Робоча програма дисципліни " культурологія" Напрямок "Економіка І підприємництво " Спеціальність: "



Сторінка1/11
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.99 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
В П Н УБіП

“Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого ”



РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
КУЛЬТУРОЛОГІЯ”

Напрямок – “Економіка і підприємництво ”


Спеціальність: “Бухгалтерський облік ”
Структура:
Настановчі- 2

Консультації – 6

Лекції - 6

Самостійна робота -

Всього -

Залік - І семестр



РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Укладена викладачем культурології Гойман Вірою Іванівною на основі типової програми “Культурологія” для вищих аграрних закладів освіти І - ІІ рівнів акредитації, затвердженої Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України

Робоча навчальна програма обговорена та затверджена на засіданні

циклової комісії філологічних дисциплін протокол №1 від 31.08. 2009 р.

Голова циклової комісії філологічних дисциплін __________ В.І.Гойман


Ухвалено навчально-методичною радою заочного відділення


Голова навчально-методичної ради ______________ В.В.Гагалюк


МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

“КУЛЬТУРОЛОГІЯ”


1.1 ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ – покращення гуманітарної підготовки студентів, ознайомлення студентів з основними тенденціями та формами етнокультурного розвитку українського народу від найдавніших часів до сучасності;

- забезпечення розуміння ними системного взаємозв’язку всіх складових культури та ролі кожної з них у суспільному та духовному поступі України;
- формування у студентів наукового світогляду та високих моральних якостей;
- підвищення загальнокультурного рівня студентів, розширення їх теоретичної і фахової підготовки;

- освоєння ними національних і загальнолюдських цінностей;


- прищеплення їм глибокої зацікавленості духовною скарбницею українського народу;
- ознайомлення студентів з правами та обов’язками громадянина України щодо збереження культурної спадщини;
- ознайомлення студентів з шедеврами світової та української культури, осмислення ними взаємозв’зку та взаємовпливу цих культур.


    1. МІСЦЕ І РОЛЬ ДИСЦИПЛІНИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

Викладання курсу “Культурологія” зумовлене необхідністю всебічного розвитку стратегічних напрямів української державності. Здійснення економічних, соціальних і політичних реформ вимагає відповідного рівня загальнолюдської та національної культури. Лише через свідомість окремої особистості, через її високі морально-етичні та патріотичні почуття можливі справжні зміни в українському суспільстві.

У суперечливих процесах сьогодення найбільш вагомого значення набуває відчуття та здатність до повноцінного розвитку власної культурної традиції.

Культурологія посідає вагоме місце в системі вузівської освіти й вихованні нової інтелігенції України. Саме ця навчальна дисципліна дозволяє ознайомити студентів із багатьма галузями культури. Вона має комплексний і міждисциплінарний характер, опирається на фактичний матеріал і висновки таких наук, як етнографія , археологія, історія України та зарубіжних країн, філософія, етика, мовознавство , мистецтвознавство, релігієзнавство та інші дисципліни.

Культурологічна теорія виконує, поряд з пізнавальною, важливу культурно-виховну функцію, долучаючи молодь до духовних цінностей як власного народу, так і людства в цілому. Значущість її вивчення особливо зростає у зв’язку із актуалізацією морально-етичного й патріотичного виховання, формування гуманістичного світогляду.
1.3 ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ І ВМІНЬ, НАБУТИХ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Після вивчення курсу “Культурологія” студенти повинні набути певний об’єм знань у сфері основних понять культурології, мати системні знання з матеріальної та духовної культури українського народу, познайомитися з досягненнями світової цивілізації.


СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ:

    • що таке культура, її функції та роль у формуванні особистості;

    • основні концепції культурології, історія української культурологічної думки;

- закономірності виникнення, розвитку та функціонування культур різних регіонів, епох, їх взаємозв’язок і наступність;

- досягнення, місце та роль української культури в контексті світової культури;

- взаємозв’язок між суспільним виробництвом матеріальних благ і духовною культурою;

- положення і принципи законодавства України про культуру.


СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ:

- користуватися монографічною, періодичною та довідковою літературою при написанні рефератів, статей, наукових робіт;

- уміти практично закріпити набуті теоретичні знання у повсякденному житті;

- керуватися методологічними принципами вивчення культури як історичного процесу, для орієнтації в ній та збагачення її надбаннями;

- формувати власну думку щодо розмаїття національних культур, зокрема української і світової, та їх цінностей;

- виробляти активну позицію в утвердженні гуманістичних ідей, високих моральних і етичних засад у суспільному житті;

- берегти і примножувати культурні надбання рідного народу.

1.4 ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ, ВИВЧЕННЮ ЯКИХ ПОВИННА ПЕРЕДУВАТИ ДИСЦИПЛІНА

Враховуючи той факт, що предмет “Культурологія” втілює в собі все багатство та історичну сукупність політичних, духовних, правових, наукових, філософських, релігійних та мистецьких цінностей доцільно було б вивчати його не на першому курсі, а на старших курсах, як заключну гуманітарну дисципліну.

У даний час їй передують такі предмети, як “Історія України “ та “Українська мова та культура мовлення”. Після вивчення дисципліни “Культурологія” вивчаються “Філософія”, “Релігієзнавство”, “Етика та естетика”, “Основи економічної теорії”, “Соціологія”, “Сімейно-побутова культура”.



    1. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ


Робоча програма з дисципліни “Культурологія”
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДИСЦИПЛІНИ. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
1.1. Предмет і завдання дисципліни. Культурологія як інтегративне наукове знання, системотвірний фактор вивчення культури як цілісної системи. Основні поняття та завдання культурології. Специфіка культурологічного знання. Місце культурології у системі гуманітарних та природничих наук.

Логіка розвитку певної культури упродовж тисячоліть з урахуванням специфіки національної моделі. Історія культури українського народу як один з ланцюгів історії світової культури. Комплексний, системний характер розвитку культури.



1.2. Культура як предмет культурології. Визначення поняття “культура” та його багатозначність. Структура й функції культури. Традиції й новаторство в культурі. Культура та її роль у суспільстві. Хронологічна типологія культури. Єдність і взаємозалежність світової та національної культур.

1.3. Основні концепції культурології. Філософія Гегеля як теорія культури. Філософія культури О.Шпенглера. Культура й несвідоме начало людини З.Фрейда. Культура й колективне несвідоме в концепції К.Юнга. “Виклик та Відповідь” – рушійні сили розвитку культури (концепція А.Тойнбі). Цінність як головний принцип культури за П.Сорокіним. Культура як сукупність знакових систем за К.Леві-Стросом, М.Фуко та ін. Культура гри Й.Хейзинга, Х.Ортеги-і-Гассета, Є.Фінка. Культурологічна думка в Україні.

КУЛЬТУРА НА РАННІХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ
2.1. Культура первісного суспільства як історичний тип.

Найдавніші свідчення про існування людської культури. Етапи розвитку людського суспільства. Принципи періодизації. Колективна трудова діяльність як передумова виникнення культури. Розвиток первісної культури, її типологічні ознаки й досягнення, Соціальна система як культура.



2.2. Світосприймання первісної людини.

Формування первісних вірувань і культової свідомості (фетишизм, тотемізм, анімізм, магія). Різновиди первісного світосприйняття та релігійно-обрядові форми його вираження.Синкретизм первісного мистецтва. Міфи та їх значення для розвитку народної творчості.

Перехід від комунальної праобщини до дуальної організації. Матріархат. Патріархат.

2.3. Пам’ятки стародавньої культури та мистецтва в Україні. Становлення та розвиток жанрів українського фольклору, його мотиви й персонажі у творах літератури та мистецтва.
КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
3.1. Культура Стародавнього Сходу, її вплив на розвиток світового та вітчизняного культурного процесу. Найдавніші центри людської цивілізації.

3.2. Культура Месопотамії, її основні досягнення.

Модель світу й людина давньосхідної культури. Роль месопотамської цивілізації в історії людства. Шумеро-вавилонська культура. Природне середовище й державна організація. Релігійні вірування. Ремесло. Шумерська писемність. Закони Хаммурапі. Монументальні споруди. Освіта. Епос про Гільгамеша. Нововавілонське царство.



3.3. Культура Стародавнього Єгипту.

Періодизація культури династичного Єгипту (Раннє царство, Давнє царство, Середнє царство). Становлення етнічної спільності єгиптян. Релігія. Культ мертвих. Писемність. Держава й право. Архітектура. Космічність архітектурного канону Стародавнього Єгипту. Давньоєгипетські піраміди в Гізі. Храми в Карнаку й Луксорі. Образотворче мистецтво. Провідні жанри єгипетського мистецтва. Усталені канони побудови й зображень у живописі та скульптурі. Вплив культури Стародавнього Єгипту на культурний розвиток народів Передньої Азії, античної Греції та Стародавнього Риму.



3.4. Стародавня культура Ірану та Індії.

Особливості індійської культури. Індійська міфологія. Релігія. Мистецтво архітектури й скульптури. Література.



3.5. Культура Фінікії й Палестини.

Життя й побут семітських племен. Створення алфавітного письма. Перехід до монотеїзму. Біблія – історико-культурна пам’ятка світової культури.



3.6. Культура Китаю.

Основні напрями китайської культури. Китайська міфологія. Мистецтво й техніка.


АНТИЧНА КУЛЬТУРА
4.1. Культура античного світу, її характерні риси й особливості.

Зміст поняття “античність”. Періодизація античної культури, її роль у світовій історії. Міфологія – основа давньогрецької культури. Провідні мистецькі форми та стильові напрями у розвитку стародавньої культури Греції.



4.2. Давньогрецька культура.

Етапи розвитку культури Стародавньої Греції. Найдавніший період: егейська (крито-мікенська) культура. Гомерівський чи ранньоархаїчний період. Архаїчний період. Класичний період. Елліністичний період.

Поліс як основна форма культурного буття. Міфологія – основа філософії й релігії. Архітектура й образотворче мистецтво. Основні тенденції образотворчого мистецтва. Досягнення в літературній творчості. Епічні поеми “Іліада” й “Одісея”. Театр та його роль у культурному житті древніх греків. Освіта й виховання. Раціональне та емоційне у давньогрецькій культурі.

4.3. Елліністична культура.

Еллінізм – завершальний етап розвитку давньогрецької культури. Світовідчуття нової епохи в мистецтві й літературі. Еллін – новий тип людини. Культура міст-держав Північного узбережжя Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Пантикопей, Харакс, Ялта, Гурзуф та ін.).



4.4. Давньоримська культура.

Релігія, культура й мистецтво етрусків. Республіканський період Давнього Риму. Імператорський період Давнього Риму. Образ людини в римській культурі та міфології. Римське право. Філософія. Наука. Релігія. Література. Архітектура й образотворче мистецтво. Скульптура.


КУЛЬТУРА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА НОВОГО ЧАСУ
5.1. Загальна характеристика культури Середньовіччя.

Матеріальні основи середньовічного суспільства, його становість й корпоративність. Утворення трьох основних релігій: християнства, буддизму, ісламу. Складання основних націй й національних держав.



5.2. Культура Візантії.

Ідеологія християнства та її світоглядні засади. Церква як домінанта духовного життя середньовічної культури. Теоцентризм.

Церква й держава у Візантії. Медіоланський (Міланський) едикт. Картина світу у творах мислителів каппадокійського гуртка (Василій Великий, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст). Християнська релігійність у творах архітектури й мистецтва. Мозаїка та живопис. Ікона як вікно у потойбічний світ й засіб духовного спілкування зі святими. Іконовшанування та іконоборство. Християнський храм як модель всесвіту.

Формування літургійної поетики. (Роман Солодкоспівець, Андрій Критський, Іоанн Дамаскін). Історична проза (Іоанн Малала, Косьма Індокоплов).

Церковний розкол 1054 року та його наслідки.

5.3. Передумови становлення західноєвропейської культури.

Імперія Карла Великого й формування етнокультурної спільності народів Західної Європи. Міста й монастирі та їх значення для розвитку європейської культури. “Каролінгське відродження”. Романізація культури й мистецтва. Література. Освіта. Перші університети. Схоластика.



5.4. Давньоруська культура.

Становлення матеріальних й духовних основ культури. Язичницькі вірування й людина. Упровадження християнства на Русі. Роль церкви у формуванні суспільства й владних структур. Архітектура: шедеври монументальної архітектури Києва, Чернігова, Смоленська, Новгорода. Образотворче мистецтво. Освіта й книжно-перекладна діяльність. Становлення літературних жанрів (літопис, проповідь, агіографія, паломницька проза, переклади).



5.5. Українська культура.

Особливості розвитку, етапи формування й становлення культури. Періодизація. Утворення української народності й нації. Соціальна структура суспільства.



5.6. Культура ісламу.

Причини виникнення ісламу, його суть та політичний ідеал. Коран – головне джерело віровчення ісламу, визначний пам’ятник арабського фольклору й мусульманського законодавства. Арабська в’язь та її місце в арабській культурі. Архітектура й мистецтво. Класичні жанри поезії й літературні обробки казкових сюжетів.



КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Й РЕФОРМАЦІЇ
6.1. Соціально-економічні й духовні перетворення в Європі XIVXVII ст. Типологія й періодизація. Утворення націй та національних культур.

Християнський антропоцентризм (Н.Кузанський, П. Делла Мирандолла)



    1. Італійське Відродження.

Література та утворення літературної мови (Данте Аліг'єрі, Петрарка, Дж. Боккаччо). Архітектура – виникнення нових жанрів. Образотворче мистецтво (Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буанаротті та ін.).

    1. Північне Відродження.

Головні риси Північного Відродження та його ідеологія (Е.Роттердамський, У. Фон Гуттен). Образотворче мистецтво (брати Ван Ейки, А.Дюрер, Карнахи й Гольбейни).

Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури.



КУЛЬТУРА ЕПОХИ АБСОЛЮТИЗМУ Й ПРОСВІТНИЦТВА
7.1. Соціально-економічні зміни у Західній Європі ХVІІ – ХVІІІ ст.ст.

Утвердження абсолютизму. Формування нових світоглядних орієнтирів. Зростання національних особливостей культурного життя.



7.2. Стиль бароко в європейському мистецтві.

Особливості архітектури й образотворчого мистецтва бароко (Д.Берніні, Ф.Борроміні, П.-П.Рубенс, А. ван Дейк, Рембрандт). “Золотий вік” іспанського живопису (Д.Веласкес, Х.Рібера, Ф.Сурбаран). Бароко в літературі й театрі (П.Кальдерон, Д.Мільтон). Розвиток музичного мистецтва. Провідні музичні жанри ХVІІ – ХVІІІ ст. Становлення опери. Інстру-ментальні жанри (К.Монтеверді, Й.-С.Бах, Г.Гендель, Й.Гайдн). Мистецтво рококо.



7.3. Витоки та основні засади Просвітництва.

Зростання ролі знань і освіти у розвитку людства. Французькі просвітники (Ж.-Ж.Руссо, Вольтер, Д.Дідро, Ш.Монтеск’є).



7.4. Стильові і жанрові особливості мистецтва ХVІІІ ст.

Класицизм та його естетичні засади. Раціоналізм – філософське підґрунтя стилю. Ідеологічні основи класицизму. Створення мистецьких і наукових академій. Регламентованість і нормативність художньої культури класицизму. Творчість А.Мансара, Н.Пуссена, Н.Буало, П.Корнеля, Ж.Расіна, Ж.Б.Мольєра, Ж. де Лафонтена. Сентименталізм у європейській культурі ХVІІІ ст. (Л.Стерн, Ж.-Ж.Руссо, Й.Гете, М.Карамзін). Просвітницький реалізм в англійській культурі ХVІІІ ст. (Д.Дефо, Д.Свіфт, Г.Філдінг).



7.5. Українська культура в ХVІІ – ХVІІІ ст.ст.

Православні церковні братства та їх роль у розвитку національної культури. Поширення друкарства. Становлення національної вищої школи. Києво-Могилянська академія.



7.6. Мистецтво українського бароко.

Традиційні й нові літературні жанри: козацько-старшинські літописи; полемічна література; панегірична, релігійно-філософська, соціально-побутова, гумористично-сатирична, історична поезія; шкільна драма (К.Зиновіїв, Л.Баранович, І.Некрашевич, Г.Смотрицький, І.Вишенський, Г.Сковорода, Ф.Прокопович, М.Довгалевський, Г.Кониський).

Архітектура. Фортифікаційне будівництво, культові споруди, містобудування. Шедеври українського архітектурного бароко.

Скульптура й живопис: перехід від середньовічної умовності до утвердження гуманістичних ідеалів. Становлення світського живопису.

Музика. Партесний спів (М.Дилецький, М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель).

Шкільний театр і вертеп.


КУЛЬТУРА НОВІТНЬОГО ЧАСУ
КУЛЬТУРА В ЕПОХУ ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕВОРОТУ ТА СОЦІАЛЬНИХ ЗРУШЕНЬ
8.1. Промислова революція ХІХ ст. та її наслідки.

Універсалізм культурного процесу. Еволюція національних культур.



8.2. Романтизм як одна з основних естетичних і світоглядних моделей ХІХ століття.

Основні принципи романтизму як ідейно-художнього напряму. Група “Буря й натиск” (Й.- В. Гете, Й.-Г.Гердер).

Романтизм як художня течія в літературі та мистецтві (В.Скотт, Д.Байрон, В.Гюго, Ф.Шиллер. Музичне мистецтво Ф.Шуберт, К.М. Вебер, Р.Шуман, Ф.Шопен, Й.Брамс, А.Брукнер, Ф.Ліст, Р.Вагнер, X.Вольф, Г.Малер, Е.Григ, Я.Сибеліус).

Романтизм в українській літературі (Т.Шевченко, П.Гулак-Артемовський, І.Срезневський, М.Костомаров, Л.Боровиковський, В.Забіла).

Фундатори нової української літератури в Галичині (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький).

Український живопис (Т.Шевченко, К.Трутовський, І.Сошенко, А.Мокрицький, М.Сажин, О.Сластіон, І.Соколов. Музика (С.Гулак-Артемовський, М.Лисенко, А.Вахнянин, С.Людкевич).



8.3. Реалізм – історично конкретна форма художньої свідомості.

Нові літературні жанри (О.де Бальзак, Ч.Діккенс, Г.Флобер, Стендаль, Л.Толстой, Ф.Достоєвський). Натуралізм (Е.Золя, Е. і Ж. Гонкури).

Становлення нової української літератури та літературної мови (І.Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, Т.Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, І.Франко та ін.)

Формування української реалістичної музики (М.Лисенко, П.Ніщинський, М.Аркас).

Театральне мистецтво. Аматорський театр першої половини ХІХ ст. Діяльність І.Котляревського та Г.Квітки-Основ’яненка. Заснування українського професійного театру (М.Кропивницький, М.Старицький, М.Заньковецька, брати Тобілевичі). Етнографізм, побутовізм, селянська тематика драматургії.

Архітектура й образотворче мистецтво, використання етнографічних елементів. Пам’ятки садово-паркового мистецтва. Розвиток реалістичного живопису (Т.Шевченко, М.Пимоненко, С.Світославський, С.Васильківський та ін.).



8.4. Імпресіонізм та його сутність.

Імпресіонізм – визначне явище у живописі та скульптурі (Е.Мане, К.Моне, О.Ренуар, Е.Дега, К.Пісарро, О.Роден).

Елементи імпресіонізму у творчості українських письменників (Леся Українка, М.Коцюбинський і О.Кобилянська), художників (О.Мурашко, М.Бурачек).

ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ ХХ – початку ХХІ ст.
9.1. Основні тенденції розвитку культури в ХХ столітті. Техногенна цивілізація, її вплив на формування особистості та процеси розвитку культури. Нові підходи у визначенні ролі матеріальних та духовних цінностей людства.

Провідні стилі в літературно-мистецькому житті: реалізм, модернізм, символізм, Футуризм, конструктивізм, абстракціонізм, урбанізм, авангардизм та ін. Поява кіно та телебачення. Постмодерн і сучасний світ.



9.2. Особливості культурного розвитку України в ХХ столітті. Творчі пошуки шляхів розвитку української культури в 20–30-х роках. Становлення українського модернізму (символізм, фотуризм, неокласицизм). М. Воронний, Г.Чупринка, Б.Лепкий, М.Сріблянський, М.Зеров, М.Рильський, П.Филипович, М.Куліш, М.Хвильовий, Г.Косинка, Є.Плужник, М.Драй-Хмара, Ю.Клен та ін. Діяльність літературно-мистецьких об’єднань. (“Пролеткульт”, “Плуг”, “Гарт”, Вапліте).

Український мистецький авангард. М.Бойчук, К.Малевич, О.Богомазов, О.Новаківський, М.Паращук, О.Архипенко, Б.Лятошинський, В.Косенко, М.Вериківський, Д.Січинський та ін. Український модерний театр. Л.Українка, В.Винниченко, О.Олесь, Л.Курбас.

Програма культурного будівництва та її здійснення за часів тоталітаризму. Соціалістичний реалізм як творчий метод у розвитку української культури в радянську епоху. П.Тичина, В.Сосюра, М.Рильський, М.Стельмах, О.Гончар, М.Самокиш, Ф.Кричевський, Т.Яблонська, О.Пащенко, І Макогон, В.Бородай, Г.Кальченко, Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, К. Данькевич, П.Козицький та ін.

Національно-культурне життя в 60–80-х роках. М.Вінграновський, Є.Гуцало, І.Дзюба, І.Драч, І.Світличний, брати Тютюнники, Л.Костенко, В.Симоненко, В.Стус, Д.Павличко, Б.Олійник, С.Параджанов, Ю.Ільєнко, Л.Осика, К.Муратова, І.Багряний, У.Самчук, Є.Маланюк та ін. Загальні риси радянської культури та проблеми розвитку національної української культури.

Зміна соціально-політичного курсу у розвитку українського суспільства у пострадянський період. Державне та національно-культурне відродження України.

Формування нової соціокультурної дійсності. Становлення нового образу світу і людини в культурі початку третього тисячоліття. Економічна, політична та інформаційна взаємозалежність країн у культуротворчому процесі.


ПРОТОКОЛ
погодження робочої навчальної програми дисципліни
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка