Реферат Курсова робота скаладається с трьох розділів, одної таблиці, одної ілюстрації



Скачати 412.56 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації29.12.2016
Розмір412.56 Kb.
  1   2   3   4   5


Реферат

Курсова робота скаладається с трьох розділів, одної таблиці, одної ілюстрації.

Предметом дослідження є грошово-кредитна політика держави.

Об’єктом даної роботи є процес здійснення грошово-кредитної політики.

Мета курсової роботи – визначення загальної суті грошово-кредитної політики, дослідження її сучасного стану в Україні та виявлення перспектив розвитку.

З огляду на визначену мету були поставлені та вирішувались наступні завдання:



  • дослідити сутність поняття грошово-кредитна політика, її основні цілі та інструменти;

  • розглянути основні етапи становлення та розвитку грошово-кредитної політики України;

  • узагальнити зарубіжний досвід стосовно реалізації грошово-кредитної політики;

  • провести аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України та виявити основні інструменти, які використовуються при її реалізації;

  • визначити перспективи розвитку грошово-кредитної політики України.

Методи дослідження

1. методу індукції та дедукції при з’ясуванні критеріїв ефективності грошово-кредитної політики;

2. методу аналізу та синтезу при дослідженні результатів застосування інструментів монетарного регулювання в певний період розвитку національної економіки;

3. історичного методу й методу узагальнення при дослідженні етапів формування сучасної грошово-кредитної політики.

Ключові слова: НБУ, ГРОШОВО — КРЕДИТНА ПОЛІТИКА, МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА, ІНФЛЯЦІЯ, ГРОШОВА МАСА, ПОЛІТИКА «ДОРОГИХ ГРОШЕЙ», ПОЛІТИКА «ДЕШЕВИХ ГРОШЕЙ».

ЗМІСТ


ВСТУП 3

1.СУТНІСТЬ ТА ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ 5

2. ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ 12

3. РЕАЛІЗАЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 18

4. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ГРОШОВО КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРЕСПЕКТИВИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ. 23

5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 29

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ 39



ВСТУП

У сучасних умовах, при подальшому переході України до ринкової економіки, роль обґрунтування сутності грошово-кредитної політики в системі державного регулювання помітно зростає. Вона спрямована на стимулювання сталого економічного розвитку держави та, на цій же основі, на підвищення добробуту суспільства.

Головною метою грошово-кредитної політики України є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Її ефективність визначається, в першу чергу, збалансованістю попиту та пропозиції на гроші, контролем над грошовим обігом, структурою та динамікою грошових агрегатів.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

− розглянути особливості становлення грошово-кредитної політки протягом періоду незалежності України;

− виявити особливості використання інструментів грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку;

− проаналізувати ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації;

− дослідити ефективність інструментів грошово-кредитної політики в умовах світової фінансової кризи та посткризовий період;

− визначити пріоритетні шляхи розвитку грошово-кредитної політики в майбутньому;

− розробити шляхи подолання проблем і підвищення ефективності грошово-кредитної політики.

Від ефективності грошово-кредитної політики держави залежать її основні макроекономічні завдання. Стабілізація сфери грошового обігу як невід’ємної складової стійкого зростання економіки України зумовлює потребу в розробці середньострокової стратегії здійснення грошово-кредитної політики. Її формування в умовах ринкових трансформацій в Україні – доволі складний процес, який вимагає пошуку нових механізмів реалізації, відповідно до умов соціально-економічного розвитку держави. При розробці та реалізації грошово-кредитної політики дуже важливим є врахування значного світового досвіду.

Дана тема є дуже актуальною, тому що українська економіка зараз знаходиться на перехідному етапі розвитку і вибір правильної грошово-кредитної політики матиме великий вплив на подальше її економічне зростання.

Інформаційну основу курсової роботи, окрім наукових праць вітчизняних авторів,складають також нормативні акти, офіційні статистичні дані; науково-методична література; матеріали періодичних видань та ресурси мережі Internet.

  1. СУТНІСТЬ ТА ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

Згідно із Законом України «Про Національний банк України», грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів [1, с. 15].

Але в економічній літературі існує декілька визначень поняття «грошово-кредитна політика», тому що різні вчені трактують його по-різному.

Розглядаючи цільову спрямованість грошово-кредитної політики, необхідно розмежувати її стратегічні цілі — кінцеву мету і цілі тактичного порядку, що визначають інструментарій та механізм її реалізації.

Основною метою кредитно-грошової політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і відсутністю інфляції. Кредитно-грошова політика полягає в зміні грошової пропозиції з метою стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості і рівня цін. Центральний банк головний, але неєдиний орган регулювання. Існує цілий комплекс регулюючих органів. Здійснюючи кредитне регулювання, держава переслідує наступні цілі: впливаючи на кредитну діяльність комерційних банків і направляючи регулювання на розширення або скорочення кредитування економіки, воно, таким чином, досягає стабільного розвитку внутрішньої економіки, зміцнення грошового обігу, підтримки національних експортерів на зовнішньому ринку. Таким чином, вплив на кредит дозволяє досягти більш глибоких стратегічних завдань розвитку всього господарства в цілому.

За допомогою кредитного регулювання держава прагне пом'якшити економічні кризи, стримати зростання інфляції, з метою підтримки кон'юнктури держава використовує кредит для стимулювання капіталовкладень у різні галузі народного господарства.

Кредитна політика здійснюється непрямими і прямими методами впливу. Різниця між ними полягає в тому, що центральний банк або надає опосередкований вплив через ліквідність кредитних установ,або встановлює ліміти кредитування економіки (тобто кількісні обмеження кредиту).

Грошово-кредитна політика розділяється на «вузьку», що забезпечує стабільність національної валюти за допомогою проведення валютних інтервенцій, змін рівня дисконтної ставка, а також інших інструментів, що роблять вплив на стан національної грошової одиниці, і «широку» , що безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу. Ці заходи впливу взаємозалежні і взаємообумовлені.

Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення ії стратегії і тактики. Стратегія політики полягає:


  • у виборі цілей;

  • встановленні певної ієрархії цілей;

  • визначенні параметрів цілей.

Тактика грошово-кредитної політики полягає у виборі засобів, інструментів, які є найкращими (преференційними) для досягнення поставлених цілей. Цілі грошово-кредитної політики можна згрупувати таким чином:

  • кінцеві;

  • проміжні;

  • оперативні.

Через те, що грошово-кредитна політика є одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частна глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади.

Головною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація заходів у сферах грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, забезпечення повної зайнятості та стабільності цін, стримування інфляції та вирівнювання платіжного балансу.

Залежно від розвитку економічних відносин у державі, визначаються цілі грошово-кредитної політики. Їх поділяють на три групи: стратегічні (загальноекономічні), проміжні та тактичні.

Вони мають певну ієрархію, тобто досягнення цілей нижчого щабля повинно бути підпорядковане завданням вищого (рис. 1.1 [8, с. 198-203]). Така взаємозалежність вимагає постійного узгодження механізмів досягнення цілей грошово-кредитної політики. Не досягнувши цілей нижчого рівня, не можливо досягнути цілі вищого [4, c. 151-159].



Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути:



  • зростання виробництва,

  • зростання зайнятості,

  • стабілізація цін,

  • збалансування платіжного балансу.

Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх разом чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.

Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. I навпаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть спричинити зростання цін.

Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну зі стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку — підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей.

Стратегічні цілі висуваються для довготермінового періоду. Вони не вимірюються безпосередньо як грошові величини і не є індикаторами грошового ринку, тому центральні банки розробляють проміжні цілі, інколи - систему проміжних цілей для того, щоб поступово досягти головної.

До проміжних цілей слід віднести пожвавлення чи стримування кон'юнктури на товарних і грошових ринках. Змінюючи рівень процентної ставки та масу грошей в обігу, можна регулювати пропозицію грошей і попит на товари, а через них — рівень цін, обсяги інвестицій, зростання виробництва та зайнятості. Важливість проміжних цілей базується на твердженні, що насправді для центрального банку досягнення стратегічних цілей є досить складним завданням: для передачі імпульсів грошово-кредитної політики до її кінцевих цілей потрібен тривалий час, що ускладнює оцінювання ефективності засобів її реалізації на основі спостережень за кінцевими досягнутими результатами.

Тактичні цілі грошово-кредитної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей. Потреба у визначенні тактичних цілей викликана тим, що засоби проведення грошово-кредитної політики — операції на відкритому ринку, зміна рівня резервних вимог та облікова політика — зазвичай не мають безпосереднього впливу на стратегічні цілі. До того ж, економічні процеси мають зворотну реакцію, яку не завжди вдається точно передбачити. Розробка системи тактичних цілей дає можливість запобігати шокуючим впливам на економіку та значним помилкам у здійсненні грошово-кредитного регулювання.

Вибираючи тактичні цілі важливо враховувати: можливість виміру досягнутих результатів; можливість здійснення оперативного контролю; можливість оперативного впливу на відповідні економічні процеси. Головною ж рисою обраних тактичних цілей є їхніх безпосередній зв'язок з окресленими стратегічними цілями.

Враховуючи вибір стратегічних, проміжних і тактичних цілей, центральний банк країни розробляє свою грошово-кредитну політику залежно від економічної та політичної ситуації. Для більшості центральних банків основною метою грошово-кредитної політики є утримання інфляції на низькому та стабільному рівні.

Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, структурною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну економіку вона разом з фіскальною становить кон'юнктурну політику.

Головним завданням кон'юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги. Таке згладжування може забезпечуватися методами як монетарної, так і фіскальної політики, або ж обома одночасно.

Взаємозв'язок методів фіскальної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон'юнктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон'юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох методів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування.

Крім спільності цілей, взаємозв'язок між методами фіскальної та монетарної політики виявляється також у зв'язках механізмів їхньої дії. Так, зниження облікової ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон'юнктуру з боку фіскальної політики. Подібний зв'язок можна виявити між механізмами взаємодії решти методів кожної цільової групи. [6, с. 328]

Грошово-кредитна політика як складова економічних методів регулювання господарських процесів є альтернативою директивного управління. Тому в країнах із перехідною економікою, де значну частку останньої становить державний сектор органічно поєднуються ринкові та адміністративні методи управління, можливості використання у повному обсязі напрацьованого світовою практикою арсеналу грошово-кредитної політики є обмеженими. Відповідно до цього обмеженими мають бути і цілі грошово-кредитної політики. Легковажити цим, ставити завдання, для досягнення яких ще відсутні необхідні передумови, означає не лише підривати довіру до державних інструкцій, що забезпечують трансформацію адміністративної економіки в ринкову, а й завдавати шкоди перебігові загальноекономічного процесу. Водночас слід мати на увазі й протилежне: грошово-кредитна політика, зорієнтована на досягнення стабільності, є надзвичайно важливою передумовою утвердження та ефективного функціонування ринкової економіки.

Вибір напрямів грошово-кредитної політики, її цілей і механізмів має враховувати і зовнішньоекономічні позиції країни, якою мірою економіка є відкритою та інтегрованою у світовий економічний простір. Так, в умовах відкритої економіки і функціонування системи фіксованих курсів інституційні заходи щодо управління грошовою масою втрачають свою ефективність. Її динаміка визначається дією зовнішніх чинників. Дієвість монетарної політики значною мірою визначається й іншими зовнішньоекономічними чинниками. Тому слід органічно поєднувати лід органічно поєднувати концептуальну логіку з конкретними завданнями грошово-кредитної та валютної політики, яку проводить та чи інша держава.

Грошово-кредитна політика тісно пов'язана з бюджетною, податковою, валютною, зовнішньоекономічною. Так, якщо уряд стимулює економіку суттєвим збільшенням державних витрат, результат буде значною мірою позначатися на характері грошово-кредитної політики. Емісія державних боргових зобов'язань чинить тиск на грошовий ринок, зв'язує частину грошової маси і спричиняє підвищення процентної ставки, що може призвести до скорочення приватних інвестицій (ефект витіснення) і підриву стимулів для розширення економічної активності. Якщо ж центральний банк одночасно проводитиме політику підтримки процентної ставки, він вимушений буде розширити пропозицію грошей, провокуючи інфляцію.

Таким чином, можна зробити висновок, що ефективна стабільна грошово-кредитна політика (під якою розуміється звичайно низький стійкий темп інфляції) передбачає необхідність узгодженості й координації грошово-кредитної політики з іншими напрямками загальнодержавної економічної політики і, зокрема, з напрямками кон'юнктурної політики.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка