Релігієзнавство



Сторінка43/47
Дата конвертації05.11.2016
Розмір7.75 Mb.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ДО ВСІХ РОЗДІЛІВ


1. Яка із складових частин релігії є основоположною:

а) віровчення,

б) віра,

в) культ,

г) організація.

2. Вищою формою релігійної організації є:



а) громада,

б) Церква,

г) секта.

3. Одним з провідних представників біологічного і психологічного підходу до походження релігії є

а) 3. Фрейд,

б)М. Вебер,

в) Л. Фейербах,

г) П. Гольбах.

4. Одним з провідних представників етнологічного підходу до походження релігії є:



а) Ф. Енгельс,

б) У. Джеймс

в) Е. Тайлор,

г) Т. Парсонс.

5. Одним з провідних представників етнологічного підходу до походження релігії є:



а) З.Фрейд,

б) M. Вeбep,

в) В. І. Ленін,

г)Дж. Фрезер,

6.Тотемізм — це:



а) віра в існування душі і духів,

б) віра в надприродну силу, що править світом,

в) віра в надприродну спорідненість людей з тваринами і росли­нами,

г) віра в надприродні можливості матеріальних предметів.

7. Фетишизм - це:



а) віра в надприродну спорідненість людей з тваринами і рос­линами,

б) віра в надприродні можливості матеріальних предметів,

в) система заборон,

г) віра в надприродні здібності древніх служителів культів (ша­манів).

8. Анімізм-це:



а) віра в Існування душі І духів,

б) віра в потойбічне життя,

в) віра в надприродну спорідненість людей з тваринами і росли­нами,

г) віра в надприродну силу, що править світом.

9. Ініціації - це:



а) обряди посвячення «у доросле життя»,

б) система заборон,

в) різновид магічних дій,

г) поклоніння померлим предкам.

10. Камлання в шаманізмі - це:



а) обряди викликання духів,

б) обряди вигнання злих духів,

в) екстатичний танець-подорож у світ духів ,

г) обряди посвячення «у доросле життя».

11. Політеїзм — це:



а) віра в духів,

б) віра в єдиного бога,

в) віра у багатьох богів,

г) віра в надприродну силу, що править світом.

12. Монотеїзм — це:



а) віра в єдиного бога,

б) віра у споконвічну боротьбу доброго і злого начала,

в) віра у багатьох богів,

г) віра в самостійне існування людської душі.

13. Світові релігії — це:



а) буддизм, християнство, іслам,

б) християнство і іслам,

в) індуїзм, християнство, іслам,

г) іудаїзм, християнство, буддизм.

14. Політеїзм виник у:



а) первісних релігіях,

б) етнічних і регіональних релігіях,

в) світових релігіях,

г) нетрадиційних релігіях.

15. Монотеїзм виник у:



а) етнічних і регіональних релігіях,

б) світових релігіях,

в) нетрадиційних релігіях,

г) первісних релігіях.

16. Священним Писанням іудаїзму є:



а) Талмуд,

б) П'ятикнижжя Мойсея (Тора),

в) Старий Заповіт,

г) Агада.

17. Бог ізраїльського народу:



а) Амон-Ра,

б) Ахурамазда,

в) Ягве,

г) Брахма.

18. Десять заповідей були даровані:



а) Аврааму,

б) Ісааку,

в) Якову,

г) Мойсею.

19. Основним релігійним обрядом древніх іудеїв було:



а) воскуріння фіміаму,

б) читання Тори,

в) жертвопринесення,

г) обрізання.

20. Синагога-це:



а) «будинок молитви»,

б) місце для жертвопринесень,

в)релігійна школа,

г) древня назва Ієрусалимського храму.

21. Основоположник даосизму:



а) Лао-цзи,

б) Кун-цзи,

в) Чжуан-цзи,

г) Янцзи.

22. Основу вчення даосизму становить:



а) учення про досягнення безсмертя,

б) учення про потойбічну віддяку,

в) учення про одуховторенність навколишнього світу,

г) учення про божественність китайського імператора.

23. В синтоїзмі камі — це:



а) верховні божества пантеону,

б) духи предків,

в) просто духи,

г) духи японських імператорів.

24. В синтоїзмі Аматерасу — це:



а) верховне божество,

б) назва найважливішого свята,

в) назва найважливішого обряду,

г) назва найвідомішого святилища.

25. Три верховних божества в індуїзмі



а) Брахма, Вішну, Шива,

б) Брахма, Вішну, Крішна,

в) Вішну, Калі, Шива,

г) Брахма, Яма, Вішну.

26. Основні священні тексти індуїзму:



а) Пурани,

б) веди,

в) Дхармашастри,

г)Сутри.

27. Карма - це:

oj вчення про переселення душ,

б) закон моральної віддяки,

в) кодекс правил релігійної поведінки;

г) одне із індуїстських божеств.

28. Жерці в індуїзмі — це:



а) шудри,

б)кшатрії,

в) брахмани,

29. Священні тексти зороастризму — це:



а)Яшти,

б) Авеста,

в) Відевдата,

г) Гати.

30. Характерною рисою віровчення зороастризму є:



а) учення про мирне співіснування доброго і злого начала,

б) учення про протиборство доброго і злого начала,

у) учення про єдність доброго і злого начала,

г) учення про потойбічну віддяку.

31. Зороастрійці вшановували:



а) вогонь,

б) воду,

в) небо,

г) землю.

32. Зороастрійці своїх померлих:



а) закопували в землю,

б) спалювали,

в) вміщували в особливі «вежі мовчання»,

г) залишали без поховання.

33. Священним Писанням буддизму є:



а)Типітака (Трипітака),

б) Триратна,

в)Тримурти,

34. Буддизм виник у:



а) середині І тис. до н.е.,

б) середині 11 тис. н.е.,

в) на рубежі І тис. до н.е. — І тис. н.е.,

г) наприкінці І тис. н.е.

35. У буддизмі налічується:

а) чотири благородні істини,

б) три благородні істини,

в) вісім благородних істин,

г) n'ять благородних істин.

36. «Серединний шлях» у буддизмі — це шлях між:



а) стриманістю і надмірностями,

б) спасінням, доступним для всіх віруючих, і спасінням для не­багатьох обраних,

в) життям і смертю,

г) сприятливим і несприятливим переродженнями.

37. Серединний шлях звільнення від страждань налічує:



а) вісім сходинок,

б) сім ступенів,

в) дванадцять ступенів,

г) чотири ступені.

38. Основний принцип буддійської етики:



а) незаподіяння шкоди священним тваринам,

б) незаподіяння шкоди всьому живому,

в) незаподіяння шкоди людині,

г) незаподіяння шкоди священним рослинам.

39. Основними напрямами в буддизмі є:



а) тхеравада і махаяна,

6) шиїзм і сунізм,

в)ламаїзм і чань-буддизм,

г) махаяна і ваджраяна.

40. Далай-лама — це:



а) верховний релігійний керівник всіх буддистів,

б) верховний релігійний керівник тибетських

в) почесний титул буддійського ченця,

г) титул керівника буддійської громади.

41. Засновником чань-буддизму вважають:



а) Бодхидхарму,

б)Майтрейю,

в)Амітабху,

г) Авалокітешвару.

42. Священним Писанням християнства є:



а) Старий Заповіт,

б) Новий Заповіт,

в) Біблія, що включає Старий і Новий Заповіти,

г) Євангелія.

43. Християнство виникло в:



а) II cm. н.е.,

в) 1 ст., н.е.,

г) в III cm. н.е.

44. Християнство виникло в:



a) Візантійській імперії,

б) Римській імперії,

в) імперії Олександра Македонського,

г) Священній Римській імперії.

45. Христос у перекладі з грецької:



а) Посланник,

б) Помазаник Божий,



в)Пророк,

г) Спаситель.

46. Розкол християнства на католицизм і православ’я стався в:



а) 1154р.,

б) 1054р.,

в) 954p.,

г) 988р.

47. Протестантизм виник у:



a )XVI ст.,

б) XVIІ ст.,

г)Х1Vст.

48. Основоположником протестантизму в Німеччині є:



а) Ульріх Цвинглі,

б)Жан Кальвін,

в)Мартін Лютер,

г) Пилип Меланхтон

49. Символ віри в християнстві складається з:



а) дванадцяти членів,

б) семи членів,

в) дев'яти членів,

г) трьох членів.

50. Християнський символ віри був прийнятий на:



а) Соборах в Нікеї (325p.) і Константинополі (381р.),

б) Соборі в Константинополі (680p.),

в) Соборі в Нікеї (787p.),

г)Соборі в Халкидоні(451р.).

51. У православному християнстві таїнств:



а) сім,

б) шість,

в) два,

г)дев'ять.

52. Православний храм складається з:



а) вівтаря, храму, притвору,

6) вівтаря, приділу, іконостасу,

в) жертовника, престолу і паперті,

г) притвору, жертовника, вівтаря.

53. Ступенями священства в православ’ї і католицизмі є:



а) диякон, чернець, священик,

б) священик, єпископ, митрополит,

в)диякон, священик, єпископ,

г) пресвітер, ієрей, священик.

54. Католицький догмат про «філіокве» — це:



а) догмат про чистилище,

б) догмат про непомильність Папи Римського,

в) догмат про походження Святого Духа від Отця і Сина,

г) догмат про непорочне зачаття.

55. Чернецтво існує в:



а) католицизмі і протестантизмі,

б) католицизмі і православ’ї ,

в) православ'ї і протестантизмі, :

г) тільки в православ'ї.

56. Обов'язкова безшлюбність духовенства існує в:

а) православ'ї,

б) протестантизмі,

в) католицизмі,

г) протестантизмі і католицизмі,

57. Папа Римський обирається:



а) довічно,

б) на двадцять років,

в) на чотири роки,

г) доти, доки стан здоров'я дозволяє виконувати свої обов'язки.

58. Резиденцією Папи Римського є:



а) Рим,

б) Ватикан,

в) Собор Святого Петра,

59. Константинопольський патріарх:



а) всіх православних,

б) глава тільки Константинопольської Церкви,

в) «перший серед рівних» серед Православних Церков,

г) глава всіх християн.

60. Автокефалія — це:



а) незалежність окремої Православної Церкви,

б) залежність однієї Православної Церкви від іншої,

в) незалежність однієї православної єпархії від іншої,

г) незалежність Православної Церкви від державної влади.

61. Учення про виправдання тільки вірою існує в:



а) православ'ї,

б) католицизмі,

в) протестантизмі,

г) протестантизмі і католицизмі.

62. До основних напрямів раннього протестантизму нале­жать:



а) англіканство, кальвінізм, лютеранство,

б) англіканство, баптизм, кальвінізм

в) баптизм, лютеранство, методизм,

г) n'ятидесятництво, мормони, адвентизм.

63. До основних пізніх протестантських деномінацій відносяться:



а) квакери, мормони, n'ятидесятники,

б) n 'ятидесятники, баптисти, адвентисти,

в) «Свідки Ієгови», пресвітеріани, меноніти,

г) меноніти, анабаптисти, методисти.

64. Основні положення протестантського віровчення вик­ладені в:



а) 95 тезах,

б) Аугсбурзькому сповіданні віри,

в) Вестмінстерському сповіданні віри,

г) «Наставлянні в християнській вірі»

65. Принцип «мирського аскетизму» існує в:



а) православ’ї ,

б) католицизмі, :

в) протестантизмі,

г) протестантизмі і католицизмі.

66. Характерною рисою баптизму є:



а) хрещення дорослих,

б) повна відмова від таїнства хрещення,

в) хрещення дітей,

г) перехрещення тих, хто прийняв хрещення в інших християнських конфесіях.

67. Однією з характерних рис п'ятидесятництва є:



а) говоріння на мовах,

б) відмова від служби в армії,

в) дотримання четвертої заповіді — шанування суботи,

г) невживання алкоголю і тютюну.

68. Однією з характерних рис адвентизму є:



а) повна відмова від таїнств,

б) дотримання четвертої заповіді — шанування суботи,

в) загальна місіонерська діяльність,

г) надзвичайна строгість внутрішньої церковної дисципліни.

69. Священним писанням ісламу є:



а) Коран,

б) Суна,

в)хадиси,

г) Коран і Суна.

70. Іслам виник у:



в) V ст.,

г) I cm.

71. Іслам виник на:



а) Аравійському півострові,

б) Синайському півострові,

в) Апеннінському півострові,

г) Піренейському півострові.

72. Хадж — це:



а) паломництво до «святих місць

б) обов'язок вести «священну війну»,

в) щоденна ритуальна молитва,

г) піст.

73. Послідовниками основних напрямів в ісламі є:



а) вішнуїти та шиваїти,

б) фарисеї та саддукеї,

в) шиїти та суніти,

г) суфії та шиїти.

74. Мусульмани моляться:



а) п'ять разів на добу,

б) три рази на добу,

е) шість разів на добу,

г) два рази на добу.

75. День відпочинку в ісламі:



а)п'ятниця,

б) субота,

в) неділя,

г) кожна остання п'ятниця місяця,

76. Мухаммад для мусульман:



а) Посланник Аллаха,

б) Син Божий,

в)Боголюдина,

г) Ангел.

77. «Символ віри» в ісламі звучить так:



а) Аллах Великий

б) В ім'я Аллаха, всемилостивого, всемилосердного.

в) Немає ніякого божества, крім Аллаха, а Мухаммад - По­сланник Аллаха! :

г) Нехай благословить його Аллах і вітає!

78. Посту в ісламі дотримуються один раз на:



а)рік,

б) місяць,

в) тиждень,

г) добу.

79. Керівником мусульманської громади є:



а) муедзин,

б) каді,

в) імам,

г) мулла.

80.Шаріат-це:



а) один з напрямів в Ісламі,

б) одна з обрядово-культових дій,

в) система норм і правил,

г) один із «стовпів» ісламу

81. Головним язичницьким божествім древніх слов’ян при князі Володимирові став:



а)Перун,

б)Дажбог,

в) Велес,

г) Рід.

82. Капище — це:



а) язичницьке кладовище,

б) язичницьке святилище,

в) язичницькі жертвопринесення,

г) язичницьке поховання.

83. Тризна — це:



а) весільний обряд,

б) обряд землеробського культу,

в) поховальний обряд,

г) обряд посвячення «у доросле життя».

84. Русалка - це:

а)річковий дух,

б) морський дух,

в) лісовий дух,

г) небесний дух.

85. Хрещення Русі за літописними вістями сталося в:



а) 988 р.

б) 966 р.,

в) 998 р.,

г) 1088 р.

86. Двоєвір'я у давніх слов'ян - це:



а) віра в двох богів,

б) співіснування язичництва і християнства,

в) процес поступового витіснення християнства язичництвом,

г) синтетична релігія, складена з елементів язичництва і хри­стиянства.

87. Русь була похрещена при:



а) Ярославі Мудрому,

б) Володимирі і Святославичі,

в) Володимирі II Мономасі,

г) княгині Ользі.

88. Брестська церковна унія була



а) 1696р.,

б) 1596р.,

в) 1569р.,

г) 1689 р.

89. Брестська церковна унія — це:



а) об'єднання Православної Церкви в Україні з Римсько-Католицькою Церквою,

б) визнання незалежності Православної Церкви в Україні з боку Римсько-Католицької Церкви,

в) об'єднання Православної Церкви в Україні з Руською Право­славною Церквою,

г) договір про канонічне спілкування між Православною Церк­вою в Україні й Римська-Католицькою Церквою.

90. Унаслідок Брестської церковної унії виникла:



а) Українська Автокефальна Православна Церква,

б) Українська Грека-Католицька Церква,

в) Римська-Католицька Церква в Україні,

г) Українська Католицька Церква.

91. Православна Церква в Україні згідно із законодавством:



а) відокремлена від держави,

б) є державною,

в) підтримується державою,

г) контролюється державою.

92. «Церква Уніфікації» належить до напряму в нетрадицій­них релігіях



а) неоязичницького,

б) неоорієнтального,

в) синтетичного,

г) сайєнтологічного.

93. «Свідки Ієгови» належать до напряму в нетрадиційних релігіях:



а) неохристиянського,

б) сайєнтологічного,

в)синтетичного,

г)неоязичницького.

94. Мормони належать до напряму в нетрадиційних релігіях:



а)неохристиянського,

б) неоорієнтального,

в) сатанинського,

г) синтетичного.

95. «Церква» Р. Хаббарда належить до напряму в нетрадиц­ійних релігіях:



а) неохристиянського,

б) неоязичницького,

в)синтетичного,

г) сайєнтологічного.

96. «Міжнародне Товариство Свідомості Крішни» належить до напряму в нетрадиційних релігіях:



а)неохристиянського,

б) неоорієнтального,

в) сатанистського,

г) неоязичницького.

97. Преподобний Мун є фундатором:



а) «Церкви Уніфікації»,

б) «Церкви Останнього Заповіту»,

в) «Міжнародного Товариства Свідомості Крішни»,

г) «Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів».

98. Неоязичницькі організації носять характер:



а) наднаціональний,

б) національний,

в) вузькоконфесійний,

г) інтернаціональний.

99. РУНВіра Л. Силенна належить до напряму нетрадиційних релігіях:



а) неохристиянського,

б) неоорієнтального,

в) неоязичницького,

г) сатанистського..

100. Розквіт нетрадиційних культів припадає на:



а)початокXXст.,

б)кінецьXIXст.,

в) ІІ половину XX ст.,

г)початокXIX cm.
КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Аватара — в індуїзмі втілення бога в образах інших богів, людей або тварин.

Автокефалія — самоврядування, адміністративна неза­лежність помісних Православних Церков.

Азан — заклик до щоденної ритуальної молитви (намазу), що п'ять разів на день лунає з мінаретів мечетей у країнах або тери­торіях, де поширений іслам.

Амулет — невеликий предмет, який наділяється надприрод­ною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, ворожих чар тощо.

Анафема — у християнстві найвища кара для віруючого, яка означає його відлучення від Церкви.

Ангели — згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісла­му, створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідом­ляють людям його волю.

Анімізм — віра в надприродне існування душі і духів, як своє­рідних двійників людей, тварин, рослин, предметів і природних явищ. Виникає як форма первісної релігії, надалі стає не­віддільним елементом будь-якої релігії.

Апостоли — мандрівні проповідники у первісному христи­янстві, які поширювали його у давніх громадах, а також серед не­християн. Пізніше Церква стала називати апостолами переваж­но тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозаповітними текстами, були обрані ним для проповіді його вчення.

Архат — згідно з буддійським вченням: 1) епітет Будди; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка шляхом перевтілень наблизи­лася до найвищого рівня духовного розвитку — нірвани; 3) пра­ведник, святий. Архатами вважались найближчі учні Будди Шак'ямуні. Архідиякон — духовний сан у християн, старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні, найчастіше — чернець.

Архієпископ — старший єпископ, один з вищих титулів у Християнській Церкві, середній між єпископом і митрополи­том. Як правило, очолює велику за розмірами єпархію. У той же час цей титул надається на знак великих заслуг перед Христи­янською Церквою.

Архієрей — у східному християнстві загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа т. зв. «чорного», тобто чернечого духовенства.

Архімандрит — вищий перед єпископом чернечий чин у східному християнстві, почесний титул настоятелів великих монастирів.

Аскетизм релігійний — концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задово­лень.

Ахімса — в індуїзмі, буддизмі релігійно-етичний принцип, який означає: не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить інших.

Айят, аят — найменший відокремлюваний уривок коранічного тексту, вірш Корану.

Аятола — найвищий титул шиїтських релігійних про­відників.

Богослов'я, теологія — у християнстві система обґрунтування і захисту релігійного вчення про Бога, сукупність доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановлення віровчення і Церкви.

Бодхисатва — у буддизмі людина чи будь-яка інша істота, яка упритул наблизилась до виходу з колеса сансари — з кола нескінченних перероджень, але добровільно вирішила залиши­тися в ній, щоб допомогти просвітленню інших. В пантеоні буд­дизму посідають проміжне місце поміж буддами і архатами.

Брахман - в індуїзмі жрець, представник особливої жрець­кої верстви.

Будда — 1) ототожнюється з Сіддхартхою Гаутамою Шак'ямуні, який є засновником буддизму; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку; 3) у буд­дизмі махаяни унаочнений Гаутамою Шак'ямуні символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку.

Булла — найважливіший документ Папи Римського, що містить його звернення, постанову або розпорядження.

Вікарій — заступник духовної особи. У Католицькій Церкві вікарієм Ісуса Христа називають Папу Римського. У протестан­тизмі часто зустрічається як посада помічника священика. У Православній Церкві заступник правлячого у певній єпархії ар­хієрея, може мати титул єпископа, архієпископа.

Віра релігійна — невіддільна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є прийняття істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин без жодних раціональних доказів.

Гріх - вчинок (поведінка) людини, що виявляється у не­прийнятті або порушенні релігійних цінностей.

Гріх первородний, або гріхопадіння — за іудейським і христи­янським віровченням порушення першими людьми Адамом і Євою, яких спокусив змій, Божої заповіді не споживати плодів з дерева пізнання добра і зла.

Громада релігійна — первинне територіальне об'єднання віруючих, які належать до певного релігійного напрямку.

Гуру — духовний дорадник індуїстської родини, вчитель.

Демон—дух, який керує природними явищами і розпоряджаєть­ся долями людей. У християнстві синонім слів «біс», «диявол».

Деномінація — релігійне об'єднання, що перебуває у процесі організаційного оформлення. Цей термін використовується та­кож як синонім слів «віросповідання», «конфесія», що означа­ють приналежність до певної релігії.

Дервіш - в ісламі — злиденний мандрівний аскет, часто член одного з містичних суфійських братств.

Диякон — перша ступінь священства. Помічник священика або єпископа у здійсненні богослужінь, але самостійно не має права здійснювати таїнства.

Догмати релігійні — основні положення віровчення тієї чи іншої релігійної конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істи­ни, встановлені Богом і обов'язкові для віри в них усіх віруючих.

Духовенство — особлива, як правило, організована за ієрар­хічним принципом група професійних служителів культу в ряді розвинутих релігій.

Екзархат — у східному християнстві — церковний округ, "наділений певною самостійністю у справах внутрішнього управління. Екзархат очолюється єпископом, підпорядкованим главі Церкви.

Есхатологія — релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

Єпархія — церковно-адміністративний округ у Христи­янській Церкві на чолі з єпархіальним архієреєм (митрополи­том, архієпископом, єпископом).

Єпископ — вищий ієрарх у більшості Християнських Цер­ков, керівник єпархії.

Єресі — релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації.

Жрецтво (від старослов. «жрети» — приносити жертву) — група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції по­середника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.

Ібліс — в ісламі — ім'я духа, що спочатку був одним із ство­рених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого сотворив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес. Відповід­ник диявола в християнстві.

Ігумен — у східному християнстві настоятель чоловічого монастиря (ігуменя — жіночого). Сан священнослужителя з ченців, наступний за ієромонахом.

Ідол — виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество для поклоніння. Ча­сто ідоли наділені тваринними або людськими рисами.

Ієрарх — представник вищого християнського духовенства (Папа Римський, патріарх, кардинал, митрополит, архієпископ, єпископ).

Ієрархія церковна — сукупність чинів духовенства в порядку субординації, прийнятої в тій чи іншій Церкві, форма організа­ційного церковного устрою.

Імам — духовний керівник, голова мусульманської грома­ди, людина, яка керує молитвою в мечеті.

Ініціації релігійні — у первісних релігіях сукупність обрядів, що знаменували перехід до дорослого життя і супроводжували­ся низкою фізичних і моральних випробувань, покликаних за­свідчити готовність юнака (або дівчини) до виконання нової со­ціальної ролі.

Індульгенція — папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яке видавалось за гроші або особливі заслуги перед Церквою.

Кааба — головне святилище ісламу, будівля в центрі Свя­щенної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці. У східному куті будівлі знаходиться Чорний Камінь, нібито посланий Ал­лахом з неба. Мусульмани всього світу під час молитви зверта­ються обличчям у напрямі Кааби.

Каббала — релігійно-містичне вчення з елементами магії, спрямоване на осягнення «справжнього», потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму.

Каді, казі — релігійний судця і чиновник в мусульманській громаді, який керується у своїй діяльності нормами релігійного права — шаріату.

Канон — у релігійному контексті — зразок, порядок, прави­ло, установлення щодо віровчення, культу, релігійної організації. У християнстві вважається, що канони ведуться від апостолів, отців Церкви або вироблені церковними соборами; а тому є за­коном, якого треба неухильно дотримуватися.

Капище — давнослов'янське язичницьке святилище.

Кардинал — другий за значенням чин після Папи Римсько­го в Католицькій Церкві. Кардинали — найближчі радники Папи. Після смерті Папи вони обирають із свого середовища нового Папу.

Карма — в індуїзмі та буддизмі так називають особливу містичну силу або універсальний вселенський принцип, авто­матично діючий «закон віддяки», згідно з яким поведінка люди­ни в реальному житті, її вчинки визначають її нинішню долю і наступне переродження її душі.

Катехізис — книга, що містить короткий, популярний вик­лад основ релігійної віри і моралі, призначений для навчання релігії.

Клір — у Християнській Церкві узагальнена назва священ­нослужителів.

Коан - логічно абсурдна загадка у дзен-буддизмі, що вико­ристовується як один з медитативних засобів досягнення Про­світлення.

Конклав — зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи Римського для обрання нового.

Консисторія духовна — 1) церковно-адміністративний орган при православному єпархіальному архієреї. В її віданні перебу­вали всі справи єпархії, суд над духовенством, а також над миря­нами у випадках, коли йшлося про шлюб і розлучення та про богохульство; 2) в Католицькій Церкві — нарада кардиналів; 3) у різних напрямах протестантизму — орган управління, подібний до православної консисторії.

Конфесія — приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та орган­ізаційну структуру.

Конфірмація — 1) таїнство миропомазання в Католицькій Церкві, проводиться єпископом в урочистій обстановці зазви­чай над дітьми 7—12 років; 2) у протестантизмі не має містично­го смислу і являє собою публічний акт, що означає досягнення молодими людьми церковного повноліття (14—16 років), свідо­ме прийняття ними християнської віри, а також включення їх до складу релігійного співтовариства.

Культ релігійний система релігійних дій, предметів і сим­волів, пов'язана з релігійними уявленнями віруючих і спрямо­вана на задоволення їхніх релігійних потреб.

Курія Римська — уряд держави Ватикан і найвищий орган управління Римсько-Католицькою Церквою. Складається з очо­люваних префектами (Папою Римським або кардиналами) конгрегацій (департаментів, міністерств). Крім конгрегацій, до скла­ду курії входять трибунали, секретаріати тощо.

Лавра — назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі.

Лама — спочатку так називались вищі ієрархи ламаїзму в Тибеті, опісля — всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Найвищий духовний авторитет і керівник усіх тибетсь­ких буддистів - Далай-лама.

Легат — духовна особа, яка виконує в будь-якій країні особ­ливе, постійне чи тимчасове доручення Папи Римського.

Магія –– сукупність обрядів і дій, пов'язаних з вірою в мож­ливість надприродного впливу на оточуючий світ.

Мандала — це кругла чи багатогранна діаграма (коло, впи­сане в квадрат, який в свою чергу також вписаний в коло), являє собою геометричну форму усвідомлення людиною Всесвіту. В основному використовується для медитації й проведення містич­них обрядів у тантричному буддизмі і ламаїзмі.

Мантри — вірші з текстів Вед, що використовуються як заклинання і чаклунські формули, а також для медитації.

Медресе — середній або вищий мусульманський навчаль­ний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початко­вих мусульманських шкіл, а також службовців державного апа­рату у країнах Близького та Середнього Сходу.

Мекка — головне священне місто мусульман, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність Мухаммад. У Мецці знаходиться головне святилище мусульман — Кааба. Па­ломництво до Мекки є одним з п'яти найзначніших релігійних обов'язків мусульманина.

Месіанізм, месія — віра у майбутнє пришестя Месії, тобто Божого Посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і вста­новити на землі Царство Боже. Месіанізм поширений, крім іудаї­зму і християнства, в індуїзмі (уявлення про аватари), буддизмі, ісламі та інших релігіях.

Мечеть — релігійно-культова споруда, в якій моляться му­сульмани. Необхідними атрибутами мечеті є молитовний зал із міхрабом (ніша, що вказує напрямок на Каабу) і мінбаром (ка­федра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуаль­них омовінь.

Митрополит — вищий духовний сан у східних Християнсь­ких Церквах. У Церквах з патріаршою системою правління — другий після патріарха чин у церковній ієрархії.

Мінарет вежа у мечеті або поблизу неї, з якої кілька разів на день лунає заклик до молитви. Мечеть може мати декілька мінаретів.

Місіонерство — поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу.

Містика, містицизм — в широкому розумінні визнання над­природної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому — релігійно-філософська віра у можливість надчуттєвого і надро­зумового спілкування з надприродним.

Монастир — громада ченців, які об'єдналися на основі за­гальних релігійних поглядів для спільного проживання за особ­ливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. Зовні монастир виглядає як комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною.

Монотеїзм — форма вірувань і культу, що полягає у по­клонінні єдиному Богу, вища форма релігійної еволюції, влас­тива світовим релігіям.

Муедзин — служитель мечеті, до обов'язків якого входить п'ять разів на день сповіщати з мінарету азан — заклик до мо­литви.

Мулла — служитель культу в мусульманстві. Мулли часто поєднують відправлення культу з посадами вчителів у релігій­них навчальних закладах, релігійних суддів-каді, керуючих бла­годійними закладами. Становлять особливу соціальну групу. Мають великий вплив серед віруючих.

Намаз (перс.), салят (араб.) — мусульманська ритуальна молитва, яку виконують п'ять разів на день.

Нунцій — постійний дипломатичний представник (посол) Ватикану в державі, з якою останній підтримує дипломатичні відносини.

Обрізання — релігійно-магічний обряд відрізання крайньої плоті статевого органу чоловіків. В іудаїзмі обрізання - цент­ральний, з точки зору етноконфесійної приналежності обряд, ознака заповіту між Богом і обраним ним народом. В ісламі має релігійно-містичне значення, постає своєрідним символом при­належності до цієї релігії.

Обряди релігійні — сукупність символічних індивідуальних або колективних дій віруючих, що спрямовані на встановлення двобічних стосунків між людиною і надприродними об'єктами.

Окультизм — містичне вчення, що визнає існування надпри­родних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Ордени чернечі — властиві Католицькій Церкві об'єднання ченців, монастирів, на основі прихильності особливим ритуа­лам, певним принципам чернечого життя і з метою захисту, ут­вердження католицької віри.

Пагода — культова буддистська споруда у вигляді багатоя­русної башти, в якій зберігаються буддистські святині. Пагода будується у дворах монастирів поруч з храмами.

Пантеон — сукупність богів будь-якої релігії.

Папа Римський (Верховний Первосвященик) — глава Римсько-Католицької Церкви і монарх міста-держави Ватикан. Обирається конклавом — зборами кардинальської колегії — пожиттєво.

Парафія (приход) — термін, яким позначають первинну те­риторіально-адміністративну одиницю Церкви в християнстві (православ'ї, католицизмі). Ознаками парафії є наявність хра­му, молитовного будинку, штату служителів культу, а також гро­мади віруючих. Центр парафії — парафіяльна (приходська) цер­ква.

Пастор — у різних напрямах протестантизму служитель Цер­кви.

Патер — священику Римське-Католицькій Церкві.

Патріарх — духовний сан верховних ієрархів у ряді Христи­янських Церков; глава автокефальної Церкви у православ'ї; у католицизмі титул патріарха мають керівники окремих уніатсь­ких Церков.

Політеїзм — форма вірувань і культу, що полягає у по­клонінні багатьом богам.

Прелат — загальна назва вищих духовних осіб у Римсько-Католицькій і Англіканській Церквах.

Пресвітер — у Православній Церкві — священик, в протес­тантизмі — обраний з мирян керівник громади.

Примас — у Католицькій і Англіканській Церквах цей титул належить єпископу, який має вишу владу щодо духовенства пев­ної країни.

Протоієрей — старший священик у східному християнстві, найчастіше настоятель храму, належить до «білого» духовенства.

Пуджа –– в індуїзм комплекс обрядів індивідуального і ко­лективного безкровного жертвопринесення.

Рабин — духовна особа в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейської громади та застосу­вання їх до конкретних соціальних умов.

Ритуал релігійний — сукупність приписів і правил, що виз­начають порядок виконання обрядів, церемоній релігійного культу. Регламентує порядок і характер дій служителів культу під час богослужіння, при здійсненні таїнств, визначає правила про­ведення молитви тощо.

Сангха — буддійська чернеча громада на певній території. Часто має свій власний монастир.

Священне Писання (Святе Письмо) — релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їхніми уявленням, написані і заповідані людям за навіяннями самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє Святе Письмо: в індуїзмі це — Веди, в іудаїзмі — Танах, в ісламі — Коран тощо. У християнстві Святим Письмом вважається Біблія, до якої увій­шли книги Старого і Нового Заповітів.

Священне Передання — в християнському богослов'ї так на­зивається сукупність релігійних положень і приписів, які розг­лядаються як одкровення Бога, тобто як одержані від нього не в письмовій (як Святе Письмо), а в усній формі. Метою Святого Передання є витлумачення основних положень Святого Пись­ма. Святе Передання визнається лише православ'ям і католи­цизмом. За догматичною значимістю і релігійним авторитетом Святе Передання прирівнюється там до Священного Писання. Протестантизм розглядає його як продукт людської творчості.

Священик — сан служителя культу у християнстві, якому надано право самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіційна назва священиків — ієрей, пре­світер.

Секта — Замкнута релігійна група з незначною кількістю віруючих, яка відкололася від основної течії релігії в певній країні. Для сект характерна претензія на винятковість власної ролі, доктрини, ідейних приписів, цінностей та настанов.

Секуляризація — процес звільнення від релігійного, сакраль­ного. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини.

Синагога — молитовний будинок в іудаїзмі.

Синод — у православ'ї та католицизмі дорадчі органи при східних патріархах та Папі Римському. До складу синодів вхо­дять представники вищої ієрархії. Число членів та порядок функціонування визначаються кожною Церквою відповідно до місцевих традицій.

Скит — тип монастиря, розташованого у віддаленому, пус­тельному місці. Устав скитів відзначається більшою суворістю, вимогливістю щодо чернечої життєорганізації.

Собор — 1) кафедральний чи головний храм міста або мона­стиря, де здійснюють богослужіння особи вищої духовної ієрархії; храми, що мають особливе значення; 2) зібрання пред­ставників певної чи кількох Церков для обговорення і вирішен­ня питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, мо­ральної поведінки членів Церкви. Собори розрізняються за значенням, яке вони відіграють у житті віруючих (вселенські і помісні), за назвами Церков, країн чи народів, у яких вони відбу­валися, за складом членів чи титулом головуючого (архієрейські, монастирські, патріарші тощо), а також за тривалістю проведен­ня (тимчасові і постійні), віросповіданням (протестантські, пра­вославні) та ін.

Сотеріологія — 1) учення про спасіння, проголошуване світо­вими та іншими релігіями; 2) частина богослов'я, що тлумачить питання про умови, шляхи та засоби спасіння.

Суна — Священне Передання ісламу, викладене у формі висловів Мухаммада та оповідей (хадисів) його діянь людьми, які близько його знали.

Сура –– окремий розділ Корану. Коран містить 114 сур. Кож­на сура має власну назву. У Корані сури розташовані за кількістю віршів-айатів, з яких вони складаються.

Сутра –– в індуїзмі та буддизмі назва релігійно-філософсь­кого трактату, в якому викладено віронавчальні положення цих релігій.

Схизма — церковний розкол у результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині Церкви.

Табу –– у первісних релігіях система надприродно поясню­ваних заборон і приписів, функціонування якої (накладання, зняття, покарання) відбувається за певним ритуалом.

Таїнство — у християнстві особливі обрядові дії. Вважаєть­ся, що в процесі здійснення таїнств на людей невидимо сходить Божа благодать.

Теократія — форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі Церкви і духовенству.

Тотемізм –– комплекс обрядів і вірувань, пов'язаний із уяв­ленням про надприродний зв'язок людини й окремих соціаль­них колективів із тваринами та рослинами.

Тризна –– у давніх слов'ян комплекс поховальних обрядів після завершення поховання. Включала в себе: військові турні­ри, криваве жертвопринесення на жертовному вогнищі і жалобне частування.

Умма — мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.

Унія церковна — об'єднання однієї з Церков христянського Сходу або її частини з Римське-Католицькою Церквою на заса­дах визнання першості Римських Пап і католицької догматики за умов збереження притаманних їй традицій, обрядів, способів відправи таїнств, особливостей церковного устрою.

Фанатизм релігійний — доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям, прагнення неухильно дотримуватись їх у прак­тичному житті, нетерпимість до інших вірувань та іновірців.

Хадис — розповідь про діяння і висловлювання Мухаммада і його однодумців. Хадиси складають Суну як Священне Передання в ісламі.

Халіф — духовний і світський глава теократичної мусуль­манської держави (халіфату). У ранньому ісламі, а потім у сунітів — голова мусульманської громади. Халіфи мали бути особливо набожними людьми, які обиралися громадою для того, щоб ре­гулювати її життя згідно з шаріатом, стежити за виконанням на­станов, заповідей, даних Аллахом. З X ст. халіфи перетворилися на мусульманських первосвящеників.

Харизма — благодать, Божий дар, особлива сила дарована апостолам Святим Духом в Ієрусалимському храмі на П'ятиде­сятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння. У переносному значенні — сукупність видатних психофізичних якостей особистості.

Цезарепапізм — умовний термін для характеристики особ­ливих стосунків між імператорською та церковною владою. Імператор фактично був главою Церкви, призначав патріархів. Вважається, що принцип цезарепапізму підштовхнув кн. Воло­димира І Святославича до прийняття Руссю християнства саме східного зразка.

Целібат — обов'язкова безшлюбність католицьких свяще­ників.

Церква — 1) централізоване багаточисленне самоврядне ієрархізоване релігійне об'єднання священнослужителів (кліру) і простих віруючих (мирян), яке постійно відтворює й коорди­нує віронавчальний, обрядово-культовий бік релігії; 2) молитов­на споруда у християнстві (православ'ї).

Чотки — намистини, нанизані на шнурівку або з'єднані одна з одною гачками, призначені для відрахування молитов і по­клонів. Використовуються у багатьох релігіях.

Фетишизм –– форма первісної релігії, поклоніння матері­альним предметам як наділеним надприродними властивостя­ми.

Шабат –– в іудаїзмі щотижневе свято суботи, встановлене четвертою заповіддю на згадку про сьомий день Творіння.

Шаманізм –– особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов'я­заний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів — шаманів.

Шаріат — комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотри­мання яких є угодним Аллаху. Шаріат вважається божим зако­ном, доведеним до людей через Коран і хадиси.

Шейх — 1) в новий та новітній час — титул голови племені в Аравії; 2) почесна назва визначних богословів, керівників ісламських громад.

Хрещення –– християнське таїнство, що символізує прийнят­тя людини у лоно Церкви.

Язичництво –– різноманітні релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прий­няття ними вищих релігійних форм (як правило, світових релігій).


1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка