Реферат з предмету " Проблеми євроатлантичної інтеграції України" на тему "



Скачати 109.22 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір109.22 Kb.
Кафедра менеджменту ЗЕД та євроінтеграції

РЕФЕРАТ


з предмету

Проблеми євроатлантичної інтеграції України”

на тему

Аграрна політика країн Європейського Союзу



Зміст
Вступ

1. Аграрна політика країн ЄС……………………………………………………5

2. Перевірка Спільної аграрної політики ЄС……………………………………8

Висновок………………………………………………………………………….12

Список використаної літератури

Вступ
Економічні зв'язки між країнами світу існували завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці економічний взаємозв'язок держав стає все більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства. На сьогодні обсяг міжнародної зовнішньої торгівлі перевищує 11 трлн дол. — понад третину сумарного ВВП країн світу. Зумовлено це тим, що підвищення ефективності господарської діяльності, скорочення суспільних витрат потребують постійного поглиблення спеціалізації виробництва при забезпеченні певного рівня його концентрації. Внаслідок цих процесів відбувається становлення, розвиток та розширення міжнародного співробітництва, формується світове господарство як економічна єдність, поглиблюється інтегрованість країн.

Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Тому найвищого ступеня зрілості економічна інтеграція досягла у групі промислово розвинутих країн, передусім у Західній Європі. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз — єдине поки що об'єднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє сьогодні говорити про створення валютного союзу — міжнародної економічної інтеграції найвищого ступеня. І, безумовно, етапи формування, еволюції ЄС, його організаційно-правова побудова, сфери діяльності, механізми прийняття рішень та забезпечення їх виконання є унікальним досвідом для будь-яких міжнародних інтеграційних утворень, для СНД також.

Практично у всьому світі діяльність, пов’язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарської хімії сільськогосподарської науки, агробанки.

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання.




  1. Аграрна політика країн ЄС

Частина сільського господарства в ВВП ЄС складає майже 3%, на сектор припадає 6% зайнятого роботоздатного населення ЄС. Сільське господарство являє собою економічний сектор, де процес європейсбкої інтеграції є найбільш розвиненим. Оскількі сільгогосппродукція країн ЄС недостатньо конкурентноздатна на світовому ринку, однією з головних цілей інтеграції є створення сприятливих умов для національних виробників. В результаті здійснення узгодженої аграрної політики всі країни ЄС отримали можливість продавати свою продукцію за цінами, значно вищими за середньосвітові, в окремих випадках на 30% і більше. Єдина політика забезпечує абсолютний пріоритет закупок сільгосппродукції у фермерів країн ЄС перед імпортом. В останні роки важливим напрямком цієї політики стало стримання перевиробництва сільськогосподарської продукції та підтримка дрібних фермерів.

Єдина аграрна політика - узгоджені дії країн ЄС по забезпеченню стабільності постачання сільського господарства за стабільними цінами, підвищення продуктивності сільського господарства, підтримці життєвого рівня фермерів, розумного рівня роздрібних цін.

Завдання єдиної сільськогосподарської політики: більша висока продуктивність с/г, гарантії відповідного життєвого рівня фермерів, ринкова стабілізація, забезпечення постачання і прийнятні ціни для споживачів.

Спільний с/г ринок було створено після підписання Радою в травні 1966 р. угоди щодо пропозицій про фінансування с/г політики. Спільний с/г ринок став невід'ємною частиною митного союзу, який було створено 1 липня 1968 р.

Основні елементи єдиної аграрної політики наступні:

• Єдині ціни на с/г продукцію всередині ЄС і єдиний механізм їх підтримки. Мінімально допустимі ціни на найважливіші с\г продукти визначаються зазделегідь. Якщо ринкові ціни падають більш ніж на 10% нижче за цей рівень, органи ЄС здійснюють гарантовану закупівлю даного продукту, забезпечуючи підтримку рівня цін. В ЄС використовується декілька основних видів цін. Орієнтовні ціни, які країни ЄС вважають за необхідне підтримувати на національних ринках у внутрішньорегіональному обороті. Ціни втручання - ціни, по яких скупаються або продаються надлишки с/г продукції, коли коливання цін на них досягають встановлених меж від рівня орієнтовної ціни. Зовнішньоторгівельні - ціни реалізації с/г товарів на зовн. ринку.

• Свобода торгівлі с/г продукцією всередині ЄС, відсутність тарифних і кількісних обмежень. Єдині правила зовн. торгівлі с/г продукцією з третіми країнами та єдиний митний тариф. С/г продукти пересуваються в межах ЄС за умов, подібних до умовам внутрішнього ринку. При імпорті діє система компенсаційних зборів, що захищає виробників від конкуренції з боку тих країн, де витрати виробництва с/г товарів нижче, ніж в ЄС. При експорті с/г продукції в треті країни виробники отримують субсидії від органів ЄС, які дозволяють їм продавати продукцію по більш низьких світових цінах. По окремих товарах ЄС уклало угоди із зовнішніми постачальниками, за якими вони зобов'язуються не експортувати ці товари в країни ЄС по цінах нижче встановленого рівня. За практичне здійснення єдиної політики в області сільського господарства відповідальність несуть міждержавні органи ЄС (Рада і Комісія).

• Єдине фінансування с\г через Європейський фонд орієнтації і гарантії с/г (ФЕОГА), на підтримку якого йде більше половини бюджету ЄС. Кошти для орієнтації призначені для підвищення продуктивності і модернізації с/г виробництва, а кошти гарантії, які складають 3/4 суми фонду, прямують безпосередньо на підтримку цін. ФЕОГА формується за рахунок компенсаційних зборів, що стягуються за імпорт с/г продукції з третіх країн, відрахувань від мита на промислові товари, що ввозяться, прямих внесків з бюджету ЄС, надходжень від ПДВ.

- Перевага співдружності: переважно споживаються продукти, вироблені у ЄС, порівняно з імпортними продуктами, для того, щоб захистити спільний ринок від імпорту продуктів за низькими цінами і коливань світових цін.

- Принцип спільної відповідальності: участь фермерів у фінансових витратах, які обумовлені зростанням с/г виробництва ЄС.


2. Перевірка Спільної аграрної політики ЄС
20 травня Європейська Комісія запропонувала ще більше модернізувати, спростити та раціональніше спрямувати Спільну аграрну політику. Цей крок допоможе скасувати досі наявні обмеження для фермерів, аби допомогти їм зреагувати на зростання попиту на продовольство. Так звана „перевірка” Спільної аграрної політики (CAP Health Check) ще більшою мірою зруйнує прив’язку прямих виплат, що їх отримують фермери, до обсягів виробництва, у такий спосіб дозволяючи фермерам якомога більше слідувати сигналам ринку. Серед низки запропонованих заходів – скасування норм щодо обов’язкового тримання частки орної землі під паром; поступове зростання квот на виробництв о молока та молочних виробів – аж до повного скасування їх у 2015 році; зменшення інтервенціоністських дій у сільське господарство. Ці зміни звільнять європейських фермерів від непотрібних обмежень та дозволять їм максимально збільшити свій виробничий потенціал.

Європейська Комісія також пропонує збільшити модуляцію допомоги, за якої буде скорочено прямі виплати фермерам, а вивільнені у такий спосіб кошти буде скеровано до Фонду розвитку сільської місцевості. Ці кроки дозволять ліпше відповісти на нові виклики та можливості, що постають нині перед європейським сільським господарством, - а саме на зміни клімату, потребу кращого управління водними ресурсами та захист біорізноманіття.



Скасування норм щодо тримання частки землі під паром. Європейська Комісія пропонує скасувати вимогу до фермерів, що мають орані землі, тримати 10 відсотків своєї землі під паром. Це дозволить їм максимально збільшити свій виробничий потенціал.

Поступове згортання квот на виробництво молока. Квоти на виробництво молока поступово згортатимуться та до квітня 2015 року будуть цілковито скасовані. Для забезпечення безболісності цього переходу Європейська Комісія пропонує п’ять щорічних зростань (на 1%) квот на виробництво молока, починаючи від сезону 2009/2010 і завершуючи сезоном 2013/14 років.

Скасування прямого зв’язку між допомогою фермерам та обсягами виробництва. Розпочата у ЄС реформа Спільної аграрної політики скасувала прямий зв’язок між обсягом допомоги, яку отримують фермери, та обсягом виробленої продукції, таким чином виплати фермерам більше не пов’язуються безпосередньо із виробництвом конкретного продукту. Однак, деякі держави-члени ЄС вирішили продовжити практику виплат, прямо прив’язаних до виробництва (coupled payments). Нині Європейська Комісія пропонує скасувати залишки таких платежів та трансформувати їх у так звану Єдину схему виплат [за якої раз на рік фермери отримуватимуть фіксовані субсидії – без прив’язки до обсягів виробництва]. Винятки встановлюватимуть лише для фермерів, що займаються вирощуванням молодих телят, кіз та овець: тут держави-члени ЄС зможуть зберегти нинішній рівень допомоги, пов’язаної із обсягами виробництва.

Відхід від практики визначення обсягів виплат на основі минулої допомоги. У деяких державах-членах ЄС фермери отримують допомогу, обсяг якої визначається розміром субсидій, які вони отримували за певний минулий період. В інших країнах обсяг виплат визначається за регіональними критеріями, залежно від кількості гектарів у фермера. Із плином часу доцільність першої моделі (виплати на основі минулої допомоги) стає дедалі сумнівною, тому Європейська Комісія пропонує державам-членам ЄС поступово переходити до системи відносно єдиних ставок у визначення обсягів субсидій.

Подовження терміну дії Єдиної схеми виплат для земельних ділянок. Десять із дванадцяти найновіших держав-членів ЄС застосовують спрощену Єдину схему виплат для земельних ділянок (Single Area Payment Scheme), [за якої допомога залежить від обсягу ділянки фермера, а не від обсягу виробленої продукції]. Її термін дії спливає у 2010 році, однак Європейська Комісія пропонує подовжити її до 2013 року.
Дотримання системи норм, необхідних для отримання допомоги (Cross compliance). Допомога фермерам пов’язана із дотриманням стандартів захисту довкілля, догляду за тваринами та якості продуктів харчування. Фермерам, що не дотримуються цих правил, зменшують допомогу. Так звану Систему норм, необхідних для отримання субсидій (Cross compliance), буде спрощено; зокрема з неї буде вилучено стандарти, що прямо не стосуються відповідальності фермера чи з нею не пов’язані. Водночас туди буде додано низку нових вимог, які допоможуть зберегти екологічні переваги тримання землі під паром чи поліпшити управління водними ресурсами.

Допомога галузям, що стикаються із особливими проблемами. Сьогодні держави-члени ЄС можуть у кожній окремій галузі використати 10% свого національного бюджету для прямих виплат, що йдуть на захист довкілля або поліпшення якості чи просування на ринок продуктів у даній галузі. Європейська Комісія хоче зробити цей механізм гнучкішим. Кошти уже не матимуть обов'язково бути використані в одному й тому самому секторі; вони можуть бути використані для допомоги фермерам, що виготовляють молоко, яловичину, м’ясо кіз та овець у менш заможних регіонах; вони також можуть бути використані для підтримки заходів із управління ризиками – наприклад схем страхування від природних катаклізмів чи спільних фондів для боротьби із тваринними хворобами. Країни, що застосовують Єдину схему виплат для земельних ділянок, також зможуть отримати допомогу в межах цієї схеми.

Переведення коштів від прямої допомоги до підтримки розвитку сільської місцевості. Нині всім фермерам, що отримують пряму допомогу обсягом понад 5 000 євро на рік, скоротили підтримку на 5%, а виділені в такий спосіб кошти перевели до бюджету Фонду розвитку сільської місцевості. Європейська Комісія пропонує протягом наступних рокі в (до 2012 року) збільшити обсяг відрахувань на розвиток сільської місцевості до 13%. Також допомогу буде зменшено для більших ферм (для тих, хто отримає понад 100 тисяч євро на рік – збільшення відрахувань ще на 3%; 200 тисяч на рік – на 6%; 300 тисяч – на 9%). Кошти, що їх буде в такий спосіб отримано, буде використано у державах-членах ЄС для посилення програм у сферах боротьби зі змінами клімату, розвитку відновлюваних джерел енергії, управління водними ресурсами та захисту біорізноманіття.

Інтервенційні механізми. Заходи, до яких вдається ЄС для забезпечення сільськогосподарської пропозиції, не мають уповільнити здатність фермерів відповідати на сигнали ринку. Європейська Комісія пропонує скасувати інтервенційну політику щодо виробництва твердої пшениці, рису та свинини. Інтервенційні заходи буде зведено до нуля для кормового зерна. Для хлібного зерна, масла та сухого молока буде встановлено тендерні механізми.

Обмеження виплат. Держави-члени ЄС мають встановити мінімальний обсяг допомоги у розмірі 250 євро на ферму; а мінімальний обсяг ділянки, щодо якої надається допомога – у розмірі 1 гектару.

Інші заходи: Низку інших невеликих схем підтримки буде від’єднано від обсягів виробництва та трансформовано у Єдину схему виплат. Для коноплі, кормових культур, протеїнових культур це буде зроблено негайно. Для рису, крохмальної картоплі та довговолокнястого льону буде встановлено перехідний період.

Європейська Комісія також пропонує скасувати премію на вирощування енергетичних культур [наприклад, біопалива].

Висновок
Сьогодні діяльність, пов’язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарської хімії сільськогосподарської науки, агробанки. В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання.

Частина с\г в ВВП ЄС складає майже 3%, на сектор припадає 6% зайнятого роботоздатного населення ЄС. Оскількі с\г продукція країн ЄС недостатньо конкурентноздатна на світовому ринку, однією з головних цілей інтеграції є створення сприятливих умов для національних виробників. Єдина політика забезпечує абсолютний пріоритет закупок с\г продукції у фермерів країн ЄС перед імпортом. В останні роки важливим напрямком цієї політики стало стримання перевиробництва с\г продукції та підтримка дрібних фермерів.

Основні елементи єдиної аграрної політики наступні:

• Єдині ціни на с\г продукцію всередині ЄС і єдиний механізм їх підтримки.

• Свобода торгівлі с\г продукцією всередині ЄС, відсутність тарифних і кількісних обмежень.

• Єдине фінансування с\г через Європейський фонд орієнтації і гарантії с\г (ФЕОГА), на підтримку якого йде більше половини бюджету ЄС.

• Перевага співдружності.

• Принцип спільної відповідальності.

20 травня Європейська Комісія запропонувала ще більше модернізувати, спростити та раціональніше спрямувати Спільну аграрну політику шляхом її «перевірки», що допоможе скасувати досі наявні обмеження для фермерів, аби допомогти їм зреагувати на зростання попиту на продовольство.

Серед низки запропонованих заходів – скасування норм щодо обов’язкового тримання частки орної землі під паром; поступове зростання квот на виробництв о молока та молочних виробів – аж до повного скасування їх у 2015 році; зменшення інтервенціоністських дій у сільське господарство. Ці зміни звільнять європейських фермерів від непотрібних обмежень та дозволять їм максимально збільшити свій виробничий потенціал.


Список використаної літератури
1. Осташко Т.О. Сільське господарство в умовах СОТ та ЄС. – К.: Інститут сільського розвитку, 2005. – 72с

2.


Офіційна веб-сторінка ЄС – http://europa.eu.int


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка