Публікації =161. 2 09“18/19”(092)І. Франко один з “моїх знайомих євреїв” Роман Горак



Сторінка7/13
Дата конвертації31.03.2017
Розмір1.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

МОЇ СПОГАДИ ПРО ЯРОСЛАВА ШУСТА



Мирослав Мороз

З Я.Шустом я познайомився влітку 1943 р. У той час він мешкав на одній з вулиць Знесіння, передмістя Львова. А я з батьками мешкав у селі Нові Збоїща, яке тепер входить до території Львова. Збоїська й Знесіння – сусідні місцевості.

У 1943 р. я був активним членом театрального гуртка “Просвіти” в Збоїськах. Цей гурток часто їздив зі своїми виставами в ближчі та віддаленіші місцевості. Саме літом 1943 р. ми ставили виставу в Знесінні. Там у читальні “Просвіти” я й познайомився з Я.Шустом. Йому в той час було 30 років, мені 20. Я.Шуст вже закінчив університет, але не отримав роботи, а в 1943 р. під час німецької окупації працював методистом в установі, завданням якої було давати поради молоді, що задумувалася над вибором професії. Це була оригінальна установа. З молодою людиною вели бесіду, давали їй різнородні запитання (“тести”), щоб виявити, на що вона спосібна та які її зацікавлення.

Після цього знайомства Я.Шуст запросив мене до своєї хати на Знесінні. Це була дуже стара домівка, похилена аж до землі, якась дуже підупала. Тут мешкав він з дружиною та старою матір’ю. Його мати тоді й раніше займалась продажем городовини на базарі. В помешканні всюди було видно злидні. З дру-жиною Я.Шуста якось я не познайомився, також не запримітив, чи у сім’ї є діти.

У 1943 р. й пізніше я декілька разів відвідував Я.Шуста. Ми знайшли бага-то спільного для розмов. Час був тривожний, фронт наближався до Львова. Пе-ред кожним стояло питання, що робити далі, залишатись тут чи емігрувати де на Захід.

Трудним було життя молоді. Молоді шукали професії, формували свій сві-тогляд. В більшості випадків молодь в той час була втягнена в діяльність полі-тичних партій. Активно діяло підпілля Організації Українських Націоналістів (ОУН), з’явились летючки, видавані цією політичною силою. Ми їх читали, поширювали. Я.Шуст виявляв зацікавлення цими виданнями, просив приносити йому їх. Не знаю, не маю відомостей, чи Я.Шуст був пов’язаний з діяльністю ОУН, напевно так, бо на Знесінні діяла дуже розгалужена сітка цієї організації. Але напевно якоїсь підпільної роботи він не виконув, це був інтеліґент, якого цікавила ідеологія, світогляд, теоретичні проблеми, а не практична діяльність.

Корисними для мене із знайомства з Я.Шустом були поради, що читати, щоб формувати свій світогляд, професію. Він не тільки давав різні інформації, але й позичав книжки, вів бесіди про вже прочитане.

Це були незабутні й неповторні часи, хто їх не пережив, не зможе зробуміти їх. А під Львовом уже стояли полки Червоної армії.

З відвідин хати Я.Шуста й розмов із ним бачив я, що проживає він з роди-ною у великих злиднях, від одягу його до обстановки помешкання ці злидні можна було помітити.

У перших днях серпня 1944 р. мене покликано до рядів Червоної армії, послано на фронт, поранено. Після служби в армії до Львова повернувся я в кінці 1945 р. Стояло питання, що робити. Вирішив поступити на навчання. Поради Я.Шуста мали те значення, що вирішив я піти вчитись на українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету. Це вже був кінець 1945 р., перший семестр уже закінчувався. Ректор університету дозволив мені в кінці семестру скласти додатково вступні екзамени. Я їх склав. Одним із екзаменаторів був саме Я.Шуст.

Він працював на кафедрі української літератури, але я вже не пригадую і не знаю, яку мав посаду, наукові ступені, які виконував обов’язки. Принаймні увесь час навчання на українському відділенні філологічного факультету я постійно бачив Я.Шуста, але якихось ближчих та тісніших стосунків у нас не було, він був для мене викладачем, працівником кафедри – і тільки.

З того часу, тобто 1945-1950 рр. запам’ятались мені такі моменти. На філологічному факультеті діяла кафедра фольклору, якою завідував академік Філарет Колесса. При цій кафедрі організовано фольклорний гурток, яким опікувався сам академік. Я.Шуст більше уваги й часу присвячував кафедрі фольклору. Академік Ф.Колесса в той час був похилого віку й немічний. Його потрібно було привезти до університету, потім відвезти. Потрібно було допомог-ти піднятись сходами на поверх. Усім цим займався Я.Шуст.

Декілька разів на засідання фольклорного гуртка приходив академік, а постійно заняття проводив саме Я.Шуст. Його заслугою було те, що для учасників гуртка він організував вивчення нот, бо, за настановами академіка, – що це за фольклорист, який не знає музичної грамоти! Я.Шуст навчав нас цієї грамоти, пам’ятаю ці заняття.

З подій того часу запам’ятались мені святкування 75-х роковин від дня народження Лесі Українки. На академії в її честь була з тої нагоди конференція. Ф.Колесса виступив зі спогадами про контакти з Лесею Українкою, яка організувала його поїздку на Полтавщину для записування дум. Ф.Колесса читав листи Лесі Українки до нього, до того часу ці листи ще не були опубліковані. Я.Шуст узяв активну участь у підготовці конференції, виступив при обговоренні.

Уже не знаю, як це насправді було, але у 1946, може і 1947 р. Я.Шуст працював також в Музеї українського мистецтва по вул. Драгоманова. Для студентів було організовано екскурсію, під час якої Я.Шуст давав пояснення.

Я.Шуст дуже багато зробив пізніше в справі вивчення життя й діяльності академіка Філарета Колесси, він автор книжки про нього, статей.

У роках 1950-1957, уже після закінчення університету, Я.Шуста я не бачив, не мав контактів із ним.

Ближчі відносини склались з літа 1957 р., коли мене прийнято на посаду бібліографа в Інституті суспільних наук Академії Наук України. Прийнято до відділу української літератури, якою завідував тоді Олексій Никифорович Мороз. Провідною темою, яку відділ досліджував, було франкознавство, тобто вивчення життя й діяльності Івана Франка. Мені доручено укладати бібліографію Івана Франка, я почав і продовжував цю тему. Саме ця обставина спонукала до частого відвідування кабінету франкознавства при Університеті.

Я не знаю, яка була історія кабінету, коли і хто його організував. В сере-дині 1957 р. кабінет вже діяв активно, мав постійних співробітників, досить ба-гату бібліотеку. Працюючи над укладанням бібліографії І.Франка, я часто захо-див туди. Працювали в кабінеті в той час (кінець 50-х рр.): Ярослав Шуст, Ан-гелина Кабайда, Ірина Михайлюк, Михайло Косів, сьогодні відомий політичний діяч, депутат Верховної Ради України. Але найчастіше я мав контакти з Я.Шу-стом. Він давав мені поради щодо виявлення та опису літератури про І.Франка. При опрацюванні бібліографії І.Франка Я.Шуст допоміг мені дуже багато.

З подій тих років мені запам’яталась така. У липні 1959 р. університет (найперше кабінет франкознавства) організував двотижневу поїздку місцями Іва-на Франка на Прикарпаття і Гуцульщину. Керівником поїздки був О.Мороз, але фактичним організатором був саме Я.Шуст, він здійснив усю підготовчу працю.

Поїздка була за маршрутом: Львів – Бібрка – Галич – Івано-Франківськ – Косів – Космач – Закарпаття.

Я.Шуст був “душею” поїздки. Він знав багато пісень і співав їх в автобусі, при відпочинку. Займався побутовими справами, а найголовніше – виявив глибо-кі знання історії, подій, біографії людей.

Запам’ятались мені такі події. При огляданні міста Галича і села Крилос ми ходили тими місцями, де бував князь Ярослав Осмомисл. Я.Шуст виявив глибокі знання подій того часу. Він з того місця, де міг ходити князь Ярослав Осмомисл, задекламував нам відоме звернення автора “Слова о полку Ігоревім” до Ярослава Осмомисла. Задекламував дуже гарно, з пафосом, з жестикуляцією рук. Це була дуже гарна сцена, незабутня подія.

Ще такий незабутній спогад. Окрасою експедиції місцями Івана Франка на Прикарпатті та Гуцульщині була присутність Дмитра Павличка, тоді молодого, але вже відомого поета, який саме в той час стрімко йшов угору.

Ми здійснили піший перехід з Косова до Космача горами, полонинами. “Душею” того переходу став саме Дмитро Павличко. Він був провідником, бо колись бував у цих місцевостях. Але ми якось заблукали в горах, не знали, куди йти далі. Нам допомогли пастухи на полонинах. Я.Шуст став перед ними (пастухами) і з пафосом запитав: хто такий Іван Франко, а хто – Дмитро Павличко. Як це так, що ви (тобто пастухи) не знаєте, хто такий Д.Павличко, – і зачитав їм цілу лекцію про молодого поета. Це також було незабутнє, це також дуже запам’яталось мені.

Я.Шуста я бачив та слухав на щорічних конференціях на честь І.Франка, які проводились в другій половині 50-х рр., не лише в університеті. Я.Шуст виступав з доповідями, при обговоренні, в дискусіях.

У другій половині 50-х рр. провідною темою його наукових інтересів, крім франкознавства, був фольклор. Він надрукував багато праць з цієї ділянки. Взяв участь у Міжнародній конференції славістів у 1958 р. Його кандидатська дисер-тація також була з ділянки фольклору. Ярослав Іванович Шуст помер 25 грудня 1961 р. (некролог див. у книжці “Іван Франко. Статті і матеріали”, вип. 9, Львів, 1962 р.). Він помирав поволі й довго. Тривалий час ходили чутки про його хворобу, недомагання. Не скаржився, не жалівся. Працював до останнього дня життя, ходив до університету, виконував свої обов’язки. У той час я мало його бачив, обставин кінця його життя не знав, про смерть довідався пізніше.

Із опрацьованої мною книжки “Іван Франко. Бібліографічний покажчик” (Київ, 1987) можна довідатись про всі друковані праці Я.Шуста.

Саме в ці дні я викінчую книжку “Бібліографія українського фольклору. 1917-1998”, яку видає Інститут народознавства Академії Наук України, з якої можна буде довідатись і про всі праці Я.Шуста з ділянки фольклору. Їх є багато і вони важливі, але не надто знані дослідникам, бо часто друковані в мало-доступних виданнях.

Такі мої короткі спогади про Я.Шуста. Завдячую Покійному багато, із знайомства цього пов’язані спомини моєї юності, потім студентських років, зрілого віку, спогади приємні, гарні, незабутні.

Стаття надійшла до редколегії 20.06.2002

Прийнята до друку 12.10.2002


УДК 001.89(477.83–25)“19”(092)Я.Шуст:929“18/19”(092)І.Франко(091)
ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ ШУСТ
Іраїда Галенко

Ярослав Іванович Шуст належав до того, досить рідкого нині, типу людей, які з першого погляду, з перших слів викликають до себе симпатію. Це була людина чуйна, скромна, делікатна, приємна, шляхетна, завжди стримана й уваж-на. Важко собі уявити, щоб він кого-небудь образив, підвищив до когось голос. Привертали до себе увагу його очі, відкриті, такі, що випромінюють добро, а часом – смуток. Дуже виразні очі на блідому, спокійному обличчі.

Його публічних виступів я не пам’ятаю, але думаю, що він не був промовцем. Належав до числа кабінетних учених, які люблять книгу, свою спра-ву і спокій. Притаманні йому були висока відповідальність, сумлінне ставлення до своїх обов’язків та працьовитість.

Коли Я.І. доручили завідування кабінетом франкознавства, він до цієї справи поставився як до першорядної, чимало зусиль доклав і для налагодження зв’язків з освітянами Львова й області.

У 1956 р. мені довелося разом із групою працівників університету побувати на батьківщині Івана Франка. Був там і Я.Шуст із сином Орестом. Там Я.І. виявив себе ще з одного боку – як чуйний батько.

Я.Шуст рано відійшов від нас, залишивши після себе добру пам’ять. Її треба зберегти, вшановуючи діяльність науковця, який увійшов в історію нашого факультету як фольклорист і дослідник творчості Івана Франка.

Стаття надійшла до редколегії 20.06.2002

Прийнята до друку 12.10.2002

УДК 821.161.2–94.09(092)
ВОНИ БУЛИ ПЕРШІ...

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка