Робоча програма навчальної дисципліни дерматологія, венерологія для студентів вищих медичних навчальних закладів



Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА ДЕРМАТОЛОГІЇ, ВЕНЕРОЛОГІЇ



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ДЕРМАТОЛОГІЯ, ВЕНЕРОЛОГІЯ
для студентів вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації


Галузі знань: 1201 «Медицина»

Спеціальності:

7.12010001 «лікувальна справа»,

7.12010002 «педіатрія»,

7.12010003 «медико-профілактична справа»



Факультет, курс:

медичний, 4-й курс



ЛЬВІВ – 2016


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО


Кафедра дерматології, венерології








ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор з науково- педагогічної роботи


проф. М.Р. Гжегоцький

___________________________

«______»______________201__р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ДЕРМАТОЛОГІЯ, ВЕНЕРОЛОГІЯ
для студентів вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації



Галузі знань: 1201 «Медицина»

Спеціальності:

7.12010001 «лікувальна справа»,

7.12010002 «педіатрія»,

7.12010003 «медико-профілактична справа»



Факультет, курс:

медичний, 4-й курс





Обговорено та ухвалено

на засіданні кафедри

дерматології,венерології

Протокол №_________

від «_____ »______________ 2016р

в/о завідувача кафедри

_______________ д.м.н., доц. Сизон О.О.


Затверджено

профільною методичною комісією

з_____________________дисципліни

Протокол №______

від «_____ »_______________2016 р.

Голова профільної методичної

комісії _________проф. Радченко О.М.




2016

Робоча навчальна програма складена на основі «Положення про робочу навчальну програму дисципліни та методичні рекомендації щодо її розробки»// За редакцією чл.-кор. НАМН України, професора Зіменковського Б.С., – Львів, 2015р. та типової програми навчальної дисципліни підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» для студентів вищих навчальних закладів МОЗ України, галузі знань 1201 «Медицина» спеціальності 7.12010001 «лікувальна справа», 7.12010002 «педіатрія», 7.12010003 «медико-профілактична справа». – Київ 2014р.



Колектив авторів:
працівники кафедри дерматологі, венерології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького:

в/о. зав. кафедри д.м.н., доцент О.О. Сизон,

доцент О.А.Білинська,

доцент І.Д. Бабак,

доцент Г.Є. Асцатуров,

асистент І.Я. Возняк,

асистент М.О. Дашко,

асистент І.О. Чаплик-Чижо


Рецензент:

Завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького д.мед.н., професор Р.Я.Дутка

Схвалено профільною методичною комісією Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
(Протокол №____ від»______»______________2016р.


1. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

Навчальна програма спрямована на якісну підготовку лікарів у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького з такої інтегральної клінічної дисципліни як дерматовенерологія. Дана дисципліна є невід’ємною складовою частиною усіх клінічних дисциплін і її викладання здійснюється відповідними профільними кафедрами всіх медвузів країни.

Вивчення основ дерматовенерології є обов’язковою зв'язуючою ланкою у загальній системі вивчення майбутніми сімейними лікарями клінічної медицини, а особливо - внутрішніх та інфекційних хвороб, урології, акушерства, гінекології. У свою чергу - дитяча дерматовенерологія чітко пов'язана з неонатологією, педіатрією.

Як окрема клінічна дисципліна дерматовенерологія поділяється на загальну та спеціальну. Її вивчення передбачає отримання знань стосовно етіології, патогенезу, клінічних проявів різноманітних дерматологічних патологій та засвоєння сучасних підходів до лікування чи застосування відповідних профілактичних заходів. При вивченні даної дисципліни велика увага надається прищепленню лікарям вміння своєчасного виявляти та чітко ідентифікувати клінічні прояви дерматологічних захворювань; деонтологічно вірно спілкуватися та правильно організовувати догляд за дерматологічними хворими. Для майбутніх неонатологів, педіатрів, сімейних лікарів лекційний та практичний матеріал надає можливість отримати базові знання стосовно будови шкіри в немовлят та дітей, правильного догляду за шкірними покривами та вмінні застосування відповідних профілактичних заходів.

Програма з дерматовенерології для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації складена галузі знань 1201 «Медицина» спеціальності 7.12010001 «лікувальна справа», 7.12010002 «педіатрія», 7.12010003 «медико-профілактична справа».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є шкірні та венеричні хвороби.

Міждисциплінарні зв’язки: нормальна та патологічна анатомія, гістологія, нормальна та патологічна фізіологія, мікробіологія, епідеміологія, інфекційні хвороби, внутрішні хвороби, урологія, акушерство, гінекологія.
Програма складена у відповідності з наступними нормативними документами:

- освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 за №239 «Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1201 «Медицина»;

- експериментальним навчальним планом розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) і рекомендовано лист МОЗ України від 21.03.15 №08.01-47/8986 та затверджено наказом ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького 24.04.15 №1226 – З;

- рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 “Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 «Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін»;

- інструкцією щодо оцінювання навчальної діяльності студентів в провадженні Європейської кредитно-трансферної системи (ЕКТС), затверджено МОЗ України 14.04.2014.

Програма структурована на змістовні модулі.


2. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
2.1. Опис предмета дисципліни
Дерматовенерологія, як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на попередньому вивченні магістрами анатомії, гістології, нормальної та патологічної фізіології, медичної біології, мікробіології та інших морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

б) є важливою складовою подальшого вивчення магістрами клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з дерматовенерології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики інфікування венеричними хворобами.


Організація навчального процесу здійснюється за Європейською кредитно-трансферною системою (ЕСТS).

Практичні заняття проводяться шляхом, поступового послідовного опрацювання студентами під керівництвом досвідченого співробітника кафедри окремих змістовних модулів. При цьому під час роботи з профільними хворими студенти по черзі виконують обов’язки помічників палатного лікаря (збирають анамнез, оглядають уражені ділянки шкіри, ставлять попередній діагноз, призначають лабораторне обстеження, здійснюють диференційну діагностику та пропонують та певну тактику його ведення та план медикаментозної терапії).



Програма дисципліни структурована з 8 змістовних модулів, які завершуються здачею іспиту.

Змістові модулі:

  1. Пропедевтика дерматовенерології. Папульозні дерматози.

2. Піодермії та паразитарні хвороби шкіри.

3. Міктотичні ураження шкіри та слизових оболонок.

4. Алергодерматози та бульозно-везикульозні захворювання шкіри .

5. Загальна характеристика (класифікація) хвороб, що передаються статевим шляхом. Сифіліс та його прояви.

6. Гонорея та негонорейні уретрити.

7. Дерматологічні аспекти ВІЛ – інфекції.

8. Написання навчальної історії хвороби дерматологічного пацієнта. Практичні навички.

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного екзамену та заліку.

ЕСТS організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС), в організації якої значну роль мають консультації викладачів. Тематичні плани лекцій, практичних занять, СРС забезпечують реалізацію у навчальному процесі всіх тем, які входять до складу змістових модулів.



Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів дерматологіі та венерології.

Практичні заняття передбачають:

1) дослідження студентами під керівництвом викладача стану уражених ділянок шкіри при найбільш розповсюджених дерматозах;



  • проведення диференційної діагностики з урахуванням результатів клініко-лабораторного обстеження хворих;

  • вирішення ситуаційних задач, що мають клінічне спрямування.

Рекомендується студентам на практичних заняттях коротко записувати анамнестичні відомості обстежених хворих, де оріентовно зазначати особливості етіопатогенезу у конкретних пацієнтів, хід їх лікування та його результати .

Кафедри дерматології, венерології має право вносити зміни до навчальної програми залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, екологічних особливостей регіону, але мають виконати в цілому обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за напрямом підготовки та навчальним планом.


Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями.

Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики

рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення клінічного розбору особливостей висипань при певних дерматозах, їх трактування та оцінка, аналіз і оцінка результатів лабораторних досліджень і параметрів, що характеризують міру порушення тих чи інших функцій організму людини, його систем та органів;
Підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення змістовних модулів. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Опис навчального плану з дисципліни «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ»

для студентів медичних факультетів


Структура навчальної дисципліни

Кількість годин, з них


Рік навчання


Вид

контролю



Всього

Аудиторних

СРС








Лекцій

Практ. занять







Модуль «Дерматове-нерологія»:

Змістових модулів 8

3 кредити ECTS/ 90 год.

12

40

38

4 курс (VII-VII семестр)


Іспит

Примітки: 1 кредит ЕСТS – 30 год.

Аудиторне навантаження – 57,8%, СРС – 42,2%


2.2. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни
Мета вивчення ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ - кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природничо - наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі вивчення дисципліни:

    1. Виизначати етіологічні та патогенетичні фактори появи та

подальшого клінічного перебігу найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань людини.

    1. Ставити на основі клініко-анамнестичних даних попередній

Діагноз найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань.

здійснювати диференційну діагностику дерматозів.

    1. Вірно визначати основні принципи лікування хворих відповідно до

Їх діагнозу.

    1. Вміти деонтологічно виважено визначати тактику ведення

хворого та виконувати принципи профілактики найбільш розповсюджених дерматозів з хронічно-рецидивуючим перебігом.

    1. Призначити хворому раціональну загальну та місцеву терапію.

    2. Використовувати морально-етичні принципи спілкування з

хворими на шкірні та венеричні захворювання.
3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1.

Пропедевтика дерматовенерології. Папульозні дерматози
Конкретні цілі:

  • Аналізувати етапи становлення дерматовенерології як окремої клінічної дисципліни та внесок окремих вчених.

  • Пояснювати фізіологічно-морфологічні особливості шкіри та слизових в функціонуванні організму в нормі та при різних патологічних станах

  • Трактувати поняття «висипка» та її роль при постановці відповідного дерматологічного діагнозу.

  • Трактувати сучасні уявлення про етіопатогенез псоріазу та червоного плоского лишаю.

  • Визначати чинники, що сприяють розвиткові цих захворювань.

  • Уявляти класифікацію цих дерматозів.

  • Визначати типові клінічні прояви.

  • Розумітись на диференційній діагностиці цих дерматозів.

  • Уміти визначити біодозу УФО по Горбачову.

  • Орієнтуватись в загальних принципах лікування.

  • Визначити принципи диспансеризації цих дерматозів.


Тема 1. Анатомія, гістологія та фізіологія шкіри людини. Елементи шкірної висипки та методика огляду та обстеження пацієнтів з шкірною патологією. Псоріаз. Червоний плоский лишай. Діагностика, диференційна діагностика, клінічний перебіг, лікування.
Дерматовенерологія - це клінічна медична дисципліна, яка вивчає об’єктивні та суб’єктивні особливості різноманітних клінічних проявів ураження шкіри та слизових оболонок організму людини у їх єдності та взаємодії з зовнішнім середовищем.

Дерматовенерологія як одна з наукових основ клінічної медицини. Її значення та місце у підготовці лікаря. Дерматологічна патологія як медико-психологічна проблема.

Загальна характеристика розвитку. Роль робіт Гіппократа, Плінія старшого, Корнелія Цельса, Авіценни, Меркуріаліса, Уїлена, Бейтмена. Становлення і розвиток в ХІХ-ХХ століттях (д’Алібер, Бієтт, Жібер, Девержі, Базен, Капоші, Аушпітц, Ядассон, Гебра).

Внесок робіт О.І.Поспелова, О.Г.Полотебнова у розвиток світової дерматовенерології.

Українська дерматовенерологічна школа – М.І.Стуковенков, П.В.Нікольський, В.О.Лужицький, І.І.Потоцький.

Основні типи психологічного реагування хворої людини в ситуації розвитку та перебігу у неї певної дерматовенерологічної патології.

Деонтологія в дерматології. Основні параметри при лікуванні дерматологічних хворих. Лікарська таємниця.

Анатомічна та гістологічна будови шкіри, її придатків та слизової оболонки порожнини рота;

Характеристика функцій шкіри та слизових оболонок, їх вікові та статеві особливості.

Етіологія та патогенез захворювань шкіри. Поняття «висипка» та її роль при постановці відповідного дерматологічного діагнозу.



Первинні морфологічні елементи висипу: пляма (macula), пухир (urtica), міхурець (vesicula), пузир/міхур (bulla), гнійничок (рustula), вузлик (papula), горбик (tuberculum), вузол (nodus), пухлина (tumor), киста (cista).

Вторинні елементи: вторинна пігментна пляма, лусочка (squama), ерозія (erosio), виразка (ulcus), кірка (crusta), кірко-луска (crusta-laminosa), тріщина (fissura seu raqades), екскоріація (син. травматична ерозія), рубець (cicatrix), струп («sphacelus»), ліхеніфікація (lichenificatio, син. ліхенізація - lichenisatio), вегетація (vegetatio).

Методи досліджень: візуальне спостереження, клінічна оцінка висипань, лабораторні дослідження.

Додаткові методи обстеження шкірних хворих: діаскопія або вітропресія, зішкрябування, визначення характеру дермографізму, шкірних проб з алергенами, люмінісентна діагностика, біопсія, діагностичні проби та феномени (проба Бальцера, проба Ядасона, проба за Броком, псоріатична тріада, феномени: Поспєлова, «яблучного желе», Кебнера).

Псоріаз: клінічні прояви, клінічні форми. Стадії клінічного перебігу. Еволюція висипки. Диференційний діагноз.

Алгоритм лікування. Лікарсько-трудова експертиза.

Особливості ураження шкіри та слизових оболонок при червоному плоскому лишаї.

Характер свербежу.

Принципи лікування та профілактики.
Змістовий модуль 2.

Піодермії та паразитарні хвороби шкіри
Конкретні цілі:


    • Визначати шляхи й імовірні умови інфікування дерматозоонозами.

    • Вирізняти класифікацію та загальні особливості паразитарних уражень.

    • Трактувати загальний перебіг та клініку корости.

    • Пояснювати клінічні різновиди перебігу педикульозу.

    • Узагальнювати клініку типових проявів демодекозу.

    • Трактувати характерні клінічні особливості фтиріазу.

    • Узагальнювати принципи терапії і профілактики паразитарних уражень.

    • Продемонструвати правильне оформлення документації та надсилання екстренного повідомлення в СЄС.

    • Визначити шляхи та імовірні умови інфікування біогенною флорою.

    • Узагальнити класифікацію та загальні особливості піогенного ураження шкіри та слизових.

    • Пояснювати роль різних чинників, що сприяють їх розвитку.

    • Розуміти загальний перебіг та клініку піодермій..

    • Відрізняти особливості піогенного ураження слизових оболонок.

    • Класифікувати типові прояви стрептодермій.

    • Відрізняти характерні клінічні особливості стафілодермій.

    • Продемонструвати знання принципів терапії та профілактики піогенних уражень.


Тема 2. Піодермії. Паразитарні хвороби шкіри: короста, педікульоз, демодекоз. Принципи їх диференціювання, профілактики та лікування.

Головна вошивість (pediculosis capitis).

Одежні воші (pediculosis corporis).

Фтиріаз (phthiriasis). Лікування.

Клінічні форми корости (scabies) та особливості її сучасного перебігу.

Діагностичні критерії проявів ураження коростою.

Методи лікування корости.

Клінічний перебіг демодекозу. Алгоритм клінічного діагнозу. Терапія.

Етіологічні чинники розвитку піодермій людини

Класифікація піогенних уражень шкіри людини.

Клінічні різновиди стрептодермій : імпетиго, панарицій, заїда,

простий лишай.

Клінічні різновиди стафілодермій: фолікуліти, фурункул,

карбункул, гідраденіт.

Вугрова хвороба.

Принципи терапії піодермій.


Змістовий модуль 3.

Мікотичні ураження шкіри та слизових оболонок
Конкретні цілі:

  • Трактувати шляхи та імовірні умови інфікування мікозами.

  • Узагальнити класифікацію та особливості мікотичного ураження.

  • Пояснювати загальний перебіг та клініку епідермомікозів.

  • Зробити попередню оцінку стосовно клінічних різновидів їх перебігу.

  • Узагальнити особливості мікотичного ураження слизових оболонок.

  • Продемонструвати знання клініки типових проявів кандидозу.

  • Вміти дезінфікувати взуття при мікозах стоп.

  • Узагальнити диференційну діагностику цих дерматозів.

  • Вирізняти принципи терапії та профілактики мікотичних уражень.


Тема 3. Кератомікози та мікози стоп. Трихомікози: мікроспорія, трихофітія, парша. Кандидози. Клінічні прояви, лабораторна діагностика, терапія та профілактика. Курація №1.

Етіологічні чинники розвитку мікозів у людини.

Класифікація мікотичних уражень. Різнокольоровий лишай.

Основні прояви мікотичного ураження гладкої шкіри.



Заїда кандидозна. Кандидозний хейліт. Кандидоз складок.

Мікоз стоп (сквамозна, інтертригінозна та дисгідротична форма).

Прояви мікотичного ураження нігтів.

Діагностика проявів мікотичного ураження: мікроскопічна, проба Бальзера, люмінесцентна діагностика під лампою Вуда.

Основні прояви мікотичного ураження волосистої частини голови.

Мікроспорія. Трихофітія. Фавус (парша).

Загальні принципи терапії. Профілактичні заходи.

Методика дезінфекції взуття.

З’ясування з викладачем в учбовій кімнаті основних положень схеми написання учбової історії хвороби дерматологічного пацієнта.

Зачитування в учбовій кімнаті особливостей анамнезу та локального статусу ураженої шкіри хворого та відповідно корекція викладача на почуте.

Змістовий модуль 4.

Алергодерматози та бульозно-визикульозні захворювання шкіри
Конкретні цілі:


      • Трактувати класифікацію дерматитів та екземи.

      • Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез цих дерматозів

      • Вирізняти шляхи та імовірні умови сенсибілізації організму.

      • Пояснювати загальний клінічний перебіг дерматитів та екземи.

      • Вирізняти фактори, що впливають на перебіг цих дерматозів.

      • Робити висновки стосовно чинників, що викликають токсикодермію

      • Пояснювати клініку типового перебігу алергічного дерматиту.

      • Узагальнювати характерні особливості клінічного перебігу істинної екземи.

      • Визначити особливості клініки мікробної екземи.

      • Зробити попередню оцінку диференційної діагностики цих алергодерматозів.

      • Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.

      • Вирізняти клініку типових проявів вульгарної пузирчатки.

      • Визначати характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу Дюрінга.

      • Трактувати діагностику та диференційну діагностику цих дерматозів.

      • Узагальнювати особливості методів терапії пузирчатки.

      • Трактувати сучасні поняття про етіологію та патогенез вірусних дерматозів.

      • Проілюструвати прикладами загальні особливості вірусної інфекції.

      • Пояснювати шляхи та імовірні умови інфікування герпесом.

      • Вирізняти загальний клінічний перебіг простого та оперізуючого герпесу.

      • Аналізувати клінічні різновиди перебігу оперізуючого герпесу.

      • Вирізняти особливості постгерпетичної невралгії.


Тема 4. Алергодерматози. Клініка та лікування. Практичні навички з написання учбової історії хвороби дерматологічного пацієнта. Бульозні дерматози. Вірусні дерматози. Курація №2.

Простий контактний або артифікаційний дерматит:

класифікація, клініка та лікування.



Алергічні контактні дерматити, токсикодермія. Клінічна

картина та лікування.

Моно та полісенсибілізація. Токсикодермія. Порівняльна характеристика простого та алергічного дерматиту.

Екзема (eczema) та її різновиди: істинна або ідіопатична екзема; мікробна екзема: паратравматична, варикозна, мітотична. дисгідротична; себорейна екзема, нумулярна екзема; професійна. Стадії розвитку екзематозного процесу. Диференційний діагноз. Дерматологічні тести, що допомагають визначити алергени. Принципи терапії.

Експургаторний метод триденного лікувального голодування. Прогноз та профілактика рецидивів.



Бульозні дерматози: етіопатогенез, клінічні прояви та перебіг. Особливості діагностики та лікування.

Підтримуюча доза та її емпіричне визначення. Профілактика та прогноз.



Вірусні дерматози: герпес, бородавки, контагіозний молюск. Етіологія та патогенез. Клінічні прояви та їх особливості.

Принципи місцевої та загальної терапії.

Отримання від викладача в палаті конкретного хворого для наступного його (її) ведення та курації. Збір анамнезу та обстеження хворого. Вивчення та аналіз наявних даних лабораторного обстеження. З’ясування у викладача неясних (незрозумілих) особливостей наявної у хворого висипки, а також отримання рекомендацій щодо доцільності проведення диференційної діагностики.

Повторна бесіда з хворим в палаті та уточнення, в разі потреби, певних моментів його ( її )анамнезу та історії хвороби.

Повторне обстеження шкіри хворого для з’ясування динаміки зміни висипки за час (біля тижня) від попереднього обстеження та написання першого щоденника курації.

Зачитування в учбовій кімнаті написаного диференційного діагнозу та його корекція викладачем.



Написання другого щоденника курації після відвідування хворого в палаті та остаточне завершення написання учбової історії хвороби.
Змістовий модуль 5.
Загальна характеристика (класифікація). хвороб, що переважно передаються статевим шляхом. Сифіліс та його клінічні прояви.
Конкретні цілі:

    • Узагальнити класифікацію хвороб, що переважно передаються саме статевим шляхом (ЗПСШ).

    • Орієнтуватись в історії виникнення та подальшого розвитку сифілісу в Європі.

    • Визначати сучасні особливості психологічного реагування та поведінки людей, що мають сексуально обумовлену інфекційну патологію.

    • Узагальнити інформацію стосовно шляхів та імовірних умов інфікування венеричними хворобами.

    • Трактувати інкубаційний період та фактори, що впливають на його перебіг та особливості.

    • Вирізняти клінічні прояви типового твердого шанкру та його атипових різновидів.

    • Вирізняти загальні особливості реґіонарного склераденіту.

    • Розрізняти диференційну діагностику первинного періоду сифілісу.

    • Трактувати особливості епідеміології вторинного періоду клінічного перебігу сифілітичної інфекції.

    • Вирізняти шляхи та імовірні умови інфікування від осіб з активними проявами вторинного періоду сифілісу.

    • Визначати характерні клінічні особливості розеольозної висипки.

    • Визначати загальні особливості типових клінічних проявів.

    • Узагальнювати клініку типових проявів папульозного сифілісу.

    • Трактувати диференційну діагностику проявів вторинного періоду сифілісу.

    • Розрізняти особливості епідеміології третинного періоду розвитку сифілітичної інфекції.

    • Вирізняти шляхи та імовірні умови інфікування від осіб з активними проявами третинного періоду сифілісу.

    • Визначати характерні клінічні особливості розеоли Фурнье. Трактувати загальні особливості клінічних проявів.

    • Пояснювати клініку типових проявів гумозного сифілісу.

    • Трактувати клініку типових проявів горбикового сифілісу.

    • Трактувати прояви характерних клінічних особливостей вісцеральних уражень.

    • Орієнтуватись в диференційній діагностиці проявів третинного періоду сифілісу.

    • Узагальнити особливості клінічних проявів у вагітних жінок.

    • Розрізняти характерні клінічні особливості вродженого сифілісу у немовлят та дітей грудного віку.

    • Трактувати прояви раннього та пізнього вродженого сифілісу.

    • Трактувати особливості психологічного реагування та поведінки людей, що мають цю патологію, особливо – вагітних жінок.

    • Продемонструвати особливості заповнення медичної документації на хворих, що мають венеричну патологію.

    • Розрізняти методи лабораторної діагностики сифілісу при різних його періодах.

    • Трактувати особливості забору клінічного матеріалу для його дослідження.

    • Визначити основні методи серологічної діагностики, показання для їх застосування.

    • Оволодіти методами серодіагностики сифілісу, трактовки і співставлення їх результатів з клінікою хвороби.

    • Орієнтуватись у методах сучасної діагностики сифілісу, визначити показники для їх призначення.

    • Проілюструвати хворому раціональну тактику поведінки в ході подальшого його лікування та диспансерного спостереження.

    • Охарактеризувати принципи терапії хворих сифілісом. Види лікування протисифілітичними препаратами.

    • Трактувати неспецифічне лікування хворих сифілісом.

    • Узагальнювати принципи профілактики сифілісу.


Тема 5. Клініко-серологічні особливості первинного періоду сифілісу. Імунітет. Реінфекція. Суперінфекція. Серодіагностика. Вторинний період сифілісу та його диференціювання. Третинний та вроджений сифіліс. Діагностика, клініка та принципи терапії.
Класифікація ВООЗ хвороб, що передаються статевим шляхом


Нозологія



Збудник

1. Сифіліс

Treponema pallidum

2. Гонококова інфекція

Neisseria gonorrhoeae

3. Шанкроїд

Haemophilus Ducrey

4. Лімфогранульома венерична

Chlamydia trachomatis

5. Пахова гранульома

Callimmatobacterium granulomatis

3,4,5 трапляються переважно у

тропічних країнах

Інші інфекції, що передаються

статевим шляхом

А. 3 переважним ураженням

статевих органів

1. Урогенітальний хламідіоз

Chlamydia trachomatis

2. Урогенітальний трихомоніаз

Trichomonas vaginalis

3. Урогенітальний мікоплазмоз

Mycoplasma hominis

4. Кандидозні вульвовагініти і баланопостити

Candida albicans

5. Генітальний герпес

Herpes simplex virus

6. Гострокінцеві бородавки

Papillomavirus hominis

7. Генітальний контагіозний моллюск

Molluscovirus hominis

8. Бактерійний вагіноз

Gardnerella vaginalis та інші збудники

9. Урогенітальний шигельоз гомосексуалістів

Shigella species

10. Фтиріаз (лобковий педикульоз)

Phthyrus pubis

11. Короста

Sarcoptes scabiei

Б. 3 переважним ураженням

інших органів

1. Інфекція, зумовлена вірусом

Human immunodeficiency virus

Імунодефіциту людини




2. Гепатит В

Hepatitis В virus

3. Цитомегаловірусна інфекція

Cytomegalovirus hominis

4. Амебіаз (переважно гомосексуалістів)

Entamoeba histolytica

5. Лямбліоз

Giardia (lamblia) interstinalis
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка