Релігієзнавство



Сторінка30/47
Дата конвертації05.11.2016
Розмір7.75 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   47

РОЗДІЛ 10 НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ


Символічний знак кришнаїтів

10.1. НОВІ РЕЛІГІЙНІ РУХИ: ХАРАКТЕРНІ
РИСИ І КЛАСИФІКАЦІЯ

В останні десятиліття ми стали свідками нових тенденцій в релігійному житті планети. Утворилося надзвичайно багато но­вих релігійних явиш, що в релігієзнавстві називають по-різному — «нетрадиційні релігії», «культи», але найчастіше використо­вується словосполучення Нові релігійні рухи (НРР). Згідно з ос­танніми статистичними даними, до прихильників НРР зарахо­вують себе 160 млн чоловік! Достатня кількість інформації є тільки про 30 НРР, постійно оновлюються відомості про понад 200 НРР. Загалом у світі кількість нетрадиційних релігійних організацій вимірюється п'ятизначними цифрами, позаяк абсо­лютна більшість з них - одиничні нечисленні групи сектантсь­кого типу.

Послідовниками НРР стають переважно люди, які втрати­ли або не мали твердих духовних орієнтирів, люди, вибиті зі звич­ної життєвої колії. У H РР їх приваблює тверда організація, уста­лені основи життя, авторитет лідера, чіткі незаперечні відповіді на питання морального й духовного характеру. Ще одною причиною, що призвела до виникнення й поши­рення НРР, стала неспроможність традиційних релігій швидко відреагувати на соціальні й політичні зміни, що відбулися в світі і в Україні в останні часи.

Крім вищезгаданих, поширенню НРР в Україні сприяють наступні фактори:

• Руйнація колишньої комуністично-атеїстичної ідеології і втрата у зв'язку з цим тих цінностей, що були створені на її ос­нові. Натомість з’явилась духовна порожнеча, яку одразу не встигли заповнити традиційні релігійні організації.

• Формування в Українській державі відкритого демокра­тичного суспільства, орієнтованного на Захід.

• Висока активність зарубіжних неорелігійних центрів у найширшому спектрі — від прямої місіонерської роботи, заве­зення відповідної літератури, матеріальної і моральної допомо­ги своїм одновірцям до гуманітарної допомоги, організації курсів іноземних мов тощо.

Заданими українських соціологів, більшість прихильників НРР в України складають люди віком від 20 до 39 років (при­близно 90 %). Більшість з них (54 %) має високий освітній рівень (вища або незакінчена вища освіта). Дві третини послідовників НРР в Україні становлять жінки. Тут, як нам здається, ми зіштов­хуємося з досить незвичайним проявом емансипації в су­спільстві, де ще досить стійкі і помітні риси патріархальності.

Усі ці нові релігійні утворення мають деякі загальні елементи.

По-перше, НРР об'єднує уявлення про засновника органі­зації як про людину, яка відкрила або якій відкрилась нова абсо­лютна істина. Осмислення його особи може бути різним. Він може вважатися великим пророком, геніальним мислителем, посланником або навіть живим утіленням Бога. Засновник вчен­ня відкриває своїм послідовникам певну істину, обіцяє спасін­ня всім, хто прийняв її, за умов виконання ними визначених розпоряджень, заборон тощо. Володіння таким новим знанням робить їх «святими», невизнаною, але «істинною елітою» світу.

По-друге, багато НРР вважає, що епоха яка передувала за­снуванню організації, була часом блукань, помилок і страждань. Подібна оцінка минулого виправдує сам факт появи нового вчен­ня, бо якщо нове вчення — це велика істина, то, виходить, ми­нуле було епохою помилок. Сучасна епоха обов'язково розцінюється як «перехідна», коли істина вже відкрилася, але ще не перемогла, як час боротьби сил зла і добра, що має земний відпо­відник у боротьбі послідовників нової релігії з їхніми суперни­ками в навколишньому світі.

По-третє, кожний з НРР переконаний у неминучості пере­моги «істини», що йому відкрилася. Тому в ньому обов'язково присутнє уявлення про те, що світ незабаром буде радикально змінено в результаті остаточної перемоги сил добра. Невіруючі або ті, хто не належать до НРР, будуть знищені (або не воскрес­нуть) або будуть підкорені віруючими, котрі залишаться єдини­ми жителями нового перетвореного світу (див. текст 10.3).

По-четверте, культу НРР має переважним чином колектив­ний характер, деякі НРР використовують техніки психологіч­ного маніпулювання, психотерапію, гіпноз, особлива увага на­дається новачкам, їхньому адаптуванню в організації. Деякі H PP діють як могутні міжнародні корпорації, займаються бізнесом, мають філії в багатьох країнах світу.

По-п'яте, НРР та їхні керівники відрізняються схильністю до фанатизму і ненавистю до іновірців, хоча, звичайно, не завж­ди декларують це у своїх програмних документах. Усі вони Пе­ребувають в опозиції до офіційних Церков.

НРР надвичайно багато, всі вони різні за походженням і віровченням, тому їхня класифікація може бути досить умовною. Але для зручності викладу матеріалу ми поділемо їх на шість груп.

1.Неохристиянські об'єднання — «Діти Бога», «Церква Тіла Христова», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів» (мормо­ни), «Свідки Ієгови». Ці організації визнають Біблію як головне джерело свого вчення, Ісуса Христа — центральною постаттю доктрини, але при цьому їхнє розуміння Христа докорінно відрізняється від традиційно християнського. Акцентується ува­га на есхатологічному вченні про близький кінець світу і месі­анізм, керівник може наділятися статусом посланника Божого, пророка, який повідомляє нове одкровення, вищі божественні розпорядження. Найчастіше неохристиянські об'єднання генетично пов'язанні з якоюсь із протестантських течій. Хоча є такі, що походять від православної (Богородичний центр (Православ­на Церква Божої Матері державна), «Школа єдиного принци­пу» Ольги Асауляк та ін.) чи католицької (маріанські громади, «Новоапостольска Церква» тощо) традицій.



2.Неоорієнтальні об'єднання — «Товариство свідомості Крішни», культ Шрі Чинмоя, культ Ошо Раджніша, «Трансцен­дентальна медитація» (ТМ). В основі таких культів лежать мо­дернізовані варіанти буддизму або індуїзму, пропонується містичний шлях звільнення — пробудження в людині божествен­ного начала. Для них характерним є уявлення про світ як сансару (нескінченний ланцюг перевтілення душ), закон Карми, відповідно до якого відбуваються переродження, нірвану, як стан абсолютного спокою після виходу з «колеса перероджень». На перший план у таких організаціях виходить авторитет настав­ника, проходження «істинним шляхом», власний досвід, а віронавчальні особливості відходять на задній план.

3.Сайєнтологічні напрямки утворюють «Церква сайєнтології», «Вчення розуму», «Християнська наука», різні космічні релігії. Такі організації можуть проповідувати зв'язок Землі і зем­лян з вищими космічними силами, космічним розумом, а різні фізичні прилади можуть набувати містичного значення, стверд­жується можливість реєстрації або виміру впливу на фізичну, біологічну природу якихось невідомих і таємних вищих реаль­ностей і факторів. Містично трактуються недосліджені явища психіки і навколишньої природи. Орієнтація на наукові і технічні досягнення поєднується з практикою психоаналізу.

4. Синтетичні релігії— «Церква Уніфікації», «Всесвітня віра Багаї», «Велике Біле Братерство Юсмалос»тощо. Вони поєдну­ють у собі кілька релігійних систем (наприклад, християнство і буддизм), оголошують себе єдиною універсальною релігією для всіх людей, створюють власне вчення, обрядову систему, релі­гійну організацію, їм властивий культ лідера організації, авто­ритет власних віронавчальних джерел.

5.Неоязичницькі організації характеризуються насамперед націоналістичною спрямованістю, вважаючи, що людина стає особистістю саме і тільки через націю. У пошуках своєї ідентич­ності людина, якщо вона послідовна, неминуче має розірвати зі світовими релігіями на користь релігії національної. Це призво­дить до спроб «націоналізувати» світову релігію, або до пошуків язичницьких коренів і формування загальнонаціональна релігії на основі язичництва. В Україні неоязичницькі організації реп­резентовані «РУНвірою» (Рідна Українська Національна Віра), «Рідною Вірою», ладовірством, орантійцями та ін. Деякі з таких релігій залишаються політеїстичними, інші, модернізуючи язич­ництво, сповідують монотеїзм. Неоязичництво найчастіше охоплює своїм впливом окремих представників національне ор­ієнтованої інтелігенції, які вбачають у світових релігіях чужу ре­лігію, а процес відродження язичництва розглядають як основу для відродження нації.

6. Сатанистські групи. Сатанистські культи звеличують зло і насильство, проповідують спілкування з містичними джерела­ми зла — демонами, сатаною тощо. Мораль сатанистських груп перейнята крайнім егоїзмом, індивідуалізмом, прагматизмом, культом сили.

10.2. НЕОХРИСТИЯНСЬКІ РЕЛІГІЙНІ ОБ'ЄДНАННЯ

Неохристиянська релігійна організація «Свідки Ієгови» ви­никла в 1870 р. у Пітсбурзі (штат Пенсільванія) із групи з вив­чення Біблії, очолюваної Чарльзом Тейзом Расселом (1852— 1916).

Свої корені ця організація має в протестантській течії адвентизму, саме з неї було запозичено доктрини про швидке При­шестя Ісуса Христа (з конкретними датами), смерть душі разом з тілом, заборона на вживання тютюну тощо.

Засновник нової релігії прагнув відродити вчення перших християн. З кінця XIX ст. нечисленна група почала поширюва­тися з блискавичною швидкістю. З 1908 р. її центром став Бруклін, штат Нью-Йорк. Цей «центр» одержав назву «Бруклінської скинії». Місцеві групи (їх понад 20 тис.) називають свої центри «Залами Царства».

Назва організації походить з одного рядка книги пророка Ісаї, де сказане: «Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав...» (Ис. 43:10).

І Біблія як Священна книга, і визнання Ісуса Христа як сина Ієгови дають підставу «Свідкам Ієгови» вважати себе христия­нами. Основні християнські конфесії в зв'язку з помітними роз­біжностями віровчень, як правило, розглядають їх як окрему нетрадиційну релігійну організацію.

«Свідки Ієгови» заперечують Трійцю, заперечують і Боже­ственну природу Ісуса Христа, вважаючи Його створеним, на зразок ангелів. Ієговісти стверджують, що, втілившись в людсь­кий образ, Ісус склав із себе своє духовне буття і став звичайною людиною. Коли Ісус хрестився в Йордані, Бог — Ієгова зробив Його Христом — пророком, первосвящеником і помазаником. Виконавши доручене завдання, Ісус загинув, прицвяхований до стовпа (традиційну форму хреста вони виключають як огидний язичницький символ). За цей подвиг Бог нагородив Ісуса без­смертям. Він воскресив Ісуса, розпорошивши Його тіло на скла­дові елементи і відтворивши Його у вигляді «славного духу», щоб той міг очолити всесвітню організацію Ієгови.

Тема Другого Пришестя Христа і тисячолітнього Царства на землі є головною у вченні свідків Ієгови. Рассел почав зі спроби вирахувати дату Пришестя Христового. Він прийшов до висновку, що воно відбудеться в 1874 р. Коли цього не ста­лося, Рассел почав учити, що Христос усе-таки прийшов, але невидимим чином і перебуває зараз у повітряній області, де Його зустріло мале стадо вірних свідків. Відповідно до його підрахунків у 1914 р. підійшов до кінця період язичників, і в повітряній сфері сатана почав свою люту війну проти Христа і Його святих. Рассел назвав це роком Армагеддону, передвіще­ною Апокаліпсисом страшної й останньої битви на тотальне знищення (Апок. 16:16). Після перемоги Христос мав спусти­тися на землю. Коли і це пророкування не збулося, свідки ста­ли відсувати дату видимого Пришестя на 1916,1918, 1924, 1928 р. тощо. Нарешті «Свідки Ієгови» проголосили, що армагеддонський бій відкладений доти, поки вони не закінчать свою всесвітню проповідь, в якій попередять всі народи землі про небезпеку, що насувається. Разом з дияволом проти Ієгови бу­дуть боротися всі світові релігійні організації, християнські передусім, що символізуються Вавилонською блудницею (Апок. 17). Тому треба терміново «просвітити» якомога більше число людей: адже всі, хто піде за дияволом проти «Свідків Ієгови», будуть знищені.

Відповідно до їх вчення після Суду люди будуть розділені на три класи. Перший клас, що складається з 144 тис. обраних ієговістів, буде взятий на небо і там у безтілесному стані буде царюватиме з Христом і керуватиме життям людей, залишених на землі. Другий клас «відроджених» буде складатися з інших врятованих ієговістів. Вони у своєму тілі залишаться на землі і не зможуть успадковувати Небесне Царство. На землі вони бу­дуть насолоджуватися повним спокоєм, добробутом, не будуть страждати від воєн чи хвороб, не будуть знати смерті. Вони змо­жуть одружуватися і розмножуватися і заселять усю землю. Інші ж, третій клас, негідні життя на землі, будуть знищені разом із сатаною і його демонами. Свідки заперечують і пекло, і вічні муки в загробному світі. Відповідно до їхнього вчення померлі просто перестають існувати.

Слова Ісуса про те, що учні Його повинні бути «не від світу цього», Ієговісти сприймають буквально і тому не беруть участі в політичному житті і війнах, хоч би де і заради чого б вони вели­ся. Така позиція не раз приводила їх до зіткнень з інтересами країн, на території яких вони жили.

Основна діяльність свідків спрямована на вивчення і про­паганду Біблії в невеликих групах і зборах дослідників Біблії. Видається програмний журнал «Сторожова вежа» (тиражем 18 млн прим.), виходить безліч брошур і буклетів, присвячених по­пуляризації Біблії. Великого поширення набули домашні семі­нари, на яких свідки знайомлять тих, хто цікавиться, з біблійни­ми текстами і методикою вивчення Біблії.

«Свідки Ієгови» не мають церковної організації й офіційної церковної ієрархії. Служба здійснюється на добровільних заса­дах, а керівниками і релігійними авторитетами виступає так зване «мале стадо вірних і розсудливих рабів Ієгови», що керує інши­ми членами громади. Поняття священства в них також відсутнє, кожен активний учасник культу іменується «служителем». Ті ж, хто цілком віддає себе роботі на організацію, звуться «провідни­ми видавцями».

Свідки вірять, що «мале стадо» обирається самим Ієговою від початку часів, і ті, хто входить у нього, «помазані Духом Бо­жим». Якщо представник «малого стада» вмирає, він одразу ж потрапляє до небесного Царства Божого і входить до складу «уря­ду Христа».

Щотижневі збори «Свідків Ієгови» проходять в особливих приміщеннях, що називаються «Залами Царства», і присвячу­ються вивченню Біблії. Офіційне релігійне свято тільки одне: щорічне святкування Вечері спогаду смерті Христової, що відбу­вається ранньої весною. Віруючі збираються після заходу сонця за столами, на яких розставлені прісний хліб і червоне сухе вино, — вони символізують Тіло і Кров Христову й призначені тільки тим, хто вважає себе помазаним Духом Божим.

«Свідки Ієгови» суворо дотримуються заклику апостолів «...очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа...» (2 Кор. 7:1), вони не палять, не приймають наркотиків і дуже стримані у вжи­ванні алкоголю. У сімейному житті свідків розлучення — доволі рідкісне явище.

Членам організації «Свідків Ієгови» категорично забороне­но служити в армії, брати участь у спортивних іграх, голосувати на виборах, шанувати державний прапор і гімн, відзначати дні народження. Були зареєстровані кількаразові випадки відмови від переливання крові членів цієї релігійної організації.

В Україні «Свідки Ієгови» вперше з'явилися в західних ре­гіонах в 20-х pp. XX ст. Фундаторами перших ієговістських гро­мад стали українці, які повернулися на Батьківщину з еміграції до США. Незабаром громади свідків здебільшого увійшли до польского крайового бюро «Товариства свідків Ієгови», що дія­ло під назвою Товариство дослідників Святого Письма. Своє вчен­ня свідки Ієгови поширювали насамперед у формі друкованої продукції. Україномовних брошур і листівок було привезено у 20-і—30-і pp. близько 30 найменувань.

Під час Другої світової війни тисячі «Свідків Ієгови» були кинуті в нацистські концентраційні табори. Не краще ставлен­ня з боку влади зустрічали вони в Радянському Союзі. На­прикінці 40-х — на початку 50-х pp. «Свідки Ієгови» піддавалися масовим репресіям — арештам і висилкам у східні райони краї­ни, що, однак, призвело до появи їхніх громад у Казахстані, Си­біру і Далекому Сході. У 1951 р. спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР, підписаною особисто Й. Сталіним, діяльність «Свідків» була остаточно заборонена. Сталося це, по-перше, че­рез їхню начебто антирадянську позицію, по-друге, через зв'яз­ки із закордонними центрами, що у роки «холодної війни» ви­давались владі занадто підозрілими. Змушені кілька десятиліть діяти нелегально в умовах постійних переслідувань з боку вла­ди, «Свідки Ієгови» створили чітко організовану і дисципліно­вану систему громад, підлеглих єдиному центрові, вели активну місіонерську роботу. Тільки в 1991 р. було вирішено, що їхня діяльність не являє загрози закону й порядку, і «Свідки Ієгови» одержали право на офіційну реєстрацію.

За останніми даними, в Україні налічується приблизно 900 осередків «Свідків», приблизно третина яких свідомо діє бездер­жавної реєстрації. Однак за даними центрального проводу орга­нізації, ця кількість наближається до 1300. Низовою одиницею організації є т. зв. «зібрання», чисельністю до кількасот осіб. Зібрання об'єднуються в «райони», «області», ті, в свою чергу, складають «філію» в Україні. Зібрання свідків проходять в «За­лах Царства» тричі на тиждень. Переважну більшість приміщень свідки Ієгови через нестачу власних культових споруд (їх усього 222, ще 36 перебувають у стадії будівництва) змушені орендува­ти. Щотижня провадяться заняття у школі проповідницького служіння. Двічі на рік організуються районі конгреси, один раз на рік — обласні.

«Церква Ісуса Христа святих останніх днів», або Церква мор­монів виникла в першій половині XIX століття в США. Заснов­ник «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів» Джозеф Сміт молодший (1805-1844). У 1820 р., за словами Дж. Сміта, йому було видіння в лісі: перед ним стали, як він говорить, Бог-Отець і Бог-Син. Йому було оголошено, що він є пророком для служі­ння в новій епосі, а всі інші, хто називаються християнами, відхи­лилися до мерзенності. Але найголовніше почалося пізніше: у 1823 р. (знову ж за словами Сміта) йому було явлення якогось ангела, який назвав себе Моронієм, сином Мормона — нібито пророка і літописця. Вісник повідомив Сміту, що він — Сміт — обраний для особливої місії і тому йому відкривається таємниця золотих аркушів, на яких відбиті не відомі досі Писання, в яких міститься «вся повнота» Євангелія. Так, у 1830 р. вийшов у світ текст, що отримав назву «Книга Мормона». Для прихильників «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів» він вважається богонатхненним і має авторитет нарівні з Біблією.

Основний зміст «Книги Мормона» складає розповідь про дві невідомі науці цивілізації, що існували в давнину на Американсь­кому континенті. Перша з них, відповідно до мормонського вчення, була заснована частиною невдалих будівників Вави­лонської вежі після того, як Бог змішав мови. Біля витоків дру­гої стояли праведні іудеї, які втекли з Палестини після розгрому Ієрусалима нововавілонським царем Навуходоносором у 587 р. до н.е. Поступово деякі з нащадків переселенців впали в гріх, і за це Бог наділив їх темною шкірою. Праведники ж залишилися білими, і, як повідомляє «Книга Мормона», саме до них, в Аме­рику, після воскресіння з мертвих з'явився Христос, давши їм істинну віру. Надалі між грішниками і праведниками почалася війна, у результаті якої друга цивілізація загинула.

Навесні 1830 р. Дж. Сміт з кількома соратниками організу­вав власне релігійне суспільство, що спочатку називалося Церк­ва Христа. У пошуках «Землі Обітованої» перші мормони нео­дноразово переселялися зі штату в штат, найчастіше вступаючи в конфлікти з місцевими жителями і владою. Однією з причин цих скандалів була прийнята тоді в мормонів практика багато­женства. Зрештою Дж. Сміт був заарештований і убитий розлю­тованою юрбою. У 1848 р. мормони перебралися в штат Юта, де заснували свою столицю — місто Солт-Лейк-Сіті. До кінця XIX ст. вчення й організаційні принципи мормонізму склалися ос­таточно, тоді ж серед мормонів установилася моногамія.

В основі віровчення мормонів лежить положення проте, що Біблія не є остаточним Одкровенням — її доповнюють і продов­жують тексти, передані через Дж. Сміта, а також пророцтва його спадкоємців. Згідно з цими Одкровеннями:

• Бог-Отець і Христос — воскреслі люди, які володіють фізичним тілом, а Святий Дух — теж людина, але наділена ду­ховним тілом. Усі вони є трьома самостійними Богами.

• Бог-Отець є Творцем утому сенсі, що за допомогою своїх небесних дружин він створив духовні тіла для споконвічно існу­ючих людських душ, які потім фізично народжуються на Землі. Після цього Бог розробив план іспиту людей через земне життя, відповідно зо яких людині давалася воля волі.

• Мета життя людини — стати Богом, подібним до Отця, але досягти цієї мети можуть тільки мормони, що суворо вико­нують усі вимоги своєї Церкви. Після Страшного суду представ­ники вищої мормонської ієрархії стануть богами й дістануть можливість діяти у власних світах. Мормони середньої руки пе­ребуватимуть у Царстві блаженства. Умови вічного життя для дрібних грішників з числа не мормонів мало будуть відрізнятися від нинішніх земних. Великі ж грішники потраплять у пекло.

Серед мормонських ритуалів особливий інтерес викликає таїнство т. зв. небесного шлюбу: через цю церемонію мормон одер­жує вічну дружину. Вважається, що, одержавши божественний статус, від цього шлюбу мормон породить на своїй планеті нове людство, щодо якого він буде в буквальному значенні Богом-Отцем. У 1843 р. Дж. Сміт одержав «одкровення» про вічний подружній союз при багатоженстві. Багатоженство було введе­но наступником Дж. Сміта Б. Янгом у 1851 p., але під тиском американського уряду мормони скасували його в 1 890 р. До сьо­годнішнього дня вони вірять у правильність полігамії, але офі­ційно заявляють, що не практикують її. Однак є відомості, що й нині трапляються випадки багатоженства в громадах мормонів.

Ще один характерний мормонський обряд — хрещення по­мерлих, які тим самим також стають мормонами і можуть розра­ховувати на задовільне існування наприкінці часів. У зв'язку з цим, мормони збирають детальні відомості про своїх померлих родичів і знайомих. З 1 894 р. Бібліотека Сімейної Історії (Family History Library) в американському місті Солт-Лейк-Сіті, створе­на мормонами, збирає й обробляє дані з метричних книг, пере­писів населення й інших документів, що містять імена людей, які раніше жили на землі. З 1992р. мормони стали активно пра­цювати з Архівними Управліннями Росії, Білорусі, України, Грузії, Вірменії з метою копіювання (мікрофільмування) архів­них документів.

Особливу увагу мормони звертають на свій зовнішній виг­ляд: чисто й акуратно вдягаються, виховують у собі хороші ма­нери, інтелігентність. Ретельність представників мормонів в удосконаленні цих якостей походить з їхнього вчення, яке про­голошує, що людина є «богом у зародку» і кінцева їхня мета — шляхом особистого вдосконалення рухатися дорогою прогресу й на фініші стати рівними Богу, тобто поступово «вростати» у небесне Царство.

Мормонська громада організована за теократичним прин­ципом з елементами західної демократії. Всесвітній центр Цер­кви знаходиться в м. Солт-Лейк Сіті, адміністративному центрі штату Юта (США). Тут здіймається головний мормонський храм, увінчаний шістьма вежами і золоченою статуєю «ангела Моронія», який указав засновнику Церкви місце, де захована книга Мормона. Очолюють Церкву мормонів три Первосвяще­ники, наступний ступінь утворюють Рада 12 Апостолів і Рада сімдесятьох. Богослужіння в мормонів дуже нагадує протестант­ське і засноване на проповіді, читанні і співанні псалмів.



Головний храм мормонів у м. Солт-Лейк-Сіті(США)

Усередині мормонських гро­мад підтримується сувора дисцип­ліна. Кожному віруючому ставить­ся в обов'язок ходити на всі бого­служіння, семінари й інші заходи Церкви, а також беззаперечно ви­конувати вказівки старійшин. Обо­в'язком кожного члена громади є проведення місіонерської роботи і залучення в організацію нових па­рафіян (причому існують планові нормативи, інструкції і форми звітності). Один з основних місіо­нерських прийомів — «від дверей до дверей»: мормони парами обхо­дять квартири, зав'язують розмови на релігійні теми і роздають свою літературу. Церква ретельно сте­жить, щоб парафіяни вели здоро­вий спосіб життя, постійно підвищували свій освітній і соціаль­ний статус. Інакомислення в громаді не припускається, до відступників, які бажають розірвати з мормонізмом, застосову­ються суворі методи впливу.

Зараз «Церква святих останніх днів» налічує 8 млн адептів і має щорічний прибуток у 3 000 000 доларів (частково — за раху­нок збору «десятини» зі своїх членів). 40 000 їхніх місіонерів пра­цюють в усьому світі. Мормони складають 75 % населення м. Солт-Лейк-Сіті. В Україні діє зараз 56 релігійних громад мор­монів (з них 24 незареєстровані).

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   47


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка