Програма навчальної дисципліни міжнародне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр



Сторінка5/14
Дата конвертації01.05.2017
Розмір1.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи студентом

6.1.1. Загальні положення.


Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи – закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:

– вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять);

– трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента);

– форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

– місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

– форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

– необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науковою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту для конспектування самостійно вивченого матеріалу та письмового розв’язання задач.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:

1. Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

2. Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

3. Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

4. Пошук відповідей на питання, що ставляться до теми, розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

5. Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.


6.1.2. Методичні вказівки для студентів щодо самостійного вивчення літератури


Робота із літературою є важливою складовою самостійної роботи студента і має на меті первинну підготовку до лекції, оволодіння знаннями про основні категорії та проблеми, що дістають відображення у лекційному курсі; підготовку до семінарських занять, проміжних та підсумкових контрольних заходів.

Для більш повного та результативного оволодіння знаннями студент повинен орієнтуватися на перелік основної та додаткової літератури, що надається викладачем у робочій навчальній програмі та розміщується разом із іншими навчально-методичними матеріалами на електронному ресурсі кафедри в мережі Інтернет.

Обробка літературних джерел має починатися з основної літератури (в тому числі – нормативно-правових актів, міжнародних договорів, судової практики). Студент використовує навчальні й навчально-методичні роботи лектора (за наявності таких – обов’язково), роботи інших авторів за власним розсудом, але при цьому повинен забезпечувати різноманіття джерельної бази, порівнювати позиції різних авторів та робити власні висновки щодо вирішення основних теоретичних проблем.

Вивчаючи підручник, навчальний посібник тощо, студент повинен розуміти, що формулювання питань та наукові категорії, сформульовані у різних джерелах можуть розходитися. Для пошуку відповіді на питання, на яке, на перший погляд, немає відповіді, студент повинен спочатку уяснити сутність питання, а потім шукати на нього відповідь. Не потрібно забувати і про те, що структура курсу та назви його основних тем можуть суттєво відрізнятися від тих, що запропоновані лектором. В цьому випадку потрібно дотримуватися тих рекомендацій, що надаються лектором щодо підбору літератури у ході кожного лекційного заняття. Крім цього, слід звертати увагу на те, що часта зміна нормативно-правових актів призводить до втрати актуальності деякими літературними джерелами (повністю або частково) і вимагає від студента постійної уваги при вивченні тієї навчальної літератури, яка заснована на нормативно-правовій базі, перевірки автентичності текстів нормативно-правових актів, згадуваних у такій літературі.

Після цього студент, що претендує на оцінку «відмінно» має переходити до вивчення додаткової літератури (монографій, наукових статей, матеріалів конференцій та «круглих столів», літератури на іноземних мовах тощо), запропонованої у робочій програмі або підібраної студентом самостійно.

При підготовці до підсумкового контролю (іспит, залік) студент, що оволодів матеріалом навчального курсу, може використовувати навчальні посібники, у яких стисло та схематично викладаються основні положення дисципліни з метою оновлення та кінцевої систематизації отриманих знань.

При відповіді на семінарських заняттях, при проміжному та підсумковому контролі студент повинен пам’ятати назви тих джерел, якими вони користувалися, а також прізвища (за можливості – ім’я та по батькові) їх авторів.

Самостійні висновки, які зроблені студентами та мають певну наукову цінність, можуть знаходити вираз у наукових доповідях, підготовлених для виступу на семінарських заняттях, студентському науковому семінарі, наукових конференціях, «круглих столах» тощо. При написанні письмових робот обов’язковими є посилання на літературні джерела, використані у процесі їх підготовки, із їх бібліографічним описом, зробленим за вимогою ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка