Робоча програма навчальної дисципліни 09. 00. 05. – Історія античної філософії



Сторінка2/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6


3.2. АНОТАЦІЯ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ
Назви змістових модулів, тем
Кількість годин - 70
Змістовий модуль 1. Специфіка історико-філософського знання та його науковий статус
9

Тема 1. Предмет і завдання історії філософії як науки

Історія філософії як процес пізнання та вирішення науково-філософських проблем. Головні методологічні засади і принципи істо­рико-філософського дослідження. Історіографії історії філософії. Філософський текст як об'єкт наукової рефлексії. Історико-філософський факт і способи його тлумачення. Роль і місце інтерпретації в історико- філософському дослідженні. Основні історичні концепції історії філософії як специфічної форми наукового знання. Історія філософії і філософія. Зна­чення історико-філософського знання для розвитку філософії і науко­вого пізнання. Філософія у системі духовної культури людства.


3

Тема 2. Становлення і розвиток філософії в країнах Близького Сходу, Індії та Китаю

Філософія Стародавнього Китаю. Народження філософської ду­мки і її культурно-історичні передумови. Старокитайська релігія і міфологія дофілософські форми суспільної свідомості, їх роль у виникненні філософії. Класичні китайські книги освіченості і мора­лі. Головні філософські школи: 1) Конфуціанство; 2) Монізм; 3) Школа закону («фа-цзя»); 4) Даосизм; 5)-Школа імен («мін-цзя»); 6) Школа «інь-янь» (натурфілософи). Філософія Конфуція. Небо і духи. Погляди на суспільство. Етичне вчення. Ідеал людини. Управ­ління. «Виправлення імен». Вчення про знання. Історичне значення конфуціанства. Школа моністів. Вчення про небо і його волю. Запе­речення долі. Проблема війни і миру. Взаємовідношення традиції і закону. Проблема знання. Філософія Лао-Цзи. Вчення про Дао і його світ. Діалектика Дао. Вчення про буття і небуття. Знання. Етичний ідеал в даосизмі. Заперечення воєн. Історичне значення даосизму. Шко­ла закону («фагцзя»). Проблема традиціїі.

Староіндійська філософія. Історико-культурні передумови стано­влення та виникнення індійської філософії. Ведична література. Ре­лігія брахманізму та її вплив на виникнення філософії. Письмові па­м'ятки. Система веданти. Вчення про Брахму і світ. Людська душа. Вчення про смисл життя. "Містично-ідеалістичний елемент Веданти. Філософія Санкхья. Засади буття. Пізнання. Система Вайшешика. Вчення про атоми. Вчення про людину. Буддизм. «Чотири святі пра­вди» про терпіння та визволення. Нірвана. Етичні проблеми. Історична доля буддизму. Ма­теріалістична система чарвака-локаята. Критика Вед і релігії. Смертність душі. Вчення про першопочатки. Проблема свідомості. Етичне вчення. Система Йога, її філософія.

Філософія країн близького Сходу: Вавілон і Ассірія. Шумерська міфологія. Релігія семітів. Аркадо-вавілонська міфологія. Початки наук. «Бесіда пана і раба.»

Єгипетська філософія. Джерела. Староєгипетська міфологія. По­чатки наук. Проблема людини. Вчення про Бога. Космогонія.

3

Тема 3. Становлення та розвиток філософії в античному світі

Культурно-історичний простір розвитку античної цивілізації.


Формування полісу і його значення в античній історії. Економічні та
політичні обставини. Антична демократія. Релігійне життя; Грецька
міфологія як духовний феномен.

Гомер і його космогонія та теогонія. Соціоантропоморфізм. Проблема долі.

Гесіод. Проблеми космогонії та теогонії у поемах Гесіода «Теого-
нія», «Праці і дні». Від хаосу до космосу. Етичний елемент у поемах
Гесіода. Проблема першопочатку. Значення епічної поезії як перед-
філософії.

Орфізм і його міфічна концепція творення світу. Орфічний міф про Діоніса-Загрея і його творення Зевсом людини із попелу. Філософські рефлексії орфіків і їх значення для подальшого розвитку фі­лософії.

Лірична поезія. Відкриття людської індивідуальності і духовного світу. Значення грецької лірики для формування філософського мис­лення.

«Сім мудреців». Феномен мудрості і її змістові рамки. Гноми му­дреців. Етико-філософські рефлексії. Образ мудреця.

Східний елемент і його значення для формування старогрецької філософії.

Періодизація філософії у Стародавній Греції. Європейська духовна культура і антична філософська традиція.Філософія як витвір еллінського генія. Історична доля філософської спадщини.


3

Змістовий модуль 2. Формування старогрецької філософії

33

Тема 4. Іонійська (мілетська) філософія природи

Перший філософський напрямок і його представники. Фалес із Мі-


лету. Особа Фалеса (640-546 рр. до Р.Х.). Що є філософування? По-
чаткові філософські рефлексії. Проблема першопочатку: «Усе з води».
Гілозоїзм. Поняття «фісіса» як об'єкта філософських розмислів. Зміст
основних гномів (афоризмів) Фалеса. Історична оцінка діяльності
Фалеса.

Анаксімандр (610-546 рр. до Р.Х.). Життя і діяльність. Апейрон— першопочаток всього, його характеристика. Твір «Про природу». Виникнення світу. Космогонія і космологія. Походження життя. На­укові здогадки Анаксімандра. Створення першої географічної кар­ти і небесного глобуса. Оцінка Арістотеля. Світовий закон справед­ливості. Значення філософської спадщини.

Анаксімен (585-528/5 рр. до Р.Х.). Повітря – першопочаток існу­ючого. Механізм творення тіл. Принцип згущення і розрідження, Космогонія. Метеорологічні погляди. Єдність мікро- і макрокосмосу. Гегелівська оцінка Мілетської філософії. Натурфілософська традиція і подальший розвиток античної філософії.


4

Тема 5. Геракліт із Ефесу: життя і діяльність

Життя і діяльність. «Темний» філософ. Метафоричний стиль фі­лософської мови. Першопочаток: «Усе із вогню». Ріка — образ дійс­ності. Принцип: «Усе тече – усе змінюється». Діалектика. «Прин­цип боротьби» («війна – батько усього»). Гармонія протилежностей. Вчення про Логос (розум) світу і його функції. Світ як космос. Люди­на – мікрокосмос. Логос душі. Етичні рефлексії. Гносеологічні ідеї. Пізнання як процес. Оцінка Арістотеля і Гегеля. Історичне значення філософії Геракліта.



4

Тема 6. Італійська філософія. Піфагор і піфагорейський союз

Піфагор (570-496 рр. до Р.Х.). Особа мислителя. Джерела піфаго­реїзму. Орфізм. Піфагорейський союз і піфагорейський спосіб жит­тя. Дефініція філософії. Число як першо початок і основа буття. Чис­ло і звук, (акустика). Теорія музики. Містика чисел. Вчення про протилежності. Ідея міри та гармонії. Джерело гармонії. Космос і його побудова. Космологічні здогадки Піфагора. Вчення про душу. Ме­темпсихоз (переселення душі). Теорія пізнання. Етика. Політичні ідеї. Піфагорейська традиція і подальший розвиток античної філософії:. Послідовники Піфагора: Філолай із Кротона, Алкмеон Кротонський, Гіппас із Метапонту, Архит Тарентський і подальший розвиток ними науково-філософських ідей Піфагора. Піфагор і Платон. Істо­ричне значення піфагореїзму для розвитку світової філософії і нау­ки.



4

Тема 7. Елейська філософська школа

Духовні витоки елеатизму. Зміна духовних орієнтирів філософсь­кої рефлексії. Представники елеатизму.

Ксенофан із Колофону (570-480 рр. до Р.Х.). Особа Ксенофана і його діяльність. Філософська поема «Про природу». Критика антропоморфізму. Теологічний монізм Ксенофона. Ідея єдиного бога. Онтологічні пошуки. Гносеологічні рефлексії. Неабсолютний характер людського знання. Відносність істини. Перша спроба абсолютизації раціонального способу пізнан­ня. Ксенофан і подальший розвиток елеатизму.

Парменід із Елеї (540-480 рр. до Р.Х.). Життя і творчість. Філо-


софська поема «Про природу». Онтологічні рефлексії; відкриття бут-
тя. Буття і небуття. Головні характеристики буття.
Принцип тотожності буття і мислення. Розходження з іонійцями і Гераклітом. Теорія пізнання Парменіда. Два шляхи пізнання: «шлях істини» і «шлях людських уявлень» (картина світу «докса»). Абсолютизація розумового та недовіра чуттєвому пізнан-
ню. Становлення засад раціоналізму і метафізики. Друга частина поеми: співвідношення істинного і неістинного світів. Оцінка філософії Парменіда Гегелем і Хайдеггером. Філософія Парменіда у контексті розвитку світової філософії.

Зенон з Елеї (490-430 рр. до Р.Х.). Суть вчення Зенона. Народжен­ня діалектики. Апорії Зенона і їх функціональне навантаження. Суть апорій: «Дихотомія», «Ахілл швидконогий», «Стріла» і «Стадій». Заперечення істинності чуттєвого пізнання. Формування логічної проблематики у філософії Зенона. Аргументи Арістотеля проти Зенона. Апорії Зенона і сучасні проблеми логіки і математики. Філософія елеатів як новий щабель розвитку філософ­ського теоретичного мислення.



4

Тема 8. Молодші філософи природи

Емпедокл із Агрігента (496-430 рр. до Р.Х.). Поеми «Про природу» і «Очищення». Теорії матерії. Вчення про чотири «коре­ні» світу. Світові сили: «Любов» і «Ворожнеча». Фази космічного циклу. Космогонічні ідеї. Інтуїтивні здогадки про рух світла. Тео­рія пізнання: принцип «подібне пізнається через подібне». Реабілі­тація чуттєвого пізнання. Про­блема зародження життя і органічна доцільність у природі. Наукові здогадки Емпедокла. Бог і моральне добро. Історичне місце Емпедокла.

Анаксагор із Клазомени (500-428 рр. до Р.Х.). Творчий шлях. Теорія матерії. Вчення про гомеомерії. Дефініція гомеомерій. Принцип: «все в усьому». Проблема якісної визначеності буття. Вчення про світовий Розум (Нус) як активний, діяльний принцип оформлення буття. Закиди Платона і Арістотеля. Космогонічні ідеї. Походження життя. Психоло­гія. Теорія пізнання. Принцип «протилежне пізнається через протилеж­не». Звинувачення в атеїзмі. Історичне значення філософії Анаксагора.


4

Тема 9. Античний атомізм

Джерела і зміст античного атомізму. Витоки. Особа Левкіппа.

Демокріт (460-371 рр. до Р.Х.). Життя та творча спадщина філо­софа. Попередники. Атомістична теорія матерії. Вчення про атоми і порожнечу. Головні властивості атомів. Рух – спосіб існування ато­мів. Закиди Арістотеля. Атомістична теорія світобудови. Атомісти­чна космологія. Макрокосм і мікрокосм. Вчення про причиновість. Фаталізм. Випадковість. Гносеологія Демокріта. Вчення про два види пізнання: «світле (істинне)».і «темне». Взаємодія розуму і відчуттів у процесі пізнання. Вчення про «первинні» і «вторинні» якості. Проблема істини. Вчення про «образи» («ейдоли»). Світ людини. Похо­дження і розвиток людей. Душа. Життєві орієнтири. Етико-соціальні ідеї Демокріта. Мораль і право. Суспільство і держава. Лінгвістичні рефлексії. Філософія Демокріта у контексті світової філософії та її вплив на розвиток науки наступних віків.


5

Тема 10. Софістика

Історичні передумови формування софістичної філософії. Софістика як явище культури і філософський напрямок. Філософія на шляху від космосу (природи) до людини та суспільства. Відкриття риторики як практичного і доказового красномовства. Гегелівське визначення софістики. Софісти як просвітники анти­чності. Освіта і навчання як визначальний фактор формування і розвитку людини. Два покоління софістів:

Старші софісти

Протагор із Абдери (480-419 рр. до Р.Х.). Особа Протагора, жит­тя та творчість. Сенсуалізм. Релятивізм. Конвенціоналізм. Принцип: «людина є міра усіх речей...». Гносеологія Протагора. Релігійні проблеми у філософії Протаго­ра.

Горгій із Леонтини (483-375 рр. до Р.Х.). Ідейні витоки вчення Горгія: вплив елеатів. Проблема буття. Буття і мислення. Мислення і мова. Момент агностицизму і скептицизму. Негативна діалектика Горгія. Етика і право. Роль риторики. Сила слова.

Гіппій із Еліди (приб. 400 р. до Р.Х.). Закони: природні і встановлені людиною. Суспільно-полі­тичні рефлексії.

Продік із Кіоса. Спосіб життя. Відношення до релігії. Ораторська
діяльність. Оцінка діяльності Продіка у діалогах Платона. Розмір-
ковування про мову філософії.

Антіфонт (приб. 480р.). Активність у політичному житті. Жит­тєва драма. Розрізнення двох видів законів. Відношення до держави і суспільства. Анархізм. Космологізм. Заперечення інституту рабст­ва. Віра в силу слова. Лікувальні бесіди. Розміркування про людину.

Молодші софісти

Алкідам. Ораторська діяльність. Розмірковування про рівність людей і заперечення рабства. Твір «Похвала смерті».

Каллікп (приб. 400 р. до Р.Х.). Обгрунтування ідеї права сильно­го. Хто вони «сильні»? Ідеї нігілізму і анархізму.

Крітій (460-403 рр. до Р.Х.). Оцінка вчення Платоном. Погляди на релігію. Походження богів. Роль виховання. Боротьба із пияцт­вом.

Історична заслуга філософії софістів і їх вклад в розвиток теорії права, етики, державознавства. Повернення філософії обличчям до людини. Розвиток педагогічних ідей. Роль і місце софістичної осві­ти. Оцінка софістики Платоном і Арістотелем.


4

Тема 11. Філософія Сократа. Сократичні школи

Епоха. Духовні та ідейні попередники. Особа мислителя. Історичний і літературний Сократ. Сократ як явище античного духу. Відношення до софістики. Сократичний поворот у філософії: на шляху від космосу до людини. Відкриття людини. Стиль філософування (бесіда). Філософське життя у спілкуванні. Що є предметом філософії? Пошук істини. Метод маєвтики і його складові. Відкриття індукції. Принцип: “пізнай самого себе.” Сократичне “незнання.” Філософія понять. Формування моральної філософії. Нова шкала цінностей. Що є чеснота? Етичний інтелектуалізм. Моральні закони. Найвище добро. “Даймоніон” Сократа. Філософ і суспільство. Релігійні погляди. Смерть Сократа. Істина вище від життя. Зустріч двох геніїв: Сократ і Платон. Історична доля вчення Сократа.

Сократівська філософська традиція і подальший розвиток філософії. Головні сократичні школи: кініки, кіренаїки, мегарики.

Філософія кініків. Історичні та духовні передумови становлення та розвитку кінійської філософії.

Антісфен (444-366 до Р.Х.) – засновник школи. Навчання у Сократа. Походження назви школи. Творча спадщина. Спосіб життя та поведінки. Філософія як життєва мудрість. Теорія пізнання. Матеріалістичний сенсуалізм. Елементи релятивізму і агностицизму. Проблема загального і окремого. Етика Антісфена. Етичний ідеал. Виклик панівним етичним уявленням і законам полісу. “Антикультурна” традиція і заперечення прогресу.

Діоген із Сінопа (412-323 рр. до Р.Х.). Портрет філософа. Кінічний спосіб життя. Радикальна вимога спрощення життя. Розрив з культурною традицією. Етика і антиетика Діогена. Прагнення до простоти. Проповідь аскетизму. Перші ідеї космополітизму. Гегель: “кінізм швидше спосіб життя, аніж філософське вчення.” Історичне місце кінізму у світовій філософії.

Філософія кіренаїків.

Арістіп із Кірени (430-365 рр. до Р.Х.) – засновник школи. Суб’єктивний сенсуалізм “життя згідно з природою.” Проповідь гедонізму. Втеча від страждань. Смисл життя. Критерій добра і зла. Інші представники школи: Теодор – Атеїст, Гегезій, Аннікер. Проповідь відречення від світу. Розрив з традиціями. Проблема самогубства. Історична доля вчення кіренаїків.

Мегарійська філософія.

Евклід Мегарський (450-360 рр. до Р.Х.) – засновник мегарської школи. Суть філософського вчення. Витоки ідей мегарійської філософії. Проблема загального (Одного). Суть діалектики (еристики).

Евбулід Мелетський (IV ст.). Автор перших софізмів. Логічні парадокси і їх суть. Діалектичний зміст парадоксів.

Стільпон із Мегари. Проблема всезагального. Проблема співвідношення мислення і мови. Обргунтування етики.

Діодор Кронос (IV ст.). Проблема співвідношення можливості і дійсності.


4

Змістовий модуль 3. Класична грецька філософія

10

Тема 12. Філософія Платона

Платон (427-347 рр. до Р.Х.). Особа Платона. Творча спадщина. Попередники. Зустріч із Сократом. Філософський діалог. Академія Платона. Філософське вчення Платона. Формування засад Ідеалізму. Обгрунтування метафізики. Вчення про ідеї. Природа ідей. Світ ідей і його структурна побудова. Смисл терміну “ідея”. Світ ідей і світ речей. Ідеї – взірці речей. Речі – тіні ідей. Алегорія печери. Гносеологія. Процес пізнання ідей. Пізнання як пригадування (анамнезіс). Поняття “Ерос” і його роль у процесі пізнання. Платонічна любов як алогічний шлях до абсолюту. Аналіз знання. Види знання. Діалектика як метод. Фізичне вчення Платона. Доцільність світу. Поняття Деміурга і його функції. Матерія (хора). Душа світу. Вчення про людину. Поняття душі. Види душі. Душа і тіло. Метемпсихоз і есхатологія. Етичне вчення Платона. Поняття чесноти. Види чеснот. Вчення про добро. Розуміння смислу життя. Вчення про любов. Вчення про державу (політика). Походження держави. Форми держави. Ідеальна держава. Головні прикмети ідеальної держави і її побудова. Суспільні стани у державі. Казармовий комунізм. Проблеми виховання. Соціальний смисл утопії Платона. Естетичне вчення Платона. Поняття прекрасного. Розуміння функцій мистецтва. Мистецтво як наслідування (мімезіс). Естетичний ідеал Платона. Вчення про Бога і доказ його існування. Історичне значення філософії Платона.



5

Тема 13. Філософія Арістотеля

Життя і діяльність Арістотеля (384-322 рр. до Р.Х.). Творчий доробок. Попередники. Наукова орієнтація. Арістотель і Платон. Лікей – філософська школа Арістотеля. “Перша філософія” (теоретична) і її предмет. Метафізична теорія буття. Що є річ? Критика Арістотелем платонівської теорії ідей. Вчення про можливість і дійсність. Головні причини буття: матеріальна, формальна, діюча і цільова. Концепції матерії: “перша” і “друга” матерія. Субстанція, акт, потенція. Поняття форми. Відношення форми до матерії. Діалектика форми і матерії. Діюча причина та її функції. Цільова причина і її функції. Причина і мета. Етелехія. Телеологізм. “Друга філософія”, її предмет. Космологічне вчення Арістотеля. Фізика. Вчення про вічність світу. Проблема руху. Простір і час. Матеріальні першопочатки (елементи). Структура світу. Вчення про першодвигун (Першу причину). Психологічне вчення Арістотеля. Вчення про душу. Функції душі. Біологічні ідеї. Теорія пізнання. Метод і його суть. Чуттєвий і раціональний ступені пізнання і їх специфіка. Поняття діючого розуму. Пасивний розум. Основні риси наукового знання. Гносеологічний принцип Арістотеля: “Немає нічого у розумі, чого б раніше не було у відчуттях” і його значення. Перший класифікатор наук. Діалектика Арістотеля. Практична філософія Арістотеля. Етика. Вчення про найвище добро. Головні чесноти. Знання і моральна поведінка людини. Проблема найвищого добра. Смисл буття людини. Справедливість. Етичний ідеал. Вчення Арістотеля про суспільство і державу. Проблема виникнення держави і суспільства. Визначення людини як політичної істоти. Форми державного правління. Структура суспільства. Суспільні чесноти. Економічні здогадки. Проблема рабства. Проблема публічного виховання, освіти. Приватне і публічне життя. Естетичне вчення Арістотеля. Визначення суті мистецтва. Види мистецтва. Оцінка літературних жанрів. Поетика. Соціальна функція мистецтва. Логіка Арістотеля. Визначення логіки як науки про мислення. Форми мислення: поняття і умовивід. Поняття і його природа. Дефініція. Категорії (субстанція, кількість, якість, відношення, місце, час, положення, посідання, дія, пасивний стан). Судження і його види. Поняття умовиводу. Силогізм і індукція. Теорія доказу. Сутність наукового знання. Вчення про індукцію. Історична доля логіки Арістотеля. Теологічні погляди Арістотеля. Доказ існування Бога. Бог і світ. Історичне значення філософії Арістотеля і її вплив на філософію наступних віків.

Перипатетівська школа

Продовження традиції Арістотелізму. Представники Школи: Теофраст, Евдем, Арістоксен, Дікеарх, Стратон, Андронік з Родосу, Темістій і Олександер з Афродизії. Подальший розвиток філософії і природничих наук. Коментаторська діяльність перипатетиків.



5

Змістовий модуль 4. Елліністично-римська філософія

18

Тема 14. Епікуреїзм

Загальна характеристика епохи і її духовних здобутків. Філософія Епікура (341-270рр. до Р. Х.). Життя і творчість Епікура. “Сад” Епікура і його ідеали. Завдання філософії. Каноніка. Теорія пізнання. Сенсуалізм. Проблема критерію істини і впевненості. Індуктивна логіка. Фізичне вчення Епікура. Матеріалістичний атомізм. Гіпотеза спонтанного самовідхилення атомів. Космологічні ідеї. Етичне вчення Епікура. Гедонізм. Культура розуму і чесноти як засоби щастя. Чотири головні чесноти: мудрість, хоробрість, поміркованість і справедливість. Етичні правила Епікура. Принцип: “проживи непомітно”. Вчення про людину. Проблема щастя. Проблема страху і смерті у житті людини і шляхи звільнення від них. Суспільно-політичні погляди. Зацікавлений егоїзм як спосіб поведінки громадянина. Ідеал епікурейського мудреця. Історична доля епікуреїзму.

Епікуреїзм у Римі. Творчість Лукреція Кара. Поетико-філософський твір “Про природу речей.” Атомістичний матеріалізм. Етичне вчення Лукреція Кара. Відношення до релігії. Розміркування про смертність душі. Вплив Лукреція Кара на розвиток філософської думки у Римі.


5

Тема 15. Стоїцизм

Витоки і історія виникнення філософії стоїцизму. Філософські попередники. Засновники і творці філософії стоїцизму: Зенон з Кітіону, Хрісіпп, Арістон і Геріл з Карфагену. Предмет філософії як науки. Логічне вчення. Визначення предмету логіки. Проблеми гносеології. Генезис пізнання. Концептуалізм. Вчення про мову. Критерій істини. Фізичне вчення. Походження космосу. Гілозоїстичний матеріалізм. Пневма – Логос світу. Фаталістичний детермінізм. Пантеїзм. Теорія вічного кругообігу. Вчення про людську душу. Етичне вчення стоїків. Проблема вищого добра. Свобода. Етичний принцип: “Жити згідно з природою”. Проблема щастя і чесноти. Головні ознаки чеснот. Проблема добра і зла. Моральні цінності. Апатія. Ідеал стоїчного мудреця. Суспільні погляди. Людина і суспільство. Космополітизм як суспільний ідеал. Суспільний принцип: “усі люди – громадяни всесвітнього царства розуму”.

Римський стоїцизм.

Посідоній (135-5 1рр. до Р.Х.). Заняття науками. Питання філософської антропології. Космологічні ідеї. Світ як вогненна пневма. Вчення про “сім’яні логоси”. Філософія історії. Розміркування про прогрес.

Панецій (185-110 рр. до Р.Х.). Вплив попередньої філософії. Зацікавлення природничими науками. Визнання самостійності особистості. Етика. Розрізнення теоретичних і практичних чеснот. Релігійні рефлексії. Алегоризм.

Луцій Анней Сенека (3-65 рр. до Р.Х.). Політична кар’єра. Епоха. Вчитель імператора Нерона. Творчо-філософська спадщина. Відношення до попередників. Виокремлення моральної проблематики. Моральні листи до Луцілія. Ідеал мудреця. Пантеїзм. Вчення про душу. Уявлення про Бога. Відношення до міфології. Антропологічна проблематика. Рівність людей. Проблема рабства. Історичне значення Сенеки для розвитку філософії наступних віків.

Епіктет (50-138 рр. до Р.Х.). Вільновідпущений раб. У чому щастя людини? Байдужість до світу. Доля і можливість бути собою. Внутрішня свобода людини.

Марк Аврелій (121-180 рр. від Р.Х.). Філософ на троні. Мужність бути собою. Наодинці зі собою. Ідеал людини. Рівність людей. Розум і громадянськість.

Ціцерон (106-43 рр. до Р. Х.). Державний діяч і оратор. Еклектизм у філософії. Роль філософії. Етичний ідеал. Проблема життя і смерті у “Тускуменських бесідах”. Трактат “Про природу богів”.


4

Тема 16. Скептицизм

Передумови виникнення античного скептицизму. Піррон (365-275 рр. Р.Х.) – засновник скептицизму. Витоки назви школи. Зміна філософських орієнтирів. Проблема філософської рефлексії: як жити у цьому світі? Що є щастя? Проблема апатії. Спосіб відношення до речей. Принцип утримування.



Аркесілай (315-240 рр. до Р.Х.) представник другої лінії скептицизму – Другої Академії. Полеміка зі стоїками. Нові орієнтири і установки філософування. Утримування від суджень. Проблема “благородності” і моральний вчинок.

Карнеад із Кирени (214-129 рр. до Р.Х.) – представник Третьої Академії. Критика стоїцизму. Дискредитація чуттєвого пізнання. Заклик утримуватися від суджень. Ступінь вірогідності суджень. Відношення до релігії. Розуміння суспільства і моралі.

Тімон (320-230 рр. до Р.Х.). Учень і послідовник Піррона. Творча спадщина. Відношення до медицини. Людина і спосіб її життя та поведінки. Атараксія. Логічні рефлексії. Гносеологічні ідеї.

Енесідем. Пірронові промови. Попередники. Тропи як засіб обгрунтування засад скептицизму. Зміст тропів. Зв’язок із вченням Геракліта.

Агріппа. Розширено вчення про тропи. Нові тропи. Поглиблення ідей скептицизму.

Секст Емпірик (ІІ ст. до Р.Х.). Творча спадщина (“Проти вчених” і “Три книги пірронових положень”). Спроба систематизації скептицизму. Критика наукового знання. Спроба відмежування скептицизму від інших вчень і попередньої філософії. Історична оцінка античного скептицизму.

4

Тема 17. Платонізм і неоплатонізм

Александрійська філософія. Передумови формування нової філософії. Александрія – духовний осередок культури і філософії. Релігійна проблематика як домінанта духовного життя епохи. Теософія. Головні філософські напрямки: грецько-єврейська релігійна філософія, неоплатонізм, неопіфагореїзм.

Грецько-єврейська релігійна філософія

Від філософського еклектизму до релігійно-філософського синкретизму. Філон з Олександрії – творець грецько-єврейської філософії. Життя і творчий доробок Філона. Головні засади філософії Філона. Алегоризм. Завдання філософії. Філонівська теорія Бога. Фізика. Вчення про матерію. Творчий принцип – Софія. Вчення про Логос як взірець і прототип світу. Концепція людини. Психологія. Вчення про ідеї, сили і духи. Логіка. Етика Філона. Чесноти. Пристрасті. Вплив філонізму на пізніший розвиток релігійної та філософської думки.



Філософія неоплатонізму

Духовні витоки неоплатонізму. Плотін – творець системи неоплатонізму. Твір “Еннеади”. Філософія Плотіна. Теорія буття. Вчення про Єдине, Розум і Душу. Матерія і світ. Проблема виникнення світу. Феноменолістична теорія світу. Вчення про людину. Душа людини. Теорія пізнання Плотіна. Містична інтуіція, аскеза, очищення. Етичне вчення Плотіна. Роди чеснот. Естетичне вчення Плотіна. Вплив неоплатонізму. Неоплатонізм і християнство.



Порфірій і його логічне вчення. Дерево Порфірія. Практична містика. Спасіння душі. Ієрархія чеснот. Заповіт середньовіччю.

Прокл. Останній античний філософ. Коментаторська діяльність. Метод практичності. Процес еманації.

Ямвліх. Міфологізація філософії. Специфіка вчення. Трактування Єдиного. Космологія. Від теогонії до теургії. Процес сакралізації.

5
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка