Програма навчальної дисципліни міжнародне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр



Сторінка6/14
Дата конвертації01.05.2017
Розмір1.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

6.1.3. Методичні рекомендації для студентів щодо підготовки до семінарських занять


Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти відповідають на питання, визначені у плані семінарського заняття, готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює відповіді, підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач оголошує і вносить до журналу академічної групи та журналу обліку роботи викладача.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначеної теми, до якої студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаного завдання. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять – опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:

– закріплення у студентів теоретичних знань;

– оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

– розвиток юридичного мислення студентів;

– залучення їх до проведення індивідуальних та колективних наукових досліджень;

– прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень та висновків;

– формування у них правового світогляду, здатності пов’язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики право- і державотворення в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є:

– розгорнута бесіда;

– виступи з рефератами, доповідями;

– диспут у формі діалогу;

– круглий стіл тощо.

При підготовці до семінару кожен студент повинен:

– уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття;

– прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару;

– вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу;

– скористатися при потребі консультацією викладача;

– скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми – заняття.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового контролю.

Під час роботи на семінарському занятті студент повинен:

1. Дотримуватися вимог щодо навчальної дисципліни;

2. Відповідати на запитання поставлені викладачем, який проводить семінарське заняття;

3. Виходячи виступати із відповіддю на одне з основних питань, не використовувати будь-які допоміжні матеріали (зокрема, навчальну та наукову літературу, конспект лекцій або самостійно опрацьованого матеріалу, нормативно-правові акти, технічні засоби тощо), за виключенням тих випадків, коли використання таких матеріалів погоджено із викладачем;

4. Уважно слухати викладача та інших студентів, вміти продовжити відповідь, доповнити її або аргументовано прорецензувати;

5. Вміти наводити приклади, працювати із нормативними матеріалами, юридичними документами;

6. Вміти підводити підсумок власної або чужої відповіді.

6.1.4. Контроль самостійної роботи студента


Контроль за самостійною роботою студентів може здійснюватися викладачем у таких формах:

поточний контроль засвоєння знань на основі оцінки усної відповіді на питання, повідомлення, доповіді тощо (на практичних або семінарських заняттях);

поточний контроль на основі виконання практичних завдань (написання проектів процесуальних документів, підготовки юридичного аналізу певної ситуації тощо);

вирішення ситуаційних завдань, розв’язання задач;

перевірка конспекту, виконаного з тем, що вивчалася самостійно;

тестування, виконання письмової контрольної роботи;

підготовка статті, тез виступу та інших публікації в науковому, науково-популярному, навчальному виданні тощо за підсумками самостійної навчальної й науково-дослідної роботи.

6.2. Завдання для самоконтролю за окремими темами лекцій


До теми 1
Поняття та особливості міжнародного права. Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права.


Питання для самостійного опрацювання:

Поняття та визначення міжнародного права.

Становлення та розвиток міжнародного права.

Сутність та функції міжнародного права.

Система міжнародного права.

Об’єкт та предмет міжнародного права.

Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права.

Міжнародно-правова норма: поняття та види.

Нормотворчисть у міжнародному праві.

Рекомендована література:

Основна:

Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 р.;

Статут Міжнародного Суду ООН 1945 р.;

Статут Ради Європи 1949 р.;

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970 р.;

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.;

Антонович М.М. Міжнародне право: навч. посіб. – K., 2011. – 384 с.

Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: учебник / М.О. Баймуратов. - Х.: Одіссей, 2008. - 704 с.

Броунли Я. Международное право: В 2 кн./ Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977;

Гердеген М. Міжнародне право / Пер. з нім. Р. Корнута. – К.: К.І.С., 2011. – 516 c.;

Гроций Г. О праве войны и мира. – М.: Госюриздат, 1956. – 882 с.;

Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К., 2000. – 640 с.;

Лукашук И.И Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.;

Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ, правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 544 с.;

Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.;

Международное право / В. Граф и др.; пер. с нем. В. Бергманн. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 962 c.;

Международное право: сборник документов / Под ред. М.Е. Черкеса. – Одесса: Фенікс, 2010. – 768 с.;

Международное право: Учебник / Отв. ред. Е.Т. Усенко, Г.Г. Шинкарецкая. – М.: Юристѣ, 2005. – 495 с.;

Международное публичное право: Учебник. – 2-е изд., пераб. и доп. / Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2003;

Міжнародне право: підручник / Ліпкан В.А., Антипенко В.Ф., Акулов С.О. та ін. / заг. ред. В.А. Ліпкана. – К.: КНТ, 2009. – 752 с.;

Толстых В. Курс международного права : учебник. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 1056 с.;

Додаткова:

Аречага Э.Х. де. Современное международное право. – М.: Прогресс, 1983;

Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. История международного права. – М.: Междунар. отношения, 1990;

Бенч Н.В. Аберація права в Україні // Держава і право. Вип. 67. – К.: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. – С. 60-75

Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – К.: Вища шк., 1981;

Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища шк., 1980;

Дудар С.К. Європейська правова інтеграція: характеристика основних моделей // Юридична наука. – 2015. – № 5. – С. 162-172

Історія міжнародного права: монографія / А.І. Дмитрієв, Ю.А. Дмирієва, О.В. Задорожній. – К.: Промені, 2008. – 384 с.;

Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.;

Мережко О. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права. – К.: Юстиніан, 2010. – 319 с.;

Огорілко Ю. До питання розмежування приватноправових та публічно-правових відносин // Публічне право. – 2015. – № 2. – С. 340-344

Оніщенко Н. Співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права: наукові реалії сьогодення // Вісник Національної академії правових наук України. – 2015. – № 1. – С. 29-36

Пархоменко Н. Взаємодія міжнародного, європейського та національного права: теоретичні засади // Право України. – 2014. – № 5. – С. 52-61;

Подорожна Т. Інтеграція положень права ЄС в правопорядок України: модернізація окремих інститутів вітчизняного права // Публічне право. – 2015. – № 1. – С. 35-40

Ситар І.М. Діалектичний зв’язок між акультурацією, глобалізацією та інтеграцією в праві // Держава і право. Вип. 65. – К.: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2014. – С. 337-342

Тункин Г.И. Теория международного права. Под общей ред. проф. Л.Н. Шестакова. – М.: Издательство «Зерцало», 2000. – 416 с.;

Чайковський Ю.В. Філософські засади становлення міжнародного права: монографія. – Одеса: Фенікс, 2010. – 176 с.;

До теми 2
Суб’єкти міжнародного права.


Питання для самостійного опрацювання:

Поняття та властивості суб’єкту міжнародного права.

Поняття міжнародної правосуб’єктності.

Види суб’єктів міжнародного права та їх класифікація.

Держави – основні суб’єкти міжнародного права.

Державний суверенітет.

Визнання держав у сучасному міжнародному праві.

Форми і засоби визнання. Визнання уряду.

Правонаступництво держав: поняття та види.

Міжнародна правосуб’єктність народів (націй), що борються за національне визволення.

Державоподібні утворення.

Специфіка міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного права.

Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень.

Проблема визнання міжнародної правосуб’єктності індивіда, суб’єктів федеративних держав, неурядових організацій та транснаціональних корпорацій.



Рекомендована література:

Основна:

Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 р.;

Статут Міжнародного Суду ООН 1945 р.;

Статут Ради Європи 1949 р.;

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970 р.;

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.;

Антонович М.М. Міжнародне право: навч. посіб. – K., 2011. – 384 с.

Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: учебник / М.О. Баймуратов. - Х.: Одіссей, 2008. - 704 с.

Броунли Я. Международное право: В 2 кн./ Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977;

Гердеген М. Міжнародне право / Пер. з нім. Р. Корнута. – К.: К.І.С., 2011. – 516 c.;

Гроций Г. О праве войны и мира. – М.: Госюриздат, 1956. – 882 с.;

Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К., 2000. – 640 с.;

Лукашук И.И Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.;

Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ, правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 544 с.;

Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.;

Международное право / В. Граф и др.; пер. с нем. В. Бергманн. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 962 c.;

Международное право: сборник документов / Под ред. М.Е. Черкеса. – Одесса: Фенікс, 2010. – 768 с.;

Международное право: Учебник / Отв. ред. Е.Т. Усенко, Г.Г. Шинкарецкая. – М.: Юристѣ, 2005. – 495 с.;

Международное публичное право: Учебник. – 2-е изд., пераб. и доп. / Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2003;

Міжнародне право: підручник / Ліпкан В.А., Антипенко В.Ф., Акулов С.О. та ін. / заг. ред. В.А. Ліпкана. – К.: КНТ, 2009. – 752 с.;

Толстых В. Курс международного права : учебник. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 1056 с.;

Додаткова:

Арар О.М. Палестино-израильский мирный процесс и создание палестинской автономии в свете соглашений «Осло 1» // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 4. – С. 303-306

Бедрій М. Народ і право: взаємообумовленість і взаємозв’язок // Публічне право: науково-практичний юридичний журнал. – 2013. – № 2. – С. 281-287;

Галус О.О. Міжнародно-правові стандарти безпосереднього народовладдя // Держава і право. Вип. 62. – К.: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2013. – С. 115-122

Гачкевич А.О. Основні права та обов’язки держав: концепція Л. Ейрліха // Проблеми міжнародних відносин. – 2011. – Випуск 2. – С. 54-66;

Джунь В. До питання про право народу на постання проти деспотизму // Право України. – 2014. – № 11. – С. 145-153

Ковлер А. Індивід як суб’єкт міжнародного права (повернення до дискусії) // Міжнародне право: науково-практичний фаховий журнал. – 2012. – № 1. – С. 27-50;

Кресін О.В. Право народів на самовизначення та протидія сепаратизму в міжнародному праві // Держава і право. Вип. 65. – К.: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2014. – С. 352 -357

Лемак В., Попович Т. Державний режим як теоретико-правова категорія (поняття, критерії для видової класифікації) // Публічне право. – 2014. – № 4. – С. 177-182

Маллакурбанов А.А., Шариев М.М., Бабошина Е.В. Федерализм и федерация в исторической ретроспективе и современное видение перспективы // Правовая политика и правовая жизнь. – 2014. – № 4. – С. 18-23

Нігреєва О.О. Суверенітет як обов’язок: нове розуміння концепту // Альманах права. – 2012. – Випуск 3. – С. 409-413;

Отрош М.І. До питання щодо статусу католицької церкви в міжнародному праві // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 4. – С. 296-299

Скрипнюк О. Державний суверенітет: ґенеза доктрини та визначення поняття // Публічне право. – 2014. – № 2. – С. 5-11;

Хмельова І. Є. Визнання та імунітет держав у міжнародному праві // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 3. – С. 410-413;

Шайхутдинова Г.Р. К вопросу о правоотношении государственного иммунитета и его субъектах // Правовая политика и правовая жизнь: Академический и вузовский юридический научный журнал. – 2012. – № 4. – С. 119-123;

Шпакович О. Місце міжнародних організацій у сучасній системі міжнародних відносин // Право України. – 2010. – № 12. – С. 186-192;

Щербанюк О. Народний суверенітет у формуванні конституційно-правової зовнішньої та внутрішньої політики держави // Публічне право: науково-практичний юридичний журнал. – 2013. – № 2. – С. 43-50;

Яковюк І. Особливості впливу наднаціональної організації на державний суверенітет країн-кандидатів та країн-сусідів (на прикладі Європейського Союзу) // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 3. – С. 19-31;



До теми 3
Джерела міжнародного права.


Питання для самостійного опрацювання:

Поняття і характеристика норм міжнародного права.

Види джерел міжнародного права. Імперативні та диспозитивні норми. Загальні норми міжнародного права.

Статут Міжнародного Суду ООН про джерела міжнародного права.

Співвідношення міжнародного звичаю і договору.

Поняття загальних принципів права. Засадні принципи міжнародного права (jus cogens).

Значення актів міжнародних органів і організацій для формування норм міжнародного права.

Міжнародні судові рішення та їх значення для формування норм міжнародного права.

Вплив на міжнародну правотворчість доктрин міжнародного права.

Міжнародна ввічливість (comity) у практиці держав.

Застосування принципу справедливості у практиці Міжнародного Суду ООН.

Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права.



Рекомендована література:

Основна:

Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 р.;

Статут Міжнародного Суду ООН 1945 р.;

Статут Ради Європи 1949 р.;

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970 р.;

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.;

Антонович М.М. Міжнародне право: навч. посіб. – K., 2011. – 384 с.

Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: учебник / М.О. Баймуратов. - Х.: Одіссей, 2008. - 704 с.

Броунли Я. Международное право: В 2 кн./ Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977;

Гердеген М. Міжнародне право / Пер. з нім. Р. Корнута. – К.: К.І.С., 2011. – 516 c.;

Гроций Г. О праве войны и мира. – М.: Госюриздат, 1956. – 882 с.;

Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К., 2000. – 640 с.;

Лукашук И.И Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.;

Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ, правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 544 с.;

Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.;

Международное право / В. Граф и др.; пер. с нем. В. Бергманн. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 962 c.;

Международное право: сборник документов / Под ред. М.Е. Черкеса. – Одесса: Фенікс, 2010. – 768 с.;

Международное право: Учебник / Отв. ред. Е.Т. Усенко, Г.Г. Шинкарецкая. – М.: Юристѣ, 2005. – 495 с.;

Международное публичное право: Учебник. – 2-е изд., пераб. и доп. / Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2003;

Міжнародне право: підручник / Ліпкан В.А., Антипенко В.Ф., Акулов С.О. та ін. / заг. ред. В.А. Ліпкана. – К.: КНТ, 2009. – 752 с.;

Толстых В. Курс международного права : учебник. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 1056 с.;

Додаткова:

Бенч Н.В. Аберація права в Україні // Держава і право. Вип. 67. – К.: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. – С. 60-75

Блищенко И.П., Дория Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд. доп. – М.: Издательство МНИМП, 1999. – 472 с.;

Вовк Т. Взаємодія міжнародного договору та звичаю в доктрині англосаксонської системи права // Право України. – 2014. – № 12. – С. 206-215

Гайдулін О.О. Тлумачення звичаєвих норм: нормативістський та історичний аналіз // Часопис Хмельницького університету управління та права: часопис Хмельницького університету управління та права. – 2012. – № 4. – С. 22-27;

Гордимов А. Доктринальні джерела права в умовах глобалізації // Право України. – 2014. – № 9. – С. 147-154

Данильченко Т. Правотворчість як ефективний засіб міжнародно-правового регулювання // Підприємництво, господарство і право – 2007 – № 7 – С. 108-110;

Мельник С.А. Односторонние акты государств в современном международном праве: монография. – Одесса: Фенікс, 2011. – 336 с.;

Смирнова К. Концепція «м’якого» права (soft law) в Європейському Союзі // Право України. – 2012. – № 3-4. – С. 329-336;

Чорна Ю. Роль «м’якого права» міжнародних організацій на сучасному етапі розвитку конкурсного права в Україні // Право України. – 2014. – № 6. – С. 230-239;

Щокін Ю. Місце звичаїв загального міжнародного права у правопорядку України // Вісник Академії правових наук України – 2007 – № 3 – С. 158-162;

До теми 4
Загальні принципи міжнародного права.


Питання для самостійного опрацювання:

Поняття та загальна характеристика принципів міжнародного права.

Принцип суверенної рівності держав.

Принцип незастосування насилля або погрози насиллям.

Принцип територіальної цілісності держав.

Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів.

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів.

Принцип невтручання у внутрішні справи.

Принцип поваги до прав людини.

Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй.

Принцип міжнародного співробітництва.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань.



Рекомендована література:

Основна:

Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 р.;

Статут Міжнародного Суду ООН 1945 р.;

Статут Ради Європи 1949 р.;

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970 р.;

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.;

Антонович М.М. Міжнародне право: навч. посіб. – K., 2011. – 384 с.

Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: учебник / М.О. Баймуратов. - Х.: Одіссей, 2008. - 704 с.

Броунли Я. Международное право: В 2 кн./ Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1977;

Гердеген М. Міжнародне право / Пер. з нім. Р. Корнута. – К.: К.І.С., 2011. – 516 c.;

Гроций Г. О праве войны и мира. – М.: Госюриздат, 1956. – 882 с.;

Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К., 2000. – 640 с.;

Лукашук И.И Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.;

Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ, правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 544 с.;

Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.;

Международное право / В. Граф и др.; пер. с нем. В. Бергманн. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 962 c.;

Международное право: сборник документов / Под ред. М.Е. Черкеса. – Одесса: Фенікс, 2010. – 768 с.;

Международное право: Учебник / Отв. ред. Е.Т. Усенко, Г.Г. Шинкарецкая. – М.: Юристѣ, 2005. – 495 с.;

Международное публичное право: Учебник. – 2-е изд., пераб. и доп. / Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2003;

Міжнародне право: підручник / Ліпкан В.А., Антипенко В.Ф., Акулов С.О. та ін. / заг. ред. В.А. Ліпкана. – К.: КНТ, 2009. – 752 с.;

Толстых В. Курс международного права : учебник. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 1056 с.;

Додаткова:

Абу Хеджлех Мухаммед. Особливості внутрідержавного правового регулювання міжнародних зобов’язань // Право України. – 2001. – № 9. – С. 92-95;

Аль Бакур Мохаммад. Юридичний зміст і напрями розвитку міжнародного правового принципу рівноправності держав // Право України. – 1999. – № 2. – С. 110;

Васильченко О.П. Сутність принципу забезпечення рівності прав і свобод національних меншин // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 4. – С. 79-83

Задорожний О.В. Становлення та нормативний зміст принципу територіальної цілісності держав як основного принципу міжнародного права // Університетські наукові записки. – 2015. – № 1. – С. 231-248

Климович О. Право прав людини як jus cogens сучасного міжнародного права // Право України – 2008 – № 1 – С. 30-34;

Тарахонич Т.І. Принцип рівності в системі загальних принципів права // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 4. – С. 43-46

Тимченко Л. Справедливість як категорія міжнародного права // Міжнародне право. – 2013. – № 1-2. – С. 67-73;


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка