Програма вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»



Сторінка1/3
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Факультет музичного мистецтва


ПРОГРАМА

вступних випробувань на здобуття

освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

Галузь знань 02 «Культура і мистецтво»

Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
На даний освітньо-кваліфікаційний рівень приймаються особи, які мають базову вищу освіту, освітній ступінь бакалавра (6.020204 «Музичне мистецтво»).

Вступні випробування проводяться у формі тестування до якого входять комплексні питання, що передбачають перевірку теоретичних знань з професійно-орієнтовних дисциплін.

Абітурієнт повинен продемонструвати:

- знання з музичної педагогіки та психології;

- знання з гармонії та аналізу музичних творів;

- знання з музичної інтерпретації;

- інструментознавства;

- знання з музичного фольклору та етнографії;

- знання з історії української, зарубіжної музики.
МУЗИЧНА ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ

Педагогічна наука і музична педагогіка.

Характеристика тематичного плану і програми навчальної дисципліни. Педагогіка як наука. Короткий історичний шлях розвитку педагогіки. Місце сучасної педагогіки і психології у системі загальних знань про людину та суспільство. Музична педагогіка і психологія як складові загальної педагогіки і психології.


Сутність музичної педагогіки та її основні категорії

Музична педагогіка – окрема галузь педагогічних знань. Сфери діяльності музичної педагогіки. Основні категорії музичної педагогіки: музичне навчання, музичне виховання, музичний розвиток, музична освіта. Мета, зміст і характеристика названих категорій.


Методологічні основи музичної педагогіки.

Наукові підходи в музичні педагогіці. Методологічні принципи музичної педагогіки: особистісний, діяльнісний, полісуб’єктний (діалоговий), культурологічний, етнопедагогічний, антропологічний.

Методологічні засади музичної педагогіки: гуманістична спрямованість музичної освіти; національна основа музичної освіти; особистісно-орієнтований підхід до музичного навчання; забезпечення системності музичного навчання. Характеристика та вимоги до їх втілення в практику музичного навчання.
Загальна характеристика пізнавальних процесів та їх місце в діяльності музиканта.

Загальна характеристика когнітивних процесів в практичній діяльності музиканта. Чуттєве та абстрактне (логічне) пізнання предметів та явищ об’єктивного світу, предметів культури і мистецтва. Взаємозв’язок чуттєвого і абстрактного пізнання.

Відчуття (слухові, тактильні, рухові та ритмічні), їх характеристика та значення в діяльності музиканта. Сприйняття як процес і результат сприймання і усвідомлення інформації, що міститься в музичних творах. Зміст, структура та різновиди художнього сприйняття.

Мислення, уява, увага, пам’ять як вищі форми пізнання людиною дійсності. Їх роль і місце в діяльності музиканта. Різновиди вищеназваних пізнавальних процесів.


Емоційно-вольові властивості та індивідуально-психологічні особливості музиканта

Емоційно-вольові процеси людини. Емоції, почуття, воля - їх різновиди, форми та характеристика. Роль і місце їх у діяльності музиканта. Індивідуально-психологічні особливості музиканта:

- Темперамент. Типи темпераменту, їх характеристика;

- Характер. Структура характеру, зміст і форма характеру, їх характеристика;

- Здібності. Загальні і спеціальні здібності, їх взаємоз’язок і взаємодоповнення;

- Музичні здібності і природні задатки. Єдність і відмінність. Питання спадковості в проблемі здібностей.


Навчально-виховний процес в музичних закладах освіти, його структурні компоненти.

Структура навчально-педагогічного процесу підготовки фахівців музичного мистецтва. Характеристика його структурних компонентів (суб’єкт, об’єкт, зміст навчання, форми і методи і засоби навчання).


Педагогічна майстерність викладача-музиканта. ЇЇ сутність, ознаки та властивості

Педагогічна майстерність як власна педагогічна технологія викладача-музиканта та засіб ефективності навчально-педагогічної діяльності. Ознаки та властивості педагогічної майстерності: гуманістична направленість, професійні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка, їх характеристика.

Загальні складові пошуку підвищення ефективності педагогічної майстерності викладача: аналіз педагогічної ситуації; проект бажаного результату на основі вивчення даних; добір доцільних засобів його одержання та перевірки; оцінка здобутих даних; формування нових задач.
Принципи і педагогічні умови музичного навчання. Форми організації фахового навчання та специфіка їх використання в навчально-виховному процесі.

Головні принципи музичного навчання: цілісності; культуро відповідності; естетичної спрямованості; індивідуалізації; рефлексивності.

Педагогічні умови навчання фаху: створення позитивної атмосфери навчання; досягнення діалогу у взаємодії вчителя і учнів у музично-педагогічному процесі; забезпечення пріоритету в практичній діяльності.

Форми організації фахового навчання, їх класифікація та характеристика: навчальні (аудиторні заняття); індивідуальні завдання; самостійна робота студентів; практична підготовка; контрольні заходи.

Специфіка використання форм організації музичного навчання в навчально-виховному процесі.
Методи музичного навчання. Репертуар як основа музичного навчання. Вимоги до вибору навчального матеріалу.

Методи педагогічної діяльності викладача –музиканта. Класифікація методів навчання та їх характеристика.

Навчальний репертуар – основа музичного навчання. Дидактичні вимоги до визначення мистецького навчального матеріалу : відбір високохудожніх музичних творів; послідовність і систематичність у навчанні; повнота жанрово-стильового розмаїття музичного мистецтва; використання творів музичної спадщини і творів сучасних композиторів; збалансованість музичних творів різних за складністю; врахування інтересів і можливостей учня; поєднання нормативних і індивідуальних підходів до навчання; введення музичних творів, обраних учнем самостійно.
Методика організації і проведення навчально-виховного процесу в музичних закладах освіти. Структура методики.

Зміст терміну „ методика ” як способу передачі знань, вмінь і навичок. Загальні питання методики викладання фаху: планування курсу в цілому, конкретної лекції, заняття, написання текстів лекцій, складання індивідуальних навчальних планів з фаху, складання робочих індивідуальних планів студентів; підбір семестрової програми вивчення хорових творів, підготовка наочності, визначення і вибір методів і прийомів навчання.

Структура методики проведення фахових занять:


  • методи, якими здійснюється повідомлення інформації (І) – слово, демонстрація хорового твору, що вивчається;

  • методи, що забезпечують педагогічну взаємодію спрямовану на управління діяльністю студента та засоби навчання (В) – педагог, навчальний посібник, ілюстрація хорового твору;

  • методи, якими здійснюється контроль за засвоєнням знань, умінь і навичок (К) – запитання та завдання студентам.


ГАРМОНІЯ ТА АНАЛІЗ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ
Принципи гармонізації мелодії і басу

Гармонізація мелодії і басу як спосіб розкриття гармонічних Методика рішення завдань як система логічних послідовних дій. З’єднання тризвуків і секстакордів кварто-квінтового і секундового співвідношення.

Норми голосоведіння при гармонізації мелодичних стрибків при зміні гармоній. Перевага протилежного й прямого руху двох крайніх голосів до недосконалих консонансів. Неприпустимість прихованих квінт і октав.
Найважливіші каденційні засоби

Поняття про період. Найбільш типові структури періоду. Тематична і ладогармонічна побудова періоду. Періоди однотональні і модуляційні.

Функціональний розвиток у періоді. Визначення каденцій. Класифікація каденційних зворотів. Каденції серединні і заключні, їх гармонічний зміст. Каденції автентичні, плагальні, напівавтентичні, напівплагальні, половинні, повні досконалі, повні недосконалі. Використання каденцій у періоді.

Найважливіші каденційні засоби. Кадансовий кварт секстакорд, його біфункціональність та метричне положення.

Акорди субдомінантової групи, що передують кадансовому квартсекстакорду. Секстаккорд другого ступеню – субдомінанта із секстою. Варіанти розташування і мелодичного положення акорду.

Квінтсекстакорд другого ступеню – м'яко дисонуючий акорд субдомінантової групи. Умови застосування цих акордів. Домінантсептакорд у каденції. Переміщення домінантсептакорду. Повний і неповний домінантсептакорд. Голосоведіння при розв’язанні повного й неповного домінантсептакорду в тоніку.

Домінантсептакорд – яскравий представник домінантової групи. Застосування обернень домінантсептакорду в процесі викладу і розвитку музичного матеріалу, що сприяють мелодизації басу. Характеристика обернень домінант септакорду, їх переміщення. Правила розв’язання обернень домінантсептакорду в тоніку. Більш вільне голосоведіння при розв’язанні. Можливість виникнення стрибків, ненормативних подвоєнь.

Домінантсептакорд із секстою, його походження. Висотне положення сексти у верхньому голосі. Розв’язання домінантсептакорду із секстою в тоніку.

Перервана каденція, її місце розташування в періоді. Перервана каденція як засіб розширення періоду. Голосоведіння при розв’язанні домінантсептакорду в тризвук шостого ступеня.
Гармонія на основі голосоведіння: прохідні й допоміжні звороти

Поняття про акорди мелодичного походження, що виникають між функціонально основними акордами на відносно легких долях такту.

Виникнення прохідних акордів на основі плавного руху басу. Співвідношення басу і сопрано. Виникнення співзвуч не терцієвої структури як прохідних.

Прохідні звороти на основі тоніки, субдомінанти, увідного септакорду, септакорду ІІ ступеня. Застосування прохідних зворотів у процесі розвитку.

Виникнення допоміжних акордів на основі витриманого басу. Принципи голосоведіння. Допоміжні звороти до тоніки і домінанти.

Застосування допоміжних зворотів у експозиційних розділах, у половинній каденції як плагального доповнення до періоду.


Найважливіші побічні септакорди: ІІ7, VIІ7

Гармонізація мелодії за допомогою найважливіших побічних септакордів та їх обернень, як спосіб подальшого збагачення і розмаїтості гармонічного змісту.

Септакорд другого ступеня – найбільш яскрава гармонія субдомінантової групи.

Обернення септакорду другого ступеня їх застосування в каденціях, усередині побудов, у плагальних доповненнях. Підготовлення септакорду другого ступеня і розв’язання у тоніку і домінантсептакорд. Ускладнення акордів домінантової групи.

Ввідний септакорд – акорд, що концентрує ладову нестійкість. Особлива виразність звучання.

Обернення ввідного септакорду. Підготовлення цього акорду і його обернень акордами тоніки й субдомінанти. Розв’язання септакорду сьомого ступеню і його обернень у тоніку, норми голосоведіння.

Внутрішньофункціональне розв’язання увідного септакорду і його обернень у домінантсептакорд. Особливості голосоведіння. Метричне положення увідного септакорду.
Акорди групи подвійної домінанти

Акорди подвійної домінанти в каденції, найбільш вживані їх види, що будуються на IV підвищеному й VI ступенях ладу в мажорі та мінорі.

Підготовка акордів групи подвійної домінанти. Акорди субдомінантової групи, що передують появі подвійної домінанти. Особливості голосоведіння при з'єднанні акордів субдомінантової групи з акордами подвійної домінанти. Поняття про «заперечення».

Розв’язання акордів групи подвійної домінанти в D, D7. Застосування акордів групи подвійної домінанти в середині побудови. Акорди тонічної, субдомінантової (рідше домінантової) функцій, що передують появі подвійної домінанти. Перехід подвійної домінанти в дисонуючі акорди домінантової групи, основи голосоведіння. Вживання акордів групи подвійної домінанти в плагальних зворотах при безпосередньому переході їх у тонічну функцію.


Відхилення й модуляції в тональності І ступеня спорідненості

Відхилення як короткочасний перехід у нову тональність без каденційного закріплення. Напрям відхилень, широке використання відхилень у тональності субдомінантової групи.

Відхилення в тональності I ступеня спорідненості: головна тональність, модулюючий акорд, тоніка нової тональності. Види модулюючих акордів. Домінантсептакорд і ввідний септакорд з оберненнями як побічні домінанти. Відхилення через ввідний септакорд у випадку виникнення „заперечення”.

Септакорд II ступеня і його обернення у сполученні з домінантовою гармонією при відхиленні.

Загальний й модулюючий акорди. Сутність модуляційного процесу: показ вихідної тональності, введення загального й модулюючого акордів, каденційне закріплення нової тональності. Модуляції в тональності домінантової і субдомінантової групп.
Засоби музичної виразності та елементи музичної форми

Просторово-часові співвідношення в музичному творі. Елементи музичної мови: звуковисотні (мелодія, гармонія, лад, тональність, регістр, тембр); метроритмические (темп, ритм, агогіка).

Передумови їх виразності і реальне значення в конкретному творі.

Уявлення про основні і побічні засоби, методи їх аналізу. Розвиток і взаємодія засобів музичної виразності.

Жанр і стиль як особливі виражальні засоби в музиці. Цілісність і дискретність музичної форми. Цезура, її головні ознаки. Музична побудова. Мотив як найменша структурна одиниця. Мотиви ямбічні і хореічні; передумови їх виражальних можливостей.

Пропорційність частин форми. Функції частин у музичній формі. Типи викладу музичного матеріалу. Принципи розвитку музичної форми. Закон співвідношення типів викладу, принципів розвитку і функцій частин.

Музична фактура і її значення в формі. Форми поліфонічні та гомофонні.
Прості пісенні форми

Поняття музичної теми, її виникнення і зміни в процесі історичного розвитку музичного мистецтва. Значення споріднених термінів: тематизм, тематичний матеріал.

Визначення періоду. Межі і масштаби періоду. Період і тема. Найпростіша будова періоду; його складові частини. Тематичний і тонально-гармонічний план простого періоду. Поняття квадратності. Складання схеми.

Різноманіття видів періоду. Класифікація періодів за різними ознаками:

по тонально-гармонійному (замкнутий - незамкнутий, однотональний - модулюючий); по тематизму (повторної і неповторної будови); по кількості речень (з одного, двох, трьох речень; складний і повторений період); щодо масштабного співвідношенню частин (квадратний і неквадратний; органічна та неорганічна неквадратність).

Універсальність структури періоду. Порівняння періоду як частини більш великого цілого і як форми самостійного твору.

Проста двочастинна форма та її різновиди: репризна і безрепризна. Повторення частин у простій двочастинній формі. Складний період і проста двочастинна форма. Область застосування простих форм. Куплетна форма найбільш розповсюджена серед джазових стандартів. Різновиди куплетної форми.

Проста тричастинна форма.

Проста тричастинна форма; її різновиди: однотемна (з розвиваючою серединою); двотемна (з контрастною серединою); трьохтемна (без репризи).

Повторення частин у простих формах; утворення трьох-п'яти-частинної і подвійної трьохчастинної форм.

Види реприз в простих формах: статична (точна), варійована, динамізована. Розширена і скорочена репризи.

Вступ і кода в простих формах.
Складна тричастинна форма.

Поняття складної форми. Відмінність складної форми від простої. Принципове різноманіття складних форм. Формування складної тричастинної форми в рамках барокової сюїти.

Види складної тричастинної форми: із середньою частиною типу тріо і типу епізоду. Жанрові ознаки, що відповідають цим видам. Характеристика частин форми. Вступ і кода.

Повторення частин у складній тричастинній формі. Повторення виписане і позначене. Знаки для позначення повторень. Складна трьох-п'яти-частинна і подвійна тричастинна форми. Види репризи у складній тричастинній формі.

Форма, проміжна між простою і складною тричастинною.


Складна двочастинна форма

Визначення складної двочастної форми, специфіка її композиції. Вокальна (оперна) музика як основна область застосування данної форми. Складна двочастинна форма в інструментальній музиці.


Форма рондо.

Роз'яснення терміна «рондо»; його немузичне і специфічне значення. Рондо як жанр, форма, принцип формоутворення. Типологія форми рондо в працях зарубіжних і вітчизняних музикознавців.

Визначення форми, її схема, основні формотворчі ознаки. Назви частин.

Історичні етапи розвитку форми.

1. Рондо французьких клавесинистів. Особливості творчості клавесинистів: камерність і програмність. Просте рондо - основна форма їх п'єс. Головні ознаки цієї форми: відсутність значного тематичного та тонального контрасту між розділами, простота (не складніше періоду), принципова необмеженість кількості частин.

2. Рондо віденських класиків - значний етап у розвитку форми. Посилення контрасту між частинами, збільшення їх масштабів, ускладнення форми. В цілому - тенденція до лаконічності, лапідарності, завершеності. У нормі – П`ятичастинне рондо з кодою. Характеристика частин, тональний план.

3. Рондо в другій половині XIX - XX ст.

Посилення самостійності частин форми. Можливість скорочення та пропуску розділів.

Поняття «рондоподібність» і «рефрен». Форми з рефреном (приспівом).
Варіаційна форма

Варіаційність як метод розвитку. Тема з варіаціями: визначення форми, її походження.

Основні історичні типи.

1.Варіаціі на незмінний бас (basso ostinato). Тип фактури, характерний для застосування цієї форми, - змішаний, з поліфонічною основою. Стабільний елемент форми - одноголосна тема-формула. Її характеристика. Мобільні, змінювані елементи форми - фактура, гармонія, мелодія та ін. Принцип наскрізного розвитку у формі. Жанри чакони і пасакалії.

2. Класичні (орнаментальні, строгі) варіації. Тип фактури - гомофонно-гармонічний. Тема, що лежить в основі цих варіацій, має форму періоду або одну з простих (частіше двочастинну). Вимоги до теми - простота фактури і тематична рельєфність, яскравість. Традиція створення варіацій такого типу на відомі (чужі) теми. Стабільні та мобільні елементи форми. Число варіацій. Внутрішня логіка циклу. Створення форми другого порядку.

3. Варіації на незмінну мелодію. Роз'яснення терміна «глінкінські» оркестрові варіації. Стабільні та мобільні елементи форми. Залежність типу варіювання від характеру і походження теми.

4. Вільні і характерні варіації. Романтичний варіаційний цикл. Характерні і жанрові варіації. Варіації змішаного типу. Введення поняття «монотематизм».

5. Подвійні і багатотемні варіації. Два принципи будови подвійних варіацій - за західноєвропейським і за російським зразком. Створення форми другого порядку в останньому випадку. Варіації на кілька тем.
Сонатна форма

Становлення сонатної форми - важливий етап в історії музичного мистецтва. Музична і немузична підготовка сонатної форми. Спорідненість зрілої сонатної форми з деякими положеннями класичної філософії, риторики, явищами літератури. Композиційне різноманіття сонатної форми, рухливість її схематичних рамок.

Виділення головних ознак форми; визначення сонатної форми. Частини сонатної форми і їх будова.

Різновиди сонатної форми: без розробки; з епізодом замість розробки; з неповною репризою; із дзеркальною репризою; в жанрі концерту для сольного інструмента з оркестром.


Рондо-соната

Визначення форми; її спільність і відмінності від сонатної форми і форми рондо. Специфіка застосування форми. Жанрові уподобання.

Два види рондо-сонати: з розробкою і з центральним епізодом. Характеристика частин форми. Можливості зміни класичної схеми: скорочення і пропуск розділів, введення додаткових епізодів і зв'язок між основними частинами, вільний тональний план та ін.
Циклічні форми

Визначення циклічних форм, їх загальна характеристика. Основні види циклічної форми - сюїта і сонатно-симфонічний цикл.

Сюїта і її історичні різновиди: старовинна і нова.

Обов'язкові і вставні танці старовинної сюїти. Особливості фактури обов'язкових танців. Старовинна двочастинна форма - один з історичних витоків сонатної форми.

Кристалізація складної тричастинної і класичної варіаційної форми у рамках старовинної сюїти.

Нова сюїта. Можливість жанрового різноманіття частин. Обов'язковість програми.

Проблема єдності сюїтного циклу.

Сонатно-симфонічний цикл, його спорідненість з сюїтою і суттєві відмінності від останньої. Історичні перетворення сонатно-симфонічного циклу. Єдність його частин.

Деякі інші види циклічної форми.
Змішані форми романтичної музики XIX ст.

Спільні риси романтичного мистецтва, що вплинули на оновлення музичної форми. Зв'язки між різними структурами, можливість їх взаємопроникнення.

Індивідуальність форми в конкретному творі.

Змішані форми, використані найбільш часто.


МУЗИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
Аналіз у ракурсі музичної інтерпретації

Поняття «музичний аналіз» і «музична інтерпретація» прийнято розглядатияк такі, що, хоча й кореспондуються між собою, але все ж таки не є тотожними. Водночас їх поєднує спільний об’єкт творчого осягнення – музичний твір. Найбільш цілеспрямовано осягнення музичного твору як певного художнього цілого передбачає цілісний аналіз. Вищою метою цілісного аналізу є дослідження музичного твору як суспільно-ідеологічного явища у всій повноті його історичних зв’язків, за думкою В.Бобровського. Музичний твір як суспільний феномен стає таким лише у комунікативній формі, тобто у звучанні. Аналізуючи музичний твір, ми спираємося на його виконавське відчуття. Мета музичної інтерпретації – розкрити виражальні можливості музичного твору. Досягнення цієї мети в крупному плані передбачає два етапи творчої діяльності інтерпретатора: 1) розуміння музичного твору; 2) створення його інтерпретаційної версії. Музичному твору властива якість, яку можна означити терміном «рухомий інваріант». Інваріантність полягає в тому, що при різних сприйняттях (у тому числі – в

історичному розвитку) музичний твір лишається самим собою й не набуває значення «іншого» чи зовсім «нового» твору. Рухомість полягає в пристосуванні твору до нової ситуації – соціальної, історичної, комунікативної, музично-естетичної. Унаслідок узагальнення різних музичних інтонаційних потоків, які презентують на даний час виражальний потенціал музичного твору, одержуємо феномен музичного твору - принципу . Вважаємо, що твір-принцип і є головним об’єктом музичної інтерпретації. На його основі формується виконавська версія, що постає як музичний твір - даність.

Відповідно до характеру інтерпретаційних версій у музичній інтерпретації ви-

діляються: слухацький, редакторський, виконавський, композиторський та музикознавчий різновиди.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка