Робоча програма навчальної дисципліни 09. 00. 05. – Історія античної філософії



Сторінка4/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6


3.4. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

Теми та плани семінарських занять

Рекомендована література

Кількість годин - 52

Змістовий модуль 1. Специфіка історико-філософського знання та його науковий статус

Семінарське заняття 1. Предмет і завдання історії філософії як науки

  1. Історичні типи філософування. Сутність філософського мислення.

  2. Специфіка історико-філософського знання та його науковий статус. Філософія як самосвідомість епохи.

  3. Головні методологічні засади і принципи історико-філософського дослідження:

а) поняття історико-філософської проблеми;

б) філософський текст як об’єкт наукової інтерпретації;

в) принцип історизму;

г) принцип об’єктивності дослідження.



  1. Історія філософії як процес пізнання. Філософські школи і напрямки. Історія філософії і філософія.

  2. Місце історії філософії у системі науково-філософського знання. Філософія – складова у системі духовної культури людства.

Рекомендована література:

  1. Асмус В.Ф. Некоторые вопросы диалектики историко-философского процесса и его познание // Вопросы философии, 1961, №1.

  2. Баллер Э.А. Преемственность в развитии культуры. М., 1969.

  3. Горський В.С. Соціальне середовище та історико-філософський процес. - К.,1969.

  4. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. - Львів, 1996. С.3-89.

  5. Лурье С.Я. история античной общественной мысли. – М.-Л., 1929.

  6. Ортега-и-Гассет. Что такое философия. - М., 1990.

  7. Ehrlich W. Philosophie der Geschichte der Philosophie. - Tubingen, 1965.

  8. Gueroult M. Philosophie de I “histoire de la philosophie”. Paris, 1970.

6
2

Семінарське заняття 2. Становлення і розвиток філософії в країнах Близького Сходу, Індії та Китаю

  1. Філософія Стародавнього Китаю.

  2. Староіндійська філософія.

  3. Філософія країн Близького Сходу: Вавілон і Ассірія.

  4. Єгипетська філософія.

Література

  1. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, наука, религия. – М., 1980.

  2. Мюллер Макс. Шесть систем индийской философии: пер. с англ. – М., 1995.

  3. Радхакришнан С. Индийская философия: пер. с англ. – СПб., 1994.

  4. Хамар У.В. Історія філософії: Курс лекцій. – Львів: Ініціатива, 2008. – С.3-53.

  5. Древнекитайская философия. Нач. период. (Подгот. текстов, вступит. статья и коммент. В.В.Бродова.) Изд. 2-е. – М.: Мысль, 1972. - 271 с.

  6. История китайской философии: Пер. с кит. / Общ. ред и послесл. М.Л.Титаренко. – М.: Прогресс, 1989. – 552 с.

2

Семінарське заняття 3. Становлення та розвиток філософії в античному світі

  1. Культурно-історичний простір розвитку античної цивілізації.

  2. Феномен мудрості і її змістовні рамки. «Сім мудреців».

  3. Періодизація давньогрецької філософії. Історична доля філософської спадщини.

Література

  1. Адо Пьер. Что такое античная философия. – М., 1999, С.16-38.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 3-24, 30-43.

  3. Богомолов А.С. Античная философия. М., 1985. С. 3-64.

  4. Боннар А. Греческая цивилизация. Т.1. М., 1958; Т.2, 1959.

  5. Валлон Анри. История рабства в античном мире. М., 1941.

  6. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. М., 1972. С. 3-102, 175-324.

  7. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

  8. Чанышев А.Н. Эгейская предфилософия. М., 1970.

2

Змістовий модуль 2. Формування старогрецької філософії

Семінарське заняття 4. Іонійська філософія

  1. Культурно-історичні передумови виникнення старогрецької філософії:

а) соціально-політичні обставини розвитку Еллади;

б) релігія і міфологія;

в) проблеми космогонії і теогонії у поемах Гомера і Гесіода;

г) східний елемент.



  1. Перша філософська школа (іонійська) і її представники: Фалес, Анаксімандр і Анаксімен.

  2. а) проблема матеріального першопочатку;

  3. б) натурфілософські рефлексії. Гілозоїзм. Стихійна діалектика. Наївний матеріалізм;

  4. в) наукові здогадки іонійців.

Рекомендована література:

  1. Адо Пьер. Что такое античная философия. – М., 1999, С.16-38.

  2. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты). Сост. Аветисьян А.А. Киев, 1972. С.5-51.

  3. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.269-280.

  4. Вундт В. Греческое мировозрение. Пг. 1916.

  5. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. М., 1972. С. 3-102, 175-324.

  6. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

  7. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. М., 1967.

  8. Михайлова Э.Н., Чанышев А.Н. Ионийская философия. М., 1966.

  9. Barth H. Von Anfangen der griechischen Philosophie. Basel, 1944.

22

2


Семінарське заняття 5. Геракліт із Ефесу: життя і діяльність

  1. Філософія Геракліта – філософія всезагальної мінливості. Головні принципи філософії Геракліта:

а) вогонь – першопочаток буття;

б) принцип: “все тече” (образ ріки);

в) принцип “боротьби” і гармонії протилежностей;

г) Логос – принцип впорядкування космосу і закон світобудови.



  1. Гносеологічні та етичні проблеми у філософії Геракліта.

  2. Історичне значення іонійської натурфілософії для подальшого розвитку філософського знання. Оцінка Арістотеля і Гегеля.

Рекомендована література:

  1. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты). Сост. Аветисьян А.А. Киев, 1972. С.5-51.

  2. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.269-280.

  3. Дынник М.А. Диалектика Гераклита Эфесского. М., 1929.

  4. Кессиди Ф.Х. Философские и эстетические взгляды Гераклита Эфесского. М., 1963.

  5. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

  6. Тихолаз А.Г. Геракліт. Київ, 1995.

  7. Legowisz I. Historia filozofii starozytnej Grecii i Rzymu. Warzawa, 1973. S. 19-31, 43-59.

2

Семінарське заняття 6. Італійська філософія. Піфагор і піфагорейський союз

  1. Особа Піфагора. Піфагорейський союз. Головні засади піфагорейської філософської доктрини:

а) число як онтологічний принцип. Містика чисел;

б) дуалізм буття;

в) ідея міри й гармонії;

г) космос і його структурна побудова. Астрономічні ідеї;

д) число як гносеологічний принцип.


  1. Піфагорейське вчення про людину. Практична етика піфагорейців.

  2. Релігійна доктрина Піфагора. Вчення про душу. Метемпсихоз.

  3. Наука і містика. Піфагореїзм і наступний розвиток наукового знання та філософії. Оцінка Платона.

Рекомендована література:

  1. Брамбо Р. Философы Древней Греции. М., 2002, С.49-66.

  2. Жмудь Л.Я.Пифагор и его школа. Л., 1990.

  3. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С. 38-52.

  4. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.100-112.

  5. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. С.26-33.

  6. Чанышев А.Н. Италийская философия. М., 1975.

  7. Brunschvieg L. La role du pythagoreisme dans I’evolution des idees. Paris, 1967.

  8. Philip I.A. Pythagoros and Early Pytagoreanism. Toronto, 1969.

2

Семінарське заняття 7. Елейська філософія буття. Ксенофан, Парменід, Зенон

  1. Історичні передумови і духовні джерела формування філософії елеатів. Ксенофан із Колону:

а) критика традиційної релігії і міфології. Релігійне реформаторство;

б) єдиний Бог Ксенофана і його онтологічна сутність;

в) гносеологічні ідеї Ксенофана.


  1. Парменід і головні принципи його філософії:

а) вчення про буття. Буття і небуття. Буття і мислення. Метафізика;

б) проблеми гносеології (“дорога істини” і картина світу “докса”);

в) абсолютизація розумового пізнання. Рацыоналызм. Логічні проблеми;

г) натурфілософія Парменіда.



  1. Філософія Зенона – спроба логічного обгрунтування засад елеатизму:

а) аргументи (апорії) Зенона проти множинності буття, його подільності і руху;

б) апорії проти істинності чуттєвого пізнання;

в) проблема відображення діалектики буття у логіці понять. Формування логічної проблематики.


  1. Історичне значення елейської філософської школи.

Рекомендована література:

  1. Комарова В.Я. Учение Зенона Элейского. Л., 1981.

  2. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.118-126.

  3. Кессиди Ф.Х От мифа к логосу. М., 1972. С.224-286.

  4. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.52-77.

  5. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. СПб., 1994. Т.1. Античность. С.39-41.

  6. Трубецкой С.Н. Метафизика в Древней Греции. М., 1910.

  7. Цехмиство И.З. Апории Зенона глазами ХХ века // вопросы философии. 1966. №3.

  8. Legowicz I. Historia filizofii starozytnrj Grecii i Rzymia. W., 1973. S.59-77.

  9. Reinhaedt K. Parmenides und die Geschichte der griechischen Philosophie. Bonn, 1916.

  10. Toran L. Parmenides A. Text with Translation. Commentary and Critical Essay. Princeton, 1965.

  11. Zafiropoulo J. L’Ecol Eleate: Parmenide-Zenon-Melisses. P.1950.

2

Семінарське заняття 8. Молодші натурфілософи V ст. (Емпедокл і Анаксагор)

  1. Натурфілософія Емпедокла і її складові:

а) теорія матерії. Вчення про чотири “корені” світу;

б) вчення про космічні сили “Любов” І “Ворожнечу”;

в) теорія пізнання. Принцип “подібне пізнається через подібне”;

г) наукові ідеї.



  1. Головні положення натурфілософії Анаксагора:

а) вчення про “гомеомерії.” Принцип: “все в усьому”;

б) вчення про світовий Розум (Нус) і його функції;

в) Космологічне вчення;

г) теорія пізнання. Принцип: “протилежне пізнається через протилежне”;

д) наукові ідеї.


  1. Місце філософії Емпедокла і Анаксагора у світовій філософії.

Рекомендована література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.299-315.

  2. Брамбо Р. Философы Древней Греции. С.100-113, 142-154.

  3. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С. 77-94.

  4. Рожанский И.Д. Анаксагор. М., 1972.

  5. Семушкин А.В. Эмпедокл. М., 1985.

  6. Таннери П. Первые шаги древнегреческой науки. СПб, 1902.

  7. Якубанис И. Эмпедокл: философ, врач и чародей. К., 1906.

  8. Bargrave-Weaver D. The Cosmogony of Anaxagoros. “Phronesis”. 1959, v.4.

  9. Ciurnelli d. La filosofia di Anassagora. Padova, 1947.

  10. Rolland R. Empedokles von Agrigent und das Zeitalter des Hassen. Leipzig, 1948.

2

Семінарське заняття 9. Античний атомізм. Філософія Левкіппа-Демокріта

  1. Джерела і історичні передумови формування античного атомізму. Особа Левкіппа.

  2. Атомістична теорія матерії Демокріта: вчення про атоми і порожнечу. Концепція руху атомів. Атом як принцип буття.

  3. Космологічне вчення Демокріта. Детермінізм. Матеріалізм.

  4. Гносеологія Демокріта. Два види пізнання: “темне” (незаконнонароджене) і “істинне” (законнонароджене). Вчення про відчуття. Концепція відображення. Відчуття і мислення. Істина.

  5. Історичне значення атомістики для розвитку наукового пізнання і філософії наступних віків.

Рекомендована література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.322-347.

  2. Асмус В.Ф. Демокрит. М., 1960.

  3. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С. 94-111.

  4. Лурье С.Я. Теория бесконечно малых у древних атомистов. М.-Л., 1935.

  5. Лурье С.Я. Демокрит. Тексты. Перевод. Исследования. М.-Л., 1976.

  6. Тимошенко В.Е. Материализм Демокрита. М.,1859.

  7. Bailey C. The Greek Atomists and Epikurus. Oxford, 1928.

  8. Dyraff A. Demokrits studien. Leipzig. 1899.

4

Семінарське заняття 10. Софістика: філософські рефлексії над буттям людини

  1. Софістика як явище культури і філософський напрямок.

  2. Філософія Протагора:

а) сенсуалізм;

б) релятивізм;

в) конвенціоналізм;

г) принцип: “мірою усього є людина”;

д) релігійна проблематика.


  1. Філософія Горгія:

а) людина є міра усіх речей;

б) проблема буття;

в) мислення і мова (риторика);

г) елементи скептицизму;

д) етика і право. Сором і правда.


  1. Софісти молодшої групи і їх філософські ідеї.

  2. Софістика і подальший розвиток філософії.

Рекомендована література:

  1. Гиляров Г.А. Греческие софисты. М., 1888.

  2. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С. 111-141.

  3. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.147-158.

  4. Чернышев Б. Софисты. М., 1929.

  5. Dupreel E. Les Sophistes. Nruchatel, 1948.

  6. Leppi S. Protagora e la filosofia del suo tempo. Florence, 1961.

4

Семінарське заняття 11. Філософія Сократа. Сократичні школи

  1. Особа Сократа. Життя і діяльність. Живий дух філософування. Софісти і Сократ.

  2. Філософія на шляху від космосу (природи) до людини. Об’єкт філософії.

  3. Сократівський діалектичний метод і його складові:

а) Пошук істини;

б) принцип: “пізнай самого себе”;

в) сократівське “незнання”, (“я знаю, що я нічого не знаю”);

г) іронія Сократа (еленхтичний прийом);

д) Сократівська маєвтика (“повивальне мистецтво”);

г) індукція.



  1. Наука Сократа. Основні ідеї вчення Сократа.

а) Відкриття людини (людина – це її душа);

б) людські чесноти. Нова система цінностей. Ідея Добра;

в) моральний і психологічний інтелектуалізм. Моральні закони. Розуміння щастя;

г) “даймоніон” Сократа;

д) революція ненасильства;

е) суспільні погляди;

є) телеологія Сократа.


  1. Сократ і Платон.

  2. Сократичні школи (мегарська, кіринайська, кінійська, елідська): їх представники і характер філософських ідей.

  3. Історична доля вчення Сократа.

Рекомендована література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.299-315.

  1. Жебелев. Сократ. Берлин, 1923.

  2. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.161.

  3. Кессиди Ф.Х. Сократ. Санкт-Петербург., 2001, С.342.

  4. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.128-141.

  5. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Софисты, Сократ, Платон). М., 1970. С.53-83.

  6. Нерсеянц В.С. Сократ. М., 1984.

  7. Толстых В.И. Сократ и мы // Вопросы философии. 1976. №12.

  8. Brun J. Socrate. Paris, 1963.

  9. Busse A. Sokrates. Berlin, 1914.

  10. Chroust A.A. Sokrates, Man and Myth. London, 1957.

4

Змістовий модуль 3. Класична грецька філософія

Семінарське заняття 12. Філософія Платона (заняття1)

  1. Особа Платона. Діяльність. Творча спадщина. Платон і попередня філософська традиція. Платонівські діалоги і Сократ як персонаж діалогів. Формування засад метафізики. Друга навігація.

  2. Головні принципи філософії Платона:

а) онтологічний переворот Платона;

б) вчення про ідеї в діалогах “Гіппій Великий” і “Протагор”. Докази існування ідей, їх природа. Структура ідеального світу;

в) ідеї по відношенню до чуттєвого світу;

г) вчення про ідеї і піфагорейське вчення про числа (діалог “Філеб”).



  1. Критика вчення про ідеї у “Парменіді” і “Софісті”.

  2. Вчення про Бога. Докази буття Бога.

  3. Теорія пізнання Платона:

а) постановка проблеми про природу знання і критика сенсуалізму у діалозі “Теетет”;

б) трактування пізнання як процесу пригадування (анамнезіс) у діалозі “Теетет”, “Менон”. “алегорія печери”. Ступені пізнання;

в) класифікація видів знання у творі “Держава”. Суть математичного знання Cтупені пізнання;

г) міф про Ероса і його функції у процесі пізнання;

д) початок європейської метафізики.


  1. Пізнання ідей і діалектичний метод:

а) трактування діалектики як науки і методу у діалозі “Федон”;

б) діалектика одиничного і чисельного у діалозі “Парменід”;

в) діалектика і чуттєвий світ;

г) інтуїція як вищий спосіб пізнання ідей;

д) види знання.

Рекомендована література:



  1. Платон. Гиппий Большой. Соч.: В 3-х т. М., 1968. Т.1. С.149-187.

  2. Вернер Йегер. Пайдейа. М., 1997, С. 101-180.

  3. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Софисты, Сократ, Платон). М., 1969.

  4. Виндельбанд В.В. Платон. М., 1923. СПб, 1904.

  5. Новицкий В.В. Платон. М., 1923.

  6. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.151-187.

  7. Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра. Львів, 1997.С.3-12.

  8. Платон. Діалоги. Київ: “Основи”, 1995.

  9. Шичалин Ю.А. История античного платонизма. М. 2000. С. 105-147.

  10. Shorey P. Platonism Ancient and Modern. Berkly, 1938.

8

2


Семінарське заняття 13. Філософія Платона (заняття2)

  1. Фізичне вчення Платона і його релігійно-містична форма викладу у діалозі “Тімей”:

а) проблема доцільності світу;

б) божеський будівничий світу “Деміург” як діюча причина;

в) ідея як доцільна причина світу;

г) концепція матерії у діалозі “Софіст”;

д) вчення про час;

е) душа світу і її функції.



  1. Вчення Платона про людину. Дуалістичне розуміння людини.

а) поняття душі і її види (діалоги “Федон” і “Федр”);

б) відношення душі до тіла; безсмертя душі;

в) метемпсихоз і есхатологія;

г) людина і Бог.



  1. Вчення Платона про державу і суспільство (трактати “Держава” і “Закони”):

а) проблема виникнення держави;

б) ідеальна держава, її організація, функції, форми правління. Казармовий комунізм. Державне виховання. Типи держави;

в) соціальний смисл утопії Платона. Три суспільні стани;

г) проект законодатної держави (реальної) і її функції.



  1. Етика Платона:

а) проблеми смислу людського життя у трактатах “Федон” і “Теетет”;

б) вчення про чесноти і їх види. Ідеал абсолютного Добра;

в) вчення про Любов і Дружбу у трактатах “Бенкет” (Сімпозіон);

г) етичний ідеал Платона.



  1. Естетичне вчення Платона:

а) поняття прекрасного;

б) мистецтво як наслідування (мімезіс);

в) функції мистецтва і його види;

г) естетичний ідеал у Платона і способи його формування.



  1. Історичне значення філософії Платона. Платонізм і подальший розвиток світової філософії. Доля школи Платона.

Рекомендована література:

  1. Платон. Тимей. Соч. В.3-х т. М., 1971. Т.3.Ч.1.С 455-551.

  2. Там же Софист. Т.2.С.319-400.

  3. Там же. Федон. С.11-93.

  4. Там же. Федр. С.157-223.

  5. Платон. Гиппий Большой. Соч.: В 3-х т. М., 1968. Т.1. С.149-187.

  6. Вернер Йегер. Пайдейа. М., 1997, С. 101-180.

  7. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Софисты, Сократ, Платон). М., 1969.

  8. Виндельбанд В.В. Платон. М., 1923. СПб, 1904.

  9. Новицкий В.В. Платон. М., 1923.

  10. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.151-187.

  11. Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра. Львів, 1997.С.3-12.

  12. Платон. Діалоги. Київ: “Основи”, 1995.

  13. Шичалин Ю.А. История античного платонизма. М. 2000. С. 105-147.

  14. Shorey P. Platonism Ancient and Modern. Berkly, 1938.

2

Семінарське заняття 14. Філософія Арістотеля (заняття 1)

  1. Особа Арістотеля. Творча спадщина. Арістотель і Платон. Лікей.

  2. Концепція “теоретичної” (“першої”) філософії у “Метафізиці” Арістотеля. Онтологія і головні її засади:

а) предмет “першої” філософії. Критика вчення Платона про ідеї. Поняття субстанції.

б) суте і сутність; субстрат;

в) вчення про чотири причини (принципи) буття: 1) матеріальну; 2) формальну; 3) діючу; 4) цільову;

г) вчення про матерію і форму, можливість і дійсність; ентелехія;

д) причина і мета. Телеологізм.


  1. Фізика Арістотеля (філософія природи) і її головні наукові засади (трактат “Фізика”):

а) вічність світу;

б) вчення про рух, простір, час;

в) вчення про “першодвигун” (першопричину); необхідність;

г) матеріальні першоелементи (стихії) світу;

д) космологічні ідеї. Устрій світу.


  1. Психологічне вчення Арістотеля. Вчення про душу і її функції. Визначення життя. Людина як біологічна істота, наділена розумом. Класифікація тварин. Інші біологічні ідеї у трактаті “Про душу”.

  2. Історична оцінка наукових ідей Арістотеля.

Рекомендована література:

  1. Аристотель. Физика. Соч. В 4-х томах. М., 1981. Т.3.С. 59-377.

  2. Аристотель. О душе. Там же. Т.1. С. 369-445.

  3. Рожанский И.Д. Развитие естествознания в эпоху античности. М., 1979. С. 396-460.

  4. Авраамова М.А. Учение Аристотеля о сущности. М., 1970.

  5. Аристотель. Метафизика. Соч. в 3-х томах. М., 1976. Т.1. С. 119-124, 145-148, 160-162, 170-171, 173-174, 180-185.

  6. Джохадзе Д.В. Диалектика Аристотеля. М., 1971.

  7. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Аристотель и поздняя классика). М., 1975. С. 7-38, 91-141.

  8. Лосев А.Ф. Критика платонизма у Аристотеля. М., 1929.

  9. Лосев А.Ф., Тахо-Годи. Платон и Аристотель. М., 1993.

  10. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.187-242.

  11. Чанышев А.Н. Аристотель. М., 1981. С. 7-56.

  12. Allan D. The philosophi of Aristotle. Oxford, 1952.

  13. Cherniss H. Aristotles criticism of Presocratic Philosophy. Baltimore,1935.

2

Семінарське заняття 15. Філософія Арістотеля (заняття 2)

  1. Проблеми гносеології у філософії Арістотеля (трактати “Метафізика”, “Топіка” і “Про душу”):

а) вчення про метод;

б) чуттєвий і раціональний ступені пізнання і їх специфіка; сенсуалізм і емпіризм;

в) обгрунтування основного принципу сенсуалізму: “немає нічого у розумі, чого б раніше не було у відчуттях”; механізм чуттєвого пізнання;

г) поняття чинного розуму і пасивного розуму; раціоналізм;

д) основні риси наукового знання;

е) класифікація наук.



  1. Логічне вчення Арістотеля. Визначення логіки як науки про мислення і методології наукового пізнання. Головні елементи логічного вчення Арістотеля:

а) закони мислення;

б) поняття і його природа;

в) вчення про категорії;

г) вчення про індукцію. Силогізм і індукція;

д) теорія доказу;

е) сутність наукового знання; три роди наук.



  1. Історичне значення логіки Арістотеля.

  2. Практична (“друга”) філософія Арістотеля. Вчення про суспільство і державу у книзі “Політика”.

а) проблема виникнення суспільства і держави;

б) людина як “політична” істота;

в) мета держави; соціально-політичний ідеал Арістотеля;

г) форми державного правління і їх оцінка;

д) структура суспільства;

е) проблема рабства;

є) публічне і приватне життя, виховання, освіта;

ж) суспільні доброчинності;

з) економічні погляди.


  1. Етичне вчення Арістотеля (трактати “Етика Нікомаха”, “Етика Евдема”):

а) структура душі і вчення про чеснота і їх види; держава і чесноти;

б) найвище Благо;

в) знання і моральна поведінка людини;

г) справедливість;

д) етичний ідеал.


  1. Естетичне вчення Арістотеля. Визначення суті мистецтва. Види мистецтва. Мімезіс. Оцінка літературних жанрів. Катарсіс. Естетичний ідеал.

  2. Історичне значення філософії Арістотеля і її вплив на подальший розвиток філософської та наукової думки. Перипатетівська школа і її представники.

Рекомендована література:

  1. Аристотель. Физика. Соч. В 4-х томах. М., 1981. Т.3.С. 59-377.

  2. Аристотель. О душе. Там же. Т.1. С. 369-445.

  3. Рожанский И.Д. Развитие естествознания в эпоху античности. М., 1979. С. 396-460.

  4. Авраамова М.А. Учение Аристотеля о сущности. М., 1970.

  5. Аристотель. Метафизика. Соч. в 3-х томах. М., 1976. Т.1. С. 119-124, 145-148, 160-162, 170-171, 173-174, 180-185.

  6. Джохадзе Д.В. Диалектика Аристотеля. М., 1971.

  7. Лосев А.Ф. История античной эстетики (Аристотель и поздняя классика). М., 1975. С. 7-38, 91-141.

  8. Лосев А.Ф. Критика платонизма у Аристотеля. М., 1929.

  9. Лосев А.Ф., Тахо-Годи. Платон и Аристотель. М., 1993.

  10. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С.187-242.

  11. Чанышев А.Н. Аристотель. М., 1981. С. 7-56.

  12. Allan D. The philosophi of Aristotle. Oxford, 1952.

  13. Cherniss H. Aristotles criticism of Presocratic Philosophy. Baltimore,1935.

2

Змістовий модуль 4. Елліністично-римська філософія

Семінарське заняття 16. Епікур і епікуреїзм

  1. “Сад” Епікура і його нові ідеали.

  2. Визначення предмету філософії.

  3. Теорія пізнання. Сенсуалізм.

  4. Логічне вчення Епікура.

  5. Етичне вчення. Принцип гедонізму. Етичні правила.

  6. Вчення про людину. Ідеал епікурейського мудреця.

Рекомендована література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.536-576.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 402-493.

  3. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.271-365.

  4. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Ранний эллинизм. М., 1974.

  5. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. СПб., 1994. Т.1. Античность. С.171-319.

  6. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.

16

4


Семінарське заняття 17. Філософія стоїків і її представники

  1. Предмет філософії.

  2. Логічне вчення.

  3. Проблема гносеології.

  4. Вчення про мову.

  5. Фізика стоїків.

  6. Гілозоїстичний матеріалізм.

  7. Етичні проблеми. Ідеал стоїчного мудреця.

  8. Космополітизм як суспільний ідеал.

Рекомендована література:

  1. Фрагменты ранних стоиков. Т.1. Зенон и его ученики. М. 1998.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 402-493.

  3. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.271-365.

  4. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Ранний эллинизм. М., 1974.

  5. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. СПб., 1994. Т.1. Античность. С.171-319.

  6. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.

4

Семінарське заняття 18. Філософія скептиків

  1. Пірронізм і його суть.

  2. Вчення про тропи.

  3. Пізній неопірронізм і його представники та їх погляди.

  4. Історична оцінка скептицизму.

Рекомендована література:

  1. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 402-493.

  2. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.271-365.

  3. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Ранний эллинизм. М., 1974.

  4. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. СПб., 1994. Т.1. Античность. С.171-319.

  5. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.

4

Семінарське заняття 19. Римський неостоїцизм

  1. Сенека. Твір “Моральні листи до Луцілія”.

  2. Погляди на філософію.

  3. Етичні рефлексії. Ідеал мудреця.

  4. Епіктет і його розуміння Бога.

  5. Філософський ідеал Марка Аврелія. Твір “Наодинці зі собою”.

Рекомендована література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х томах. М., 1969. Т.1. Ч.1. С.536-576.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 402-493.

  3. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974. С.271-365.

  4. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. СПб., 1994. Т.1. Античность. С.171-319.

  5. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира. С.450-698.

  6. Brun I. Stoicisme. Paris. 1958.

  7. Mates B. Stoic Logic. Berley, 1953.

  8. Oates W.I. The Stoic and Epicurean Philosophers. N.Y., 1940.

4
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка