Робоча програма навчальної дисципліни 14. 03. 08 імунологія та алергологія (шифр І назва спеціальності) Напрям підготовки



Скачати 484.13 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації31.03.2017
Розмір484.13 Kb.
  1   2   3
Форма № Р-3.04
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Кафедра фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної роботи

професор Гумінський Ю.Й.

“_28 ”___08__2015_року
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
14.03.08 імунологія та алергологія

(шифр і назва спеціальності)


Напрям підготовки 12 01 «Медицина»

(шифр і назва напряму підготовки)


Спеціальність 7.110101 – лікувальна справа

7.110104 – педіатрія

(шифр і назва навчальної дисципліни)


Факультет медичний №1, медичний №2

(назва інституту, факультету, відділення)

25.06.2016


Робоча програма _з імунології та алергології__для студентів V курсу

(назва навчальної дисципліни)

за напрямом підготовки медицина, спеціальністю лікувальна справа, педіатрія

„30” травня 2015 року _ с. 32.
Розробники: (вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)

к.мед.н., доцент Бондарчук О.Б.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри __фтизіатрії з курсом клінічної імунології
Протокол від. “_20__”_06__2015_ року № _17_
В/о зав. кафедри _

доцент, к.м.н.

_______________________ (Кулік Л.Г.)

(підпис)

“_24”_06_ 2016 року

Схвалено методичною радою терапевтичних дисциплін вищого навчального закладу за напрямом підготовки (спеціальністю) медицина 1001__,

Протокол від. “_29__”__08_2016 року № 25


“__24_”_06__2016__ року Голова д.мед.н., проф.. Серкова В.К. _______________ (_____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

2016 рік


  1. Опис навчальної дисципліни



Форма

навчання

Курс

Семестр

Кредитів

Модулів

Кількість годин

Всього

Аудиторних

Самостійна робота студентів


Лекції

Практичних занять

Тематичних

Диференційний залік

Денна


V

IX

X

2,5

1

75

8

18

-

49

Примітка:

1 кредит ЕСТS становить зо академічних годин.

Аудиторне навантаження – 62%, СРС -38%.


Згідно рішення Вченої Ради від 28.02.2014 року структурна форма дисципліни на модулі залишається без змін, міняється лише форма модульного контролю на залік, за який виставляється традиційна оцінка, яка переводиться в бали (Шкала перерахунку традиційних оцінок у рейтингові бали (200 балів) для дисциплін, що закінчуються заліком, прийнятої рішенням Вченої ради ВНМУ протокол №2 від 28.09.10 року).



  1. МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Мета (кінцеві цілі) вивчення клінічної імунології та алергології встановлена на основі ОКХ та ОПП підготовки лікаря за фахом і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.



В результаті вивчення клінічної імунології студент повінен знати: ПП.154 Виявляти клінічні, гематологічні і імунологічні ознаки імунних порушень у хворих з гострою, рецививуючою та хронічною патологією, встановити попередній клінічний діагноз.

ПП.139 Визначати характер і принципи лікування імунологічних порушень у хворих з різною патологією, формувати диспансерні групи, групи ризику, проводити імунопрофілактику.



В результаті вивчення клінічної імунології студент повінен вміти:

ПП.212 Класифікувати симптоми та синдроми імунологічних порушень.

ПП.234 Проводити диференційну діагностику спадкових та набутих імунних порушень при різній патології на підставі імунологічного анамнезу, аналізу генеалогічного дерева, даних клінічного та лабораторного обстеження хворого.

ПП. 247 Складати план обстеження хворого, аналізувати отримані дані досліджень з урахуванням імунологічних процесів, віку хворого, стану здоров'я, пори року.


ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Програма з клінічної імунології та алергології на V курсі за спеціальностями «Лікувальна справа», «Педіатрія» та “Медико- профілактична справа”, передбачає вивчення основ клінічної імунології та алергології за основними її розділам: загальна імунологія, імунопатологія: первинні та вторинні імунодефіцити, аутоімунні захворювання, трансплантаційна імунологія, імунологія репродукції, онкоімунологія, алергологія, при цьому наголос робиться на вивченні імунопатогенезу, клініки, імунодіагностика та алергологічна діагностики, лікування та профілактики імунозалежних захворювань.

Орієнтовна тривалість практичних занять – 4 години. Основна мета цієї програми – ознайомлення студента з різними аспектами клінічної імунології. Акцент робиться на навичках збору імунологічного та алергологічного анамнезу, проведення фізикального обстеження та проведення диференціальної діагностики частих клінічних проявів та захворювань. Студенти приймають участь в діагностично-лікувальному процесі амбулаторних (переважно) та стаціонарних пацієнтів під керівництвом асистентів та доцентів кафедри. Також передбачено ознайомлення з процедурами, що найчастіше зустрічаються в практиці клінічного імунолога та алерголога. Практичні заняття, клінічні обходи з асистентами та доцентами кафедри є найголовнішою частиною цієї програми. Кожен студент 3 рази за цикл записує та показує клінічні дані щодо обстежених хворих асистенту, 1 раз під час модулю пише студентську історію хвороби (на її перевірку виділяється 0,5 академічної години).

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є:

а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС).

Тематичні плани лекцій, практичних занять та СРС забезпечують реалізацію у навчальному процесі всіх тем, які входять до складу змістових модулів. Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів клінічної імунології та алергології. У лекційному курсі максимально використовують дидактичні засоби (мультимедійні презентації, слайди, учбові кінофільми, демонстрацію тематичних хворих). Лекційний та практичний етапи навчання студентів складаються переважно таким чином, щоб лекції або передували відповідним практичним заняттям, або, при ротації модулів, начитувались одним блоком.

Практичні заняття проводять на клінічних базах кафедри. Орієнтовна тривалість практичних занять на 5 курсі – 4 години. Методика організації клінічних практичних занять з клінічної імунології та алергології передбачає необхідність:

- зробити студента учасником процесу надання медичної допомоги пацієнтам від моменту їх обстеження, постановки діагнозу, лікування до виписки зі стаціонару або при амбулаторному прийомі;

- оволодіти професійними практичними навичками; навиками роботи в команді студентів, лікарів, інших учасників надання медичної допомоги;

- сформувати відповідальність студента як майбутнього фахівця за рівень своєї підготовки, її удосконалення протягом навчання і професійної діяльності.

Для реалізації зазначеного необхідно на першому занятті з відповідного змістового модуля надати студенту докладний план його роботи на кафедрі та забезпечити організацію його реалізації.

ЗАВДАННЯ:

- методи дослідження, які має засвоїти студент;

- алгоритми (протоколи) обстежень, постановки діагнозу, лікування, профілактики відповідно до стандартів доказової медицини;

- доповіді історії хвороби пацієнта у навчальній групі, на клінічних обходах, практичних конференціях.

Курація пацієнта передбачає:


  1. з’ясування скарг хворого, анамнезу захворювання та життя, проведення опитування за органами та системами;

  2. проведення фізикального обстеження хворого та визначення основних симптомів захворювання;

  3. аналіз імунологічних лабораторних даних та даних алергологічного обстеження хворого;

  4. формулювання діагнозу хворого;

  5. призначення лікування;

  6. визначення заходів первинної та вторинної імунопрофілактики;

  7. доповідь результатів обстеження хворого командою студентів у навчальній групі, розбір під керівництвом викладача правильності встановлення діагнозу, диференційного діагноз, обсяг призначеного обстеження, лікувальну тактику, оцінку прогнозу та працездатності.

На практичних заняттях студентам рекомендується вести щоденники, у які вносити короткі відомості про хворих, обстежених під час практичного заняття, фіксувати формулювання діагнозу, план обстеження хворого та призначене лікування.

СРС та індивідуальна робота студентів складає 30% у навчальному плані. Вона містить:



  • опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять;

  • роботу студентів у відділеннях клінічних баз кафедр, у тому числі у імунологічних лабораторіях та кабінетах алергологічної діагностики, інтерпретацію даних лабораторних та алергологічних методів дослідження у позааудиторний час;

  • засвоєння практичних навичок за допомогою фантомів та роботи з хворими (згідно переліку);

  • індивідуальну СРС (виступ на науково-практичній конференції клініки, написання статей, доповідь реферату на практичному занятті, тощо);

  • робота в комп’ютерному класі по підготовці до Кроку-2.

Викладачі та допоміжний персонал кафедри забезпечують можливість здійснювати СРС; під час практичних занять та підсумкового модульного контролю проводять контроль та оцінку її виконання. Теми, що винесено на самостійне опрацювання, оцінюються тільки під час підсумкового модульного контролю.

Кафедри та курси клінічної імунології та алергології мають право здійснювати перерозподіл навчальних годин усередині змістових модулів в межах програми залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, екологічних особливостей регіону, але повинні виконати у цілому обсяг вимог дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за напрямом підготовки та навчальним планом.




Структура навчальної дисципліни

Кількість годин, з них

Рік навчання

Вид контролю

Всього

(годин/ кредитів)

Аудиторних

СРС

Лекцій

Практичних занять

Всього годин/ Кредитів ЕСТS

75/2,5

8

18

49

5




Модуль 1: Клінічна імунологія та алергологія
Змістових модулів - 2

75 год. /2,5 кредити ЕСТS

8

18

49

5

Диференційний залік



Змістовий модуль №1

Імунологічний статус. Принципи оцінки та шляхи імунокорекції.




30/1,0


4

8

20







Змістовий модуль №2

Алергічні захворювання- діагностика та лікування.



45/1,5

4

10

29






Робоча програма складена на основі: програми з клінічної імунології та алергології для лікарів різних спеціальностей, студентів медичних ВУЗів, кабінетом з вищої і середньої освіти МОЗ України 3 березня 2009 р.



(назва програми, дата затвердження)

  1. Програма навчальної дисципліни

Клінічна імунологія та алергологія як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на вивченні студентами анатомії, фізіології, гістології, мікробіології, імунології, патофізіології, патоморфології, рентгенології, фармакології, пропедевтичної та факультативної терапії та педіатрії, радіології, екології й інтегрується з цими дисциплінами;

б) передбачає при вивченні взаємозв’язок з наступними дисциплінами: внутрішня медицина (пульмонологія, ендокринологія, гінекологія, ревматологія), хірургія, оториноляриногологія, неврологія, інфекційні хвороби, епідеміологія, педіатрія, дитячі інфекції, онкологія та формування умінь застосовувати знання з клінічної імунології та алергології в процесі подальшого навчання і у професійній діяльності;

в) сприяє пропаганді і дотриманню здорового способу життя та профілактиці імунопатологічних захворювань в процесі життєдіяльності.



Організація навчального процесу здійснюється за кредитно – модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Змістовий модуль 1: ІМУНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС, ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ШЛЯХИ ІМУНОКОРЕКЦІЇ

Конкретні цілі:

Студенти повинні:

  • Трактувати поняття «імунітет», фактори природженого та набутого імунітету.

  • Робити висновки про стан функціонування імунної системи за даними лабораторного дослідження.

  • Аналізувати зміни показників імунного статусу з урахуванням віку хворого, стану здоров’я та пори року.

  • Пояснювати основи методів імунологічного дослідження для визначення кількісних та якісних показників імунітету.

  • Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із імунними порушеннями.

  • Обґрунтовувати застосування основних діагностичних методів, що застосовуються в клінічній імунології, визначати показання та протипоказання для їх проведення.

  • Визначати етіологічні та патогенетичні фактори набутих імунодефіцитних станів.

  • Визначати особливості розвитку противірусного імунного захисту.

  • Визначати особливості розвитку протибактеріального імунного захисту.

  • Виділяти особливості розвитку протигрибкового імунного захисту.

  • Інтерпретувати дані лейкограми та імунограми з урахуванням клінічних даних, стадії імунної відповіді, імунологічного анамнезу.

  • Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

  • Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з природженими та набутими імунодефіцитними станами.

  • Обґрунтовувати застосування основних імунодіагностичних методів, що застосовуються в клінічній імунології, визначати показання та протипоказання для їх проведення у хворих з різними імунозалежними захворюваннями.

  • Інтерпретувати дані фенотипування пари донор – реципієнт (визначення індексу гістосумісності) при підготовці до трансплантації органів та клітин.

  • Обґрунтовувати застосування імуносупресивної терапії в посттрансплантаційному періоді.

  • Визначати клінічні та лабораторні ознаки розвитку надгострого, гострого та хронічного кризів відторгнення.

  • Проводити диференційну діагностику між кризом відторгнення та інфекційним ускладненням у хворих після проведення трансплантації органів.

  • Визначати лабораторні ознаки розвитку системних та місцевих імуносупресивних механізмів при нормальній вагітності.

  • Визначати механізми розвитку імунозалежних форм безпліддя.

  • Інтерпретувати дані фенотипування пари чоловік - жінка (визначення індексу гістосумісності) при діагностиці імунозалежної форми безплідді.

  • Аналізувати результати визначення показників, які характеризують фактори антибластомного захисту у пацієнта з підозрою на наявність пухлини.

  • Інтерпретувати дані визначення пухлинасоційованих антигенів для ранньої діагностики пухлин, при оцінці ефективності лікування та для визначення наявності чи відсутності метастазів;

  • Обґрунтовувати застосування імунотропної терапії у хворих з пухлинами;

  • Вміти використовувати клініко - імунологічні критерії в діагностиці аутоімунної патології;

  • Визначати основні імунологічні механізми в розвитку аутоімунних хвороб;

  • Обґрунтовувати застосування імуносупресивної терапії у хворих з аутоімунною патологією;

  • Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації

ТЕМА 1. Структура і функції імунної системи. Вікова імунологія. Антигени головного комплексу гістосумісності: структура та функції.

Визначення та види імунітету. Центральні і периферичні органи імунної системи. Фактори природженого імунітету: клітинні (моноцитарно - макрофагальна система, кілерні та гранулоцитарні клітини), гуморальні (система комплементу, цитокіни та ін.). Антигени та їх характеристики. Специфічний імунітет, його особливості, етапи формування та кооперація імунокомпетентних клітин, які беруть участь у формуванні імунної відповіді. Популяції (Т- і В-лімфоцити) та субпопуляції (Т-хелпери 1 і 2 типу, Т- регуляторні, Т-ЦТЛ) лімфоцитів, етапи їх дозрівання та диференціації, їх функція. Імуноглобуліни, структура, функції. Тимусзалежний і тимуснезалежний механізм синтезу антитіл. Будова та властивості циркулюючих імунних комплексів. Головний комплекс гістосумісності: будова, властивості, функція. Регуляція імунної відповіді.


ТЕМА 2. Імунологічні методи досліджень. Поняття про імунограму. Основні правила оцінки імунного статусу. Основні симптоми патології імунної системи. Особливості показників імунітету в різних вікових групах.

Особливості імунологічного анамнезу. Клінічні методи оцінки імунної системи. Інструментальні методи оцінки імунної системи. Лабораторні методи оцінки імунної системи: гуморальні природжені фактори захисту; оцінка клітинного імунітету; комплексна оцінка місцевого імунітету.

Комплексний підхід до оцінки iмунного статусу людини. Основні скарги хворого з імунною патологією. Особливості імунологічного діагнозу. Визначення основних симптомів та синдромів імунних порушень. Фізикальні симптоми імунної патології. Методи фізикального обстеження хворого з патологією імунної системи (УЗД, рентгенологічне, імуногістохімія та ін..).

Імунограма, інтерпретація результатів. Можливості і обмеження iмунологiчних методiв у клiнiцi. Особливості постановки імунологічного діагнозу.

Вiковi особливості кісткового мозку, тимусу та периферійних лiмфоїдних органiв. Вiковi особливостi функцiонування імунокомпетентних клітин. Вікові особливості розвитку запальних реакцій. Роль материнського організму в формуваннi iмунiтету дитини. Iмунна система плоду, новонародженого i дитини в різні вікові періоди.

Тимус i старiння. Iмунорегуляторнi процеси в похилому вiцi. Iмуннi теорiї старiння. Імунопатологiя у осіб похилого вiку.

Підходи до застосування імунотропної терапії в залежності від віку.

ТЕМА 3. Основні принципи призначення імунотропної терапії. Імунореабілітація, імунопрофілактика.

Класифiкацiя iмунотропних препаратiв, механiзм дiї, побiчнi дії. Принципи клiнiчного застосування iмунотропних препаратiв, показання та протипоказання до призначення, пiдбiр дози, імунологічний контроль за терапевтичною ефективністю: iмуносупресивні препарати; iмунокорегуючі препарати; блокатори медiаторiв iмунних реакцiй; протизапальнi засоби; замiнна терапiя; цитокінотерапія, протирецепторні препарати та ін.

Основні принципи імунопрофiлактики бактерiальних і вiрусних інфекцій.

Основні види імунореабілітація, її стратегія, тактика та основні принципи.



ТЕМА 4. Природжені та набуті імунодефіцити та вторинна імунна недостатність. Трансплатаційний імунітет: імунологія репродукції, пухлин; імунні аспекти аутоімунної патології.

Природжені імунодефіцитні захворювання: визначення, класифікація, механізми розвитку. Клінічні ознаки, імунодіагностика, тактика лікаря, підходи до лікування: комбіновані, Т - i В – залежні імунодефіцити, обумовлені порушенням фагоцитарної ланки імунітету та дефіцитом білків комплементу.

Набуті iмунодефiцитні захворювання: визначення, причини, механізми розвитку, класифікація, дiагностика. Роль набутих iмунодефiцитних захворювань у патогенезi рiзних хвороб. Раннє виявлення в органiзмi вторинної iмунологiчної недостатностi. Основні підходи до лікування.

Основні поняття, термiнологiя (ауто-, ало-, ксено- трансплантат). Передтрансплантаційний моніторинг. Механiзми вiдторгнення алотрансплантату: надгострий, гострий та хронічний. Посттрансплантаційні iнфекцiйні ускладнення, критерії діагностики. Iмуносупресивна терапія: механiзми дiї, принципи призначення, ускладнення. Нові імунологічні методи діагностики і терапії в трансплантології.

Iмуннi взаємовiдносини в системах “батько - мати”, “мати - плід”. Імунний статус вагітних. Iмунозалежнi форми безпліддя в шлюбі. Причини та імунологічні механізми утворення антиспермальних аутоантитiл у чоловiкiв i жінок, імунодіагностика. Імунологiчнi методи лiкування. Iмуннi конфлiкти в системi “мати – плід”: дiагностика, лiкування, профiлактика. Iмуннi аспекти контрацепцiї.

Антибластомні та пробластомні механізми взаємодії імунної системи організм “хазяїна” та “пухлини”. Фактори імунологічної резистентності пухлини. Поняття про пухлиноасоційовані антигени. Імуносупресивна дія пухлин. Імунні зміни у онкологічних хворих. Імунодіагностика, в т. ч. диференціальна відповідно до CD- фенотипу пухлинних клітин. Сучасні підходи до імунотерапії хворого з онкологічними захворюваннями.

Визначення поняття аутоімунних реакцій, аутоімунної хвороби. Механізми зриву імунологічної толерантності, роль генетичних факторів. Імунодіагностика, імунопатогенез. Роль імунологічних методів дослідження у ранній верифікації діагнозу аутоімунних захворювань. Аутоімунний компонент в імунопатогенезi рiзних захворювань людини. Сучасні підходи до застосування імунотропних препаратів нового покоління у лікуванні хворих з аутоімунною патологією.

Змістовий модуль 2: АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ – ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ

Конкретні цілі:

Студенти повинні:


  • Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із алергічними захворюваннями.

  • Визначати етіологічні (групи алергенів) та патогенетичні (типи імунних реакцій) фактори алергологічних захворювань.

  • Пояснювати основи методів алергологічних досліджень (лабораторні тести, шкіряні проби, провокаційні тести та ін..)

  • Складати план обстеження хворих з алергологічними захворюваннями, обґрунтовувати застосування основних діагностичних методів, що застосовуються в алергології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення;

  • Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення алергічних захворювань;

  • Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних алергічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

  • Визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при алергічних захворюваннях;

  • Проводити диференційну діагностику між алергічними та псевдоалергічними захворюваннями.

  • Призначати проти алергічну терапію, оцінювати її ефективність.

  • Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка