». Розвиток літератури: Хитомаро, Якамоті. Танка - традиційний японський п'ятивірш.

Проникнення буддизму в Японію. Роль Сетоку Тайсі у поширенні буддизму. Просвітницька діяльність Кукая. Перші школи та університети. Становлення національних літературних жанрів: повість, роман, ліричний п'ятивірш. Японські письменниці: Мурасакі Сікібу, Мітіцуно-но кока. Японська музика і танець. Японський традиційний живопис.

Релігійна ситуація в країні в епоху Хейан. Езотеричний буддизм: Тендай та Сінгон. Поява буддизму «Чистої землі». Літературна та поетична творчість Хейана (казки, ліричні повісті, романи, щоденники). «Повість про Гендзі» Мурасакі Сікібу - «вершина японської прози всіх часів».

Проникнення дзенських ідей в Японію. Два напрямки в дзен-буддизмі (Ріндзай та Сото): відмінності та основні принципи. Вчення Догена.

Дзенські монастирі й храми в Камакурі й Кіото.

Поширення християнства в Японії. Школа «голландської науки» (рангаку) и школа «національної науки» (кокугаку) та їх роль у формуванні ідеологічної опозиції сьогунату. Рух за відродження національних традицій.

Найбільші синтоїстські святилища Японії. Синтоїстський храм в Ice -«духовна батьківщина» японської нації. Мистецтво виготовлення глиняних фігур «ханіва» Японські пагоди. Храм процвітання закону. Великий Храм Сходу.

«Тодайдзі» - «Великий храм Сходу» - апофеоз будівельної майстерності Японії VLII ст. Розвиток буддійської пластики у VII-VIII вв.

Скульптурні і живописні образи езотеричного буддизму. Головні тендайські й сингонські храми і монастирі Японії. Амідаїстські храми епохи Хейан. «Храм Фенікса» (1052-1053 рр.).Роль кіотського монастиря Дайтокудзі в історії дзенських мистецтв. Скульптурні і живописні образи езотеричного буддизму.

Секуляризація мистецтва. Національний живопис «ямато-е».

Розвиток монохромного живопису «суйбоку-га». Вплив чаньського мистецтва епохи Тан і Сун (Китай) на японських художників XV століття. Мистецтво «суйбоку-га» - найвище втілення духу буддизму дзен. Естетичні принципи і стилістичні особливості дзенського монохромного живопису.

Характер мистецтва в епоху Момояма. Японські феодальні замки і палаци як вираження суті епохи. Найбільші замки Японії. Палацовий інтер'єр і настінний живопис. Естетика і соціальний сенс декоративних розписів. Художні принципи живописної школи Кано.

Японський театр Но. Походження театру. Заломлення основних естетичних законів дзен-буддизму в мистецтві театру Но. Синтетична і символічність театру . Драматургія театру. Умовність жестів. Поетична мова Но. Театральний ефект костюмів театру Но: декор повинен відповідати ролі, для якої він призначений. Бутафорія і аксесуари. Костюми і маски. Музика і сценічна мова. Акторське мистецтво. Проблеми сучасного театру Но.

Розквіт поезії хайку. Творчість Мацуо Басі. Проза Іхара Сайкаку.

Розквіт театрального мистецтва городян Кабуки. Кабукі („мистецтво пісні й танцю") - вид театрального дійства, що виник у період розвитку культури міста (починаючи з ХУІІ ст.). Ляльковий театр Дзерурі. Драматургія Тікамацу Мондзаемона.

Гравюра «укійо-е» як втілення нового світовідчування епохи. Демократичний характер нового мистецтва. Техніка гравюри «укійо-е». Основні теми і сюжети.

Розквіт ліричного пейзажу в гравюрі «укійо-е». Творчість Андо Хіросіге. Революційний характер творчості Хокусая. Енциклопедичність творчості Хокусая. Проголошення нової естетики. «Манга». Пейзаж в творчості Хокусая.

Японська класична література як джерело художніх ідеалів. Творчість Одзакі Кое, Ямада Біме. Творчість Абе Кобо (1924-1993 рр.): проблема співвідношення між особою і суспільством.

Мистецтво садів як віддзеркалення філософії і естетики дзен-буддизму. Походження японських садів. Типи садів. Сад як втілення «земного раю» в епоху Хейан.

Золотий та Срібний павільйони - осередок культурного життя Кіото в XIV- XV ст. Символіка і філософський сенс «сухого» дзенського саду. Єдність естетичних принципів живопису тушшю «суйбоку-га» і мистецтва садів. Ландшафтний сад. Знамениті сади Кіото.

Розвиток декоративних мистецтв і гравюри на дереві «укійо-е» в епоху Едо. Нецке - мініатюрна скульптура японських майстрів епохи Едо.

Естетика і філософський сенс чайного ритуалу. Зародження культу сподіваючись в Японії. Чайний ритуал як віддзеркалення естетики і філософії дзен-буддизму. Естетика і філософія чайного саду.

Традиції та звичаї японського народу. Традиційне житло. Одяг. Японська кухня.

Культура країн Далекого Сходу.


Культура Монголії. Первісна культура. Особливості культури у період Чінгіс-хана. Палаци. Поширення буддизму. Скульптура. Роль Дзанабадзари у становленні школи бронзової скульптури. Монгольський живопис - ікони-танка. Ужиткове мистецтво. Інкрустація дорогоцінними каміннями зброї, кінської збруї тощо. Звичаї й традиції монголів. Монгольська юрта. Традиційні одяг та їжа.

Особливості культури Кореї. Вплив китайської культури і буддизму. Палацовий комплекс Кьоннобокун.

Декоративно-прикладне мистецтво Кореї. Твори гончарного мистецтва. Різноманітність селадон: вази для квітів, чайники, чаші у вигляді лотосу, глеки, курильниці. Введення нової техніки декору: інкрустація білою глиною, що утворює візерунки з маленьких квітів або птахів (місіма). Найбільш розповсюджений орнамент - зображення лотоса із крученими шпилястими пелюстками та круглою рельєфною серцевиною. Ювелірні прикраси із золота, нефриту, скла, бронзи. Особливості традиційної культури корейців.

Культура Непалу. Ламаїзм як визначальний чинник розвитку. Монастирі та палацові комплекси. Палац Потала. Палац Побран Марпо. Традиції і звичаї тибетців.

Особливості культури В'єтнаму, Мьянми, Таїланду, Лаосу, Бірми, Камбоджі, Кампучії.

Значення і роль культури далекосхідних країн для сучасного світу.



Тема 6. Періодизація індійської культури. Характеристика основних етапів культури Індії.

Джерела історії культури Стародавньої Індії: староіндійські писемні джерела, повідомлення іноземців про Індію, пам'ятки матеріальної культури. Походження назви «Індія». Веди, «Закони Ману», Махабхарата та Рамаяна як джерела історії культури Індії. Археологічні розкопки Мохенджо-Даро, Хараппи, Чанху-Даро, Калібангани.

Релігійний критерій періодизації історії культури Стародавньої Індії: доведійський, ведійський, буддійський, класичний періоди. Поліетнічність населення Індії та ментальні характеристики. Етнокультурне розмаїття і цілісний духовний феномен давньоіндійської культури. Роль географічного чинника в культурі Індії як річкової цивілізації. Типові риси давньосхідної культури і оригінальність культури Індії.

Протоіндійська цивілізація в долині Інду: високий рівень розвитку матеріальної культури. Міграція індоаріїв і виникнення держави в долині Гангу. Історичне значення походу Олександра Македонського в Індію. Правління династії Маур'їв. Зовнішня та внутрішня політика Ашоки. Розквіт імперії Гуптів за правління Чандрагупти II.

Соціальний устрій індійського населення: система варн (брахмани, кшатрії, вайш'ї, шудри). Поділ на касти. «Недоторкані» як суспільні ізгої. Патріархальна індійська сім'я і традиція саті.

Періодизація та особливості середньовічної культури Індії. Соціально-економічні, політичні детермінанти культури. Релігія як домінанта середньовічної культури індусів.

Раджлутський період середньовічної Індії. Виникнення індуїзму. Філософія середньовічної Індії (шість ортодоксальних шкіл).

Епоха Делійського султанату: Індія в орбіті мусульманського світу.

Епоха Могольської імперії. Політика нищення пам’яток індуістської культури. Англійська колонізація Індії. Боротьба індусів за незалежність.
Тема 7. Матеріальна та духовна культура Індії.
Ужиткове мистецтво Індії. Вироби із напівкоштовного каміння, кришталеві релікварії у храмах Індії. Різьба по слоновій кістці, перламутру. Вироби з лакового дерева. Карбоване срібло.

Давньоіндійська сім'я. Варни і касти та їх роль у суспільному житті Індії. Роль традицій у житті індуса. Весільні церемонії. Поховальні обряди. Саті. Кулінарні традиції. Традиційний індійський одяг.

Міфологія давньої Індії. Веди - «знання» стародавніх індусів. Релігія Давньої Індії. «Махабхарата» і «Рамаяна» - пам’ятки індійської літератури.«Закони Ману» - релігія і право давньоіндійського суспільства.

Ведизм як релігійно-міфологічна система: Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа. Коментарі до Вед: Брахмани, Араньяки, Упанішади. Релігія брахманізму. Поняття сансари та карми. Релігія індуїзму. Індуїстський пантеон -«трімурті» (Брахма, Вішну, Шива). Культ тварин та ритуали індуїзму. Релігія джайнізму. Ідея ахімси (не завдання шкоди живим істотам). Строгий аскетизм. Релігія буддизму. Сідхартха Гаутама та його вчення. Чотири благородні істини, «восьмирічний» шлях, поняття нірвани.

Індуїзм (шиваїзм, вішнуїзм) в середньовічній Індії. Тантризм. Філософія як самостійна галузь знання. Інтелектуальна терпимість як особливість індійської філософії. Шість класичних філософських учень: санкх'я, йога, ньяя, вайшешіка, міманса, веданта. Неортодоксальні матеріалістичні школи філософії. Розвиток математики та медицини. Лікувальна школа аюрведа. Внесок Індії у світову культуру: відкриття десяткової системи обчислення, шахів.

Йога: сутність та різновиди. Йога - найдавніша система досягнення повної гармонії людського існування. Мета - ідеально здорові тіло й дух, рівновага між ними.

Санскрит як інтегруючий фактор культурного розвитку. Три різновиди санскриту: ведійський, епічний, класичний. Освіта: школи, буддійські університети. Давньоіндійські наукові знання: математика, астрономія. Розвиток медицини.

Розвиток літератури на місцевих мовах. Розвиток літератури у період мусульманського завоювання: творчість узбецького письменника Бабура, поета Нусраті.

Вплив ісламу на духовну культуру середньовічної індії. Суфізм. Сікхізм як індо-мусульманське релігійне вчення і діяльність Нанака.
Тема 8. Художня культура Індії.
Образотворче мистецтво як синтез архітектури, скульптури, живопису. Мистецтво Індії: драматургія, театр, своєрідність музики та поезії. Символіка танців та релігійних обрядів в Індії.

Архітектура і скульптура. Тадж-Махал - перлина індійської архітектури.

Інтер'єр та декор храмів. Два основні стилі: північний (індоарійський) і південний (дравинський). Меморіальна колона стамбха. Ступа як тип буддійської споруди. Чайтья - буддійський печерний храм. Печерне зодчество Аджанти. Скельний храм Кайласанатха. «Великий храм» в Танджурі. Образотворчий канон. Нові типи сакральної архітектури. Мінарет Кутб-Мінар в Делі в період мусульманського правління. Поєднання мусульманських мотивів з індійськими традиціями в мистецтві. Мавзолей Тадж-Махал в Агрі. Могольська школа індійської мініатюри.

Бронзова та мідна скульптури. Канонічна іконографія Будди. Фігури Будди у традиційних позах самозаглибленого споглядання та в стані відчуження, бронзовий Шива у вигляді граційного юнака з чотирма руками, зігнутими у витонченому жесті, вогняний ореол навколо всієї фігури та ін.

Самобутня індійська музика. Танцювальна драма сангіт як синтез поезії, музики, хореографії. Танець в культурі Індії. Значення поз, жестів, позицій рук (мудра). Манера співу.

Індійське кіно. З 1971 р. Індія — світовий лідер з виробництва художніх фільмів. Музика і танець в індійському кінематографі. Фільми соціального спрямування: „Бродяга" (реж.Р.Капур), „Мати-Індія" (реж.Мехбуба). Гостросюжетні фільми („Помста і закон" (реж.Р.Сіппі). Мелодрами („Месник", реж.П.Чакраварті). Комедії.


Тема 9. Релігія: індуїзм, джайнізм, буддизм та іслам.
Численність релігій – характерна риса культури Індії. Брахманізм та його форми: індуїзм, джайнізм. Роль брахманізму у поділі індійського суспільства на касти. Вчення про переселення душ.

Етика джайнізму та його вчення про соціально-моральні аспекти поведінки людини.

Індуїзм. Брахма, Вішну, Шива, як космічні сили творення, збереження та знищення. Духовні джерела індуїзму.

Буддизм. Бенареська проповідь Будди. Життя є страждання.



Змістовий модуль 2
Південноамериканський культурний регіон.

10. Культура доколумбових цивілізацій. Культура Теотіхуакану.
Доколумбова Мезоамерика – мозаїка народів, мов і культур. Наявність загальних культурних елементів: ієрогліфічне письмо, ілюстровані книги-кодекси, календар, жертвування людей, обрядна гра у м’яч, віра в життя після смерті й складний шлях померлого у потойбічний світ, ступінчаті піраміди.

Роль долини Мексики у розвитку та формуванні прадавніх культур середньої частини Мексики.

Процес виникнення та розвитку міст. Міста-держави – найбільш рання форма територіально-політичної організації ранньокласового суспільства. Структура типового міста-держави у доколумбовій Мезоамериці. Метрополія та її сільськогосподарські округи. Столиця – основне політико-адміністративне, культурно-економічне ядро міста-держави. Храми основних міських богів та пов’язане із ними жрецтво. Соціальний склад міста-держави: знать, воїни, торговці, чиновники, ремісники, общинники. Ремісниче та сільськогосподарське виробництво.
Тема 11. Матеріальна та духовна культура цивілізації майя.
Підсічно-вогненне землеробство майя. Археологічні ознаки міста майя – кам’яні палаци та храми, планування споруд навколо прямокутних майданів, «акрополі», культ стели-олтаря, ієрогліфічна писемність. Культ обожнення царя.

Релігійні уявлення майя. Політеїзм та пантеон богів. Най головні боги: родючості та води, мисливства, вогню, зірок, планет, смерті, війни.

Космологічні уявлення народу майя. Уявлення про світове дерево – центр землі. Поділ історії Всесвіту на певні періоди або цикли, що змінюють один одного.

Ритуальний характер культури майя. Основна ціль ритуалів – здобрення божеств та отримання від них певних благ. Місце жерців у суспільній ієрархії майя. Система ієрархії серед жерців. Роль жерців у розвитку наукових знань.

Календар та літочислення майя. Розвиток наукових знань: математики, астрономії, медицини та історії. Практичні знання народу майя з географії, геодезії, метеорології, кліматології, сейсмології та мінералогії.

Зв'язок високорозвинутого календаря і системи літочислення з потребами сільського господарства. Зв'язок літочислення з культом правителя міста-держави.

Медицина майя та вміння діагностувати хвороби. Розповсюдження хірургічних прийомів при лікуванні. Застосування у фармакології великої кількості лікарських рослин.

Архітектура та образотворче мистецтво культури майя, їх зв'язок із певною датою або астрономічним явищем.

Література майя. Розмаїття літературних жанрів: епічні перекази про долі племен, міфи, казки, трудові, військові та любовні пісні, загадки, прислів’я.

Драматичне мистецтво майя. Поєднання драматичного мистецтва, танцю та музики у культурі майя.



Тема 12. Матеріальна та духовна культура цивілізації ацтеків.
Виникнення у долині Мексики найбільшої у регіоні Мезоамерики держави ацтеків. Столиця імперії – місто Теночтітлан.

Процес взаємодії місцевих культур Мексики. Виникнення тольтекської та ацтекської високих культур. Запозичення ацтеками багатьох сегментів культури у тольтеків, зокрема міфологічного циклу про Кецалькоатля. У культурі тольтеків Кецалькоатль – культурний герой, легендарний владика Х ст., засновник тольтекської столиці Тула, любитель та вчитель мистецтв та релігії, духовний наставник та моральний вождь.

Прибуття у ХІІІ ст.. з північного заходу нинішньої Мексики до регіону землеробських та високо урбанізованих культур Долини Мексики ацтеків.

Домінуюче становище ацтеків серед сусідніх народів. Включення у пантеон головних богів даного культурного регіону ацтекського бога Хунцилопочтлі. Хунцилопочтлі – бог сонця, війни та захисник воїнів.

Дві ідеї божества, що протистоять одне одній у культурі ацтеків. Кецалькоатль та Хунцилопочтлі – дві релігійні традиції: тольтекська та ацтекська. Зв'язок культу Хунцилопочтлі із людськими жертвоприношеннями.

Система ієрархії ацтекского суспільства. Володар – цар очолював ацтекську імперію. «Жінка-Змія»- вельможа, що виконував функції прем’єр-міністра. Верховна царська рада, «департаменти», що займалися судовими, господарськими та військовими справами. Існування у державі розгалуженої системи високопоставлених сановників та чиновників-адміністраторів.

Жрецька каста та її ієрархічна система, що складалася з жерців різного рангу та статусу.

Мистецтво доколумбової Мезоамерики – «квіти і пісні». Піднесення світу мистецтва до божественної висоти, надання певного сенсу людському життю та смерті у культурі ацтеків.

Календар ацтеків. Зв'язок ацтекського календаря з поняттям часу та простору. Концепція розподілу часу та простору. Концепція всесвіту у культурі ацтеків.

Тема 13. Матеріальна та духовна культура цивілізації інків.
Імперія інків – найкрупніша імперія у Південній Америці. Столиця імперії інків місто Куско.

Айлью (велика сім’я) – первинна, основна ланка суспільства імперії інків. Об’єднання айлью у провінції, провінцій у одну із чотирьох «чвертей імперії». Основні обов’язки громадянина імперії: працювати на благо держави та виконувати військовий обов’язок.

Існування в імперії інків численного контрольного апарата правління. Роль губернаторів, державної ради країни та Верховного жреця у справах управління імперією.

Грандіозні військові походи та завоювання правителя інків Тупака Юпанкі. Ідея світового панування інків.

Золото та його функції у імперії інків. Відсутність у державі інків грошової одиниці та принцип самозабезпечення. Існування зовнішньої мінової торгівлі, що забезпечувала предметами розкоші привілейовані шари суспільства.

Діаметральна протилежність життя народу та панівного класу. Прожитковий мінімум для вільних мешканців імперії. Примітивність побуту, одягу та житла простих жителів імперії інків.

Десять вікових категорій громадян імперії. Профілактика та попередження у імперії інків соціальних загострень та невдоволень. «Індійський соціалізм» імперії інків.

Закони імперії інків. Відсутність їх письмового виразу. Чіткість принципів юстиції імперії інків.



Геліоцентрична релігія інків. Інті – бог Сонця, офіційно визнаний державною ідеологією інків.

Тема 14. Культура країн Південної Америки.
Елементи культури доколумбової Америки в культурі латиноамериканських країн. Використання митцями країн Латинської Америки елементів культури цивілізацій майя, ацтеків та інків. Прояв елементів культури доколумбової Америки у архітектурі та скульптурі, використання художниками та поетами, письменниками та композиторами. Творчість митців сучасної Латинської Америки як сплав індійських та європейських культурних традицій.


4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усього

у тому числі

Усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

л

п

лаб

інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1

Змістовий модуль 1.

Тема 1. Особливості культури Далекого Сходу.

3

2










1

4

2










2

Тема 2. Періодизація китайської культури. Характеристика основних етапів культури Китаю.

4

2










2

4

1










3

Тема 3. Матеріальна та духовна культура Китаю.

4

2










2

4

1










3

Тема 4. Періодизація японської культури. Характеристика основних етапів культури Японії.

4

2










2

4

1










3

Тема 5. Матеріальна та духовна культура Японії.

4

2










2

4

1










3

Тема6. Періодизація індійської культури. Характеристика основних етапів культури Індії.

4

2










2

4

1










3
  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка