Робоча програма навчальної дисципліни 09. 00. 05. – Історія античної філософії



Сторінка6/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З ІСТОРІЇ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ ФІЛОСОФСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «ФІЛОСОФІЯ»)


  1. Філософські підвалини у творчості Гомера та Гесіода.

  2. Культурно-історичні передумови виникнення філософії в античному світі.

  3. Від міфу до логосу. Становлення старогрецької філософії.

  4. Платон про заняття філософією.

  5. Справедливість як поняття етики та політики в античній культурі.

  6. Філософські засади античної медицини.

  7. Уявлення про час і простір у філософії досократиків.

  8. Морально-етичні рефлексії «Семи мудреців» і їх вплив на формування етико-філософських ідей в античному світі.

  9. Онтологічна проблематика у досократівській філософії.

  10. Грецька натурфілософія як перша історична форма філософії природи.

  11. Проблема першопочатку (архе) у грецькій філософії.

  12. Поняття «космос» у грецькій філософії.

  13. Ідея міри та гармонії у філософії піфагорейців.

  14. Формування та розвиток гносеологічних ідей у досократівській філософії.

  15. Елейська концепція буття.

  16. Вчення про безперервне та нескінченне у творчості Зенона.

  17. Атомістична теорія матерії Демокріта і її вплив на подальший розвиток наукового пізнання.

  18. Філософія софістів як культурологічний феномен античного світу.

  19. Вчення про логос у творчості Піфагора.

  20. Діалектика Геракліта.

  21. Пайдея: античне виховання і особистість.

  22. Уявлення Піфагора про гармонію світу як гармонію чисел.

  23. Розвиток ідей Сократа в філософії Платона.

  24. «Сократичний поворот» у філософії.

  25. Діалектичний метод Сократа і його мета.

  26. Проблема людини в сократичних школах.

  27. Особливості ідеалізму Платона.

  28. Ідеальна держава Платона та її історичні форми (діалоги «Політик» та «Закони»).

  29. Формування вчення про ідеї в діалогах Платона («Гіппій Великий» і «Протагор»).

  30. Людина як мікрокосм у філософії Платона (діалоги «Федон» і «Федр»).

  31. Соціально-політичні погляди Платона і Арістотеля: порівняльний аналіз.

  32. Арістотелівська концепція «теоретичної» («першої») філософії у «Метафізиці».

  33. Філософія природи Арістотеля і її головні наукові засади (трактат «Фізика»).

  34. Філософська думка елліністичної доби у контексті попереднього розвитку грецької філософії.

  35. Розвиток проблеми людини в елліністичну епоху.

  36. Поняття щастя в етичних вченнях епохи еллінізму.

  37. «Сад» Епікура і його нові ідеї.

  38. Етичне вчення стоїцизму.

  39. Порівняльний аналіз ідей Платона і неоплатонізму.

  40. Генеза і структура плотінівської філософської системи.

  41. Роль і значення неопіфагореїзму в елліністичній філософії.


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар є видом навчального заняття, яке відбувається у складі академічної групи. Форми його проведення – дискусія, доповідь та обговорення. На семінарському занятті з історії філософії викладач організовує обговорення питань з визначених у робочій навчальній програмі тем, обов’язково підсумовуючи обговорення теми та оцінюючи участь у ньому студентів. Участь у семінарських заняттях враховують під час виставлення підсумкової оцінки з історії філософії.

На семінарах студенти вчаться самостійно працювати з книгою, бути вимогливими до своєї відповіді й до відповіді товариша. Семінарське заняття вимагає не механічного запам’ятовування, а свідомого засвоювання, активної пізнавальної діяльності всіх студентів.

Семінарові більше, ніж лекції, властиві ідейно-виховна й логіко-методологічна функції. Особливість філософського семінару в тому, що він є не лише формою закріплення знань, здобутих у процесі вивчення історії філософії, а й школою творчої самостійності студентів, у якій формується методологія наукового пошуку, удосконалюється культура мислення. Безперечно, що в процесі дискусії, обміну думками відшліфовується мислення майбутнього фахівця. Дискусія є дуже важливим елементом семінару, оскільки сприяє інтелектуальному напруженню, активності студентів, привчає їх мислити розкуто, вільно, творчо. Участь у дискусії, прагнення переконувати один одного будуть, можливо, першою серйозною спробою застосувати на практиці знання, здобуті на лекціях, із підручників та першоджерел. Дискусія на семінарі цінна також тим, що привчає студента до спілкування з аудиторією, адже виховувати в собі полемічну культуру – завдання кожного інтелігента.

Щоб підготувати відповіді на запитання семінару, потрібно використати лекції, підручники, першоджерела, додаткову літературу. Вибрати матеріал з декількох джерел, вибудувати відповідь логічно як завершений вислів, аргументувати її, наводити приклади. Це вимагає складніших умінь: аналізувати, систематизувати, узагальнювати вивчений матеріал.

Одним із найдоступніших засобів активізації розумової діяльності студентів є проблемне запитання. До кожної теми семінарського заняття викладач формує пакет запитань, які можна поділити на кілька типів: проблемні запитання, що узагальнюють знання студентів у сфері інших дисциплін; запитання, метою яких є повне засвоєння основних філософських понять і їхніх співвідношень; запитання, у яких передбачено зв’язок філософських знань з прак тикою аналізу дійсності.



ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ:

  • обов’язково прочитати текст першоджерела та рекомендовану додаткову літературу;

  • підготуватися до виступу з кожного питання плану семінарського заняття;

  • підготувати відповіді на запитання, наведені під кожним із пунктів плану заняття;

  • рекомендовано виступати не з місця, а перед усією аудиторією;

  • викладати думки своїми словами, а не завченими фразами, формулюваннями;

  • будувати виступ згідно з планом, користуючись конспектом лише в разі цитування першоджерел;

  • враховувати, що кожен виступ має складатися з трьох частин: вступу, основної частини і висновку;

  • вільно триматися перед аудиторією, грамотно і переконливо говорити;

  • кожен студент бере участь в обговоренні всіх питань семінару;

  • після відповіді товариша вміти прокоментувати основне положення проблеми, задати йому додаткове запитання;

  • формулювання своєї позиції розпочинати словами «я стверджую, що...», «я вважаю, що» , «моя позиція з цього питання така»;

  • для підтвердження або ж спростування тієї чи іншої тези наводити аргументи (цитати з тексту першоджерела, або думки, істинність яких обґрунтована).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДІ СТУДЕНТА

НА СЕМІНАРСЬКОМУ ЗАНЯТТІ

(за п’ятибальною шкалою)



5 балів – вичерпна відповідь на питання семінарського заняття. Студент відповідає логічно, послідовно, систематично. Відповідь свідчить про глибоке знання матеріалу. Студент опанував основну й додаткову літературу з теми, рекомендованої планом семінарського заняття. Доповідає впевнено, творчо, у доповіді виявляє науковий підхід, не підглядає у конспект, доцільно використовує терміни, правильно пояснюючи їх. Правильно відповідає на більшість питань викладача та учасників семінарського заняття.

4 бали – студент виявляє досить повні знання матеріалу, не припускається у своїй відповіді суттєвих неточностей, засвоїв основну літературу, рекомендовану планом. Дає відповіді на питання викладача та учасників семінарського заняття. Доволі часто під час відповіді користується конспектом.

3 бали – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і роботи за спеціальністю. Доповідач сильно «прикутий» до конспекту, припускається помилок. Матеріал не повно розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання з помилками, однак спроможний зі сторонньою допомогою виправити їх.

2 бали – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

  1. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬ СТУДЕНТАМ

У процесі вивчення дисципліни «Історія античної філософії» знання студентів оцінюються за 100-бальною шкалою (50 балів поточна успішність + 50 балів успішність на іспиті) з таким переведенням у державну оцінку:




Оцінка ECTS та

визначення

Кількість балів

від 1 до 100

Оцінка за традиційною

п’ятибальною системою

А – відмінно

90-100

Відмінно (зараховано)

5

В – дуже добре

81-89

Добре (зараховано)

4

С – добре

71-80

Добре (зараховано)

4

D – задовільно

61-70

Задовільно (зараховано)

3

Е – достатньо (задовольняє мінімальні критерії)

51-60

Задовільно (зараховано)

3

FX - незадовільно

25-50

Незадовільно (незараховано)

2

F – незадовільно (потрібна додаткова робота)

0-24

Незадовільно

(незараховано)



2

При вивченні дисципліни «Історія античної філософії» бали розподіляються наступним чином:



Поточне тестування та самостійна робота за модуль 1.




Змістовий модуль

№1


Змістовий модуль

№ 2


Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

2,5

2,5

3

3

3

3

3

3

3

3

3



Поточне тестування та самостійна робота за модуль 2.

Сумарна кількість балів за поточну успішність

Бали за іспит

Сума балів

Змістовий модуль

№3


Змістовий модуль № 4

Т12

Т13




Т14

Т15

Т16

Т17

50

50

100

3

3




3

3

3

3

де Т1, Т2 ... Т17 – теми змістових модулів;

2,5 та 3 – максимальна кількість балів за кожну тему, яка виставляється на підставі усного та письмового опитування студентів під час семінарських занять. В результаті успішного навчання студент протягом двох семестрів в сумі може набрати 50 балів за поточну успішність.

50 балів - максимальна кількість балів за відповідь під час усного іспиту.

Підсумковою формою семестрового контролю у 2 семестрі з дисципліни «Історія античної філософії» є усний іспит (оцінюється максимально 50 балів), який дасть змогу оцінити системне засвоєння навчального матеріалу студентами. Питання на іспит складено відповідно до тем робочої навчальної програми курсу «Історія античної філософії» для студентів філософського факультету (спеціальність «філософія»), а також тем, запропонованих на самостійне опрацювання. Екзаменаційний білет складається з трьох питань, на які після підготовки студент відповідає усно.



Оцінювання знань студента, виявлених на іспиті ґрунтується на таких критеріях:

«відмінно» – виставляється, якщо: студент у повному обсязі володіє матеріалом навчального курсу; вільно і логічно-аргументовано висвітлює навчальну проблему; бачить місце питання, яке розглядається в контексті історії філософії та загальної структури філософського знання; при відповіді на питання посилається на рекомендовану програмою курсу додаткову літературу; вміє показати методологічне значення філософських теорій, вчень і концепцій для вибору шляхів вирішення конкретних науково-природничих або соціально-політичних проблем;

«добре» – виставляється, якщо: студент володіє фактичним матеріалом курсу але припускається окремих, несуттєвих помилок; висновки і узагальнення зроблені ним не є вичерпними; відсутні посилання на додаткову літературу; практичне застосування теоретичних знань є нечітким;

«задовільно» – виставляється, якщо: студент в основному володіє фактичним матеріалом курсу, але в окремих аспектах питань припускається суттєвих помилок; не в змозі самостійно висновувати, узагальнювати, поєднувати теоретичні знання з практикою; виклад матеріалу утруднений, неповною мірою використовується категоріальний апарат навчальної дисципліни;

«незадовільно» – виставляється, якщо: студент не володіє матеріалом курсу «Історія античної філософії» і не орієнтується в його проблематиці; при спробі викладу матеріалу припускається грубих помилок; не може самостійно зробити висновки та узагальнення; не прослідковує зв’язку аналізованих проблем з практикою.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ІСТОРІЇ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

  1. Предмет і завдання історії філософії як науки.

  2. Філософія як самосвідомість історичної епохи.

  3. Обʼєкт історико-філософської рефлексії.

  4. Філософські школи і напрямки античної філософії.

  5. Філософія в системі людської культури.

  6. Методика історико-філософського дослідження.

  7. Релігія і міфологія як фактори виникнення філософії.

  8. Староіндійська філософія. Головні фактори виникнення і формування староіндійської філософії. Філософські школи і напрямки.

  9. Старокитайська філософія. Історичні передумови становлення і розвитку давньої китайської філософії. Головні філософські школи стародавнього Китаю.

  10. Філософія Конфуція і її історичне значення.

  11. Культурно-історичні передумови виникнення та розвитку старогрецької філософії.

  12. Економічне та політичне життя Еллади. Релігійні та міфологічні фактори.

  13. Космогонія і теогонія Гесіода.

  14. Історичні джерела античної філософії. Історики античної філософії.

  15. Роль і місце інтерпретації в історико-філософському дослідженні. Робота з філософським текстом і її наукове значення. Поняття герменевтики.

  16. Антична натурфілософія і її філософсько-науковий зміст. Представники натурфілософії.

  17. Антична діалектика і її головні засади.

  18. Проблема космосу в античній філософії.

  19. Ідея міри і гармонії в античній філософії.

  20. Вчення про логос в античній філософії і його значення.

  21. Філософія Фалеса і її головні проблеми.

  22. Філософія Анаксімандра. Проблема першопочатку. Походження життя. Етичний елемент у філософії Анаксімандра.

  23. Філософія Анаксімена. Проблема першопочатку. Космогонія. Історичне значення іонійської натурфілософії.

  24. Філософія Геракліта. Головні принципи діалектики. Проблема першопочатку. Вчення про логос. Гносеологічна проблематика. Етичне вчення Геракліта. Історична оцінка філософії Геракліта.

  25. Італійська філософія. Джерела піфагореїзму. Особа Піфагора. Піфагорейський союз. Піфагорейський спосіб життя. Вчення Піфагора про число. Дуалізм буття.

  26. Ідея міри і гармонії у філософії Піфагора. Космос і його будова. Астрономічні ідеї піфагорейців. Вчення про душу. Метемпсихоз. Етика піфагорейців. Теорія пізнання. Значення піфагореїзму.

  27. Елейська філософія. Передумови її виникнення. Філософія Ксенофана. Проблема походження релігії.Теологічний монізм Ксенофана. Онтологія. Гносеологія.

  28. Філософія Зенона з Елеї. Формування поглядів Зенона. Апорії Зенона і їх функціональне навантаження. Субʼєктивна діалектика. Формування логічної проблематики. Історичне значення філософії елеатів.

  29. Філософія Парменіда.

  30. Філософія Анаксагора. Життя і діяльність. Вчення про гомеомерії. Вчення про світовий розум (Нус). Походження життя. Теорія пізнання і її головний принцип. Значення філософії Анаксагора.

  31. Значення античного атомізму для розвитку філософії і природознавства.

  32. Античний атомізм. Історичні джерела атомізму. Життя і творча спадщина Демокріта. Атомістична теорія матерії. Космогонія і космологія.

  33. Вчення Демокріта про необхідність. Макрокосм і мікрокосм. Гносеологія Демокріта. «Первинні» і «вторинні» якості. Теорія відчуттів. Проблема істини. Етико-соціальні погляди. Значення античного атомізму.

  34. Софістика як явище культури і філософський напрямок.

  35. Антична софістика. Загальна характеристика софістичної філософської проблематики. Філософія Протагора. Філософія Горгія. Сенсуалізм, релятивізм.

  36. Філософія Сократа. Попередники. Особа Сократа. Предмет філософії згідно із Сократом. Філософський метод Сократа і його складові. Вчення про індукцію. Етичне вчення Сократа. Значення філософії Сократа.

  37. Сократичні школи і їх загальна характеристика (мегарська, кінійська, кіренайська).

  38. Філософія Платона. Творча спадщина. Платон і Сократ. Академія Платона. Головні принципи філософії Платона. Вчення про ідеї (діалоги Гіппій Великий і Протагор).

  39. Вчення Платона про державу і суспільство (трактати «Держава», «Закон»). Проблема виникнення держави. Ідеальна держава та її організація, форми правління. Соціальний смисл утопії Платона.

  40. Теорія пізнання Платона. Постановка проблеми про природу знання і критика сенсуалізму в діалозі «Теетет». Пізнання як пригадування (анамнезіс). Пізнання ідей і діалектичний метод.

  41. Етичне вчення Платона і його значення. Проблема смислу людського життя в трактатах «Федон» і «Теетет». Вчення про доброчинності і їх види. Ідеал абсолютного добра. Етичний ідеал у філософії Платона.

  42. Вчення Платона про людину (діалог «Федон»).

  43. Естетика Платона і її історична оцінка.

  44. Філософія Арістотеля. Творча спадщина. Арістотель і Платон. Лікей. Концепція «першої» філософії у «Метафізиці». Вчення про чотири причини (принципи) буття.

  45. Фзика (філософія природи) Арістотеля (трактат «Фізика»). Вчення про рух, простір і час. Вчення про першодвигун. Космологічні і деї Арістотеля.

  46. Вчення Арістотеля про суспільство і державу (трактат «Політика»). Проблема виникнення суспільства і держави. Форми державного правління і їх характеристики.

  47. Проблеми гносеології і діалектика Арістотеля (трактати «Метафізика», «Топіка», «Про душу»). Вчення про метод. Філософський сенсуалізм. Класифікація наук.

  48. Концепція Арістотеля про Розум-першорушій як космічний принцип.

  49. Вчення Арістотеля про категорії.

  50. Етичне вчення Арістотеля (трактати «Етика Нікомаха», «Етика Евдема»). Вчення про чесноти та їх види. Смисл людського буття. Етичний ідеал.

  51. Естетичне вчення Арістотеля і його історична оцінка.

  52. Арістотелівське вчення про матерію і форму, можливість і дійсність.

  53. Епікур і епікуреїзм. Предмет філософії. Теорія пізнання. Етичне вчення.

  54. Філософія Лукреція Кара.

  55. Античний скептицизм і його представники.

  56. Еклектизм як напрямок античної філософії.

  57. Філософія стоїків. Предмет філософії. Логічне вчення. Фізика. Ідеал стоїчного мудреця.

  58. Філософія неоплатонізму. Плотін і його філософська спадщина.



РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ З КУРСУ «ІСТОРІЯ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ»



  1. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів: Видавництво ЛБА, 1997.

  2. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін..; за ред. В.І.Ярошовця. – К., 2002.

  3. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. - Львів, 1996. С.3-89.

  4. Хамар У.В. Історія філософії: Курс лекцій. – Львів: Ініціатива, 2008. – С.3-53.

  5. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, наука, религия. – М., 1980.

  6. Мюллер Макс. Шесть систем индийской философии: пер. с англ. – М., 1995.

  7. Радхакришнан С. Индийская философия: пер. с англ. – СПб., 1994.

  8. Древнекитайская философия. Нач. период. (Подгот. текстов, вступит. статья и коммент. В.В.Бродова.) Изд. 2-е. – М.: Мысль, 1972. - 271 с.

  9. История китайской философии: Пер. с кит. / Общ. ред и послесл. М.Л.Титаренко. – М.: Прогресс, 1989. – 552 с.

  10. Адо Пьер. Что такое античная философия. – М., 1999, С.16-38.

  11. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 3-24, 30-43.

  12. Богомолов А.С. Античная философия. М., 1985. С. 3-64.

  13. Боннар А. Греческая цивилизация. Т.1. М., 1958; Т.2, 1959.

  14. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. М., 1972. С. 3-102, 175-324.

  15. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

  16. Чанышев А.Н. Эгейская предфилософия. М., 1970.

  17. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты). Сост. Аветисьян А.А. Киев, 1972. С.5-51.

  18. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.269-280.

  19. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. С.3-26.

  20. Кессиди Ф.Х. Философские и эстетические взгляды Гераклита Эфесского. М., 1963.

  21. Тихолаз А.Г. Геракліт. Київ, 1995.

  22. Чанышев А.Н. Италийская философия. М., 1975.

  23. Басов Р.А. История греческой философии. От Фалеса до Аристотеля. М., 2002. С. 79-113.

  24. Комарова В.Я. Учение Зенона Элейского. Л., 1981.

  25. Рожанский И.Д. Анаксагор. М., 1972.

  26. Семушкин А.В. Эмпедокл. М., 1985.

  27. Якубанис И. Эмпедокл: философ, врач и чародей. К., 1906.

  28. Антология кинизма. М., 1984. С. 97-310

  29. Гиляров Г.А. Греческие софисты. М., 1888.

  30. Нахотов И.М. Философия киников. М., 1982.

  31. Чернышев Б. Софисты. М., 1929.

  32. Жебелев. Сократ. Берлин, 1923.

  33. Кессиди Ф.Х. Сократ. Санкт-Петербург., 2001, С.342.

  34. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Софисты, Сократ, Платон). М., 1970. С.53-83.

  35. Лосев А.Ф. Софисты. Сократ. Платон. М.,1969.

  36. Нерсеянц В.С. Сократ. М., 1984.

  37. Виндельбанд В.В. Платон. М., 1923. СПб, 1904.

  38. Новицкий В.В. Платон. М., 1923.

  39. Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра. Львів, 1997.С.3-12.

  40. Шичалин Ю.А. История античного платонизма. М. 2000. С. 105-147.

  41. Лосев А.Ф. Критика платонизма у Аристотеля. М., 1929.

  42. Лосев А.Ф., Тахо-Годи. Платон и Аристотель. М., 1993.

  43. Чанышев А.Н. Аристотель. М., 1981. С. 7-56.

  44. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.



  1. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО

КУРСУ «ІСТОРІЯ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ»
БАЗОВА

  1. Адо Пьер. Что такое античная философия. – М., 1999, С.16-38.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 3-24, 30-43.

  3. Богомолов А.С. Античная философия. М., 1985. С. 3-64.

  4. Боннар А. Греческая цивилизация. Т.1. М., 1958; Т.2, 1959.

  5. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. М., 1972. С. 3-102, 175-324.

  6. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

  7. Чанышев А.Н. Эгейская предфилософия. М., 1970.

  8. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты). Сост. Аветисьян А.А. Киев, 1972. С.5-51.

  9. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.269-280.

  10. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. С.3-26.

  11. Кессиди Ф.Х. Философские и эстетические взгляды Гераклита Эфесского. М., 1963.

  12. Басов Р.А. История греческой философии. От Фалеса до Аристотеля. М., 2002. С. 79-113.

  13. Гиляров Г.А. Греческие софисты. М., 1888.

  14. Чернышев Б. Софисты. М., 1929.

  15. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Софисты, Сократ, Платон). М., 1970. С.53-83.

  16. Лосев А.Ф. Софисты. Сократ. Платон. М.,1969.

  17. Нерсеянц В.С. Сократ. М., 1984.

  18. Виндельбанд В.В. Платон. М., 1923. СПб, 1904.

  19. Новицкий В.В. Платон. М., 1923.

  20. Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра. Львів, 1997.С.3-12.

  21. Лосев А.Ф., Тахо-Годи. Платон и Аристотель. М., 1993.

  22. Чанышев А.Н. Аристотель. М., 1981. С. 7-56.

  23. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.


ДОПОМІЖНА


  1. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів: Видавництво ЛБА, 1997.

  2. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін..; за ред. В.І.Ярошовця. – К., 2002.

  3. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. - Львів, 1996. С.3-89.

  4. Хамар У.В. Історія філософії: Курс лекцій. – Львів: Ініціатива, 2008. – С.3-53.

  5. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, наука, религия. – М., 1980.

  6. Мюллер Макс. Шесть систем индийской философии: пер. с англ. – М., 1995.

  7. Радхакришнан С. Индийская философия: пер. с англ. – СПб., 1994.

  8. Древнекитайская философия. Нач. период. (Подгот. текстов, вступит. статья и коммент. В.В.Бродова.) Изд. 2-е. – М.: Мысль, 1972. - 271 с.

  9. История китайской философии: Пер. с кит. / Общ. ред и послесл. М.Л.Титаренко. – М.: Прогресс, 1989. – 552 с.

  10. Кессиди Ф.Х. Философские и эстетические взгляды Гераклита Эфесского. М., 1963.

  11. Тихолаз А.Г. Геракліт. Київ, 1995.

  12. Комарова В.Я. Учение Зенона Элейского. Л., 1981.

  13. Рожанский И.Д. Анаксагор. М., 1972.

  14. Семушкин А.В. Эмпедокл. М., 1985.

  15. Якубанис И. Эмпедокл: философ, врач и чародей. К., 1906.

  16. Антология кинизма. М., 1984. С. 97-310

  17. Нахотов И.М. Философия киников. М., 1982.

  18. Чернышев Б. Софисты. М., 1929.

  19. Жебелев. Сократ. Берлин, 1923.

  20. Шичалин Ю.А. История античного платонизма. М. 2000. С. 105-147.

  21. Ehrlich W. Philosophie der Geschichte der Philosophie. - Tubingen, 1965.

  22. Gueroult M. Philosophie de I “histoire de la philosophie”. Paris, 1970.

  23. Barth H. Von Anfangen der griechischen Philosophie. Basel, 1944.

  24. Legowisz I. Historia filozofii starozytnej Grecii i Rzymu. Warzawa, 1973. S. 19-31, 43-59.

  25. Brunschvieg L. La role du pythagoreisme dans I’evolution des idees. Paris, 1967.

  26. Philip I.A. Pythagoros and Early Pytagoreanism. Toronto, 1969.

  27. Reinhaedt K. Parmenides und die Geschichte der griechischen Philosophie. Bonn, 1916.

  28. Toran L. Parmenides A. Text with Translation. Commentary and Critical Essay. Princeton, 1965.

  29. Zafiropoulo J. L’Ecol Eleate: Parmenide-Zenon-Melisses. P.1950.

  30. Bargrave-Weaver D. The Cosmogony of Anaxagoros. “Phronesis”. 1959, v.4.

  31. Ciurnelli d. La filosofia di Anassagora. Padova, 1947.

  32. Rolland R. Empedokles von Agrigent und das Zeitalter des Hassen. Leipzig, 1948.

  33. Bailey C. The Greek Atomists and Epikurus. Oxford, 1928.

  34. Dyraff A. Demokrits studien. Leipzig. 1899.

  35. Shorey P. Platonism Ancient and Modern. Berkly, 1938.

  36. Allan D. The philosophi of Aristotle. Oxford, 1952.

  37. Cherniss H. Aristotles criticism of Presocratic Philosophy. Baltimore,1935.

  38. Brun I. Stoicisme. Paris. 1958.

  39. Mates B. Stoic Logic. Berley, 1953.

  40. Oates W.I. The Stoic and Epicurean Philosophers. N.Y., 1940.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка