Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”



Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2017
Розмір1.02 Mb.
  1   2   3   4
Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”
Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності, на дослідницькому рівні професійної діяльності.

Виробничі функції, що здійснюють магістри, пов'язані зі всіма етапами циклу існування об'єктів їх діяльності. Задачі діяльності, які вони вирішують, припускають діяльність за складним алгоритмом, що містить процедуру конструювання рішень.



Освітньо-кваліфікаційний рівень магістрів передбачає, за умови виконання вимог стандарту вищої освіти щодо підготовки педагогічних працівників, спроможність до виконання педагогічних функцій, що пов'язані з узагальненими об'єктами їх діяльності
Перелік дисциплін

для підготовки магістра з економічної та соціальної географії


    1. Регіональне суспільно-географічне прогнозування.

    2. Методика складання комплексних програм.

    3. Менеджмент регіонального розвитку.

    4. Історія і методологія суспільної географії.

    5. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки.

    6. Регіональна економіка.

    7. Регіональне програмування в зарубіжних країнах.

    8. Регіональна політика сталого розвитку в Україні.


Програми курсів
1. “Регіональне суспільно-географічне прогнозування”

(Упорядник - доц. Мезенцев К.)
1.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Мета курсу “Регіональне суспільно-географічне прогнозування” – формування у майбутніх фахівців з управління регіональним розвитком та розміщення продуктивних сил знань і навичок, необхідних для наукового передбачення суспільно-географічних аспектів соціально-економічного розвитку регіонів. Для цього необхідним є виконання таких завдань:

  • розкрити поняттєво-термінологічний апарат суспільно-географічної прогностики;

  • розкрити методологічні основи суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку;

  • розкрити зміст наукової категорії „суспільно-просторові процеси” як об’єкту регіонального прогнозування;

  • розкрити наукові та організаційні механізми суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку;

  • розкрити методику суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку.

В результаті вивчення даного спецкурсу студенти повинні

знати:

  • сутність, значення та об’єкти суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку;

  • специфіку регіонального рівня суспільно-географічного прогнозування;

  • історію становлення та розвитку суспільно-географічної прогностики;

  • методологічні підходи та принципи суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку;

  • сутність, класифікацію, чинники, закономірності розвитку суспільно-просторових процесів;

  • види, методи та способи регіонального суспільно-географічного прогнозування;

  • етапи та організаційні аспекти розробки суспільно-географічних прогнозів регіонального розвитку;сутність та можливості застосування динамічного моделювання для цілей регіонального прогнозування соціально-економічного розвитку;

  • методику експертного, статистичного, оптимізаційного та нелінійного прогнозування;

  • методику прогнозування ресурсів регіонального розвитку, демопросторових процесів у регіонів, розвитку господарства регіонів;

вміти:

  • визначати типи розвитку суспільно-просторових процесів;

  • здійснювати статистичний аналіз динамічних рядів;

  • розробляти декомпозиційні, трендові, кореляційно-регресійні, економетричні моделі, застосовувати факторний, кластерний та дискримінантний аналіз для цілей прогнозування розвитку регіонів;

  • розробляти моделі лінійного та нелінійного програмування, гравітаційні, балансові, математико-картографічні моделі регіонального розвитку;

  • оцінювати рівень узгодженості думок експертів, визначати кількісні параметри експертних прогнозів регіонального розвитку;

  • розробляти прогнози розвитку процесів формування та використання природних, трудових, фінансових, технологічних ресурсів, демо-, промислово-, аграрно- та соціально-просторових процесів у регіонах.


1.2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
З даної дисципліни навчальним планом передбачено 36 годин лекційних, 18 годин семінарських занять та 11 годин самостійної роботи студентів.




Назва теми

Кількість годин

Розрахунок навчального часу, (год.)

лекції

практичні

1

2

3

4

5

1.

Вступ до регіонального суспільно-географічного прогнозування

3

2




2.

Методологічні основи суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку

4

4




3.

Суспільно-просторові процеси як об’єкт регіонального прогнозування

6

4




4.

Види, методи та способи регіонального прогнозування соціально-економічного розвитку

4

4




5.

Механізм суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку

4

4




6.

Методика експертного прогнозування регіонального розвитку

8

2

2




1

2

3

4

5

7.

Методика статистичного прогнозування регіонального розвитку

10

6

4

8.

Методика оптимізаційного прогнозування регіонального розвитку

6

2

4

9.

Методика нелінійного прогнозування регіонального розвитку

2

2




10.

Методика прогнозування ресурсів регіонального розвитку

8

2

2

11.

Методика прогнозування демопросторових процесів у регіоні

4

2

2

12.

Методика прогнозування розвитку господарства регіону

6

2

4

Разом

65

36

18


1.3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
ВСТУП ДО РЕГІОНАЛЬНОГО СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
Мета, завдання та структура курсу. “Суспільно-географічне прогностика” як синтетична конструктивно-прикладна дисципліна. Місце прогностики в структурі суспільної географії. Зв’язок з іншими дисциплінами.

Об’єкти суспільно-географічного прогнозування. Основні підходи до визначення об’єктів географічних та суспільно-географічних досліджень: геосферний, ландшафтний, екологічний, геокомплексний, геосистемний, розміщенський. Регіон як онтологічний об’єкт суспільно-географічного прогнозування. Суспільно-просторовий процес як гносеологічний об’єкт суспільно-географічного прогнозування. Просторово-часова організація людської діяльності в регіоні як предмет дослідження суспільно-географічної прогностики. Еволюція змісту та характеру об’єктів дослідження суспільно-географічної прогностики: класична, некласична, постнекласична наука.

Значення суспільно-географічного прогнозування. Конструктивний характер суспільно-географічних прогнозів. Суспільно-географічні прогнози як інформаційно-аналітична база обґрунтування заходів регіональної політики. Місце регіонального прогнозування в структурі управління розвитком регіону. Прогнозування як функція держави. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм соціально-економічного розвитку”.

Прогностичні ефекти. Самоорганізація прогнозу. Самоліквідація прогнозу. „Парадокс прогностичного зрушення”. Прогностична паніка.


МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Історія розвитку суспільно-географічної прогностики. Історія розвитку науки як еволюція дослідницьких програм. Етап становлення (1930-50-ті рр.). Описово-регіоналістична дослідницька програма: концепції хорологічна, географії людини, районно-комплексна. Розміщенська дослідницька програма: концепції розміщення виробництва, теорія центральних місць. Етап формування теоретичних основ (1960-80-ті рр.). Формально-математична дослідницька програма: концепції просторового аналізу та регіонального прогнозування, географо-математичного моделювання та економіко-географічного прогнозування, енвайронменталізму та глобального прогнозування. Соціально-гуманістична дослідницька програма: концепції біхевіористичної, гуманістичної та релевантної географії. Сучасний етап (з 1990-х рр.). Теоретичні, методологічні та методичні новації.

Методологічні рівні суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку. Філософська методологія. Неопозитивістський, феноменологічний, екзистенціалістський, герменетвтичний підходи. Сучасні філософські концепції еволюції суспільства від індустріальної до постіндустріальної інформаційної стадії розвитку суспільства. Загальнонаукова методологія. Системно-структурний, біхевіористичний, синергетичний міждисциплінарні підходи. Суспільно-географічна методологія. Суспільно-географічні концепції регіонального розвитку. Концепції комплексно-пропорційного, збалансованого, сталого, поляризованого, стадійного регіонального розвитку. Методика і техніка суспільно-географічного прогнозування. Процедури та прийоми прогнозування.

Поняттєво-термінологічний апарат. Передбачення: наукове і ненаукове. Прогноз як наукове передбачення. Прогноз, прогнозування, прогностика. Відмінності у поняттях прогноз, план, програма, проект. Період (глибина) ретроспекції, тренд, прогнозний горизонт. Довірчий інтервал прогнозу. Прогностичний фон. Суспільно-географічний прогноз і прогнозування. Суспільно-географічне прогнозування як процес наукового передбачення змін у часі станів просторової організації людської діяльності у регіонах.

Принципи суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку. Світоглядно-філософські принципи: діалектизму, об’єкт-суб’єктної єдності, поліконцептуальності, рефлексії (самопізнання), ціннісної орієнтації. Загальнонаукові принципи: системності, холістичності, самоорганізації, еволюційності (поступальності), поліінформатитвності. Суспільно-географічні принципи: територіальної цілісності, просторово-часової єдності, територіальної ієрархічності, регіонального типологізму. Методичні принципи: історичності, цільової спрямованості, варіантності, аналогій, внутрішньої несперечливості.


СУСПІЛЬНО-ПРОСТОРОВІ ПРОЦЕСИ ЯК ОБ’ЄКТ регіонального ПРОГНОЗУВАННЯ
Поняття про суспільно-просторові процеси, їх класифікація. Поняття про процеси. Процес як послідовна зміна в часі станів розвитку об’єкту дослідження. Суспільно-географічні та суспільно-просторові процеси. Суспільно-просторові процеси як зміна у часі станів просторової організації людської діяльності у регіонах. Класифікація суспільно-просторових процесів. Елементарні процеси. Базисні процеси: переміщення та локалізація. Основні процеси: територіальне концентрування, просторова дифузія, районоутворення, територіальне агломерування. Інтегральні процеси: регіональний розвиток, регіональна стагнація, регіональна деградація.

Чинники розвитку суспільно-просторових процесів. Передумови розвитку: ресурсні фактори (природні, трудові, фінансові, технологічні), фактори місця (вигідність суспільно-географічного положення, наявність ефектів просторової взаємодії), умови розвитку (природне, економічне, соціально-культурне, політико-правове середовище). Управлінські чинники: раціональність прийняття управлінських рішень, вибір стратегій розвитку регіонів. Чинники самоорганізації. Показники інтегральної оцінки чинників розвитку суспільно-просторових процесів: рівні соціально-економічного розвитку, регіональної безпеки, перцепційної соціально-економічної привабливості регіонів.

Закономірності розвитку суспільно-просторових процесів. Циклічність як постійна, неперервна повторюваність зміни певного набору стадій типу: „регіональний розвиток – деградація”, „територіальне зростання – спадання”, „Територіальне концентрування – дифузія”, „територіальна поляризація – рівномірність розміщення людської діяльності”. Стадійність як поступальна зміна станів просторової організації людської діяльності у регіонах. Гетерохронна коеволюційність як різночасовість розвитку складових суспільно-просторових процесів, які накладаючись, формують єдиний багатовимірний, але односпрямований процес, що передбачає наявність спільного темпу еволюції окремих частин. Комплексність як спрямованість розвитку регіонів до такого стану в майбутньому, що характеризується максимальною тіснотою та раціональністю зв’язків, пропорційністю, оптимальністю просторової структури.

Типи розвитку суспільно-просторових процесів. Динамічний ряд, просторовий ряд, матриця динамічно-просторової інформації. Індикатори динаміки розвитку суспільно-просторових процесів: абсолютний приріст, темп приросту, темп зростання, коефіцієнт зростання. Лінійний, експоненційний, асимптотичний та змішаний типи розвитку суспільно-просторових процесів, їх математичний вираз.


ВИДИ, МЕТОДИ ТА СПОСОБИ регіонального ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Види суспільно-географічних прогнозів: за метою (пошукові, цільові), за рівнем узагальнення (інтегральні, галузеві), за просторовими масштабами (глобальні, світорегіональні, національні, регіональні, локальні), за величиною прогнозного горизонту (довго-, середньо- та кортокотермінові), за формою виразу результатів (кількісні, якісні), за кількістю використаних методів (сингулярні, комбіновані).

Систематизація методів суспільно-географічного прогнозування. Експертні методи, умови їх застосування. Методи індивідуальної та колективної експертизи. Фактографічні методи, умови їх застосування. Методи аналізу та прогнозування динаміки регіонального розвитку: згладжування, аналітичне вирівнювання, спектральний аналіз, множинна регресія, авторегресія, ланцюги Маркова, нейромережеві методи, фрактальна геометрія. Методи аналізу та прогнозування просторової взаємодії: просторова регресія, теорія поля, гравітаційні моделі, пошук емпіричних залежностей, оверлейний аналіз, теорія графів. Методи таксономічного групування, класифікації: кластерний, дискримінант ний аналіз, побудова карт самоорганізації Кохонена, теорія нечітких множин, факторний аналіз. Методи оптимізації розвитку регіонів: математичне програмування, балансові, нормативні методи, методи імітаційного моделювання Монте-Карло,

Способи прогнозування: екстраполяційний, нормативний, комбінований. Екстраполяційне (пошукове, генетичне, ресурсне) прогнозування: суть, умови застосування, переваги та недоліки. Нормативне (інтерполяційне, гіпотетичне, телеологічне) прогнозування: суть, умови застосування, переваги та недоліки. Комбіноване прогнозування.

МЕХАНІЗМ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Етапи суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку.

Початковий етап. Постановка мети, визначення завдань. Формулювання робочої гіпотези прогнозу. Обґрунтування прогнозних індикаторів. Вибір методів суспільно-географічного прогнозування. Їх залежність від мети, завдань, можливостей прогнозування; специфіки об’єкту прогнозування; повноти і достовірності інформації; довжини прогнозного горизонту. Визначення інформаційної бази, збір та систематизація даних.

Аналітико-розрахунковий етап. Побудова логіко-географічної моделі. Формалізація. Аспекти формалізації: семантичний, синтаксичний, прагматичний. Рівні формалізації: повна, неповна, часткова. Побудова географо-математичної, геоінформаційної, біхевіористичної моделей. Здійснення розрахунків. Інтерпретація отриманої інформації. Верифікація прогнозів. Пряма, непряма, інверсна, консеквентна верифікація. Достовірність, точність прогнозів. Похибка як міра точності прогнозів. Джерела похибок. Міра якості прогнозу. Абсолютна похибка прогнозу, квадратична похибка прогнозу, коефіцієнт розбіжності. Обґрунтування варіантів прогнозів.

Синтетично-конструктивний етап. Узагальнення часткових прогнозів. Обґрунтування оптимальної територіальної спеціалізації. Обґрунтування перспективної просторово-часової організації людської діяльності у регіонах. Делімітація територій, що потребують державної підтримки. Обґрунтування заходів регіональної політики.

Організація прогнозування. Вибір та затвердження виконавців прогнозування. Функції учасників державного прогнозування соціально-економічного розвитку. Визначення основних прогнозних документів. Регіональні схеми планування території. Прогнози соціально-економічного розвитку регіонів. Поточні плани соціально-економічного розвитку регіонів. Визначення строків виконання прогнозування: за календарними строками та неперервне. Визначення форми організації прогнозування: „зверху вниз”, „знизу вверх”, комбінована. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення прогнозування. Практична реалізація прогнозів: оголошення, поширення та використання прогнозів.

Моделювання як засіб регіонального прогнозування соціально-економічного розвитку. Поняття про модель. Модель як спрощений вираз реального об’єкту дослідження, його “замінник”. Модель як джерело нової інформації про об’єкт дослідження. Систематизація моделей. Предметні та образно-знакові моделі. Предметні моделі: природні, штучні, предметно-аналогові. Образно-знакові моделі: образні, аналогово-знакові, формально-знакові. Статичні та динамічні моделі. Стохастичні та детерміновані моделі. Географо-математичні, геоінформаційні та біхевіористичні моделі. Функції моделей: психологічна, збірна, логічна, нормативна, систематизуюча, конструктивна, пізнавальна. Вимоги до моделей.

Моделювання як засіб наукового пізнання, його переваги та недоліки. Структура моделювання: суб’єкт пізнання, модель, об’єкт дослідження. Математичне моделювання. Математичні моделі в географії: географо-математичні моделі. Математична та змістова (географічна) структури моделі. Етапи динамічного моделювання суспільно-просторових процесів: побудова, вивчення та використання моделей.

Ситуаційне моделювання. Побудова моделей сучасного стану розвитку процесів. Виявлення проблем та особливостей розвитку суспільно-просторових процесів. Ретроспективне моделювання. Побудова моделей ретроспективного аналізу розвитку процесів. Виявлення тенденцій та закономірностей розвитку суспільно-просторових процесів. Прогнозне моделювання. Побудова моделей прогнозу розвитку процесів. Виявлення можливих шляхів розвитку суспільно-просторових процесів.


МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Умови використання методів експертних оцінок. Незацікавленість експертів у результатах прогнозування. Отримання кількісно визначених відповідей експертів. Узгодженість думок експертів. Показники оцінки рівня узгодженості думок експертів: коефіцієнт множинної рангової кореляції, коефіцієнт конкордації.

Аналіз результатів експертного прогнозування. Медіанний спосіб. Спосіб із використанням вагових коефіцієнтів компетентності експертів. Коефіцієнти аргументованості, ступеня знайомства з проблемою.

Метод Дельфі. Ітераційність методу. Середні значення, медіани, нижній та верхній квартилі, інтерквартильний розмах.

Метод „мозкової атаки”. Формування групи експертів. Складання проблемної записки учасника. Генерація ідей. Систематизація ідей. Руйнація ідей. Оцінка критичних зауважень. Обґрунтування прогнозу.

Використання СВОТ-аналізу для цілей прогнозування регіонального розвитку. Сценарій шансів, сценарій загроз. Місія території.

МЕТОДИКА СТАТИСТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Статистичний аналіз динамічних рядів. Стаціонарні та нестаціонарні динамічні ряди. Перевірка динамічного ряду на стаціонарність. Коефіцієнти автокореляції. Автокорелограма. Автокореляція залишків. Критерій Дарбіна-Вотсона. Перевірка динамічного ряду на відповідність закону нормального розподілу. Коефіцієнти асиметрії та ексцесу. Гістограма. Критерії нормальності: Колмогорова-Смірнова, Ліллефорса. Статистичні параметри, що характеризують стаціонарний динамічний ряд: стандартне відхилення, стандартна помилка. Статистичний параметр, що характеризує нестаціонарний динамічний ряд: середньоквадратична помилка. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Basic Statistics).

Декомпозиційні прогнозні моделі регіонального розвитку. Сутність та сфера застосування. Нестаціонарні динамічні ряди як статистична база декомпозиційного моделювання. Складові нестаціонарного динамічного ряду: тренд, циклічні (регулярні) коливання, випадкові (нерегулярні) коливання. Методи побудови декомпозиційних моделей. Виявлення циклічних коливань. Спектральний аналіз. Частота та період. Виділення гармонік з різними частотами. Спектральна щільність. Спектрограма. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Time Series / Forecasting). Виявлення випадкових коливань. Згладжування динамічних рядів. Згладжування за допомогою ковзної середньої. Функція згладжування. Програмне забезпечення: Microsoft Excel (статистичні функції). Тенденція. Експоненційне згладжування. Класична модель експоненційного згладжування: модель Брауна. Параметр згладжування, порядок апроксимуючого поліному. Пошук на сітці. Обрахунок прогнозних параметрів. Двопараметричне експоненційне згладжування: модель Голта. Трипарамтеричне експоненційне згладджування: модель Вінтерса. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Time Series / Forecasting).

Трендові прогнозні моделі регіонального розвитку. Сутність та сфера застосування. Нестаціонарні динамічні ряди як статистична база трендового моделювання. Методи побудови трендових моделей. Аналітичне вирівнювання. Апроксимація. Схема апроксимації динамічних рядів. Критерії апроксимації. Оцінка моделі. Аналіз залишкової компоненти динамічного ряду. Похибка апроксимації. Обрахунок прогнозних параметрів. Довірчий інтервал прогнозу. Стрибок за довірчі границі екстраполяції. Програмне забезпечення: Microsoft Excel (підбір та побудова лінії тренду). Поліноміальні моделі. Сплайн-функції.

Прогнозні моделі множинної регресії. Сутність та сфера застосування. Стаціонарні динамічні ряди як статистична база кореляційно-регресійного моделювання. Методи побудови моделей множинної регресії. Пошук тісноти зв’язку. Парний та множинний коефіцієнти кореляції. Лінійна та нелінійна кореляція. Статистичний рівень значимості коефіцієнту кореляції (p-рівень). Псевдокореляція. Пошук форми зв’язку. Рівняння регресії. Лінійна та нелінійна регресія. Параметри моделі. Врахування гетерохронності розвитку. Часові лаги. Аналіз розподілених лагів. Оцінка побудованої моделі. Оцінка адекватності моделі реальному процесу: критерій Фішера. Оцінка статистичної достовірності параметрів моделі: критерій Стьюдента. Оцінка повноти моделі: коефіцієнт детермінації. Коефіцієнт еластичності. Оцінка сили впливу незалежних змінних. Обрахунок прогнозних параметрів. Довірчий інтервал прогнозу. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Multiple Regression).

Прогнозні моделі авторегресії. Сутність та сфера застосування. Методи побудови моделей авторегресії. Модель авторегресії та проінтегрованого ковзного середнього Бокса-Дженкінса (АРІМА). Параметри моделі, їх визначення. Автокореляційна функція та часткова автокореляція. Обрахунок прогнозних параметрів. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Time Series / Forecasting).

Використання факторного аналізу для цілей прогнозування. Сутність та сфера застосування. Оцінка чинників розвитку суспільно-просторових процесів. Факторні навантаження. Діаграма розсіяння. Визначення кількості факторів. Критерії їх визначення: Кайзера, за кумулятивним відсотком, „кам’янистого осипу” Кеттеля. Графік дисперсій. Обернення осей координат. Варимаксний, квартимаксний способи обернення. Графік факторних навантажень. Критерії розподілу показників між факторами. Інтерпретація факторів. Оцінка сили впливу факторів. Факторні ваги. Регіональні відміни у впливі факторів. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Factor Analysis).

Використання кластерного та дискримінантного аналізів для цілей прогнозування регіонального розвитку. Кластерний аналіз: сутність та сфера застосування. Групування регіонів за подібністю обраних показників. Критерії їх об’єднання у кластери. Поняття відстані між об’єктами. Види відстаней: Евклідова, манхетенська, Чебишева, відсоток незгоди. Агломеративні методи кластеризації. Методи одиничного зв’язку, повного зв’язку, „середнього” зв’язку, центроїдний. Дендрограма кластеризації. Визначення кількості та складу кластерів. Інтерпретація кластерів. Дивізивні методи кластеризації. Метод k-середніх. Вибір оптимальної кількості кластерів. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Cluster Analysis). Дискримінантний аналіз: сутність та сфера застосування. Незалежні та групуючи змінні. Функції класифікації. Критерій визначення типу розвитку регіону. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Discriminant Analysis).

Економетричні прогнозні моделі регіонального розвитку. Сутність та сфера застосування. Статистична база економетричних моделей. Змінні та рівняння в економетричних моделях. Типи економетричних моделей, їх використання для цілей прогнозування регіонального розвитку. Лінійні та лінійно-логарифмічні моделі. Прості економетричні моделі. Одно- та багатофакторні моделі. Системи одночасових структурних рівнянь. Умови побудови динамічних економетричних моделей. Перевірка достовірності моделі, значущості оцінок параметрів. Стандартні похибки та надійність прогнозу. Довірчі інтервали прогнозів. Випадки невиконання умов побудови економетричних моделей. Їх виявлення та способи усунення. Мультиколінеарність, гетероскедастичність, автокореляція, часові лаги. Методи інструментальних змінних, розподіленого лагу. Поняття про виробничі функції. Економетричний аналіз прогнозних виробничих функцій. Інтерпретація результатів.


МЕТОДИКА ОПТИМІЗАЦІЙНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Моделі лінійного програмування. Сутність та сфера застосування: задачі оптимального використання ресурсів регіону, вибору оптимальних геотехнологій в регіоні, розподілу виробничої програми регіону, задача про призначення (транспортна задача). Структура моделі: функція мети, система обмежень, що накладаються на невідомі змінні. Виробнича задача лінійного програмування. Ітераційні методи. Симплексний метод лінійного програмування. Припустимий, опорний, оптимальний план. Оцінка впливу зміни ресурсів на цільову функцію. Оцінка впливу зміни коефіцієнтів цільової функції на стійкість оптимального плану. Модель транспортної задачі. Закрита та відкрита транспортна задача. Виробничо-транспортна задача. Методи розподільні, потенціалів, диференціальних рент, розрахункових складових. Аналіз прогнозної структури вантажоперевезень. Програмне забезпечення: QSB, PLP, TRANS.

Моделі нелінійного програмування. Сутність та сфера застосування: задачі управління промисловим виробництвом, товарними ресурсами, капіталовкладеннями у регіоні. Загальний вигляд моделі. Нелінійні цільові функції, нелінійні обмеження. Опуклі функції. Градієнтні методи. Оцінка непропорційності залежностей ефективності виробництва, використання ресурсів від їх обсягів.

Моделі динамічного програмування. Сутність та сфера застосування: задачі розподілу капіталовкладень між регіонами, оптимального управління міжрегіональним обміном товарами, задача управління запасами. Загальний вигляд моделі. Критерій сумарного максимального ефекту. Моделі управління запасами з детермінованим та випадковим попитом. Визначення оптимальних поточних, страхових запасів.

Моделі теорії масового обслуговування. Основні поняття. Системи масового обслуговування в регіоні. Вхідні потоки вимог, канали обслуговування, черги вимог, вихідні потоки вимог. Загальний вигляд моделі. Коефіцієнти простою в черзі, простою каналів обслуговування. Оптимізація системи масового обслуговування.

Моделі теорії ігор. Основні поняття. Гра, гравці, ціна гри, стратегії гравців, наслідки гри. Функція виграшу. Платіжна матриця. Гра у чистих та змішаних стратегіях. Вибір оптимальної (мінімаксної) стратегії. Сідлова точка. Моделі “регіональних конфліктів”.

Балансові моделі. Сутність та сфера застосування. Методи побудови балансових моделей. Загальний вигляд моделі. Моделі міжгалузевого балансу, “витрати-випуск”. Коефіцієнти прямих та повних витрат. Умовно динамічні (статичні) та динамічні балансові моделі. Ресурсні обмеження. Баланси витрат трудових ресурсів, основних виробничих фондів.

Гравітаційні прогнозні моделі. Сутність та сфери використання. Поняття „маси” географічних об’єктів. Відстані у гравітаційних моделях: геодезичні, затрат і зусиль, метафоричні. Методи теорії поля. Пошук емпіричних залежностей.

Математико-картографічні моделі. Сутність та сфера застосування. Просторові ряди як статистична база математико-картографічного моделювання. Методи побудови математико-картографічних моделей. Статистична поверхня. Побудова серій карт статистичних поверхонь. Метод поля потенціалів, індексний метод. Прогнозні карти статистичних поверхонь. Трендова та залишкова поверхні. Побудова карт трендової та залишкової поверхонь. Просторова регресія. Просторове згладжування. Прогнозні карти залишкових поверхонь. Програмне забезпечення: Surfer, Potent.


МЕТОДИКА НЕЛІНІЙНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Нейромережеві методи прогнозування регіонального розвитку. Нейронна мережа. Штучна нейромережа. Входи, функція перетворення, вихід. Дендрити: синапси, аксон. Принцип дії нейромережевих методів. Приклади як базова інформація етапи використання нейромережевих методів. Вибір типу (архітектури) нейромережі. Типи нейромереж: повнозв’язні, багатошарові, слабозв’язні. Навчання нейромережі. Навчання „з учителем” та „без учителя”. Навчаюча та текстова вибірки. Визначення первинних ваг нейронів. Кількість епох. Способи навчання нейромережі: еластичного та зворотного поширення помилки. Застосування нейромережі: класифікація та прогнозування. Методика застосування нейромережевих методів для цілей екстраполяційного прогнозування. Підготовка даних. Процедура ковзного вікна. Побудова нейромережі. Моделі одношарових перцептронів. Вхідний, схований та вихідний шари. Обрахунок прогнозних значень. Інверсна верифікація прогнозів. Методика застосування нейромережевих методів для цілей таксономічного групування, класифікації. Карти самоорганізації як різновид слабозв’язних нейромереж. Карти самоорганізації Кохонена. Прямокутна та шестикутна конфігурації нейромережі. Визначення швидкості та радіусу навчання, функції сусідства. Визначення кількості кластерів. Візуалізація отриманих результатів. Програмне забезпечення: Statistica for Windows (модуль Neural Networks), Deductor.

Прогнозування точок біфуркації та дисипативних структур. Практичні аспекти використання синергетичного підходу для цілей прогнозування регіонального розвитку. Точки біфуркації. Методика визначення та прогнозування точок біфуркації. Коефіцієнти концентрації та внутрішньо регіональної диференціації соціально-економічних явищ. Дисипативні структури, їх формування. Просторово локалізовані дисипативні структури. Прогнозування дисипативних структур.


МЕТОДИКА ПРОГНОЗУВАННЯ РЕСУРСІВ

РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Прогнозування природних ресурсів регіону. Особливості процесів формування та використання природних ресурсів. Циклічні та нециклічні фактори. Особливості прогнозування мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових ресурсів. Методика прогнозування запасів. Методика прогнозування потреб. Декомпозиційні і трендові моделі процесів формування природних ресурсів. Методи експертних оцінок. Кореляційно-регресійні моделі процесів використання природних ресурсів. Математико-картографічні моделі територіальної диференціації використання природних ресурсів. Оцінка та прогноз структурних змін. Побудова балансів мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових ресурсів. Методика прогнозування інтегрального природноресурсного потенціалу.

Прогнозування ресурсів праці регіону. Особливості процесів формування та використання ресурсів праці. Методика прогнозування запасів. Методика прогнозування потреб. Побудова балансів трудових ресурсів. Методика прогнозування інтегрального працересурсного потенціалу.

Прогнозування фінансових і технологічних ресурсів регіонального розвитку. Особливості процесів формування та використання фінансових ресурсів. Методика прогнозування запасів. Методика прогнозування потреб. Побудова балансів фінансових ресурсів. Особливості прогнозування технологічних ресурсів. Прогнозування змін геотехнологій.
МЕТОДИКА ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕМОПРОСТОРОВИХ

ПРОЦЕСІВ У РЕГІОНІ
Особливості прогнозування демопросторових процесів. Інерційність демопрострових процесів. Об’єктивні та суб’єктивні чинники їх розвитку. Залежність між масштабом території та прогнозним горизонтом. Структура прогнозу демопрострових процесів.

Прогнозування чисельності та складу населення регіону. Концептуальні підходи: простої динаміки населення, популяційної динаміки населення, структурної динаміки населення, біометричної динаміки населення. Декомпозиційні та трендові моделі. Методи перестановки віків. Коефіцієнт алометрії. Логістична крива.

Прогнозування природного та механічного руху населення регіону. Прогнозування природного руху населення. Метод когорт. Прогнозний баланс народжуваності та смертності. Концепція демографічного переходу. Екстраполяційні методи прогнозування. Моделі множинної регресії. Прогнозування механічного руху населення. Прогнозний баланс міграцій. Гравітаційні моделі міграцій. Метод трудових затрат. Експертні методи.

Прогнозування розселення населення регіону. Математико-картографічні методи. Прогнозування міського розселення. Пошук емпіричних залежностей. Формула Ципфа-Медведкова. Прогнозування сільського розселення населення.


МЕТОДИКА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ

ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНУ
Прогнозування промислово-просторових процесів у регіоні. Методика прогнозування обсягів та структури промислового виробництва у регіоні. Методика прогнозування розміщення промислового виробництва у регіонів. Моделі множинної регресії. Моделі лінійного програмування. Балансові моделі. Математико-картографічні моделі. Методика прогнозування промислової безпеки регіону.

Прогнозування аграрно-просторових процесів у регіоні. Методика прогнозування площ та структури сільськогосподарських угідь регіону. Методика прогнозування обсягів, структури та продуктивності сільськогосподарського виробництва у регіоні. Декомпозиційні та трендові моделі. Моделі лінійного програмування. Математико-картографічні моделі. Методи експертних оцінок. Методика прогнозування продовольчої безпеки регіону.

Прогнозування соціально-просторових процесів у регіоні. Методика прогнозування забезпеченості населення регіону закладами соціальної інфраструктури. Нормативні методи. Методика прогнозування матеріально-побутового, культурно-освітнього та медично-рекреаційного обслуговування населення. Математико-картографічні моделі. Методика прогнозування соціальної безпеки регіону.

Державне прогнозування розвитку господарства в Україні. Загальнодержавний, регіональний, галузевий рівні прогнозування.


1.4. Список Рекомендованої літератури


  1. Мезенцев К.В. Регіональне прогнозування соціально-економічного розвитку. – К., 2004.

  2. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку. – К., 2005.

  3. Боровиков В.П., Ивченко Р.И. Прогнозирование в системе STATISTICA в среде Windows. Основы теории и интенсивной практики на компьютере. – М., 2000.

  4. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування. – К., 2001.

  5. Ильина О.П., Маркова Н.В. Статистический анализ и прогнозирование экономической информации в электронных таблицах Excel 5.0 Microsoft. – СПб, 1998.

  6. Прогнозирование в экономической географии. – Казань, 1990.

  7. Трофимов А.М., Шарыгин М.Д. Экономико-географическое прогнозирование. – Пермь, 1988.


1.5. Теми семінарських та практичних занять
1. Прогнозування використання земельних ресурсів регіону (4 год.)

2. Прогнозування демопросторових процесів у регіоні (2 год.)

3. Прогнозування промислово-просторових процесів у регіоні (4 год.)

4. Прогнозування розвитку аграрно-просторових процесів у регіоні (2 год.)

5. Прогнозування соціально-просторових процесів у регіоні (2 год.)

6. Розробка інтегрального суспільно-географічного прогнозу регіонального розвитку (4 год.)


1.6. Завдання для самостійної роботи


    1. Нормативно-правові основи суспільно-географічного прогнозування (1 год.).

    2. Динаміка суспільно-просторових процесів (2 год.).

    3. Методика експертного прогнозування (4 год.).

    4. Прогнозування демопросторових процесів (4 год.).

1.7. Проміжний та підсумковий контроль


В курсі “Регіональне суспільно-географічне прогнозування” передбачено два модульних контролі. Перший спрямований на перевірку знань з теорії та методології регіонального суспільно-географічного прогнозування. Другий модульний контроль має на меті перевірку знань з методики суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку.

Підсумковим контролем є іспит.


2. “Методика складання комплексних програм”

(Упорядник – доц. Мезенцев К.)
2.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Мета курсу “Методика складання комплексних програм” – формування у майбутніх фахівців з управління регіональним розвитком та розміщення продуктивних сил знань і навичок, необхідних для розробки регіональних програм соціально-економічного розвитку, прийняття відповідних управлінських рішень. Для цього необхідним є виконання таких завдань:

  • розкрити сутність, значення регіонального програмування, поняттєво-термінологічний апарат дисципліни;

  • висвітлити теоретичні основи комплексного регіонального програмування;

  • розкрити зміст етапів регіонального програмування соціально-економічного розвитку;

  • розкрити методику комплексного регіонального програмування;

  • розкрити механізм реалізації регіональних програм соціально-економічного розвитку.

В результаті вивчення даного спецкурсу студенти повинні

знати:

  • сутність понять „регіональне програмування”, „державне програмування”, „програмування соціально-економічного розвитку території”;

  • вітчизняний досвід регіонального програмування;

  • класифікацію регіональних програм;

  • принципи та критерії регіонального програмування соціально-економічного розвитку;

  • типову структуру регіональної програми соціально-економічного розвитку;

  • етапи складання комплексних регіональних програм;

  • методики інформаційного забезпечення, оцінки чинників соціально-економічного розвитку, програмування економічного та соціального розвитку території;

  • механізм реалізації та фінансового забезпечення комплексних регіональних програм;

вміти:

  • збирати та обробляти інформацію для потреб регіонального програмування;

  • оцінювати чинники соціально-економічного розвитку території;

  • складати підпрограми економічного розвитку території;

  • складати підпрограми соціального розвитку території;

  • визначати альтернативи та оцінювати очікувану ефективність регіональних програм;

  • розробляти проекти комплексних регіональних програм соціально-економічного розвитку.


2.2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
З даної дисципліни навчальним планом передбачено 36 годин практичних занять та 7 годин самостійної роботи студентів.




Назва теми

Кількість годин

Розрахунок навчального

часу (год.)

практичні

самостійні

1.

Вступ. Мета, завдання, значення

та структура курсу.



1

-

1

2.

Теоретична основи комплексного регіонального програмування

4

-

4

3.

Етапи розробки комплексних регіональних програм

6

4

2

5.

Методика збору, підготовки та обробки інформації

4

4

-

6.

Методика оцінки чинників соціально-економічного розвитку території

4

4

-

7.

Методика програмування економічного розвитку території

8

8

-

8.

Методика програмування соціального розвитку території

8

8

-

9.

Механізм реалізації та фінансування комплексних регіональних програм

8

8

-

Разом

43

36

7


2.3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
ВСТУП
Мета та завдання курсу “Методика складання комплексних програм”. Місце в структурі підготовки магістрів із спеціалізацій “управління регіональним розвитком” та „розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”. Зв’язок з іншими навчальними дисциплінами. Структура курсу.

Необхідність комплексного програмування соціально-економічного розвитку в сучасних умовах господарювання. Його значення для забезпечення раціональних територіальних пропорцій, обґрунтування оптимальної спеціалізації території, регулювання міжгалузевих зв’язків.

Роль суспільної географії при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку. Суспільно-географічна теорія регіонального розвитку та регіональне програмування.

Державні програма. Державна програма соціально-економічного розвитку. Регіональна програма соціально-економічного розвитку. Співвідношення понять „програмування” та „прогнозування”, „програмування” та „планування”.




ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОГРАМУВАННЯ
Історія регіональної програмування в СРСР та Україні. Сучасні особливості регіонального програмування.

Регіон як об’єкт програмування. Поняття “програмування соціально-економічного розвитку території”.

Класифікація регіональних програм: за метою (соціально-економічні, екологічні, виробничо-технологічні, оборонні, науково-технічні), за територіальним масштабом (міжрайонні, районні, міжобласні, обласні, місцеві), за тривалістю періоду реалізації (Довго, середньо, короткотермінові, оперативні), за охопленням цілей (одно-, багатоцільові, комплексні).

Принципи формування та виконання регіональних соціально-економічних програм: цільової спрямованості, цілісності, пріоритетність, конкурсність, керованість. Критерії програмування соціально-економічного розвитку території: раціонального використання ресурсів, економічної і соціальної ефективності, поліпшення екологічної ситуації.

Методи розробки регіональних програм соціально-економічного розвитку. Роль системного підходу, структурного аналізу та моделювання. Метод експертних оцінок. Можливості застосування міждисциплінарних методів: статистичні, математичні, індексний, історичний методи. Конкретнонаукові методи: картографічний, балансовий, нормативний, групування, суспільно-географічного районування, техніко-економічних обґрунтувань.

Структура комплексної регіональної програми. Структурні блоки. Мета і основні завдання програми. Обґрунтування пріоритетів у соціально-економічному розвитку на прогнозний період. Структура і зміст програми. Підпрограми. Перелік учасників програми. Фінансове забезпечення. Етапи реалізації програми. Організація управління програмою. Очікувані результати програми в розрізі пріоритетних галузей і сфер.


ЕТАПИ РОЗРОБКИ КОМПЛЕКСНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ
Попередній (початковий, підготовчий) етап. Розробка наукової концепції програми. Врахування прогнозів та оцінка наслідків реалізації програми. Аналіз сучасного стану соціально-економічного розвитку території. Вибір пріоритетів. Критерії відбору регіональних проблем, що потребують вирішення: масштаб території, міжгалузевий характер проблеми, необхідність концентрації значних ресурсів, довгочасовий характер проблеми, значущість вирішення проблеми для соціально-економічного розвитку країни, принципово новий характер регіональної проблеми. Розробка сценаріїв вирішення проблем. Узгодження заходів регіональних соціально-економічних програм із пріоритетними загальнодержавними галузевими інтересами.

Етап цілевизначення. Визначення головної мети та підцілей. Типові підцілі: удосконалення галузевої структури промисловості, санація та реструктуризація підприємств, досягнення раціональної структури спеціалізації території, раціональне використання мінерально-сировинних та вторинних ресурсів, зміцнення матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури у сільській місцевості, забезпечення надійного функціонування комунального господарства та міського транспорту, збереження етнографічної самобутності регіону, охорона та відродження пам’яток історії і культури.

Етап обґрунтування альтернатив функціональної структури програми. Типові альтернативи: альтернативні напрямки необхідних чи бажаних науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; альтернативи використання однойменних або взаємозаміщуваних видів палива, енергії, сировини, матеріалів, альтернативи забезпечення програми трудовими ресурсами, альтернативи забезпечення програми водними ресурсами, альтернативи виробництва програмної продукції, територіальні альтернативи досягнення програмних цілей, альтернативи розвитку виробничої інфраструктури, альтернативи державного протекціонізму, альтернативи залучення до реалізації програми підприємств різних форм власності.

Етап оцінки ефективності програми. Оцінка ресурсовитрат у розрізі альтернатив. Оцінка очікуваних результатів і можливих реальних термінів їх одержання. Порівняльна оцінка ефективності кожної з альтернатив. Вибір оптимального варіанту досягнення програмних цілей з точки зору забезпеченості ресурсами та очікуваних результатів від реалізації програми.

Розробка остаточного проекту регіональної програми. Подання програми на конкурс. Етап вдосконалення програми.
МЕТОДИКА ЗБОРУ, ПІДГОТОВКИ ТА ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ
Поняття “інформаційна база програмування соціально-економічного розвитку”.

Методика збору інформації. Відповідність інформаційної бази загальній концепції програмування. Підбір показників. Вибір об’єктів збору інформації. Форми статистичної звітності.

Методика підготовки інформації. Вимоги до інформації: вичерпність, достовірність, доступність, співвідносність, адекватність. Стандартизація інформації.

Методика обробки інформації. Розробка алгоритмів. Підбір методів та засобів обробки інформації. Інтерпретація результатів.


МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ
Оцінка потенціалу суспільно-географічного положення (СГП) території. Якісні та кількісні показники вигідності СГП, їх інтерпретація.

Оцінка працересурсного потенціалу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості використання. Баланс трудових ресурсів. Обґрунтування кількісних параметрів використання працересурсного потенціалу.

Оцінка природноресурсного потенціалу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості використання. Баланси природних ресурсів. Обґрунтування кількісних параметрів використання природноресурсного потенціалу.

Оцінка виробничо-наукового та соціального потенціалу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості використання.

Оцінка екологічної ситуації. Методи і показники. Передбачення екологічної безпеки території.
МЕТОДИКА програмування ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ
Підпрограми розвитку промислових комплексів території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку промисловості.

Підпрограми розвитку агропромислового комплексу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку АПК.

Підпрограми розвитку будівельного комплексу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку будівництва.

Підпрограми розвитку транспортного комплексу території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку транспорту.

Підпрограми забезпечення виробничою інфраструктурою території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості забезпечення. Обґрунтування кількісних параметрів.

Підпрограми забезпечення ринковою інфраструктурою території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості забезпечення. Обґрунтування кількісних параметрів.


МЕТОДИКА ПРОГРАМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ
Підпрограми розвитку матеріально-побутового обслуговування населення. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку торгівлі, громадського харчування, побутового та житлово-комунального обслуговування.

Підпрограми розвитку культурно-освітнього обслуговування населення. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку дошкільного виховання, освітньої та культурної діяльності.

Підпрограми розвитку медично-рекреаційного обслуговування населення. Методи і показники. Проблеми, тенденції та варіанти розвитку. Обґрунтування кількісних параметрів розвитку охорони здоров’я та рекреаційної діяльності.

Підпрограми забезпечення соціальною інфраструктурою території. Методи і показники. Проблеми, тенденції та можливості забезпечення. Обґрунтування кількісних параметрів.


МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСУВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ
Ініціатори розробки регіональних програм: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни. Організація та умови проведення конкурсів регіональних програм.

Експертиза регіональних програм вченими та спеціалістами міністерств і відомств. Критерії експертних оцінок: виключна актуальність регіональної програми, висока економічна чи соціальна ефективність очікуваних результатів, мінімальний ступінь впливу на довкілля, мінімальні затрати часу та фінансів, висока географічність програми.

Розгляд регіональних програм координаційною радою. Прийняття необхідних законодавчих і нормативних для її реалізації. Затвердження регіональної програми Кабінетом Міністрів.

Створення організаційних структур, власне виконання і контроль за реалізацією регіональної програми.

Джерела фінансування комплексних регіональних програм.
2.4. список Рекомендованої літератури


  1. Пістун М.Д., Мезенцев К.В., Тьорло В.О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект. – К., 2004.

  2. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку. – К., 2005.

  3. Михасюк І.Р., Янків Н.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка. – Львів, 1998.

  4. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К., 1993.

  5. Райзберг Б.А., Голубков Е.П., Пекарский Л.С. Методические указания по разработке региональных комплексных программ. – М., 1979.

  6. Чистобаев А.И., Баженов Ю.Н. Территориальные комплексные программы. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984.

  7. Мезенцева Н.І., Мезенцев К.В. Комплексні регіональні програми як засіб удосконалення розміщення продуктивних сил. // Економічна та соціальна географія. - Вип.49. – К., 2000. – С. 170-175.


2.5. теми семінарських та практичних занять
1. Аналіз Державної програми соціально-економічного розвитку Полісся (4 год.).

2. Аналіз Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону (4 год.).

3. Аналіз Комплексної довгострокової програми соціально-економічного розвитку та структурної перебудови АР Крим (4 год.).

4. Порівняльний аналіз фінансового забезпечення регіональних програм (4 год.).

5. Розробка навчальної регіональної програми соціально-економічного розвитку (16 год.).
2.6. Завдання для самостійної роботи
1. Сутність комплексного регіонального програмування (1 год.).

2. Аналіз сучасного стану регіонального програмування в Україні (2 год.).

3. Класифікація, принципи та структура регіональних програм (3 год.).

4. Етапи розробки регіональних програм (2 год.).


2.7. Проміжний та підсумковий контроль
В курсі “Методика складання комплексних програм” передбачено два модульних контролі. Перший спрямований на перевірку знань з теорії регіонального програмування та етапів розробки регіональних програм. Другий модульний контроль має на меті перевірку вмінь та навичок складання регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Підсумковим контролем є залік.


3. “МЕНЕДЖМЕНТ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ”

(Упорядник – ас. Кононенко О.)
3.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Мета курсу “Менеджмент регіонального розвитку” – формування у студентів знань і навичок, необхідних для ефективного управління регіонами різних рангів. Для цього необхідним є виконання таких завдань:

- розкрити понятійно-термінологічний апарат науки;

- проаналізувати історію формування знань з менеджменту регіонального розвитку в Україні та за кордоном;

- розкрити методологічні основи менеджменту регіонального розвитку;

- розкрити зміст організації регіонального розвитку;

- проаналізувати завдання, механізм, напрямки вдосконалення регіонального економічного, соціального, екологічного менеджменту;

- визначити роль партнерства територіальних громад в системі регіонального менеджменту.

В результаті вивчення даного курсу студенти повинні



знати:

- понятійно-термінілогічний апарат менеджменту регіонального розвитку;

- теоретичні та методичні менеджменту регіонального розвитку у зарубіжних країнах;

- сутність, передумови, чинники формування регіонального менеджменту;

- мету, завдання, принципи, методи регіонального менеджменту;;

- можливості і механізм регіонального економічного, соціального та екологічного менеджменту;

вміти:

- проводити комплексний аналіз соціально-економічного розвитку регіонів з метою визначення стратегічних і тактичних завдань розвитку;

- застосовувати методи регіонального менеджменту при плануванні, організації, контролі і моніторингу регіонального розвитку;

- знаходити можливості для використання адміністративних економічних, соціально-психологічних методів регіонального менеджменту;

- розробляти та контролювати виконання стратегічних планів розвитку регіонів, проводити SWOT-аналіз;

- використовувати методи регіонального менеджменту в системі місцевого самоврядування;

- здійснювати управління регіональним розвитком з залученням територіальних громад та з метою посилення партнерства.


3.2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
З даної дисципліни навчальним планом передбачено читання лекцій (36 год.) та проведення практичних занять (18 год.) .




Назва теми

Кількість годин

Розрахунок навчального

часу, (год.).

лекцій

практичних

1

2

3

4

5

1.

Вступ. Мета, завдання, структура курсу, понятійно-термінологічний апарат

2

2

2

2.

Теорія і практика менеджменту регіонального розвитку у зарубіжних країнах

6

4

2

3.

Теоретико-методологічні основи регіонального менеджменту. Закономірності, передумови формування регіонального менеджменту, принципи, методи регіонального менеджменту

8

6

2

4.

Планування регіонального розвитку. Сутність, принципи, методи стратегічного планування. SWOT-аналіз

6

4

2

5.

Організація регіонального розвитку. Сутність функції організації. Типи систем управління.

2

2

2

6.

Керування регіональним розвитком. Контроль і моніторинг.

2

2

-




1

2

3

4

5

7.

Регіональний менеджмент в системі місцевого самоврядування. Теорії місцевого самоврядування. Органи, функції, завдання місцевого самоврядування.

6

4

2

8.

Регіональний економічний менеджмент. Сутність та складові фінансових ресурсів регіону. Поняття про комунальну власність. Особливості управління комунальною власністю. Напрямки вдосконалення регіонального економічного менеджменту.

6

4

2

9.

Регіональний соціальний менеджмент. Соціальні функції органів регіонального управління та місцевого самоврядування. Фінансове забезпечення регіонального соціального менеджменту.

6

4

2

10.

Регіональний екологічний менеджмент. Екологічні функції органів регіонального управління та місцевого самоврядування. Фінансове забезпечення регіонального екологічного менеджменту.

2

2

-

11.

Партнерство територіальний громад та його реалізація в системі регіонального менеджменту.

4

2

2

Разом

42

36

18


3.3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
ВСТУП. МЕНЕДЖМЕНТ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЯК НАПРЯМ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
Поняття і сутність менеджменту, менеджменту регіонального розвитку. Менеджмент як система наукових знань, чотири основні функції менеджменту, сфери і рівні менеджменту. Об’єкти і суб’єкти регіонального менеджменту.

Еволюція управлінської думки. Класична теорія (Анрі Файоль, Макс Вебер, Генрі Форд), неокласична (поведінкова) теорія менеджменту (Мері Паркер Фоллет, Абрахам Маслоу). Кількісний підхід. Сучасні напрями розвитку науки управління - Пітер Друкер, Джон Велш. Процесний, системний і ситуаційний підходи до менеджменту.

Зв'язок менеджменту регіонального управління із теорією регіонального розвитку, регіональною економікою, регіоналістикою, суспільною географією.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Основні теорії регіонального розвитку - У. Айзард, Ф. Перру (теорія полюсів росту), Г.Мюрдаль (теорія економічного росту), Паелінк і Ніджкамп (неокласична теорія). Неолібералізм в управлінні регіональним розвитком, інституціоналізм (Амін, Ашейм), нова економічна географія (Кругман, Портер).

Франція - управління регіональним розвитком в умовах централізованої держави. Великобританія - проблеми старопромислових регіонів. Італія — балансування між Півднем і Північчю, регіоналізм і регіоналізація. ФРН -федералізм і розвиток регіонів.

Особливості організації місцевого самоврядування у зарубіжних країнах. Фінансове забезпечення регіонального менеджменту. Організація комунального господарства у зарубіжних країнах.

Менеджмент регіонального розвитку в умовах інноваційної моделі розвитку світової економіки - трикутник глобалізація-конкуренція-інновації. Фактори розміщення (локаційні критерії) — порівняння фордиської та постфордиської моделей розвитку.


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Закони і закономірності регіонального розвитку. Основні фактори, що визначають вибір моделі розвитку регіону. Передумови формування регіонального менеджменту. Завдання регіонального менеджменту. Стратегічні та тактичні завдання. Оперативне регулювання розвитку регіону. Основні завдання регіонального менеджменту на етапі становлення ринкових відносин. Завдання трансформації господарства регіону.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка