Програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих



Сторінка1/4
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0.65 Mb.
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМ. П.Л.ШУПИКА



ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ТА ПРОГРАМА

СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (ІНТЕРНАТУРИ) ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ

МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ III-IV РІВНІВ

АКРЕДИТАЦІЇ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

"ДИТЯЧА ХІРУРГЯ”

Київ - 2006 р.


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМ. П.Л.ШУПИКА
Затверджено МОЗ України

“____”____________2006р.

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ТА ПРОГРАМА

СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (ІНТЕРНАТУРИ ) ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ

МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ III-IV РІВНІВ

АКРЕДИТАЦІЇ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

“ДИТЯЧА ХІРУРГІЯ”

Київ - 2006 р.


Типовий навчальний план та програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти Ш-1У рівнів акредитації зі спеціальності "Дитяча хірургія" розроблені за наказом Міністерства охорони здоров"я України від 23.02.2005 р. № 81 "Про затвердження переліку спеціальностей та сроки навчання в інтернатурі випускників медичних, фармацетичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів” та наказу № 621 від 21.11.2005 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2005. № 81» співробітниками кафедри дитячої хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

Рецензенти:

Лосєв О.О. - доктор медичних наук, професор завідувач кафери дитячої хірургії Одеського державного медичного уніерситету МОЗ України.

Мамчич М.І. - доктор медичних наук, професор завідувач кафедри хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика МОЗ України.

Навчальний план і програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів і провізорів при Головному управлінні освіти, науки і інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства охорони здоров"я України від "______" ____________2006 р.




Склад робочої групи:

  1. Данилов О.А. - професор, док.мед.наук, завідувач кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика

  2. Горбатюк О.М. - професор, док.мед.наук, професор кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика

  3. Рибальченко В.Ф. – доцент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика, кан.мед.наук.

  4. Гончар В.В. – асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика, кан.мед.наук.

  5. Горелік В.В. – асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика кан.мед.наук.

  6. Христенко В.В - асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика

  7. Русак П.С. - асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика кан.мед.наук., зав курсом лапараскопічної хірургії

  8. Толстанов О.К. - асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика кан.мед.наук.

  9. Доманський О.Б. - асистент кафедри дитячої хірургії НМАПО ім.П.Л.Шупика кан.мед.наук.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Інтернатура (первинна спеціалізація) є обов"язковою формою післядипломної підготовки випускників вищих медичних закладів освіти Ш-1У рівнів акредитації незалежно від підпорядкування та форми власности, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря-спецаліста з дитячої хірургії. Основною метою інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки лікарів-інтернів у їх професійній готовності до самостійної лікарської роботи.

Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних закладів освіти Ш-1У рівнів акредитації і закладів післядипомної освіти та стажування в базових установах охорони здоров"я. Підготовка дитячих хірургів в інтернатурі проводиться за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі типового навчального плану і програми інтернатури.

Основним завданням інтернатури є вдосконалення професійних навичок з основних розділів дитячої хірургії, вивчення клініки та діагностики дитячих хірургічних захворювань, методів консервативного та оперативного лікування у дітей.

Типовим навчальним планом підготовки лікаря-інтерна за спеціальністю "Дитяча хірургія" протягом трьохрічного періоду (36місяців) інтернатури передбачено: 12 місяців навчання на кафедрі дитячої хірургії та суміжних кафедрах (1872 год.) і 21 місяць стажування на базі в лікарні (3326 год.).

ГРАФІК НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ



Роки

навчання


М і с я ц і

VIII

IX

Х

ХI

ХII

I

II

III

IV

V

VI

VII

Перший

Б

К

К

К

К

К

К

Б

Б

Б

Б

В

Другий


Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

К

К

К

К

В

Третій

Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

К

К




Примітка: Б - стажування на базі;

К - навчання на кафедрі та суміжних кафедрах;

В - відпустка.
Початок навчання в інтернатурі з 1 серпня на базі стажування. Графіком навчального процесу для інтернів-хірургів передбачено:

- серпень (1 місяць) - на базі стажування;



  • вересень-лютий (6 місяців) - навчання на кафедрі

  • березень-лютий (12 місяців 1 місяць - відпустка) - на базі стажування;

  • на 2-му році навчання – березень - червень (4місяці) - навчання на кафедрі.

  • на 3-му році навчання – липень – квітень (12 місяців 1 місяць - відпустка) - на базі стажування

  • на 3-му році навчання – травень – червень (2 місяці) - навчання на кафедрі.

Виконання 1-16 курсів навчальної програми інтернами на базі стажування здійснюється шляхом їх практичної лікарської діяльності під керівництвом керівника інтернів у спеціалізованіх відділеннях, згідно навчального плану, у якому вказано орієнтовну кількість годин, що виділяються для освоєння певного розділу програми, та число тижнів роботи лікаря-інтерна у кожному із відділень бази стажування. При відсутності в базовій лікувально-профілактичній установі деяких спеціалізованих відділень, зазначених в навчальному плані, необхідно використати відповідні відділення інших лікувально-профілактичних установ.

Певні вузькі спеціальні розділи 13,19,20,21 та суміжні і додаткові курси навчальної програми інтерни вивчають під час навчання на відповідних кафедрах, де одночасно поглиблюють і розширюють свою підготовку з основних розділів програми на базі стажування.

За весь період спеціалізації в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і оперативних втручань. В даному переліку передбачено три рівні засвоєння матеріалу: 1-й рівень (+) - ознайомленння з даним питанням; 2-й (++) - уміння застосовувати набуті знання і навички при курації хворих, виконувати найбільш типові операції чи окремі етапи; 3-й (+++) - уміння самостійно застосовувати набуті знання та навички в обстеженні, діагностиці і лікуванні хворих.

Практична підготовка лікарів-інтернів дитячих-хірургів

на базі стажування

Навчальний план практичної лікарської діяльності лікарів-інтернів за спеціальністю “Дитяча хірургія” на базі стажування (заочна частина інтернатури)

Тривалість 21 міс (3326 год.)




Назва відділення (установи)

Код, назва курсу навчальної програми

Кількість навчальних годин

Число тижнів практичної роботи

Хірургічне

07 Невідкладна хірургія

396

11

07 Лапараскопічна хірургія

36

1

08 Планова хірургія

432

12

06 Торакальна хірургія

144

4

09 Хірургія новонароджених

288

8

07 абдомінальна хирургія

144

4

08Проктологія

144

4

05 Нутріціологія в хірургії

108

3

Анестезіолого-реанімаційне

04 Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія в хірургії

108

3

05 Трансфузіологія в хірургії

108

3

Травматологічне

13 Основи травматології

144

4

Опікове

14 Опіки та відмороження

108

3

Урологічне

10 Невідкладна хірургія в урології

216

6

Онкодиспансер

12 Oнкологія

72

2

Гнійна хірургія

15 Хірургічна інфекція

360

10

Поліклініка

11 Поліклінічна хірургія

216

6




Проміжний контроль

302




Р а з о м:




3326

84

Практична підготовка лікарів-інтернів дитячих-хірургів досягається шляхом систематичної та активної участі молодих лікарів в діагностичній і лікувальній роботі, обходах, клінічних розборах, інших видах практичної діяльності відділення.

Лікар-інтерн повинен здійснювати діагностично-лікувальний процес у прикріплених за ним хворих (4-5 пацієнтів). У вказаних хворих лікар-інтерн виконує весь обсяг діагностичних досліджень та лікувальних заходів на правах лікуючого лікаря. Він зобов"язаний приймати участь у додаткових дослідженнях, що проводиться цим хворим (рентгенологічних, ендоскопічних, лабораторних тощо) і лікувальних маніпуляціях.

Керівник повинен приділяти особливу увагу підбору хворих, зокрема, з урахуванням тематичних розділів інтернатури, його можливості самостійно виконувати необхідні діагностичні та лікувальні маніпуляції. Однак, інтерну не слід обмежуватись роботою тільки з закріпленими за ним хворими. Він повинен знати всіх пацієнтів у відділенні, бути ознайомленим з динамікою захворювання та лікування важких хворих, з складнощами в діагностиці, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. Для підвищення активності роботи інтерна дитячого-хірурга необхідно доручати йому виконання різноманітніх маніпуляцій, надавати допомогу в організації додаткових досліджень, стежити за виконанням відповідальних призначень. Особливо необхідно підкреслити, що обмеження діяльності інтерна до рамок прикріплених за ним хворих --груба помилка навчання в інтернатурі.



Статус лікаря-інтерна дитячого-хіруга у відділенні.

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн дитячий-хірург повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння "самостійно". В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати всю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи із сказаного, під поняттям "самостійність" необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна проходити під керівництвом безпосереднього керівника, або лікаря-хірурга вищої або 1-ї категорії, за яким закріплений лікар-інтерн дитячий-хірург.

Діагностична робота.

Основна мета цього розділу роботи – оволодіння основними сучасними методами діагностики хірургічних захворювань в дитячій хірургії. Не дивлячись на навчання у вищому медичному закладі освіти, вдосконаленню знань з діагностики необхідно приділяти особливу увагу.

Перш за все йде мова про закріплення отриманих раніше знань, набуття навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, у деяких лікарів-інтернів знання з того, чи іншого питання недостатні, що вимагає планомірного, систематичного їх поповнення чи повторення. Проходження інтернатури – сприятливий період трудового життя молодого лікаря, який вперше зустрічається з повсякденними запитаннями практичної діяльності дитячого хірурга.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними навичок у зборі анамнезу, правильному виконанні фізикальних методів (пальпації, перкусії, аускультації) обстеження, інтерпретації даних об»єктивних досліджень у диференціальній діагностиці та вмінні використати при цьому спеціальну літературу.

Запропонований нижче перелік діагностичних навичок і хірургічних маніпуляцій передбачає три рівні оволодіння ними.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння практичними навичками і кількістю маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на стажуванні.



Лікувальна робота.

У процесі підготовки лікарі-інтерни дитячі-хірурги засвоюють принципи і методи консервативного та оперативного лікування хірургічних хворих і, в першу чергу, тих, що вимагають вирішення питань лікувальної тактики в ургентному порядку.



Робота з хворими в палатах. Інтерн визначає після узгодження з керівником лікувальну тактику, здійснює консервативне лікування, встановлює показання до хірургічних втручань, проводить лікування закріплених за ним хворих в післяопераційному періоді.

Робота в операційній. Набуття практичних навичок, виконання оперативних втручань – одне з центральних завдань навчання в інтернатурі. Перелік оперативних втручань, якими повинен оволодіти інтерн-хірург за час навчання у інтернатурі, подані в додатку. Навчання молодих лікарів методики виконання оперативних втручань – скаладне і відповідальне завдання. Керівник повинен пам»ятати, що сприйняття та закріплення у інтерна дитячого-хірурга неправильних принципів і оперативно-технічних прийомів наносить молодому лікареві шкоду. Лікарі, що починають навчання в інтернатурі, повинні бути ознайомлені з організаційними канонами роботи операційної, а також з елементарними навичками участі в операціях. Навчання оперативним втручанням здійснюється поступово, з прогресивним збільшенням складності поставлених перед інтерном завдань.

Робота у перев’язувальній. Інтерн дитячий-хірург повинен особисто проводити перев»язки курованих хворих, при необхідності – з участю керівника. Останній повинен періодично (особливо на початку інтернатури) оглядати усіх хворих в перев»язувальній, незалежно від перебігу післяопераційного періоду. Окрім того, бажано проводити перев»язки важких хворих, що є у відділенні, в присутності або з участю інтернів, незалежно від того, хто є лікуючим лікарем. Керівник повинен звертати увагу інтерна на опис перев»язки в історії хвороби, враховуючи локалізацію рани, її величину, стан країв, дна, кількості та характеру виділень.

Робота інтерна у поліклініці. Робота інтерна дитячого-хірурга у поліклініці скерована на засвоєння та удосконалення знань і професійних навичок з організації роботи хірурга в амбулаторно-поліклінічних умовах. Вона здійснюється під керівництвом завідувача хірургічним відділенням поліклініки.

Метою підготовки інтерна в поліклініці є:



  • ознайомлення з орагнізацією роботи хірургічного поліклінічного відділення;

  • засвоєння принципів оформлення медичної документації;

  • вивчення методики проведення диспансеризації хірургічних хворих;

  • вивчення контингенту хірургічніх хворих, специфіки їх діагностики та лікування в амбулаторних умовах.

Основою навчання є самостійна практична робота інтерна у поліклініці в ролі дитячого-хірурга під керівництвом досвідченого лікаря або керівника інтернатури. Протягом циклу інтерн приймає участь у прийомі хірургічних хворих, проводить необхідні діагностичні прийоми, що використовуються в поліклініці, надає необхідну хірургічну допомогу, вирішує питання шпиталізації хворих, оформляє відповідальну медичну документацію, визначає принципи профілактичної і санпросвітньої роботи та диспансеризації.
Теоретична підготовка.

Основою теоретичної підготовки лікаря-інтерна дитячого-хірурга є самостійна робота над літературою. Керівник повинен вияснити у інтерна з якою літературою він ознайомлений, характером і якістю рефератів, що є у нього. Відповідно з цим в індивідуальний план інтерна включається реферування того чи іншого джерела обов»язкової літератури. При підготовці інтернами доповідей використовується додаткова література, а також журнали, збірники, тощо, у вибірці яких повинні надати допомогу керівники інтернів. Реферування опрацьованих джерел має дві мети: по-перше, краще засвоєння матеріалу і підготовку антоцій, необхідних для використання в майбутньому і, по-друге - документування виконаної обов»язкової роботи.



Науково-практична робота.

Основу науково-практичної роботи складають аналізування клінічних спостереженнь та розробка архівних матеріралів хірургічних відділень. Інтерни дитячі-хірурги, які планують займатися науково-дослідною роботою, повинні зробити доповідь на заключній науково-практичній конференції, що організовується наприкінці проходження інтернатури. Допускається виконання однієї роботи двома-трьома інтернами. Тема повинна бути обрана протягом перших двох місяців навчання в інтернатурі. План наукової роботи склададється спільно з керівником при консультативній допомозі куратора інтернатури (викладача університету). У ньому вказуються терміни окремих фрагментів роботи. Інтерн починає виконання наукової роботи на базі стажування, а завершує її під час навчання на кафері.



Організаційно-методична форма навчання.

Охарактеризована вище практична діяльність, теоретична підготовка, науково-дослідна робота і виховні аспекти навчання в інтернатурі є єдиною інтегральною системою органічно пов»язаних між собою різних сторін одного і того ж процесу – навчання спеціальності і формування світогляду лікаря. Їх виділення дуже умовне і має одну мету систематизації завдань і методики навчання. По суті, кожна дія лікаря несе в собі елементи практики, теорії і деонтології. Звідси виникає кардинальна вимога навчання в інтернатурі – уся робота лікувальної установи повинна переслідувати дидактичну мету, тобто всіляко сприяти створенню умов для навчального процесу і його реалізації. Особливу роль в цьому відношенні набуває керівник інтерна, який, крім своєї звичайної роботи, повинен організувати забезпечення навчального процесу. Тут зовсім непотрібна якась докорінна перебудова роботи відділення: вона просто неможлива. Однак досвід показує, що організаційні моменти дуже часто є фактором, який визначає ефективність навчання в інтернатурі. Своєчасно продумана і чітко спланована робота відділення, з врахуванням потреб інтерна, як правило, дає можливість досягнути доброго результату. Нижче ми подаємо низку рекомендацій з цього приводу.



Клінічний обхід хворих. Мета обходу – систематичне колективне обговорення всіма лікарями відділення клінічних питань. Основна роль належить лікуючому лікарю і особі, що проводить обхід (завідувач кафедри, доцент, завідувач відділенням). Здійснюється огляд хворих, перевірка відповідності діагнозу суб»єктивних і об»єктивних проявів захворювання, даних лабораторних, інструментальних досліджень, уточнюється діагноз, визначається вибір додаткових методів діагностики, оцінюється правильність дій лікаря і вирішується питання подальшої тактики. Дні обходу повинні бути постійними, вільними від операцій. Підготовка керівника до обходу полягає у постійному ознайомленні з найновішими досгяненнями клінічної та теоретичної медицини, в повному знанні усіх хворих, що є у відділенні. Останнє досягається щоденною участю в рананкових нарадах і огляді усіх хворих, що поступили.

Клінічний розбір хворих є одним з основних і ефективних методів навчання лікарів-інтернів дитячих-хірургів, який проводиться, в основному, після обходу хворих. Окрім того, розбори здійснюються на ранкових конференціях лікарів і, при необхідності, невідкладних вирішень – в будь-який час. У клінічному розборі обов»язкова участь усіх лікарів відділення та інтернів. Змістом його повинно бути остаточне обговорення та заключне тлумачення характеру патологічного процесу, встановлення діагнозу і конкретного плану лікування. У клінічному розборі хворого, якого курує інтерн, останній доповідає всі відомості, що стосуються історії хвороби. Вимоги, що ставляться до доповіді – повнота інформації, її вірогідність і точність.

Ранкові конференції лікарів. Керівник повинен забезпечити активну участь інтернів дитячх-хірургів на цих конференціях. Необхідно вимагати ознайомлення їх із станом хворих, що знаходяться у важкому стані та з невиясненим діагнозом, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. При участі інтерна в лікуванні (операції) хворого, який був прийнятий в ургентному порядку, бажано надавати слово для доповіді інтерну. Доповіді про стан хворих виробляють у нього вміння виявити основну, найбільш важливу інформацію. Про це дуже демонтративно свідчить істотна різниця подібних доповідей на початку і наприкінці інтернатури.

Консиліуми. Дидактична вартість консиліумів є індентичною значенню клінічних розборів. Бажано перед консиліумом провести з інтернами дитячими-хірургами спеціально для них призначений клінічний розбір хворих з детальним ознайомленням з історією хвороби та загостренням уваги на клінічній проблематиці, що повинна бути вирішена.

Клініко-патологоанатомічні конференції. На відміну від інших клінічних розборів, конференція надає повноцінну, завершену інформацію про хворого, що обумовлено ретроспективним характером аналізу і остаточною верифікацією усіх сумнівних клінічних міркувань патолого-анатомічним розтином. Дидактична вартість зростає у випадках, якщо інтерни приймали участь у лікуванні хворого.

Науково-практичні конференції лікарні чи відділення. Участь в них інтернів дитячих-хірургів у ролі доповідачів бажана. По можливості, необхідно уникати доповідей реферативного характеру, хоч і вони допустимі. Подібні доповіді в певному ступені відмежовують теорію від практики; у зв»язку з відсутністю безпосереднього практичного додатку, викладений теоретичний матеріал фіксується у пам»яті, як правило, гірше. Доповідь реферативного типу, прочитана перед аудиторією лікарів з практичним досвідом добре засвоюється і приносить велику користь, тому що узагальнює, скеровує та інтегрує знання, які вже є у лікаря.

Навчальний план визначає тривалість навчання інтернів дитячих-хірургів, розподіл годин, відведених на теоретичне вивчення розділів навчальної програми. В разі необхідності, враховуючи рівень базисних знань, регіональну патологію, актуальність та специфіку завдань охорони здоров»я регіону та інші обставини, кафедра може вносити корективи та доповнення в навчальні години, які регламентовані навчальними планами, в межах 20% від загального об»єму часу.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на кафедрі хірургії та суміжних кафедрах інтерни дитячі-хірурги у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навичками. Теоретична підготовка передбачає обов»язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних і патологоанатомічних конференціях. З найбільш актутальних тем програми готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях інтерни під керівництвом викладача опановують практичні навички з хірургії та суміжних дисциплін.

ПРОГРАМА ІНТЕРНАТУРИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ДИТЯЧА ХІРУРГІЯ»

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних лікарю-спеціалісту дитячому-хірургу для самостійної роботи з наданання кваліфікованої хірургічної допомоги хворим. Програму побудовано за системою блоків. Основними блоками є 16 курсів програми. Курс – відповідно самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну інформацію з певного розділу хірургії або суміжних дисциплін. Курси розбито на розділи. Для полегшення орієнтації у програмі та впорядкування інформації, що міститься в ній, курси і розділи закодовано.

В залежності від структури і умов роботи закладу післядипломної освіти, курс 2 «Топографічна анатомія та оперативна хірургія» та курс 3 «Спеціальні методи дослідження в хірургії» можуть викладатись на спеціалізованих кафедрах або комплексно – на кафедрах, де викладаються основні курси програми.

За додатковими програмами включено курси 17-23 з імунології та проблем СНІДу, організації невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, радіаційної медицини, особливо небезпечних інфекцій, медичної інформатики.




Код НАЗВА КУРСУ І РОЗДІЛУ

Курсу

і розділу

  1. Організація хірургічної допомоги населенню

    1. Основні етапи розвитку хірургії в Україні.

    2. Організація хірургічної допомоги населенню на сучасному етапі.

    3. Питання управління, економіки, планування та санітарної статистики в

Хірургічній службі.

    1. Санітарно-протиепідемічна робота в хірургічній службі.

    2. Питання реабілітації та експертизи працездатності.

    3. Питання етики і деонтології в професійній діяльності хірурга.

    4. Правові основи хірургічної допомоги.

02.Топографічна анатомія та оперативна хірургія.

02.01. Топографічна анатомія та оперативна хірургія голови та шиї.

02.02. Топографічна анатомія та оперативна хірургія тазу.

02.03. Топографічна анатомія та оперативна хірургія грудної клітки.

02.04. Топографічна анатомія та оперативна хірургія живота.

02.05. Топографічна анатомія та оперативна хірургія поперекової ділянки.

02.06. Топографічна анатомія та оперативна хірургія хребта і спинного мозку.

02.07. Топографічна анатомія та оперативна хірургія органів сечової та статевої систем.

02.08. Топографічна анатомія та оперативна хірургія плечового поясу і верхньої кінцівки.

02.09. Топографічна анатомія та оперативна хірургія нижньої кінцівки.



03.Спеціальні методи дослідження в хірургії.

03.01. Лабораторні методи дослідження (біохімічні, коагулограмма, бактеріологічні, загально-клінічні).

03.02. Ангіографічні методи дослідження.

03.03. Рентгенологічні методи (скопічні, графічні, контрастні), ком»ютерна томографія,

ядерно-магнітний резонанс.

03.04. Ультразвукова діагностика.

03.05. Ендоскопічні методі дослідження.

03.06. Радіонуклідна діагностика.

03.07. Морфологічні методи.


  1. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія в дитячій хірургії.

04.01. Основні лікарські засоби, що застосовуються в анестезіології, реаніматології та

інтенсивній терапії.



    1. Інгаляційний наркоз.

    2. Неінгаляційний наркоз.

    3. Комбіноване знаболення.

    4. Місцева анестезія.

    5. Перидуральна і спинномозкова анестезія.

    6. Знеболення в плановій хірургії.

    7. Знеболення в невідкладній хірургії.

    8. Знеболення в амбулаторній хірургії.

    9. Особливості анестезіологічного забезпеченння операцій у дітей різного віку.

    10. Анестезіологічне забезпечення операцій у хворих похилого та старечого віку.

    11. Операційній ризик та анестезіологічне забезпечення хірургічних втурчань у

Вагітних.

    1. Основні методи реанімації та інтенсивної терапії (інтубація трахеї, пункція та катетеризація трахеї, трахеостомія, штучна вентиляція легень, непрямий і прямий масаж серця, дефібриляція серця, пункція серця, катетеризація центральних та периферичних вен).

    2. Реанімація та інтенсивна терапія гострої дихальної і серцево-судинної недостатності.

    3. Інтенсивна терапія гострої печінкової недостатності.

    4. Інтенсивна терапія гострої ниркової недостатності.

    5. Реанімація та інтенсивна терапія при шоку (геморагічному, травматичному, анафілактичному, септичному).

    6. Інтенсивна терапія при гострих ускладненнях цукрового діабету (гіперглікемічної з кетоцидозом, гіперосмолярної та гіпоглікемічної коми).

    7. Інтенсивна терапія тромбогеморагічного синдрому.

  1. Трансфузіологія і нутріціологія в хірургії.

05.01. Характеристика антигенних систем крові.

    1. Визначення груп крові за антигенними системами АВО та Rh.

    2. Проби на сумісність при переливанні компонентів крові.

    3. Характеристика цільної крови, її компонентів, препаратів та кровозамінників.

Механізм лікувальної дії, показання та протипоказання при використанні різних трансфузійніх та інфузійних середників.

    1. Методи і техніка переливання компонентів крові.

    2. Реакції і ускладнення при переливанні компонентів крові.

    3. Інфузійно-трансфузійна терапія гіповолемії.

    4. Трансфузійна терапія при дефіциті клітинних елементів крові.

    5. Трансфузійна терапія при дефіциті білків плазми крові.

    6. Інфузійно-трансфузійна терапія при інтоксикаціях.

    7. Інфузійно-трансфузійна терапія з метою гемотазу.

    8. Лікувальна гемодилюція.

    9. Парентеральне харчування. Зондове та лікувальне харчування хірургічних хворих.

    10. Інфузійно-трансфузійна терапія в передопераційному періоді.

    11. Інфузійно-трансфузійна терапія під час загальної анестезії.

    12. Інфузійно-трансфузійна терапія в післяопераційному періоді.

  1. Торакальна хірургія.

    1. Абсцесс і гангрена легені.

    2. Бронхоектатична хвороба.

    3. Пневмоторакс.

    4. Сторонні тіла трахеї та бронхів

    5. Легенева кровотеча.

    6. Бронхіальні нориці.

    7. Плеврити.

    8. Епієма легень.

    9. Медіастиніт.

    10. Пухлини і кісти середостіння.

    11. Міастенія як хірургічна проблема.

    12. Езофагіти.

    13. Ахалазія кардії.

    14. Діафрагмальні грижі.

    15. Сторонні тіла та травма стравоходу.

    16. Опіки стравохводу.

    17. Дивертикули стравоходу.

    18. Травма грудної клітки, гемоторакс.

  1. Абдомінальна хірургія.

    1. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.

    2. Ускладнення виразкової хвроби шлунка і дванадцятипалої кишки: кровотечею, перфорацією, стенозом, малігнізацією.

    3. Поліпи шлунково-кишкового тракту.

    4. Інші захворювання шлунку (гостре розширення, заворот, туберкульоз, сифіліс).

    5. Операції на шлунку та дванадцятипалій кишці.

    6. Пострезекційні та постваготомічні синдроми.

    7. Гостра непрохідність кишок.(висока та низька)

    8. Тромбоз та емболія судин брижі.

    9. Гострий апендицит.

    10. Хронічний апендицит.

    11. Пухлинии і кісти ободової кишки.

    12. Кишкові нориці.

    13. Мезаденіт.

    14. Хірургічні захворювання печінки: непаразитарні та паразитарні кісти, абсцеси, цироз і портальна гіпертензія, доброякісні пухлини.

    15. Атрезія жовчних ходів

    16. Кісти холєдоха.

    17. Реконструктивні та відновлювальні операції на жовчних шляхах.

    18. Хірургічни захворювання селезінки: захворювання кровотворної системи, доброякісні пухлини, непаразитарні і паразитарні кісти, травматичні пошкодження, показання і методика спленектомії.

    19. Гострий панкреатит.

    20. Хронічний панкреатит.

    21. Кісти підшлункової залози.

    22. Грижі: пахвинні, стегнові, пупкові і надпупкові, білої лінії живота, рідкісних локалізацій, травматичні, післяопераційні.

    23. Защемлена грижа.

    24. Сторонні тіла травного каналу.

    25. Травма живота.

    26. Лапараскопічна хірургія при ургентній хірургічній патології у дітей

    27. Лапараскопічна хірургія при плановій хірургічній патології у дітей

    28. Ускладнення в лапараскопічній хірургії

    29. Показання та протипоказання до використаня лапараскопічної хіругії

  2. Проктологія.

    1. Гострий парапроктит.

    2. Хронічний парапроктит – нориці прямої кишки.

    3. Хвороба Гірсшпрунга

    4. Доліхоколо, магаректум.

    5. Тріщини заднього проходу.

    6. Епітеліальні куприкові ходи.

    7. Дермоїдні кісти і тератоїдні пухлини промежини та параректальних просторів.

    8. Недостатність анального жому.

    9. Випадіння прямої кишки.

    10. Стрикули прямої кишки.

    11. Доброякісні пухлини ободової та прямої кишки.

    12. Травматичні ушкодження прямої кишки і промежини. Сторонні тіла прямої кишки.

    13. Неспецифічний виразковий коліт.

    14. Хвороба Крона.

    15. Атрезії “ani et recti”

    16. Дивертикульоз і дивертикуліт товстої кишки.

    17. Функціональні захворювання товстої кишки.

    18. Аномалії розвитку ободової кишки.

    19. Хірургія товстої кишки.

  3. Хірургія новонароджених

    1. Особливості хірургії новонароджених. Тератогенез. Значення спадковості.

    2. Дермоїдні кісти та тератоми.

    3. Незарощення верхньої губи і піднебення, макростомія, колобома, ранула, синдром П»єра-Робіна.

    4. Травми новонароджених

    5. Черепно-мозкова грижа. Краніостеноз, гідроцефалія.

    6. Кефалогематома.

    7. Спинно-мозкова грижа, менінгомієлоцелє.

    8. Агенезія та аплазія легенів.

    9. Лобарна емфізема

    10. Вади розвитку стравоходу.

    11. Діафрагмальна грижа.

    12. Гасрошизіс і омфалоцелє.

    13. Некротичний ентероколіт

    14. Омфаліт

    15. Некротична флегмона новонароджених

    16. Пілоростеноз.

    17. Природжена кишкова непрохідність.

    18. Гостра форма хвороби Гірсшпрунга.

    19. Перітоніт новонароджених.

    20. Вади розвитку та захворювання аноректальної ділянки.

  4. Невідкладна хірургія в урології та гінекології.

    1. Аномалії нирок, сечових шляхів та статевих органів.

    2. Неспецифічні запальні захворювання органів сечової та статевої систем.

    3. Специфічні запальні захворювання органів сечової та статевої систем.

    4. Сечокам»яна хвороба.

    5. Гідронефроз.

    6. Водянка оболонок яєчка. Кісти сім»яного канатика.

    7. Фімоз, парафімоз.

    8. Гострі захворювання яєчок.

    9. Пухлини органів сечо-статевої систем.

    10. Гостра затримка сечовипускання.

    11. Ниркова недостатність (гостра,хронічна).

    12. Закриті і відкриті пошкодження органів сечової та статевої систем.

    13. Позаматкова вагітність.

    14. Розрив і перекрут кіст яєчника.

    15. Апоплексія яєчника.

    16. Піосальпінкс і пельвіоперитоніт.

    17. Перфорація матки.

  5. Поліклінічна хірургія.

    1. Особливості організації амбулаторно-поліклінічної хірургії.

    2. Гнійно-запальні захворювання м’яких тканин у дітей.

    3. Грижі передньо-бокової стінки живота у дітей

    4. Хірургічні захворювання органів черевної порожнини, випадання прямої кишки.

    5. Хірургічні захворювання сечостатевої системи.

    6. Деякі ортопедичні захворювання: вроджена м»язова кривошея, дисплазія кульшових суглобів, вроджений вивих стегна, вроджена клишоногість.

  6. Онкологія.

    1. Організація онкологічної допомоги дитячому населенню. Основи теоретичної і клінічної онкології.

    2. Принципи діагностики раку різних локалізацій. Система TNM.

    3. Принципи хірургічного лікування злоякісних пухлин.

    4. Принципи променевої терапії пухлин.

    5. Принципи медикаментозної терапії пухлин.

    6. Принципи комбінованого лікування.

    7. Пухлини органів грудної порожнини (рак легенів, бронхів, стравоходу, пухлини середостіння).

    8. Злоякісні і доброякісні пухлини молочної залози.

    9. Рак шлунка.

    10. Рак ободової кишки.

    11. Рак прямої кишки.

    12. Рак печінки і жовчних шляхів.

    13. Рак підшлункової залози.

    14. Пухлини сечовидільної системи.

    15. Пухлини статевих органів.

    16. Пухлини м»яких тканин, шкіри, кісток.

    17. Лімфаорганулематоз і лейкози.

  7. Основи травматології і ортопедії.

    1. Травма черепа та головного мозку.

    2. Травма хребта та спинного мозку.

    3. Травма тазу.

    4. Переломи кісток верхніх і нижніх кінцівок, вивихи.

    5. Стиснення м»яких тканин.

    6. Рани (класифікація, діагностика, первинна хірургічна обробка, рання, відкладена, пізня хірургічна обробка ран, ускладнення ран).

    7. Пошкодження периферичних нервів.

    8. Набуті та вроджені захворювання опорно-рухового апарату (гетеротопічні осификації, остеохондопатії, специфічні інфекційні ураження, системні запальні і легеневі захворювання, вроджені та набуті деформації).

    9. Методи лікування захворювань опорно-рухового апарату.

    10. Відновна терапія та реабілітація.

  8. Опіки та відмороження.

    1. Класифікація опіків. Визначення глибини та площі опіку.

    2. Опікова хвороба, її стадії.

    3. Опіковий шок (патогенез, клініка, лікування).

    4. Гостра опікова токсемія (патогенез клініка, лікування).

    5. Опікова септикотоксемія (патогенез, клініка, лікування).

    6. Місцеве і загальне лікування опікової хвороби на різних стадіях.

    7. Відмороження.

    8. Електротравма.

  9. Хірургічна інфекція.

    1. Збудники гнійної хірургічноїінфекції і умови її розвитку.

    2. Біологічні і клінічні аспекти гнійних ран.

    3. Госпітальна інфекція та методи її профилактики.

    4. Принципи та методи лікування гнійних ран і гнійних захворювань.

    5. Гнійні захворювання шкіри і підшкірної клітковини (фурункул, карбункул, гідраденіт, абсцесс, флегмона, бешиха, еризипелоїд).

    6. Гнійні захворювання кісток (гострий, хронічний остеомієліт; активні форми остеомієліту).

    7. Гнійні захворювання суглобів та слизових сумок (артрит, бурсит).

    8. Гнійні захворювання клітковинних просторів (флегмона шиї, аксілярна флегмона, субпекторальна флегмона, глибокі субфасціальні,міжм»язові флегмони кінцівок, флегмона заочеревинної клітковини).

    9. Гнійні захворювання кінцівок, кісти та стопи (панарицій, флегмона, гангрена).

    10. Гнійні захворювання залозистих органів (паротит, мастит).

    11. Гнійні захворювання серозних порожнин (перитоніт, залишкові гнійники черевної порожнини).

    12. Неклостридіальна анаеробна інфекція.

    13. Специфічна анаеробна інфекція (правець, газова гангрена, сказ).

    14. Загальна гнійна хірургічна інфекція – сепсис.

    15. Проблеми ВІЛ-інфекції в хірургії.

  10. Додаткові програми.

  1. Військово-медична підготовка

18 Організація невідкладної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях

19 СНІД і вірусні гепатити

20 Радіаційна медицина

21 Особливо небезпечні інфекції

22 Клінічна імунологія

23 Туберкульоз

24 Медична інформатика 25.Трансплантологія


НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Дитяча хірургія»

на кафедрі дитячої хірургії та суміжних кафедрах

(очна частина інтернатури)

Тривалість 8 міс (1248 год.)



Код

курсу


Назва курсу

Кількість учбових годин

Лекції

Практичн

Семінари

Всього

01.

Організація хірургічної допомоги населенню

2

12

24

38

02.

Топографічна анатомія та оперативна хірургія.

4

24

26

54

03.

Сучасні методи дослідження в хірургії, сучасна ендовідеохірургія

4

38

24

66

04.

Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія в хірургії.

10

24

26

60

05.

Трансфузіологія і нутріціологія в хірургії.

4

28

26

58

06.

Торакальна хірургія.

6

68

26

100

07.

Абдомінальна хірургія

36

192

108

336

08.

Проктологія.

4

62

22

88

09.

Хірургія новонароджених

4

52

24

80

10.

Невідкладна хірургія в урології та гінекології

6

100

24

130

11.

Поліклінічна хірургія

6

48

24

78

12.

Онкологія

6

32

26

64

13.

Основи травматології і ортопедії

8

68

40

116

14.

Опіки та відмороження

6

114

20

140

15.

Хірургічна інфекція

10

84

20

114




Разом

116

946

460

1522

16.

Військово-спеціальна підготовка

2

22

12

36

17.

Етика і деонтологія в професійній діяльності лікаря

4

-

8

12




Базовий контроль знань










2




Конференції










8




Підсумковий річний контроль знань










6




Іспит










6

Разом

231

645

172

1592


Суміжні дисципліни

18.

Оперативна хірургія і топографична анатомія










72

19.

Мед. Генетика










12

20.

Дит. Інфекційні хвороби










30

21.

Клінічна фармакологія










12

22.

Мед. Психологія










12

23.

Мед. Радіологія










12

24.

Нейрохірургія










12



















Разом

162

Додаткові програми

1.

Військово-медична підготовка










10

2.

Організація невідкладної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях










30

3.

СНІД і вірусні гепатити










12

4.

Радіаційна медицина










6

5.

Особливо небезпечні інфекції










30

6.

Клінічна імунологія










12

7.

Туберкульоз










6

8.

Медична інформатика










6

9

Трансплантологія










6

Разом

118

В с ь о г о :

1872
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка