Робоча програма навчальної дисципліни цивільний захист спеціальності «правознавство» 03040101; 03040101)



Скачати 390.15 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації03.04.2017
Розмір390.15 Kb.
1   2

Навчальна лекція

Це один з словесних методів навчання навчальна лекція припускає усне викладення матеріалу, що відрізняється великою ємністю, ніж розповіді, великою складністю логічних побудов, образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає все заняття, в той час як оповідання займає лише його частину.


В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, як в розповіді, підтримання уваги протягом тривалого часу, активізації мислення слухачів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. Найкращім прикладом може бути лекція-діалог.

Подібним методом легше всього користуватися за допомогою аудіокасет, а також за допомогою відеотехніки, а також супутникового телебачення, хоча лекцію можна ще доповнювати за допомогою конспекту, книги чи комп'ютерного пакету.



Бесіда

Метод бесіди припускає розмову викладача з учнями. Бесіда організується з допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять учнів до засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

В ході застосування методу бесіди використовуються прийоми порушення питань (основних, додаткових, навідних і ін.), обговорення відповідей і думок студентів, корегування їх відповідей, прийоми формулювання висновків з бесіди.

Питання до бесіди повинні бути достатньо ємними для цілісного сприймання. Питання не повинні вимагати односкладових відповідей. Викладач може використати допоміжні, навідні запитання, що дозволять продовжити обговорення проблеми.


Наочні методи навчання


Наочні методи достатньо важливі для студентів, це є візуальним сприймання дійсності. Сучасна дидактика вимагає більш раціональних варіантів застосування методів наочності, що дозволять досягнути більшого освітнього і виховного результату, а так ж розвиваючого ефекту. Дидактика орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, щоб водночас мати можливість розвивати мислення студентів.

Особливістю наочних методів навчання є те, що вони обов'язково пропонуються в тій або іншій мірі, сполучаючись зі словесними методами. Тісний взаємозв'язок слова і наочності випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики.


Практичні методи навчання


Практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних виглядів діяльності студентів. Під час використання практичних методів навчання застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.

Індуктивні і дедуктивні методи навчання


Індуктивні і дедуктивні методи навчання характеризують винятково важливу особливість методів - спроможність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу. Застосування індуктивних і дедуктивних методів означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного.

При використанні індуктивного методу навчальна діяльність викладача і студентів протікає наступним чином:  



Викладач

Студент

1 варіант

Викладає спочатку факти, демонструє досвід, наочність, організує виконання вправ, поступово підводячи до узагальнень, визначення понять, формулювання законів



1 варіант

Засвоюють спочатку приватні факти, після цього роблять висновки і узагальнення приватного характеру



2 варіант

Ставить перед студентами проблемні завдання, що вимагають самостійних міркувань від приватних положень до більш загальних, до висновків і узагальнень.



2 варіант

Самостійно міркують над фактами і роблять доступні висновки і узагальнення.  



Індуктивне вивчення теми особливо корисно в тих випадках, коли матеріал носить, здебільшого, фактичний характер або зв'язаний з формуванням понять, сенс яких може стати ясним лише в ході індуктивних міркувань.

Слабкість індуктивного методу навчання полягає в тому, що вимагається більшого часу на вивчення нового матеріалу, ніж при дедуктивному. Він в меншій мірі сприяє розвитку абстрактного мислення, бо спирається на конкретні факти, досвід і інші дані.

При використанні дедуктивного методу діяльність викладача і студентів носить наступний характер:  

Викладач  

Студент

Спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а після цього поступово починає наводити приватні приклади, більш конкретні задачі.

Сприймає загальні положення, формули, закони, а після цього засвоює слідства, що випливають з них.

Дедуктивний метод сприяє швидкому проходженню навчального матеріалу, активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливо корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення слідств з деяких більш загальних положень.

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання


Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання визначаються на основі оцінки ступеня творчої активності студентів в пізнанні нових понять, явищ і законів.

Наочність при репродуктивному методі навчання також застосовується з метою кращого і більш активного засвоєння і запам’ятовування інформації. Прикладом наочності є використання в досвіді викладача опорних конспектів. В них послідовно відображені особливо яскраві цифри і зарисовки.



Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми:

    • створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання),

    • організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо.

Студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах за допомогою запитань-підказок.
11. Методи контролю
Остання група методів навчання, які є складовим елементом процесу навчання - це методи контролю і самоконтролю. Вона дає досить повну картину всього процесу навчання, сприяє виявленню рівня дійсних досягнень студентів у навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесення певних необхідних коректив у цей процес.

Оцінювання якості навчання – це система, яка складається із таких компонентів, як контроль, перевірка, оцінювання, накопичування статистичних даних та їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку.

Для реалізації прямого та зворотнього зв’язку в організації навчального процесу дисципліни “Цивільний захист” викладачам необхідно здійснювати безперервний комплексний контроль у системному поєднанні видів, методів, форм перевірок та оцінювання навчальних досягнень студентів.

До таких методів належать:



  1. Спостереження за навчальною діяльністю студентів та анкетування;

  2. Метод усного опитування;

  3. Метод письмового контролю;

  4. Метод контролю рівня виконавських знань ( за формами реалізації: практичних індивідуальних завдань, тестових опитувань, есе );

  5. Метод активізації самоконтролю, взаємоконтролю, самоаналізу студентів власної навчальної діяльності;

  6. Метод тестування навчальних досягнень.

Контроль успішності навчальної діяльності студента поєднує контрольні заходи та аналітичну роботу. Контрольні заходи мають на меті визначення академічних успіхів студента за допомогою відповідних контрольних заходів, передбачених навчальним планом, даною робочою навчальною програмою дисципліни з обов'язковим переведенням підсумкових оцінок до національної шкали та шкали ЕСТS. Аналітична робота проводиться з метою визначення якості навчального процесу. Результати аналізу використовуються для подальшого підвищення рівня навчальної та навчально-методичної роботи учасників навчального процесу.

В Академії контрольні заходи можуть проводитися у формі:

– вступного контролю – усне чи письмове опитування, що дає викладачеві можливість визначити рівень підготовленості групи до сприйняття нової для неї навчальної дисципліни, наявності базових знань в аспекті міжпредметних і міждисциплінарних зв’язків;

– поточного контролю – визначення викладачем якості знань на підставі виконаних студентом робіт, в тому числі самостійних, відповіді й доповненнях до відповідей, тестів та інших завдань, з виставленням балів згідно із критеріями і шкалою оцінювання, затвердженими кафедрою. Результати поточного контролю використовуються як засіб стимулювання навчальної діяльності. У ході поточного контролю проводиться систематичний вимір приросту знань і їх корекція. Вони заносяться до журналів обліку відвідування занять із коментарем науково-педагогічного працівника щодо здобутків у навчанні або зроблених похибок, а також можливих шляхів удосконалення самостійної роботи студента. Окремою графою виставляються бали за виконання індивідуальних завдань. Результати поточного контролю враховуються під час виставлення підсумкових оцінок;

– проміжного (рубіжного) контролю – діагностика рівня опанування навчальним матеріалом в межах змістового модулю. Науково-педагогічний працівник вправі самостійно визначати методи проведення такого контролю: фронтальне опитування, тестування, контрольна робота, колоквіум тощо. Результати проміжного (рубіжного) контролю заносяться до журналу успішності групи в окремо відведеній колонці. У випадку відсутності на занятті окремих студентів діагностика рівня їх знань здійснюється пізніше під час консультації. Якщо за підсумками проміжного (рубіжного) контролю студент показав незадовільні результати, йому виставляються відповідні бали за встановленою шкалою, що передбачає їх обов’язкове наступне перескладання до наступного рубіжного контролю;

– підсумкового модульного контролю – діагностика рівня опанування навчальним матеріалом в межах усієї навчальної дисципліни із оцінюванням результатів за національною шкалою і шкалою ECTS. Форма підсумкового модульного контролю визначається навчальним (робочим навчальним) планом у вигляді екзамену.

Форма проведення екзамену визначається відповідним рішенням кафедри і може ґрунтуватися як на традиційній системі опитування за екзаменаційними білетами, так і на інноваційних освітніх технологіях: тестування, визначення балів за рейтинговими шкалами тощо. Відповідальність за об’єктивність оцінювання несе науково-педагогічний працівник, на якого покладені відповідні обов’язки.

Для обліку результатів рубіжного та підсумкового контролю використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструються в журналах обліку відвідування занять студентами та їх успішності.

За рішенням кафедри підсумкова оцінка може виставлятися за результатами роботи студента протягом усього семестру, з урахуванням балів за шкалою ECTS, набраних під час вивчення змістовного модуля і трансформації цих балів у національну шкалу, визначення рейтингових показників.

Кафедра може приймати рішення щодо звільнення студента від складання іспиту і зарахування йому визначеної суми балів та традиційної оцінки в якості підсумкової оцінки.

Результати підсумкового контролю з дисципліни відображуються у заліково-екзаменаційних відомостях, навчальних картках студентів, залікових книжках (індивідуальних навчальних планах);

Кафедра повинна забезпечити прозорість оцінювання якості знань студентів; останні мають право знати всі поточні, проміжні та підсумкові результати оцінювання їх знань.

Науково-педагогічні працівники кафедри зобов’язані розробити чіткі критерії оцінювання модуля (роботу на аудиторних заняттях, виконання самостійних навчальних та індивідуальних творчих завдань, модуль-контролів за шкалою ECTS) та довести їх до відома студентів на початку вивчення дисципліни.

За наявності поважних причин (хвороба, сімейні обставини та ін.), що документально підтверджені, окремим студентам може встановлюватися індивідуальний графік складання екзамену або ліквідації академічної заборгованості тривалістю не більше місяця з початку наступного навчального семестру. Якщо цей термін є недостатнім для виконання індивідуального графіку, розглядається питання про надання йому академічної відпустки.



12. Розподіл балів, які отримують студенти


Поточне тестування та самостійна робота

Модульний контроль

Сума

Тема 1.

Тема 2.

Тема 3.

Тема 4.

Тема 5.

5

5

5

5

5

75

100

Т1, Т2 ... Т5 – теми занять змістовного модуля.

Шкала оцінювання: національна та ECTS


За шкалою ЕСТS

За 100-бальною шкалою

За національною шкалою

Визначення *

A

90 - 100

відмінно

відмінно – відмінні знання з охопленням додаткового матеріалу, прояв високого рівня компетенції


B

85 - 89

добре

дуже добре – вище середнього рівня з кількома несуттєвими помилками


C

75 - 84

добре – в цілому правильно з незначною кількістю помилок


D

70 - 74

задовільно

задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків


E

60 - 69

достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії


FX

35 - 59

незадовільно з можливістю повторного складання

незадовільно – потрібно додатково працювати для отримання позитивної оцінки

F

1 - 34

незадовільно з обов'язковим повторним курсом

незадовільно – необхідна серйозна подальша робота з повторним вивченням курсу





  1. Методичне забезпечення

Методичне забезпечення дисципліни «Цивільний захист»:

1) матеріали з планування вивчення дисципліни:

– робочу програму,

– теми і плани лекцій,

– плани практичних занять,

– тематику ділових ігор і ситуаційних задач,

– завдання для самостійної роботи,

– тести об'єктивного контролю знань,

– питання до заліку.

2) матеріали з організації і проведення навчального процесу.

– методичні матеріали,



    • підручники,

    • тексти лекцій,

    • інструктивно-методичні матеріали до практичних занять, до проведення ділових ігор і розв’язання ситуаційних задач, до самостійної роботи, до роботи з тестами, а також щодо підготовки до заліку.


14. Рекомендована література

Основні законодавчі та нормативно-правові акти

  1. Конституція України. Основний закон. – К., 1996.

  2. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою України 2 жовтня 2012 року.

  3. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

  4. Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.

  5. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.

  6. Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.

  7. Закон України “ Про державний матеріальний резерв” від 24.01.97 № 51/97-ВР (Із зм. і доп., внесеними Законами України від 18.11.97 № 642/97-ВР, від 16.07.99 №988-XIV,від 11.05.00 №1709-III, від 16.02.98 №174).

  8. Закон України “ Про правовий режим воєнного стану”. – К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.

  9. Закон України “ Про захист людини від інфекційних хвороб”. – К. 06.04.2000. №1645-III.

  10. Закон України “ Про зону надзвичайної екологічної ситуації”. – К.13.07.2000.-№1908- III.

  11. Закон України “ Про об’єкти підвищеної небезпеки”. – К.18.01.2001.-№2245- III.

  12. Закон України "Про охорону атмосферного повітря". – К.: Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 50.– Ст. 678.

  13. Закон України “ Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.00. №08-III.

  14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". – К.: Відомості Верховної Ради України, 1991. – № 41. – Ст. 546.

  15. Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". – К.: Відомості Верховної Ради України, 1991. – № 16. – Ст. 198; 1992., № 13. – Ст. 177.

  16. Закон України "Про тваринний світ". – К.: Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 18. – Ст. 191.

  17. Закон України "Про екологічну експертизу". – К.: Відомості Верховної Ради України, 1995. – № 8. – Ст. 54.

  18. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.

  19. ДБН-97 Державні будівельні норми України Київ. Держ. Стандарт.1999р.

  20. ДСТУ 3891-99 “Безпека у надзвичайних ситуаціях”. Київ. Держ. Стандарт.1999р.

  21. ДСТУ Б А.2.2-7:2010. Проектування. Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об'єктів. Київ. – Мінрегіонбуд. України, -2010.

  22. Постанова КМ України “ Про затвердження Положення про організацію оповіщення і звя’зку у надзвичайних ситуаціях” від 15.02.99 №2.

  23. Постанова КМ України “ Про Основні засади створення в Україні підсистеми рятування і ліквідації небезпечних забруднень на воді єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного характеру” від 5.10.98 №1599.

  24. Постанова кабміну України ” Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” К.03.08.1998.-№1198.

  25. Указ Президента України “ Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах” від 15.06.01 №436/2001.

  26. Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України/Міністерства соціальної політики України/Міністерства охорони здоров’я України/ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1061/468/587/865 від 31.07.2012 "Про затвердження Порядку спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей"


14.2. Базова література

  1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

  2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.

  3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.

  4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

  5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.

  6. Правові основи організації та забезпечення цивільного захисту: конспект лекцій./ Укладачі: О.О.Островерх, М.М.Удянський, Т.М.Ковалевська. - Х.: НУЦЗУ, 2012 – 226 с.

  7. Гудович. О.Д., Ісмагілов І.Н., Потеряйко С.П., Соколовський І.П.,Томко П.П, Юрченко В.О. Організація управління ЦЗ на підприємствах, в установах та організаціях. - Навчальний посібник. Київ: ІДУЦЗ НУЦЗУ, 2011. -537 с.

8. Смірнова О.М. Система державного регулювання психологічного захисту у сфері цивільного захисту України // Збірник тез І міжнародної науково-практичної конференції «Державне управління та місцеве самоврядування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення». 11-12 квітня 2013. – Рівне.: Нац. університет водного господарства та природокористування, 2013. – С. 275-279.

9.Неклонський І.М. Структурно-функціональна модель організації взаємодії організаційних систем при ліквідації надзвичайних ситуацій. / Неклонський І.М., Єлізаров О.В. // Проблеми надзвичайних ситуацій. Зб. наук. пр. НУЦЗ України. – 2012. - Вип. 16. – С. 69 - 81.

10.Неклонський І.М. Визначення критерія оцінки ефективності організації взаємодії підрозділів МНС України та МВС України при ліквідації надзвичайних ситуацій. / Неклонський І.М., Єлізаров О.В. // Проблеми надзвичайних ситуацій. Зб. наук. пр. НУЦЗ України. – 2012. - Вип. 15. – С. 89 - 98.

11.Аналітичні розрахунки для обґрунтування оперативних дій пожежно-рятувальних підрозділів. Практикум: Навчальний посібник / В.В. Сировий, Ю.М. Сенчихін, Л.В. Ушаков, О.В. Бабенко. – Харків: НУЦЗУ, 2010. – 262 с.

12.Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2012 році.

13.Тузіков С.А., Лазутський А.Ф. Писарєв А.В., Яценко В.В. Деякі методологічні підходи до класифікації сховищ цивільного захисту за сукупністю параметрів, що існують і перспективних // Матеріали ХІІ міжнародної науково-методичної конференції "Безпека

життєдіяльності людини – освіта, наука, практика", 15-17 травня 2013 р. – Одеса: Одеський національний морський університет, 2013. – С. 241 – 244.

14.Аналіз пожеж, що сталися в Україні за 4 місяці 2013 р. http://www.undicz.mns.gov.ua/files/2013/12/31/AD_04_13.pdf

15.Порядок спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки України та Міністерства надзвичайних ситуацій України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з пожежами [Електронний ресурс] : наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України від 30 лист. 2012 р. № 1106 /1377. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2220-12

16.Шелюх Ю.Є. Шляхи та можливості вдосконалення форм і методів протипожежної пропаганди серед населення / Шелюх Ю.Є., Шелюх О.М //Пожежна безпека: Збірник наукових праць. – Львів: ЛДУ БЖД, 2012. №20. – С. 93-98



17.Андрієнко М.В., Барило О.Г., Потеряйко С.П., Тищенко В.О. Шляхи удосконалення системи підготовки фахівців сфери цивільного захисту // Публічне управління: виклики ХХІ століття: матеріали ХІІІ Міжнар. наукового конгресу, Харків, 21-22 березня 2013 р. − Харків: ХарРіНАДУ „Магістр”.− С. 315-317.


  1. 13. Інформаційні ресурси (Internet-джерела)

  1. Офіційне інтернет-представництво Президента України http://www.president.gov.ua/.

  2. Верховна Рада України http://www.rada.kiev.ua .

  3. Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua/.

  4. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України http://www.mon.gov.ua, www.osvita.com.

  5. Міністерство екології та природних ресурсів України http://www.menr.gov.ua/.

  6. Державна служба України з надзвичайних ситуацій http://www.mns.gov.ua/.

  7. Рада національної безпеки і оборони України http://www.rainbow.gov.ua/.

  8. Постійне представництво України при ООН http://www.uamission.org/.

  9. Північноатлантичний альянс (НАТО) http://www.nato.int/.

  10. Новини про поточні події у світі, в т. ч. про надзвичайні ситуації http://www.100top.ru/news/ (російською мовою).

  11. Сайт, присвячений землетрусам та сейсмічному районуванню території http://www.scgis.ru/russian/.

  12. Сайт, присвячений надзвичайним ситуаціям природного характеру http://chronicl.chat.ru/.

  13. Офіційний сайт Американського вулканологічного товариства http://vulcan.wr.usgs.gov/ (англійською мовою).

  14. Український інститут досліджень навколишнього середовища i ресурсів при Раді національної безпеки i оборони України http://www.erriu.ukrtel.net/index.htm.

  15. http://www.dnop.kiev.ua   Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

  16. http://www.social.org.ua   Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

  17. http://www.iacis.ru   Официальный сайт Межпарламентской Ассамблеи государств–участников Содружества Независимых Государств (МПА СНГ).

  18. http://base.safework.ru/iloenc   Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.

  19. http://base.safework.ru/safework   Библиотека безопасного труда МОТ.

  20. http://www.nau.ua   Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

  21. http://www.budinfo.com.ua   Портал «Украина строительная: строительные компании Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ».



1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка