Ректор ­ С. В. Мельничук



Скачати 347.21 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір347.21 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

«Затверджую»

Ректор ­___________С. В. Мельничук


« ­­____ » ________________ 2014 р.


ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ

для вступників на навчання

за ОКР „Спеціаліст” повної форми навчання

спеціальність 7.02030102 – Релігієзнавство

Схвалено Вченою радою філософсько-теологічного факультету


Протокол № 6 від 29 січня 2014 р.

Голова ради член.кор. НАПНУ, проф. Балух В.О.




Чернівці-2014

ЗАГАЛЬНЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Тема 1. Предмет, структура і завдання курсу


Релігієзнавство як наука. Предмет, завдання та його полідисциплінарний вияв (філософія релігії, психологія релігії, антропологія релігії, історія релігії, футурологія релігії, культурологія релігії, географія релігії, етнологія релігії, соціологія релігії). Методологія релігієзнавчих досліджень: принципи та методи релігієзнавства як науки і навчальної дисципліни, його пізнавальний та виховний потенціал.

Тема 2. Релігія як комунікативно-ціннісний

феномен і суспільно-історичне явище


Поняття про релігію. Основні теорії походження релігії. Специфіка науково-філософського (світського) та релігійно-богословського (теологічного) підходів до витлумачення її природи, структури та функцій. Структура релігії (зовнішня та внутрішня). Рівні релігійної свідомості (концептуальний і буденний). Проблеми історичної періодизації типів і видів релігії. Вплив релігії на формування духовної і матеріальної культури людства. Релігія як духовна цінність та форма онтологічного самовизначення людини. Роль і місце релігії у структурі духовних і моральних цінностей. Релігія і наука: спільне та відмінне. Ідейно-ціннісний та морально-етичний потенціал релігії та наукового знання.

Тема 3. Ранньоісторичні форми релігії

Поняття про первісні релігійні вірування. Зародження та формування первісних релігійних вірувань. Основні стадії та інституційні форми первісних релігійних культів (фетишизм. анімізм, магія, культ предків, тотемізм, зооморфізм, шаманізм). Типологічні риси ранньоісторичних форм релігії. Еволюція ранньоісторичних форм релігійності. Вірування давніх слов’ян.



Тема 4. Народні, етнодержавні та національні релігії.

Визначення етнічних релігій і проблеми їх класифікації. Історичне підґрунтя та хронологічні межі виникнення етнічних релігій. Основні типологічні риси, еволюція етнічних релігій і специфіка їх функціонування. Загальна характеристика народних релігій (давньоіранська, давньоєгипетська, давньогрецька, давньоримська, давньокитайська, давньослов’янська). Особливості етнонаціональних релігій (індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, зороастризм) та етнодержавні релігії (іудаїзм, синтоїзм – до 1946 р.). Специфіка віровчення та обрядово-культової практики етнонаціональних та етнодержавних релігій.



Тема 5. Світові релігії

Поняття про світові релігії (буддизм, християнство, іслам) та їх загальна характеристика. Основи віровчення, обрядово-культова практика та напрями буддизму. Морально-ціннісний потенціал буддійського віровчення. Сучасний стан і перспективи розвитку буддизму. Християнство як світова релігія: історія становлення та формування догматики. Джерела християнського віровчення (Священне Писання та Священне Передання). Ключові положення Сиволу віри та провідні ідеї патристичної думки. Особливості інституційного оформлення християнства в донікейський період. Епоха Вселенських соборів. Еволюція християнства: Православ’я, Католицизм і Протестантизм. Догматично-канонічні та літургічні відмінності Православ’я і Католицизму. Фундаментальні доктринальні принципи Протестантизму. Іслам: історія виникнення, специфіка віровчення та культу. Основні історичні віхи становлення ісламу та специфіка функціонування мусульманських громад у сучасному світі. Специфіка мусульманської догматики: ісламського вчення про Бога (таухід); Пророків, Ангелів, Священні тексти, Страшний суд, Абсолютність волі Аллаха (Предопреділення). «Стовпи ісламу»: Шахада, Салят (Намаз), Саум, Закят, Хадж, джихад як основа мусульманського благочестя. Загальна характеристика та провідні ідеї Корану. Іслам у сучасному світі та Україні. Найважливіші центри мусульман та духовно-культурні і соціально-інституційні зміни в релігійному бутті мусульманських общин України.



Тема 6. Сучасний стан релігій в Україні та в регіоні

Релігія та Церква в Україні: історичний контекст та сучасні реалії. Стисла характеристика розвитку церковно-релігійного життя України-Руси від християнізації до поліконфесійності. Православ’я, Католицизм, Греко-Католицизм (Уніатство) та Протестантизм на етнічних землях України. Сучасний стан релігійних організацій в Україні (статистичні дані про основні релігійні течії). Специфіка розвитку Православ’я в сучасній Україні та перспектива створення Помісної Церкви. Проблема забезпечення церковно-релігійних організацій храмами та священнослужителями (кадрами). НРТ, їхні специфічні риси та особливості співіснування новітніх релігійних течій і традиційних релігійних систем в Україні. Законодавче забезпечення функціонування НРТ в Україні та найбільш типові його порушення з боку релігійних неорухів. Роль традиційних історичних церков і НРТ у становленні духовності та інтегруванні українського суспільства до загальнокультурного простору. Особливості та тенденції релігійної ситуації в регіоні (Чернівецька область).


Тема 7. Свобода совісті та правове регулювання

церковно-державних відносин в Україні

Вільнодумство як специфічна форма відмови від релігії. Вільнодумство та свобода совісті спільне та відмінне. Релігійна індиферентність, агностицизм, секуляризм та атеїзм як радикальні форми вільнодумства. Основні форми атеїзму та його ідеологічне обґрунтування (французький атеїзм ХVІІІ ст. і марксистсько-ленінський атеїзм). Провідні тенденції сучасних форм вільнодумства. Історичні етапи становлення свободи совісті. Джерела нормативно-правового регулювання свободи совісті вітчизняного та міжнародного походження. Конституційні положення про свободу совісті та віросповідання в Україні. Закон "Про свободу совісті та релігійні організації". Проблеми реалізації принципу відокремлення церкви від держави та школи від церкви. Роль законодавчих актів для встановлення міжрелігійного діалогу та релігійної толерантності.



ЛІТЕРАТУРА

основна

  1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук.ред.проф.А.Колодного. – К., 2000.

  2. Батіста М. Підручники систематичної філософії: Т. 4. Філософія релігії і теодицея / Пер. з італ. Б. Завідняка. – Жовква: Місіонер, 2012.  

  3. Глосарій релігієзнавця / За наук. ред. член-кор. НАПН України В.О. Балуха. – Чернівці: Наші книги, 2013. – 280 с.

  4. Докаш В. І. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник. – 2-ге вид., доопр., доп. – Чернівці: Наші книги, 2012.

  5. Докаш В. І. Психологія релігії: навч. посіб. – Чернівці: ЧНУ, 2012.

  6. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навч. посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ. 2005.

  7. Історія релігій в Україні: Навч. посібник / А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик. – К., 1999.

  8. Красников А. Н. Методология класического религиоведения. – Благовещенск: Библиотека журнала «Религиоведение», 2004.

  9. Любаченко В.І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – К., 1996.

  10. Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С.А. Бублика. – К., 2000.

  11. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. – К., 2000.

  12. Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. – К., 1996.

  13. Ходькова Л. П. Релігієзнавство: Навчальний посібник. – Львів, 2000.

  14. Чорненький Я.Я., Лешан В.Ю. «Релігієзнавство: кредитно-модульна система»: Підручник (Навчально-методичний комплекс). – Львів: Українська академія друкарства, 2010.

  15. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. – К.: Наук. думка, 2004.

додаткова

  1. Актуальні проблеми релігієзнавчої і богословської думки: Колект. монографія / За ред. В. О. Балуха. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010.

  2. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. – К., 1994.

  3. Донин А. Люди, идолы, боги: Очерк истории религии. – М., 1962.

  4. История атеизма и свободымыслия в Европе. – М., 1986.

  5. Колодний А. Релігійне сьогодення України. – К., 2009.

  6. Колодний А., Филипович Л. Релігія в контексті духовного відродження України // Українське релігієзнавство. – К., 1996. – № 2. – С. 4 – 14.

  7. Кочетов А. Буддизм. – М., 1986.

  8. Малиновский Б. Магия, наука и религия. – М., 1998.

  9. Мень А. История религии в поисках пути, истины и жизни. – М., 1991. – Т. 1 – 2.

  10. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1992.

  11. Мифы народов мира. Энциклопедия. – М., 1980. – В 2-х т.

  12. Модели церковно-государственных отношений стран Западной Европы и США. – К., 1996.

  13. Новітні релігії в сучасній Україні. Збірник матеріалів / Ред. колегія В. Д. Боднаренко – гол. ред. і ін. – К., 2000.

  14. Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії сьогодення // Наук. збірник за заг. ред. проф. А. Колодного. – К., 1988.

  15. Свенцицкая И. С. Раннее христианство: страницы истории. – М., 1989.

  16. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. – К., 1996.

  17. Тайлор Э.Б. Миф и обряд в первобытной культуре. – Смоленск, 2000.

  18. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

  19. Томпсон М. Восточная философия. – М., 2001.

  20. Феномен релігії у творах античних і середньовічних мислителів: Колект. монографія / За ред. член.-кор. НАПН України В. О. Балуха. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012.

  21. Філософсько-богословська спадщина мислителів XVII – ХХ ст.: колект. монографія // за наук. ред. член.-кор. НАПН України В. О. Балуха. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2013.

  22. Франкфорт Г., Франкфорт Г. А., Уилсон Дж., Якобсен Т. В преддверии философии. Духовные искания дервнего человека. – СПб., 2001.

  23. Фрэзер Дж. Дж. Золотая ветвь: Исследования магии и религии. – М., 1998.

ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

Тема 1. Предмет, структура і завдання курсу

Предмет і завдання курсу ”Історія християнства”. Періодизація християнської історії. Історіографічна та джерельна база курсу.



Тема 2. Доба виникнення християнства. Світогляд та релігійні культи. Роль Палестини

Економічний та політичний лад. Криза полісного ладу, колегії та асоціації. Елліністичний світогляд та його особливості. Вплив філософських шкіл, східні культи та поєднання їх з традиціями і місцевими віруваннями. Роль іудейських релігійно-політичних партій. Месіаністичні та есхатологічні мотиви.



Тема 3. Християнство перших століть нашої ери

Джерела з історії перших християн. Ісус Христос та Апостоли. Есхатологічний та соціальний вимір християнства у часи його виникнення. Ісусова проповідь та завдання апостолам. Петро і Павло як засновники Римської церкви. Внутрішня організація християнської церкви у перші три століття н.е. Відносини помісних церков. Причини виникнення єретичних релігійних течій та їхній вплив на суспільство.



Тема 4. Християнство епохи Вселенських соборів (IV-VIII cт.)

Поширення християнства та «Велике переселення народів». Політика імператора Костянтина І. Церковна організація формування Східних патріархатів та Римського престолу. Передумови та причини проведення Соборів. Християнське Богослужіння часів Вселенських соборів.



Тема 5. Догматика, засади віровчення, особливості богослужіння, церковна організація

Основні догмати християнської релігії. Догматичне вчення про Святу Трійцю як центральне у християнській догматиці. Символ Віри. Християнські таїнства та обряди, християнське богослужбове «Коло». Християнські свята. Семантика християнського храму. Культові особливості християнських конфесій.



Тема 6. Біблія як священна книга християн.

Біблійний канон. Біблійні апокрифи. Переклади Біблії. Основні ідеї та мотиви Біблії. Шлях прямого Одкровення. Проблеми розуміння. Відмінність культур та цивілізацій. Церковно-синагогальна традиція. Біблеїстика XVIII – XIX ст. Історико-культурний і контекстуальний аналіз. Лексико-синтаксичний аналіз. Теологічний аналіз.



Тема 7. Ортодоксальне християнство: суспільна історія розділеної Церкви. Догматичні відмінності між течіями ортодоксального християнства. Культові особливості у православ’ї і католицизмі.

Католицька церква у Середні віки. Зміцнення папської влади. Хрестові походи. Система урядування Римської церкви. Католицькі школи та університети. Православні землі після розділення церков. Устрій православних церков Сходу під ісламським пануванням. Православ’я і національно-визвольний рух європейських народів. Вселенське православ’я. Джерела віровчення. Особливості Римо-католицької церкви як чинник розділення. Католицький догмат про непомильність Папи Римського і Православний принцип соборності. Критика з боку протестантів і православних. Два типи богослужіння: богословське трактування. Особливості та функціональне значення церковних свят. Побудова та оздоблення храму. Літургія – меса. Церковна організація у Православній та Католицькій церкві. Чернече життя. Різниця календарів. Догматичні, культові та організаційні відмінності й пошуки християнської ідентичності.



Тема 8. Реформоване християнство: ранній та пізній протестантизм. Протестантські конфесії в Україні. Протестантська колонізація XVIII-XX ст.

Німецька реформація. Мартин Лютер. Анабаптисти. Женевська реформація. Жан Кальвін. Реформація у Британії. Лютеранство та Кальвінізм. Пізній протестантизм та його зв'язок з раннім. Історичні умови виникнення. Адвентизм, Мормони, Армія спасіння, Свідки Єгови. Предтечі протестантського руху в Україні. Поява баптизму в Україні. Баптизм у Західній Україні. Євангелістське християнство. Поява адвентизму. П’ятидесятницький рух. Свідки Єгови в Україні.



Тема 9. Християнські конфесії в тоталітарному суспільстві радянської моделі. Зміна тенденцій у відносинах тоталітарного режиму щодо церкви

у 80 –х роках ХХ ст.

Етапи розвитку церковно-державних відносин, атеїзація радянської держави та боротьба комуністичного режиму проти релігії та церкви. Зміни у стосунках між православною церквою та радянським урядом після Великої Вітчизняної війни. Стосунки між державою і релігійними організаціями, синхронність у процесах демократизації суспільства наприкінці 1980-х рр. Законотворча діяльність у сфері релігійного життя.



Тема 10. Християнство у незалежній Україні. Церква в контексті національного життя.

Відродження Українського православ’я. Причини виникнення трьох течій Православ’я. Процес відновлення та специфіка функціонування Української греко-католицької церкви. Проблема міжристиянського порозуміння.


ЛІТЕРАТУРА

основна

  1. Біблія. Книги Священного Письма Старого та Нового Завіту.

  2. Болотов В. В. Лекции по истории древней Церкви. – Харвест, 2008.

  3. Болотов В.В. Собрание церковно-исторических трудов. – М.: Мартис, 1999 – 2002. – Тт. 1 – 4.

  4. Валько В. Первісне християнство. – Львів, 1997.

  5. Головащенко С. Історія християнства. – К., 1999.

  6. Джонатан Гілл. Історія християнства. – Париж, 2011.

  7. Історія релігій в Україні: Навч.посібник / А.М.Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О.Лобовик. – К., 1999.

  8. Історія релігії в Україні : в 10-ти т. – [вид. 2-ге, доп.]. – Т. 6 : Пізній протестантизм України. – К.-Дрогобич, 2008.

  9. Карташев А. В. Вселенские соборы. – М., 1994.

  10. Карташев А. В. Очерки по Истории Русской Церкви. – Париж,1959.

  11. Каутский К. І. Історія Християнства. – М., 1990.

  12. Киприан (Керн). архим. Патрология. – М., 1996.

  13. Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – К., 1996.

  14. Макарий (Булгаков), митр. История Русской Церкви [до 1667 г.]: В 12 т.

  15. Мень А. История религии. Пути христианства. – М., 2005.

  16. Остащук І. Релігійна символіка. – Івано-Франківськ: Вид. Третяк І. Я., 2008.

  17. Поснов И.Э. История Христианской Церкви. – М., 2007.

  18. Релігія і нація в суспільному житті України і світу. – К., 2006.

  19. Релігія і Церква в сучасних українських реаліях. – К., 2007.

  20. Санников С.В. Огляд історії християнства. – К., 2007.

  21. Свенцицкая И. С. Апокрифы древних христиан. – М., 2004.

  22. Свенцицкая И. С. Судьбы апостолов. Мифы и реальность. - М., 2005.

  23. Табак Ю. Православ'я і католицтво: Основні догматичні та обрядові розбіжності (Короткі нариси). – Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2007.

  24. Тальберг Н.Д. История христианской Церкви. – К., 2007.

  25. Шафф Ф. История христианской Церкви. В 7-и тт. – СПб., 2007 – 2011.

додаткова

  1. Аверкий (Таушев), архиеп. Семь вселенских соборов. – СПб., 1995.

  2. Амман А. Путь отцов: краткое введение в патристику: Пер. с фр. – М., 2004.

  3. Релігія і нація в суспільному житті України і світу. – К., 2006.

  4. Валько В. Первісне християнство. – Львів, 1997.

  5. Бриллиантов А. И. Император Константин Великий и Миланский эдикт 313 г. – Петроград, 1916.

  6. Вейш Я. Я. Религия и церковь в Англии. – М., 2011.

  7. Волконский А. Католичество и Священное Предание Востока. – Париж, 1933–1934. – Репр.: Львов, 2011.

  8. Джерела канонічного права Православної Церкви. – Харків, 1997.

  9. Єговізм і єговісти. – К., 2011.

  10. Зассе Г. Хто такі лютерани? – Минск, 2009.

  11. Каллист (Уэр), еп. Православная Церковь. – М., 2001.

  12. Карсавин Л. П. Католичество: Общий очерк. – Петроград, 1918. – Брюссель, 1974.

  13. Карсавин Л. П. Св. отцы и учители Церкви (раскрытие православ’я и их творения). – М., 1994.

  14. Козік П. З. Хто такі адвентисти? – К., 2011.

  15. Купранець О. Ф. Православна Церква в міжвоєнній Польщі, 1918 – 1939. – Рим, 1974.

  16. Омэнн Дж. О.Р. Христианская духовность в католической традиции: Пер. с англ. – Рим-Люблин, 1994.

  17. Покровский Н., свящ. Краткий очерк церковно-исторической жизни православной Грузии со времени появления в ней христианства и до вступления ее в подданство России. – Тифлис, 1905.

  18. Полный православный богословский энциклопедический словарь. – М., 1992.

  19. Робертсон Р. Восточные христианские церкви: церковно-исторический справочник: Пер. с англ. – СПб., 1999.

  20. Рожков В., прот. Очерки по истории Римо-католической Церкви: Курс лекций. – М.: Колокол, 1994.

  21. Сидоров А. И. Древнехристианский аскетизм и зарождение монашества. – М, 1996.

  22. Скурат К. Е. История Поместных Православных Церквей: В 2 т. – Б. м.: Русские огни, 1994.

  23. Филарет (Гумилевский), архиеп. Историческое учение об отцах Церкви. – СПб., 1882.

  24. Фрис В.Православие и католичество: Противоположность или взаимодополнение. – Брюссель, 1992.

  25. Шмеман А., прот. Исторический путь Православия. – Нью-Йорк, 1954. – Репр.: М., 1993.


ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ

Тема 1. Предмет, форми та функції філософії релігії

Філософія як рефлексія над світоглядним самовизначенням людини у світі. Релігійні виміри зв’язку «людина – світ» у контексті філософської предметності. Філософія релігії як складник теоретичного релігієзнавства і його методологічне підґрунтя. Релігія крізь призму онтології, гносеології, теорії цінностей, праксеології, історіософії. Релігієзнавчий контекст основних функцій філософської свідомості. Типи філософії релігії.



Тема 2. Історичні виміри становлення філософії релігії

Розвиток філософських уявлень про релігію як закономірний компонент історико-філософського процессу. Підходи до пояснення джерел і сутності релігії від античності до Нового Часу. Історико-філософський контекст теологічної, натуралістичної, гносеологічної, психологічної, конвенціональної та інших ідей щодо релігії. Історичні форми філософської критики релігії. Д. Юм про «природну історію релігії», її походження, антропологічні основи та форми. Основи Кантової філософії релігії. Філософія релігії Геґеля як взірець філософської теології. Л. Фейєрбах про антропологічні чинники релігійної свідомості. Тенденції філософського тлумачення релігії в післяпросвітницьку добу (романтизм, позитивізм, марксизм, філософія життя).



Тема 3. Світоглядно-методологічні засади та зміст основних релігієзнавчих теорій

Теорії релігії як основа наукового потенціалу релігієзнавства. Систематизація релігієзнавчих теорій за основним пояснювально-методологічним принципом. Взаємозв’язок і синтетичний потенціал основних типів релігієзнавчих теорій. Теолого-конфесійні тлумачення та їх філософський інструментарій. Філософсько-соціологічні концепції. Біологічні та психологічні теорії. Етнологічні основи пояснення релігії. Міфологічні концепції та їх філолого-лінгвістичний інструментарій. Методологічний потенціал основних теорій релігії та форми їх синтезу в контексті сучасної релігієзнавчої науки.



Тема 4. Релігія як світогляд: сутність та чинники формування

Етимологія, значеннєве поле та різномовні еквіваленти терміна «релігія» (лат. religio). Проблема дефініції поняття «релігія». Світоглядний характер релігії. Релігія та її зв’язки з іншими типами світогляду. Поняття передумов або чинників («коренів») релігії. Мотиви, форми та способи релігійної аксіологізації й сакралізації образу світу. Психологічні, ціннісні та інтелектуальні (когнітивні) основи релігійної свідомості.



Тема 5. Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Світоглядні підходи до обґрунтування чи заперечення змісту віри

Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Образ Бога та ідея безсмертя у світлі віри. Проблемне поле: «віра і знання», «віра як знання» (про Бога), «віра або знання», «віра і таїна сакрального». Структура віри. Віра як уявлення і як акт. Теологічні підходи до тлумачення віри. Відмінність між теологічним і філософським поглядами на віру. Філософська проблематизація джерел і змісту віри. Факт смертності як чинник ідеї безсмертя. Потреба життєвої нескінченності як вихідний мотив волі вірити і чинник ціннісної значущості змісту релігійного знання. Відмінність між особистісним і абстрагованим образами Божества. Зміст і метафізичний контекст філософського теїзму. «Докази буття Бога» крізь призму філософської рефлексії.



Тема 6. Множинність релігійного досвіду в контексті полікультурності

Багатокультурність і ціннісний плюралізм як атрибути цивілізаційного розвитку. Проблема «універсальної сутності» релігії у світлі багатовір’я та різнослав’я. Історіософські тлумачення багаторелігійності. Міжрелігійні стосунки: потенціал солідаризації людства чи підґрунтя розбрату? – історичний досвід та тенденції сьогодення.



Тема 7. Релігія в системі духовної культури

Культура як універсум духовно-практичного самоздійснення людини. Особливе становище релігії і релігій у системі духовної культури Теологія про «надкультурну» природу і смисл релігії. Богословські тлумачення релігії як смислового базису (або субстанції) всіх сфер духовної культури. П. Тілліх про релігійні виміри трьох типів культури – теономної, гетерономної та автономної. Світсько-гуманітарний погляд на релігію як іманентний елемент культури. Форми синтезу всередині релігії явищ мистецтва, моралі, права, політики, теоретичного знання. Історичні трансформації місця релігії в культурі та соціумі. Секуляризація як важлива прикмета новочасної і новітньої культури. Смисл і суперечності релігійно-культурних процесів у сучасному світі й Україні.



Тема 8. Релігійний досвід і наукове знання:

історичний контекст та актуальні проблеми взаємодії

Спільне та відмінне між релігією і наукою як формами духовного освоєння людиною світу. Ціннісний нейтралітет «чистої» науки і смисложиттєвий характер релігійного досвіду. Проблема віри і знання та актуальні ракурси її розгляду. Наукова і релігійна картини світу. Суперечності взаємин між наукою і релігією (та церквою) на ґрунті різних цивілізацій та історичних епох. Релігія і наука як чинники взаємної еволюції. Проблема релігійних елементів у світській освіті. Глобальні проблеми сьогодення крізь призму науки і релігії



Тема 9. Релігія і мораль. Релігія і безрелігійний світогляд

Моральна свідомість у контексті релігійного і безрелігійного світогляду. Зв’язок віри в Бога і доброчесності. Моральний вибір у контексті співвідношення наявного і сподіваного. Моральна гідність і претензії на безсмертя та потойбічну віддяку. Обґрунтування моральних цінностей в контексті біблійних релігій. Християнська морально-етична програма і історичний досвід релігійно-церковної практики. Моральний потенціал безрелігійного світогляду (атеїзму). Смисложиттєві основи позарелігійної людяності.


ЛІТЕРАТУРА

основна

  1. Бибихин В. В. Философия и религия//Вопросы философии. – 1992. – №7. – С.34-44.

  2. Бродецький О.Є. Філософія релігії. – Чернівці, 2008.

  3. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. – К., 1996.

  4. Дисциплінарне релігієзнавство. Навчальний посібник За науковою редакцією А.Колодного. – К., 2010.

  5. Добреньков В. И., Радугин А. А. Методологические вопросы исследования религии: спецкурс. – М., 1989.

  6. Кимелев Ю. А. Современная западная философия религии. – М., 1989.

  7. Кимелев Ю. А. Философия религии: Систематический очерк. – М., 1998.

  8. Митрохин Л. Н. Философия религии. – М., 1993.

  9. Попов М.В. Філософія релігії. – К, 2007.

  10. Религиоведение: Учебное пособие и Учебный словарь-минимум по религиоведению. – М., 2004.

  11. Религия в ценностных измерениях: Материалы научн. конф. «Философия и религия на рубеже тысячелетий». – Уфа, 2000.

  12. Религия. Философия. Культура. – М., 1992.

  13. Томпсон М. Философия религии. – М., 2001.

  14. Философия религии: альманах. – М., 2010.

  15. Яблоков И. Н. Основы теоретического религиоведения. – М., 1994.

додаткова

  1. Батай Ж. Теория религии//Батай Ж. Теория религии. Литература и зло. – Минск, Богословие в культуре средневековья. – К., 1992.

  2. Борунков Ю. Ф. Структура религиозного сознания. – М., 1971.

  3. Взаимосвязь физической и религиозной картин мира. Физики-теоретики о религии. – Кострома, 1996.

  4. Винокуров В. В. Феномен сакрального, или Восстание богов//Социо-Логос. – 1991. – Вып. 1. – С. 431-449.

  5. Владимиров Ю. С. Фундаментальная физика, философия и религия. – Кострома, 1996.

  6. Гайзенберг В. Естественно-научная и религиозная истина//Гайзенберг В. Шаги за горизонт. – М., 1987.

  7. Гроф С., Хэлифакс Дж. Человек перед лицом смерти. – К., 1996.

  8. Девятова С. В. Современное христианство и наука. – М., 1994.

  9. Кураев А. Традиция. Догмат. Обряд. – М., 1995.

  10. Кураев А. Христианская философия и пантеизм. – М., 1997.

  11. Лобовик Б. А. Религиозное сознание и его особенности. – К., 1986.

  12. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

  13. Медведев М. И. Человек и его отражение в религии. – Минск, 1983.

  14. Наука, религия, гуманизм. – М., 1996.

  15. Никонов К. И. Критика антропологического обоснования религии. – М., 1989.

  16. Никонов К. И. Религиозен ли челове по природе? – М., 1990.

  17. Проблемы культуры в современном зарубежном религиоведении. – М., 1989.

  18. Религия в ценностных измерениях: Материалы научн. конф. «Философия и религия на рубеже тысячелетий». – Уфа, 2000.

  19. Религия. Философия. Культура. – М., 1992.

  20. Рьюиз М. Наука и религия: по-прежнему война?//Вопросы философии. – 1991. – №2. – С.12-36.

  21. Свободомыслие и атеизм в древности, средние века и в эпоху Возрождения. – М., 1986.

  22. Семенкин Н. С. Философия богоискательства. – М.. 1986.

  23. Скибицкий М. М. Мировоззрение, естествознание, теология. – М., 1986.

  24. Современные зарубежные исследования в области философской теологии: Реферативный сборник. – М., 1991.

  25. Трофимова З. П. Гуманизм. Религия. Свободомыслие. – М., 1992.

  26. Фейнберг Е. Л. Интуитивное суждение и вера//Вопросы философии. – 1991. – №8. – С.13-24.

  27. Фромм Э. Психоанализ и религия /Иметь или быть? – М., 1990. – С.217-320.

  28. Черній А. М. Онтологія духовності: Антропологічна цінність у релігієзнавчому вимірі. – К., 1996.

  29. Шердаков В. Н. Философия религии и религиозная философия//Вопросы философии. – 1995. – №2. – С.181-188.

  30. Шостек А. Бесіди з етики. – Львів, 1999.

  31. Яннарас Х. Вера церкви. Введение в православное богословие. – М., 1992.

  32. 2000. – С.5-120.


СОЦІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ



Тема 1. Соціологія релігії як галузь наукового знання


Соціологія релігії в структурі релігієзнавства. Об’єкт і предмет соціології релігії. Структура соціології релігії, система категорій і понять. Методи соціології релігії – категоріально-концептуальні і конкретно-соціологічні. Методологічні принципи соціології релігії. Принципи об’єктивності, історизму, конкретності, структурно-функціонального, інституціонального підходів у соціологічному релігієзнавстві. Функції соціології релігії. Соціологія релігії в системі загальносоціологічного значення. Соціологія релігії і практика суспільного життя.

Тема 2. Історія виникнення та розвитку соціології релігії


Передумови виникнення соціології релігії (криза феодально-релігійної свідомості, критика феодальних суспільних відносин з боку французьких енциклопедистів ХVІІ ст., формування інтересу до питань соціальної ролі релігії в житті суспільства). Час виникнення соціології релігії та її засновники. Вклад І.Конта у розвиток соціології релігії. Концепція М.Вебера про релігію як необхідний компонент суспільства. Класифікація соціальних функцій Г.Спенсера. Вчення Е.Дюркгейма про релігію як соціальний інтегратор. Антирелігійний підхід до розуміння релігії Л.Феєрбаха, К.Маркса, та Ф.Енгельса про соціальну сутність релігії. Проблема соціальної значимості релігії у вченні М.Вебера. Феноменологічний напрямок дослідження релігії (П.Бергер, І.Лукман). Функціональна теорія та теорія конфліктів як два напрямки дослідження релігії в сучасній західній соціології. Основні етапи розвитку та напрямки дослідження вітчизняної соціології релігії.

Тема 3.Релігія як предмет соціологічного аналізу


Поняття та основні визначення релігії. Соціологічне розуміння феномену релігії. Специфіка соціологічного аналізу релігії. Дихотомія підходів до проблеми виникнення релігії: богословсько-теологічний та науковий. Соціальні, гносеологічні та психологічні корені релігії. Соціумний та соціокультурний детермінанти виникнення релігії. Соціологічні принципи класифікації релігії (за Г.Гегелем, М.Вебером, Р.Беллою). Фундаментальна класифікація релігії Р.Белли [примітивний, архаїчний, історичний, ранньосучасний (ранньомодерний) і сучасний (модерний) етапи]. ,,Громадянська релігія” як сучасний релігійний феномен. ,,Структурний” метод класифікації релігії (догматичний, емоціанально-етичний, традиціоналістський типи).

Тема 4. Суспільно – функціональний характер релігії.

Релігія як продукт історичного розвитку цивілізації та соціальний інститут. Діалектика відносин «релігія-суспільство», «держава-церква». Дихотомія підходів структури релігії. Проблема критеріїв структуризації релігії. Структура релігії за Д.Марковичем (ідея надприродного, почуття поваги і страху, релігійні символи, ритуал, релігійні організації і служителі). П’ятиелементна структура релігії: доктрина, міф, етичні цінності, ритуали. Проблема сутності і походження ритуалу. Структурування релігії за Джонстоуном: групи віруючих, священні предмети, віросповідання, ритуал, система норм та приписів. Соціологічна структуризація складників релігії (релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні інститути та організації). Соціальна природа релігії та її функціональність. Трансцентентування як компенсація земної втраченості. Ціннісно-нормативний характер релігії. Дуалізм прояву соціальних функцій релігії (інтеграція та дезінтеграція суспільства).


Тема 5. Релігія та основні соціальні інститути суспільства


Релігія і суспільство. Релігія як суспільне явище. Соціологічне визначення релігії. Релігія як суспільне явище. Соціальна роль і сутність релігії, її суспільно-функціональна структура. Релігійна свідомість. Релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні організації. Релігія як специфічна підсистема. Функціональність релігії, її структура і рівні. Соціальні функції релігії. Функції і роль церкви (релігійних організацій). Релігія і політика. Релігійна ідеологія. Суспільні конфлікти і релігія. Релігія і культура. Релігія і бізнес. Релігія і сім’я. Глобальні проблеми сучасності і релігія. Секуляризація і вільнодумство. Секуляризаційні процеси в сучасному світі.

Тема 6. Соціологічне осмислення релігійного життя в Україні

Релігійна ситуація та релігійна мережа України в її соціологічних вимірах; конфесійна структура та географія релігій на українських теренах; функціональна роль релігії в сучасному українському суспільстві. Тенденції зміни конфесійного життя та динаміка релігійності в Україні. Внутрішньоцерковні процеси та проблеми міжконфесійних відносин і релігійної конфліктності. Релігійність як форма ідентифікації українського етносу. Релігія в контексті державотворчих процесів. Релігія і проблеми національного життя. Релігія як соціальний інтегратор українського суспільства.



Тема 7. Предмет і місце психології релігії в системі наукового знання

Психологія релігії в структурі релігієзнавства. Структура психології релігії. Об’єкт дослідження – емоційний вимір релігії, предмет вивчення – релігійні почуття, переживання. Основні завдання психології релігії. Релігійний досвід, настрої, вольові мотиви, установки, спонуки, порухи (порив, раптове прагнення, бажання) – проблемне поле психології релігії. Психологія релігії як синтез двох галузей знання: психології і теології. Специфіка психології релігії як дисциплінарного утворення. Загальна та часткова психологія релігії. Специфіка релігійних почуттів: екстаз, одержимість, прозорливість, релігійний страх, фанатизм та ін. Їх відмінність за інтенціональністю (спрямованістю на об’єкт) від естетичних, моральних та ін. почуттів. Об’єкт релігійних емоцій, переживань – позаприродні феномени (інколи реальні предмети чи істоти: ікона, хрест, вождь, святий тощо). Ілюзія досягнення реального результату. Багатовимірність методологічних принципів дослідження психології релігії.


Тема 8. Психологічні корені релігії і релігійності


Поняття релігійності та основні методи її вивчення. Виміри індивідуальної релігійності: віра в надприродне, специфічний релігійний досвід, релігійна поведінка. Різноманітність підходів щодо формування індивідуальної релігійності: Д.Ж.Пратта, Ч.Глока, Г.Оллпорта, Д.Бетсона. Дослідники психології релігії про основні фактори, що формують індивідуальну релігійність: потреба з’ясування незрозумілих станів (хвороба, пологи, сновидіння тощо); складні життєві ситуації (криза, фрустрація – почуття тривоги, напруги, відчаю, гніву), які вимагають активізації захисних механізмів; постійна наявність почуття невпевненості, провини та тривоги, зниженню інтенсивності яких допомагає релігійний культ, пошук цінностей життя, подолання страху смерті. Методи дослідження психологічних чинників релігії і релігійності: інтроспекція, спостереження, експеримент, вивчення особистих документів, психотерапевтичний аналіз, анкетування, інтерв’ю, опитування. Основні етапи соціологічного дослідження психологічних передумов формування релігійного світобачення.

Тема 9. Релігійний досвід і його типи


Поняття релігійного досвіду. Переконання як основа релігійного досвіду. Релігійний досвід – сакралізація переважаючої реальності. Його головна ознака – ставлення до досвіду як до священного. Суперечливість релігійного почуття – поєднання страху і любові, потяг до священного і страху перед ним. Типи релігійного досвіду за Р. Старком: стан, коли людина усвідомлює, відчуває, знає існування або присутність божественного чи священного; обопільне визначення – людина відчуває божественне, що відчуває існування людини; взаємодія між людиною і божественним на зразок любові або дружби; відчування людиною власної обраності або того, що через неї діє божественне. Релігійний досвід і традиція. Традиція як посередник між релігійним досвідом і соціумом.

Тема 10. Природа, вияви і структура релігійної віри


Релігійна віра як вияв психологічного феномену; явище, що містить вольовий та емоційний компоненти, готовність діяти заради мети, досягнення якої не гарантовано. Об’єкт та предмет віри. Протилежність істини віри істинам знання. Віра – феномен, що не потребує наукової перевірки, аргументації. Різні площини пізнання світу наукою і релігією. Віра – результат взаємодії інтеріоризованих колективних уявлень або культурних та індивідуальних традицій, особистісних стосунків і настанов. Фактори, що зумовлюють супротив релігійних вірувань щодо інформації, яка їм суперечить.

Тема 11. Психологічні функції релігії


Основні психологічні функції релігії: смислоутворююча, гармонізуючо-стабілізуюча, світоглядна. Смислоутворююча функція як ядро психології релігії (дозволяє індивіду вести усвідомлене існування, позбавляє тривоги, невпевненості, невизначеності). Специфіка формування релігією захисних механізмів, які ґрунтуються на ілюзії, перекрученому сприйнятті реальності, перенесенні енергії з предметно-практичного плану у площину фантазії. Реалізація релігією невід’ємної потреби людини в упорядкованості уявлень про світ, своє місце в ньому. Дихотомія прямої залежності між релігійністю та морально-етичними якостями, духовністю. Суперечливий характер впливу релігії на психологічний розвиток і психічне здоров’я особи. Зріла і незріла релігійність. Проблеми впливу новітніх релігійних течій і рухів на психічне здоров’я особи та духовний клімат суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

основна

  1. Белла. Социология религии // Американская социология. – М., 1972.

  2. Вебер М. Социология религии // Избранное. – М., 1994.

  3. Гараджа В. И. Социология религии: Учебник для вузов. – М., 1996.

  4. Дисциплінарне релігієзнавство. Колективна монографія. За наук. ред. д.філос.н., проф. А.Колодного / Українське релігієзнавство. – К., 2009. – Спецвипуск 2009-1.

  5. Дюркгейм Э. Социология. – М., 1995.

  6. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Социология религии: Учеб. пособие. – К., 1999.

  7. Кобецкий В. Социология: изучение религии. – СПб., 2001.

  8. Пірен М.І.Соціологія релігії: Підручник. – К., 2008.

  9. Полонская И. Религиозная социология и психология религии.– Ростов-на-Дону, 1996.

  10. Самыгин С. и др. Религиоведение: социология и психология религии.– Ростов, 1996.

  11. Филатова О.Г. Социология релгии: Конспект лекций. – СПб., 2000.

  12. Яблоков И.Н. Социология религии. – М., 1979.

додаткова

  1. Сучасні процеси в релігійному житті світу та України.– Одеса, 2010.

  2. Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. / Відп. ред. д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009.

  3. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии / Сост. В.И. Гараджа, Е.Д.Руткевич. – М., 1996.

  4. Конфесіологія релігії. Колективна монографія. За наук. ред. д.філос.н., проф. А.Колодного та Л.Филипович / Українське релігієзнавство. – К., 2009.

  5. Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії: Курс лекцій для студентів філософських факультетів, відділень релігієзнавства, соціології, філософії, політології. – К., 1999.

  6. Фрейд З. Психоанализ, религия, культура. – М., 1992.

  7. Рикёр П. Герменевтика и психоанализ. Религия и вера. – М., 1996.

  8. Ясперс К. Философская вера // Смысл и назначение истории. – М., 1991. – С. 420 – 508.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН
Тема 1. Предмет, структура, завдання та методологічні принципи викладання філософсько-релігієзнавчих дисциплін

Предмет, теоретична та інформаційна база курсу . Специфіка і принципи викладання релігієзнавчих (філософських) дисциплін. Основні підходи до вивчення релігієзнавчого (філософського) матеріалу та методи їх викладання. Співвідношення релігієзнавчого (світського) та богословського компонентів на уроках релігієзнавства.



Тема 2. Релігієзнавство (філософські дисципліни) в системі національної освіти України:стан, тенденції та перспективи

Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна та її статус в системі національної освіти. Релігієзнавство світське і богословське: спільне та відмінне. Специфіка розвитку та функціонування релігієзнавства в умовах радянської освіти, пострадянський період та сучасне релігієзнавство в Україні. Методичне забезпечення релігієзнавства в період розвитку інноваційних технологій: нові можливості та проблеми їх реалізації.



Тема 3. Навчально-методичне забезпечення викладання курсу «Релігієзнавство» («Людина і суспільство», «Людина і світ»)

Методичне забезпечення курсу в умовах розвитку інноваційних технологій: нові можливості та проблеми їх реалізації. Характеристика основних підручників, навчальних посібників та методичних розробок з релігієзнавства (філософських дсициплні) та їх відповідність програмам. Система забезпечення викладання курсів технічними засобами навчання та навчальними посібниками.



Тема 4. Типи та структура уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін).

Основні типи уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін). Структурні компоненти уроків: інформативна розповідь-повідомлення, узагальнення, закріплення, робота з підручником, підсумки уроку, завдання для самостійної роботи. Форми контролю рівня та якості знань. Позаурочні форми вивчення релігієзнавства та філософських дисциплін



Тема 5. Організація роботи вчителя по підготовці уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін)

Основні етапи підготовки вчителя до уроків: ознайомлення з навчальною програмою, визначення теми, опрацювання підручників, додаткової літератури, підбір наочності, підготовка роздаткового матеріалу. Визначення типу і структури уроку. Складання плану-проспекту (поурочного плану) уроку. Підведення підсумку і завдання для самостійної домашньої роботи учнів



Тема 6. Аналіз і оцінка навчальної діяльності учнів та стимулювання їх інтересу до вивчення релігієзнавства (філософських дисциплін).

Місце і роль аналізу та оцінювання знань, умінь і навичок учнів у системі навчального процесу. Правила техніки оцінювання успішності навчальної діяльності. Методи і форми контролю успішності учнів. Методика стимулювання навчальної діяльності. Індивідуальні і особистісні особливості учнів і їх врахування в роботі педагога.



Тема 7. Характеристика методики позаурочних форм навчання

Основні види позаурочних (позапланових) форм навчання. Місце позакласних та позашкільних занять у структурі навчального процесу при вивченні релігієзнавства (філософських дисциплін). Роль позаурочних форм навчання у поглибленні знань з релігієзнавства (філософських дисциплін), розвитку самостійного мислення, інтересів та уподобань.



Тема 8. Методика організації і проведення педагогічної практики з релігієзнавства (філософських дисциплін)

Педагогічна практики – складова частина навчального процесу ВНЗ. Знання основних концепцій релігієзнавчої освіти – важливий орієнтир при здійсненні релігієзнавчо-педагогічної практики. Види діяльності практиканта. Звітні матеріали про підсумки практики.



ЛІТЕРАТУРА

основна

  1. Балух В.О., Лешан В.Ю. Педагогічна практика з релігієзнавства: Методичні поради. – Чернівці: Рута, 2003.

  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. – К., 2004.

  3. Докаш В.І., Коцур Г.Г., Лешан В.Ю., Марчишак А.Р., Шкрібляк М.В. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці: Рута, 2008. Закон України «Про Загальну середню освіту» // Освіта України. Нормативно-правові документи. – К., 2001.

  4. Колодний А., Лобовик Б. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. – К., 1996.

  5. Кузмінський А.І., Омельянко В.П. Педагогіка: Підручник. – К., 2003.

  6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К., 2001.

  7. Омельянко В.Л., Кузьмінський А.І., Вовк Л.П. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К., 2006.

  8. Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква, як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. / За заг. ред. д-ра філос. наук А.Колодного. – К., 2001.

  9. Самостійна робота студентів з педагогічних дисциплін: Навчально-методичний посібник / За ред. Руснак І.С. – Чернівці, 2008.

  10. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006. – 352 с.

  11. Чорненький Я.Я., Лешан В.Ю. «Релігієзнавство: кредитно-модульна система»: Підручник (Навчально-методичний комплекс). – Львів: Українська академія друкарства, 2010. – 528 с.

  12. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. – К., 2007. – 358 с.

додаткова

  1. Бульчев Н. Контроль знаний и учений // Вестник высшей школы. – 1990. - № 3.

  2. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів // Вища школа. – 2001. – № 4 – 5.

  3. Винник Р.Н., Мешкунов В.С. Учебное телевиденье в вузе. – К., 1989.

  4. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2003.

  5. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К., 2000.

  6. Гликмен Н. Оценка студентами качества преподавание в вузе // Alma mater. – 2001. – № 5.

  7. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХНІ століття»). – К., 1994.

  8. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / За ред. З.Н. Курлянд. – К., 2005.

  9. Педагогика: Учеб. Пособие / А.К. Бабанский и др. – М., 1988. – С. 345 – 366.

  10. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В.Крапущенко та ін. – К., 1997.

  11. Пионова Р.С. Педагогика высшей школы: Учеб. пособ. – Минск, 2002.

  12. Релігієзнавство: Підручник. / Є.К. Дулуман, М.М.Закович, М.Ф.Рибачук. – К., 2000.


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

знань абітурієнтів під час фахового іспиту з релігієзнавства

для вступу на філософсько-теологічний факультет ЧНУ для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»
Іспит проводиться в усно-письмовій формі. Кожен студент отримує індивідуальний екзаменаційний білет, який містить три (три) теоретичні запитання та 5 (п’ять) тестових завдань. За перші два завдання студент може отримати максимально по 20 балів, за третє завдання – максимально 30, а за розв’язання тестів – не більше 30-ти балів (разом 100+100 балів).

Відповіді студентів повинні бути логічні та лаконічні. Формулюючи їх, абітурієнту потрібно продемонструвати знання класичних та сучасних філософсько-релігієзнавчих концепцій, уміння оперувати категоріальним апаратом релігієзнавства, навички практичної роботи з організації релігієзнавчного дослідження, вміння використовувати сучасні методи викладання релігієзнавства як навчальної дисципліни. При необхідності члени комісії можуть просити студента роз’яснити чи прокоментувати його відповіді, дати йому додаткові завдання. Також студент може за власним бажанням прокоментувати, роз’яснити чи доповнити свою відповідь.



Загальна сума балів, які студент може отримати на іспиті, складає 200 (100 + 100). Оцінка, виставлена комісією, оголошується прилюдно. Знання студентів оцінюються згідно із такими критеріями:

Оцінка „незадовільно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 100 до 123 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • невірні уявлення про специфіку релігієзнавчного знання та його суспільного призначення;

  • нерозуміння категоріальної бази релігієзнавства;

  • нездатність пояснити проблематику та функції предмету дослідження;

  • необізнаність зі змістом базової навчальної та першоджерельної літератури з курсів.

Оцінка „задовільно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 124 до 149 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • наявність фрагментарних знань з історії релігієзнавства;

  • наявність достатньої кваліфікації при дослідженні релігійних явищ та подій;

  • здатність викласти загальне уявлення про основні проблеми та функції релігієзнавства як наукової дисципліни;

  • вміння дати загальну (не завжди адекватну) характеристику основних релігієзнавчих термінів та понять;

  • брак самостійності мислення; посередні творчі можливості інтелекту;

  • домінування буденних чи догматичних уявлень над науково-теоретичними.

Оцінка „добре” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 150 до 175 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • наявність у цілому якісних знань у галузі релігієзнавства та його методологічної специфіки;

  • поінформованість щодо змісту базових категорій релігієзнавства; здатність до їх аналітичної характеристики;

  • розуміння проблемного поля релігієзнавства, її методів і провідних концепцій;

  • адекватне усвідомлення специфіки взаємовідносин релігієзнавства з іншими суспільствознавчими науками;

  • вміння переконливо обґрунтовувати власні світоглядні та ціннісні настанови, аргументовано сперечатися з ідейними опонентами.

Оцінка „відмінно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 176 до 200 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • широка загально-гуманітарна філософсько-релігієзнавча ерудиція; високорозвинутий інтелект; наявність як критичних, так і конструктивних навичок абстрактно-логічного мислення;

  • розуміння концептуальних основ й особливостей релігієзнавчого знання;

  • наявність сформованого й аргументованого світогляду;

  • глибоке усвідомлення природи міждисциплінарних зв’язків релігієзнавства з іншими суспільствознавчими науками, специфіки проблем релігієзнавства;

  • чітке розуміння категорій релігієзнавства;

  • наявність систематизованих, логічно впорядкованих уявлень про релігію, її сутнісні характеристики, релігійно-культурні основи та базові компоненти;

  • здатність пояснити закономірні зв’язки між різними релігійними системами ти визначити поняття, які їх позначають;

  • розуміння сутності категорій, що використовуються релігієзнавчими теоріями середнього рівня;

  • вміння переконливо обґрунтовувати власні світоглядні та ціннісні настанови, аргументовано сперечатися з ідейними опонентами;

  • уміння використовувати основні релігієзнавчі методи при дослідженні важливих соціальних проблем.

Декан


філософсько-теологічного

факультету член.кор. НАПНУ,



проф. Балух В.О.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка