Програма навчальної дисципліни порівняльне правознавство опис навчальної дисципліни форма навчання Курс



Сторінка5/8
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

6.1.4. Контроль самостійної роботи студента.


Контроль за самостійною роботою студентів може здійснюватися викладачем у таких формах:

поточний контроль засвоєння знань на основі оцінки усної відповіді на питання, повідомлення, доповіді тощо (на практичних або семінарських заняттях);

поточний контроль на основі виконання практичних завдань (написання проектів процесуальних документів, підготовки юридичного аналізу певної ситуації тощо);

вирішення ситуаційних завдань, розв’язання задач;;

перевірка конспекту, виконаного з тем, що вивчалася самостійно;

тестування, виконання письмової контрольної роботи;

підготовка статті, тез виступу та інших публікації в науковому, науково-популярному, навчальному виданні тощо за підсумками самостійної навчальної й науково-дослідної роботи.

6.2. Завдання на самостійну роботу до кожної теми


До теми 1
Порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна


Рекомендовані джерела:

  1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение: Учебник. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008.

  2. Давид Р. Сравнительное право // Очерки сравнительного права: Сборник / Сост., пер. и вступ. статья д.ю.н., проф. В. А. Туманова. – М.: Прогресс, 1981.

  3. Дамирли М. А. Сравнительно-правовая наука в Украине: теоретико-методологические традиции (ХIХ – начало ХХ вв.). – О.: Фенікс, 2007.

  4. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / Відп. редактор В.Н. Денисов. – К.: Юстиніан, 2003.

  5. Константинеско Л.-Ж. Развитие сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права: Сборник / Сост., пер. и вступ. статья д.ю.н., проф. В. А. Туманова. – М.: Прогресс, 1981.

  6. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение. – М: Междунар. отношения, 2001.

  7. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М: Городец-издат, 2002.

  8. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

  10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  11. Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и методологические проблемы. – К.: Знання, 2005.

  12. Харитонова О.І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Х.: Одісей, 2002.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Основні етапи розвитку порівняльного правознавства.

  2. Поняття порівняльного правознавства.

  3. Юридична компаративістика.

  4. Основні функції порівняльного правознавства.

  5. Способи структурування порівняльного правознавств.

  6. Місце порівняльного правознавства у системі юриспруденції.

Завдання:

Проаналізувати основні підходи щодо статусу порівняльного правознавства та систематично викласти їх у конспекті в формі порівняльної таблиці.



До теми 2
Методологічний апарат порівняльного правознавства


Рекомендовані джерела:

  1. Бехруз X. Основы цивилизационного подхода в сравнительном правоведении. – О.: Фенікс, 2007.

  2. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение: Учеб. пос. – О.: Юрид. л-ра, 2002.

  3. Ковлер А. И. Антропология права. – М.: НОРМА, 2002.

  4. Крижанівський А. Ф. Феноменологія правопорядку: поняття, виміри, типологія. – О.: Фенікс, 2006.

  5. Максимов С. С. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Х.: Право, 2002.

  6. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М: Городец-издат, 2002.

  7. Оборотов І. Г. Темпоральні грані права. – Миколаїв: Іліон, 2009.

  8. Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження)/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Фенікс, 2007.

  9. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  10. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение. – М.: Норма, 2006.

  11. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  12. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс). – Х.: Эспада, 2007.

  13. Тихомиров А. Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и методологические проблемы. – К.: Знання, 2005.

  14. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996.

  15. Философия. / Под. ред. А. Ф. Зотова, В. В. Миронова, А. В. Разина. – М.: Академический Проект, 2003.

  16. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Х.: Одіссей, 2002.

  17. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т.1: Основы.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Об'єкт та предмет порівняльного правознавства, їх співвідношення.

  2. «Правова карта світу» та її графічне відтворення.

  3. Методологічні принципи у порівняльному правознавстві.

  4. Основні категорії компаративістики.

  5. Різновиди порівняльно-правового методу у юридичній компаративістиці?

Завдання:

Створіть глосарій основних категорій юридичної компаративістики обсягом 15-20 категорій із визначенням етимології, змісту та сфери застосування кожної наукової категорії.



До теми 3
Типологія правових систем

Рекомендовані джерела:


  1. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. – М.: Зерцало-М, 2001.

  2. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юрид. л-ра, 2002.

  3. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002.

  4. Осакве К. Типология современного российского права на фоне правовой карты мира // Государство и право. – 2001. – № 4.

  5. Папаян Р. А. Христианские корни современного права. – М.: НОРМА, 2002.

  6. Порівняльне правознавство / За ред. В. Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  7. Савчин М. В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

  8. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение. – М.: Норма, 2006.

  9. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  10. Теория государства и права / Под ред В. К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2004.

  11. Хоменко І. В. Логіка для юристів. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Правова система та її складові.

  2. «Правова сім’я» та «тип правових систем»: співвідношення категорій.

  3. Способи типології правових систем склалися у порівняльному правознавстві (починаючи з кінця ХІХ століття).

  4. Найвизначніші критерії класифікації правових систем сучасності.

  5. «Віддиференційовані» та «невіддиференційовані» правові системи.

  6. Поняття та структура правового стилю.

  7. Основні типи правових систем та правові сім’ї сучасності.

  8. Місце правової системи України серед інших правових систем.

Завдання:

У формі презентації викласти п’ять основних схем класифікації правових систем (за вибором студента) та підготувати супроводжуючий текст обсягом 2-4 сторінки.



До теми 4
Романо-германська правова сім’я

Рекомендовані джерела:


  1. Аннерс Э. История европейского права. – М.: Наука, 1994.

  2. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение. – Одесса: Юрид. літ., 2002.

  3. Бутович-Бутовскій Е. Римское право въ Средніе вѣка (изъ Савиньи) // Журналъ Миністерства Народнаго Просвѣщенія. – Т. XX. – 1838. – № 10.

  4. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право). – М.: Прогресс, 1967.

  5. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1996.

  6. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / Відп. ред. В.Н. Денисов. – К.: Юстиніан, 2003.

  7. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. – М.: Зерцало-М, 2001.

  8. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  9. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Юристъ, 2003.

  10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  11. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Х.: Одіссей, 2002.

  12. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т.1: Основы.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Витоки та основні етапи формування романо-германської правової сім’ї.

  2. Роль середньовічних університетів у формуванні романо-германського права.

  3. Науковий вклад школи глосаторів та коментаторів (постглосаторів) у вивчення римського права.

  4. Особливості романо-германського права.

  5. Структура романо-германського права.

  6. Основні джерела романо-германського права та їх загальна характеристика.

  7. Романська та германська правові групи: загальні риси та відмінності.

  8. Судоустрій у країнах з романо-германською правовою системою.

Завдання:

У формі порівняльної таблиці зіставити французьке та німецьке цивільне законодавство, визначити спільні та відмінні риси.

Визначити місце наднаціонального прецедентного права в системі джерел права у правових системах романо-германської сім’ї та навести приклади на підтвердження своєї точки зору.

До теми 5
Сім’я загального права.


Заняття 1. Англійське право

Рекомендовані джерела:


  1. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М.: Статут, 2000.

  2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1996.

  3. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М: Городец-издат, 2002.

  4. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  5. Романов А.К. Правовая система Англии. – М.: Дело, 2000.

  6. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В. А. Туманова. – М.: Юристъ, 2003.

  7. Уолкер Р. Английская судебная система. – М.: Юрид. лит., 1980.

  8. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т.1: Основы.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Становлення і розвиток англійського права.

  2. Які правові системи найбільше підпали під вплив англійського права?

  3. Співвідношення загального права і права справедливості.

  4. Основні риси загального права.

  5. Структура англійського загального права та порівняйте її із структурою романо-германського права.

  6. Ієрархія джерел англійського права.

  7. Структура англійської судової системи.

  8. Сучасна реформа судової системи Об’єднаного Королівства.

Завдання:

Проаналізувати теоретичну структуру юридичного прецеденту.

На веб-сайті http://e-lawresources.co.uk/ (або за допомогою іншого ресурсу) підібрати зразок англійського судового прецеденту та визначити у ньому ratio decidendi та obiter dictum.

Заняття 2. Правова система США

Рекомендовані джерела:


  1. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права. – М.: Прогресс, 1981.

  2. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999.

  3. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право) / Пер. с фр. М.А. Крутоголова и В.А. Туманова. ─ М.: Прогресс, 1967.

  4. История государства и права зарубежных стран. Часть 2. / Под общ. ред. проф. Крашенинниковой И. А. и проф. Жидкова О. А. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999.

  5. Лафитский В. И. Основы конституционного строя США. —M: Норма, 1998.

  6. Марченко М. Н. Курс сравнительного правоведения. – М: Городец-издат, 2002.

  7. Мидор Д. Дж. Американские суды. – Сент-Пол, Миннесота: Уэст Паблишинг Компании, 1991.

  8. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части. – М.: Дело, 2002.

  9. Петрова Е. А. Правовая система США в контексте трансформационных процессов и интеграционных связей (на примере источников права) // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – № 1-2.

  10. Порівняльне правознавство / За ред. В. Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  11. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В. А. Туманова. – М.: Юристъ, 2003.

  12. Самые удивительные законы разных стран / Сост. Н.И. Хавронюк. – К.: Атіка, 2008.

  13. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  14. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т.1: Основы.

  15. Шишкін В. І. Судові системи країн світу: В 3 кн. Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

  16. The National Conference of Commissioners on Uniform State Laws (NCCUSL) // http://www.nccusl.org

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Етапи формування північноамериканського права.

  2. Головні засади співвідношення правових систем штатів та федеральної правової системи.

  3. Визначення правової системи США.

  4. Співвідношення загального права і законодавства у правовій системі США?

  5. Специфіка джерел права США.

  6. Особливості кодифікації і систематизації законодавства США.

  7. Сучасні тенденції розвитку американського права.

  8. Співвідношення федеральної судової системи та судових систем штатів.

Завдання:

Знайти основні відмінності північноамериканського та англійського судового прецеденту. Проілюструвати на власних прикладах.

Дослідити питання про підготовку юристів у американських університетах, визначити основні особливості теоретичної та практичної підготовки.

До теми 6
Правові системи змішаного типу.

Рекомендовані джерела


  1. Аннерс Э. История европейского права. – М.: Наука, 1994.

  2. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение. – Одесса: Юрид. літ., 2002.

  3. Бехруз Х. Сравнительное правоведение: Учебник. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008.

  4. Гвоздарёв Б. И. Организация американских государств. – М., 1960.

  5. Закс В. А. Особенности формирования норвежского средневекового права // Право в средневековом мире. Вып. 2-3. Сб. статей. – СПб.: Алетейя, 2002.

  6. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части. – М.: Дело, 2002.

  7. Пахомов В. Ф., Чувпило А. А. Межамериканская система: место и роль в политической истории Америки. – Харьков: ХНУ, 2003.

  8. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. А. Я. Сухарев. – М.: Норма, 2000.

  9. Савчин М. В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

  10. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Юристъ, 2003.

  11. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996.

  12. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т.1: Основы.

  13. Шумилов В.М. Международное экономическое право. – Ростов н/Д: Феникс, 2003.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Становлення скандинавської правової сім’ї.

  2. Значення Кальмарської уніх 1397 р. для розвитку правових зв’язків між скандинавськими країнами.

  3. Сутність уніфікації і гармонізації скандинавського законодавства.

  4. Особливості правових систем північної сім’ї права.

  5. Які правові системи мали найбільший вплив в процесі розвитку латиноамериканського права?

  6. Особливості латиноамериканських правових систем.

  7. Основні тенденції розвитку латиноамериканського інтегративного права.

Завдання:

Дослідити питання про правовий статус омбудсмана в країнах північного права.

У формі таблиці порівняти приватне право у правових системах латиноамериканського та романо-германського права.

До теми 7
Релігійний тип правових систем

Рекомендовані джерела:


  1. Бердниковъ И.С. Краткій курсъ церковнаго права Православной Церкви. – Казань: Типо-литографія Императорскаго Ун-та, 1913.

  2. Бехруз Х. Исламские традиции права. – О.: Юрид. л-ра, 2006.

  3. Бехруз Х. Сравнительное правоведение: Учебник. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008.

  4. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  5. Электронная еврейская энциклопедия // http://www.eleven.co.il

  6. Михаил Помазанский, протопресв. Православное Догматическое богословие. – М.: ДАРЪ, 2005.

  7. Никодимъ, еп. Далматинскiй. Православное церковное право. – СПб.: Типографiя В.В. Комарова, 1897.

  8. Певцов В.Г. Лекции по церковному праву. – Петербург, 1914. // http://www.orthedu.ru

  9. Порівняльне правознавство / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

  10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  11. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986.

  12. Филипс Абу Амина Биляль. Эволюция фикха // http://ksunne.ru/istoriya/evoluciya_index.htm

  13. Цыпин В.А. Церковное право. – М.: МФТИ, 1996.

  14. Элон М. Еврейское право / Под общ. ред. И. Ю. Козлихина. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Загальні риси релігійних правових систем.

  2. Канонічне право як окрема правова система: проблеми визнання

  3. Система джерел канонічного права.

  4. «Чотири корені» ісламського права.

  5. Особливості ісламського права.

  6. Специфічні риси іудейського права.

  7. Характеристика релігійно-філософської основи індуського права.

  8. Основні джерела індуського права.

Завдання:

За релігійними першоджерелами та науковою літературою проаналізувати ставлення до прав людини у правових системах релігійного права. Скласти порівняльну таблицю.



До теми 8
Традиційний тип права та далекосхідна правова сім’я

Рекомендовані джерела:


  1. Бенедикт Р. Хризантема и меч. Модели японской культуры. – М: Российская политическая энциклопедия, 2004.

  2. Бехруз Х. Сравнительное правоведение: Учебник. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008.

  3. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1996.

  4. Инако Ц. Современное право Японии. – М.: Прогресс, 1981.

  5. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. – Х.: Одіссей, 2007.

  6. Малахов В. П. Основы философии права. – М.: Академический проект, Культура, 2005.

  7. Рулан Н. Юридическая антропология // Перевод с франц.; отв. ред. акад. РАН, д.ю.н., профессор В.С. Нерсесянц. – М.: НОРМА, 2000.

  8. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В. А. Туманова. – М.: Юристъ, 2003.

  9. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008.

  10. Супатаев М.А. Право в современной Африке (основные черты и тенденции развития). – М.: Наука, 1989.

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Поняття традиційного (звичаєвого) права.

  2. Головні ознаки традиційного (звичаєвого) права.

  3. Еволюція африканського звичаєвого права.

  4. Основні сфери правового регулювання у африканському звичаєвому праві.

  5. Загальна характеристика далекосхідного права.

  6. Світоглядні засади далекосхідного права.

  7. Амбівалентність правової системи Японії

Завдання:

Проаналізувати праці антропологів права та підвести науково обґрунтовані висновки щодо ефективності різних соціальних регуляторів у правових системах традиційного типу та далекосхідному праві.



1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка