Програма з дисципліни функціональна біохімія (курсу за вибором) для студентів ІІІ курсу фармацевтичного факультету



Скачати 257.78 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір257.78 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

«Затверджую»

Перший проректор з науково-педагогічної роботи

проф. М.Р. Гжегоцький

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


З ДИСЦИПЛІНИ

ФУНКЦІОНАЛЬНА БІОХІМІЯ


(курсу за вибором)
для студентів ІІІ курсу фармацевтичного факультету

спеціальності 7.110201 «Фармація», 7.110206 «Клінічна фармація»



Затверджено

на методичній нараді кафедри

протокол №4

від 29 листопада 2012 року

Завідувач кафедри

_____________ проф. О.Я.Скляров


Затверджено

на профільній методичній комісії

з фізико-хімічних дисциплін

протокол № 3

від 20 грудня 2012 року
Голова комісії

____________ проф. В.П. Музиченко




ЛЬВІВ - 2012


Програма курсу за вибором навчальної дисципліни «Функціональна біохімія» для студентів ІІІ курсу фармацевтичного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького для спеціальності 7.110206 «Клінічна фармація» складена співробітниками кафедри біохімії ЛНМУ імені Данила Галицького (завідувач кафедри – проф.Скляров О.Я., доц. Кобилінська Л.І.).

Програма обговорена і ухвалена на засіданні циклової методичної комісії (протокол № __ від __________2012 р.)

Програма ухвалена на засіданні

(протокол № __ від «___» ____________2012 р.).


1. пояснювальна записка


Програма з функціональної біохімії для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації складена для спеціальності 7.110206 «Клінічна фармація» відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими від 29.07.2004 № 629 та навчальних планів, затверджених наказами МОЗ України від 07.12.2009 №№ 930, 931, 932. Термін навчання за цими спеціальностями для студентів здійснюється протягом 5,0 років. Згідно з навчальним планом вивчення функціональної біохімії здійснюється в VІ семестрі.

Програма структурована на модулі, змістові модулі, теми у відповідності з вимогами «Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін» (наказ МОЗ України від 12.10.2004 р. № 492).

Для вивчення механізмів розвитку патологічних станів та шляхів фармакокорекції різних захворювань важливим є розуміння особливостей метаболізму окремих органів та тканин в нормі та патології. Завданням курсу «Функціональна біохімія» є сформувати у студентів уявлення про особливості метаболізму окремих органів та тканин, та механізми розвитку і способи діагностики деяких патологічних станів.

Особливості функціонування того чи іншого органу або тканини пов’язані з особливостями обміну речовин в них, тому вивчення цих особливостей допомагає зрозуміти молекулярні закономірності життя макроорагнізму, що, в свою чергу, допомагає у пошуку шляхів ефективного впливу на життєдіяльність того чи іншого органу в разі необхідності. Курс також висвітлює проблеми патологічної біохімії, включаючи типові порушення обміну білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів, води та мінеральних речовин, та шляхи їх регуляції в різних органах і тканинах. Ефективна фармакокорекція патологічних змін неможлива без чіткого уявлення про особливості тканинного метаболізму та напрямки його можливих змін. Отримані знання можуть бути використані студентами спеціальності «Клінічна фармація» у їх майбутній професійній діяльності.


Програма дисципліни «Функціональна біохімія» включає 1 модуль, який поділено на 2 змістовних модулі:

Модуль 1. Функціональна біохімія

Змістовні модулі:

1. Біохімічне забезпечення основного обміну.

2. Біохімія органів і тканин в нормі та при патології.

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів.

Практичні заняття передбачають:

а) обговорення теми заняття та опитування студентів за темою;

б) дослідження важливих показників обміну речовин в нормі і при патології;

в) вирішення ситуаційних задач.

Рівень підготовки студентів буде оцінюватись за результатами тестів, рішення ситуаційних занять і трактування їх результатів та опитування за темою заняття.


Структурований план підготовки з дисципліни «Функціональна біохімія» для студентів фармацевтичного та медико-фармацевтичного факультетів за спеціальностями «Фармація» і «Клінічна фармація»


Структура

навчальної

дисципліни


Кількість годин/з них

Рік

навчання


Вид контролю

Всього

годин/


кредитів

Аудиторних


СРС

Лекц.

Сем.

занять


Залік.

Змістових модулів 2


144/4,0

30

30

84

3


Залік. Контроль практичних навичок, тестові завдання

Примітка: 1 кредит ЕСTS – 36 годин

2. МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Функціональна біохімія як навчальний предмет ставить за мету :

- підготовку спеціалістів, які володіють значним обсягом теоретичних та практичних знань відносно біохімічних основ життя: хімічної будови органічних сполук і природи метаболічних процесів, що відбуваюся в організмі людини;

- формування знань про особливості обміну речовин в окремих органах і тканинах,

- формування знань про зміни тканинного метаболізму при різних видах патологій та тканининоспецифічність впливу лікарських препаратів,

- забезпечення теоретичної бази для вивчення інших медико-біологічних дисциплін: фармакології, фармакотерапії з фармакокінетикою, клінічної фармакології та інших дисциплін.

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ


Змістовий модуль 1. Біохімічне забезпечення основного обміну.

Конкретні цілі:

Ознайомити студентів з методами біохімічних досліджень, які використовуються в клінічній медицині та фармації.

Зрозуміти значення ензимодіагностики для визначення порушення структури та функції окремих органів та засвоїти принципи визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами. Засвоїти основні принципи порушення функціонування ферментів у клітині та знати найбільш розповсюдженні вроджені та набуті вади метаболізму. Знати використання ферментів як лікарських засобів у медицині та фармації для регуляції функціонування певних органів і систем.

Вміти аналізувати біохімічний склад крові та пояснювати діагностичну роль білків плазми крові, засвоїти характер змін показників кінцевих продуктів метаболізму в крові при різних патологічних процесах та вживанні фармацевтичних препаратів.

Аналізувати потреби організму в харчових речовинах, процеси травлення та всмоктування. Пояснювати хімічний склад крові та сечі, з огляду на функціональне значення окремих компонентів. Трактувати зміни хімічного складу крові та сечі як діагностичні критерії різних захворювань.


Тема №1. Методи біохімічних досліджень.

Фізико-хімічні методи дослідження: центрифугування (принцип методу). Оптичні методи дослідження: фотоелектроколориметрія, спектрофотометрія, флуоресцентний та імуноферментний аналізи. Електрофорез (принцип методу). Види електрофорезу (горизонтальний, дисковий, ізоелектричне фокусування, імуноелектрофорез). Суть полярографічного методу аналізу. Принцип імуноферментного аналізу та його види. Хроматографія (принцип методу та його різновиди).



Тема 2. Основи клінічної ензимології. Ензимодіагностика. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами.

Загальні положення ензимодіагностики та її значення для медицини та фармації. Роль ензимів в клінічних дослідженнях. Зміни активності ферментів при порушенні структури та функції деяких органів: серцевого м'яза; скелетних м’язів; печінки; підшлункової залози. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами. Ізофементи в ензимодіагностиці.



Тема 3. Вроджені та набуті ензимопатії. Ензимотерапія. Біохімічні основи регуляції ензиматичних порушень фармпрепаратами.

Вроджені та набуті вади метаболізму. Основні порушення метаболізму простих та складних вуглеводів. Порушення метаболізму амінокислот та білків. Ензимопатології ліпідного обміну. Ензимотерапія та її значення для клініки та фармації. Джерела отримання та застосування протеолітичних ензимів в медичній практиці та фармації. Ензимні препарати як засоби замісної терапії. Фібринолітичні засоби. Застосування інгібіторів ферментів в якості фармпрепаратів. Іммобілізовані ферменти та їх застосування у фармації.



Тема №4. Вітаміни. Клініко-біохімічні аспекти дисвітамінозів. Біохімічні основи їх регуляції фармпрепаратами.

Взаємодія водорозчинних вітамінів. Біохімічна роль вітамінів, що приймають участь в енергетичному обміні та їх активні форми. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати. Біохімічна роль вітамінів, що приймають участь у кровотворних процесах. Вітамін С та біофлавоноїди їх біохімічна роль. Вітаміноподібні речовини їх біохімічна роль у організмі людини. Біохімічна роль жиророзчинних вітамінів. Вітамінотерапія. Її види, роль та значення у лікуванні різних патологічних станів. Порушення обміну вітамінів (набуті, спадкові, ендогенні, екзогенні). Антивітаміни. Методи визначення вітамінів. Біологічно активні добавки до їжі. Класифікація, роль та значення у забезпеченні повноцінного харчування та профілактики патологічних станів людини.



Тема № 5. Біохімія крові

Ферменти плазми крові: власні (секреторні), екскреторні та індикаторні (тканинні) ферменти. Калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензинова системи, їх біологічна роль.

Поняття про загальний і залишковий азот крові. Небілкові азотвмісні компоненти крові. Діагностичне значення їх визначення. Молекули середньої маси (середні молекули), їх метаболічне походження. Клініко-діагностичне значення їх визначення.

Біохімічні аспекти використання деяких лікарських препаратів при азотемії. Гормони – регулятори осмотичного тиску крові. Роль системи ренін-ангіотензин у регуляції осмотичного тиску. Використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту у клінічній практиці. Функціональна та біохімічна характеристики системи гемостазу в організмі людини; коагуляційний та судинно-тромбоцитарний гемостаз.

Медіатори та гормони імунної системи; цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин). Біохімічні компоненти системи комплементу людини; класичний та альтернативний (пропердиновий) механізми активації. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити; синдром набутого імунодефіциту людини.

Тема № 6. Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

Загальна характеристика компонентів харчування людини (поживних речовин, нутрієнтів): макрокомпонентів (вуглеводів, жирів, білків), мікрокомпонентів (вітамінів, неорганічних елементів, мікроелементів). Біологічна цінність деяких нутрієнтів. Раціональне харчування. Мікроелементи в харчуванні людини. Біологічні функції йоду, брому, фтору, міді, марганцю, цинку, кобальту, селену; прояви мікроелементної недостатності. Ферменти, біохімічні механізми перетравлення харчових білків, вуглеводів, ліпідів в шлунку, тонкій і товстій кишках.

Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишках; cпадкові ензимопатії процесів травлення. Шляхи корекції порушень процесів травлення фармацевтичними препаратами.
Змістовий модуль 2. Біохімія органів і тканин в нормі та при патології.

Конкретні цілі:

Пояснювати особливості функціонування транспортних систем організму, печінки та нирок в нормі та патології. Пояснювати особливості функціонування нервово, м’язової та сполучної тканин в нормі та патології. Трактувати зміни хімічного складу органів та тканин за фізіологічних умов та патологічних станів. Аналізувати механізми передачі нервового імпульсу та дії лікарських препаратів на нервову систему. Аналізувати причини та механізми канцерогенезу. Пояснювати раціональність застосування фармпрепаратів для терапії злоякісних пухлин.

Тема № 7. Біохімічні функції печінки.

Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Роль печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, білків, синтезі сечовини, обміні пігментів, синтезі жовчі. Клініко-біохімічна характеристика недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження; біохімічні механізми розвитку печінкової енцефалопатії. Основні шляхи корекції патологічних процесів печінки фармацевтичними препаратами.

Зміни біохімічних показників при хронічному гепатиті, цирозі, жовчно-кам’яній хворобі, дискинезії та холециститі, їх діагностична оцінка. Зв’язок порушень екскреторної функції печінки з порушеннями процесів травлення в кишці, діагностика цих порушень.

Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Патобіохімія жовтяниць: гемолітична (передпечінкова), паренхіматозна (печінкова), обтураційна (післяпечінкова). Фізіологічна жовтяниця новонароджених, способи її корекції. Спадкові жовтяниці: синдром Криглера-Найяра (“кон’югаційна жовтяниця”), хвороба Жільбера (“абсобційна жовтяниця”), cиндром Дабіна-Джонсона (“екскреційна жовтяниця”).



Тема № 8. Дослідження нервової тканини.

Структурна організація нервової системи. Хімічний склад головного мозку. Білки мозку. Вуглеводи та ліпіди мозку. Аденілові нуклеотиди та креатинфосфат. Особливості метаболізму нервової тканини. Хімічні основи виникнення та проведення нервових імпульсів. Біохімічні механізми пам’яті. Пептиди нервової системи.



Тема № 9. Функціональна біохімія нирок та сечоутворення.

Особливості будови нирок. Механізм утворення сечі. Роль нирок в підтриманні гомеостазу. Особливості метаболізму нирок в нормі та при патології. Нормальні та патологічні компоненти сечі.



Тема № 10. Функціональна біохімія м'язової тканини.

Морфологічна організація та хімічний склад посмугованих м'язів. Білки м’язів. Механізм м'язового скорочення. Особливості хімічного складу гладеньких м'язів та серцевого м'яза. Джерела енергії м'язової діяльності. Патобіохімія м'язів – міопатії. Біохімічні зміни в м'язах при патології.



Тема № 11. Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

Загальна характеристика морфології та біохімічного складу сполучної тканини. Біохімічна будова міжклітинної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини: волокна (колагенові, ретикулярні, еластичні); основна аморфна речовина. Білки волокон сполучної тканини: колагени, еластин, глікопротеїни та протеоглікани. Біосинтез колагену та утворення фібрилярних структур.

Складні вуглеводи основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміноглікани (мукополісахариди). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів) у побудові основної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

Патобіохімія сполучної тканини. Біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів та колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика. Ревматизм, його клініко – біохімічна діагностика.



Тема № 12. Біохімія ендокринної системи.

Участь гормонів гіпоталамо-гіпофізарної системи в механізмах підтримки гомеостазу організму. Гіпер- і гіпофункція щитоподібної та прищттоподібноних залоз і причини їх виникнення.Біологічні ефекти Т4 та Т3. Механізми виникнення ендемічного зобу і його попередження. Регуляція фосфатно-кальцієвого обміну паратгормоном і кальцитоніном. Кальцитріол: біосинтез; вплив на абсорбцію Са2+ та фосфатів в кишечнику. Клініко-біохімічна характеристика порушень кальцієвого гомеостазу (рахіт, остеопороз). Гіперпаратиреоїдизм і гіпопаратиреоїдизм. Роль кісткової тканини, тонкої кишки та нирок в гомеостазі кальцію.

Біологічні та фармакологічні властивості ейкозаноїдів, їх клінічне застосування. Аспірин та інші нестероїдні протизапальні засоби як інгібітори синтезу простагландинів. Стероїдні гормони. Біогенні аміни з гормональними та медіаторними властивостями: будова, біосинтез, фізіологічні ефекти, біохімічні механізми дії (адреналін, норадреналін, дофаміну, серотонін, мелатонін, гістаміну). Рецептори біогенних амінів; рецепторна дія лікарських засобів, антагоністи гістамінових рецепторів.

Тема № 13. Біохімія неоплазій

Причини виникнення пухлин. Канцерогенні фактори (фізичні, хімічні, біологічні). Патогенез пухлинного росту. Фактори росту.Функціональні особливості пухлинної тканини. Прогресія пухлин. Патобіохімія онкологічних захворювань. Діагностика пухлин. Онкомаркери.



Тема 14. Використання сучасних досягнень молекулярної біології і генетики у медицині та фармації.

Молекулярні патології біосинтезу білків. Принципи лікування та профілактики молекулярних захворювань. Генна інженерія, або технологія рекомбінантних ДНК: поняття отримання генів, біомедичне значення. Клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів (гормонів, ферментів, антибіотиків, інтерферонів та ін.). Метод ампліфікації генів та його використання в медичній практиці. Ланцюгова полімеразна реакція; її біомедичне застосування в діагностиці інфекційних та спадкових хвороб людини, ідентифікації особини ("ДНК-діагностика").



Тема 15. Біохімічні механізми токсичних уражень організму, токсикоманій. Біохімічні основи використання фармпрепаратів при їх лікуванні.

Детоксикаційна функція печінки; біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці. Реакції мікросомального окиснення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ. Реакції кон’югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення. Електронно-транспортні ланцюги ендоплазматичного ретикулуму. Генетичний поліморфізм та індуцибельність синтезу цитохрому Р-450. Виникнення і природа розвитку толерантності до лікарських засобів.


СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ:

Функціональна біохімія




Тема

Лекції


Практичні заняття

СРС

Індивідуальна робота

Змістовий модуль 1. Біохімічне забезпечення основного обміну.

1. Методи біохімічних досліджень.

2

2

6

Підготовка огляду наукової літератури або проведення дослідження

2. Основи клінічної ензимології. Ензимодіагностика. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами.

2

2

6

3. Вроджені та набуті ензимопатії. Ензимотерапія. Біохімічні основи регуляції ензиматичних порушень фармпрепаратами.

2

2

6

4. Вітаміни. Клініко-біохімічні аспекти дисвітамінозів. Біохімічні основи їх регуляції фармпрепаратами

2

2

6

5. Біохімія крові

2

2

6




6. Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

2

2

5




Змістовий модуль 2. Біохімія органів і тканин в нормі та при патології.

7. Біохімія нервової тканини.

2

2

5

Те саме


8. Функціональна біохімія м’язової тканини.

2

2

5

9. Функціональна біохімія нирок і сечоутворення.

2

2

5

Те саме

10. Біохімія онтогенезу.

2

2

6

Те саме

11. Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

2

2

5

Те саме

12. Біохімія ендокринної системи.

2

2

5




13. Біохімія неоплазій

2

2

6




14. Використання сучасних досягнень молекулярної біології і генетики у медицині та фармації.

2

2

6




15. Біохімічні механізми токсичних уражень організму, токсикоманій. Біохімічні основи використання фармпрепаратів при їх лікуванні.

2

2

6




Усього годин — 144

30

30

84




Кредитів ЕСТS—4,0

4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ




зп


Тема

Кількість

годин


1.

Методи біохімічних досліджень.

2

2.

Основи клінічної ензимології. Ензимодіагностика. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами.

2

3.

Вроджені та набуті ензимопатії. Ензимотерапія. Біохімічні основи регуляції ензиматичних порушень фармпрепаратами.

2

4.

Вітаміни. Клініко-біохімічні аспекти дисвітамінозів. Біохімічні основи їх регуляції фармпрепаратами

2

5.

Біохімія крові

2

6.

Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

2

7.

Біохімія нервової тканини.

2

8.

Функціональна біохімія м’язової тканини.

2

9.

Функціональна біохімія нирок і сечоутворення.

2

10.

Біохімія онтогенезу.

2

11.

Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

2

12.

Біохімія ендокринної системи.

2

13.

Біохімія неоплазій

2

14.

Використання сучасних досягнень молекулярної біології і генетики у медицині та фармації.

2

15.

Біохімічні механізми токсичних уражень організму, токсикоманій. Біохімічні основи використання фармпрепаратів при їх лікуванні.

2

Разом

30

5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ




зп


Тема

Кількість

годин


Змістовий модуль 1. Біохімічне забезпечення основного обміну.

1.

Методи біохімічних досліджень.

2

2.

Основи клінічної ензимології. Ензимодіагностика. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами.

2

3.

Вроджені та набуті ензимопатії. Ензимотерапія. Біохімічні основи регуляції ензиматичних порушень фармпрепаратами.

2

4.

Вітаміни. Клініко-біохімічні аспекти дисвітамінозів. Біохімічні основи їх регуляції фармпрепаратами

2

5.

Біохімія крові

2

6.

Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

2

Змістовий модуль 2. Біохімія органів і тканин в нормі та при патології.

7.

Біохімія нервової тканини.

2

8.

Функціональна біохімія м’язової тканини.

2

9.

Функціональна біохімія нирок і сечоутворення.

2

10.

Біохімія онтогенезу.

2

11.

Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

2

12.

Біохімія ендокринної системи.

2

13.

Біохімія неоплазій

2

14.

Використання сучасних досягнень молекулярної біології і генетики у медицині та фармації.

2

15.

Біохімічні механізми токсичних уражень організму, токсикоманій. Біохімічні основи використання фармпрепаратів при їх лікуванні.

2

Разом

30

6. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ




зп


Тема

Кількість

годин


1.

Методи біохімічних досліджень.

6

2.

Основи клінічної ензимології. Ензимодіагностика. Визначення активності ферментів за умов лікування фармпрепаратами.

6

3.

Вроджені та набуті ензимопатії. Ензимотерапія. Біохімічні основи регуляції ензиматичних порушень фармпрепаратами.

6

4.

Вітаміни. Клініко-біохімічні аспекти дисвітамінозів. Біохімічні основи їх регуляції фармпрепаратами

6

5.

Біохімія крові

6

6.

Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

5

7.

Біохімія нервової тканини.

5

8.

Функціональна біохімія м’язової тканини.

5

9.

Функціональна біохімія нирок і сечоутворення.

5

10.

Біохімія онтогенезу.

6

11.

Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

5

12.

Біохімія ендокринної системи.

5

13.

Біохімія неоплазій

6

14.

Використання сучасних досягнень молекулярної біології і генетики у медицині та фармації.

6

15.

Біохімічні механізми токсичних уражень організму, токсикоманій. Біохімічні основи використання фармпрепаратів при їх лікуванні.

6

Разом

84

6. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ


Основні хімічні компоненти плазми крові.

Функції білків крові. Приклади.

Основні способи розділення білків крові та білкові фракції.

Диспротеїнемії.

Дисліпопротеїнемії

Захисні системи крові. Функції системи комплімента та кінінової системи.

Ферменти крові та їх значення для лабораторної діагностики.

Зсідання крові. Компоненти системи тромбоутворення.

Хімічний склад печінки людини.

Метаболізм вуглеводів в печінці. Синтез глікогену. Пентозофосфатний шлях.

Синетез печінкою компонентів крові. Утворення ліпопротеїнів.

Детоксикація речовин в печінці.

Роль жовчних кислот в травленні.

Функції нирок.

Клубочкова фільтрація в нирках.

Компоненти сечі. Клініко-біохімічне дослідження сечі.

Структурна організація нервової системи та її функції.

Передача нервових імпульсів. Нейромедіатори.

Особливості хімічного складу та метаболізму нервової системи.

Види, структура та хімічний склад м’язової тканини.

Механізми м’язового скорочення та джерела енергії для нього.

Хвороби серця та біохімічні зміни при них.

Структурно-функціональна організація та хімічний склад сполучної тканини.

Патологічна біохімія кістково-суглобової системи.

Злоякісні пухлини та їх особливості.

Поняття про канцерогенез та його причини.

Перспективи терапії онкозахворювань. Протиракові препарати.

7. ФОРМИ КОНТРОЛЮ


Поточний контроль. Опитування, стандартизовані методи діагностики знань та навичок.

Заліковий модуль (письмовий контроль, розв’язування тестів та ситуаційних завдань).


Поточний контроль здійснюється на кожному семінарському занятті відповідно конкретним цілям теми. Рекомендується застосовувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.

Максимальна кількість балів, що надається студентам при засвоєнні модулю (залікового кредиту) – 195.

Оцінювання поточної навчальної діяльності здійснюється на заняттях із використанням стандартних методів контролю; при засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студента виставляються бали за відповідним принципом (середньоарифметична оцінка за змістовий модуль):

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом складання балів, одержаних ним за кожне заняття та змістовий модуль, а також до цього додається певна кількість балів за самостійну роботу або додаткові види діяльності. Сума дорівнює 195 балам.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом складання балів, одержаних ним за кожне заняття та змістовий модуль. Сума дорівнює 120 балів.

Оцінювання дисципліни

Оцінка виставляється лише студентам, яким зараховані усі змістовні модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як сума кількості балів за поточні навчальні заняття з дисципліни.




Традиційна оцінка

Б а л и

"5" – відмінно


13

"4" – добре


11

"3" – задовільно


8

"2" – незадовільно


0

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модулю, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 200 балам.

Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування модулю, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3” на кількість тем у модулі і дорівнює 120 балів.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи:

Кількість балів за індивідуальну самостійну роботу студента (ІСРС) вираховується як різниця між максимальною кількістю балів за поточну навчальну діяльність (195 балів) і максимальною кількістю балів за поточну успішність студента при засвоєнні тем модуля. Бали за ІСРС нараховуються при успішному її захисті.
Загальний рейтинг з дисципліни є сума балів за поточний контроль.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, відповідає певному рейтингу за шкалою ЕСТS і конвертується у національну шкалу таким чином:


Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у чотирибальну шкалу таким чином:


Оцінка ECTS

Оцінка за 4-бальною шкалою

A

“5”

B, C

“4”

D, E

“3”

FX, F

“2”

Оцінки з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX (“2”) виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F (“2”) по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модулю або не набрали за поточний навчальну діяльність з модулю мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.


Примітка: згідно листа МОЗ України від 21.01.2008 №08.01-22/65 з метою узгодження інструкції з оцінювання навчальної діяльності (лист МОЗ України від 16.06.2005 №08.01-22/1258) з діючою нормативною базою щодо призначення стипендій студентам, бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму з дисципліни, конвертуються у традиційну чотирибальну шкалу за абсолютними критеріями як наведено нижче у таблиці:


Бали з дисципліни

Оцінка за чотирибальною шкалою

від 170 до 200 балів

“5”

Від 140 до 169 балів

“4”

від 139 балів до мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

“3”

нижче мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

“2”

Оцінка ECTS у традиційну чотирибальну шкалу не конвертується, оскільки шкала ECTS та чотирибальна шкала незалежні.

8. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Функціональна біохімія: Навч. посіб. / А.Л. Загайко, Л.М.Вороніна, М.В. Волощенко та їн. – НФаУ, 2010. – 220 с.

Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека: В 2-х томах. – М.: Мир, 1993. – 799 с.

Березов Т.И., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия: Учебник. – 2-е изд.перераб. и доп. – М.: Медицина, 1990. – 528 с.

Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія: Підручник. – Х.: Основа; Вид-во НФАУ, 2000. – 678 с.

Воронина Л.Н., Десенко В.Ф., Мадиевская Н.Н. и др. Биологическая химия: Учебник. – Х.: Основа; Вид-во УкрФА, 1999. – 640 с.

Губський Ю.І. Біологічна хімія: Підручник. – К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

Строев Е.А. Биологическая химия. – М.: Высш.шк., 1986. – 479 с.Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736 с.

Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – М.: Мир, 2000. – 469 с.

Ленинджер А. Основы биохимии: В 3-х т. – Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 1055 с.

Северин Е.С., Николаев А.Я. Биохимия. Краткий курс с упражнениями и задачами. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001. – 448 с.



Молекулярная биология: структура и биосинтез нуклеиновых кислот: Учеб. для биол.спец.вузов / В.И.Агол, А.А.Богданов, В.А.Гвоздев и др.; Под ред. А.С.Спирина. – М.: Высш.шк., 1990. – 352 с.
Додаток до програми


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка