Релігієзнавство



Сторінка33/47
Дата конвертації05.11.2016
Розмір7.75 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   47

ТЕКСТ 5.1. ТИПІТАКА. ВОГНЕВЕ КАЗАННЯ


Поживши в Урувелі стільки, скільки схотів, Святий (Будда) помандрував до гори Гаї з великим натовпом ченців, а саме з тисячею джатілів. І залишившись на горі Гаї разом з тисячею ченців, сказав:

— Усе в огні. Що ж то палить? Око палить, зір палить, сприй­мання оком палить, уявлення оком палить, відчуття, що постає з уявлення оком, палить теж, — буде воно приємне чи неприєм­не, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно па­лить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

Вухо палить, звуки палять, сприймання вухом палить, уяв­лення вухом палить, відчуття, що постає з уявлення вухом, палить теж, — буде воно неприємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємно, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждання, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Нюх палить, пахощі палять, сприймання носом палить, уявлення носом палить, відчуття, що постає з уявлення носом палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно па­лить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Смак палить, язик палить, сприймання язиком палить, уявлення язиком палить, відчуття, що постає з уявлення язиком палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить А чому воно па­лить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Дотик палить, тіло палить, сприймання тілом палить, уяв­лення тілом палить, відчуття, що постає з уявлення тілом палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облу­ди палить воно, через народження, старість, смерть, через роз­маїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Розум палить, думки палять, сприймання розумом палить, уявлення розумом палить, відчуття, що постає з уявлення розу­мом, палить теж, — чи буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

Коли добрий учень, озброєний знанням, візьме все це до уваги, він позбудеться втіхи для ока, для зору, від сприйняття оком, від уявлення оком, від відчуття, що постає з уявлення оком, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані при­ємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для вуха, для слуху, від сприймання вухом, від уявлення вухом, від відчуття, що постає з уявлення вухом, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для язика, для смаку, від сприйман­ня язиком, від уявлення язиком, від відчуття, що постає з уяв­лення язиком, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для тіла, від дотику, від сприймання тілом, від уявлення тілом, від відчуття, що постає з уявлення тілом,— буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, - він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться, нарешті, втіхи для розуму, від думки, від сприймання розумом, від уявлення розумом, від відчуття, що постає з уявлення розумом, — буде воно приємне чи неприєм­не, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбу­деться втіхи.

— А позбувшись втіхи від усього цього, він позбудеться й пристрасті; позбувшись її та визволившись, він стане вільний і дійде свідомості: «Я — вільний, не бути новим народженням; я дійшов святості; виконано те, що слід було виконати, — і виз­нає: — Немає більше нічого після цього існування».

Поки тривало казання, тисяча ченців визволились від праг­нення мати втіхи на земному падолі, а серця їхні звільнилися від пристрасті.



Типітака. Сутта-пітака. Махавагга // Голоси Стародавньої Індії. — К., 1982. — С. 259-260.

Текст 6.1. БІБЛІЯ. НОВИЙ ЗАПОВІТ.


ЄВАНГЕЛЬСЬКА БІОГРАФІЯ ІСУСА

Від Матвія 1

18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, вия­вилося, що вона має в утробі від Духа Святого.

19 А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ослави­ти її, хотів тайкома відпустити її.

20 Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.

21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спа­се Він людей Своїх від їхніх гріхів. Від Матвія 2

1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Ієрусалиму зі сходу,

2 і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

ЗІ, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Ієрусалим.

4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? 5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в про­рока написано так:

61 ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осада­ми Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти на­род Мій ізраїльський.

7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно ви­питував їх про час, коли з'явилась зоря.

8 І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть і пильно розв­ідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

10 А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчи­нивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

12 А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Ди­тятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покли­кав Я Сина Свого.

16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

19 Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:

20 Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

21 І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у зем­лю Ізраїлеву.

23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збу­лося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.



Від Матвія З

1 Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській,

2 та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

5 Тоді до нього виходив Ієрусалим, і вся Юдея, і вся йор­данська околиця,

13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.

14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен хрис­титись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?

15 А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.

16 І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо роз­крилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.

17 І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Від Матвія 4

17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку не­дугу, і всяку неміч між людьми.

24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.

25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Ієрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Від Матвія 10

1 І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

2 А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, Що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;

3 Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;

4 Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

5 Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляю­чи: На путь до поган не ходіть, ідо самарянського міста не входь­те,

6 але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Цар­ство Небесне. Від Матвія 25

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.



Від Матвія 26

1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібра­лися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в на­роді не сталась.

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й ска­зали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учня­ми в тебе.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проли­вається на відпущення гріхів!

29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Два­надцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

Від Матвія 27

I А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

II Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

27 Тоді то намісникові вояки, до Преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

29 1, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

31 А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зо­дягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

32 А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймен­ня, його змусили нести для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

34 дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуш­тувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

36 І, посідавши, стерегли Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

38 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами свої­ми хитали,

40 і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спа­си Самого Себе! коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши­ми, насміхаючися, говорили:

42 Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер виз­волить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої темрява ста­лась по цілій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані, цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

48 А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її напов­нивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

49 Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволя­ти Його.

50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат і звелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

60 і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

Від Матвія 28

1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

2 І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.

3 Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.

4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.

5 А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.

6 Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіть­ся на місце, де знаходився Він.

7 Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мер­твих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!

16 Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.

17 І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.

18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,

20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.

1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   47


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка