Релігієзнавство



Сторінка41/47
Дата конвертації05.11.2016
Розмір7.75 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   47

Текст 9.8. ЗАКОН УКРАЇНИ

Про свободу совісті та релігійні організації


Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 3. Право на свободу совісті

Кожному громадянину в Україні гарантується право на сво­боду совісті.

Це право включає свободу мати, приймати і змінювати ре­лігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособове чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповіду­вати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при виз­наченні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідан­ня або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в бо­гослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою ма­ють право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони гро­мадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповіда­ють міжнародним зобов'язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відо­мостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

Стаття 4. Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії

Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і куль­турного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворож­нечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за со­бою відповідальність, встановлену законом.

Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухиля­тися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконан­ня одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.



Стаття 5. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави В Україні здійснення державної політики щодо релігії і цер­кви належить виключно до відання України, Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Держава захищає права і законні інтереси релігійних орган­ізацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповіду­ють релігію або не сповідують її, між віруючими різних віроспо­відань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадсь­кому житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації.

Релігійні організації не беруть участі у діяльності політич­них партій і не надають політичним партіям фінансової підтрим­ки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ве­дуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у по­літичному житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших вірос­повідань. ? Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чин­ного законодавства і правопорядку. :'

Стаття 6. Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії.

Не допускається обмеження на ведення наукових дослід­жень, у тому числі фінансованих державою, пропаганду їх ре­зультатів або включення їх до загальноосвітніх програм за озна­кою відповідності чи невідповідності положенням будь-якої релігії або атеїзму.

Громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та здо­бувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову навчання.

Релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчан­ня в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування.

Викладачі релігійних віровчень і релігійні проповідники зо­бов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших вірос­повідань.



Розділ IV

ПРАВА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ГРОМАДЯН, ПОВ'ЯЗАНІ ЗІ СВОБОДОЮ ВІРОСПОВІДАННЯ

Стаття 21. Релігійні обряди і церемонії

Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а та­кож місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва).

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії без­перешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних органі­зацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаці­ях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і зго­дою адміністрації.

Командування військових частин надає можливість військо­вослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні реліг­ійних обрядів.

Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'­язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення бого­служіння, обряду або церемонії...

Текст 9.9. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ


КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ РЕЛІГІЙ

(Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від З січня 1996 p., № 2)

1.Державний комітет України у справах релігій (Держкомрелігій) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України.

Держкомрелігій забезпечує реалізацію державної політики стосовно релігій та церкви, вирішення відповідно до чинного законодавства питань державно-церковних відносин, реалізації права громадян на свободу совісті, додержання принципів відок­ремлення церкви від держави і школи від церкви.

4. Держкомрелігій відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує разом з іншими органами державної виконавчої вла­ди пропозиції про формування державної політики стосовно релігії та церкви, забезпечує її реалізацію, координує взаємодію органів державної виконавчої влади з питань державно-церков­них відносин;

6) за дорученням Уряду України проводить переговори з українськими та іноземними релігійними центрами та управлі­ннями з питань, віднесених до його компетенції;

7) на прохання релігійних організацій сприяє їх участі у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними центрами та іноземними релігійни­ми організаціями, паломництві віруючих в Україну та за її межі;

8) надає консультативну допомогу державним органам і ре­лігійним організаціям у застосуванні ними законодавства Украї­ни про свободу совісті та релігійні організації;

10) здійснює в установленому законодавством порядку реє­страцію статутів (положень) релігійних центрів і управлінь, мо­настирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних зак­ладів, а також змін і доповнень до них; 11) забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю представ­ників релігійних організацій та спеціалістів у галузі релігієзнавства;

12) веде облік релігійних організацій та культових будівель, які належать або використовуються релігійними організаціями в Україні;

16) здійснює міжвідомчу координацію та організовує про­ведення наукових досліджень з питань свободи совісті та діяль­ності релігійних організацій;

21) скликає в установленому порядку форуми, конференції, семінари, організовує виставки тощо з питань, що належать до його компетенції;

6. Держкомрелігій здійснює свої повноваження безпосеред­ньо та через відповідні підрозділи обласних, Київської та Севас­топольської міських державних адміністрацій.

В.Держкомрелігій в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством України, рішен­ня Комітету є обов'язковими для виконання іншими централь­ними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Текст 9.10. ЩО ВМІЄТЕ, ТОГО НЕ ЗАБУВАЙТЕ,


А ЧОГО НЕ ВМІЄТЕ, ТОГО ВЧІТЬСЯ... ЗАПОВІТ ПАТРІАРХА


КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ МСТИСЛАВА І

Мої дорогі й улюблені діти, внуки і правнуки, з великим напруженням останніх своїх сил, але при повній притомності й не позбавлений свідомості, хочу промовити до вас, насамперед до всіх дітей-майбутнього нашого. Хочу сказати всім про все, що на душі моїй тяжить... Або мовою Великого нашого пророка й борця за щастя й добробут людей на нашій «не своїй землі», бор­ця за Вічні Правди й Істину Божу кажучи, нехай буде це також «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє»...

Ми почали відбудовувати державу, а Церква? Якщо не відда­мо належного Богові й душам нашим, то залишимося без Віри, залишимося знову без держави. А коли і те, і друге треба відбу­довувати, а це історична необхідність, то треба забути про злобу, заздрощі й інтриги. Шукаймо в серцях своїх християнську лю­бов, миролюбство, благодатність розуму. Без цього не піде діло.

Чи Україна повинна мати кілька Православних Церков? Наявність кількох Православних Церков є дійсністю під сучас­ну пору. Це не здоровий стан. Він тим гірший, що деякі Церкви навіть не підлягають своїм Першоієрархам, а підлягають тій Церкві, яка глумиться століттям над нашим народом, нашою Церков'ю і воліє бачити нас не вільними, а рабами, якими мож­на буде відбудовувати втрачену імперію. Ми мусимо усунути та­кий ганебний і небезпечний для нашої нації стан. Не знаю, як і хто підготує грунт для національної єдності серед Православних Церков, але повинні найскоріше про це подумати Глави цих Церков, їм треба зійтися і побути разом так довго, аж поки не знайдуть усього потрібного для об'єднуючого Акта. А потім, на Соборі національному, при таємному голосуванні обрати од­ного Предстоятеля, Патріярха Київського і всієї України. Не забуваймо при цьому і мрій Великих Митрополитів нашого на­роду: Петра Могили, Василя Липківського та інших.

Як Першопатріярх Київський і всієї України УАПЦ і Мит­рополит УАПЦ в СТА, як віком найстарший ієрарх і смирен­ний слуга Божий, закликаю всіх до Вас, Отців духовних і Вла­дик, задля Господа Бога нашого, задля Вашого і ваших дітей май­бутнього: допоможіть суверенній Україні в будівництві вільної і ні від кого незалежної Держави, допоможіть Об'єднаною Пра­вославною Церквою, з власним, вами обраним Патріярхом.

Ще, мої дорогі земляки, діти й собраття во Христі, молю вас і закликаю до братньої єдності та святого миру задля Бога, Спа­сителя нашого, задля нашого багатостраждального народу, зад­ля великомучениці Церкви рідної і многостраждальної Матері України.

Об'єднання православних Церков України як історична не­обхідність, щоб історично вижити і закріпити своє місце серед вільних народів світу, є можливим, як не раз уже казав, лише дов­кола Української Автокефальної Православної Церкви як Цер­кви-Мучениці, яка ніколи не зраджувала свій народ і свою Віру. Жертви її всі ми знаємо. Треба глянути один одному в очі і ска­зати, що ми хочемо об'єднання, ми будемо його мати і, не відкладаючи, беріться за здійснення цієї Богові і народу нашому бажа­ної ідеї. На засадах чесності і чистоти перед Богом і народом на­шим приступаймо до діла, мої рідні!

А коли запанує над світом розум, зверніться, як я звертався до його Святості Вселенського Патріярха, щоб скликати Все­ленський Собор усіх Православних Церков світу. Мені не вда­лося цього досягнути. Іншим Церквам не спішиться. Моїм же наступникам заповідаю «стукати, аж поки не відчиниться Вам». Є велика потреба поговорити й про наші канони, і про кривди, заподіяні нашій Церкві, і багато інших суто християнських справ, дальшого спілкування наших Церков тощо.

Благословляю Вас на добробут, щасливе й радісне життя у своїй навіки вільній Державі!

Нехай ніколи матері наші не знають сліз! Нехай ніхто не знає горя...

На віки вічні, на віки вічні, на віки вічні. АМІНЬ!

Ваш і Божий Слуга Мстислав Перший, Патріярх Київський і всієї України.

Червень, 1993 року Божого.

Людина і світ. — 1993. —№3. — С. 59 — 61.

1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   47


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка