Програма та тестові завдання з курсу «історія вчень про державу І право» для студентів усіх форм навчання



Сторінка2/5
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4   5

Тема 6


Державно-правові вчення ліберально-демократичного спрямування в Європі
кінця ХVIII - першої половини ХІХ ст.

Основні напрямки державно-правової думки у Німеччині наприкінці XVIIІ – першій половині ХІХ ст. Теорія правової держави і проект «вічного миру» Імануїла Канта.

Вчення Георга Гегеля про державу і право. Ідеї про громадянське суспільство, державу та право. Структура конституційної монархії. Ідеї Гегеля у галузі міжнародного права.

Державно-правова ідеологія буржуазного лібералізму в Англії. Теорія утилітаризму Ієремії Бентама. Мета держави. Гарантії стабільності держави.

Французький лібералізм. Теорія захисту меншості Бенджаміна Анрі Констана. Індивідуальна свобода і держава. Нове бачення ідеї розподілу влад.

Історична школа права: Густав Гуго, Фрідріх Карл фон Савін’ї, Георг Фрідріх Пухта. Критика теорії природного права.
Тема 7

Політико-правові ідеї соціалізму і комунізму
Основні ідеї раннього утопічного соціалізму. Політико-правові погляди Томаса Мора. Вчення про державу і право Томазо Кампанелла. «Місто Сонця».

Основні ідеї європейського утопічного соціалізму ХІХ ст. Анрі де Сен-Сімон. «Нове християнство». Виробничі асоціації промисловців. Франсуа Фур’є. «Теорія всесвітньої єдності». «Новий господарський соцієтарний світ». Поняття «фаланга». Роберт Оуен. «Новий погляд на суспільство». Соціалістичні самоврядні общини.

Марксистське вчення про державу і право. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс про суспільно-економічну формацію. Базис. Надбудова. Історичний матеріалізм. Соціальна революція. Теорія класової боротьби. Суспільні антагонізми. Ідея диктатури пролетаріату. Місце держави та права у комуністичній формації.

Державно-правові концепції В.І.Леніна. Соціалістична державність. Диктатура пролетаріату. Пролетарська демократія. Функції соціалістичної держави. Політико-правові ідеї Й.Сталіна.

Ідеї соціальної демократії. Фердінанд Лассаль. «Програма робітників». Роль держави у будівництві соціалізму.

Ідеологія анархізму. П’єр-Жозеф Прудон про капіталізм і власність, державу і закони. Автономія особи. Концепція анархо-індивідуалізму Макса Штірнера. Федерація вільних і рівних автономних людей. Концепція анархо-колективізму М.Бакуніна.


Тема 8


Політико-правова думка в Росії
Політична концепція «Москва – третій Рим» Філофея. Ідея централізованої держави. І.Пересвєтов про владу і законність. А.Ордін-Нащокін. Ідея освіченої монархії. Політико-правові погляди І.Тимофєєва. Абсолютизм у творчості Ф.Прокоповича, В.Татіщева. І.Посошков про станову організацію суспільства.

Ідеї Просвітництва в Росії. С.Десницький про походження, сутність, форми держави, органи влади та їх функції. Ідеї природного права і суспільного договору у творчості М.Щербатова. Державно-правова концепція О.Радіщева. Ліберальні державно-правові погляди М.Сперанського. Ідея конституційної монархії. Погляди декабристів на державний устрій Росії. Конституційні проекти П.Пестеля і М.Муравйова.

Теорія громадського соціалізму О.Герцена і М.Чернишевського. Слов’янофіли і западники про державу.

Державно-правові погляди В.Соловйова. Б.Чичерін про політику і державу. П.Новгородцев про правовий і суспільний, абсолютний і відносний ідеали. Антропологічний позитивізм Л.Петражицького. Естетичний позитивізм Г.Шершеневича. Державно-правові погляди Є.Трубецького, П.Новгородцева. І.Ільїн про форми дежави.


Тема 9

Формування та розвиток державно-правової думки в Україні
Світоглядна основа періоду Київської Русі. Джерела політичної думки. Візантійська державно-правова традиція. Єдинодержавність. Зверхність світської влади. Династичне князювання. Іларіон. Володимир Мономах. Данило Заточник.

Політико-правова думка литовсько-польської доби в Україні. С.Оріховський-Роксолан про державу і право. Концепція соборності церкви І.Вишенського. Петро Могила.

Державно-правові погляди Б.Хмельницького. Політико-правові погляди гетьманів І.Виговського та І.Мазепи. Ідея незалежної держави. Конституційний проект П.Орлика. Ідеї розподілу влад, демократії і парламентаризму.

Народницькі ідеї М.Костомарова. «Книга буття українського народу». Політико-правові погляди М.Драгоманова. Лібералізм. Еволюціонізм. Культурництво. Європеїзм. Федералізм.

Державно-правові ідеї М.Грушевського та В.Винниченка. Федералізм, автономія, незалежна суверенна держава. Ідея українського монархізму В.Липинського. Національно-державницькі ідеї М.Міхновського та Д.Донцова.

Тема 10


Державно-правові вчення Західної Європи

другої половини ХІХ – ХХ ст.
Органічна теорія держави Г.Спенсера. Держава як біологічний організм. Соціологічна юриспруденція Р.Ієрінга. Філософія права Г.Єлінека.

Теорія солідаризму Л.Дюгі. Теорія «держави загального благоденства» Д.Кейнса. Неоконсерватизм. Ф.Хайек. Державно-правові теорії елітаризму У.Парето, Г.Москі, Р.Міхельса.



Концепція плюралістичної демократії Г.Ласкі. Теорія відродженого природного права. Неотомізм Ж.Марітена. Неокантіанство Р.Штаммлера. Соціологічна юриспунденція Р.Паунда.

Екзаменаційні питання з курсу


  1. Історія вчень про державу і право як предмет.

  2. Передумови виникнення та особливості розвитку державно-правової думки в Стародавній Індії (брахманізм, буддизм).

  3. Передумови виникнення та особливості розвитку державно-правової думки в Стародавньому Китаї (даосизм, конфуціанство).

  4. Розвиток державно-правової думки в Стародавньому Китаї (моїзм, легізм).

  5. Становлення та розвиток державно-правових вчень Стародавньої Греції раннього періоду (Гомер, Гесіод, Піфагор, Геракліт, Демокрит).

  6. Розвиток державно-правових вчень Стародавньої Греції класичного періоду (софісти, Сократ, Платон).

  7. Державно-правові ідеї Аристотеля.

  8. Розвиток державно-правових вчень Стародавньої Греції пізнього періоду (стоїки, Епікур, Полібій).

  9. Погляди на державу і право у Стародавньому Римі (Цицерон, Сенека).

  10. Історичні передумови та особливості розвитку політико-правової думки доби Середньовіччя.

  11. Уявлення про державу і право в середньовічній Європі (Августин Аврелій, Фома Аквінський).

  12. Державно-правові ідеї Марсилія Падуанського та Вільяма Оккама.

  13. Правова думка ісламського Сходу (Аль-Фарабі, Авероес, Ібн-Хальдун).

  14. Історичні передумови та особливості розвитку політико-правової думки Західної Європи у XV-XVII ст.

  15. Державно-правові доктрини Відродження (Макіавеллі).

  16. Державно-правова думка Реформації (Лютер, Мюнцер, Кальвін).

  17. Державно-правові ідеї Жана Бодена.

  18. Погляди на державу і право на початку Нового часу (Гроцій, Спіноза).

  19. Погляди на державу і право на початку Нового часу (Локк, Гоббс).

  20. Державно-правові доктрини французьких просвітителів (Вольтер, Монтеск’є, Руссо).

  21. Державно-правові ідеї просвітництва у Німеччині та Італії (Пуфендорф, Томазія, Вольф, Беккаріа).

  22. Погляди на державу і право в період боротьби за незалежність США (Франклін, Пейн, Джефферсон, Гамільтон).

  23. Основні напрямки державно-правової думки представників німецької класичної філософії (Кант, Гегель).

  24. Державно-правова ідеологія лібералізму в Англії і Франції (Констан, Бентам).

  25. Історична школа права (Гуго, Савін’ї, Пухта).

  26. Ідеї утопічного соціалізму в XV-XVII ст. (Мор, Кампанелла).

  27. Ідеї утопічного соціалізму у XVIIІ-ХІХ ст. (Фур’є, Сен-Сімон, Оуен).

  28. Державно-правова концепція марксизму (Маркс, Енгельс).

  29. Державно-правові погляди Леніна і Сталіна.

  30. Ідеї соціальної демократії (Лассаль).

  31. Ідеологія анархізму (Прудон, Штірнер, Бакунін).

  32. Державно-правові концепції в Росії XV-XVII ст. (Філофей, Пересвєтов, Тимофєєв, Ордін-Нащокін).

  33. Державно-правові концепції в Росії кінця XVII-XVIII ст. (Прокопович, Татіщев, Посошков).

  34. Політичні теорії в Росії другої половини XVIII- середини ХІХ ст. (Щербатов, Десницький).

  35. Політичні теорії в Росії другої половини XVIII- середини ХІХ ст. (Радіщев, Сперанський).

  36. Державно-правові ідеї декабристів (Пестель, Муравйов).

  37. Державно-правові ідеї слов’янофілів і західників (Хомяков, Киреєвський, Самарін, Аксаков, Кавелін, Грановський, Чичерін).

  38. Ідеї «російського соціалізму» (Герцен, Чернишевський).

  39. Державно-правові ідеї В.Соловйова.

  40. Російська державно-правова думка у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. (Шершеневич, Трубецький, Новгородцев, Ільїн).

  41. Психологічна теорія права Л.Петражицького.

  42. Державно-правова думка Київської Русі (Іларіон, Володимир Мономах, Данило Заточник).

  43. Політична думка на українських землях XIV - середини XVII ст. (С.Оріховський-Роксолан, І.Вишенський, П.Могила).

  44. Ідеї державності козацько-гетьманської доби друга половина XVII- початку XVIII ст. (Б.Хмельницький, І.Виговський, І.Мазепа).

  45. Політико-правові ідеї П.Орлика.

  46. Погляди М.Костомарова на державу і право.

  47. Політико-правові погляди М.Драгоманова.

  48. Націократична модель української державності (М.Міхновський, Д.Донцов, В.Липинський).

  49. Державно-правові погляди М.Грушевського та В.Винниченка.

  50. Європейська політико-правова думка другої половини ХІХ ст. (Р.Ієрінг, Г.Еллінек, Г.Спенсер).

  51. Теорія солідаризму Л.Дюгі.

  52. Неолібералізм і консерватизм ХХ ст. (Дж.Кейнс, Ф.Хайек).

  53. Концепція плюралістичної демократії (Г.Ласкі).

  54. Соціологічна юриспруденція (Р.Паунд).

  55. Теорія еліт (В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельс).

  56. Сучасні теорії природного права (Р.Штаммлер, Ж.Марітен).


Список рекомендованої літератури


  1. Демиденко Г.Г. История учений о праве и государстве: Курс лекций. – Харьков, 2001.

  2. Жоль К.К. Философия и социология права: Учебное пособие. – К., 2000.

  3. История политических и правовых учений: Учебник

/ Под ред. О.Э.Лейста. – М., 1997.

  1. Історія розвитку політичної думки: Курс лекцій

/ В.В.Мадіссон, Л.І.Ларченко, В.П.Степіко та ін. – К., 1996.

  1. Нерсесянц В.С. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. – М., 2007.

  2. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001.

  3. Світова класична думка про державу і право: Навчальний посібник / Є.Ф.Безродний, Г.К.Ковальчук, О.С.Масний. – К., 1999.

  4. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К., 1999.

  5. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій. – К., 1997.

Тема 1

Теоретико-методологічні засади курсу
1. Об’єктом наукового пізнання «Історії вчень про державу і право» є:

а) держава і право як соціальні інститути;

б) форми теоретичного пізнання й осмислення держави і права;

в) держава і право від їх появи і до сьогодення;

г) джерела і галузі права.
2. Визначте зайве у структурі окремого вчення про державу і право:

а) програмні й оціночні засади; в) теоретичний зміст;

б) методологічна основа; г) юридична практика.
3. Визначте серед наведених методів наукового пізнання історико-правових явищ лише філософський (всезагальний) метод:

а) структурно-функціональний; в) діалектики;

б) логічно-історичний; г) спостереження.
4. Визначте серед наведених методів наукового пізнання історико-правових явищ лише філософський (всезагальний) метод:

а) порівняння; в) герменевтики;

б) аналіз; г) експеримент.
5. Визначте серед наведених методів наукового пізнання історико-правових явищ лише загальнонауковий метод:

а) герменевтики; в) діалектики;

б) порівняльно-правовий; г) синтез.
6. Визначте серед наведених методів наукового пізнання історико-правових явищ лише конкретно-науковий метод «Історії вчень про державу і право»:

а) герменевтики; в) діалектики;

б) порівняльно-правовий; г) синтез.
7. «Історія вчень про державу і право» має спільний предмет наукового пізнання з:

а) історією України;

б) історією держави і права зарубіжних країн;

в) історією економічних вчень;

г) історією політичних і правових вчень.
8. Історія вчень про державу і право, вивчаючи свій предмет, знаходиться у тісному співвідношенні з:

а) філософією; в) біологією;

б) історією науки і техніки; г) інформатикою.
9. Державно-правова думка в країнах Стародавнього Сходу базувалася переважно на:

а) міфологічному світогляді;

б) науці;

в) моралі.


10. Визначте зайву серед релігійних систем, які вплинули на формування державно-правової думки у Стародавній Індії:

а) християнство;

б) брахманізм;

в) буддизм.


11. Визначте зайву серед релігійних систем, які вплинули на формування державно-правової думки у Стародавньому Китаї:

а) конфуціанство; в) даосизм;

б) брахманізм; г) легізм.
12. Визначте релігійну систему, яка вплинула на формування державно-правової думки у Стародавній Індії:

а) християнство; в) буддизм;

б) брахманізм; г) іслам.
13. Прочитайте уривок тексту: «Обслуговування брахмана вважається найкращим заняттям для шудри; щоб він не робив інше, воно для нього марне». Якому ритуально-релігійному чи правовому збірнику він належить?

а) Закони Ману; в) Книга правителя області Шан;

б) Біблія; г) Повчання Птахотепа.
14. Прочитайте уривок тексту: «... (Метод, при помощи которого) умный правитель управляет Поднебесной, заключается в следующем: надлежит во всех делах следовать закону, а награждать согласно личным заслугам». До якого правового збірника він належить?

а) Закони Ману; в) Книга правителя області Шан;

б) Біблія; г) Повчання Птахотепа.
15. Конфуцій вважав, що засобом підтримки справедливості у державі є:

а) закон; в) злочин;

б) норми доброчинності і моралі; г) дхарма.
16. Конфуцій вважав, що засобом підтримки справедливості у державі є:

а) закон; в) злочин;

б) норми доброчинності і моралі; г) дхарма.
17. Основи договірної теорії держави і права заклав:

а) Мо-ди (Мо-цзи); в) Лао-цзи;

б) Шан Ян; г) Кун-цзи.
18. Хто з китайських мислителів стверджував, що державна форма організації суспільства започаткована шляхом добровільної угоди між людьми, які прагнули досягти злагоди і миру у стосунках між собою?

а) Мо-ди (Мо-цзи); в) Лао-цзи;

б) Шан Ян; г) Кун-цзи.
19. Якою релігією Стародавнього Сходу вперше в історії людства проголошувалася свобода волі і вибору людиною свого власного життєвого шляху, свого вибору між добром і злом?

а) буддизм; в) брахманізм;

б) зороастризм; г) іслам.

Тема 2


Державно-правові вчення у Стародавній Греції

і Стародавньому Римі
1.Основною формою правотворчості у Стародавній Греції був:

а) позитивний (писаний) закон; в) релігійні настанови;

б) звичай; г) моральні принципи.
2. Теорія міста-держави (поліса) виникла у Стародавній Греції у:

а) ІХ – VI ст. до н.е.

б) V – першій половині IV ст. до н.е.

в) другій половині IV ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.


3. Патріархальна теорія держави Аристотеля виникла у Стародавній Греції у:

а) ІХ – VI ст. до н.е.

б) V – першій половині IV ст. до н.е.

в) другій половині IV ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.


4. Першими у Стародавній Греції осмислили поняття «закон» і «беззаконня», «право природне» і «право позитивне»:

а) Гомер і Гесіод; в) Гіппій і Сократ;

б) Піфагор і Геракліт; г) Платон і Аристотель.
5. Вперше в історії європейської державно-правової думки концепцію договірних відносин між державою і громадянином сформулював:

а) Гомер; в) Сократ;

б) Демокрит; г) Платон.
6. Першим серед філософів античності, який системно виклав своє розуміння держави, започаткувавши філософсько-політичну теорію міста-держави (полісу) був:

а) Гомер; в) Сократ;

б) Демокрит; г) Платон.
7. Риси ідеальної держави сформулював:

а) Демокрит; в) Платон;

б) Сократ; г) Аристотель.
8. У діалозі «Політик» класифікував типи держави за формою правління, поділивши їх на держави із законами і держави без законів,:

а) Демокрит; в) Платон;

б) Сократ; г) Аристотель.
9. За Платоном влада черні (народу) – це:

а) монархія; в) тиранія;

б) демократія; г) олігархія.
10. За Платоном правління кількох осіб – це:

а) монархія; в) тиранія;

б) демократія; г) олігархія.
11. За Платоном правління однієї особи – це:

а) аристократія; в) тиранія;

б) демократія; г) олігархія.
12. На думку Платона, змішана держава повинна поєднувати в собі переваги:

а) демократії і монархії; в) олігархії і демократії;

б) аристократії і монархії; г) тиранії й олігархії.
13. Вислів, що ідеальним збудником до об’єднання людей у державу є спілкування, належить:

а) Сократу; в) Аристотелю;

б) Платону; г) Полібію.
14. На думку Аристотеля, головною ознакою самодостатньої держави й одночасно запорукою та умовою громадянської злагоди є:

а) звичай; в) моральні принципи;

б) закон; г) релігійні настанови.
15. Змішану форму держави як найкращу форму правління Аристотель називає:

а) аристократією; в) політією;

б) тиранією; г) демократією.
16. Політія, на думку Аристотеля, це – поєднання елементів:

а) монархії і демократії; в) демократії і олігархії;

б) монархії і олігархії; г) аристократії і олігархії.
17. Соціальною основою змішаної держави, на думку Аристотеля, є:

а) заможні люди; в) аристократи;

б) середній клас; г) чернь.
18. Автором патріархальної теорії походження держави є:

а) Демокрит; в) Платон;

б) Сократ; г) Аристотель.
19. Ідею, що держава і закон – це результат природної творчості людей, які діють в умовах певного фізичного середовища, в період еллінізму висунув:

а) Платон; в) Тіт Лукрецій Кар;

б) Аристотель; г) Цицерон.
20. Теорію світової держави і теорію природного права в період еллінізму започаткували:

а) софісти;

б) епікурейці;

в) стоїки.


21. Змішану форму правління як поєднання монархії, аристократії і демократії в епоху Стародавнього Риму обґрунтовував:

а) Епікур; в) Полібій;

б) Тіт Лукрецій Кар; г) Цицерон.
22. Три основні принципи справедливого урядування: 1) влада делегується народом; 2) влада має функціонувати винятково на підставі закону; 3) влада може бути виправданою виключно моральними чинниками сформулював:

а) Епікур; в) Полібій;

б) Тіт Лукрецій Кар; г) Цицерон.
23. Кому належить думка, що природне право виникло раніше держави і писаного закону і є вищим законом справедливості?

а) Епікур; в) Полібій;

б) Тіт Лукрецій Кар; г) Цицерон.
24. Замість ідеї рівності громадян запровадив ідею загальності людей і усіх станів як творінь Божих:

а) Тіт Лукрецій Кар; в) Цицерон;

б) Полібій; г) Сенека.
25. У класичну добу римської юриспруденції розрізняли три види права: цивільне право, право народів і природне право. Природне (божественне) право як право справедливості розуміли:

а) Епікур і Тіт Лукрецій Кар;

б) Полібій і Цицерон;

в) Цицерон і Сенека;

г) римські юристи (Гай, Ульпіан).
Тема 3

Державно-правові вчення Західної Європи
та ісламського Сходу доби Середньовіччя

1. У який період європейської історії догмати церкви стали водночас політичними аксіомами, а біблійні тексти у суді мали силу закону?

а) у стародавньому світі; в) у середньовіччі;

б) у добу античності; г) у період нового часу.
2. Твердження, що держава зобов’язана підпорядковуватися церкві, а світські монархи коритися їй як християни – це основа:

а) теорії правової держави;

б) теократичної теорії;

в) патріархальної теорії держави;

г) теорії циклічності форм правління.
3. Головною проблемою державно-правової думки у добу середньовіччя є

а) боротьба між світською і духовною владами за вплив на суспільство;

б) визначення найбільш ефективних форм правління.

в) проблема правової держави;

г) перетворення суспільного ладу на принципах соціальної рівності, відсутності експлуатації і спільній праці усієї громадян.
4. Автором твору «Про град Божий» є:

а) Сенека; в) Тома Аквінський;

б) Аврелій Августин; г) Марсилій Падуанський.
5. Ідея моральної зверхності церкви над державою й обов’язок держави підтримувати церкву є основою вчення:

а) Аврелія Августина; в) Марсилія Падуанського;

б) Томи Аквінського; г) Вільяма Оккама.
6. Втіленням божественної справедливості є право. Головним принципом права є непорушний, вічний, санкціонований Богом закон, що регулює людські відносини. Ці твердження належать:

а) Аврелію Августину; в) Марсилію Падуанському;

б) Томі Аквінському; г) Вільяму Оккаму.
7. Автором твору «Сума теології» є:

а) Аврелій Августин; в) Марсилій Падуанський;

б) Тома Аквінський; г) Вільям Оккам.
8. Автором теологічної теорії держави і права є:

а) Тома Аквінський; в) Вільям Оккам.

б) Марсилій Падуанський; г) Ніколо Макіавелі.
9. Право людини на моральний протест деспотичній владі визнавав:

а) Сенека;

б) Аврелій Августин;

в) Тома Аквінський.


10. Автором твору «Захисник миру» є:

а) Аврелій Августин; в) Марсилій Падуанський;

б) Тома Аквінський; г) Вільям Оккам.
11. Твердження, що право виникає тоді, коли виникає держава, поза державою не існує ніяких прав належить:

а) Аврелію Августину; в) Марсилію Падуанському;

б) Томі Аквінському; г) Вільяму Оккаму.
12. Ідею народного суверенітету, згідно з якою сувереном у державі є народ - єдине джерело світської і духовної влади, вперше в середньовічній Європі висунув:

а) Аврелій Августин; в) Марсилій Падуанський;

б) Тома Аквінський; г) Вільям Оккам.
13. Першим у середньовічній Європі оприлюднив думку про те, що держава у своїй діяльності керується не божественним правом, а потребами держави з метою підтримки її життєдіяльності, оприлюднив:

а) Аврелій Августин; в) Марсилій Падуанський;

б) Тома Аквінський; г) Вільям Оккам.
14. У XIV ст. прихильником ідеї природного права і критиком папи римського щодо посягань на світську владу був:

а) Аврелій Августин; в) Марсилій Падуанський;

б) Тома Аквінський; г) Вільям Оккам.
15. Яка релігійна система стала визначальною для розвитку державно-правової думки середньовічного Сходу?

а) християнство; в) буддизм;

б) іудаїзм; г) іслам.
16. Під впливом праць якого античного автора розвивалася державно-правова думка ісламського Сходу?

а) Платона; в) Аристотеля;

б) Сенеки; г) Поліція.
17. Кому з мислителів ісламського Сходу належить класифікація людських суспільств: а) велике – об’єднання всіх людей землі; середнє – певний народ; мале – об’єднання людей в містах. При цьому він поділяв міста-держави на доброчинні, колективні та некультурні?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


18. Хто з мислителів ісламського Сходу вважав, що ідеальною державою є доброчинне місто-держава, яку очолює філософ-правитель, який здатен пізнати закони природи і суспільства та передати ці знання населенню у формі релігії?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


19. Хто з арабських вчених обґрунтував концепцію «двох істин», яка поєднала в собі філософію та релігію?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


20. Хто із мислителів середньовічного Сходу виділяв два етапи розвитку суспільства: а) примітивне (сільське); б) цивілізоване (міське)?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


21. Хто з мислителів середньовічного Сходу зробив висновок про невідворотність загибелі будь-якої держави в середньому через 120 років?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


22. Хто з мислителів середньовічного Сходу дав таку класифікацію держав: а) «природна монархія», б) «політична монархія», в) «халіфат»?

а) Аль-Фарабі;

б) Аввероес (ібн Рошд);

в) Ібн-Халдун.


Тема 4
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка