Робоча програма лекційних занять з навчального курсу «філософія» для аспірантів та здобувачів затверджено



Сторінка1/7
Дата конвертації22.04.2017
Розмір1.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»


Кафедра філософії

РОБОЧА ПРОГРАМА

лекційних занять з навчального курсу

«ФІЛОСОФІЯ»

для аспірантів та здобувачів

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри філософії:

протокол № 5 від 15 квітня 2008 р.

Завідувач кафедри філософії,

д-р філос. наук, проф. __________ В. Ф. Капіца

Кривий Ріг

2008


ВСТУП

Філософія має виключне значення серед складових теоретико-методологічної підготовки майбутнього висококваліфікованого і компетентного науковця та вченого. Перш за все – це її вплив на формування наукового світогляду магістрантів, аспірантів та здобувачів, котрі тільки за умов надбаного знання з філософії та наукової методології можуть здійснитись як молоді вчені з високим рівнем гуманітарного і культурно-технічного кругозору. Дана програма охоплює в основному історико-філософське введення та деякі головні проблеми теорії пізнання (онтологія та гносеологія), соціальну філософію, новітні і сучасні течії філософської думки, питання філософії культури і науки, новітню українську філософію, проблеми суспільного прогресу глобального розвитку людства. Загалом, це 18 вузлових тем різного часового обсягу, але кожна з них, виходячи з досвіду викладання, потребує не менше 3-4-х годин, тобто в стандартному вимірі - це навчальний курс у межах 54-72 годин. Семінарські заняття, виходячи із співвідношення «один до одного» (50х50 відсотків), також потребують відповідного годинного навантаження для опрацювання лекційного матеріалу, що налічує 54-72 години семінарської підготовки. Враховуючи підвищений рівень складності філософського курсу, необхідність роботи над першоджерелами, підготовку навчальних рефератів з конкретних тем і питань семінарських занять, виступи при обговоренні, на 1 годину лекцій та 1 годину семінарів потрібно 3 години для самостійної роботи. Це мінімальний «студентський критерій» і, зрозуміло, що аспіранти повинні мати значно більше годин для самостійно-практичної роботи за навчальними стандартами Болонської угоди. У цьому аспекті доцільно було б впровадити кілька змістовних модулів, наприклад, 4 навчальні модулі з 4-5 тем, до котрих було б доцільним включення окремих тем з курсів «Філософія науки» та «Методологія наукового дослідження», бо вони не викладаються для магістрантів і аспірантів, а для них це вкрай необхідно.

Відповідно до вимог програми з філософії передбачено наступні основні форми роботи з аспірантами та здобувачами: викладання лекційного курсу, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації, вивчення першоджерел, підготовка рефератів, поглиблена підготовка (за бажанням окремих осіб), наприклад, з методології наукового дослідження, підготовка контрольних питань для здачі кандидатського іспиту та сам іспит. Велике значення має самостійне вивчення як історичних філософських першоджерел, так і сучасних філософських розробок. Тут мова йде не про нормативне викладення філософії в підручниках і посібниках, а саме ознайомлення із сучасними публікаціями з актуальних філософських проблем, а також про вивчення і конспектування філософської класики. При підготовці до семінарських занять необхідно глибоко осмислити і продумати зв’язок між існуючими філософськими проблемами та можливостями суспільної практики для їх вирішення.

Треба звернути особливу увагу на те, що центральною проблемою філософії є формування світоглядних переконань людей, що роблять їх особистостями й активними дієвцями, розвиток наукового світогляду майбутніх вчених, становлення їх науково-методологічної культури, котра поєднана з практичними навичками та вміннями. Тому вкрай важливо не тільки засвоїти програмний курс, а й навчитися застосовувати філософські знання на практиці, в першу чергу у власній науково-дослідній діяльності. Для цього необхідно, щоб всі слухачі теоретичного курсу брали активну участь у роботі семінарів, виконанні практичних завдань, проводили власні філософсько-методологічні дослідження, наприклад, з тематики тих питань і проблем, що вони розробляють у своїх дисертаціях.

У цьому відношенні велике значення має підготовка аспірантами та здобувачами реферативних робіт, що повинні бути результатом їх самостійної творчої діяльності. Тут вони повинні демонструвати не тільки знання філософської теорії та методології, але й вміння практично застосовувати його при аналізі конкретних проблем сучасної життєдіяльності з відповідними пропозиціями їх вирішення. Тему реферативного завдання аспірант або здобувач вибирає сам із запропонованої кафедрою тематики згідно з даною програмою. Обрану тему реферату він узгоджує з викладачем, що веде семінарські або лекційні заняття. При цьому дублювання теми не допустиме. Слухач може запропонувати і власну тему, але з відповідним філософсько-методологічним змістом та логікою викладення. Загальний обсяг реферату 25-30 сторінок тексту, набраного на комп’ютері і віддрукованого в паперовому вигляді (кегель – 14, через 2 інтервали). Реферат має відповідне стандартне оформлення: титул, план, використана література. Готовий і вивірений текст реферату готується у 2-х примірниках, його автор підписує і здає до методичного кабінету кафедри на перевірку. Термін здачі рефератів – до 10 квітня звітного року. Реферат перевіряється і, за необхідності, доробляється у відповідності до зауважень перевіряючого викладача. Строк доробки в залежності від зауважень – від 3-4-х днів до одного тижня. При незадовільній оцінці реферату його розробник до іспиту не допускається. У процесі роботи над рефератом його автор може звернутися за консультацією до викладача, який веде семінарські заняття або читає лекційний курс. Особливу увагу треба звернути на структурованість плану, послідовність розділів з відповідними заголовками, пропорційність обсягів розділів, наприклад, реферат з 30 сторінок може мати 5 розділів по 6 сторінок кожний. При наведенні цитат у кінці сторінки повинні бути необхідні посилання (в підстрочнику). У вказаній назві першоджерела необхідно навести прізвища авторів, їх ініціали, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Список використаної літератури повинен налічувати не менше 7-8 видань, а загалом їх кількість не обмежена. Літературні і журнальні видання повинні бути переважно сучасними, застарілі посилання допускаються тільки по відношенню до класиків. На титульній сторінці зверху вказується назва міністерства, ВНЗ (Криворізький технічний університет), назва кафедри філософії. Посередині розміщується назва реферату, нижче – прізвище та ініціали автора, внизу сторінки – рік навчання.

До кандидатського іспиту допускаються аспіранти та здобувачі, що прослухали курс лекцій з філософії, брали активну участь у семінарських заняттях, виконували самостійну роботу та отримали задовільну оцінку за реферат. Іспит здається усно, шляхом підготовки письмової відповіді на білет, відповіді на запитання, які виникають у процесі складання іспиту, практичних прикладів, демонстрування умінь застосовування філософської методології до дисертаційних положень та їх науково-світоглядного обґрунтування, вмінь філософського осмислення сучасності й оцінки сучасних подій, виходячи з практичної дії філософських законоположень.

Програму розробив доктор філософських наук, професор В. Ф. Капіца, виходячи більш ніж з 30-річного досвіду викладання лекційного курсу з філософії, проведення семінарських занять та прийому аспірантських і кандидатських іспитів. Враховано також досвід інших ВНЗ, у яких навчаються і складають іспити аспіранти та здобувачі, рекомендації МОН України щодо правил складання кандидатських іспитів у вищих навчальних закладах. Програму обговорено і затверджено на засіданні кафедри філософії (протокол №5, від 15 квітня 2008).

Теми із структурно-логічної

розробки навчальної програми

для аспірантів і здобувачів

з курсу філософії для складання

кандидатського іспиту

ТЕМА І

ФІЛОСОФІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА



Основні питання

  1. Першоджерела філософії та її невід’ємні ознаки:

    1. виникнення філософії як найдавнішого знання людства;

    2. перші філософські питання про людину і світ;

    3. визначення філософії в різних буттєвих сенсах.

  2. Генезис філософії та її репрезентація в різні історичні періоди:

    1. історичний розвиток предмету філософії за часів Античності, Середньовіччя, Нового Часу;

    2. філософія як усезагальний спосіб духовного буття людини і суспільства;

    3. сучасне визначення філософії.

  3. Філософія і світогляд. Філософія і наука:

    1. поняття світогляду та співвідношення філософії і світогляду;

    2. світогляд і світорозуміння, історичні типи світогляду;

    3. співвідношення філософії і науки, філософія як загальнометодологічна база науки;

    4. основне питання філософії та його сучасне розуміння.

  4. Структура та функції філософії, її духовно-практична роль у життєдіяльності суспільства:

    1. цінність філософії та її окремі структурні розділи як науки;

    2. основні функції філософії в суспільному розвитку;

    3. інноваційна роль філософії у ХХІ столітті, основні культурно-історичні типи філософії та її сучасні модуси і культуротипи.

Першоджерела

  • Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія. – К.: Академвидав, 2006.

  • Надольний І.Ф. Філософія. – К.: Вікар, 1999.

  • Горлач М.І., Кремень В.Г., Рибалко В.К. Філософія. – Х.: Консум, 2001.

  • Кремень В.Г., Горлач М.І. Філософія. – Х.: Прапор, 2004.

  • Бичко І.В. Філософія. – К.: Либідь, 2001.

  • Білодід Ю.М. Філософія: український світоглядний акцент. – К.: Кондор, 2006.

  • Сморж Л.О. Філософія. – К.: Кондор, 2004.

  • Петрушенко В.Л. Філософія. – Львів: Новий світ, 2000, 2007.

  • Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій. – К.: Центр учбов. літер., 2007.

  • Куличенко В., Черныш А. Философия. – Тернополь: Підручники і посібники, 2008.

  • Бучило Н.Ф., Чумаков А.Н. Философия. – С.-Пб.: Питер, 2004.

  • Світоглядно-методологічні інновації в західноєвропейській філософії. – К.: Укр. центр дух. кільтури, 2002.

  • Після філософії: кінець чи трансформація? – К.: Четверта хвиля, 2000.

  • Таранов П.С. 120 философов. – Симферополь: Реноме, 2002.

  • Зеньковский В.В. История русской философии. – Ленинград: Эхо, 1991.

  • Гайденко П.П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой. – М.: Наука, 1987.

  • Разов Н.С. Философия и теория истории. – М.: Логос, 2002.

  • Фролов И.Т. Введение в философию. – М.: Республика, 2003.

  • Апель К.О. Трансформация философии. - М.: Логос, 2001.

  • Осічнюк Ю.В. Філософія. – К.: Атіка, 2003.

  • Бессонов Б.Н. Философия. – М.: АСТ, 2002.

  • Сухина В.Ф., Кислюк К.В. Практикум по философии. – Х.:Фолио, 2001.

  • Воронкова В.Г. Філософія. – К.: Професіонал, 2004.

  • Щерба С.П. Філософія. – К.: Кондор, 2003.

  • Подольська Є.А. Філософія. – К.: Центр навч. літ., 2006.

  • Кармин А.С., Бернацкий Г.Г. Философия. – С.-Пб.: Питер, 2006.

  • Лутай В.С. Основной вопрос современной философии. Синергетический поход. – К.: Парапан, 2004.

  • Черній А.М., Тимошенко З.І. Філософія. – К.: Європ. університет, 2001.

  • Васянович Г. Вступ до філософії. – Львів: Норма, 2001.

  • Новейший философский словарь. – Минск: Кн. дом, 2003.

  • Ермаков В.С. Справочник по истории философии. – С.-Пб.: Союз, 2003.

  • Маслин. М. Русская философия. Словарь. – М.: ТЕРРА, 1993.

  • Горський В.С. Філософська думка в Україні. – К.: Пульсари, 2002.

  • Философская мысль восточных славян. Библиографический словарь. – К.: Парламент. изд., 1999.

  • Философская энциклопедия. – М.: Мысль, 2000.

  • Кемеров В.Е. Современный философский словарь. – Минск: Панпринт, 1998.

  • Табачковський В.Г., Булатов М.О., Хамітов М.В. Філософія. Світ людини. – К.: Либідь, 2003.

  • Хрестоматия по истории философии. - М.: Владос, 1997.

  • Мареев С.М., Мареева Е.В. История философии (общий курс). – М. Акад. проект, 2003.

  • Ильин В.В. Философия. – М.: Акад. проект, 1999.

  • Джентиле Дж. Введение в философию. – С.-Пб.: Алетейя, 2000.

  • Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія. – К.: Альтерпрес, 2002.

  • Вальгерде К. Философская антропология. – М.: Христ. Россия, 2000.

  • Мир философии. Часть 1. Исходные философские проблемы. Понятия и принципы. – М.: Политиздат, 1991.

  • Константинов В.Ф. Философская энциклопедия. – М.: Сов. энциклоп. 1960-1967.

  • Буянов В.С. Научное мировоззрение: социально-философский аспект.   М.: Политиздат, 1987.

  • Вечные философские проблемы. - Новосибирск: Наука, 1991.

  • Гурин Э.А., Грабовский С.И. Философия и жизнь.   М.: Знание, 1989.

  • Жуков А.П. Союз науки и философии: реальность или миф? // Фило­софские науки. – 1991. - №1.

  • Зотов А.Ф. Феномен философии: о чем говорит плюрализм философских учений? // Вопросы философии. – 1991. - № 12. - С. 14-21.

  • Какая философия нам нужна? - Л.: Лениздат, 1990.

  • Мамардашвили М. Как я понимаю философию. - М.: Прогресс, 1990.

  • Мировоззренческая культура личности. - Киев: Наукова думка, 1986.

  • Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей.   М., 1991.

  • На переломе. Философские дискуссии 20-х годов: Философия и мировоззрение. - М.: Политиздат, 1990.

  • Пивоваров Д.В. Религия: сущность и обновление. // Философские науки. – 1992. - № 2. - С. 62-74.

  • Рассел Б. История западной философии.   М., 1957.

  • Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. // Философские науки. – 1989. - № 3.

  • Туровский М.Б. Мифология и философия как формы знания. // Фило­софские науки. – 1991. - № 10.

  • Философия в современном мире. - Л.: ЛГУ, 1989.

  • Философия и ее место в культуре.   Новосибирск: Наука, 1990.

  • Философское сознание: драматизм обновления.   М.: Политиздат, 1991.

  • Чанышев А.Н. Начало философии.   М.: Высшая школа, 1932.   С. 8-56.

ТЕМА ІІ

ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ БУТТЯ ЯК ІСНУВАННЯ СВІТУ



Основні питання

  1. Буття як вихідна філософська категорія:

    1. буття як існування світу і єдина світова реальність, буттєвий Універсум;

    2. розвиток історичних поглядів на буття та його сучасне розуміння;

    3. космічне буття людства, його буттєва ноосфера і космосфера.

  1. Структура світового буття:

    1. розрізнення буття за родом і видом, рівні буття;

    2. об’єктивне, суб’єктивне буття та співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в бутті;

    3. форми буття та специфіка людського буття;

    4. основні проблеми соціального і духовного буття.

  2. Сучасні проблеми буття у філософії:

    1. онтологічні проблеми буття світу в різних реальнісних модусах;

    2. гносеологічні проблеми буття в якості «гносеології реальності»;

    3. світоглядні проблеми буття, світорозуміння буття у вигляді креативно-синергетичної реальності;

    4. космологічні проблеми буття, антропобуття і космоноос;

    5. соціальна і духовна екологія буття.

Першоджерела

  • Капіца В.Ф. Філософія. Онтологія. – К., 1995.

  • Хамитов Н. Философия. Бытие – Человек – Мир. – К.: Центр учеб. лит., 2006.

  • Степико М. Буття етносу. Філософсько-методологічний аналіз. – К.: Знання, 1998.

  • Яковенко Н. Паралельний світ. – К.: Критика, 2002.

  • Тейчман Д., Эванс К. Метафизика: философия бытия и познания. – М., 2004.

  • Лукач Д.К. Онтологии общественного бытия. – М.: Прогресс, 1991.

  • Вяккерев Ф.Ф. Основы онтологии. – С.-Пб.: С.-Пб. університет, 1997.

  • Абдуллин А.Г. Онтологическое мышление. – Уфа, 2002.

  • Щюц А. Избранное: мир, светящийся смыслом. – М.: Рос. полит. энцикл., 2004.

  • Максапетян А.Г. Язык и метафизика. – Ереван, 2001.

  • Токарев С.А. Мифы народов мира. – М.: Сов. энцикл., 1992.

  • Мифология. Энциклопедия. – М.: Росмен, 2003.

  • Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002.

  • Боэций. «Утешение философией» и другие трактаты. – М., 1990.

  • Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992.

  • Егер О. Всемирная история. Средние века. – Т. 2. – М.: АСТ, 2001.

  • Маслоу А. По направлению к психологии бытия. – М.: Эксмо, 2002.

  • Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М.: Прогресс, 1992.

  • Риккерт Г. Философия жизни. – К.: Ника-Центр, 1998.

  • Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентальному: новая онтология ХХ века. – М., 1997.

  • Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К., 1994.

Видання минулих років

  • Алексеев Н.В. Понятие «материя» // Философские науки.  №12. – 1990.

  • Ахундов М.Д. Концепция пространства и времени: истоки, эволюция, перспектива.   М., 1982.

  • Бытие // Вопросы философии.   №4.   1989.

  • Демин В.Н., Селезнев В.П. Мироздание постигая ...   М.: Молодая гвардия, 1989.

  • Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии.   М.: Изд-во МГУ, 1986.

  • Каган М.С. Время как философская проблема // Вопросы философии.   №10. – 1982.

  • Кучевский Б.В. Анализ категории "материя".   М.: Наука, 1983.

  • Лаговский В. Нас навестили иновремяне // Рабочая трибуна. – 1992.

  • Молчанов Ю.Б. Иерархия уровней организации материи и временных отношений // Вопросы философии.   №6.   1982.

  • Мохоря Е.И. Соотношения понятий «движение», «изменение» // Философские науки.   №10. – 1989.

  • На переломе // Философские дискуссии 20-х годов: Философия и мировоззрение.   М.: Политиздат, 1990.

  • Новиков И.Д. Куда течет река времени?   М.: Молодая гвардия, 1990.

  • Петров Ю.А., Французова Н.И. Категория материи. – Философские науки.   №7.   1988.

  • Подольный Р.Г. Освоение времени. - М., 1989.

  • Поликарпов В.С. Время и культура.   Харьков, 1987.

  • Пространство и время.   Киев: Наукова думка, 1984.

  • Трубников Н.Н. Время человеческого бытия.   М., 1987.

  • Философские проблемы естествознания. - М.: Высшая школа, 1985.

  • Щербаков А.С. Самоорганизация материи в неживой природе. - М.: Изд-во МГУ, 1990.

  • Юрченко А.И. К проблеме понимания категории «материя» // Философские науки. – 1989.   №9.

  • Зотов А. Ф. Проблема бытия в «новой онтологии» Николая Гартмана // Современный объективный идеализм. – М., 1963.

  • Горнштейн Т. Н. Философия Николая Гартмана. Критический анализ основных проблем онтологии. – Л., 1969.

ТЕМА ІІІ

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ



Основні питання

  1. Філософія Античності та її головні ознаки:

    1. формування античної філософії східного і західного історичних типів (протофілософія);

    2. головні питання античної філософії та її ознаки;

    3. антична філософія і сучасність.

  1. Основні напрями та школи античної філософської думки:

    1. багатство концептуальних ідей античної філософії, матеріальний та ідеальний напрями її розвитку (мілетська та елеатська філософія);

    2. матеріалістично-фізична та психофізична школи філософії («досократики»);

    3. логістична (сократична) та моральна (кінічна) філософські школи;

    4. формування чуттєво-пізнавального та розсудково-гностичного напряму в античній філософії («кіренаїки» та «мегарики»).

  1. Філософська система Платона:

    1. платонівська космологічна онтологія та платонівська творча діалектика ідей;

    2. теорія пізнання Платона і його космічна діалектика;

    3. Платон і сучасна філософія, багатство нерозкритих платонівських ідей.

  1. Філософська система Арістотеля:

    1. філософська фізика і метафізика Арістотеля, природна метафізична онтологія;

    2. теорія пізнання Арістотеля та її значення для природознавства;

    3. Арістотель і сучасна філософія, сучасні метафізичні дослідження та метазакони людського буття.

Першоджерела

  • Ярошовець В.І. Історія філософії. – К.: Парапан, 2002.

  • Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К.: Либідь, 2001.

  • Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. – К.: Центр. навч. літ., 2006.

  • Аблеев С.Р. История мировой философии. – М.: АСТ, 2002.

  • Вандишев В.М. Філософія. – К.: Кондор, 2006.

  • Татаркевич В. Історія філософії. Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997.   Т. 1.

  • Досократики. Доэлеатовский и элеатовский периоды. – Минск: Харвест, 1999.

  • Аристотель. Метафизика. – С.-Пб.: Алетейя, 2002.

  • Аристотель. Политика. Метафизика. Аналитика. – М.: Эксмо, 2008.

  • Аристотель. Этика. – М.: АСТ, 2006.

  • Аристотель. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1978.

  • Древнегреческая философия. От Платона до Аристотеля. – М.: АСТ, 2003.

  • Попович М. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999.

  • Юрій М.Ф. Соціокультурний світ України. – К.: Кондор, 2004.

  • Кузнищин В.И. Словарь Античности. – М.: Прогресс, 1989.

  • Гайденко П.П. История греческой философии и ее связи с наукой. – М.: Наука, 1980.

  • Римаренко Ю.І. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Довіра, 1996.

  • Історія Української культури: в 5 томах. Історія культури давнього населення України. – К.: Наукова думка, 2001. – Т. 1.

  • Византизм и славянство. Великий спор. – М.: Эксмо-Пресс, 2001.

  • Сепко М. Буття етносу. – К.: Знання, 1998.

  • Донченко О. Ромененко Ю. Архетипи соціального життя і політика. – К.: Либідь, 2001.

  • Лозко Г. Етнологія України. – К.: Артек, 2001.

  • Нельга О.В. Теорія етносу. – К.: Тандем, 1997.

  • Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія. – К.: Центр навч. літ., 2006.

  • Платон. Диалоги. В 2-х книгах. – М.: Эксмо, 2008.

  • Платон. Законы. – М.: Мысль, 1999.

  • Платон. Филеб. Государство. Тимей. Критий. – М.: Мысль, 1999.

  • Антология мировой философии. В 4-х т.   Т.1.   Ч.1.   М.: Мысль, 1969.

  • Асмус В.Ф. Античная философия. - М.: Высшая школа, 1976.

  • Богомолов А.С. Античная философия.   М.: 1985.

  • Введение в философию: учебник для вузов. Ч.1.   М.: Политиздат, 1989.

  • Верная Ж.П. Происхождение древнегреческой мысли.   М.: Прогресс, 1988.

  • История античной диалектики.   М., 1972.

  • История философии в кратком изложении. — М.: Мысль, 1991.

  • Краткий очерк истории философии.   М.: Мысль, 1967.

  • Макаров А.Д. Историко-философское введение. - М.: Мысль, 1967.

  • Платон. Государство.   Соч. в 3-х томах.   Т.3.   Ч.1.   М, 1971.

  • Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. - М.: Высшая школа, 1981.

  • Чанышев А.Н. Начало философии. – М.: Изд. моск. ун-та, 1982.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка