Пропаганда здорового способу життя



Скачати 162.05 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір162.05 Kb.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ

ПРОПАГАНДА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

У НАРОДНИХ ДОМАХ ОБЛАСТІ
(методичні матеріали )

Матеріал підготували:

С.Береза,

М. Грицик


Редактор: В. Квітневий

Львів – 2011



1. Законодавче забезпечення впровадження здорового способу життя в Україні.

Здоров’я – це безцінний здобуток не тільки кожної людини, але й усього суспільства. Формування і збереження здоров’я на всіх етапах розвитку людини є стратегічним завданням будь-якої держави.

Сприяння здоров’ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров’я, який передбачає необхідність здійснення комплексної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних та комерційних неурядових організацій та індивідуумів.

Концепція здорового способу життя як засобу збереження і поліпшення здоров’я населення не є новою для України. Вона розроблялася у різні часи, а також з початку 90-х років уже в незалежній Україні. Нормативно-правова база в галузі охорони здоров’я, що, безумовно, пов’язана з проблемами здорового способу життя, вже не раз підлягала перегляду: з прийняттям Конституцій 1936, 1978, 1996 років, “Основ законодавства України” 1992 року та інших законів.

Окремого законодавства про сприяння здоровому способу життя в Україні немає. Відповідні правові норми щодо цього містяться у нормативно-правових актах, що належать до різних галузей законодавства. У зв’язку з цим постає необхідність провести комплексний аналіз законодавчо-нормативного забезпечення сприяння впровадженню здорового способу життя в Україні.

Ведення здорового способу життя принципово вимагає свідомого ставлення кожного конкретного індивіда до власного здоров’я, до необхідності його збереження та зміцнення. Примусити людину дотримуватися тих чи інших навичок в обов’язковому порядку держава практично не в змозі, оскільки такий примус певною мірою може розглядатися, як втручання в особисті права людини. Однак держава, за допомогою раціонально побудованого законодавства, може сприяти створенню умов і утвердженню здорового способу життя як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях. Такі умови мають передбачати забезпечення відповідної поінформованості членів суспільства, досягнення відповідного освітнього рівня населення, забезпечення фізичної та економічної доступності товарів і послуг, що сприяло б формуванняю моральної та економічної зацікавленості людей вести здоровий спосіб життя1.

Здоров’я людини в Україні розглядається як одне з найголовніших немайнових благ особи. Статтею 3 Конституції України здоров’я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканність та безпека, визначене найвищою соціальною цінністю. Згідно із статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я.

У статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, які, після Конституції, є другим за юридичною вагою правовим актом у цій сфері,- здоров`я визначається як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Зазначеним законодавчим актом поняття “охорона здоров’я” визначається як система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя (стаття 3 Основ).

Що стосується змісту права на охорону здоров’я, то він визначений статтею 6 Основ законодавства про охорону здоров’я. Це право, зокрема, передбачає:

життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення), який є необхідним для підтримання здоров`я людини;

безпечне для життя і здоров`я навколишнє середовище;

безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

доступну кваліфіковану медичну допомогу;

безперешкодне отримання інформації про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику, їх ступінь та шляхи запобігання захворюванням;

можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;

можливість участі в управлінні охороною здоров`я через своїх представників, делегованих до виборних органів влади та самоврядування;

правовий захист від будь-яких форм дискримінації, пов`язаних з станом здоров’я;

відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди.

Основи законодавства України про охорону здоров’я регулюють також основи організації управління охороною здоров’я, яким присвячено розділ III вказаного законодавчого акта.

Додаткове, більш детальне регулювання основних аспектів сприяння здоров’ю і впровадженню здорового способу життя забезпечується цілим рядом інших законодавчих актів і нормативних актів Президента та Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади.

Зокрема, важливе значення для вирішення проблеми здорового вибору має Закон України “Про рекламу”, прийнятий Верховною Радою України у 1996 році. Цим Законом серед інших загальних обмежень рекламної діяльності забороняється подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки (стаття 8). Крім того, стаття 11 цього Закону встановлює вимоги щодо поширення соціальної рекламної інформації. Соціальна реклама визначається як інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. Передбачено, що розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок державного бюджету, повинні розміщувати соціальну рекламну інформацію державних органів безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами. Стаття 20 Закону встановлює обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх. Зокрема, нею забороняється реклама з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми; реклама, яка використовує інформацію, що може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей; реклама з використанням справжньої або іграшкової зброї. Встановлено, що реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

Важливими документами в сфері охорони здоров’я є укази Президента України “Про заходи щодо поліпшення умов функціонування закладів охорони здоров’я у сільській місцевості”, “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України”, “Про програму “Здоров’я літніх людей”, “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я”.

На виконання указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України Міністерством охорони здоров’я видано ряд наказів щодо переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини: “Про затвердження плану поетапного переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини”, “Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини”, “Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами”, “Про Національну раду з питань охорони здоров’я населення”, «Про проведення Всеукраїнської акції “Від первинної ланки до здорової нації”» та виконання першочергових завдань з питань законотворення та формування системи охорони здоров’я”.

Україна має досить потужне й розгалужене законодавство щодо запобігання незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Головними актами національного законодавства, що регулюють ці проблеми, є Закон “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживання ними” та “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживання ними”. Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з наркотиками, регулюється відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 44 і 106-2), кримінальна відповідальність - статтями Кримінального кодексу України, що встановлюють відповідальність за злочини з наркотиками (статті 2291-2298, 22910-22920). Важливим документом є також Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини (затверджена спільним наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури та Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 р. № 306/680/21/66/5).

Законодавство України про наркотики спрямоване не лише на застосування покарання і силових методів запобігання поширенню наркотиків, а й на надання допомоги особам, що мають наркотичну залежність, їх лікування, трудове перевиховання, створення умов для їх соціальної адаптації.

Проблемі подолання ВІЛ/СНІД в Україні присвячений передусім Закон ‘‘Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення‘‘, прийнятий Верховною Радою України 12 лютого 1998 р. На виконання цього Закону 21 травня 2008 р. Кабінет Міністрів схвалив Концепцію загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки № 728-р.

Основною причиною поширення ВІЛ-інфекції залишається вживання ін’єкційних наркотиків. Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-СНІДінфекції свідчить: епідемія триває з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, в тому числі, у Львівській області. Моніторинг інформації підтвердив, що молодь Львівщини недостатньо обізнана з проблемою ВІЛ-СНІДу, а переважна більшість молодих людей не має чітких уявлень, як про шляхи розповсюдження ВІЛ-інфекції, так і про способи профілактики захворювання. Така ситуація, особливо насторожує, враховуючи темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції в області, а також те, що вік сексуального дебюту постійно знижується. Проблемними залишаються і питання реабілітації й ресоціалізації споживачів ін’єкційних наркотиків2.

Рівень санітарної культури населення нашої країни залишається невисоким, значна його частина має шкідливі для здоров’я звички, такі як тютюнопаління та пияцтво. Поширеність тютюнопаління в Україні, особливо серед працездатного населення, є однією з найбільш високих у Європі. Всього в нашій країні нараховується близько 9 мільйонів активних курців, що складають третину всього працездатного населення країни. Щорічно до числа курців долучаються не менш як 100 000 українців. Кожен четвертий підліток в Україні викурює першу сигарету у віці 10 років. Україна є другою країною у світі (після Чилі), де у віці 13-15 років курять більш 30 % юнаків і дівчат.

25 жовтня 2005 року в Україні набув чинності Закон «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Відповідно до ст. 13 цього Закону забороняється реалізація (продаж) тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, особам, які не досягли 18 років. Крім того, встановлено заборону куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; у закладах охорони здоров’я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під’їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення). Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: у закладах громадського харчування; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; у приміщеннях закладів культури; у приміщеннях закритих спортивних споруд; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності. За куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передбачена адміністративна відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.175-1) у вигляді попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Масштабною соціально-культурною проблемою в Україні залишається алкоголізм та пияцтво. Під впливом алкоголю люди втрачають почуття відповідальності перед суспільством, вчиняють дрібне хуліганство, трудові та адміністративні правопорушення, а також злочини. За даними екс-міністра охорони здоров’я України професора Миколи Поліщука, щодня алкоголь вбиває 40 українців. Сьогодні рівень споживання алкоголю в Україні є одним із найвищих у світі і становить 12-13 літрів абсолютного спирту на душу населення за рік. Як показують останні дослідження ВООЗ, Україна займає перше місце в світі по вживанню алкоголю серед дітей та молоді. 40% дітей у віці від 14 до 18 років вже залучені до систематичного вживання алкоголю3.

Заходи по боротьбі з пияцтвом та алкоголізмом передбачені у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Кодексі України про адміністративні правопорушення. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення); за появу в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль; за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані; за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками, опікунами чи іншими особами. Ця норма встановлена з метою відмежування неповнолітніх від згубного впливу дорослих по вживанню спиртних напоїв, які можуть привести до захворювання алкоголізмом. При наявності будь-якого (легкого чи значного) ступеня сп’яніння у неповнолітнього на правопорушників накладається штраф.

Слабким місцем чинної законодавчої бази, що не сприяє її повноцінній реалізації, є те, що в основних положеннях відповідних нормативно-правових актів перевага надається суто медичному аспекту проблеми збереження здоров’я та заходам державного примусу. Замало приділяється уваги заходам психолого-педагогічного впливу на профілактичну діяльність. Не приділяється належної уваги і питанню мотивації здорового способу життя. Саме тому виникає гостра потреба у пропаганді здорового способу життя, підтриманні громадських ініціатив, активізації молодіжної участі у діях з пропагування здорового пособу життя, створенні умов для гармонійного розвитку молодої людини шляхом її участі в активному та змістовному дозвіллі, самореалізації через громадську діяльність, творчість та працю, у формуванні в суспільстві негативного ставлення до немедичного споживання наркотиків, психотропних речовин. В системі культури ці завдання повинні взяти на себе палаци і будинки культури, народні доми та інші клубні заклади, які безпосередньо працюють з людьми, зокрема з молоддю та займаються організацією їх змістовного і корисного дозвілля.


  1. Форми, методи та методичні поради щодо формування і мотивації здорового способу життя

Вирішення проблеми здоров’я людини закладено у самій людині, у знанні і розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення власного здоров’я, а також вумінні дотримуватися правил здорового способу життя. Молодим людям необхідно усвідомити, що наше майбутнє за здоровими людьми, бо лише фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь людям.

Особливу шкоду здоров’ю наших дітей завдають тютюнокуріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, поширення інфекційних хвороб (ВІЛ/СНІД, туберкульоз та ін.). Ці негативні явища можуть увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.

Саме тютюн, алкогольні напої та наркотичні речовини послаблюють імунну систему організму людини, зумовлюють численні захворювання.

Клубним закладам необхідно планувати і проводити медико-педагогічне навчання батьків з питань збереження здоров’я дітей і підлітків із залученням медичних працівників.

Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить традиційним методам: бесіда, диспут, лекція, семінар, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вправ, контролю і самоконтролю, створення громадської думки тощо. Результативним в цьому контексті може стати комплекс інформаційно-просвітніх заходів “Здоров’я тіла та душі”, що включатиме книжкову виставку “Увага! Наркоманія” (або “Рабство за власним бажанням”, “Дорога в безодню”); тематичні полиці “Тютюн – твій ворог” (або “Викрадачі розуму”); бесіду про трагічну долю людей, що потрапили в тенета наркозалежності “Наркотики – проблема особистості, наркотики – проблема суспільства” "Смерть на кінці голки"; круглий стіл “Біля небезпечної межі”, “Наркоманія: злочин чи хвороба?”, на яких виступить лікар-нарколог із розповіддю про природу наркотиків та їх вплив на підлітковий організм; виховна година на тему “Умій сказати «ні», що навчить дітей поводитись у складних ситуаціях, коли вони зустрічаються з цигаркою, алкоголем, наркотиками.

У сучасній літературі також пропонуються інноваційні методики роботи щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовищі такі як інтерактивні театри, молодіжні лекторські групи, спікерські бюро4.

Інтерактивні театри - це нова інноваційна методика, що використовувалася для профілактики нездорової поведінки серед молоді. Суть інтерактивності полягає в тому, що актори зображають певну проблемну ситуацію в молодіжному середовище (нерозуміння серед підлітків, тиск з боку друзів, сварка з батьками тощо). Більшість сюжетів, що розігруються акторами інтерактивного театру, висвітлюють негативні явища у молодіжному середовищі (наркоманію, паління, вживання алкоголю). Конфліктний сюжет розігрується на сцені, але у його вирішенні беруть участь не лише актори, а й глядачі. У будь-який момент глядач може змінити актора й розіграти свій спосіб вирішення проблеми. Завдання театру - змоделювати життєву ситуацію і залучити глядачів до спільного пошуку вирішення проблеми.

Діяльність театру має бути спрямована на висвітлення типових проблем, що турбують дитячу та молодіжну аудиторію. Формами вивчення окреслених проблем є довірливе спілкування з дітьми та молоддю, опитування, анкетування, що дозволяє визначити тематику виступу театру. Із практики проведення такої роботи найбільш актуальними є теми, які стосуються вживання алкоголю, поширення наркоманії та тютюнопаління у молодіжному середовище; проблеми, які виникають між ровесниками; проблеми у стосунках між батьками та дітьми.

Сценарії, як правило, пишуться на прикладах, як мали місце у реальному житті. Центральною темою є маніпулювання (численні способи спонукати молодих людей палити, вживати проти свого бажання алкоголь чи наркотики), а також прийоми, що дозволяють протистояти тиску або ухилитися від небезпечних дій. Сцени, що їх представляють актори, відображають найгірші сценарії розвитку подій вдома, в школі та на роботі і розігруються двічі. Вперше аудиторія стежить за тим, як розгортаються події, а в процесі повторного показу будь-хто з глядачів може зупинити перебіг п’єси і запропонувати свій варіант виходу із ситуації.

Виступи інтерактивного театру можуть проходити під час масових заходів, зборів-походів дитячих та юнацьких організацій, тематичних семінарів, бесід, круглих столів на різну правову тематику, під час молодіжних акцій у клубах, тощо. Як показує практика роботи, театральне мистецтво можна використовувати не лише для роботи з молодіжною аудиторією, а для налаштування співпраці з державними службовцями, представниками громади, спеціалістами різних структур тощо. Такі театральні сцени справляють позитивний вплив на молодь, адже театр допомагає подивитися на власне життя начебто зі сторони. Організаторами і керівниками інтерактивного театру можуть виступати керівники самодіяльних театральних колективів, лідери дитячих та молодіжних громадських організацій.

Однією із форм залучення молоді до пропаганди здорового способу життя є робота лекторських груп за методикою «рівний-рівному», що покращує сприйняття інформації у молодіжному середовищі. В більшості молоді лектори – це молоді люди волонтери центрів соціальних служб для молоді, учнів навчальних закладів.

Молоді лектори, організатори проведення лекцій повинні не лише зацікавити слухачів предметом обговорення, а переконати молодь в необхідності відповідального ставлення до власного здоров'я, необхідності зміни поведінки на більш прийнятну, безпечну. На даному етапі важливим досягненням є заохочення певної категорії молоді до участі в програмах щодо дотримання здорового способу життя.

Навчання проводиться у формі бесід з поєднанням лекції та тренінгу (переважно ігрового). Молоді люди отримують знання профілактичної тематики: з проблем інфікування ВІЛ/СНІДом чи хворобами, що передаються статевим шляхом, про наслідки вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління. Часто під час проведення лекційних занять використовуються відеосюжети на відповідні теми, роздаються інформаційні матеріали. Під час проведення лекційної роботи молодіжна лекторська група (2-4 особи) виступає з визначеною тематикою перед своїми однолітками. Показником результативності діяльності лекторської групи є запрошення її учасників у навчальні заклади для подальшої співпраці з ними.

На профілактичну роботу серед молоді спрямована організація роботи спікерських груп. Спікерські групи - це група молодих людей та спеціалістів, що займаються профілактичною діяльністю серед молоді за методикою «рівний-рівному», мають навички та досвід лекційно - тренінгової роботи; об’єднані спільною метою та програмою; володіють необхідними методичними матеріалами. Серед спікерів є люди, які на власному досвіді пізнали всю складність проблем, що їх вони намагаються розв'язати. Ці люди відверто говорять про себе та своє життя. Наприклад, якщо темою розмови є ВІЛ/СНІД, то залучаються особи, які можуть розповісти про те, як вони інфікувалися, як живуть з цією хворобою і як вони зараз себе почувають. Слухачі більше можуть повірити таким людям ніж лікарям.

Робота спікерських груп спланована так, щоб молодь навчилась передавати профілактичні знання, набуті на заняттях, одноліткам за методикою «рівний-рівному». Завданням є не тільки навчати волонтерів проведенню профілактичної роботи молодіжному середовищі, а й розвинути у «спікерів» здібності розуміти себе, свої потреби; розвинути вміння протистояти негативному впливу оточуючих, навчити жити здоровим повноцінним життям.

До роботи з волонтерами залучаються провідні спеціалісти: лікарі, педагоги, психологи, представники державних і недержавних організацій, які займаються профілактичною роботою. Підготовка спікерів має передбачати розвиток знань та навичок для вирішення особистих проблем; розвиток знань та навичок поведінки в кризових ситуаціях; вміння налагоджувати і підтримувати контакти з оточуючими; вміння проводити бесіди, обговорювати поставлені проблеми; отримання знань із негативних наслідків вживання наркотиків, алкоголю, тютюну тощо; формування поняття про здоровий спосіб життя.

Варто пам’ятати, що будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя та робота щодо профілактики наркоманії і захворювань на ВІЛ-СНІД направлені на вирішення важливого завдання - збереження майбутнього нації.



1 Супрун Д. Нормативно-правове забезпечення збереження здоров’я працівників органів внутрішніх справ// Вісник Академії управління МВС, 2010.№3(15).

2 Рішення Колегії Львівської облдержадміністрації від 24 вересня 2009 р.№30 «Про стан поширення наркоманії та її вплив на епідемію ВІЛ-СНІДу у Львівській області».


3 Алкоголь вбиває понад 40000 українців щороку. (Електронний ресурс). - Режим доступу: http://tvereza.info/sobriety/today/utoday.html


4 Науково-методичний веб-журнал „Виховна робота у професійно-технічній освіті”/Упоряд.: Сургай О.І. (Електронний ресурс). – Режим доступу: www.proftekhosvita.orq.ua.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка