Робоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів



Сторінка4/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

4.3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ





п/п


ТЕМА


Години

Вид контролю

1.

Історія розвитку дерматології і венерології. Вітчизняні школи дерматологів. Львівська дерматологічна школа.

4

Поточний контроль на практичних заняттях

2.

Основні методи лікування, що застосовуються в дерматології. Лікарські форми для місцевого застосування, покази та протипокази до їх використання.


4

Поточний контроль на практичних заняттях

3.

Алергодерматози (дерматити, токсикодермії, екзема, атопічний дерматит). Надання дермато-венерологічної допомоги на рівні первинної лікарської допомоги в умовах надзвичайних ситуацій.

5

Поточний контроль на практичних заняттях

4.

Принципи терапії і профілактики паразитарних уражень шкіри.

4

Поточний контроль на практичних заняттях

5

Основні прояви та особливості діагностики мікотичного ураження гладкої шкіри.

5

Поточний контроль на практичних заняттях

6.

Бульозні дерматози: етіопатогенез, клінічні прояви та перебіг. Особливості діагностики та лікування.

4

Поточний контроль на практичних заняттях

7.

Серологічні реакції в діагностиці сифілісу. Хибнопозитивні серологічні реакції. Помилки в діагностиці сифілісу.

4

Поточний контроль на практичних заняттях

8.

Сучасні особливості гонококової інфекції. Принципи діагностики, терапії та профілактики.

4

Поточний контроль на практичних заняттях

9.

Опортуністичні інфекції та шкірні стигми при СНІДі, їх клінічна характеристика.

4

Поточний контроль на практичних заняттях



РАЗОМ


38





Примітка:

При поточному контролі змістовного модуля засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали: 5-балів, 4-бали, 3-бали, 2- бали.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента - 120

Студент допускається до семестрового екзамену при умові виконанні вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 72 балів.

Семестровий екзамен зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 балів з 80 балів.


5. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з дисципліни є семестровий екзамен.

Семестровий екзамен проводиться у письмовій формі у період екзаменаційної сесії відповідно до розкладу.
Оцінка на екзамен визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки семестрового екзамену (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.
Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні дисципліни – 200, в тому числі максимальна за поточну навчальну діяльність – 120 балів (60%), за результатами семестрового екзамену – 80 балів (40%); мінімальна – 72 і 50.
Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних.
На кожному практичному занятті студент відповідає на тести за темою практичних занять, стандартизовані питання, знання яких необхідно для розуміння поточної теми, питання лекційного курсу і самостійної роботи, які стосуються поточного заняття; демонструє знання і вміння практичних навичок відповідно до теми практичного заняття.

Критерії оцінювання поточної навчальної діяльності студентів.

При засвоєнні теми кожного змістовного модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, яка потім конвертуються у бали в залежності від



Відмінно («5») – студент правильно відповів на 90-100% тестів. Правильно, чітко, логічно та повно відповів на стандартизовані питання поточної теми, включно з питаннями лекційного курсу та самостійної роботи. Демонструє виконання практичних навичок.

Добре («4») – студент правильно відповів на 70-89% тестів. Правильно та по суті відповідає на стандартизовані питання поточної теми, лекційного курсу та самостійної роботи. Демонструє виконання практичних навичок.

Задовільно («3») – студент правильно відповідає на 50-69% тестів. Неповно відповідає на стандартизовані питання поточної теми, лекційного курсу та самостійної роботи. Не може самостійно побудувати чітку, логічну відповідь. Під час відповіді та демонстрації практичних навичок студент робить помилки.

Незадовільно («2») – студент відповідає менше, ніж на 50% тестів. Не знає матеріалу поточної теми, не може побудувати логічну відповідь, не відповідає на додаткові питання, не розуміє поточного матеріалу. Під час відповіді та демонстрації практичних навичок робить значні, грубі помилки.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність дорівнює 120 балам. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість змістовних модулів з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3”, на кількість змістовних модулів.
Оцінювання індивідуальної самостійної роботи студентів (індивідуальних завдань):

Кількість балів за різні види індивідуальної самостійної роботи студента (СРС) залежить від її обсягу і значимості, але не більше 10-12 балів. Ці бали додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.


Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.



Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Перерахунок середньої оцінки за поточну діяльність у багатобальну шкалу:


4-х бальна шкала

200-бальна шкала

5

120

4,95

119

4,91

118

4,87

117

4,83

116

4,79

115

4,75

114

4,7

113

4,66

112

4,62

111

4,58

110

4,54

109

4,5

108




4-х бальна шкала


200-бальна шкала

4,45

107

4,41

106

4,37

105

4,33

104

4,29

103

4,25

102

4,2

101

4,16

100

4,12

99

4,08

98

4,04

97

3,99

96

3,95

95




4-х бальна шкала

200-бальна шкала

3,91

94

3,87

93

3,83

92

3,79

91

3,74

90

3,7

89

3,66

88

3,62

87

3,58

86

3,54

85

3,49

84

3,45

83

3,41

82

4-х бальна шкала

200-бальна шкала

3,37

81

3,33

80

3,29

79

3,25

78

3,2

77

3,16

76

3,12

75

3,08

74

3,04

73

3

72

Менше 3

Недостатньо


Семестровий екзамен:

Семестровий екзамен здійснюється по завершенню вивчення всіх тем змістовних модулів у період екзаменаційної сесії, відповідно до розкладу.

До семестрового екзамену допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення семестрового екзамену має бути стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки.



Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при складанні семестрового екзамену дорівнює 80.

Студент відповідає на пакет тестів, який містить 40 тестів з тем кожного змістовного модуля, що входять до підсумкового контролю. Перші 20 тестів – кожна вірна відповідь оцінюється в 1 бал (всього 20 балів). Решта 20 тестів – кожна вірна відповідь оцінюється в 3 бали (всього 60 балів) та складає разом максимальну кількість балів – 80, які може набрати студент при складанні семестрового екзамену.



Семестровий екзамен вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Перевірка практичних навичок: «зараховано» / «не зараховано».

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з дисципліни виставляється як сума оцінок поточної успішності та семестрового екзамену.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:



Бали з дисципліни

Оцінка за 4-ри бальною шкалою

Від 170 до 200 балів

«5»

Від 140 до 169 балів

«4»

Від 139 балів до мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

«3»

Нижче мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

«2»

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).
Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ЕСТS та 4-ри бальною (традиційною):

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕСТS таким чином:



Оцінка ЕСТS

Статистичний показник

А

Найкращі 10% студентів

В

Наступні 25% студентів

С

Наступні 30% студентів

D

Наступні 25% студентів

E

Останні 10% студентів

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

6. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ПІДСУМКОВИЙ (ПОТОЧНИЙ) КОНТРОЛІ
6.1. Загальна частина

  1. Короткі історичні нариси історії розвитку дерматовенерології. Українська та світова школа дерматологів.

  2. Анатомія та гістологія нормальної шкіри. Додатки шкіри: волосся,волосяні фолікули, нігті.

  3. Функції шкіри: захисна, бар'єрна, терморегуляційна, секреторна, екскреторна, резорбційна, дихальна (респіраторна), чутлива, метаболічна та інші.

  4. Гістоморфологічні зміни в шкірі: альтерація, ексудація, проліферативна дегенерація, акантом, акантоліз, дискератоз (гіпер-, пара кератоз), гранульоз.

  5. Первинні та вторинні морфологічні елементи, їхня характеристика і приклади хвороб, де ці елементи зустрічаються.

  6. Істинний і хибний поліморфізм висипань.

  7. Методи обстеження дерматологічних хворих. Етапи діагностичного процесу.

  8. Спеціальні дерматологічні методи обстеження хворих (пальпація,

діаскопія, тест на ізоморфну реакцію шкіри, дерматографія, піломоторний рефлекс, шкірні алергічні тести).

  1. Лабораторні методи діагностики (загальні та спеціальні).

  2. Основні принципи лікування шкірних хвороб.

  3. Основні методи місцевої терапії в дерматології. Лікування дерматозів у дорослих та дітей санаторно-курортними та фізіотерапевтичними методами. Загальні об’єктивні та суб’єктивні симптоми в діагностиці шкірних хвороб.

  4. Шкірні захворювання як прояв патології цілісного організму.


6.2. Спеціальна частина
Дерматологія

  1. Псоріаз: етіологія, клініка, диференційна діагностика та лікування.

  2. Червоний плоский лишай: етіологія, клініка, диференційна діагностика та лікування .

  3. Паразитарні захворювання шкіри. Педикульоз: етіологія, клінічна картина і лікування. Різновидності демодекозу, його диференційна діагностика, лікування. Клініка, діагностика, лікування та профілактика корости.

  4. Екзема: класифікація, клінічний перебіг, диференційна діагностика та лікування екземи відповідно до стадій.

  5. Простий контактний або артифікаційний дерматит: класифікація, клініка та лікування.

  6. Алергічні контактні дерматити, токсикодермія. Клінічна картина та лікування.

  7. Атопічний дерматит: клінічна картина, диференційна діагностика та лікування.

  8. Піодермії: класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування.

  9. Грибкові захворювання шкіри. Керамікози: етіологія, клінічна картина,диференційна діагностика та лікування. Епідермофітія, як різновид дерматомікозів: еіологія, класифікація, клінічна картина, діагностика та лікування. Руброфітія як різновид епідермофітії, класифікація та лікування. Трихофітія як різновид дерматомікозів: класифікація, клінічна картина,діагностика та лікування. Клінічні форми фавусу, їх діагностика та лікування. Кандидоз шкіри та слизових оболонок: клінічна картина та лікування.

  10. Міхурчасті дерматози. Істинний міхурник (вульгарний міхурник): класифікація, клініка та лікування. Дерматоз Дюрінга (герпетиформний дерматит): клініка, диференційна діагностика та лікування.

  11. Вірусні захворювання шкіри. Простий та оперізуючий герпеси: клініка, диференційна діагностика.

  12. Багатоморфна ексудативна еритема (хвороба Гебра): клінічна картина і диференційна діагностика.

  13. Хейліти: класифікація, клінічний перебіг, диференційна діагностика та лікування


Венерологія

  1. Збудник сифілісу. Його характеристика. Класифікація та загальний перебіг сифілісу.

  2. Імунітет при сифілісі. Суперінфекція. Реінфекція.

  3. Первинний період сифілісу, його клініка та діагностика.

  4. Клінічна картина вторинного періоду сифілісу на шкірі та слизових оболонках.

  5. Загальна характеристика третинного періоду сифілісу.

  6. Сифіліс внутрішніх органів.

  7. Ранній вроджений сифіліс. Пізній вроджений сифіліс.

  8. Серологічні реакції та тести в діагностиці сифілісу.

  9. Принципи та методи лікування сифілісу.

  10. Критерії вилікуваності та зняття хворих з диспансерного обліку.

  11. Загальна класифікація гонореї. Класифікація. Клінічна картина та діагностика. Ускладнення гонорейних уретритів. Лікування гонореї. Критерії вилікуванності.

  12. Ураження сечостатевих органів при трихомоніазі. Клінічна картина,перебіг та ускладнення.

  13. Негонорейні ураження сечостатевих органів.

  14. СНІД. Етіологія. Клінічна картина. Прояви на шкірі та слизових оболонках. Профілактика. Опортуністичні інфекції при СНІДі та їх клінічна картина.

7. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

з дерматовенерології, якими повинен оволодіти студент в процесі вивчення дисципліни


  1. Методика фізичного огляду хворого

  2. Визначення лусочок, волосся, нігтів та пат.гриби.

  3. Огляд хворого під лампою Вуда.

  4. Проведення проби Бальцера.

  5. Визначення псоріатичних феноменів.

  6. Методика застосування місцевих лікувальних засобів: примочок, паст, мазей та ін..

  7. Методика УФ-опромінення щкіри при псоріазі та інших дерматозах.

  8. Методика вивзначення блідої трепонеми та гонокока. Методика постановки проби Ядассона.

  9. Методика визначення симптому Нікольського.

  10. Методика визначення симптому Послєлова.

  11. Написання історії хвороби стаціонарного хворого.

  12. Виписування основних дерматологічних рецептів.


8. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

8.1. Навчальна основна література

1. Кожные и венерические болезни : руковод. для врачей : в 4-х т. / Под ред. Ю.К. Скрипкина. – М.: Медицина, 1995. – Т. 3. – 447 с.

2. Коляденко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби / В.Г. Коляденко, В.І.Степаненко, П.В.Федорич та ін. – Вінниця: Нова книга. –2006. – 421с.

3. Кравченко В.К. Шкірні та венеричні хвороби. – К., 1995. – 300 с.

4. Савчак В. Практична дерматологія : навч. посібник / В.Савчак, С. Галникіна. - К.: Укрмедкнига, 1998. – 508 с.

5. Степаненко В.І. Дерматологія, венерологія / В.І.Степаненко, М.М.Шупенько, О.О.Сизон та ін. : підруч. під заг. ред. д-ра мед.наук, проф. В.І Степаненка для студ. вищих мед. нач. закладів ІV рівня акред. – К.: КИМ. – 2012. – 848 с.



8.2. Навчальна додаткова література

1. Адаскевич В.П. Кожные и венерические болезни / В.П. Адаскевич, В.М. Козин: учеб. руковод. – М.: Медицинская литература. – 2006. – 672 с.

2. Айзятулов Р.Ф. Сифіліс. – Донецьк:Донеччина,1998. –227 с.

3. Венерические болезни. Руководство для врачей. / Под ред. О.К. Шапошникова. – М. «Медицина», 1991, –544с.

4. Владимиров В.В., Зудин Б.И.. Кожные и венерические болезни.-М.:Атлас.Медицина,1980 .-287с.

5. Дюдюн А.Д. та співавт. Інфекції, що передаються статевим шляхом (навчальний посібник).-Київ: Поліграф плюс, 2012. –133 с.

6. Коляденко В.Г., Федоренко О.Е., Головченко Д.Я. Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии. - К.: «Здоров'я», 1989. – 167 с.

7. Мавров И.И. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии. – Харьков, 2007. – 800 с.

8. Фицпатрик Т. и др. Дерматология // Атлас-справочник. Пер.с англ.- М.: Практика , 1999.- С. 885-898.

9. Федотов В.П. Лекции по клинической дерматовенерологии. Том.І. – Днепропетровск, 2010. – 397 с.

10. Федотов В.П., Дюдюн А.Д., Степаненко В.И. Дерматовенерология. – Днепропетровск, 2011. – 651с.

11. Федотов В.П., Макарчук А.И. Клинические лекции по дерматовенерологии и косметологи. Том. ІІ. – Запорожье –Днепропетровск, 2013. – 552 с.



8.3. Методична література

Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації відповідно до теми, розроблені у вищих навчальних закладах згідно з «Положенням про кафедру».
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка