Програма навчальної дисципліни



Сторінка1/2
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2


  1. Програма навчальної дисципліни

Предметом вивчення навчальної дисципліни є засоби фізичного впливу та силового затримання правопорушника, прийоми самозахисту, які включають: рукопашний бій, самбо, дзю-до, айкідо, бокс, карате, кікбоксинг та інші види єдиноборств, заходи особистої безпеки працівників ОВС під час застосування заходів фізичного впливу, виконання службових обов’язків; організація самостійних та навчальних занять з фізичної підготовки в органах внутрішніх справ.

Міждисциплінарні зв’язки: «Фізична підготовка», «Вогнева підготовка», «Безпека життєдіяльності», «Тактико-спеціальна підготовка», «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС».

Мета: забезпечення підготовки фахівців органів внутрішніх справ з високим рівнем всебічної фізичної підготовленості, здатних ефективно, з максимальною безпекою для власного життя і здоров’я, здійснювати силове затримання правопорушника у випадках, коли той чинять фізичний опір та у інших випадках, коли виникає правова підстава для негайного припинення правопорушення із застосуванням сили, а також непохитно переносити розумові, нервово-психічні та фізичні навантаження без зниження професійної працездатності.

Завдання:

    загальні -- зміцнення здоров’я та підвищення рівня загальної працездатності особового складу; розвиток та удосконалення фізичних якостей; опанування теоретичними знаннями та практичними вміннями самоконтролю за станом здоров’я у процесі занять фізичними вправами;

    спеціальні: формування спеціальних знань, вмінь і навичок самозахисту, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та силового затримання суспільно-небезпечних осіб, коли для цього виникають правові підстави; формування і вдосконалення професійно важливих фізичних якостей; виховання психічної стійкості, концентрації, сміливості, рішучості, впевненості у власних силах тощо; формування прикладних навичок долання перешкод; забезпечення особистої безпеки працівників ОВС під час виконання службових обов’язків; оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками організації самостійних та навчальних занять з фізичної підготовки в органах внутрішніх справ.

У результаті вивчення навчальної дисципліни курсант повинен

знати:

  • систему фізичної підготовки працівників ОВС та її місце у системі професійної підготовки, документи, що регламентують організацію професійної та фізичної підготовки в органах внутрішніх справ та навчальних закладах МВС України;

  • сучасний стан та актуальні проблеми фізичної підготовки в правоохоронних та військових структурах;

  • мету, завдання фізичної підготовки,організацію та зміст фізичної підготовки працівників ОВС;

  • форми фізичної підготовки працівників ОВС, види, засоби та методи фізичної підготовки.

  • планування фізичної підготовки, облік і звітність, організацію спортивно-масової роботи, заходи безпеки та запобігання травматизму під час занять;

  • особливості впливу на організм людини та правила регулювання фізичного навантаження під час виконання фізичних вправ, прийомів, дій; методичні принципи фізичної підготовки, параметри навантаження; основи особистої та суспільної гігієни.

  • поняття про заходи фізичного впливу, правомірність застосування заходів фізичного впливу та відповідальність за незаконне застосування бойових прийомів боротьби;

  • фактори, які визначають особливості застосування засобів фізичного впливу в діяльності співробітників міліції;

  • поняття про фізичні якості людини засоби та методи їх розвитку;

  • зміст та класифікацію заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів: наручників, гумового кийка та тонфи.

  • поняття про техніку фізичних вправ та формування рухових навичок людини;

  • поняття больового впливу, уразливі ділянки тіла людини;

  • структуру навчального, навчально-тренувального практичного заняття, організацію та методику проведення окремих його частин.

вміти

  • проводити самоконтроль за станом здоров’я, функціональним станом організму;

  • підтримувати загальнофізичну та професійну працездатності;

  • правомірно застосовувати заходи фізичного впливу для захисту громадян, самозахисту, протидії озброєним та неозброєним злочинцям, а також для силового затримання правопорушників;

  • упевнено діяти у штатних та екстремальних ситуаціях оперативно-службової діяльності, при силовому затриманні порушника та веденні двобою з ним;

  • впевнено і кваліфіковано виконувати контрольні вправи із загальної фізичної підготовки;

  • вживати заходи щодо попередження травматизму на заняттях з фізичної підготовки та профілактики захворювань;


Структура навчальної дисципліни

Тема 1. Фізична підготовка – складова частина професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ. Правомірність та підстави застосування заходів фізичного впливу. Поняття професійної підготовки працівників ОВС. Система фізичної підготовки працівників ОВС та її місце у системі професійної підготовки. Документи, що регламентують організацію професійної та фізичної підготовки в органах внутрішніх справ та навчальних закладах МВС України. Історія розвитку, сучасний стан та актуальні проблеми фізичної підготовки в правоохоронних та військових структурах.

Мета, завдання фізичної підготовки. Організація та зміст. Форми фізичної підготовки працівників ОВС (ранкова фізична зарядка, планові навчальні заняття, самостійні та індивідуальні заняття, масові фізкультурно-спортивні заходи та секційні заняття ).

Перевірка й оцінка фізичної підготовки працівників ОВС, слухачів та курсантів навчальних закладів МВС України. Планування фізичної підготовки. Облік і звітність. Організація спортивно-масової роботи.

Поняття про заходи фізичного впливу. Правомірність застосування заходів фізичного впливу та відповідальність за незаконне застосування бойових прийомів боротьби.



Тема 2. Організація та методика спеціальної фізичної підготовки. Заходи безпеки під час занять, запобігання травматизму. Вплив фізичних вправ на організм людини, поняття про адаптацію. Методичні принципи фізичної підготовки, параметри навантаження.

Види, засоби та методи фізичної підготовки. Основи особистої та суспільної гігієни. Самоконтроль під час занять фізичними вправами. Правила поведінки під час занять, заходи безпеки та запобігання травматизму.

Поняття про фізичні якості людини. Основи розвитку та вдосконалення фізичних якостей. Засоби, методи та контроль розвитку: сили, витривалості, швидкості, гнучкості та спритності.

Зміст та класифікація заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів: наручників, гумового кийка та тонфи.

Поняття про техніку фізичних вправ та формування рухових навичок. Методика вивчення та вдосконалення заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів. Контроль рівня володіння заходами фізичного впливу та прийомами застосування спеціальних засобів.

Структура навчального, навчально-тренувального практичного заняття, організація та методика проведення окремих його частин: вступно-підготовчої, основної, заключної. План-конспект практичного заняття. Практичне проведення заняття та окремих його частин.



Тема 3. Розвиток фізичних якостей. Загально-підготовчі та спеціально-підготовчі вправи з гімнастики та легкої атлетики, вправи з обваженнями, кросовий біг по пересіченій місцевості, вправи на тренажерах, вправи з особистою вагою на перекладині та брусах, вправи з опором партнера, естафети, рухливі та спортивні ігри. Біг на 100 м, біг на 1000 м, човниковий біг 10х10 м, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, підтягування на перекладині, комплексна силова вправа.

Тема 4. Прийоми самостраховки. Прийоми самостраховки при падінні вперед, назад, на бік. Прийоми самостраховки при подоланні перешкод, виконання приймів заходів фізичного впливу. Взаємодія та страховка партнера при виконанні прийомів.

Тема 5. Стійки, пересування. Удари руками, ногами захисні та контратакуючі дії. Стійки: основна, фронтальна, бойова, очікувальна. Пересування в стійках, напрямок погляду, спостереження за ситуацією. Бойова дистанція.

Удари руками: прямі, бокові, знизу, навідліг, зверху, назад рукою (кулаком, ліктем, основою долоні, передпліччям) на місці, із розвороту, з пересуванням та зміною напряму атаки. Комбінації ударів руками. Захист від ударів руками. Рухом рук: підставлення долонь, зігнутої руки, передпліччя, плеча; відбиви вліво, вправо, уверх, униз, накладки на кулак, плече, передпліччя. Рухом тулуба: ухили ліворуч, праворуч, назад; нирки ліворуч, праворуч. Пересуванням: розрив дистанції, відхід ліворуч, праворуч, назад. Комбінований захист. Удари ногами. Прямий удар уперед, у бік. Бокові удари. Удари знизу, назад. Удари коліном. Комбінації ударів ногами. Захист від ударів ногами. Підставкою передпліччя, стегна, гомілки, накладкою ступнею. Відбивом передпліччям, гомілкою. Уходом ліворуч, праворуч, назад, ухилом. Комбінований захист.



Тема 6. Кидки, прийоми боротьби лежачи. Кидки через стегно, плече. Кидки із захопленням ніг ззаду та спереду. Підніжки та підсічки: спереду, ззаду, збоку. Комбінаційні дії, що поєднують кидки з переходом на больові чи задушливі прийоми. Прийоми боротьби лежачи: утримання збоку, верхи, збоку голови та звільнення від них.

Тема 7. Больові та задушливі прийоми. Больові прийоми в стійці: загин руки за спину при підході спереду та ззаду, важелі руки назовні та всередину, через передпліччя та плече, больовий вплив шляхом дотиснення кисті. Больові прийоми при боротьбі лежачи: важіль ліктя, вузол руки, защіплення ахіллесового сухожилля, защіплення литкового м’яза, важіль коліна. Задушливі прийоми: плечем і передпліччям, подвійний задушливий та за допомогою одягу. Використання больових та задушливих прийомів при затриманні правопорушників. Техніка конвоювання затриманого під впливом больових прийомів. Взаємодія працівників міліції при затриманні правопорушника.

Тема 8. Звільнення від захоплень та охоплень. Звільнення від захоплень за руки, ноги, голову, шию, одяг, спеціальні засоби, а також охоплень за тулуб (спереду, ззаду, збоку) за допомогою: ударної техніки руками і ногами; кидків, больових та задушливих прийомів; спеціального засобу - кийка гумового; комбінованого захисту. Звільнення від захоплень і охоплень з переходом на затримання правопорушника. Взаємодія працівників міліції при звільнені від захоплень та охоплень.

Тема 9. Захисні дії від загрози холодною зброєю. Удари ножем: зверху, знизу, збоку, навідліг, тичком. Захист від ударів ножем, обеззброєння та затримання злочинця за допомогою контрударів по озброєній кінцівці та уразливим точкам на тілі злочинця. Захист від ударів ножем обеззброєння та затримання злочинця з використанням кидків, больових та задушливих прийомів, гумового кийка, комбінованого захисту. Захист при загрозі ножем впритул спереду зі спини. Взаємодія працівників міліції при захисних діях від загрози холодною зброєю.

Тема 10. Захисні дії від загрози вогнепальною зброєю. Обеззброєння та затримання порушника при загрозі пістолетом: спереду, ззаду, збоку з використанням ударів, больових та задушливих прийомів, кидків. Обеззброєння та затримання порушника, озброєного автоматом, мисливською рушницею. Способи затримання правопорушника при спробі дістати зброю з кишені, кобури тощо. Взаємодія при захисних діях від загрози вогнепальною зброєю.

Тема 11. Техніка і тактика зовнішнього огляду. Зовнішній огляд у положенні стоячи, лежачі долілиць, стоячи на колінах, стоячи біля стіни - під впливом больового прийому, під загрозою застосування вогнепальної зброї. Зовнішній огляд декількох осіб.

Взаємодія працівників міліції при проведені зовнішнього огляду.



Тема 12. Техніка і тактика надягання наручників. Надягання наручників у положенні стоячи, стоячи біля стіни, лежачи долілиць, на колінах - під впливом больового прийому, під загрозою застосування вогнепальної зброї. Прийоми зв’язування у положенні стоячи, стоячи біля стіни, лежачи долілиць - під впливом больового прийому, під загрозою вогнепальної зброї. Взаємодія працівників міліції при надяганні наручників, зв’язуванні.

    Тема 13. Захисні та атакуючі дії з гумовим кийком та спеціальним засобом КПФ 02 - тонфа. Стійки: очікувальні, бойові – захисна й атакуюча. Удари зверху, збоку, знизу, тиком, круговий, навідліг. Захисні дії: відбиви, підставки, ухили, нирки, при ударах руками, ногами, холодною зброєю. Больові прийоми.

Вилучення правопорушника з автотранспорту за допомогою гумового кийка, тонфи. Комбінації захисних дій і контрударів. Звільнення від захоплень, охоплень та задушливих прийомів за допомогою гумового кийка. Взаємодія працівника міліції при застосуванні гумового кийка, тонфи.

    Тема 14. Подолання смуги перешкод. Способи пересування. Опорні та безопорні стрибки через перешкоди, стрибки з різної висоти, стрибки у глибину та довжину. Перелізання через перешкоди, підлізання, пролізання. Пересування по вузький і нестійкий опорі на висоті. Пересування в особливих умовах. Подолання окремих штучних і природних перешкод з моделюванням штатних ситуацій службової діяльності.

    Тема 15. Способи плавання та допомога потопаючому. Способи плавання: вільний стиль (кроль), брас, на спині, плавання на боці, брас на спині. Стартовий стрибок з тумбочки. Звільнення від захоплень та охоплень у воді. Транспортування потопаючого у воді. Перша допомога потопаючому на суші. Взаємодія працівників міліції при допомозі потопаючому.




  1. Опис навчальної дисципліни




Найменування показників

Галузь знань, спеціальність, ступінь вищої освіти

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 1.8

Галузь знань

0304 «ПРАВО»


Професійної та практичної підготовки за вибором курсанта





Спеціальність

6.030401 «ПРАВОЗНАВСТВО»



Кількість розділів – 3

Спеціалізація:

підготовка фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів


Рік підготовки:

4 -й



Семестр

Загальна кількість годин - 64

7 -й



Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних –

самостійної роботи


Ступінь вищої освіти:

БАКАЛАВР


- год.

- год.

Практичні, семінарські

30 год.

год.

Лабораторні

- год.

- год.

Самостійна робота

34 год.

- год.

Індивідуальні завдання:







Вид контролю:

ЕКЗАМЕН

-


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%):



для денної форми навчання – 47/53


    3. Структура залікового кредиту

Назви розділів і тем

Кількість годин

денна форма

заочна форма

Всього

у тому числі

всього

у тому числі

л

п

сем.

Інд.

С. р.

л

п

сем.

Інд.

С. р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

7семестр

Розділ 1

Тема 7. Больові та задушливі прийоми

    10



    6







4



















Тема 8. Звільнення від захоплень та охоплень.

    10



    6







4



















Тема 9. Захисні дії від загрози холодною зброєю

    8



    4







4



















Разом за розділом 1

    28



    16







12



















Розділ 2

Тема 3. Розвиток фізичних якостей (швидкості, витривалості, сили, гнучкості, спритності) комплексні заняття.

    14



    4







10



















Тема 2. Організація та методика проведення занять з фізичної підготовки

    12



    2







10

-

-

-

-

-

-

Разом за розділом 2

26




6







20

-

-

-

-

-

-

Розділ 3

Тема 10. Захисні дії від загрози вогнепальною зброєю.

    6



    4







2



















Тема 13. Захисні та атакуючі дії з гумовим кийком та спеціальним засобом КПФ-02 -- тонфа

    4



    4




























Разом за розділом 2

    10



    8







2

-

-

-

-

-

-

За 7-й семестр:

    64



    30







34

-

-

-

-

-

-




  1. Плани практичних занять:

Тема 7. Больові та задушливі прийоми

  1. Техніка виконання затримання при підходу спереду.

  2. Техніка виконання затримання при підходу ззаду.

  3. Техніка виконання затримання при підходу ззаду.

  4. Техніка виконання затримання при підходу ззаду задушливим прийомом.

Тема 8. Звільнення від захоплень та охоплень.

  1. Техніка виконання звільнення від захвату за руки.

  2. Техніка виконання звільнення від захвату за шию, одяг на грудях, волосся, плечі, плечем та передпліччям ззаду за шию.

  3. Техніка виконання звільнення від захвату за ноги.

  4. Техніка виконання звільнення від обхвату тулуба спереду з руками та без рук.

  5. Техніка виконання звільнення від обхвату тулуба ззаду з руками та без рук.

  6. Вільні навчально-тренувальні поєдинки.

Тема 9. Захисні дії від загрози холодною зброєю

  1. Техніка захисту при погрозі ножем упритул.

  2. Техніка захисту від удару ножем зверху.

  3. Техніка захисту від удару ножем знизу.

  4. Техніка захисту від удару ножем збоку.

  5. Техніка захисту від удару ножем тиком.

  6. Техніка захисту від удару ножем навідліг.

  7. Вільні навчально-тренувальні поєдинки.

Тема №3. Розвиток фізичних якостей (швидкості, витривалості, сили, гнучкості, спритності) комплексні заняття.

  1. Засоби розвитку швидкісних якостей.

  2. Засоби розвитку витривалості.

  3. Засоби розвитку сили, силової витривалості, швидкісно-силових якостей.

  4. Засоби розвитку й удосконалення спритності та координаційних здібностей.

  5. Засоби розвитку й удосконалення гнучкості.

Тема 2. Організація та методика проведення занять з фізичної підготовки

1. Поняття про фізичні якості людини.

2. Методика вивчення та вдосконалення заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів.

3. Структура навчального, навчально-тренувального практичного заняття, організація та методика проведення окремих його частин: вступно-підготовчої, основної, заключної.

4. План-конспект практичного заняття. Практичне проведення окремих частин заняття.

Тема 10. Захисні дії від загрози вогнепальною зброєю


  1. Захисні дії при загрозі вогнепальною зброєю впритул спереду.

  2. Захисні дії при загрозі вогнепальною зброєю впритул ззаду.

  3. Захисні дії при загрозі вогнепальною зброєю впритул збоку.

  4. Обеззброєння при спробі порушника вийняти зброю з внутрішньої кишені та з-за пояса.

  5. Вільні навчально-тренувальні поєдинки.

Тема 13. Захисні та атакуючі дії з гумовим кийком та спеціальним засобом КПФ-02 – тонфа

  1. Класифікація уразливих ділянок на тілі людини. Класифікація стійок (очікувальні, бойові – захисна та атакуюча).

  2. Техніка виконання ударів гумовим кийком, тонфою.

  3. Захисні дії за допомогою гумового кийка, тонфи.

  4. Силове затримання з використанням больових прийомів за допомогою гумового кийка, тонфи.

  5. Вільні навчально-тренувальні поєдинки.



5. Завдання самостійної роботи

Розвиток фізичних якостей згідно Наказу МВС України від 13.04.2012 № 318.



6. Індивідуальні завдання

1. Розвиток та удосконалення фізичних якостей.

2. Вивчення окремих елементів техніки прийомів фізичного впливу.

3. Підготовка електронної презентації тощо

4. Написання і публікація наукової статті з проблем фізичної підготовки.

5. Виступ з доповіддю з проблем фізичної підготовки на науково-практичних конференціях, круглих столах, олімпіадах тощо.

6. Відвідування спортивної секції.

7. Членство у збірній команді інституту.

8. Участь у спортивних змаганнях на першість академії.

9. Призове місце у змаганнях на першість академії.


Розвиток фізичних якостей

Для розвитку швидкості використовуються фізичні вправи, які можна виконувати з граничною швидкістю (їх називають швидкісними вправами):

1) біг з високим підніманням стегна, біг із закиданням гомілок назад, біг підтюпцем, біг стрибками тощо;

2) прискорений, спринтерський біг на короткі дистанції 20—60 м з граничною швидкістю прямою та кривою, із різних стартових положень, з місця, ходу, біг підйомом, спуском з різними кутами, перемінний біг з переходами від максимальних зусиль до бігу по інерції й навпаки;

3) біг зі старту з різних вихідних положень, у тому числі сидячи, лежачи обличчям вниз чи вверх, в упорі лежачи, лежачи головою в протилежний від напрямку бігу бік;

4) човниковий біг;

5) рухливі і спортивні ігри;

6) естафети.

Вправи необхідно виконувати з максимальною швидкістю в кожному повторенні. Тривалість повторення вправи має запобігати падінню швидкості рухів через втому. Інтервали відпочинку при повторенні вправи мають забезпечувати відновлення працездатності до рівня, що дозволяє виконувати рухи з тими ж швидкісними параметрами, що в попередній спробі. Наприклад, щоб повторно пробігти 30 м з максимальною швидкістю, необхідно відпочивати 4—5 хв., 60 м — 8—12 хв., 100 м — 12—15 хв. Повторення серій вправ швидкісної спрямованості звичайно проводиться при зниженні ЧСС до 120—130 уд/хв;

Техніка швидкісної вправи повинна бути добре засвоєна, щоб основну увагу і вольові зусилля приділяти не техніці, а швидкості її виконання;

Відпочинок між повтореннями має бути активним (ходьба, повільний біг, вправи на гнучкість, повільне, розслаблене й плавне виконання імітаційних вправ, ударів у повільному темпі, різних зв’язувань чи формальних комплексів).



Для розвитку сили рекомендується виконання фізичних вправ, що характеризуються підвищеним м’язовим навантаженням. Такі вправи можуть бути статичними та динамічними.

Виконання статичних вправ передбачає створення ізометричної напруги у вигляді тяги закріплених предметів чи підняття ваги, що перевищує можливості того, хто займається (упори та утримання на певній висоті чи під певним кутом).



Динамічні вправи — а) вправи з подоланням ваги власного тіла (підтягування, віджимання, стрибки тощо); б) вправи із зовнішнім опором, для створення якого використовують вагу предметів (штанги, гантелі); протидію партнера; метання та штовхання снарядів; опір пружних предметів (гумові амортизатори і джгути, експандери); опір зовнішнього середовища (наприклад, біг по глибокому снігу); тренажерні пристрої.

Загальні підготовчі силові вправи з подоланням ваги власного тіла

1. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи.

2. З вихідного положення в упорі лежачи, ноги поставити якомога ширше, прогнутися в попереку, опустивши таз якнайнижче. Не згинаючи прямих ніг і рук, ривком зігнутися в тазостегнових суглобах до максимуму, після чого повернутися у вихідне положення.

3. З положення лежачи на спині, руки витягнуті за головою, згинання тіла в положенні сидячи кутом. При згинанні торкнутися піднятих пальців ніг пальцями рук, після чого повернутися у вихідне положення.

4. Те саме але поперемінно повертаючи тулуб вліво і вправо.

5. З вихідного положення лежачи на спині, руки витягнуті за головою, підняти ноги вверх та опустити їх за голову, торкнувшись носками підлоги.

6. З вихідного положення лежачи на спині, кисті рук у замку на потилиці, ноги ледве зігнуті в колінах (можуть бути закріплені), підняти тулуб і нахилитися вперед, потім повернутися у вихідне положення. Цю вправу можна виконувати з гантеллю чи диском від штанги, тримаючи їх у руках (за головою).

7. Згинання і розгинання рук в упорі на брусах. Можна віджиматися, прогнувшись у попереку, чи зігнувшись, з підтягнутими до грудей колінами, захопивши руками бруси хватом зсередини. Якщо відчувається легкість у віджиманні понад 15 разів, то можна підвісити до пояса додаткове обважнювання.

8. Підтягування на перекладині середнім, вузьким чи широким хватом руками зверху й знизу.

9. Підйоми силою та переворотом на перекладині.

10. Підйоми прямих ніг до перекладини.

11. Стрибки на одній нозі з підніманням другої, зігнутої в коліні, до грудей чи через сторону до плеча.

12. Стрибки на двох ногах з підняттям колін до грудей.

13. Стрибки з розведенням прямих ніг у сторони, дістаючи пальцями рук пальців ніг.

14. Стрибки в присіді поперемінно на лівій і правій нозі, протилежна нога одночасно з підскоком рвучко випрямляється вперед.

15. Стрибки з одночасним розведенням прямих ніг у шпагат.

16. Стрибки на узвишшя.

17. Зістрибування з узвишшя висотою 70—100 см з подальшим миттєвим підстрибуванням уверх.

18. Багаторазові стрибки через перешкоду (гімнастичні лави, повалені дерева) прямо, боком, назад, з поворотами на 90, 180 і 360°.

Вправи із зовнішнім опором

Метання та штовхання снарядів (набивних м’ячів, ядер, важких каменів) виконується обома руками вперед із-за голови, назад через голову, вперед знизу, збоку, від грудей, однією чи двома руками тощо.

Вправи з використанням опору пружних предметів, для яких є характерним зростання напруження в кінці руху. Якщо поставлено завдання розвити силу, яка виявляється однаково протягом усього руху, то необхідно використовувати тугу гуму чи довгий експандер. Якщо поставлено завдання сконцентрувати зусилля в кінці руху, слід обирати податливу, але коротку гуму.

Вправи з обважнюваннями та вправи на тренажерних пристроях зручні своєю універсальністю: за допомогою їх є можливість впливати як на малі, так і на великі групи м’язів. Ці вправи легко дозувати.

Для розвитку силових якостей з використанням обважнювання використовують ізометричні та ізотонічні методи.

Ізометричний метод передбачає напруження м’язів без зміни їх довжини при нерухомому положенні суглоба з відносно невеликою кількістю повторів (до 10—15), тривалістю від 5—6 до 10—12 с при розвитку максимальної сили і від 10—15 до 30—40 с при розвитку силової витривалості. Відпочинок після кожного напруження 30—60 с.

Техніка дихання: глибокий вдих перед вправою, затримання дихання на кілька секунд під час вправи, повільний видих у заключний частині вправи.

Ізотонічні методи (повторних, максимальних, динамічних зусиль) передбачають виконання динамічних вправ при постійній величині обважнювання й поєднанні роботи переборюючого й уступаючого характеру:

повторних зусиль — фізичні вправи з вагою нижче граничної (30—70% від рекордної) до вираженої втоми (“до відмови”);

максимальних зусиль — фізичні вправи з максимально великою вагою (90—100%) і піднімання її один-три рази;

динамічних зусиль — фізичні вправи з вагою нижче граничної (до 30% від рекордної) і піднімання її з якомога більшою швидкістю.

Для підвищення загальної витривалості використовують безперервний та інтервальний методи. Роботу виконують як у рівному, так і перемінному режимах.

Безперервний метод тренування сприяє вдосконаленню практично всіх основних властивостей організму, що забезпечують надходження, транспорт і утилізацію кисню. Безперервна робота здійснюється при ЧСС від 145 до 175 на хв, тривалістю від 10 до 60—90 хвилин.

Для розвитку загальної витривалості використовують циклічні вправи, які виконуються до появи вираженої втоми. Найпоширенішими серед вправ цієї групи є такі: безперервний біг у рівномірному та перемінному режимах; кросовий біг пересіченою місцевістю, твердим, м’яким, слизьким ґрунтом, з подоланням природних перешкод; марш-кидки; плавання, біг на лижах у рівномірному та перемінному режимах; рухливі та спортивні ігри. У багатьох видах спорту для розвитку витривалості використовується ”фартлек” — кросовий біг, що проводиться переважно в лісі. Під час ”фартлеку” рівномірний біг чергується (залежно від самопочуття) з прискореннями на відрізках з різною довільною довжиною та швидкістю.

Підмогою в розвитку загальної витривалості є систематична ранкова фізична зарядка, змістом якої є 20-хвилинний біг, що чергується з подальшим 10-хвилинним виконанням найпростіших силових вправ: віджимання в упорі лежачи, підтягування на жердині, присідання з обважнюванням, робота з гантелями, гирями тощо. Займатися фізичною зарядкою за такою схемою можна в будь-який час року, за будь-якої погоди, не рідше трьох разів на тиждень, підбираючи одяг згідно з погодними умовами.

Залежно від підготовленості, можна також рекомендувати щоденний або дво-, триразовий на тиждень біг від двох-трьох до п’яти-шести кілометрів у рівномірному темпі зі швидкістю від 6 до 4,5 хв. на один кілометр. Природно, чим вищий рівень загальної витривалості, тим більшою може бути й швидкість бігу. Один раз на два-три тижні, найкраще у вихідний день, можна пробігти і довшу дистанцію — до 10—15 км у рівномірному темпі. Періодично можна пробігати дистанцію з більшою швидкістю (1 км за 3—4 хв.). Раз на місяць слід проводити марш-кидки на 6—10 км з повною викладкою. Бігове тренування можна доповнювати плаванням у басейні чи у відкритому водоймищі, тривалістю до 30 хв., а в зимовий період — бігом на лижах до 1—2 годин.

При інтервальному методі підвищення рівня загальної витривалості (аеробних можливостей) необхідно керуватися такими принципами: тривалість окремих вправ не повинна перевищувати 1—2 хв; інтервали відпочинку мають тривати 45—90 с; інтенсивність роботи — при частоті пульсу 170—190 уд/хв до кінця роботи і 120—130 уд/хв до кінця паузи відпочинку. Інтервальне тренування спрямоване в основному на підвищення функціональних можливостей серця, які значною мірою лімітують рівень аеробної продуктивності.

Для розвитку гнучкості рекомендується виконувати вправи з підвищеною амплітудою рухів (вправи на розтягування):

1) розтягуючі — махові, пружинисті, плавні рухи, пасивні статичні вправи, вправи з примусовим розтягуванням;

2) силові — динамічні у долаючому та уступаючому режимах, активні статичні вправи;

3) змішані — плавні рухи з прийняттям статичних поз у крайніх точках руху, пружинисті рухи з примусовим розтягуванням.

Махові рухи виконуються з великою амплітудою, за рахунок напруження м’язів у першій частині руху та їх розслаблення наприкінці його, за рахунок сили інерції (наприклад, махи ногою, спираючись на стіну).

Пружинисті рухи — виконання серії рухів з неповною й повною амплітудою (наприклад, на рахунок “раз-два-три” — пружинисті нахили вперед, на рахунок “чотири” випрямлення).

Плавні рухи (відведення рук чи ніг у різні боки, нахили тощо) виконуються з відносно меншою амплітудою, ніж махові чи пружинисті, але вони мають триваліший вплив на м’язи та зв’язки (наприклад, на рахунок “раз” — нахил уперед, на рахунок “два” — випрямитися).

Статичні вправи передбачають збереження нерухомого положення тіла в умовах максимальної амплітуди. При виконанні пасивних статичних вправ поза людини у певному положенні зберігається за рахунок зовнішніх сил, наприклад, утримання ноги партнером. При виконанні активних статичних вправ — за рахунок сили м’язів, що розміщені навколо суглоба.

Вправи з примусовим розтягуванням м’язів і зв’язок дозволяють досягти найбільшої амплітуди рухів. Для цього використовуються обважнювання, примусове розтягування м’язів за допомогою партнера чи з використанням самозахоплень, наприклад, при нахилі вперед руками обох стоп з подальшим притисканням тулуба до випрямлених ніг.

Для розвитку гнучкості в різних суглобах рекомендується виконувати на окремому занятті таку кількість рухів: хребет — 90—100; тазостегновий — 60—70; плечовий — 50—60; променевозап’ястковий — 30—35; колінний — 20—25; гомілковостопний — 20—25.

Ця кількість досягається виконанням серії підходів по 10-12 активних рухів. Амплітуду рухів збільшують від серії до серії. При виконанні статичних вправ тривалість роботи в підході — 6—12 с, махових рухів — 10—15 с, пасивних вправ — 10—20 с.

Інтервали відпочинку між окремими вправами мають забезпечувати повне відновлення працездатності (як правило, від 10—15 с до 2—3 хв.).

На занятті вправи виконують до появи слабкого больового відчуття, що є сигналом до припинення роботи над розвитком гнучкості.

Для розвитку спритності та координаційних здібностей рекомендується виконувати складні, нетрадиційні вправи, які відрізняються від звичайних новизною, необхідністю прийняття миттєвих рішень: рухливі та спортивні ігри, елементи акробатики, гімнастики, різноманітні естафети, а також вправи з введенням нестандартних вихідних положень, зі зміною швидкості та темпу рухів, із дзеркальним виконанням, зі зміною стандартного виконання, з ускладненням звичайних дій допоміжними рухами, із комбінуванням звичайних дій у незвичайних поєднаннях, із введенням допоміжних сигнальних подразників, вправи, що вимагають швидкої зміни дій, зі зміною просторових обмежень, в яких виконується дія, з використанням природних і штучних умов оточуючого середовища для розширення варіативності рухових навичок.

Ефективним для розвитку спритності є використання рухливих та спортивних ігор, елементів акробатики, спеціального устаткування і тренажерів для розширення діапазону рухових навичок.


Удосконалення техніки виконання ударів руками та ногами

Удар – це миттєва силова дія, що впливає на ту чи іншу частину тіла, у результаті якої відбувається подразнення нервових шляхів, вузлів, а також ушкодження м’язів, кісток, дрібних і великих кровоносних судин, що призводить до крововиливів. Удари діють безпосередньо на нерви, нервові закінчення і нервові вузли, м’язи, м’язові та суглобні сполучення, викликаючи больовий шок, спричиняють механічні розриви м’язів, судин, переломи кісток тощо. Удари наносять руками, ногами, головою як для враження противника, так і для створення умов для виконання інших прийомів та дій.

За напрямком руху удари підрозділяються на прямі, бокові, знизу, зверху, навідліг.

За тактичною доцільністю удари поділяють на атакуючі, зустрічні, удари у відповідь та випереджаючі.

Також ефективними при фізичному протиборстві з противником є серії ударів, які передбачають швидке послідовне нанесення декількох ударів у різних поєднаннях і з різних положень.

Володіння технікою захисту від ударів багато в чому визначає результат фізичного протиборства з противником. Для успішного проведення захисних дій важливого значення набуває дотримання дистанції, яка дозволяє визначити напрямок удару і виконати ефективні захисні дії.

Якість проведення захисних дій визначається точним розрахунком, своєчасністю, швидкістю виконання. Захист не повинен бути ні передчасним ні спізнілим.


7. Методи навчання та контролю

Методи використання слова

Основними видами словесної передачі знань у процесі фізичної підготовки є: пояснення, розповідь, бесіда.



Пояснення – це послідовне викладення закономірностей, правил, які необхідно виконувати під час виконання вправи. На відмінність від простого опису у поясненні велике місце займають докази ефективності визначеного способу виконання рухів. Пояснення повинно бути коротким, правильним та зрозумілим. При поясненні необхідно зосередити увагу слухачів (курсантів) на головному; одночасно задавати питання з метою перевірки засвоєння викладеного і перевірки самостійності та активності їхньої думки. Якщо зміст матеріалу складний, потрібно за ходом пояснення користуватись демонстрацією.

Розповідь – це послідовне, логічне викладення фактів або явищ у їх розвитку. Розповідь повинна бути образною та емоційною. У педагогічній практиці розповідь широко застосовується при ознайомленні з новою грою, з фактами зі спортивного життя, з епізодами спортивних занять, прикладами з життя і т. п.

Бесіда як питально-відповідальна форма навчання зазвичай поєднується з поясненням або з розповіддю. За педагогічними завданнями можна виділити три роди бесід: бесіди ввідні, бесіди, направлені на повідомлення нових знань, і бесіди для перевірки засвоєних знань та ступеню усвідомленості своїх дій.

Метою ввідних бесід є підготовка до розуміння учбових завдань, до засвоєння нового навчального матеріалу, вирішення ряду організаційних питань. Бесіди, пов’язані з повідомленням нових знань, застосовуються у тому випадку, коли є можливість спертися на попередній досвід і знання слухачів (курсантів), що дозволяє їм краще засвоїти новий навчальний матеріал (наприклад, навчаючи прийомам затримання, – на знання больового впливу).

До особливої групи методичних прийомів безпосереднього керівництва практичними діями відносяться вказівки, накази, команди. У багатьох випадках при навчанні немає необхідності описувати або поясняти вправу. Якщо присутні невеликі помилки, особливо у процесі виконання дій, достатньо обмежитись простою вказівкою на те, що треба зробити („Вище голову!”, „Прогнутись!”). Наказ – це форма словесного впливу на слухачів (курсантів) з метою спонукання їх до негайного обов’язкового виконання або припинення тих або інших дій. Різновидом наказу є команда. Особливістю наказу є його короткість, точність і владність.
Методи забезпечення наочності

До цієї групи методів відносяться показ рухів особисто або у вигляді зображень, які сприймаються шляхом безпосереднього спостерігання. Практично живий показ завжди супроводжується словесним поясненням, при якому слово завжди відіграє допоміжну роль.

В основному у навчальній роботі застосовується показ фізичної вправи самим викладачем або ким-небудь з учнів. Показ може передувати поясненню, супроводжуватись поясненням або виконуватись після пояснення.

Показ досягає мети у тому випадку, якщо той рух або дія що демонструються, добре видно усім тим, хто займається, якщо його виконано технічно правильно, якщо попередньо організована та виборче направлена увага навчаючихся. Для того щоб слухачі (курсанти) ясно бачили потрібний рух або дію, необхідно правильно вибирати місце для його показу: краще за все на підвищенні і на деякій віддаленості від групи. У залежності від форми вправи, руху або дії, їх необхідно демонструвати стоячи або лицем, або боком до групи, а асиметричну вправу – у дзеркальному відображенні. Деякі технічно складні рухи або дії доцільно демонструвати з різних сторін декілька разів.

Перший показ повинен бути виконаним на високому технічному рівні, у повну силу, швидко. Незалежно від того, чи буде дія у подальшому вивчатися уцілому або за частинами, він повинен скласти у слухачів (курсантів) загальне вірне уявлення про дію вцілому. Після цього можна переходити до показу окремих частин дії або показати її уповільнено, для того щоб можна було достатньо ґрунтовно спостерігати за нею.

У багатьох випадках, для того щоб попередити помилки, які найбільш частіше зустрічаються, доцільно продемонструвати і неправильні способи виконання дії, Однак зловживати цим прийомом не слід.

Великі можливості для більш повного і точного сприйняття рухів відкриває показ навчальних фільмів.

Одним з різновидів методу забезпечення наочності є показ ілюстрованого матеріалу (фотографій, схем, малюнків, кінограм). До аналізу ілюстрованого матеріалу повинні залучатися і самі учні. Організовуючи демонстрацію, необхідно задавати питання у такій формі, щоб у матеріалі, який пред’явлений для перегляду увага зверталась на головне.


Методи практичних вправ

У теорії і практиці фізичної підготовки термін „вправа” виражає два різних поняття: а) засіб фізичної підготовки, іншими словами – спеціально організована рухова дія, наприклад стрибок, переверти, само страховка та ін.; б) метод, або спосіб застосування засобів, суть якого міститься у навмисному повторенні визначених рухових дій з метою або відпрацювання рухових умінь та навиків, або розвитку рухових якостей. У залежності від конкретної педагогічної задачі це повторення організується по-різному.

Якщо основна педагогічна задача на заняттях, наприклад з кросової підготовки, – розвиток загальної витривалості, то циклічні дії повторюються багато разів без зміни координаційної структури кроку. При цьому повторення може бути як з перервами, так і безперервним. Якщо задача полягає в тому, щоб навчити слухачів (курсантів техніці бігу, то кожне повторення повинне бути направлене на усування помилок, які були допущені у попередньому виконанні. У цьому випадку успішність методів вправ буде залежати від виконання ряду умов.

Найважливішими з них є наступні:



  1. Усвідомлювання слухачами (курсантами) результату своїх дій. Якщо учню важко оцінити виконану вправу, то зробити це повинен викладач. Причому, чим скоріше слідує інформація, тим вище ефективність навчання. Важно відмічати і позитивно оцінювати будь-які успішні дії тих, що займаються. Оцінка не тільки орієнтує їх про те, як вони виконали вправу, але й мобілізує їх на подальше подолання труднощів.

Окрім знання кінцевого результату вправи суттєве значення має безперервна („надтермінова”) інформація, яка здійснюється чуттєвою системою сигналів, які виходять від органів рухів. Досвідчені педагоги часто дають потрібну інформацію, використовуючи зовнішні орієнтири: підвішений боксерський мішок, предмети у спортивному залі або на стадіоні, предмети у своїх руках та ін.

  1. Висока увага тих, що навчаються протягом усього виконання вправи. Всі завдання повинні виконуватись старанно при максимальному зосередженні уваги. При цьому велике значення мають вказівки відносно того, на що потрібно направляти увагу, щоб виконати дію правильно. При спробах одночасно вирішити декілька рухових задач увага розсіюється і ефективність засвоєння знижується.

  2. Вправи повинні являти собою систему. Іншими словами, розташовувати їх потрібно у такій послідовності, при якій кожне нове завдання спирається на руховий досвід і раніше накоплені уміння та навики. Якщо передбачається сформувати не один, а ряд нових навиків, рекомендується починати навчання з так званих фундаментальних вправ – таких які містять деякі загальні та сходні компоненти з іншими вправами. Так, у рукопашному бою навчання починають з вивчення стійок та пересувань, які використовуються у подальшому, при навчанні більш складним елементам.

Успішність методів вправ залежить також від рівня розвитку рухових якостей. Без певного рівня розвитку рухових якостей неможливе формування багатьох рухових умінь та навиків. Разом з тим рухові якості розвиваються у процесі формування умінь та навиків. Цей взаємозв’язок поміж технікою виконання фізичних вправ і рівнем розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності та гнучкості необхідно постійно ураховувати на всіх етапах навчального процесу.

Основними методами засвоєння рухової дії є її вивчення уцілому та за частинами.



Вивчення дії уцілому. Елементом рухової діяльності людини є цілісна дія, яка являє собою вирішення рухового завдання певною системою рухів. За кінцевою метою ця дія може бути порівняно простою (наприклад, кидок або ловля м’яча) або складною, яка складається з ряду проміжних часткових операцій, які підкорені загальній меті, кожна з яких набуває свого значення тільки у системі всієї цілісної дії (больовий прийом, виконання кидків та ін.). У складних діях окремі рухи об’єднані сполученнями в єдине ціле і впливають один на одного. Кожна фаза руху, яка протікає у даний момент, у значній мірі залежить від попередньої фази і впливає на наступну (виведення противника з рівноваги у боротьбі залежить від захвату, кидок – від підвороту).

Перевага метода цілісного вивчення дії полягає в тому, що зв’язки між окремим фазами руху не порушуються. Однак виконання складної фізичної вправи уцілому при початковому розучуванні виявляється непосильним. Тому метод вивчення дії уцілому є основним у процесі удосконалення техніки.



Вивчення дії за частинами. Великі координаційні труднощі виникають внаслідок того, що тим, хто навчається доводиться опановувати узгодженими рухами декількох частин тіла одночасно (наприклад, рук і ніг у плаванні, боротьбі, боксі). Тому при навчанні, наприклад плаванню способом кроль спочатку виконують рухи ногами, потім рухи руками і тільки після цього переходять до їх одночасного виконання; при навчанні ударам руками у боксі спочатку вивчають техніку пересування у стійках, потім удари руками, і тільки після цього – одночасне нанесення ударів у поєднанні з пересуванням. Подібного роду дії, що засвоєні роздільно, при переході до цілісної дії, координаційно не змінюються.

Багато спортивних дій настільки складні за технікою виконання, що для їх засвоєння доводиться застосовувати допоміжні вправи, які ще мають назву підвідних. Ці вправи більш прості, більш легкі для виконання, ніж основна дія, що вивчається, але вони мають істотну подібність з нею або її окремими частинами. Зазвичай підвідна вправа застосовується для полегшення засвоєння або відпрацювання окремого технічного прийому. При дуже складній техніці рухів застосовують цілу систему підвідних вправ.

Для обліків результатів рубіжного та підсумкового контролів використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструється в журналах обліку відвідування занять курсантами та їх успішності.

1. Поточний контроль – визначення якості знань на підставі виконаних курсантом (слухачем) робіт навчальної діяльності і використовується як засіб її стимулювання Вони заносяться до журналу обліку відвідування занять з коментарем науково-педагогічного працівника. Результати поточного контролю враховуються під час виставлення підсумкових оцінок.

2. Проміжний (рубіжний) контроль – діагностика рівня опанування навчальним матеріалом у межах окремої теми розділу.

Враховуючи практичну складову дисципліни «Спеціальна фізична підготовка» контроль опанування навчальним матеріалом у межах окремої теми розділу є обов’язковим.

У разі відсутності на занятті окремих курсантів (слухачів) під час складання контрольних нормативів, або під час КПЗ – діагностика рівня їх знань здійснюється під час консультації. Якщо за підсумками проміжного (поточного) контролю курсант (слухач) показав незадовільні результати, йому виставляються відповідні бали за встановленою шкалою, що передбачає їх обов’язкове подальше перескладання, з виставленням балів згідно з критеріями і шкалою оцінювання, затвердженими кафедрою

3. Підсумковий контроль – діагностика рівня опанування навчальним матеріалом у межах семестру (залік), з оцінюванням результатів за національною шкалою та шкалою ЕСТS.



Семестровий залік з дисципліни «Спеціальна фізична підготовка проводиться в кінці семестру до початку екзаменаційної сесії.

8. Орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю
1. Складання контрольних нормативів відповідно до Наказу МВС від 13.04.2012 № 318;

Теоретична та методична підготовка

  1. Поняття професійної підготовки працівників ОВС. Система фізичної підготовки працівників ОВС та її місце у системі професійної підготовки.

  2. Документи, що регламентують організацію професійної та фізичної підготовки в органах внутрішніх справ та навчальних закладах МВС України.

  3. Сучасний стан та актуальні проблеми фізичної підготовки в правоохоронних та військових структурах.

  4. Мета, завдання фізичної підготовки.

  5. Організація та зміст фізичної підготовки працівників ОВС.

  6. Форми фізичної підготовки працівників ОВС (ранкова фізична зарядка, планові навчальні заняття, самостійні та індивідуальні заняття, фізкультурно-спортивні заходи, секційні заняття).

  7. Планування фізичної підготовки. Облік і звітність. Організація спортивно-масової роботи.

  8. Перевірка й оцінка фізичної підготовки працівників ОВС, слухачів та курсантів навчальних закладів МВС України.

  9. Порядок оцінки володіння прийомами рукопашного бою. Визначення індивідуальної оцінки з рукопашного бою.

  10. Порядок визначення індивідуальної оцінки, загальної оцінки служби, органу (підрозділу) внутрішніх справ зі спеціальної фізичної підготовки.

  11. Поняття про заходи фізичного впливу.

  12. Правомірність застосування заходів фізичного впливу та відповідальність за незаконне застосування бойових прийомів боротьби.

  13. Фактори, які визначають особливості застосування засобів фізичного впливу в діяльності співробітників міліції.

  14. Вплив фізичних вправ на організм людини, поняття про адаптацію.

  15. Методичні принципи фізичної підготовки, параметри навантаження.

  16. Види, засоби та методи фізичної підготовки.

  17. Основи особистої та суспільної гігієни.

  18. Самоконтроль під час занять фізичними вправами.

  19. Правила поведінки під час занять, заходи безпеки та запобігання травматизму.

  20. Поняття сили. Засоби та методи її розвитку.

  21. Поняття витривалості. Засоби та методи її розвитку.

  22. Поняття гнучкості. Засоби та методи її розвитку.

  23. Поняття спритності. Засоби та методи її розвитку.

  24. Зміст та класифікація заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів: наручників, гумового кийка та тонфи.

  25. Поняття про техніку фізичних вправ та формування рухових навичок.

  26. Поняття больового впливу. Характеристика уразливих ділянок тіла людини.

  27. Загальна характеристика стійок та способів пересування у стійках.

  28. Загальна характеристика ударів та захисних дій від них.

  29. Загальна характеристика больових та задушливих прийомів.

  30. Загальна характеристика кидків.

  31. Загальна характеристика способів звільнень від захоплень і охоплень.

  32. Загальна характеристика захисних дій при загрозі холодною зброєю.

  33. Загальна характеристика захисних дій при загрозі вогнепальною зброєю.

  34. Загальна характеристика наручників і способів їх надягання.

  35. Загальна характеристика і правила проведення зовнішнього огляду.

  36. Методика вивчення та вдосконалення заходів фізичного впливу та прийомів застосування спеціальних засобів.

  37. Контроль рівня володіння заходами фізичного впливу та прийомами застосування спеціальних засобів.

  38. Структура навчального, навчально-тренувального практичного заняття, організація та методика проведення окремих його частин.



  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка